Генезис і еволюція політики англійського лейборизму: сутність, методи, концепції (історико-політологічний аналіз)

6

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 321.02:329.14 (410)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Генезис і еволюція політики англійського лейборизму: сутність, методи, концепції (історико-політологічний аналіз)

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Соколов Андрій Сергійович

Чернівці - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології Одеського державного економічного університету Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Соколов В'ячеслав Миколайович, Одеський державний економічний університет, професор кафедри політології

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор Примуш Микола Васильович, Донецький національний університет, завідувач кафедри політології

кандидат політичних наук, доцент Климончук Василь Йосипович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри політології

Захист відбудеться „_26 _” березня__ 2010 р. о _14.00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23

Автореферат розісланий „_27_” __лютого_ _2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Світовий досвід партійної розбудови в процесі суспільного розвитку набуває все більшого значення. Політичний плюралізм стає одним з важливих аргументів демократії. Тож, дослідження проблеми становлення партій і партійних систем - один з масштабних напрямів політології. Емпіричним індикатором цієї проблеми виступає кількість наукових публікацій у світі, і Україні. Дослідження партій пов'язане найперше з посиленням їх ролі як інституту, що відображає демократичні зміни у світі кінця ХХ - початку XXI ст.

Аналіз політики, яку здійснює Лейбористська партія Великобританії (ЛПВ), одна з найстаріших у світі, має особливий інтерес у теоретичному і практичному сенсі. По-перше, набуває значення дослідження потужних політичних партій, які мають певні традиції, досвід участі в державному управлінні і проведенні різних масштабних реформ. По-друге, вимагають вивчення проблеми встановлення і підтримки тісного зв'язку партії з тією спільнотою, соціальною верствою, інтереси яких вона відображає. По-третє, важливо знати як складаються взаємини існуючих сил у формі партійних моделей, що є проявом демократизму суспільства. Водночас досліджувана проблема не знайшла ще достатнього висвітлення в українській політичній науці. Це надає актуальності і викликає потребу комплексного підходу до аналізу політики провідних партій світу, зокрема ЛПВ.

Вся історія ЛПВ, що вже друге століття поспіль діє на політичному Олімпі, являє оригінальний приклад появи і наступного розвитку партії, політика якої формувалась у соціально-економічних процесах Великобританії і світу на загал. У політичній історії ЛПВ повною мірою відображенні еволюційні (і революційні) зміни, що відбувались в англійському суспільстві. ЛПВ завжди прагнула відстоювати інтереси робітничого класу, опираючись на професійні спілки, їх фінансову й організаційну підтримку. Виконуючи головне завдання - завоювання влади - лейбористи діяли особливо, намагались поєднувати виконання державних, національних, політичних і соціальних інтересів.

ЛПВ представляє собою аналог соціально-політичної структури, про яку, не заслужено, мало відомо. В багатьох країнах діяльність партій зведена до виборчих технологій, що принижує саму роль партії як інституту політичної системи. А ЛПВ, прагнучи до проведення конкретної соціальної політики, вирішує завдання досягнення певної рівноваги в громадському житті; протиріччя між сучасними і перспективними інтересами суспільства, різних соціальних спільнот, які часто не співпадають чи й протистоять; висуває питання про соціальні пріоритети, завдання, які визнає суспільство як найбільш нагальні, що вимагають швидкого вирішення.

У Великобританії відсутній спеціальний закон про партії, на них поширено загальні положення про громадські організації, де виписані функції партій на загальнонаціональному і місцевому рівнях (процедури проведення з'їздів і конференцій, обрання делегатів, правила використання коштів на політичні кампанії тощо). Ці обставини допомагають ЛПВ, всьому лейбористському руху зберегти свою унікальну партійну ідентичність, мати не лише традиційну електоральну базу, але й розширювати та видозмінювати її.

