Національно-державницька концепція Томаша Масарика

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 323.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук

НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЦЬКА КОНЦЕПЦІЯ ТОМАША МАСАРИКА

Спеціальність 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство

НАГОРНЯК Михайло Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є монографія.

Робота виконана у відділі правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий консультант -

доктор політичних наук, професор, академік УАПН

Кресіна Ірина Олексіївна,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

завідувач відділу правових проблем політології.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

Кармазіна Марія Степанівна,

Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

ім. І.Ф. Кураса НАН України, головний науковий співробітник;

доктор політичних наук, професор

Картунов Олексій Васильович,

Університет економіки і права «Крок»,

завідувач кафедри суспільних наук;

доктор історичних наук, професор

Віднянський Степан Васильович,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин.

Захист відбудеться « 9 » жовтня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий « 7 » вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Д. Ходаківський

АНОТАЦІЇ

Нагорняк М.М. Національно-державницька концепція Томаша Масарика. - Монографія (368 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство. - Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, Київ, 2009.

У монографії вперше у вітчизняній політико-правовій науці досліджуються гносеологічні витоки та соціокультурна зумовленість поглядів філософа, відомого політичного діяча ХХ ст., першого Президента Чехословацької республіки Томаша Гарріга Масарика.

У контексті європейської і національної філософської, правової і політологічної традиції проаналізована теоретична спадщина ученого, розкриваються його оцінка національно-визвольної боротьби і державотворчих процесів чеського та інших слов'янських народів, особливості поглядів на суспільство, націю, право, державу, демократію. Показано особливості реалізації цих поглядів у практиці побудови парламентської демократії у Чехословацькій республіці у міжвоєнний період (1918-1938).

Визначено ті ідеї і передбачення Т.Г. Масарика, які є соціально значущими для Української держави і загальноєвропейського процесу в ХХІ ст.

Ключові слова: нація, держава, демократія, самовизначення, природне право, перехідний період.

Нагорняк М. Н. Национально-государственническая концепция Томаша Масарика. - Монография (368 с.).

Диссертация на соискание научной степени доктора политических наук по специальности 23.00.05 - этнополитология та этногосударствоведение. - Институт государства и права им.В.М.Корецкого НАН України, Киев, 2009.

В монографии впервые в отечественной политико-правовой науке исследуются гносеологические истоки и социокультурная обусловленность взглядов философа, известного политического деятеля ХХ столетия, первого президента Чехословацкой республики Томаша Гаррига Масарика.

В контексте европейской и национальной философской, правовой и политологической традиции проанализировано теоретическое наследие ученого. Раскрываются его оценка национально-освободительной борьбы и процессов создания государства чешским и другими славянскими народами, особенности взглядов Масарика на общество, нацию, государство, право, демократию. Исследованы концептуальные подходы ученого к определению нации, «малой» нации, проблемам реализации права наций на самоопределение, федерации и автономии как формам существования национального государства.

Исследованы подходы Масарика к использованию правового механизма решения сложных вопросов взаимоотношений в многонациональном государстве между господствующей нацией, которая с образованием независимого государства утратила свое доминирующее положение в политической жизни, и бывшей угнетенной нацией.

Показано, что способы обоснования Масариком политических действий были подчинены аргументации того, что государство - это прежде всего способ ликвидации культурных притеснений. Доказано, что такая аргументация была обусловлена пониманием нации как политической, культурной общности и концепцией природного права.

Исследована сущность философии Масарика - правдивой религии, объединяющей научное познание с верой. Раскрыта религиозная позиция ученого как теистический гуманизм, или религиозная демократия, которая является выражением природного человеческого духа и основывается на европейской философской традиции и христианстве.

Показано концептуальное и прогностическое значение идей Масарика о моральных ценностях как основы гуманизма и гуманитарной Европы третьего тысячелетия.

Особое внимание автор уделяет анализу славянского вопроса в концепции Масарика, оценке им идеологии панславизма, австрославизма, либерализма, марксизма, определению социализма как формы организации политической власти и государства, как науки, как социокультурной ценности. Исследуется вопрос о развитии Т.Г.Масариком теории переходного периода, соотношения легитимных и нелегитимных методов слома старых государственных структур, роли политических партий в становлении социально ориентированного, демократического государства.

Исследованы особенности реализации положений национально-государственнической концепции первого Президента ЧСР Т.Г.Масарика в практике национально-государственного строительства Чехословацкой республики в межвоенный период. Показана их значимость для строительства Украинского государства и для развития общеевропейского процесса в ХХI веке.

Ключевые слова: нация, государство, демократия, самоопределение, природное право, переходный период.

Mykhaylo M. Nagornyak. Nation-state conception of Tomash Masaryk. - Monography (368 p.).

Thesis to obtain the scientific honour of Doctor of political science with speciality 23.00.05 - ethnopolitical and ethnic-state science. - Volodymyr Koretskyi Institute of State and Law, National Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2009.

This is first monography in Ukrainian political and legal sciences investigating the gnoseologic sources and socio-cultural determinacy of views of Tomash Garrig Masaryk - philosopher, known political leader and statesman of XX century, first President of Chech-Slovak Republic.

His theoretical heritage had been analyzed in the context of European and Ukrainian philosophical, political and legal sciences tradition; his evaluation of struggle for national liberation and state-building processes by Chech and other Slavic nations had been highlighted so as his views on society, nation, law, state, democracy. The author pointed the pecularities of this views realization in practice of parliamentary democracy bulding in Chechoslovak Republic in the interwar period (1918 - 1938).

The author defined ideas and predictions of Tomash Masaryk that still have social significance for contemporary Ukrainian state and all-European processes in XXI century.

