Європейська політика Франції за президентства Жака Ширака

Тому європейська політика Франції вирізняється схильністю до ситуативного контекстуального та функціонально орієнтованого білатералізму, основним критерієм оцінки якого виступає його політична доцільність та практична ефективність, а білатеральні механізми виступають допоміжними інструментами в комплексі європейської політики Франції. В той же час для французької дипломатії притаманне прагнення утворити мережу двосторонніх партнерств з європейськими державами на такому рівні, який би дозволяв здійснювати політичний вплив поза межами формальної інституційної структури Європейського Союзу.

5) Французьке бачення трансатлантичної системи у постбіполярний період ґрунтується на прагненні зберегти цілісність самої системи, трансформувавши її структурну конфігурацію в бік збалансування домінуючого впливу США на політичному і структурно-інституційному рівнях шляхом реконфігурації параметрів та взаємозв'язків між її акторами. Розбудова Європи-потуги виступає для Франції головною стратегічною метою зовнішньої політики, тоді як оптимізація трансатлантичної системи необхідна для створення для цього належних умов і набагато в більшій мірі залежить від поточного контексту, тому є однією з тактичних цілей на шляху до реалізації стратегічної мети.

У французькому варіанті оптимізація трансатлантичної системи означає її поступове переформатування з асиметричної структури, в якій США займають домінуюче становище, а положення інших країн визначається ступенем наближеності до Вашингтону в неформальній мережі двосторонніх зв'язків, на партнерство об'єднаних спільними цінностями та інтересами, але політично відокремлених суб'єктів завдяки поглибленню політичної інтеграції європейських держав. Французька стратегія полягає, по-перше, в адекватній модифікації інституційної платформи трансатлантичної системи, а по-друге, у формуванні європейських політичних і безпекових механізмів, які б дозволили подолати політичні розбіжності стосовно значення трансатлантичного партнерства, що проявляються між європейськими державами на білатеральному рівні, та виробити колективне європейське позиціонування по відношенню до Вашингтону. Конструювання Європи як цілісного автономного суб'єкту міжнародних відносин є для французького правлячого класу самостійним політичним проектом, а не альтернативою трансатлантичному партнерству.

6) Налагодження стійких кооперативних відносин з Росією є невід'ємним компонентом європейської політики Франції. Політична вага цих відносин як двостороннього каналу міжнародного впливу Франції обумовлена, з одного боку, специфічними властивостями Росії як потужного актора в Європі і в світі, а з іншого, структурою двостороннього співробітництва, яка містить в собі більше кооперативних, ніж конкурентних засад. Розвинені та інституціоналізовані механізми політичного діалогу між двома державами дозволяють підтримувати достатньо високий рівень цього партнерства попри те, що його загальносистемна цінність варіюється в тих чи інших міжнародних умовах.

Разом з тим Росія не належить до політичного простору, в якому реалізується концепція Європи-потуги, і який є головним полем діяльності французької дипломатії, тому партнерство з Росією є скоріше компонентом зовнішнього оформлення Європи-потуги, утвердження і визнання її статусу як повноцінного центру глобального впливу, ніж становлення її внутрішньої конфігурації. Але відносинам з Росією надається центральне значення для оформлення нової політичної організації європейського континенту, заснованої на принципах кооперативності та солідарності задля уникнення утворення нових розподільчих ліній в Європі. І найбільш важливим питанням в цьому контексті є встановлення оптимального балансу між використанням інституційних та білатеральних механізмів - між специфічними формами залучення до інтеграційних процесів і зміцненням двосторонніх зв'язків.

