Еволюція публічної природи самоврядної влади України в умовах впливу глобального громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

УДК 342.25 : 316.42

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Еволюція публічної природи самоврядної влади України в умовах впливу глобального громадянського суспільства

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

ШАПОВАЛОВА АЛЛА МИКОЛАЇВНА

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі глобалістики, політології та міжнародних комунікацій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” м. Київ

Науковий керівник доктор політичних наук, професор

Бебик Валерій Михайлович,

Відкритий міжнародний університет

розвитку людини “Україна” м. Київ,

проректор з інформаційно-аналітичної роботи

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

Примуш Микола Васильович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри політології

доктор політичних наук, доцент

Барановський Фелікс Володимирович,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля, професор кафедри політології

Захист відбудеться “4” грудня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29. 051.09 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, Музей історії та досягнень університету (1-й корпус).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий “3” листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор політичних наукО. В. Новакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Політичні процеси, пов'язані з глобалізаційним розвитком, активно впливають на систему владних відносин та інститути місцевої демократії. Модернізація українського соціуму реально наштовхнулася на суспільний опір, що виявляється на рівні еліт, державних владних структур, політичних лідерів, які всіляко спонукають до того, щоб інститут місцевого самоврядування залишався під постійним державним контролем та наглядом централізованої бюрократичної системи управління і не допускалося формування незалежних структур громадянського суспільства.

Існуючі проблеми, протиріччя зумовлюють необхідність комплексного наукового дослідження сутності публічної природи самоврядної влади та адаптацію світових і європейських стандартів до українських реалій суспільного розвитку. Важливість обраної теми підтверджується увагою як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Предметне поле дослідження проблем глобального громадянського суспільства як умовоутворювального чинника становлення та розвитку інституту самоврядування в Україні, незважаючи на свою актуальність, у вітчизняній політичній науці вивчено ще недостатньо.

Усе це дозволяє встановити великий обсяг наукових рефлексій, на підставі яких можна здійснити концептуалізацію становлення самоврядності під впливом масштабних планетарних та європейських викликів і стандартів. Перш за все, існуюча науково-теоретична спадщина дозволяє розглянути мало досліджену проблему, пов'язану з вивченням механізмів впливу глобального громадянського суспільства на еволюцію самоврядності в Україні, як в її сьогоденному вимірі, так і в історичній ґенезі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи за темою “Проблеми становлення глобальної держави та глобального громадянського суспільства”, що виконувалась кафедрою глобалістики, політології та міжнародних комунікацій Університету “Україна” (протокол № 1 від 05.09.2006 р.).

Мета дослідження - запропонувати політичні механізми та моделі вдосконалення структурної розбудови інституту української самоврядності під впливом глобального громадянського суспільства.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:

- розкрити сутнісну природу влади як інтегративного акумулятора політики;

- визначити особливі умови формування публічного прояву влади в самоврядних інституціях;

- простежити світові, європейські й вітчизняні тенденції та закономірності розвитку самоврядності;

- з'ясувати сутність глобального громадянського суспільства як політичного явища та дослідити потенціал його впливовості на розвиток самоврядної влади;

- дослідити українські моделі самоврядності;

- виявити та концептуально представити специфіку джерельної бази козацької самоврядності;

- установити сучасні політико-правові протиріччя функціонування місцевого самоврядування в сучасному державотворчому процесі;

- обґрунтувати політичні механізми запровадження міжнародних стандартів життя у вітчизняну практику роботи самоврядних структур;

- запропонувати шляхи та напрямки вдосконалення інституту місцевого самоврядування України в умовах впливовості глобального громадянського суспільства.

Об'єкт дослідження - процес становлення та розвитку публічної самоврядної влади.

Предмет дослідження - вплив глобального громадянського суспільства на формування та вдосконалення публічної влади місцевого самоврядування України.

Методи дослідження використовуються з урахуванням предметності та специфіки політологічної науки, а саме:

- структурно-функціональний - визначає роль кожного самоврядного елемента з урахуванням його місця і ролі в соціальній системі;

- історичний - перетворює артефакти в логічно пов'язаний ланцюжок єдиного еволюційного розвитку самоврядних форм суспільного життя;

- порівняльний - дозволяє співставити та порівняти вітчизняні інститути місцевої демократії зі світовими та європейськими;

- політичного аналізу та синтезу - використано при дослідженні політико-правових умов діяльності системи місцевого самоврядування в процесі запровадження міжнародних стандартів та адаптації до сучасних викликів;

- дедукції та індукції - надають можливість визначити закономірності та тенденції розвитку організаційних форм місцевого самоврядування й шляхів його впливу на процеси загальної розбудови держави.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному аналізі політичних аспектів глобалізаційних впливів громадянського суспільства на процес становлення публічної самоврядної влади в Україні й конкретизується в таких положеннях:

У дисертації вперше:

- доведено, що політична інституалізація місцевого самоврядування залежить від внутрішніх чинників, які отримали потужне позитивне суспільне та міжнародне схвалення, сформоване в умовах довготривалої бездержавності в Україні, та зовнішніх факторів, пов'язаних з впливом глобального громадянського суспільства як компенсаторів відсутності традицій власного державотворення й одночасно еталонних стимуляторів розвитку місцевої демократії, що набула позитивного досвіду під впливом глобальних політичних процесів;

- обґрунтовано необхідність використання авторського поняття “домінуючий владний фактор”, який розкриває значення самоврядування при формуванні інститутів державної влади як на центральному, так і регіональному рівнях, що логічно підтверджено аналізом еволюції самоврядності та реальними процесами політичного розвитку сьогодення, й свідчить про неможливість досягнення функціональності публічної влади в Україні без ефективного належного самоврядування;

- запропоновано авторське трактування еволюції форм самоврядної влади в умовах України, представлених у різні історичні часи у вигляді моделей: полісного типу, княжої доби, магдебурзько-правової моделі, моделі козацької самоврядності, зовнішньо-імперіальної, народно-республіканської та сучасної етатичної моделей.