Key words: nation, state, democracy, self-determination, natural law, transitional period.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сучасний етап розвитку цивілізації є періодом активного державотворення, а відтак державотворчий досвід попереднього століття має важливе значення, позаяк відображає зразки того, як недержавні нації, пройшовши складний шлях політичного розвитку в складі імперій, врешті-решт виявляли свій державотворчий потенціал, результатом чого було постання незалежних держав, у тому числі Чехословацької республіки. Досвід ЧСР, серед засновників якої перший Президент Томаш Гарріг Масарик, викликає інтерес не тільки тому, що в умовах кризи традиційних для європейських країн соціальних структур та цінностей постала демократична держава, а й тому, що засади державності, закладені чехами та словаками у міжвоєнний період, виявили демократичний потенціал наприкінці ХХ ст., забезпечивши цим націям членство у європейському співтоваристві. Відтак досвід ЧСР є повчальним як для новостворених держав, що розробляють стратегії подальшого розвитку, так і тих, хто тільки омріює власну державність. Особистість Масарика привертає увагу не тільки тому, що він був ефективним політичним лідером-державником, гуманістом, чиї політичні цінності, дії та рішення сприяли розвитку демократії, не тільки тому, що система його поглядів містила виважені орієнтири для становлення політично незалежної держави, а й тому, що «уроки демократії від Масарика» є незаперечним внеском у інтелектуальну скарбницю людства, який має історичну цінність, містить державотворчий потенціал, далеко не вичерпаний для тих, хто прагне розбудови держави на гуманістичних та демократичних засадах. Відтак дослідження національно-державницької концепції Масарика у сучасних умовах є актуальною проблемою політичної науки.

Українськими дослідниками основна увага приділялася проблемам ставлення Президента Чехословацької республіки до українського питання та утворення Української держави. Значний внесок у розробку цієї проблематики зробили О. Бочковський, Ю. Бисага, М. Болдижар, С. Віднянський, М. Вегеш, Є. Довганич, І. Євсеєнко, К. Іващенко, М. Кірсенко, О. Кравчук, І. Мельникова, М. Палінчак, В. Трощинський, О. Хланта, В. Худанич та ін. Роль Т. Масарика у формуванні демократичних засад ЧСР, парламентаризму, інститутів держави і права дістала відображення у дослідженнях В. Лемака, А. Карась, В. Фісанова, С. Федака, В. Ярового та ін. Серед російських учених, які досліджували політичні процеси у ЧСР у міжвоєнний період, а відтак певною мірою аналізували ідейну спадщину Масарика, відзначимо Е. Задорожнюка, Е. Лаврика, Г. Матвєєва, Е. Серапінову, Г. Сухомлинову, Е. Фірсова. Аналіз Масарикових поглядів на духовно-етичні проблеми розвитку Чеської держави здійснили Б. Єгоров, М. Лоський, О. Малевич, Б. Яковенко.

Вивчення поглядів Масарика на державу, націю, демократію значною мірою грунтується на науковому потенціалі зарубіжного масарикознавства, зокрема працях Е. Бенеша, В. Браунедера, Є. Броклової, В. Ванечека, І. Ванчура, К. Воровки, Р. Гайна, Я. Гербена, Ф. Гетца, Л. Глотика, І. Горака, Й. Громадки, В. Доубека, Я. Карола, Р. Квачика, Ю. Ковтуна, А. Клімек, А. Краля, К. Крамаржа, К. Крофта, М. Кучера, К. Лацо, К. Ловенштайна, М. Маховця, Я. Опата, Й. Пекаржа, Ф. Пероутки, Я. Пехачека, Ф. З. Пешка, Я. Ріхліка, Дж. Ротшильда, К. Стлоукала, М. Томчека, Ф. Шалди, Я. Шмераля та ін. Аналіз праць цих дослідників підводить до певних висновків.
По-перше, науковцями часто-густо не враховується той факт, що Масарик не був академічним ученим. Відтак дослідники роблять протилежні висновки щодо його методології та розв'язання проблем державотворення. По-друге, дослідники, вважаючи Масарика філософом-моралістом, соціологом чи політиком, водночас підкреслюють відсутність у нього цілісної системи філософських, соціологічних, політологічних поглядів. Проте глибоке вивчення його теоретичної спадщини дає підстави говорити про цілісну інтелектуальну систему, яка чітко структурована навколо таких проблем, як: духовно-етичні засади розвитку суспільства і держави; зміст чеської історії і прагнення нації до незалежності; ставлення до ідеологій і соціального питання; історія і культура слов'янських народів та їх місце в Європі; розбудова національної держави, права і демократії тощо. Такий висновок випливає з вивчення праць Т.Г. Масарика і дає підстави для тлумачення його національно-державницьких поглядів як цілісної концепції, що досі не була предметом політологічного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках планових наукових тем відділу правових проблем політології Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Теоретико-методологічні проблеми співвідношення політики, права і влади» (РК 0102 U 007073), «Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії» (0105U00792), «Правові засади державної етнонаціональної політики в Україні» (РК 0108U010354). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України 17 лютого 2005 р. (протокол № 2).

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу інтелектуальної спадщини Т. Ґ. Масарика систематизувати його погляди на сутність нації та держави, їх взаємозумовленість як основу національно-державного будівництва, цілісної національно-державницької концепції.

Для досягнення мети передбачено вирішення таких дослідницьких завдань:

- проаналізувати ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми; з'ясувати теоретико-методологічні засади зарубіжного та вітчизняного масарикознавства та узагальнити наукові підходи до дослідження системи поглядів Т. Ґ. Масарика щодо нації та держави;

- визначити особливості методологічних підходів Масарика до осмислення духовно-етичних та правових засад розвитку нації, держави, суспільства й з'ясувати зміст використовуваного ним категоріального апарату;

- розкрити етнополітичну і геополітичну суть Масарикової концепції «малої нації» та визначити особливості його тлумачення гуманістичної складової поняття «нація»;

- проаналізувати еволюцію поглядів ученого на вирішення національного питання та виявити ступінь впливу політичних процесів у міжвоєнній Європі на розуміння Масариком шляхів побудови демократичної національної держави;

- виявити соціально-політичний та гуманістичний зміст демократії в інтерпретації ученого, з'ясувати особливості впливу природного, історичного та позитивного права на формування Масариком політико-правових засад національного відродження та державотворення;

- висвітлити роль ідеологій в обґрунтуванні Масариком ціннісних орієнтирів розвитку національної держави та громадянського суспільства; розкрити специфіку підходів ученого до аналізу особливостей переходу від теократії до демократії;

- дослідити зміст суперечностей у Масарикових оцінках парламентської демократії і ролі партій у забезпеченні стабільності демократичної системи.