На формування і здійснення політики Франції щодо України за президентства Жака Ширака впливали три ключові фактори - загальні засади французької політики в Європі, особливості політичного курсу Франції по відношенню до держав Центрально-Східної Європи та французьке сприйняття ролі Росії в європейській системі міжнародних відносин. Український напрямок поступово набув самостійного значення у комплексі європейської політики Франції, але неспівпадіння політичних орієнтирів двох держав спричиняло дисонанс, коли жоден з партнерів не міг задовольнити прагнень іншого. Україна не належить до головної зовнішньополітичної «орбіти» Франції, тому їй відводилося другорядне значення в ході формування і реалізації французької політики в Європі. За відсутності більш сталої політичної платформи для двосторонніх відносин, ніж євроінтеграційні амбіції України, французьке ставлення до нашої держави протягом правління Ширака було переважно функціональним й здебільшого гармоніювало з тією стратегію, якої дотримувались у відносинах з нашою державою європейські інституції.

Проведений аналіз свідчить, що взаємозв'язок між концептуальними засадами і практичними засобами європейської політики Франції за президентства Жака Ширака знаходить свій вияв у тому, як пріоритетність тих чи інших практичних засобів визначається їхньою ефективністю для реалізації даних концептуальних засад, в першу чергу тих, які задаються французькою зовнішньополітичною ідентичністю. Примат концепції Європи-потуги зумовив пріоритетність механізмів інституційного рівня для європейської політики Франції в даний період, оскільки саме вони уможливлювали становлення об'єднаної Європи як автономного центру глобального впливу. Цей взаємозв'язок визначається, по-перше, поточним політичним контекстом в Європі, а саме напрямками еволюції існуючих інституційних механізмів та загальними тенденціями розвитку співробітництва з окремими європейськими державами, а по-друге, характером внутрішньополітичних процесів у державі, зокрема легітимністю даних практичних засобів в очах французької громадськості.

Отже, завдяки особливостям свого історичного розвитку і політичної ідентичності, стратегічно орієнтованій та ініціативній поведінці на міжнародній арені, а також взаємопов'язаності реалізації цілей зовнішньої політики із розбудовою певної структури глобальної системи, Франція є однією з держав, здатних відігравати роль лідера об'єднаної Європи, задаючи напрямок як процесам оформлення її нової внутрішньої конфігурації, так і утвердженню її консолідованого зовнішнього позиціонування. Головним викликом, який постає перед Францією в її європейській політиці, є належна оптимізація політико-інституційних, ідентифікаційних та стратегічних параметрів європейської інтеграції, яка б дозволяла, з однієї сторони, сприяти посиленню автономної міжнародної суб'єктності ЄС і втіленню концепції Європи-потуги, а з іншої, підтримувати статус Франції як однієї з провідних європейських і світових держав.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шаповалова О.І. Інституційна складова євроінтеграційної стратегії Франції в постбіполярний період / О.І. Шаповалова // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 64. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 138-148.

2. Шаповалова О.І. Політико-інституційний рівень стратегії Франції щодо НАТО / О.І._Шаповалова // Стратегічна панорама. - 2007. - № 3. - С. 191-196.

3. Шаповалова О.І. Вплив європейської інтеграції на національний політичний контекст у Франції / О.І. Шаповалова // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. - Вип. 39. - К.: Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2007. - С. 96-108.

4. Шаповалова О.І. Стратегічне та політичне значення розміщення елементів американської системи ПРО в Центральній Європі: позиція Франції / О.І. Шаповалова // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць. - Вип. 34. - К.: «ІНТАС», 2008. - С. 317-329.

5. Шаповалова О.І. Місце Європи у французькій зовнішньополітичній ідентичності в постбіполярний період / О.І. Шаповалова // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць. - Вип. 36. - К.: «ІНТАС», 2008. - С. 268-281.

6. Шаповалова О.І. Європейська політика безпеки і оборони у комплексі європейської політики Франції / О.І. Шаповалова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 76 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 38-47.

7. Шаповалова О.І. Трансатлантичний вимір європейської політики Франції за президентства Жака Ширака / О.І. Шаповалова // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 81. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - С. 125-137.

8. Шаповалова О.І. Білатеральний рівень європейської політики Франції в постбіполярний період / О.І. Шаповалова // Політологічний вісник: Зб-к наук. праць. - Вип. 37. - К.: «ІНТАС», 2008. - С. 290-304.