Удосконалено: український самоврядність суспільство влада

- існуючі визначення сутності та змісту публічного характеру самоврядної влади через налаштування на виконання громадсько-значущих завдань і функцій, що полягають у використанні незалежної від держави власної інституційної бази, місцевих бюджетів, фінансових інструментів і комунальної власності;

- моделі використання доктринальної бази представників політичної думки часів козаччини, політико-правові витоки міжнародних угод і договорів, підписаних від імені Козацької республіки, та доведено їх історичне значення як унікального внеску українськості у світову скарбницю;

- визначення поняття “глобальне громадянське суспільство” як сукупності загальнолюдських цінностей і пріоритетів прав людини, що забезпечує загальнопланетарну єдність людської спільноти та сприяє утворенню структур і організацій, вільного об'єднання людей на міждержавному та внутрішньодержавному і місцевому рівнях.

Дістало подальшого розвитку:

- модель структурної розбудови базової основи інститутів громадянського суспільства через реалізацію програми спільних дій в територіальній громаді. В моделі описано 10 складових компонентів, які виступають як дієві засоби вдосконалення процесу впливу глобального громадянського суспільства на інституціоналізацію місцевого самоврядування в Україні;

- обґрунтування необхідності запровадження в Україні нового формату сталого розвитку, який забезпечують інститути місцевої демократії, шляхом формування у населення, що проживає на тій чи іншій території, раціонального планетарного розуміння, господарчого відношення до довкілля, де фіксується необхідність виживання людей, красота і любов до рідного краю та шляхетна гордість за велич своєї Батьківщини;

- основні напрямки впливу глобального громадянського суспільства на процес реформування місцевого самоврядування, в першу чергу на обласному і районному рівнях, де відсутня система виконавчих органів, підпорядкованих представницьким структурам, що є вимогою європейських стандартів та здійснення системної реформи територіально-адміністративного поділу, в ході якої долаються рудименти радянської спадщини та запроваджується повсюдність і територіальність місцевого самоврядування відповідно до міжнародних еталонів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні ідеї та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у прикладних навчальних і наукових цілях, зокрема, при плануванні та здійсненні політологічних досліджень і формулюванні узагальнених висновків з питань, пов'язаних з євроінтеграційними процесами в Україні, політичною модернізацією владарюючих структур і системою управлінської діяльності на центральному, регіональному та місцевому рівнях, при розробці спецкурсів з політології, державного управління та глобалістики у вищих закладах освіти. Отримані результати можуть бути корисними для підвищення кваліфікації державних службовців, підготовки посадових осіб для органів державної влади та органів місцевого самоврядування України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій вирішується конкретне завдання - визначення шляхів і напрямків удосконалення публічного прояву місцевого самоврядування в Україні під впливом глобального громадянського суспільства. Усі теоретико-методологічні, науково-аналітичні висновки та рекомендації підготовлено автором самостійно на основі аналізу наукової літератури, опрацювання емпіричних даних та узагальнення результатів соціологічних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки роботи оприлюднювалися на засіданнях кафедри політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків) та на кафедрі глобалістики, політології та міжнародних комунікацій Університету “Україна” (м. Київ), а також на науково-практичних конференціях: “Нові механізми регіонального розвитку” (м. Харків, 2003 р.); “Кар'єра молодих державних службовців” (м. Харків, 2004 р.); “Розвиток органів самоорганізації населення в м. Києві: проблеми теорії та практики” (м. Київ, 2007 р.); “Еволюція української державності: соціально-економічні, політичні, культурні аспекти” (м. Харків, 2009 р.) та ін.

Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи викладено у 12 публікаціях, з яких чотири вийшли друком у фахових виданнях з політичних наук. Одноосібно автором підготовлено 9 публікацій. Одну статтю написано у співавторстві: особистий внесок автора полягає в аналізі просторового виміру адміністративно-територіального поділу України, що складає 40% статті. Крім того, автором підготовлено підрозділи у двох монографіях, де надано характеристику публічної природи влади, що становить 10% від їхнього обсягу.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, у тому числі основна частина - на 184 сторінках, список використаних джерел, який налічує 261 найменування, - на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, рівень наукової розробки проблеми; визначаються об'єкт, предмет, мета й завдання дослідження, методологічні основи дисертації, наукова новизна, теоретичне й практичне значення роботи; наводяться відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження публічної природи самоврядної влади” з'ясовуються концептуальні засади, пов'язані з природою виникнення політичних явищ, таких як влада та її публічні форми, самоврядність, громадянське суспільство.