Об'єктом дослідження є філософська, політико-правова спадщина видатного політичного діяча, першого Президента Чехословацької республіки Томаша Ґарріга Масарика.

Предметом дослідження є політико-правові ідеї Т.Г. Масарика, які становлять цілісну національно-державницьку концепцію, та механізм їх реалізації у період першої Чехословацької республіки.

Теоретико-методологічною основою дослідження є система філософських, загальнонаукових і спеціальних політологічних методів. Аксіологічний підхід дав змогу проаналізувати погляди Масарика щодо вирішення чеського національного питання як такого, що мало, світове значення. За допомогою герменевтичного підходу досліджувалася логіка інтерпретації Масариком сутності нації, держави, суспільства і права, проаналізовано змістовне наповнення національного питання, процес його трансформації на різних етапах боротьби за незалежну державу. Соціокультурний підхід став підгрунтям для аналізу взаємодії культури, традицій та національної ідеї при формуванні державницьких позицій ученого. Його політико-правові погляди аналізуються у контексті синергетичної парадигми як підстави для розуміння самоорганізації нації в умовах державотворення. Результатом використання порівняльного політико-правового аналізу стали висновки щодо поглядів Масарика на проблеми національно-визвольних рухів у слов'янських країнах, на роль демократії у розбудові національної держави, становленні Чеської держави, на соціалізм як форму організації політичної влади і держави, на методи зламу старих державних структур, на форму правління у перехідний період. Працюючи над текстами праць Масарика, епістолярними документами, дисертант використав метод інтерпретації, що передбачало такі етапи дослідження, як описовий, реконструктивний і пояснюючий. На описовій стадії систематизовано і впорядковано джерела, у ході чого з'ясовувався задум вченого, його ставлення до своїх попередників, а також встановлювалося, яку мету пізнання він переслідував, адресуючи певні рекомендації тій чи іншій соціальній групі. У процесі конкретно-історичного, ситуаційного аналізу контексту задуму і суті політичних поглядів та ідей автором враховувалися особливості текстів. Виокремлюючи політико-правові ідеї тієї чи іншої праці в процесі перекладу, автор виходив не тільки із синхронної, але й діахронної співмірності. Критерій відбору фактів, думок, ідей визначався їх значущістю для політичної науки. Центральною ланкою в інтерпретації політико-правових думок Масарика була реконструкція, яка дала змогу виявити їх внутрішній взаємозв'язок і системність, реконструювати його національно-державницьку концепцію. На завершальній стадії застосування інтерпретаційного методу - стадії пояснення - обґрунтовано авторський підхід до оцінки політико-правових поглядів Масарика на національну державу та парламентську демократію. У науково-інтерпретаційному процесі використовувалися також хронологічний і проблемно-теоретичний методи, діахронний і синхронний підходи. Це дало змогу визначити періоди політичної діяльності Масарика, які розкривають соціально-філософські, політико-правові аспекти творчості вченого, пов'язані з формуванням ідей, положень, які стали основою його національно-державницької концепції.

До джерельної бази дослідження, крім численних праць ученого, виступів у австрійському парламенті та Національних зборах, входять листи, інтерв'ю, матеріали вченого, що зберігаються в архіві Інституту Т.Ґ. Масарика Чеської академії наук, Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (у фондах МЗС УНР періодів Центральної Ради та Директорії, у фондах, де зберігаються матеріали Празького українського архіву, Українського історичного кабінету та Музею визвольної боротьби України, Українського вільного університету в Празі, в особистому фонді С. Наріжного і М. Шаповала), Закарпатському облдержархіві (у фонді Президії Цивільного управління Підкарпатської Русі (1919-1928), Крайового управління Підкарпатської Русі, товариства «Просвіта», Товариства Духновича. Крім того, цінним джерелом дослідження є збірники документів періоду існування першої Чехословацької республіки; мемуарна література.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексне спеціальне дослідження національно-державницької концепції чеського мислителя і першого Президента ЧСР Томаша Гарріга Масарика, в ході чого сформульовано низку нових теоретичних висновків і узагальнень.

Вперше:

- запропонована періодизація розвитку масарикознавства та обгрунтовано нижню межу сучасного масарикознавства: І період з 1882 р. до 1914 р., ІІ - 1914-1918, ІІІ - 1918-1938, ІV - 1939-1968, V - 1969-1990, VІ період розпочався в 1991 р. і триває донині;

- доведено, що центральними проблемами масарикознавства, які поділили дослідників на критиків і прихильників національно-державницької концепції Масарика, були: вироблення політико-правових засад національної програми; створення основ національної державності та вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на тактику дій Президента; роль його поглядів у створенні законодавства й Конституції ЧСР; вироблення основних засад етнополітики та правового статусу національних меншин; вплив Президента на становлення демократичних інститутів ЧСР;

- здійснено систематизацію поглядів Т. Ґ. Масарика на суспільство, націю, державу, демократію та право, що стало основою для обґрунтування його цілісної національно-державницької концепції. Визначено основні чинники еволюції цієї концепції, її теоретичні й інституційні засади. Виявлено особливості його методологічного підходу до аналізу суспільства, нації і держави, який слід розглядати як своєрідний синтез духовної, етико-плюралістичної течії у Просвітництві, пов'язаної з чеською релігійною традицією. Доведено, що духовно-етичні засади суспільства і держави (релігійна демократія) є базисними, засадничими у формуванні цілісної основи національної держави;