Наукова значимість і актуальність обраної теми дисертаційної роботи визначаються також тим, що англійський лейборизм як політичний напрям лежить в основі багатьох теоретичних концепцій і доктрин, які сприйняла світова соціал-демократія й інші ідеологічні формації. ЛПВ залишається авторитетною реформістською партією, що впродовж свого розвитку зуміла ввібрати і позитивно використати багато ідей лівого спрямування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою політології Одеського державного економічного університету „Регіональна політика та її роль у демократичній перебудові суспільства” (Державний реєстраційний номер №01050008962).

Мета і завдання дослідження. У контексті визначення актуальності дослідження метою роботи є політологічний аналіз і виявлення змістовних елементів політичної діяльності ЛПВ, її ґенеза й еволюційний розвиток з моменту появи і до сучасного періоду, з врахуванням змін соціального, політичного й економічного характеру в країні та світі. Поставлена мета визначила необхідність розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати сучасний стан наукової розробки основних теорій та концепцій ідеології лейборизму як політичного напряму;

- дослідити концепції, які лежать в основі політики ЛПВ;

- виявити головні напрями практичної діяльності лейбористської партії в періоди перебування при владі, особливо в новітній період, та основні етапи еволюційного розвитку ЛПВ в значимі періоди історії Великобританії;

- розкрити лейборизм як одну з течій світової соціал-демократії, його еволюційні зміни в умовах піднесення і спаду „консервативної хвилі” та в його ставленні до поняття „соціалізм”;

- охарактеризувати провідні напрями діяльності ЛПВ в умовах світової глобалізації, параметри її внутрішньої та зовнішньої політики;

- узагальнити провідні напрями соціально-економічного й ідеолого-політичного характеру концепції „Третього шляху”, яка визначає зміст практичної реалізації конкретних дій ЛПВ.

Об'єктом дисертації є розвиток англійського лейборизму та його носія -Лейбористської партії Великобританії.

Предметом дисертації є ґенеза й еволюція політики англійського лейборизму, його ідейних основ, суті та концепцій.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації складає поєднання низки наукових підходів, що дозволило комплексно дослідити концептуальні засади ґенези і еволюційного розвитку англійського лейборизму, його ідейних основ та суті: інституціонального, історичного, системного, компаративістського і структурно-функціонального.

Інституціональний підхід застосовано при з'ясуванні ролі, яку відіграють політичні інститути в політичних процесах Великобританії.

Історичний підхід використано для аналізу ґенези партій і партійної системи країни, в межах якого автор широко використав ретроспективний метод та описав тривалий і динамічний процес становлення ЛПВ.

Використання системного підходу дозволило: розглянути ЛПВ як окрему політичну організацію і, з точки зору, її взаємодії з інститутами політичної системи; при дослідженні партійної системи Великобританії виходити з того, що властивості партій як системного елемента повністю випливають із загальних характеристик політичного простору.

Компаративістський підхід сприяв використанню цілого комплексу кількісних і якісних методів, дозволив систематизувати і довести до логічних, завершених форм значний обсяг статистичного матеріалу, партійної фрагментації тощо.

Структурно-функціональний підхід використано з метою надання дослідженню ЛПВ динамічного аспекту. З його допомогою виділено діяльнісний аспект у функціонуванні партії, оцінено її значення у політичній системі щодо співвідношення функцій і їх практичної реалізації. Вузлові моменти структурно-функціонального підходу, конкретизовані в теорії демократії Р.Даля, найбільш повно використані в обґрунтуванні положення, що окремі структурні елементи політичної системи Великобританії виконують чітко окреслені функції, які визначають специфіку системи на загал та зумовлюють її функціональні особливості. Даний підхід зумовив використання наступних методів дослідження: історичного методу - для вивчення особливостей становлення і розвитку ЛПВ; системного методу і методу порівняння для аналізу партійної системи; статистичного методу.