9. Шаповалова О.І. Місце Росії в комплексі європейської політики Франції за президентства Жака Ширака / О.І. Шаповалова // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 83. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - С. 188-199.

10. Манжола В.А., Шаповалова О.І. Українсько-французькі відносини / В.А. Манжола, О.І. Шаповалова // Україна в постбіполярній системі міжнародних відносин: підручник / В.А. Манжола, В.Ю. Константинов, С.В. Андрущенко та ін.; кер. авт. кол. В.А. Манжола; за ред. Л.В. Губерського. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 250-264. (автору належить 50% параграфу)

11. Шаповалова О.І. Позиція Франції щодо визначення статусу Косова / О.І. Шаповалова // Zeszyty Naukowe Doktorantуw. - Nr. 1 (2). - Uniwersytet Mikoіaja Kopernika w Torunju, 2008. - S. 159-169.

12. Шаповалова О.І. Політика Франції щодо держав Центрально-Східної Європи після завершення холодної війни / О.І. Шаповалова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 64 (Частина 2). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. - С. 15-18.

13. Шаповалова О.І. Французькій варіант організації геополітичного простору Великої Європи в постбіполярний період / О.І. Шаповалова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 62 (Частина І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. - С. 55-59.

14. Шаповалова О.І. Франко-британське співробітництво в процесі становлення Європейської політики безпеки і оборони / О.І. Шаповалова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 76 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 170-174.

15. Shapovalova A. European Neighbourhood Policy - Grand Political Design or Ambivalent Instrumental Project: Ukrainian View / A. Shapovalova // Integration with the European Union: Accession, Association and Neighbourhood Policy / Cabada L., Mravinaи M. (eds.). - Plzeт: Aleљ Иenek, 2008. - P. 94-106.

16. Шаповалова О.І. Європейська інтеграція, зовнішня політика Франції та євроінтеграційні перспективи України / О.І. Шаповалова // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 79 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 8-14.

АНОТАЦІЇ

Шаповалова О.І. Європейська політика Франції за президентства Жака Ширака. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню структури європейської політики Франції за президентства Жака Ширака шляхом аналізу її концептуальних засад та з'ясування значення практичних механізмів інституційного та білатерального рівня для її реалізації.

Виявлено, що у концептуальній структурі французької зовнішньої політики Європа відіграє центральну роль, виступаючи в якості базової складової глобального проекту Франції, яка полягає у становленні Європи як автономного цілісного суб'єкту міжнародних відносин, мультиплікатора впливу Франції в глобальному і регіональному масштабі та інструменту максимізації переваг у практичних сферах зовнішньої політики.

Обґрунтовано, що за президентства Ширака європейська інтеграція перетворилась на основну платформу реалізації французької політики в Європі але десинхронізація динаміки розвитку процесів інтеграції на різних рівнях інституційної структури Європейського Союзу виступає основним фактором, який гальмує реалізацію французької євроінтеграційної стратегії.

Ключові слова: європейська політика Франції, французька зовнішньополітична ідентичність, євроінтеграційна стратегія Франції, білатеральні механізми впливу.

Шаповалова А.И. Европейская политика Франции при президентстве Жака Ширака. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Институт международных отношений, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию структуры европейской политики Франции при президентстве Жака Ширака путём анализа её концептуальных оснований и изучения значения практических механизмов институционального и билатерального уровня для её реализации.

Выявлено, что в концептуальной структуре французской внешней политики Европа играет центральную роль, выступая в качестве базовой составляющей глобального проекта Франции, которая состоит в становлении Европы как автономного целостного субъекта международных отношений, главного мультипликатора её влияния в глобальном и региональном масштабе и инструмента максимизации преимуществ в практических сферах внешней политики.