- доведено, що Масарик був серед тих політиків, які обґрунтовували ідею щодо того, що організаційним принципом та позитивною силою становлення демократичних засад життя суспільства і держави та розвитку загальноєвропейського процесу є національний принцип, який залежно від конкретно-історичних умов дістає різне політичне та ідеологічне наповнення;

- досліджено Масарикові підходи до використання правового механізму вирішення складних питань взаємовідносин у багатонаціональній державі між панівною нацією, яка з утворенням незалежної держави втратила своє домінуюче становище в політичному житті, і колись поневоленою нацією. Їх сутність полягала в інституціоналізації верховенства права, яке виявилося в законодавчому закріпленні ідеї єдиної чехословацької нації як носія державної влади та принципу єдиної державної мови, яка виконує об'єднавчу і виховну функцію в суспільстві; державному протекціонізмі щодо мови нації, що зазнала обмежень та утисків; створенні збалансованої системи управління державою; законодавчому забезпеченні рівних громадянських прав та свобод національних меншин;

- виявлено, що способи обґрунтування ученим політичних дій були підпорядковані аргументації того, що держава - це насамперед засіб ліквідації культурних утисків. Доведено, що така аргументація випливала з розуміння нації як культурної спільноти і концепції природного права. Тому, незважаючи на визнання організаційної та консолідаційної ролі держави, Масарик вважав, що вона не є пріоритетом щодо освітніх, культурних, моральних прагнень людей;

- сформульовано висновок про те, що суть філософії Масарика розкривається в його концепції правдивої релігії, яка об'єднує наукове пізнання з вірою. Розкрито релігійну позицію Масарика як теїстичний гуманізм, або релігійну демократію, яка є вираженням природного людського духу і грунтується на європейській філософській традиції та християнстві. Показано концептуальне і прогностичне значення ідей Масарика про моральні цінності як основу гуманізму та гуманітарної Європи третього тисячоліття;

- концептуалізовано морально-гуманістичний детермінізм національної програми Масарика: релігія має задовольнити прагнення до соціальних і політичних реформ, що мають демократичний характер. Проте церква і держава, за Масариком, мають бути відокремлені, оскільки виконують різні функції та завдання, хоча й повинні співпрацювати у царині утвердження соціальної справедливості, забезпечення єдності й стабільності суспільства;

- виокремлено у Масариковій концепції нації положення про зумовленість нації та національної ідентичності історичними реаліями: нація - 1) явище історичне; 2) політична спільність, яка в процесі політичної практики підтверджує свою ідентичність; 3) початком чеської нації і сучасної національної ідеї, а відтак сучасних націй в цілому був період Реформації; 4) в основу визначення національної специфіки має бути покладено не одну незмінну ознаку, а їх комплекс;

- доведено, що Масарикова концепція національної культури містить ідею про суто національний характер усіх проявів особистісного і суспільного життя;

- розкрито автентичне тлумачення Масариком поняття «малої нації»: це не поневолена, а несамостійна нація, яка не панує над власною долею, є об'єктом, а не суб'єктом власної історії. Це не обов'язково пов'язано з наявністю чи відсутністю власної державності. Вміння бути великим народом - це лише здатність задовольнити вимоги, які він ставить перед собою, а також мистецтво вмілої їх постановки;

- розкрито кореляцію в тлумаченні Масариком права на самовизначення усієї нації та лише її певної частини. Певна меншина, навіть численна, нацією не є і не може посилатися на право на самовизначення, якщо це суперечить інтересам більшості. Якщо меншина є достатньо великою та чисельно переважає інше населення держави, то така меншина є більшою, ніж інша нація, у своїй сукупності, а в силу своєї якості як меншини повинна поступатися інтересам нації більшості, те ж саме більша нація могла б вимагати від меншої. Посилання Масарика на принцип більшості в міркуваннях щодо права на самовизначення свідчить, що цей принцип слугував виключно політичним мотивам та апріорі бажаному результату - забезпечення єдності ЧСР;

- доведено, що ставлення Масарика до державності України було неоднозначним, зумовлювалося національними інтересами ЧСР у повоєнних реаліях, суперечило його націологічній теорії і методології. Виступаючи за вільну федерацію народів, Масарик водночас був прихильником України лише як автономної держави у складі Російської Федерації;

- сформульовано основні положення, що становлять сутність Масарикової концепції релігійної демократії. Масарик поставив у державно-політичній площині питання про людський вимір демократії, який може стати надійною перешкодою будь-яким протиправним і аморальним проявам у державному житті, довів, що демократичні форми життя можуть мати негативні прояви, якщо реальні суб'єкти демократії не поважають норм права і моральних принципів. Релігійну демократію Масарик розумів як тривалий глобальний напрям, котрий слід підтримувати в сенсі політичному, забезпечуючи необхідні інституційні умови для релігійної терпимості; як моральне відродження політики, школи, публічного й приватного життя. Відтак гуманістична демократія виступає як дійова форма, котра відповідає об'єктивним соціальним відносинам, що виявляють спільну родову сутність різних суб'єктів;

- виокремлено критерії, які, за Масариком, здатні впливати на напрям, хід і результати трансформаційних процесів у ході розбудови демократичної національної держави: характер та зміст цивілізаційних, культурних, політичних та інших традицій, наявність демократичного досвіду; вплив зовнішнього фактора, який підтримує або перешкоджає внутрішнім трансформаціям; стан соціально-економічної, політичної, культурної та інших сфер у вихідних точках політичної трансформації; характер процесів розпаду старої системи влади; принципи зміни і рекрутування політичних і економічних еліт; специфіка нових політичних інститутів і шляхів їх розбудови; тактика політичних акторів, які здатні впливати на результати трансформаційних процесів у посткомуністичних країнах Центральної і Східної Європи;

