Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: концептуальний та регулятивний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 327:323.28

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ: КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ТА РЕГУЛЯТИВНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

РОМАНЧУК Юрій Васильович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ШЕЛЮК Людмила Олександрівна,

Рівненський інститут слов'янознавства

Київського славістичного університету,

директор

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна,

Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України,

провідний науковий співробітник відділу

трансатлантичних досліджень

кандидат політичних наук,

ДУБОВ Дмитро Володимирович,

Національний інститут проблем міжнародної

безпеки при РНБО України,

державний експерт відділу інформаційної

безпеки та міжнародних інформаційних

відносин

Захист дисертації відбудеться «17» грудня 2009 року о 1530 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «___» листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук О.В. Сушко

АНОТАЦІЯ

Романчук Ю.В. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: концептуальний та регулятивний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено політологічному аналізу концептуальних засад проблеми міжнародної інформаційної безпеки в умовах глобалізації. Робота ґрунтується на теоретичних і методологічних дослідженням наукової проблеми, узагальненні поглядів зарубіжних і вітчизняних представників політологічної думки та фактологічній базі, яку склали регулятивні документи Генеральної Асамблеї ООН, Першого комітету з питань роззброєння і міжнародної безпеки Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з міжнародного права ООН.

У роботі системно досліджено проблему геополітичного виміру міжнародного співробітництва в сфері інформаційної безпеки, представлено типологію інформаційних загроз для міжнародної системи підтримання миру, проаналізовано стратегії інформаційної безпеки в рамках міжурядових організацій, зокрема, ООН, G8, Організації Американських Держав, Європейського Союзу, Ради Європи, Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Шанхайської організації співробітництва та Співдружності Незалежних Держав, показано, що інформаційні озброєння як новий глобальний вид зброї масового ураження, катастрофічний за наслідками свого застосування, потребує створення міжнародного механізму протидії і попередження глобальних інформаційних війн в рамках політичної компетенції міжнародних організацій з проблем безпеки та оборони і політичних рішень на національному рівні. Таке розуміння цього суспільного явища уможливило його цілісне сприйняття, отже, розширило епістемологічні рамки цієї актуальної проблематики.

На основі аналізу інституційного забезпечення політики міжнародної інформаційної безпеки визначено перспективи України у протистоянні сучасним інформаційним загрозам та розроблено рекомендації для політичних і суспільних інституцій України.

Ключові слова: міжнародне співробітництво, міжнародні організації, міжнародна інформаційна безпека, моделі інформаційної безпеки, інформаційні загрози, інструменти міжнародної інформаційної безпеки, інституційні засади, інформаційні стратегії, Доктрина інформаційної безпеки України.

АННОТАЦИЯ

Романчук Ю.В. Международное сотрудничество в сфере информационной безопасности: концептуальный и регулятивный аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена политологическому анализу концептуального измерения проблемы международной информационной безопасности в условиях глобализации. Работа основывается на теоретических и методологических исследованием научной проблемы, обобщении взглядов зарубежных и отечественных представителей политологической мысли и на фактологической базе, которую составили регулятивные документы Генеральной Ассамблеи ООН, Первого комитета по вопросам разоружения и международной безопасности Генеральной Ассамблеи ООН и Комиссии международного права ООН.

Проблемы глобальной безопасности занимают особенное место в структуре международной информационной политики, определяют противоречия современного этапа международного развития, которые достигли такого уровня и остроты, что могут поставить под угрозу обеспечение мирового порядка, реализацию стратегий становления глобального информационного (интеллектуального) общества, даже само существование цивилизации. Представлена типология информационных угроз для системы международной безопасности, а именно, проанализированы информационно-технологические, информационно-коммуникационные, информационно-психологические угрозы, которые реализуются через нарушение инфраструктуры, свободного обмена информацией, неправомерные действия относительно использования информации; через несоответствие информационной политики акторов международных отношений, через средства массовой информации и системы информирования по жизненно важным интересам общества.

В работе системно исследована проблема международного сотрудничества в сфере информационной безопасности, представлена типология информационных угроз для международной системы поддержания мира, проанализированы стратегии информационной безопасности в рамках межправительственных организаций, в частности, ООН, G8, Организации Американских Государств, Европейского Союза, Совета Европы, Организации Азиатско-Тихоокеанского экономического сотрудничества, Ассоциации государств Юго-Восточной Азии, Шанхайской организации сотрудничества и Содружества Независимых Государств. Показано, что информационные вооружения как новый глобальный вид оружия массового поражения, катастрофический по результатам своего применения, требуют формирования международного механизма противодействия и предупреждения глобальных информационных войн в рамках политической компетенции международных организаций по проблемам безопасности и обороны, политических решений на национальном уровне. Такое понимание этого глобального явления сделало возможным его целостное восприятие, следовательно, расширило эпистемиологические рамки этой актуальной проблематики.

На основе анализа институционного обеспечения политики международной информационной безопасности выявлены перспективы Украины в противодействии современным информационным угрозам и разработаны рекомендации для политических и общественных институций Украины. Прагматические интересы украинского государства обусловливают выводы о стратегической значимости для оптимизации международного сотрудничества Украины на глобальном и региональном уровнях функционирования мировой политической системы, внедрения программно институционных принципов за стандартами ООН, поскольку Украина заинтересована в преодолении деструктивной дихотомии в управлении глобальной политикой информационной безопасности в рамках противоречий между интересами США и РФ в этой сфере.