Обосновано, что при президентстве Ширака европейская интеграция превратилась в основную платформу реализации французской политики в Европе, но десинхронизация динамики развития процессов интеграции на разных уровнях институциональной структуры Европейского Союза выступает главным фактором, который тормозит реализацию евроинтеграционной стратегии Франции.

Ключевые слова: европейская политика Франции, французская внешнеполитическая идентичность, евроинтеграционная стратегия Франции, билатеральные механизмы влияния.

Shapovalova A. The European Policy of France under Jacques Chirac Presidency. - Typescript. Thesis for the Ph.D. in Political Science, specialty 23.00.04. - Political Problems of International Systems and Global Development. - Kiev National Taras Shevchenko University, Institute of International Relations, Kiev, 2009.

The thesis is devoted to investigation of the structure of the European policy of France under Jacques Chirac presidency by means of analyzing complex of interrelations between its conceptual foundations and practical institutional and bilateral mechanisms of influence employed for its realization.

Research is conducted on the basis of social constructivist approach which led to elaboration of author's vision of the European policy of France as process of discursive construction, intersubjective affirmation and institutional fixation of fundamental ideas, concepts and principles aimed at positioning Europe in global system, establishing particular configuration of the European system of international relations and defining the place of France within its structure. According to this approach, key analytical category for understanding primary motivational driving forces of the European policy of France is the notion of French foreign policy identity. The grounds of French foreign policy identity are rooted in such perennial ideas as universal republican values, merging state and nation and the principle of political independence and are manifested in basic concepts of organization of international environment (the concepts of multipolarity and multilateralism at the global level and the concepts of Grande Europe and Europe-puissance at the European level).

Within this ideational structure of the foreign policy of France Europe is endowed with central role possessing the qualities of, first, principal component of the French global project consisting in Europe's emerging as autonomous coherent actor of international relations, second, multiplicator of French influence in global and regional scale and instrument for maximizing advantages in practical spheres of foreign policy. Dynamics and correlation of these qualities determine the general direction and specific means of realization of the European policy of France at any particular period.

During Chirac presidency European integration turned into main political structural process in Europe and thus acquired paramount significance as the central institutional platform for realization of the French European project. But desynchronization of the integration dynamics at three level of its institutional structure, namely, first, between the communitarian institutions, second, between the communitarian institutions and national states and, third, between the member states themselves is the key factor impeding its realization. In this context considerable importance for the European policy of France gained the dilemma between relying on institutional and bilateral mechanisms of influence.

By means of laying foundations and practical developing the European security and defense policy France managed to extrapolate one of the principal ideational elements of its foreign policy - the need to establish autonomous security mechanisms in Europe - at the European level. Nevertheless, the ESDP internal configuration and the nature of the European Union as integration community caused its limited efficiency for carrying out the tasks of the European policy of France under Jacques Chirac presidency. The main challenge which France faces in pursuing its European policy is drastic modification of political, institutional and strategic parameters of European integration in order to enhance the European Union consolidated weight in the global system and maintain the leading status of France.

For realization of its policy in Europe France has to resolve the problem of optimization of the transatlantic system towards reducing the extent of its asymmetry through, first, adequate modification of this system's structure and, second, establishment of the European political and security mechanisms susceptible to overcome destructive divergences about the meaning of transatlantic partnership existing among the European states. Russia and Ukraine remain outside the political space within which the concept of Europe-puissance is inscribed presently, but belong to the political space of Grande Europe. So the main factors determining the place of these states in the structure of the European policy of France were asserting a stable political organization of the European continent on cooperative grounds and creating adequate conditions for rendering the EU qualities of autonomous actor in international relations.

The author's chief conclusion is that interrelation between conceptual foundations and practical instruments of the European policy of France is manifested through prioritization of particular instruments depending on their efficiency for realization of the defined conceptual foundations. This interrelation is determined by, first, the current political context in Europe and, second, the character of internal political process in France.

Key words: European policy of France, French foreign policy identity, French strategy towards the European integration, bilateral mechanisms of influence.

Размещено на Allbest.ru