- визначено позицію Масарика щодо прямих та представницьких компонентів демократії; парламентаризму як представницької системи, як «перехідного інституту»; щодо небезпеки абсолютизму парламенту, перетворення його на олігархічну корпорацію; щодо ролі освіченості та політичної свідомості виборців і народних обранців у забезпеченні демократії;

- систематизовано погляди Масарика на взаємодію гілок влади у парламентській системі. Доведено, що форму правління він розглядав не як процес передачі влади, а як систему відносин між законодавчою та виконавчою гілками влади, зазначав, що кожна з гілок влади згідно зі своїми повноваженнями є самостійною в реалізації своєї компетенції. Водночас відсутність механізму їх взаємодії вимагає вироблення певної системи взаємних стримувань та противаг. Саме через взаємовідносини уряду з іншими вищими державними органами підтримується той чи інший баланс гілок влади. Щодо парламентської урядової системи Масарик підкреслив внутрішній взаємозв'язок обох органів влади, вказавши на її особливості: глава уряду та його члени можуть обиратися парламентською більшістю або главою держави за згодою парламенту; склад уряду залежить від підтримки його парламентською більшістю, яка може висловити йому недовіру та розпустити, за таких обставин глава держави виконує переважно представницьку функцію. Масарик підкреслював провідну роль уряду в здійсненні ефективного та дійового управління державою та формуванні законодавчої бази на противагу парламенту;

- концептуалізовано положення Масарика про природне та позитивне право як регулятори суспільних відносин. Розкрито гуманістичний зміст Масарикового тлумачення природного права як вічного, невіддільного, абсолютного права особи, визнання людини абсолютною цінністю й основною моральною аксіомою права. Доведено, що своїм обгрунтуванням моральних засад права та справедливості як любові, моральності та гуманізму Масарик зробив неоціненний внесок у розвиток концепції національної державності. Адже, за Масариком, саме природно-правова аргументація, а не посилання на історичне право стала основою для обгунтування права чехів на самовизначення, що приводило до серйозних суперечностей з панівним тоді юридичним позитивізмом та прихильниками чеського державного історичного права.

Удосконалено:

- дослідницький інструментарій сучасного масарикознавства. Доведено, що у вивченні національно-державницької концепції Масарика необхідно відмовитися від класового підходу, спроб екстраполяції сучасних парадигм на осмислення методологічних засад його теоретичної спадщини. Слід виходити з Масарикового поняття «неполітичної політики», не пов'язаної з інституційними структурами, матеріалізмом і лібералізмом, а заснованої на релігійно-гуманістичному ідеалі;

- розуміння впливу на формування Масарикової національно-державницької концепції ідей Гердера і Ренана. Ренанівська модель нації як спільноти політичної виявилася для Масарика ближчою, ніж гердерівська - нації як спільноти етнічної, природної, культурної;

- тлумачення Масариком культурної функції нації, ролі національної еліти в творенні високої культури, орієнтованої на гуманістичний ідеал, у формуванні духовної основи нації;

- визначення позиції Масарика у розумінні національних інтересів - не як ідеологічної форми, не як негативної свободи «від», а як позитивної свободи «для», основи для формування стратегії розвитку, тактики політичних дій на розбудову національної держави;

- тлумачення вченим ідеології лібералізму та позицій лібералів у питанні великих і малих націй, їх права на самовизначення. Доведено, що Масарик не сприймав лібералізм через його революційний гуманізм, оскільки вважав його таким, що протистоїть чеському гуманістичному ідеалу, обстоює державну незалежність великих націй і водночас примусову асиміляцію малих. Доведно, що саме логіка ліберальної інтерпретації національних прав позначилася на праві націй на самовизначення, яке було оголошено загальною нормою, що привело до неоднозначності формулювань даного права щодо поневолених народів;

- положення про тлумачення Масариком взаємозумовленості національного чинника і гуманістичного ідеалу, появи національного фактора у політичному житті як поворотного пункту європейської історії. Сформульовано висновок про те, що розуміння Масариком національної ідеї як ідеї свободи привнесло в теорію європейської соціал-демократії нову проблему паралельності національного та соціального чинників. Учений розглядав соціалізм та пропагований ним інтернаціоналізм як противагу національному егоїзму та шовінізму, оскільки інтернаціоналізація капіталу, робітничого руху, науки тощо була незаперечним та бажаним феноменом сучасності. Нероздільна єдність національного та гуманітарного дали можливість Масарику закласти ще на початку ХХ ст. ідейно-правові підвалини майбутньої об'єднаної Європи;

- структуризацію та концептуалізацію методологічних підходів і «правил» Масарика до дослідження національного життя слов'янських народів і національно-визвольних рухів. Виявлено евристичний потенціал застосування цих підходів, які убезпечують від націоналізму, однобічності, слов'янофільської ідеології та необгрунтованих екстраполяцій у вивченні історії, культури, політики слов'янських народів. Доведено слушність висновку Масарика про сутність та утопічний характер політичного панславізму;

- уявлення про ставлення Масарика до методів реформування старого ладу і до легітимності застосування насильницьких методів революційного реформування суспільства. Він розглядав революцію з природно-правової точки зору - як крайній засіб реалізації національних інтересів та права нації на самовизначення. На перехідному етапі становлення державних інститутів основне завдання політиків - не допустити в ході революції крайнього радикалізму. Адже чисто політична революція у демократичній республіці абсурдна, є злочином проти інтересів трудового народу.