Концептуальне застосування зазначених підходів дало змогу сформувати методологічну базу і здійснити дослідження ЛПВ, керуючись принципами логічної неупередженості, конкретності та об'єктивності.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв'язання. У дисертації вперше у вітчизняній науковій літературі проведено системний політологічний аналіз процесу ґенези й еволюції політики англійського лейборизму. Визначено й обґрунтовано основні етапи формування, розвитку й еволюційних змін у політиці ЛПВ, виявлено суть, характерні риси, методи діяльності сучасного англійського лейборизму шляхом використання порівняльних методів та проаналізовано основні тенденції його подальшого розвитку. У межах здійсненого дослідження автор одержав результати, які мають наукову новизну та конкретизуються через такі положення:

Вперше:

- запропоновано нове авторське розуміння еволюції політики й ідеології Лейбористської партії Великобританії з моменту її зародження і до сучасного періоду;

- досліджено специфіку еволюції взаємин Лейбористської партії з профспілками в період діяльності лідера ЛПВ Т. Блера;

- розкрито реальний стан сучасної партійної системи Великобританії, яка перебуває в стані кризи і виділено основні перспективи її подальшого розвитку;

- виявлені нові елементи теорії „Третього шляху”, а саме його соціально-економічну складову, включаючи концепцію розвитку „держави соціальних інвестицій”.

Уточнено:

- зміст внутрішньої і міжнародної політики останнього лейбористського уряду, який очолює виконавчу владу в країні з 1997 р., і особливості процесу функціонування ЛПВ, як правлячої партії у межах політичної системи Великобританії;

- характер „нового лейборизму”, який сформувався до середини 1990-х рр. і зумів тричі поспіль перемогти на парламентських виборах;

- обґрунтована послідовність ідеологічних концепцій лейборизму, методів діяльності ЛПВ та її відношення до поняття „соціалізм”.

Зазнали подальшого розвитку:

- понятійний апарат й основні характеристики партійної системи, сформульовані на основі аналізу різноманітних підходів до суті політичної партії та партійної системи, вироблених у світовій і вітчизняній літературі; виявлено основні методологічні проблеми, які виникають при дослідженні партій, насамперед проблема адаптації західних теорій дослідження партій та партійних систем до сучасних умов;

- базові фактори, що перешкоджають розвитку сучасної ЛПВ: відсутність адекватної нормативної бази, міжпартійна боротьба, протистояння всередині ЛПВ тощо.

Практичне значення одержаних результатів зумовлене науковою новизною і полягає у можливості їх застосування в науково-дослідних, навчальних та прикладних цілях. Матеріали і результати дослідження можуть бути використані для вивчення політичних систем та процесів у країнах Заходу. Сформовані у дисертації висновки та положення можуть бути корисними у підготовці узагальнюючих праць із теоретичних та прикладних проблем політичних і партійних систем Заходу, для викладання нормативних курсів та спецкурсів студентам спеціальностей „політологія”, „державне управління”, „міжнародні відносини” та при підготовці методичних, навчальних посібників, аналітичних доповідей тощо.

Теоретичні результати і практичні рекомендації дослідження можуть бути використані представниками політичних партій і громадських організацій України, органами законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, ЗМІ в їх практичній діяльності, спрямованій на забезпечення ефективного функціонування політичної системи держави, зокрема її партійної системи та при виробленні подальшої стратегії міжпартійної і міждержавної співпраці України з Великобританією. Отримані висновки можуть бути враховані науковцями, парламентарями і представниками виконавчої влади у подальшій розробці виборчого законодавства та спеціального законодавства, що регулює діяльність партій, з метою усунення помилок, розвитку ефективної партійної системи України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на засіданні наукового семінару і засіданнях кафедри політології Одеського державного економічного університету.

Отримані результати і висновки дисертації представлені автором у виступах на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (2005-2008 рр.), у доповідях і повідомленнях на наукових форумах: „Могилянські читання - 2005”; „Могилянські читання - 2006”; „Могилянські читання - 2007” (Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П. Могили, жовтень 2005-2007 рр.); ІV Всеукраїнській науковій конференції „Інтелігенція і влада” (Одеса, березень 2006 р.); Першій і Другій наукових конференціях молодих вчених (Одеса, ОДЕУ, квітень 2006-2007 рр.); Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції „Науковий потенціал України” (Київ, березень 2005 р.); Круглому столі „Українсько-російські відносини: історія і сучасність” (Одеса, червень 2007 р).