Ключевые слова: международное сотрудничество, международные организации, международная информационная безопасность, модели информационной безопасности, информационные угрозы, инструменты международной информационной безопасности, институционные принципы, информационные стратегии, Доктрина информационной безопасности Украины.

ANNOTATION

Romanchuk Yu.V. International cooperation in the field of informative safety: conceptual and регулятивний aspects. - Manuscript.

Dissertation submitted for the scientific degree of Candidate of political sciences in specialty 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development. - Institute of World Economy and International Relations of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

Dissertation work is devoted the political science analysis of conceptual principles of problem of international informative safety in the conditions of globalization. Work is based on theoretical and methodological research of scientific problem, generalization of looks of foreign and domestic representatives of political science idea and base of фактологічній, which was made by the регулятивні documents of General Assembly of UNO, First committee on questions of disarmament and international safety of General Assembly of UNO and Commission on the international law of UNO.

In-process system investigational problem of the geopolitical measuring of international cooperation in the sphere of informative safety, типологію of informative threats is presented for the international system of maintenance of the world, strategies of informative safety are analysed within the framework of intergovernmental organizations, in particular, UN, G8, Organizations of the American States, European Union, Council of Europe, Asia-Pacific Economic Cooperation, Association of South-East Asian Nations, The Shanghai Cooperation Organisation and Commonwealth of Independent States, is rotined that informative armaments as new global type of weapon of mass defeat, catastrophic on results the application, creation of international mechanism of counteraction and warning of global informative wars requires within the framework of political jurisdiction of international organizations from the problems of safety and defensive and political decisions at national level. Such understanding of this public phenomenon did possible him integral perception, consequently, extended the епістемологічні scopes of this актуальної проблематики.

On the basis of analysis of the інституційного providing of policy of international informative safety certainly prospects of Ukraine in opposition modern informative threats and it is developed recommendation for political and public інституцій of Ukraine.

Key words: international cooperation, international organizations, international informative safety, models of informative safety, informative threats, instruments of international informative safety, інституційні principles, informative strategies, Doctrine of informative safety of Ukraine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасному постіндустріальному світі нові тренди цивілізаційного розвитку, вплив високих технологій на швидкоплинну інтеграцію міжнародного співтовариства зумовлюють необхідність вирішення актуальних проблем життєдіяльності людства, узгодження нових міжнародних принципів взаємодії та правил поведінки акторів міжнародних відносин.

Глобальною проблемою сучасності, до якої привернуто увагу авторитетних міжнародних організацій, політичних лідерів, науковців з питань геополітики та міжнародного правопорядку, світової громадськості, є проблема об'єктивного ускладнення структури міжнародних відносин і підтримання сталого миру, попередження конфліктів, уникнення нової гонки озброєнь з використанням новітніх науково-технологічних досягнень.

Проблеми глобальної безпеки визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світового порядку, навіть саме існування цивілізації. Глобальна безпека як чинник міжнародних відносин, вплив якого має універсальний характер і врахування якого в діяльності міжнародного співтовариства та в зовнішній політиці окремих держав призводить до радикальних змін у поведінці акторів міжнародних відносин, до трансформації самої сутності проблеми безпеки після закінчення «холодної війни» і розпаду біполярної міжнародної системи, потребує концептуального перегляду принципів функціонування міжнародних та національних інститутів, що відповідають за безпеку, а також врахування в нових доктринах міжнародної безпеки інформаційної складової.

У площині можливостей забезпечення глобальної безпеки постають міжнародні об'єднавчі процеси, глобальне поширення принципів демократії, вдосконалення норм економічної кооперації, інтегральне усвідомлення світовою спільнотою відповідальності за прогресивний розвиток світу. Міжнародне співтовариство визнало факт існування глобальної проблеми міжнародної інформаційної безпеки, у системі якої ключове значення має фундаментальна проблема обмеження військового застосування досягнень науки й техніки.

До нових міжнародних реалій безпеки відносять якісно нове бачення архітектури міжнародної безпеки під впливом подвійного використання інформаційно-комунікаційних технологій, маніпулювання, викривлення інформаційної реальності, деструктивне використання соціальних комунікацій, невизначеність правового поля інформаційної безпеки, інформаційний тероризм. А тому очевидною є необхідність поглибленого дослідження концептуального та регулятивного аспектів міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки з погляду сучасної геополітики та її інституційного забезпечення.

Невизначеність регулятивних механізмів політики міжнародної інформаційної безпеки зумовлює потребу розвитку різноманітних норм галузевого права, що регулюють інформаційні правовідносини у всіх без винятку сферах життєдіяльності суспільства, тому до правотворчого процесу з проблематики міжнародної інформаційної безпеки інтенсивно залучені інституції ООН, міжнародні субрегіональні та регіональні організації, фахівці-міжнародники. Вимагають подальшого уточнення й міжнародно-правового закріплення поняття «інформаційна безпека», «інформаційні загрози», «інформаційні озброєння», «інформаційні війни», оскільки уже існує досвід застосування як «інформаційних озброєнь», так і здійснення спеціальних інформаційних операцій на підставі прогностичних оцінок можливих глобальних наслідків неконтрольованого використання сучасних високих технологій.