Отримали подальший розвиток:

- висновки чеських дослідників щодо оцінки національної політики Масарика: її основним завданням і метою було утворення вільної, демократичної спільноти громадян без поділу за національними ознаками;

- позиції зарубіжних та українських дослідників щодо значення міжвоєнного періоду в становленні наукового масарикознавства, оскільки тоді були сформовані методологічні підходи до висвітлення практичного значення ідей Масарика для становлення демократичних інститутів ЧСР;

- концептуалізація поглядів Масарика на церкву як інституцію і політичну реальність, що відіграла важливу роль у забезпеченні моральних цінностей держави і права; на Реформацію, яка покінчила з релігійно-церковним аристократизмом, завдяки чому утвердилися парламентаризм, демократія й права людини і громадянина. Створення сприятливих умов для діяльності церкви й забезпечення її повноцінного правового і соціального статусу Масарик розглядав як одне з важливих завдань розбудови національної держави;

- інтерпретація Масариком еволюції нації, зокрема зумовленості розвитком національної ідеї. Остання є національною метою, закорінена в національній спадщині, має демократичний характер, сприяє суспільному розвитку, а тому зміна ідеї та її поширення приводять до суспільних змін;

- погляди Масарика на федерацію і розв'язання мовного питання. Федерація мала грунтуватися на поєднанні принципів персональної і територіальної автономії. З її утворенням пов'язане вирішення мовного питання. Останнє є символом глибокої економічної, соціальної та культурної проблеми, вирішення якої вимагало реформування системи влади шляхом її децентралізації. Відтак органічна гармонізація політичної автономії та політичного централізму виступають у Масарика невід'ємними елементами державного існування;

- позиції Масарика щодо тлумачення ролі політичних партій у становленні парламентської демократичної системи. В умовах взаємозалежності країн відбувається процес поступової «зрівнялівки» партійних програм внаслідок ослаблення ідеологічних суперечностей щодо перспектив розвитку суспільства. Розглядаючи партії як організації, підпорядковані представницькому принципу, Масарик вказує на тенденцію до їхньої олігархічної бюрократизації. Для ефективної організаторської роботи щодо забезпечення економічного зростання і політичної стабільності необхідно, за Масариком, сконцентрувати всі важелі влади в руках вузької надпартійної групи спеціалістів, своєрідної «диктатури професіоналів»;

- положення Масарика про соціалізм: це не класовий соціалізм і не форма соціальної організації, а наука, яка є національною, наукою для всіх класів, філософія якої полягає в моральних відносинах між членами суспільства, що керуються свідомим і сильним почуттям загального блага і спільного інтересу в ім'я прогресу і культури. Соціалізм - вчення про гуманність, що створює свої форми господарювання, суспільства і власності. Він вимагає нової людини, відродженої культурно і морально. Відповідно соціалізація є стратегічною метою держави, це всебічна демократизація, що випливає з етичного принципу суспільної справедливості.

Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю їх використання у науково-дослідній роботі, викладанні низки правових і політологічних дисциплін, у підготовці спеціальних курсів, навчальних посібників, у законопроектній діяльності.

Апробація результатів дослідження. Дослідження виконане і обговорене у відділі правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Теоретичні аспекти роботи доповідалися на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях та науково-практичних семінарах: «Українська історична наука на порозі ХХI століття» (Чернівці, 16-18 травня 2000 р.); «Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність» (Львів, 28-31 жовтня 2000 р.); «Проблемы развития юридической науки и практики» (Мінськ, 24-27 травня 2003р.); «Проблеми формування іміджу ДІМ в умовах становлення громадянського суспільства» (Івано-Франківськ, 24-25 квітня 2004 р.); «Проблеми нормативно-правового забезпечення захисту прав і свобод людини в діяльності ОВС» (Івано-Франківськ, 31 березня - 1 квітня 2005 р.); «Етичні основи підготовки дільничних інспекторів міліції» (Івано-Франківськ, 13 березня 2007 р.); «Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму» (Івано-Франківськ, 17-18 листопада 2007 р.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 30-31 травня 2008 р.); «Національна безпека і проблеми Євроатлантичної інтеграції у вищій освіті України: наукові дослідження і методика викладання» (Івано-Франківськ - Чернівці, 16-17 травня 2008 р.) ; «Інтеграційні процеси в історії права, держави, юридичної думки та правоохоронної діяльності» (Гута (Польща), 15-18 травня 2009 р.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 29 травня 2009 р.); «Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу в державотворчому процесі» (Івано-Франківськ, 29-31 травня 2009 р.); Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (Івано-Франківськ, 5-6 червня 2009 р.) та ін.

Публікації. Основні положення і висновки дослідження опубліковані у 38 наукових працях дисертанта, серед яких одна індивідуальна і одна колективна монографії, збірник праць Т.Г. Масарика із двома вступними статтями автора, два навчальних посібники, 26 наукових статей, а також тези 6 виступів на конференціях.

Структура та обсяг дослідження. Специфіка проблем, що стали об'єктом дослідження, зумовила його логіку та структуру: вступ, сім розділів, поділених на підрозділи, висновки та список використаних джерел (804 найменування). Обсяг дослідження становить 367 сторінок, список джерел - 51 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі автор обґрунтовує актуальність дослідження, показує ступінь наукової розробки проблеми, зв'язок з науковими темами, мету і завдання дослідження, формулює наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення.