У першому підрозділі “Категоріально-понятійний апарат дослідження” опрацьовано джерельну базу як представників класичної політологічної думки (Платон, Арістотель, Цицерон, Кант, Гегель, Ніцше, Вебер), так і відомих західних дослідників (Дж. Александер, Ю. Габермас, К. Дойч, Дж. Кін, Г. Лассвел, Н. Лукас, Т. Парсонс, А. Селігмен, Б. Скінер, А. Фрюгсон), а також вітчизняних авторів (О. Бабкіна, Ю. Битяк, І. Варзар, М. Головатий, Б. Кухта, Ю. Левенець, М. Сазонов, С. Серьогіна). Це дозволило сформулювати поняття влади як відповідний спосіб регулювання відносин між людьми та оточуючим світом, специфічний інструмент використання політичної енергії, ресурсів з метою ефективного впливу суб'єкта на об'єкт, що надає можливість або здійснювати підкорення та панування задля досягнення бажаного результату, або встановлювати особливі відносини, які забезпечують умови для переходу до суспільної самоорганізації. Проаналізовано концепти політичних мислителів Стародавнього світу та представників епохи Відродження і Нового часу, а також сучасних дослідників, що дозволило визначити еволюційний розвиток самоврядності та обґрунтувати його сутність, сформовані державою політичні умови існування та функціонування незалежних владних інститутів, які представляють інтереси мешканців відповідного територіального утворення й вирішують питання місцевого значення за допомогою системи органів виконавчої та представницької влади, підпорядкованої конкретній територіальній громаді. Досліджено громадянське суспільство як політичне явище та встановлено соціальну природу його походження через розвиток громадських цінностей, окремих політичних і соціальних умов, необхідних для існування його структурної бази. Важливу роль при цьому відіграли роботи вітчизняних авторів Ф. Барановського, В. Бебика, В. Горбатенка, А. Карася, А. Колодій, І. Кононова, О. Новакової, М. Примуша, В. Токовенка, Ф. Рудича, Г. Щедрової. Проаналізовано роль різних добровільних утворень, які відстоюють ідеї громадянського суспільства та тенденції його розвитку в демократичних перетвореннях і підкреслено особливості, складності, протиріччя українського ментального і соціально-культурного розвитку в контексті формування глобального громадянського суспільства. Усе це надало змогу вдосконалити трактування поняття “глобальне громадянське суспільство” як сукупності загальнолюдських цінностей і пріоритетів прав людини, що забезпечує загально-планетарну єдність людської спільноти та сприяє утворенню структур і організацій, вільного об'єднання людей на міждержавному, внутрішньодержавному та місцевому рівнях.

У другому підрозділі “Еволюція інституту самоврядності” зазначено, що інститут самоврядності зародився в далекі часи додержавницького періоду суспільного розвитку людства та пройшов через первісні природні форми в різних державницьких і напівдержавницьких утвореннях. Подальшою реалізацією самоврядності стало трансформування її в інститут місцевого самоврядування, конкретним змістом якого є публічні справи, пов'язані з розвитком людини як особистості та підтримкою цілісного стану відповідної спільноти. Досліджено механізми розвитку самоврядних структур, пов'язаних з двома моделями самоврядування. Одна отримала назву континентальна, друга - англо-американська. Континентальна модель стала логічним продовженням римської муніципалізації. Вона передбачає особливий формат взаємодії між центральною (державною) і муніципальною (місцевою) владами, де досягається поєднання місцевого самоврядування і прямого державного управління на місцях з правовим визначенням повноважень місцевого самоврядування. Англо-саксонській моделі притаманна значна автономія самоврядування, відсутність на місцях представників центральної влади, жорсткий судовий контроль, виборність громадою посадових осіб і функціонування системи в межах установленого законом правового поля. Визначено специфіку становлення та розвитку американської самоврядної демократії, коли, за А. де Токвілем, “суспільство саме собою управляє”. Доведено, що самоврядність стала базою, де формувалися структури, незалежні від держави, які в подальшому стали інституційною основою для формування скелету глобального громадянського суспільства.

У третьому підрозділі “Сутність та зміст публічного характеру самоврядної влади” обґрунтовується теза про те, що соціальну природу влади можна розкрити за допомогою онтологічної науки. Запропонований автором онтологічний вимір дозволив розкрити сутність влади та її соціальну природу і публічну форму прояву з урахуванням змісту кожного компонента. Зроблено висновок, що публічна влада має практичний вимір свого прояву, зафіксований в успішних суспільних змінах. Запропоновано класифікацію публічних форм функціонування регіональних органів влади шляхом формування представницьких органів самоврядування, обмежених територією відповідних адміністративних утворень та використовуючи три різновиди територіальних громад: місто, село, селище; район та область; наявність інститутів територіального владарювання та відповідного апарату управління; підконтрольність та відкритість владних структур місцевим мешканцям. Визначено специфічні риси самоврядної публічної влади України, які виглядають таким чином: налаштованість на виконання громадсько-значущих завдань і функцій; легітимна форма утворення; незалежне від держави інституційне забезпечення; виокремлення особливого виконавчого апарату; універсальне підпорядкування вирішення всіх справ розвитку територіальної громади; право мати власні бюджети та встановлювати податки і збори з населення, що проживає на відповідній території; обов'язковість рішень, які приймаються представницькими та виконавчими структурами місцевого самоврядування.