Потреба комплексного дослідження міжнародного співробітництва в сфері інформаційної безпеки випливає також з реалій сучасної геополітики, оскільки політичні еліти, демократичні інститути і міжнародна спільнота постають перед наслідками поглиблення і розширення глобалізаційних процесів та необхідністю перегляду концептуальних і практичних підходів до забезпечення міжнародної безпеки з урахуванням впливу інформаційного чинника на світову систему. Вибір дослідження концепту міжнародної інформаційної безпеки зумовлений й тим, що стратегії міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки впливають на формування нової системи підтримання міжнародного миру і сталого розвитку, на доктрини безпеки та оборони акторів міжнародних відносин, на функціонування механізмів протидії інформаційним загрозам.

Важливість і значущість дослідження проблеми міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, дослідження яких присвячено аналізу безпекових концепцій в умовах глобалізації міжнародної політичної системи. Особливий внесок в осмислення інформаційної безпеки як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Д.Андерсон, Дж.Арквілл, Б.Барбер, Ж.Бодріар, М.Брайан, Ш.Вайн, І.Валлерстайн, Т.Ведель, Г.Вейман, Е.Герман, К.Давід, М.Девост, Д.Деннінг, Б.Дженкінс, Дж.Драпер, К.Еверетт, Дж.Істон, Е.Карр, М.Кастельс, Р.Кеохейн, А.Кроукер, Д.Кук, Д.Легарт, М.Лібікі, Дж.Макліндон, Г.Маклюен, Г.Міхелс, Дж.Най, М.Невіш, К.Нейл, Д.Ралькофф, К.Шеннон, Г.Шіллер та ін., окремі аспекти наукової проблеми інформаційної безпеки в теоріях міжнародних відносин та глобального миру висвітлено в працях російських фахівців - С.Авсейкова, В.Ахмадулліна, Є.Бойцової, Л.Берновця, В.Василенка, В.Гарева, А.Крутських, О.Леонова, В.Лісічкіна, Л.Шелепіна, С.Модестова, М.Мар'їна, О.Муратова, А.Неклесси, М.Павлютенкової, І.Панаріна, В.Пєтухова, В.Петрова, С.Расторгуєва, В.Сеїдова, М.Турка, М.Уфарєва, Е.Шевельова та ін.; вітчизняні розробки з окремих аспектів інформаційної безпеки як системи фундаментальних цінностей суспільства представлено у дослідженнях науковців В.Антипенка, В.Бадрака, О.Бахтіярова, Н.Бєлоусової, О.Бодрука, В.Вакулича, В.Головченка, В.Горбатенка, О.Гребініченка, А.Гуцала, О.Дзьобаня, Д.Дубова, О.Зернецької, Є.Камінського, Б.Канцелярука, О.Коломійця, Б.Кормича, В.Ліпкана, Є.Лісіцина, О.Литвиненка, Є.Макаренко, С.Недбаєвського, М.Ожевана, Г.Перепелиці, С.Постоловського, Г.Почепцова, М.Рижкова, М.Руденка, Г.Сащук, О.Свентицької, М.Соколова, О.Сосніна, О.Старіша, С.Телешуна та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність системного аналізу міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, які охопили б як сучасні теоретичні концепції міжнародної безпеки, так і концепції інформаційної безпеки в контексті протидії світового співтовариства сучасним інформаційним загрозам. Тому комплексне дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і зовнішньополітичної діяльності української держави.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт кафедри міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету «Зовнішньополітична стратегія країн ЦСЄ у контексті трансформаційних процесів і створення нової європейської архітектури» (протокол № 4 від 10.12.1999 р.), відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Глобалізація процесів розвитку і міжнародні та національні антикризові стратегії» (номер державної реєстрації 00099) та «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євроамериканських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U02591).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є актуалізація і узагальнене політико-системне представлення концептуального забезпечення міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки та поступового еволюційного адаптування всіх існуючих міжнародних регулятивних інститутів до забезпечення оптимальних можливостей реалізації стратегій протидії глобальним інформаційним загрозам в рамках впливу інформаційного чинника на стан міжнародної системи та структуру дво- і багатосторонніх відносин.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

систематизувати і консолідовано предстати теоретико-методологічні підходи зарубіжних дослідників до концепту інформаційної безпеки у глобалізованому світі;

критично осмислити та долучити до політологічного дискурсу теоретичні положення і висновки вітчизняної суспільно-політичної науки з проблем протидії сучасним інформаційним загрозам;

виявити і поглибити розуміння комплексу чинників і механізмів впливу на концептуальне забезпечення та еволюцію переговорного процесу щодо міжнародної інформаційної безпеки в рамках міжнародних організацій як специфічних акторів міжнародних відносин;

розкрити ключові політико-системні особливості базових підходів до забезпечення політики інформаційної безпеки регіональних міжнародних організацій, зокрема, Організації Американських Держав, Європейського Союзу, Ради Європи, Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Шанхайської організації співробітництва та Співдружності Незалежних Держав, з урахуванням суперечностей інституціонального та регулятивного характеру;

визначити рівні впливів міжнародних організацій на інституційне забезпечення політики міжнародної інформаційної безпеки шляхом компаративного аналізу та оцінки чинних міжнародних політико-правових документів з метою визначення їх конвенціональності та прийнятності регулятивних механізмів для світової спільноти.