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення в монографії (Английский лейборизм: вчера и сегодня / Историко-политологический анализ / Монография. - Одесса: Маяк, 2007. - 256 с. (12 д.а.), у співавторстві з Соколовим В.М. Дисертанту належить 6 д.а. тексту), в 10 публікаціях, 9 з яких надруковано у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел і літератури (255 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт і предмет, сформульовано мету, завдання, наукову новизну, описано методологічну основу, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, відомості про апробації результатів, їх публікації та структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження англійського лейборизму” представлено основні теоретичні положення, у межах яких проаналізовано англійський лейборизм і діяльність ЛПВ.

У підрозділі 1.1. „Теоретичні та методологічні підходи до аналізу проблеми” автор аналізує англійський лейборизм: як частину соціал-демократичного руху, який має широкі традиції, зокрема у сфері парламентаризму, що значною мірою відобразилось на основних концепціях партійної розбудови; лейборизм і політика ЛПВ розглядаються в предметному полі загального й специфічного розвитку революційної теорії кінця XIX - початку XX ст., конкретних обставинах соціально-економічного розвитку країни, суспільних перетвореннях у Великобританії в ХХ ст.; зазначено, що чинні наукові концепції, які характеризують лейборизм впродовж періоду його існування, за минулі століття змінили свої акценти. Ці обставини дозволили представити діяльність ЛПВ в умовах Вестмінстерської моделі, характерної для британського суспільства; дослідити процес реалізації концепцій лейборизму в економічній, політичній, соціальній сферах, що вказує на значний досвід управлінської діяльності у періоди приходу ЛПВ до влади.

Розкрито зміст та особливості основного концептуального положення роботи: тріади - громадянське суспільство - партія - держава, адже політичні партії - той інститут, який не протистоїть ні громадянському суспільству, ні державі. Підкреслено, що важливу роль у науковій розробці проблематики відіграють представники західної політичної науки Е. Берк, К. фон Бейме, Ж. Блондель, М. Вебер, К. Джанда, Б.Дізраелі, М. Дюверже, С.Ельдерсвельд, Р.Кац, В. Кенделл, Ж.-Л. Кермонн, B.Кротті, Дж. Лапаламбара, А. Лейпхарт, Ф. Ленер, Х. Лінц, С. Ліпсет, К. Лоусон, Р.Макрідіс, П.Меїр, П. Меркл, В. Мюллер С.Нойман, Г. О'Доннел, У. Райт, А. Ренней, Ф. Ріггс, С. Роккан, Д. Ростоу, Дж. Сарторі, В.Хасбах, Б.Хеннессі. Серед українських і російських вчених відзначений доробок В. Бебика, О. Венгерова, М. Головатого, В. Євдокимова, С. Заславського, Н. Кисовської, Ю. Коргунюка, В. Краснова, А. Кулика, І. Левіна, Г. Ліхтенштейн, С. Маркова, Р. Матвєєва, О. Мелешкіної, М. Примуша, С. Пшизової, С. Радкевича, В. Рижкова, А. Романюка, Л. Сморгунова, В. Согріна, М. Томенка, К. Холодковського, Ю. Шведи, Т. Шмачкової, В. Якушика та інших.

Проведений аналіз діяльності ЛПВ дозволяє дійти висновку, що з'ясування суті поняття політична партія вимагає використання інституціонального і функціонального підходів. Визначення поняття партії, яке використовує автор у дисертаційному дослідженні, ґрунтується на тезах вчених, які розглядають партію як групу людей, що об'єдналися для участі в політичному житті і переслідують мету завоювання політичної влади; виражають інтереси певних соціальних сил і покликані представляти їх у структурах влади. Вказано, що певного загального підходу у вигляді відносно цілісної теорії, яка б охоплювала основні змістовні сторони цього явища, у сучасній науці не склалось, а типовий для партології теоретико-методологічний плюралізм дає підстави вченим розглядати такий стан як закономірний і неминучий факт. Автор підтримує думку С. Бармеса, що „визначеної теорії партій чи іншого політичного інституту чи процесу нині не існує і ніколи існувати не буде. Є численні теорії партії, які можуть бути, до певної міри, корисними і розумними, але не існує теорії на всі часи. Політична реальність має багато аспектів. Розуміння її кожним залежить від того, яка частина береться, і корисність даної теорії, звичайно, розрізняється в залежності від того, для чого вона використовується”. Зроблено висновок, що в арсеналі політичної науки є значний масив інформації про політичні партії та партійні системи, але для вироблення обґрунтованих відповідей на актуальні проблеми розвитку політичного процесу і місця в ньому партій, необхідна нова теоретична конструкція, основана на сучасних теоретичних концептах, історичній і геоструктурній специфіці Англії.