Другий розділ “Генезис інституту самоврядної влади України в умовах впливовості громадянського суспільства” присвячено аналізу публічних форм організації самоврядних інститутів влади, що дозволяє зрозуміти місце та роль місцевого самоврядування в Україні впродовж тривалого часу існування.

У першому підрозділі “Моделі української самоврядності“ розкрито сім самоврядних моделей, що існували в різні історичні часи. Перша полісна модель починається із зародження самоврядних інститутів публічної влади полісного типу (Херсонес, Ольвія, Феодосія, Пантикопей), в яких існувала демократична форма організації влади, що спиралася на віче, до компетенції якої входили питання торгівлі, розробки грошової системи. У другій моделі княжої доби державна влада була монархічною за характером походження, на чолі держави стояв князь, але він поділяв цю владу з народним віче або боярською радою. Інститут самоврядування забезпечував вирішення багатьох справ управлінського, господарського та побутового характеру. У третій - магдебурзько-правовій - моделі знайшли своє логічне продовження публічні форми самоврядності у формі магдебурзького права. Воно мало як свої негативи (це одна із форм колонізації, церква дуже впливала на нього), так і позитиви (магдебурзьке право наближало і поєднувало українські загальні традиції з європейськими формами, стандартами). Четверта модель козацької самоврядності пов'язана з особливим форматом інституалізації владних структур, військових - за формою, самоврядних - за походженням, функціями і змістом діяльності. У цій моделі всі без винятку посади були виборними. Доведено, що козацтво стало тим елементом самоврядності, де на українському ґрунті зароджувались і проростали зерна виборності та функціонування демократичних засад, які потім глобальне громадянське суспільство візьме на своє озброєння. П'ята - зовнішньо-імперіальна - модель самоврядності мала лише формальні ознаки організації суспільного життя з елементами чи то російської земської, чи то австро-угорської обмеженої самоврядності. Становлення шостої - народно-республіканської - моделі відбувалося в 1917 - 1920 рр. Ідею запровадження широкого місцевого самоврядування, що спирається на організаційну автономію, гарантований судовий захист, невтручання у справи виборних органів місцевої влади, було закріплено в Конституції УНР 1918 р. З розбудови незалежної держави розпочинається сьома - сучасна етатична - модель. Спочатку самоврядність було відновлено прийняттям відповідного законодавчого акта, який вперше запроваджувався у практиці законодавчої діяльності республік СРСР. Після прийняття низки законів, а потім і Конституції України, самоврядність надихнула народ України на демократичні перетворення, але поки що вона знаходиться в умовах жорсткого домінування державних органів влади. Це дає підстави зробити такий висновок: упродовж усього часу самоврядна влада, за оцінкою М. Костомарова, була для народу України “своєю рідною владою”. Народ завжди їй довіряв, підтримував, тому що це була єдина владна інституція, яка мала самобутнє українське походження. Ось чому вона стала домінуючим владним фактором українства.

У другому підрозділі “Доктринальна база самоврядності часів козаччини” висвітлено важливий період історії українства з особливою моделлю військово-адміністративного республіканізму із застосуванням спеціальних угод та договорів. Вона включає тріаду джерел, які розкривають розвиток козацької держави - державницькі концепції, угоди та договори, історіографічні матеріали. Політичні ідеї козацької доби вдало представлено у працях Й. Верещинського, С. Наливайка, Ю. Немирича, М. Пашковського, С. Пекаліда, К. Саковича, Я. Щасного-Гербута. Не менш важливими документами того часу були підписані з Польщею Зборівський договір 1649 р., який відновив українську державність під назвою Гетьманщина, та Білоцерківська угода 1651 р. і, нарешті, Гадяцький договір 1658 р., який проголошував Україну “Великим Князівством Руським”, що включалося в єдине державне утворення з Польщею і Литвою. Березневі трактати Богдана Хмельницького 1654 р. (Переяславський договір), а потім й інші договори з Росією забезпечували автономізацію України в рамках Росії. Взірцем правової бази козацької республіки був документ, підготовлений у 1710 р. першим гетьманом в еміграції П. Орликом. У ньому визначався державний устрій та форма правління, описувалися процедури формування інститутів місцевої влади, але це був акт, який для польських умов насправді вважався “pacta conventa”. Цей документ є підсумковим правовим меморандумом, в якому чітко представлена доктринальна база розвитку Козацької республіки, яка розкриває систему владних відносин козаччини.

У третьому підрозділі “Політико-правові суперечності сучасної системи самоврядування” результати проведеного аналізу дозволили обґрунтувати правові розбіжності між Європейською хартією місцевого самоврядування, яку Україна повністю ратифікувала в 1997 р., і законодавчими нормами України. Хартія передбачає чітке інституційне визначення суб'єкта місцевого самоврядування - місцеву владу. А в Україні публічна природа влади представлена трьома інституціями, а саме: територіальною громадою, за якою закріплені декларативні права і яка не спроможна нести відповідальність перед населенням, що входить до неї, та інститутом міського, сільського і селищного голови, який розмиває владну суб'єктність громади. Окрім них, система самоврядування України включає представницькі та виконавчі органи, які теж виступають інструментом реалізації правових повноважень територіальної громади. Наступне протиріччя пов'язане з наявністю в одній територіальній громаді кількох суб'єктів самоуправління, які є самостійними суб'єктами самоврядування, мають власні органи, бюджети та апарат управління. Це підтверджується на прикладі міст Луганської області. Подібна інституційна недосконалість може бути вирішена тільки в рамках реформування адміністративно-територіального устрою України. В європейських країнах розроблено систему правового регулювання, а в Україні подібна правова база поки що носить декларативний характер, тому її потрібно вдосконалювати одночасно з відповідними організаційними структурами громадянського суспільства.