представити авторський підхід до забезпечення інформаційної безпеки України в рамках визначення її залежності від політико-системної модернізації та дій влади і громадянського суспільства; на підставі узагальнення теоретичних розробок та практики міжнародного співробітництва виробити рекомендації про вдосконалення регуляторної політики України в сфері інформаційної безпеки.

З урахуванням зазначеної мети і завдань об'єктом дослідження є міжнародна безпека глобального інформаційного середовища, а предметом дослідження є концептуальні та регулятивні аспекти міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи, зокрема: загальнонаукові - політологічно-історіографічний, описовий для аналізу концептуальних засад дослідження, системний, структурно-функціональний з метою дослідження загальної сутності міжнародної інформаційної безпеки, компаративний для дослідження та аналізу стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, інституційний - для виявлення спільних і відмінних характеристик доктринальних основ інформаційної безпеки, що відображають існуючі політичні, суспільні, інформаційні та інші загрози для держав або націй, які складаються в системі глобальних й регіональних взаємовідносин, та аналізу регулятивного виміру протидії глобальним інформаційним загрозам; загальнологічні - емпіричний та статистичний для дослідження концепту інформаційної безпеки в сучасній геополітиці; спеціальні методи політології, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки правового забезпечення запобігання глобальним інформаційним загрозам.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є оригінальним системним дослідженням, яке містить аналіз новітніх тенденцій міжнародного співробітництва щодо концептуального та інституційного забезпечення протидії глобальним інформаційним загрозам.

Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

узагальнено, систематизовано та структуровано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел та зарубіжної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності міжнародної інформаційної безпеки у сучасній системі міжнародних відносин, представлено інформаційну безпеку через взаємодію фундаментальних факторів, що визначають цілі, засоби і методи діяльності держав та міжнародних організацій в глобальному інформаційному середовищі, які характеризуються визнанням пріоритетності захисту глобальної інфосфери в міжнародній системі підтримання миру і стабільності;

представлено еволюцію вітчизняної наукової думки щодо осмислення стратегій інформаційної безпеки, зокрема, через поглиблення уявлень про типологію інформаційних загроз та міжнародні механізми протидії новим викликам для системи міжнародної безпеки;

набуло подальшого розвитку дослідження комплексу чинників і механізмів переговорного процесу щодо міжнародної інформаційної безпеки в рамках ООН та G8 як специфічних акторів міжнародних відносин; доведено, що існуючі багатосторонні механізми є недостатньо ефективними, оскільки вони є складовими загроз воєнно-політичного, кримінального і терористичного характеру;

розглянуто практику міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки на прикладі політичних стратегій і діяльності європейських, панамериканських, азійсько-тихоокеанських та пострадянських міжнародних організацій, зокрема, Організації Американських Держав, Європейського Союзу, Ради Європи, Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Шанхайської організації співробітництва та Співдружності Незалежних Держав; доведено, що вона поєднує глобальні і регіональні підходи до сутності і механізмів забезпечення інформаційної безпеки у сучасному світі;

уперше на оригінальних джерелах виявлено рівні впливів міжнародних організацій на інституційне забезпечення міжнародної інформаційної безпеки та доведено, що чинні міжнародні політико-правові документи, які дотично стосуються проблематики міжнародної інформаційної безпеки, повною мірою не відповідають реаліям міжнародних відносин через різнорідність тлумачень і недостатній ступінь імплементації в національних законодавствах; з'ясовано, що ефективна протидія загрозам в інформаційній сфері можлива за рахунок кодифікації відповідних норм міжнародного права, зокрема, шляхом вироблення і прийняття Конвенції з міжнародної інформаційної безпеки в рамках ООН або багатосторонніх договорів на регіональному рівні;

зроблено висновок про особливу роль чинних міжнародних політико-правових документів на підставі аналізу міжнародно-правових норм, доктрин та практики акторів міжнародних відносин і представлено авторський підхід щодо забезпечення інформаційної безпеки України в рамках ухвалення Доктрини інформаційної безпеки залежно від політико-системної модернізації та дій влади і громадянського суспільства; сформульовано відповідні пропозиції для суспільно-політичних інституцій України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають придатну для застосування у практичній діяльності форму: можуть бути використані для поглиблення подальших наукових досліджень, враховані у діяльності урядових, політичних і суспільних інституцій, запропоновані для формування пропозицій держави під час роботи над проектами міжнародно-правових документів з питань міжнародної інформаційної безпеки на рівні ООН та регіональних міжнародних організацій. Одержано позитивні відгуки на впровадження результатів дослідження.