У першому розділі «Теоретичні й методологічні засади зарубіжного та вітчизняного масариковознавства» з'ясовано підходи вітчизняних та зарубіжних учених до висвітлення поглядів Т.Ґ. Масарика, його політичної діяльності. Незважаючи на широку історіографічну базу, автор аналізує ті праці учених, в яких використано методологічні підходи, започатковані Т.Ґ. Масариком. Адже вони відтворюють найбільш повну картину його способу мислення. У монографії автором вперше запропонована періодизація розвитку масарикознавства. Перший період з 1882 до 1914 р., другий - 1914-1918, третій - 1918-1938, четвертий - 1939-1968, п'ятий - 1969-1990, шостий - з 1991 р. донині. На думку дисертанта, така періодизація відображає інтерес науковців до теоретичної спадщини та політики Президента ЧСР. Аргументуючи нижню хронологічну межу сучасного масарикознавства, автор підтримує думку Ф. Соукупа, який розглядає приїзд у 1882 р. Т.Ґ. Масарика із Відня до Праги як нову чеську революцію. Дисертант доводить, що в цей час масарикознавство виникло як реакція тогочасної чеської інтелектуальної і політичної еліти, що дістало вираження в численних статтях та наукових розвідках, на позицію професора Т.Ґ.Масарика щодо достовірності Краледворського і Зеленогорського рукописів. Саме так званий «рукописний бій» став початком дискусії про суть чеського питання.

Як показано у монографії, центральними проблемами, навколо яких була зосереджена увага науковців та політиків, були: вироблення Т.Ґ. Масариком політико-правових засад національної програми; створення основ національної державності та вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на тактику дій Президента; роль його теоретичних поглядів у створенні законодавства й основних засад Конституції; вироблення основних засад етнополітики та правового статусу національних меншин; вплив Президента на становлення демократичних інститутів Чехословацької республіки. Автор відзначає, що саме дані проблеми поділили дослідників на два табори - критиків і прихильників національно-державницьких ідей та політичної програми. У дослідженні використано порівняльний аналіз при розгляді праць, написаних у різні періоди, що уможливило встановлення моментів наступності й новизни, спільних і відмінних рис у підходах до оцінки національної програми Масарика.

У результаті аналізу чинного законодавства, міжнародно-правових актів, праць і численних промов Президента Т.Ґ. Масарика автор поділяє погляди чеських дослідників В. Курала, П. Махачека, М. Сладека в питанні про те, що основним завданням і метою національної політики було утворення вільної, демократичної спільноти громадян без поділу за національними ознаками. Водночас, аналізуючи праці Е. Броклової, Р. Вашека, Й. Гарни, архівні матеріали, автор висловлює думку, що, відстоюючи мир і стабільність у державі, Президент у своїй політиці не міг не враховувати націоналістичні настрої деяких чеських політичних партій і націоналізм німецької меншини, а також тиск справа німецьких партій і тиск зліва, з боку комуністів, які підігрівали німецький і словацький сепаратизм.

Для аналізу поглядів Масарика на українське питання автор спирався на праці українських дослідників О. Бочковського, М. Болдижара, Е. Балагури, І. Вовканича, С. Віднянського, О. Довганича, І. Короля, М. Палінчака, М. Кірсенка, І. Євсеєнка, В. Худанича, О. Хланти, С. Федака та ін.

У монографії зазначається, що саме у міжвоєнний період відбувся процес становлення наукового масарикознавства, оскільки тоді були сформовані методологічні підходи до висвітлення практичного значення ідей Т.Ґ. Масарика для становлення демократичних інститутів та розвитку першої Чехословацької республіки. Серед значної кількості праць автор виділяє лише ті, які завдяки їх науковому характеру зберігають свою значущість і нині, - роботи Ф. Пероутки, Е. Бенеша, Я. Гербена, Я. Бріце, Я. Фішера, К. Стлоукала, Ф. Вейра, Я. Гоетзела.

Дисертант зазначає, що у 1950-80-і роки напрями дослідження не зазнали істотних змін, змінилися лише методологічні підходи до аналізу політико-правових поглядів Масарика. Попри вплив марксистсько-ленінської методології та комуністичної ідеології масарикознавство в цей період продовжувало розвиватися, а це лише підтверджувало значущість постаті Масарика для розвитку політичної науки. В дослідженні доводиться, що притаманний для науки тих часів класовий підхід до оцінки парламентської демократії у працях З. Нойбауера, В. Ванечека, К. Лацо, Я. Шмераля та радянських вчених Г. Сухомлінової, Е. Фірсова, А. Клеванського об'єктивно сприяв актуалізації проблеми організації влади в перехідний період.

Якісно новий етап розвитку масарикознавства розпочався в 1990-і роки. Характерною рисою шостого етапу є звернення дослідників до витоків чеської державності та спадщини першого Президента ЧСР Масарика, зокрема систематизація і видання збірників його праць. Дисертант зазначає, що в наукових дослідженнях даного періоду зустрічаються діаметрально протилежні оцінки постаті Масарика (праці Е. Броклової, Е. Когака, М. Беднаржа, В. Кадліца, З. Карніка, Я. Опата, Д. Янчіка, Е. Кубу). Якщо чеські філософи Е. Когак, М. Беднарж вважають його ледь не месією, носієм істини та справедливості, то, на думку З. Карніка, прагматизм і реалізм Масарика не убезпечили його від певних прорахунків на різних етапах. У цей час зростає інтерес дослідників до ідейної спадщини Масарика. Автор відзначає, зокрема, праці М. Болдижара, Ю. Бисаги, С. Віднянського, М. Кармазіної, О. Картунова, М. Кірсенка, І. Кресіної, В. Ярового. Досліджуючи теоретичні засади зарубіжного та вітчизняного масарикознавства, автор не тільки віддає належне доробку попередників, а й пропонує власні підходи до дослідження поглядів Т.Ґ. Масарика.

У другому розділі «Філософські і правові засади національно-державного будівництва» автор аналізує основні чинники визначення Т.Ґ. Масариком нових ціннісних засад національної держави, які б стали джерелом внутрішньої сили та еволюційних перетворень людини, суспільства, держави. У першому підрозділі «Томаш Ґарріг Масарик про духовно-етичні засади розвитку держави і права» обгрунтовано, що філософсько-правові погляди вченого на державу, право та суспільство слід розглядати як своєрідний синтез духовної та етико-плюралістичної течії Просвітництва, пов'язаної з чеською релігійною традицією. При цьому остання розглядається як своєрідне поєднання філософського раціоналізму та справжнього духовно-релігійного натхнення. Дисертант доводить, що причину суспільних зрушень Масарик шукав у моральних підвалинах людського життя, де значну роль посідає релігія. Саме на релігійній основі виникли, на його думку, американська демократія і законодавство. Тому, беручи за зразок побудови ЧСР американську демократію, Масарик враховував не тільки реформаторські традиції чехів, а й те, що республіка і демократія повинні спиратися на моральність, піддав критиці марксизм за його економічний детермінізм і пов'язав розвиток освіти, мистецтва і науки з релігією.