У четвертому підрозділі “Впливовість громадянського суспільства на самоврядну владу” стверджується, що громадянське суспільство виступає тим умовоутворювальним чинником, за допомогою якого здійснюється діалектика взаємопереходу внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку місцевого самоврядування та факторів розвитку і розміщення географічного, історичного, соціально-політичного та соціокультурного характеру. За роки незалежності самоврядування стало як школою демократії, так і конкретною формою правління, але воно наштовхнулося на реальний опір радянської тоталітарної спадщини, що виявляється у ставленні людей до влади, в умінні людей вирішувати самостійно свої місцеві проблеми, знаходити ресурси для вирішення регіональних програм. Встановлено, що основою цих процесів є широке розповсюдження права власності та почуття власної відповідальності за умови свого життя, а також правильного розуміння місцевого самоврядування як посередника між державою і суспільством. Відзначено домінуючу роль пріоритетів демократичного розвитку як детермінантів самоорганізації й найважливішого каталізатора соціального розвитку та відсутність патерналізму, що виключає залежність від держави. Доведено, що вплив стандартів глобального громадянського суспільства визначає вимоги до людського розвитку, в якому чільне місце посідають професійні, організаційні, моральні і духовні якості особистості.

У третьому розділі “Удосконалення публічного прояву місцевого самоврядування України під впливом глобального громадянського суспільства” досліджуються проблеми, пов'язані з удосконаленням системи місцевого самоврядування в Україні шляхом використання інституційного впливу глобального громадянського суспільства.

У першому підрозділі “Проблеми використання міжнародних стандартів сталого розвитку територіальних громад в Україні” розглянуто актуальні для нашої молодої держави і всієї світової спільноти питання розробки так званої “моделі сталого розвитку”. Світова та європейська спільноти виказали загальне занепокоєння тим, що населення планети не відчуває себе представниками загальнодержавного значення і проблеми довкілля та сталого розвитку є винятково актуальними завданнями для кожного громадянина всієї планети. Тому Україна взяла на себе зобов'язання розробити “план дій” щодо моделі сталого розвитку, яка має на меті: подолання бідності, забезпечення якісної освіти, сталого розвитку довкілля, забезпечення гендерної рівності та ін. Обґрунтовано шляхи та напрямки сталого розвитку, якими можуть скористатися органи місцевого самоврядування, а також запропоновано узагальнену концепцію глобального сталого розвитку в питаннях безпеки, збереження біорозмаїття, природної економіки, глобального потепління та зміни клімату. Визначено поняття “сталий розвиток громади”, яке означає вироблення нової свідомості населення і громадянина конкретної території, нового ставлення до своєї діяльності, що потребує узгодженості дій всієї світової цивілізації, дотримання законів і норм, які забезпечують поєднання інтересів економіки, довкілля і добробуту людини як загальносвітових інтеграційних вимог людства. На сучасному етапі становлення інститутів глобального громадянського суспільства, вирішення проблем загальнодержавного рівня, реалізація національної стратегії сталого розвитку неможливі без практичного залучення до цього процесу органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, територіальної громади. Для цього потрібна спроможна державна політика і здатність місцевої влади самостійно вирішувати проблеми розвитку своєї території.

У другому підрозділі “Сучасні політичні механізми запровадження європейських просторових стандартів територіального розвитку” обґрунтовано об'єктивну необхідність в адміністративно-територіальному реформуванні України та розкрито недосконалість й історичну хибність існуючого територіального устрою, який склався на районному та обласному рівнях ще за радянських часів минулого століття. Доведено, що в Україні забезпечено всі умови для реалізації керівних принципів просторового розвитку на засадах субсидіарності та запропоновано конкретні методики використання європейського досвіду за допомогою впровадження реформ у системі місцевого самоврядування. Становлення глобального громадянського суспільства неможливо без сучасних інтеграційних процесів як на регіональному, територіальному, так і на континентальному рівнях, що досягаються через транскордонне, транс'європейське, міжрегіональне співробітництво та запроваджуються європейськими просторовими стандартами. Враховуючи значення європейського континенту у глобалізаційному розвитку, здійснено аналіз програми просторового розвитку Європи “Керівні принципи сталого просторового розвитку європейського континенту”, в якій передбачено транскордонну конкуренцію, спираючись на солідарність місцевих і регіональних органів влади, а також визначено основні вимоги щодо забезпечення на територіальному рівні прав людини та демократії, захисту принципів субсидіарності та взаємності як необхідних умов демократії. Дані вимоги дуже важливі для стадії визначення фаз формування громадянського суспільства на теренах України, що визначають суть нагальних завдань нашої держави і суспільства в цілому.