Матеріали дисертаційної роботи також можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з геополітики, теорії міжнародних відносин, міжнародної безпеки, політології, конфліктології, міжнародної інформаційної безпеки та інших спеціальних дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.), міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.); Сьомій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.); міжнародній науковій конференції «60-річчя Ради Європи: осмислення звершень та перспектив діяльності у ХХІ столітті» (Київ, 9 квітня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 24 квітня, 2009 р.); міжнародній науковій конференції «Загальна декларація прав людини: міжнародне право та історичний розвиток» (Київ, 20 травня, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Геополітичний вимір європейської інтеграції: інформаційний аспект» (Київ, 27 травня, 2009 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, із них обсяг основного тексту - 182 сторінки, список використаних джерел налічує 225 найменувань українською, англійською та російською мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ - «Теоретико-методологічні засади проблеми міжнародної інформаційної безпеки» присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню концептуально-методологічних підходів дослідження, проаналізовано доробок зарубіжних і вітчизняних науковців та представлено аналіз наукової думки щодо геополітичного виміру міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки. Слід відзначити, що окреслена у назві дисертації проблема знаходить часткове і загалом сутнісне відображення у працях відомих зарубіжних фахівців, які представляють різні академічні та університетські школи політології, а у вітчизняній політичній науці ця проблема досліджена фрагментарно, зокрема, за спеціалізованими аспектами інформаційної безпеки. Разом з тим, системного розгляду, який би охоплював геополітичні, регулятивні, інституційні аспекти міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, у вітчизняному політичному дискурсі не представлено, що, з огляду на задекларовану нову концепцію інформаційної безпеки Адміністрації Б.Обами, має визначальне значення для доктрин безпеки і оборони національних держав. Використані в дисертації джерела за походженням, формою та змістом умовно можна поділити на такі групи: теоретичні роботи зарубіжних науковців, дослідження яких присвячено аналізу безпекових концепцій в умовах інтеграції сучасного політичного середовища, впливу безпекових імперативів на формування міжнародної системи підтримання миру і стабільності, зокрема, К. Аннана, Б. Берковича, Зб.Бжезинського, Б. Бузана, А.Гора, А.Гіршмана, Д. Гудбі, Л. Джонсона, М.Каплана, Дж.Кеннана, Г.Кіссінджера, М.Лібіцкі, Г.Моргентау, Дж.Ная, У.Оуенса, В.Плетта, Дж.Розенау, К.Уолтца, Ф.Фукуями, С.Хантінтона,С.Хоффмана, Р.Шафрански, О.Шермана, Ч. Шаохуа тощо; концептуальні та прикладні праці з проблем міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки російських фахівців - А.Арбатова, П.Бєлова, А.Возженікова, С.Гріняєва, О.Желтова, А.Крутских, С.Ланцова, М.Лебедєвої, О.Леонова, В.Лисичкіна, І.Лукашука, В.Манілова, І.Панаріна, О.Расторгуєва, Ю.Рожденственського, В.Серебряннікова, Г. Хозіна, П.Циганкова, Л.Шелепіна та ін.; вітчизняні дослідження з політики міжнародної інформаційної безпеки - О.Андреєвої, В.Бадрака, В.Богуша, О.Бодрука, О.Гребініченка, А.Гуцала, Д.Дубова, І.Жиляєва, В.Журавського, О.Зернецької, В.Карпенка, О.Коломійця, Б.Кормича, О.Литвиненка, В.Ліпкана, Є.Макаренко, М.Ожевана, Г.Перепелиці, С.Постоловського, Г.Почепцова, М.Родіонова, О.Свентицької, О.Сосніна, Л.Чекаленко та ін., в яких з'ясовано сутнісні характеристики міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, визначено специфіку підходів до проблеми інформаційної безпеки на глобальному, регіональному та національному рівнях функціонування політичних систем.

З огляду на різні підходи науковців до спеціальної термінології, у дисертаційній роботі

«міжнародна інформаційна безпека» тлумачиться як взаємодія акторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру на основі захисту міжнародної інфосфери, глобальної інфраструктури та суспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенційних інформаційних загроз. міжнародний інформаційний безпека політологічний

«міжнародні інформаційні операції» розглядаються як форма міждержавного протиборства, яка реалізується з використанням інформаційного впливу на системи управління різного призначення інших держав, а також на політичну владу і суспільство в цілому, на інфраструктуру і засоби масової комунікації для досягнення переваг з одночасним захистом національної інфосфери від аналогічних дій.

«інформаційні озброєння» визначаються як комплекс технічних та інших заходів, методів і технологій, спрямованих на встановлення контролю над інформаційними структурами потенційного противника, втручання у роботу його систем управління, інформаційних мереж та комунікацій з метою знищення або модифікації даних, дезінформації, поширення інформації спеціального призначення у системах формування громадської думки і прийняття рішень, а також як сукупність засобів впливу на свідомість і психологічний стан політичних і військових структур, спецслужб та населення для протидії можливим інформаційним впливам іншої сторони. Конкретизація цих понять зумовлена потребою подальшого дослідження проблеми глобальної інформаційної безпеки.