У монографії показано, що саме з місця релігії у суспільному житті, духовній культурі Т.Ґ. Масарик виводить особливу історіософську і політичну концепцію, згідно з якою релігія є формою суспільної свідомості й складовою національної та загальнолюдської культури. Дисертант доводить, що свою релігійну позицію вчений визначав як теїстичний гуманізм, або релігійну демократію, яка є вираженням концепції природного людського духу. Релігійна демократія - це духовна позиція, що ґрунтується на європейській філософській традиції та християнстві, вона розглядалася Масариком як тривалий глобальний напрям, якого слід дотримуватися в сенсі політичному, забезпечивши відокремлення церкви від держави, релігійну терпимість тощо. Звідси випливає висновок: аналізуючи морально-етичні засади держави і суспільства, Масарик не тільки подав оригінальну схему історії релігії, а й висунув ряд концептуальних положень щодо моральних принципів еволюційних перетворень людини і суспільства, моральних цінностей як основи гуманізму і гуманітарної Європи третього тисячоліття.

У другому підрозділі «Місце та роль церкви в державно-правовому механізмі» автором аналізуються погляди Масарика на церкву як інституцію і політичну реальність, яка відіграла важливу роль у забезпеченні моральних цінностей держави і права. Як політична й освітня організація церква зберегла дух універсалізму всесвітньої Римської імперії і запозичила зразки державної організації. У монографії розглядаються погляди Масарика на взаємовідносини церкви і держави в європейській історії - суперечності між світською і світсько-духовною владою. Вчений вважав, що могутність держави зростала не лише в міру відходу від церкви, а завдяки альянсу з нею. Особливу увагу автор звертає на оцінку Масариком Реформації, яка покінчила з релігійно-церковним політичним аристократизмом, завдяки чому утвердилися парламентаризм, демократія й права людини і громадянина. Оскільки держава і право побудовані на моральній, релігійній основі, то Масарик прагне проаналізувати глибину цих взаємовпливів, щоб визначати стратегію розвитку державно-церковних відносин у ЧСР. Дисертант зазначає, що, враховуючи сильні позиції церкви, Масарик розглядав створення сприятливих умов для її діяльності як одне з важливих завдань розбудови національної держави. Вивчаючи досвід вирішення релігійного питання в сусідніх країнах, він дав негативну оцінку більшовицькому Декрету в Росії про відокремлення церкви від держави та засудив використання при цьому силових методів. У дослідженні стверджується, що погляди на релігію і місце церкви в державно-правовому механізмі дали можливість Масарику заручитися підтримкою церкви в утвердженні у ЧСР демократії.

У третьому розділі «Проблеми співвідношення нації і держави у політико-правовій теорії Томаша Масарика» автор зосереджується безпосередньо на аналізі ученим національно-державної складової політичного процесу, підкреслює її демократичний характер, спрямованість на досягнення державного суверенітету, розвиток нації, утвердження її міжнародно-правової суб'єктності. У першому підрозділі «Філософсько-правове обґрунтування Т.Ґ. Масариком теорії нації» автор у ході аналізу еволюції поглядів ученого на націю виходить на виокремлення національного інтересу як основи для формування стратегії розвитку національної держави. Автором проаналізовані праці ученого, в яких прослідковується еволюція його поглядів на націю - від чеського романтичного націоналізму до інтерпретації гердерівської і ренанівської моделей нації. У дослідженні зазначається, що Масарик пов'язував проблему визначення сутності нації з визнанням її політичного та міжнародного статусу, тому нація постає як один з критеріїв визнання незалежності держави. Автор вважає, що теорія нації Масарика, незважаючи на чимало посилань на Гердера щодо нації як природної організації людства і держави як штучного утворення, значно ближча до ренанівських ідей. Основний наголос у ній робиться на тих рисах, які мають не природний, антропологічний, а культурний характер. Як показано в монографії, важливу роль у консолідації нації Масарик відводив національній ідеї. Ця ідея розумілася ним не як зразок національної ідентичності й образ нації, а як інструмент у руках представників нації в реалізації світової місії. Оскільки ж ставлення до національної ідеї мало характер морального обов'язку, то вона була тим чинником, який визначав поведінку представників нації. У дослідженні акцентується увага на своєрідному підході Масарика до процесу розвитку нації у контексті зміни національної ідеї: еволюція нації полягає у розвитку самої національної ідеї, поєднаному з одночасним поступовим втіленням її в життя. Щодо інших чинників - політичних, економічних тощо, то вони мали для Масарика суто інструментальний характер, оскільки підпорядковувалия реалізації мети, якою був розвиток чеської національної специфіки, що виражалася у культурних явищах. У дослідженні зазначається: оскільки Масарик пов'язував демократію з різним доступом народів до культурної спадщини, то поступ національної ідеї, демократичної за своєю суттю, сприяв поширенню освіти й спрощував доступ до неї, а отже, вона сприяла суспільному розвитку всіх соціальних верств. При цьому велику роль у творенні високої культури учений відводив національній еліті, позаяк її інтелектуальна активність безпосередньо впливає на розвиток нації, формуючи її духовну основу. Успіху в розбудові національної держави можна досягти лише тоді, коли вдасться осягнути справжній зміст ідеї нації і коли втілюватимуться в життя національні ідеали.