У третьому підрозділі “Місцеві ініціативи - дієвий засіб формування громадянського суспільства в Україні” доводиться, що інститути самоврядування можуть самостійно приймати рішення тільки з урахуванням членів громади, для цього необхідно проблеми місцевого значення вирішувати не лише через органи самоврядування, але й через органи самоорганізації населення, громадські слухання, місцеві ініціативи та всебічну діяльність структур громадянського суспільства. Запропоновано модель структурної розбудови базової основи інститутів громадянського суспільства через реалізацію програми спільних дій в територіальній громаді. Розробка подібної моделі є однією з перших спроб запропонувати публічний прояв політико-управлінської діяльності в територіальній громаді як цілісного суб'єкта самоврядування. Специфіка даної моделі пов'язана з тим, що вона включає: аналіз проблем, підбір кадрів, планування і оцінювання, визначення ресурсної бази, програмне забезпечення, використання внутрішнього і зовнішнього контролю, критерії оцінювання результатів. Основними її компонентами є: стартова оцінка стану громади, вивчення потреб та аналіз стану громади, визначення ресурсної бази, яка була використана при реалізації даних потреб, врахування побажань членів територіальної громади щодо участі в їх реалізації, створення ініціативної групи та розподіл повноважень між її учасниками, планування та оцінювання програми спільних дій, визначення ресурсної бази, впровадження програми та системи внутрішнього зовнішнього контролю за процесом її реалізації, оцінювання результатів та пошук нових мотивацій людей щодо діяльності територіальної громади. У результаті проведеного аналізу зроблено висновок, що демократичні ініціативи в місцевому самоврядуванні, які здійснюються на засадах добровільності та самостійності, є дієвим засобом становлення громадянського суспільства в Україні, адже це той важливий атрибутивний компонент суспільного розвитку, в якому фіксується реальна впливовість глобального громадянського суспільства.

ВИСНОВКИ

Дослідження процесів еволюції самоврядних інституцій в умовах формуючих впливів глобального громадянського суспільства дозволило сформулювати основні концепти, що розкривають публічну природу влади місцевого самоврядування, та визначити домінуючі тенденції й закономірності формування самоврядних форм організації суспільного життя, які відбувалися в процесі історичного розвитку на теренах України.

1. Обґрунтування соціальної природи влади здійснено в онтологічному розумінні сутності, для пізнання якого знадобилося системне комплексне дослідження явища влади в суміжно міждисциплінарному вимірі. Тому наголошується, що політологічне трактування влади як інтегративного явища, що об'єднує політику в значущий суспільній процес, має багато відтінків і нюансів, які фіксують відносин між людьми та навколишнім світом.

2. Запропоновано висновок, що публічні відносини відбуваються на державному, громадському, корпоративному, поза державному, територіальному, інституційному, політичному та структурному рівнях. Звідси, характерними ознаками самоврядної публічної влади виступає просторова обмеженість рівнем адміністративно територіальних одиниць, налаштованість на вирішення громадсько-значущих завдань і функцій, легітимну форму утворення органів місцевого самоврядування і самоорганізації населення, наявність особливого апарату управління та існування специфічного суб'єкта владарювання громади, обов'язковість виконання рішень, прийнятих інститутами місцевої демократії, на підпорядкованій їй території.

3. Висвітлення ґенези розвитку самоврядності на європейському і північно-американському континентах дозволило отримати аналітичний матеріал, який допоміг порівняти європейські моделі муніципальної влади й північно-американський формат місцевого уряду з українськими формами самоврядності. Англо-саксонська та континентальна моделі самоврядування, європейська практика застосування магдебурзького права дозволили зрозуміти реальний вплив в історичному вимірі європейських інституцій самоврядування на існуючу практику владарювання в Україні. Це надало можливість скористатися еволюційним інструментарієм задля дослідження умовоутворювального впливу глобального громадянського суспільства як особливої публічної сфери, де виявляється іманентна специфіка суб'єктного статусу структур та інститутів, що функціонують на засадах добровільності й самостійно визначають свої стратегічні напрямки. Він сприяє перетворенню вимог та стандартів планетарного значення у царицину тих сфер, які обираються вітчизняними суб'єктами для запровадження в українську практику глобалізаційних впливів.

4. З'ясовано умовоутворювальний вплив глобального громадянського суспільства на процес формування самоврядних традицій в Україні та визначено зворотну впливовість на інституалізацію громадянського суспільства, прослідковано роль глобального громадянського суспільства. Україна може по праву стверджувати про свій унікальний внесок у довготривалий процес формування глобального громадянського суспільства, пов'язаний з владарюючим фактором самоврядних форм організації суспільного життя, яке на наших землях ефективно використовувалося до княжої доби. Особливої значущості самоврядність набула в умовах Козацької республіки, де вона своєю унікальною самобутністю охоплювала військову, цивільну, судову, господарську, управлінську і навіть конфесійну сфери. У ці часи було сформовано оригінальну доктринальну базу і унікальну політико-правову систему, які разом збагатили світову практику владарювання та управління.

5. Запропоновано конкретні знаряддя удосконалення системи самоврядування України шляхом використання моделі структурної розбудови базової основи інститутів громадянського суспільства через реалізацію програми спільних дій в територіальній громаді, яка забезпечує об'єднання ініціативи людей з цілеспрямованою діяльністю виконавчих і представницьких структур самоврядування задля вирішення нагальних проблем місцевого значення. У процесі вдосконалення механізмів самоврядної діяльності неоціненну роль виконують структури глобального громадянського суспільства, які стимулюють вирішення завдань сталого розвитку територій з урахуванням екологічних, соціальних, етнонаціональних і культурологічних особливостей кожної території.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні праці

1. Цапко А. М. Реформа територіального устрою як фундамент модернізації регіональної політики в Україні / А. М. Цапко, В. В. Лісничий // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - № 2 (20) : у 2 ч. - Ч. 1. - С. 228-236.