Концептуальні підходи до сутності міжнародної інформаційної безпеки в геополітичному вимірі характеризуються визнанням пріоритетності захисту національних інтересів з одночасною підтримкою міжнародного співробітництва щодо протидії глобальним інформаційним загрозам. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників, які вважають, що зміни, які відбуваються у всіх сферах міжнародного співробітництва з урахуванням інформаційної парадигми глобального розвитку є відображенням нових закономірностей формування сучасної системи міжнародних відносин і потребують новацій щодо тенденцій забезпечення глобальної безпеки. Осмислення концепту міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки реалізується через поглиблення уявлень про вплив інформаційного чинника на сучасну систему підтримання миру.

Загальна оцінка за результатами аналізу напрацювань зарубіжної та вітчизняної політології щодо сутності міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, визначається у таких положеннях: спеціальний напрямок таких досліджень має фрагментарний характер і стосується загалом концепту інформаційної безпеки в розвинених суспільствах, чітко простежується перетин концептів глобального розвитку та інформаційної безпеки, що зумовлює виокремлення спільних детермінантів, які охоплюють типологію інформаційних загроз для системи міжнародної безпеки, стратегії міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, програмно-інституціональне забезпечення інформаційної безпеки та протидію глобальним інформаційним загрозам в межах існуючих міжнародних політичних інститутів, що забезпечують підтримку міжнародного миру і безпеки.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що теоретичні положення щодо проблеми міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки розкривають дихотомію глобального політичного та безпекового чинників цивілізаційного розвитку, які визначають цілі, засоби та методи політичної діяльності міжнародних інституцій в умовах трансформаційних зрушень.

У другому розділі «Стратегії міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки» розглянуто специфіку міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки в рамках ООН та її спеціалізованих установ, міжурядової групи G8 та на рівні регіональних міжурядових організацій, аналіз якого дає підстави обґрунтувати висновки про поєднання та диференціацію глобальних, регіональних і національних пріоритетів у сфері інформаційної безпеки. Доведено, що масштаби глобального інформаційного виклику змушують шукати політичні рішення у просуванні ініціатив щодо міжнародної інформаційної безпеки, насамперед, у рамках ООН - універсальної міжнародної організації, здатної забезпечити вирішення політичної проблеми комплексно, при найширшому представництві і максимальному врахуванні думок та інтересів усіх країн світу. Підкреслено, що на сучасному етапі основним напрямом діяльності G8 у сфері інформаційної безпеки залишається зміцнення міжнародного співробітництва та надання правової допомоги в боротьбі з транснаціональною злочинністю у сфері високих технологій, причому перевага надається питанням боротьби з кібертероризмом, протиправним використанням Інтернету, в тому числі з метою пропаганди міжнаціональної і релігійної ворожнечі, екстремістської ідеології, расової дискримінації, вербування терористів та їхнього фінансування тощо. Акцентовано, що країни G8 обмежують стратегію інформаційної безпеки питаннями створення глобальної культури кібербезпеки, попри намагання окремих держав розглядати переважно військово-політичний характер використання ІКТ.

Проаналізовано стратегії регіонального співробітництва у сфері інформаційної безпеки, що здійснюється в рамках Організації Американських Держав, Європейського Союзу, Ради Європи, Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Асоціації держав Південно-Східної Азії, Шанхайської організації співробітництва та Співдружності Незалежних Держав тощо і встановлено, що концептуальні підходи регіональних організацій до інформаційної безпеки зумовлюють пошук спільних рішень щодо протидії інформаційним та комунікаційним загрозам, визначають пріоритетами діяльності регіональних інституцій вироблення загальної стратегії інформаційної безпеки, протидію кібервійнам, інформаційному тероризму та боротьбу з інформаційною злочинністю.

Особливостями європейської стратегії інформаційної безпеки визначено протидію інформаційним загрозам в контексті співробітництва з Радою Безпеки ООН; зміцнення стратегічного партнерства у сфері інформаційної безпеки з такими країнами, як США, Росія, Японія, Китай, Канада та Індія; вдосконалення нормативної бази ЄС з інформаційної безпеки, зокрема, прийняття конвенцій, директив, рекомендацій та резолюцій про європейську інформаційну безпеку та конфіденційність електронних комунікацій; визначення та оцінку інформаційних загроз для критично важливих сфер життєдіяльності європейського співтовариства; підвищення ролі ЄС у забезпеченні регіональної інформаційної безпеки. Сутнісні характеристики співробітництва на рівні міжурядових організацій Азійсько-Тихоокеанського регіону виявляють пріоритети держав АТР щодо вироблення комплексної стратегії протидії інформаційним загрозам і розвитку регіональної системи інформаційної безпеки, а також удосконалення законодавства у сфері інформаційної безпеки відповідно до міжнародних норм і принципів. Зазначено, що позиція регіональної організації ОАД полягає у підтримці американської стратегії створення глобальної культури кібербезпеки і спрямована на практичні заходи, що стосуються попередження і реагування на кібератаки незалежно від їхніх джерел, боротьбу з кіберзагрозами і кіберзлочинністю, захист критично важливих інфраструктур і мережевих систем. Оцінюючи стан і загрозу інформаційного тероризму, держави-учасниці СНД підтримують важливість міжурядового співробітництва у боротьбі з цим явищем як на рівні національних інституцій, правоохоронних органів, інших установ і організацій, на які покладено загальні завдання боротьби з тероризмом, так і на рівні координації політики і співпраці держав на дво- та багатосторонній основі, зокрема, в рамках міжнародних організацій, альянсів і форумів, що виробляють загальні підходи до цієї проблеми.