У підрозділі 1.2. „Ідейні витоки й ідеологічні концепції лейборизму” представлені основні ідеологічні положення лейбористського руху. Вони ґрунтуються на ідеях Р. Оуєна. Вчений у своєму баченні побудови соціальної держави, вважав, що вона повинна здійснюватися еволюційним, а не революційним шляхом; пріоритетним було його визначення синдикалізму, як теорії і практики профспілкового руху. За висловом Ф.Енгельса, саме Р. Оуєн був родоначальником англійського соціалізму.

Класова боротьба у країні мала свої особливості. Англійський пролетаріат обґрунтовував власні вимоги до буржуазії здебільшого не в політичних, а саме в економічних категоріях. Специфіка соціального й економічного розвитку країни відображена в теоретичних концепціях соціал-демократів - лейбористів, які вважали, що соціалістична ідея, маючи в основі інтернаціональний зміст, набуває в кожній країні особливої форми зміни суспільного ладу, що і стало ідеологічною основою подальшого курсу ЛПВ. За висловом англійського політичного діяча С. Веба, ЛПВ, визнаючи господарську теорію Маркса, полишає його класову теорію. Головним завданням лейбористів стає їх парламентська діяльність. На ідеологічну основу лейборизму вплинули ідеї лассальянства, що проникли через ідеологію фабіанства. Стрижнева ідея лейбористів з перших років їх існування - ідейно-політична концепція демократичного соціалізму. Марксизм лейбористи сприймали як загальнотеоретичний напрям, відмінність полягала в розумінні шляхів і засобів досягнення поставленої мети - побудови соціалістичного суспільства. Тому догмати бернштейніанства міцно ввійшли в програмні документи ЛПВ.

Ідеологія лейборизму, що формує певний імідж партії, є важливою і привабливою рисою партії, її пропагандистським змістом. Процес внесення і створення в масовому сприйнятті політичного іміджу ЛПВ формувався довго, вдосконалюючись з кожною виборчою кампанією, додаючи одні риси і нівелюючи інші. Враховуючи парламентський напрям діяльності, формування образу партії займало важливе місце в ідеології. Акцентовано увагу на взаємозв'язку і залежності двох складових діяльності ЛПВ: розвитку ідеології лейборизму та формуванні її політичного іміджу.

Класична партійна система Англії значно змінилась: замість двопартійної, вона, зазнавши еволюції, стала багатопартійною. На початку ХХ ст. у ній переважали дві буржуазні партії (консерваторів і лібералів), а з 50-х рр. досить активно в боротьбу за владу включилась третя потужна політична сила - ЛПВ. Ареною політичної боротьби стали виборчі кампанії, остаточно відсунувши в минуле навіть можливість революційної зміни державного ладу.

У підрозділі 1.3. „Аналіз джерельної бази дослідження” здійснено аналіз використаних джерел. В основу дисертаційного дослідження покладені праці, які представляють теоретичну і методологічну базу досліджуваної проблеми: В. Айхлера, П. Бурдьє, Р. Даля, М.Дюверже, Е. Дюркгейма, Е. Канетті, К. Каутського, К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, Б. Рассела, А. Тойнбі, А. Хайєка. У розвиток ідеологічних доктрин лейборизму внесли свій доробок С. Вебб, Б. Шоу, К. Лейберн, Е. Кросленд. Виділено праці лідерів лейборизму різних років: Г. Вільсона, Н. Кіннока, Т. Блера, Г. Брауна, та сучасних англійських вчених: Е. Селдона, К.Хіксона, Р. Хетерлі, А. Хіндмура, Р. Мунка, Д. Сендерса.