2. Шаповалова А. М. Управлінська модель послідовності реалізації програми спільних дій в територіальній громаді / А. М. Шаповалова // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - № 1 (27). - С. 325-329.

3. Шаповалова А. М. Еволюція самоврядних інституцій на теренах України в процесі історичного розвитку / А. М. Шаповалова // Віче. - 2009. - 8 квітня. - С. 27-29.

4. Шаповалова А. М. Глобальне громадянське суспільство як чинник формування української самоврядності / А. М. Шаповалова // Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. - 2009. - № 1. - С. 57-60

Додаткові праці

1. Цапко А. М. Публічна природа органів місцевого самоврядування / А. М. Цапко // Теорія та практика державного управління. - Вип. 6 : Нові механізми регіонального розвитку : матеріали наук.-практ. конф., 12 грудня 2003 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 129-131.

2. Цапко А. М. Правові протиріччя реалізації публічної природи місцевого самоврядування / А. М. Цапко // Кар'єра молодих державних службовців (за підсумками стажування слухачів у 2004 р.) : матеріали наук.-практ. конф., 22 вересня 2004 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 128-132.

3. Політика регіональних органів влади: теорія та практика : [монографія] / В. П. Єлагін, В. В. Лісничий, О. Д. Куценко та ін. ; за заг. ред. доц. В. П. Єлагіна. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - 180 с. (§ 1.1 у співавторстві. - С. 7-21).

4. Шаповалова А. М. Проблеми реалізації публічної природи влади органів місцевого самоврядування / А. М. Шаповалова // Теорія та практика державного управління. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - Вип. 3 (12). - С. 257-262.

5. Шаповалова А. М. Сталий розвиток території, як інструмент зміцнення потенціалу суб'єкта самоврядування / А. М. Шаповалова // Теорія та практика державного управління. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - Вип. 2 (11). - С. 122-127.

6. Політико-управлінський потенціал органів місцевого самоврядування міста : [монографія] / В. В. Лісничий, В. В. Наконечний, В. А. Шумілкін та ін. ; за заг. ред. проф. В. В. Лісничого. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - 156 с. (§ 1.1 у співавторстві. - С. 7-15). - (Серія “Державне управління ХХІ століття”).

7. Шаповалова А .М. Інституційні та правові засади щодо забезпечення діяльності структур органів самоорганізації населення / А. М. Шаповалова // Розвиток органів самоорганізації населення в місті Києві: проблеми теорії та практики : зб. матеріалів наук.-практ. конф., м. Київ, 7 грудня 2007 р. - К. : СПД ФО Олійник А.В., 2007. - С. 15-18.

8. Шаповалова А. М. Еволюція самоврядності, як генетичний код української державності / А. М. Шаповалова // Еволюція української державності: соціально-економічні, політичні, культурні аспекти : матеріали всеукр. конф., м. Харків, 9 квітня 2009 р. - Х. : Харківський інститут фінансів УДУФМТ, 2009. - С. 124-129.

АНОТАЦІЇ

Шаповалова А. М. Еволюція публічної природи самоврядної влади України в умовах впливу глобального громадянського суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

У дисертації здійснено комплексний аналіз процесу формування самоврядної влади в Україні під інституційним впливом глобального громадянського суспільства. Визначено сутність та зміст публічного характеру самоврядної влади. Досліджено еволюцію становлення та розвитку самоврядності в європейському та північно-американському вимірах. Проведено історико-політологічний аналіз ґенези організаційних форм та доктринальної бази самоврядної влади в умовах України. Розглянуто новітні тенденції щодо інституалізації місцевого самоврядування, які залежать від внутрішніх та зовнішніх чинників і пов'язані із впливом глобального громадянського суспільства.

Аргументовано, що модель послідовної реалізації програми спільних дій в територіальній громаді має бути важливим засобом удосконалення процесу впливу глобального громадянського суспільства на інституалізацію місцевого самоврядування в Україні. Обґрунтовано необхідність використання світових надбань та європейських стандартів і вимог щодо сталого розвитку території й просторового виміру при здійсненні процесів удосконалення місцевої демократії в Україні.

Ключові слова: самоврядна влада, влада, владарюючий фактор, глобальне громадянське суспільство, інституалізація, територіальна громада.

Шаповалова А. Н. Эволюция общественной природы самоуправленческой власти Украины в условиях влияния глобального гражданского общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.0002 - политические институты и процессы. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2009.

В диссертации осуществлен комплексный анализ процесса формирования самоуправленческой власти в Украине под институциональным влиянием глобального гражданского общества. Определена сущность и содержание общественного проявления самоуправленческой власти. Исследована эволюция становления и развития самоуправления в европейском и северо-американском измерении. Проведен историко-политологический анализ организационных форм и доктринальной базы самоуправленческой власти в условиях Украины. Рассмотрены новейшие тенденции институализации местного самоуправления, которое зависит от внутренних и внешних факторов, связанных с влиянием глобального гражданского общества.