Таким чином, аналіз стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки на сучасному етапі політичного розвитку свідчить про спільні і відмінні особливості концептуальних, доктринальних та прикладних підходів до трансформації політичної діяльності міжнародних інститутів, що зумовлюються відповідними політичними позиціями провідних акторів міжнародних відносин, різними пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки та різним рівнем інформаційного розвитку регіональних спільнот.

У третьому розділі «Регулятивний вимір співробітництва у сфері міжнародної інформаційної безпеки» проаналізовано програмно-інституціональне забезпечення інформаційної безпеки на рівні міжнародних та регіональних інституцій, з'ясовано засади регуляторної політики щодо протидії глобальним інформаційним загрозам та представлено оцінку переговорного процесу в рамках ООН щодо проекту Міжнародної конвенції з інформаційної безпеки, оскільки багатогранність інформаційно-комунікаційних технологій у політичному, економічному, безпековому, соціальному та культурному плані, визнання руйнівного чинника нових технологічних озброєнь змусили ООН та інші впливові міжнародні організації включити проблему міжнародної інформаційної безпеки у сферу своїх інтересів. Доведено, що формування нової системи міжнародних відносин під впливом глобалізації та швидкоплинного розвитку високих технологій зумовило й нові підходи та окреслення нових параметрів регуляторної політики у сфері інформаційної безпеки.

Усвідомлення необхідності суворого дотримання принципів незастосування сили, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення фундаментальних прав і свобод, невикористання високих технологій з протиправною метою, невідповідність регуляторної політики щодо інформаційної безпеки Статуту ООН зумовило необхідність розгляду проблеми міжнародно-правового регулювання інформаційної безпеки і встановлення міжнародного контролю за інформаційними озброєннями. З позицій забезпечення міжнародного миру і стабільності в контексті нових інформаційних загроз передбачалося на рівні ООН з'ясувати позиції світового співтовариства щодо проблеми потенційного воєнного використання інформаційно-комунікаційних технологій для вдосконалення існуючих і створення нових систем озброєнь; подати тлумачення основних понять міжнародної інформаційної безпеки; розглянути можливість створення міжнародної системи моніторингу інформаційних загроз; розробити міжнародно-правовий режим інформаційної безпеки тощо.

З'ясовано, що конструктивне обговорення проблеми визначило пріоритети ООН щодо інформаційної безпеки, зокрема, було підкреслено, що в інформаційній сфері необхідна кодифікація спеціальних принципів і норм, які склалися на основі Статуту ООН, і досягнення нових угод, щоб упорядкувати і стабілізувати відносини держав, пов'язаних з проблемою інформаційної безпеки, зокрема, політичних, соціальних, економічних, гуманітарних, екологічних тощо. У зв'язку зі значенням міжнародних договорів, які входять до системи міжнародної безпеки, особливий інтерес становлять такі питання, як тривалість чинності міжнародних договорів, можливість виходу з них, їх універсальність і забезпечення механізму виконання положень договору. Позиція ООН стосується розробки документів, у яких вказується на застосування узгоджених, на багатосторонній основі, загальноприйнятних, недискримінаційних керівних принципів, які мають врахувати законні оборонні потреби всіх держав і потреби з підтримання міжнародного миру та безпеки, щоб сприяти використанню досягнень науки і техніки на основі передачі технічних знань та обміну ними в мирних цілях. В цілому міжнародне співтовариство сприйняло аргументи про актуальність і глобальність проблеми міжнародної інформаційної безпеки і необхідність прийняття узгодженого рішення в рамках ООН.

Окремо зазначено, що проблема неухвалення документу з міжнародної інформаційної безпеки на 60 сесії ГА ООН пов'язана з неузгодженістю позицій групи урядових експертів (до неї увійшли представники 15 держав, зокрема РФ, Китаю, США, Франці, Великої Британії, Йорданії, Білорусі, Малі, Малайзії, Мексики, Кореї, ПАР - голова групи представник РФ А.В. Крутських) з таких питань, як практичні заходи з попередження розробки, виробництва, використання та поширення інформаційних озброєнь в рамках глобального режиму міжнародної інформаційної безпеки.

Підкреслено, що Україна як держава-засновниця ООН підтримує розгляд проблеми міжнародної інформаційної безпеки в рамках організації і у своїй діяльності виходить з позиції актуальності міжнародного співробітництва в інформаційній сфері, а стратегією на майбутнє визначає необхідність подолання глобальної напруженості між інформаційно розвиненими та інформаційно бідними країнами, запобігання міжнародним конфліктам із застосуванням інформаційних озброєнь, забезпечення основних прав і свобод людини, протидію інформаційному впливу на моральні цінності світової спільноти.