Исследования публичных форм организации самоуправленческих институтов власти позволило установить значимость данного института в становлении государственности на Украине и в развитии властных отношений в целом. В результате проведенного анализа автором предложено семь моделей самоуправления, которые использовались в различные исторические периоды в условиях Украины. Эти модели были представлены следующим образом: модель полисного типа, княжеская модель, магдебурско-правовая модель, казацкая модель, внешне-империальная модель, народно-республиканская модель, современная этатическая модель.

Наиболее весомый вклад в систему формирования ценностей, которые стали фундаментом будущего гражданского общества, приходится на период развития самоуправленческой власти во время казацкой республики, где самоуправление выступало базовым властным элементом автономизации Украины в рамках других государственных образований. Самоуправление определяло государственное устройство, выступало формой правления в военной сфере, в организации быта, судебных делах, религиозной сфере. В этот период была разработана целая серия исторических источников в формате договоров, пактов, доктрин и других документов имеющих демократическую ориентацию, которая на несколько столетий опережала свое время и стала уникальным вкладом Украины в мировую сокровищницу демократии.

Анализ политико-правовых противоречий, связанных с реализацией системы местного самоуправления современной Украины, позволил автору сформулировать основные недостатки характерные для института местного самоуправления. Требование Европейской хартии местного самоуправления предполагает четкое институционное определение субъекта местного самоуправления, как местную власть. В Украине она представлена тремя структурами - территориальной громадой, городским, сельским, и поселковым головой, соответствующим советом и исполкомом. На Украине в рамках одной и той же территориальной громады существует по несколько субъектов самоуправления. Они имеют свои собственные органы, бюджет и аппарат управления. Такое дублирование усложняет систему деятельности самоуправления.

Автором предложен факторный анализ влияния гражданского общества на институт местного самоуправления. Ею исследовано диалектика взаимных переходов внешних и внутренних факторов, которые учитывают географические, исторические, социально-политические, ментальные и социо-культурные компоненты. Предложенная методика исследования позволила установить причины, сдерживающие развитие института местного самоуправления. К ним относятся реальное сопротивление широких слоев населения, в которых сформированы советские тоталитарные представления о власти, об ответственности и о сути понимания интересов конкретной личности. Местная элита и представители территориальной власти не способны самостоятельно решать многие проблемы местного развития и брать на себя ответственность. Это усиливается доминированием бюрократических государственных структур и несовершенством управленческих технологий.

Аргументировано, что модель последовательности реализации программы общих действий в территориальной громаде должна стать важным средством усовершенствования процесса влияния глобального гражданского общества на институализацию местного самоуправления в Украине. Обоснована необходимость использования мировых достижений и европейских стандартов, требований, касающихся стабильного развития территории и пространственного измерения, при осуществлении процессов усовершенствования местной демократии в Украине.

Результаты исследования показали, что на современном этапе демократизация украинского общества существенно сдерживается недостаточным уровнем развития местного самоуправления. Особенно это проявляется на областном и районном уровнях, где самоуправление носит фасадный характер. Поэтому основными направлениями реформ должны стать существенные преобразования в сфере усовершенствования институтов местного самоуправления. Это позволит преодолеть политический кризис в стране, используя эффективные средства, содержащиеся в совокупном потенциале глобального гражданского общества.

Характер и темпы политических преобразований в Украине будут непосредственно зависеть от тех стратегических направлений, которые изберут политики и структуры государственной власти связанные с использованием возможностей институтов гражданского общества.

Определена система понятий “власть”, “фактор владения властью”, “глобальное гражданское общество”, “местное самоуправление”, которые обогащают концептуальную базу исследуемой проблемы.

Ключевые слова: самоуправленческая власть, власть, фактор владения властью, глобальное гражданское общество, институализация, территориальная громада.

Shapovalova A. M. Evolution of Public Nature of Self-governance Authority of Ukraine under Impact of Global Civil Society - Manuscript.

Phd thesis in political science, discipline 23.00.02 - Political institutes and process. - The East Ukrainian National University named by Volodymyr Dal. - Luhansk, 2009.

The Phd thesis includes complex analyses of the formation process of self-governance authority in Ukraine under institutional impact of global civil society. It defines the core and content of public character of self-governance authority. A research on establishment and development of self-governance in Europe and North America is done. Historical and political analyses of the genesis of organizational forms and doctrine basis of self-governance authority in Ukraine is done. The new tendencies in institualization of local self-governance which depends on internal and external factors and is connected with impact of global civil society are described in the paper.

It is proved that the model of sequence for realization of joint action plan in territorial community should be used as an important instrument for improvement of impact process of global civil society on institualization of local self-governance in Ukraine. The necessity for use international experience and European standards and requirements for sustainable territorial and spatial development in the process of improvement of local democracy in Ukraine is justified.

The Phd thesis defines the notions “authority”, “authority factor”, “global civil society”, “local self-governance” which improves the conceptual basis of the theme under research.

Key terms: self-governance authority, authority, authority factor, global civil society, institualization, , territorial community.

Підписано до друку 02.11.2009 р. Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк.0,9. Тираж 100 прим. Зам. №

Видавництво Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля

Свідоцтво про реєстрацію Серія ДК №1620 від 18.12.2003 р.

м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20 а. 8 (0642) 41-34-12

Размещено на Allbest.ru

...