Враховуючи аргументацію міжнародних дослідників щодо розробки і ухвалення принципів міжнародної конвенції про інформаційну безпеку, а також виходячи з прагматичних інтересів української держави, зроблено висновки про необхідність впровадження програмно-інституціональних положень з проблеми інформаційної безпеки за стандартами ООН, оскільки Україна зацікавлена у подоланні деструктивної дихотомії в управлінні глобальною безпековою політикою в рамках суперечностей між інтересами власне США і РФ. Концепт інформаційної безпеки для України розкривається через стратегії її існування як суверенної та стабільної держави, а також через розробку та впровадження цілеспрямованого системного захисту національних інтересів від зовнішніх та внутрішніх інформаційних загроз.

У Висновках представлено основні підсумки дослідження:

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки в концептуальному і регулятивному аспектах, що виявляється в оцінках політичної діяльності міжнародних інститутів на глобальному та регіональному рівнях з врахуванням інформаційної парадигми сучасного цивілізаційного розвитку. У дисертації досліджено основні політичні проблеми забезпечення міжнародної інформаційної безпеки, проаналізовано напрямки і зміст міжнародного співробітництва і переговорного процесу та багатосторонні підходи до вирішення цієї проблеми у всіх її аспектах, представлено проекти політико-правових документів міжнародних організацій, подано оцінку їх дієвості і адекватності завданням зниження існуючих загроз у цій сфері.

Основні наукові й практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1. На початку ХХІ століття особливо помітною виявилася структурна криза системи міжнародної безпеки в контексті неадекватності новим викликам і загрозам, зумовленим становленням глобального інформаційного суспільства, що призвело до необхідності переосмислення концептуальних і методологічних засад міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки, виявлення взаємовпливу глобального розвитку та інформаційної безпеки, чіткої диференціації пріоритетів світової, регіональної і національної політики щодо новітніх інформаційних загроз. Аналіз зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію від реалістичних і неореалістичних парадигм міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки до ліберальних теорій функціоналізму та неофункціоналізму, яка відображає трансформацію підходів до оцінки місця і ролі інформаційної безпеки в міжнародному співробітництву на сучасному етапі розвитку.

2. Проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної інформаційної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світового порядку, реалізацію стратегій становлення глобального інформаційного (інтелектуального) суспільства, навіть саме існування цивілізації. Феномен міжнародної інформаційної безпеки обумовлюється стратегічною спрямованістю інформаційних озброєнь проти критично важливих структур життєдіяльності і функціонування міжнародного співтовариства, визнання інформаційної зброї як нового глобального виду зброї масового ураження, катастрофічного за наслідками свого застосування, необхідністю створення міжнародного механізму протидії і попередження глобальних інформаційних війн в рамках політичної компетенції ООН, регіональних міжнародних організацій з проблем безпеки та на рівні національних держав.

Існують різні типології інформаційних загроз для системи міжнародної безпеки, але, узагальнюючи, можна виділити: інформаційно-технологічні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні, які реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігу інформації, неправомірні дії щодо використання інформації; через невідповідність інформаційної політики, засобів інформування громадськості та ЗМК життєво важливим інтересам суспільства.

3. Дослідження комплексу чинників і механізмів переговорного процесу щодо міжнародної інформаційної безпеки в рамках ООН та G8 як специфічних акторів міжнародних відносин уможливило висновки про те, що існуючі багатосторонні механізми є недостатньо ефективними у протидії інформаційним загрозам глобалізованого світу, оскільки вони є складовими загроз воєнно-політичного, кримінального і терористичного характеру. Водночас головним форумом міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки визначено ООН як універсальну міжнародну організацію з безпеки і співробітництва держав, яка відповідно до Статуту є центром для узгоджених дій всіх націй у досягненні безпекових цілей світового співтовариства. Доведено, що масштаби глобального інформаційного розвитку змушують держави шукати політичні рішення у просуванні ініціатив щодо міжнародної інформаційної безпеки, насамперед, у рамках ООН, яка спроможна забезпечити комплексне вирішення політичної проблеми за умови найширшого представництва і максимального врахування думок та інтересів світової спільноти. Основним напрямом діяльності G8 у сфері інформаційної безпеки визначено необхідність міжнародного співробітництва щодо протидії кіберзагрозам, оскільки країни G8 обмежують стратегію інформаційної безпеки питаннями створення глобальної культури кібербезпеки, попри намагання окремих держав розглядати переважно військово-політичний характер використання ІКТ.

4. Концепція регіонального співробітництва у сфері інформаційної безпеки зумовлює необхідність пошуку спільних рішень щодо протидії інформаційним та комунікаційним загрозам, визначення пріоритетами діяльності міжурядових регіональних інституцій вироблення загальної стратегії інформаційної безпеки, протидію кібервійнам, інформаційному тероризму та боротьбу з інформаційною злочинністю. Аналіз стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки на сучасному етапі глобального розвитку свідчить про спільні і відмінні особливості концептуальних, доктринальних та прикладних підходів до політичної діяльності міжнародних інститутів у сфері інформаційної безпеки, що зумовлюється відповідними політичними позиціями провідних акторів міжнародних відносин, різними пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки та різним рівнем інформаційного розвитку регіональних спільнот.