Теоретичні проблеми, що стосуються партійної розбудови, західної соціал-демократії і лейбористського руху зазначені в працях А. Громико, М. Михальченка, Б. Орлова, А. Салміна, В. Халіпова та М. Острогорського. Фундаментальні праці енциклопедичного характеру, які розглядають політичну систему Великобританії, належать В. Виноградову, В. Волгіну, А. Галкіну, Л. Галкіній, І. Городецькій, А. Красильнікову, Ж. Осадчій, С. Перегудову, В. Рижикову, С. Саличеву, А. Судейкіну, С. Чернецькому. До політичної організації суспільства, у т.ч. британського, звертались Г. Ашин, В. Бакіров, С. Кравченко, Е. Лозинський, А. Романюк, М. Сазонов, Л. Сморгунов. Безпосередньо різні аспекти англійського лейборизму досліджували М. Бурнашев, А. Валуєв, В. Варнавський, В. Голоперов, С. Горянський, І. Грицьких, А. Даніллєв, І. Єремєєва, В. Крушинський, А. Кустарев, О. Неприцький, Г. Остапенко, С. Пік, В. Рябіка, М. Яковенко, А. Терентьєва, Л. Ямпольська. Але в них досліджено лише окремі фрагменти діяльності ЛПВ в історичній ретроспективі і сучасності у зв'язку з іншими питаннями.

На окрему увагу заслуговує група досліджень, що містить ряд концептуальних положень лейборизму і практики ЛПВ, значний змістовний і емпіричний матеріал. Це праці англійських авторів Е.Гіденса, Е. Кінга, Д. Денвера, Дж. Макліна, П. Норріса, Ф. Нортона, Д. Сандерса, П. Сейда, Г. Розена, Й. Херсона.

Інтерес представляють публічні виступи Т.Блера і його наступника Г. Брауна, опубліковані в різних джерелах та англійських ЗМІ. Важливим джерелом є матеріали Російської служби ВВС (Бі-Бі-Сі), представлені в Інтернет-мережі.

Тож, розгляд і використання великої джерельної бази по темі дозволили провести дослідження в руслі поставлених цілей і завдань. Віддаючи належне глибині та аналітичному характеру існуючих досліджень, теоретичних і прикладних вимірів політичних партій, зазначено, що наявний комплекс наукових розвідок залишає багато відкритих питань, які виникають у процесі аналізу діяльності сучасної ЛПВ. Автор зауважує, що деякі значимі для дослідження проблеми виявились розробленими недостатньо чи з позицій минулих підходів.

Аналізу основних чинників становлення і розвитку ЛПВ присвячено другий розділ дисертації „Еволюційний розвиток лейборизму в контексті історичних реалій”, який складається з трьох підрозділів, що характеризують діяльність партії в її динамічному поступі в різні часові періоди.

У підрозділі 2.1. „Лейборизм в умовах протистояння політичних сил” проаналізовано тривалий період у становленні і розвитку ЛПВ. Прийнятий на Ноттінгемській конференції ЛПВ у 1918 р. партійний статут був основним актом, на який лейбористи спиралися тривалий час. Відсутність у країні єдиної Конституції, що регламентує дії політичних сил, припускала орієнтацію ЛПВ на чинні правові акти і активізацію роботи своїх сил у парламенті. Статут передбачав організаційну перебудову партійної структури, введення індивідуального членства в ЛПВ. Нова політична програма „Праця і новий соціальний порядок” передбачала проведення реформ, виходячи з інтересів нації, але в межах британських законів.

До кінця 1920-х рр. частка робітників у складі ЛПВ була абсолютною. З 4 млн членів партії - 3973 тис. були членами тред-юніонів. Але поступово, з появою індивідуального членства, частка непролетарського складу зростала. В партію залучали представників дрібної буржуазії, службовців, чиновників, які займали керівні посади, що позначалося на її політичній діяльності, формуванні ідеологічних концепцій. Робітничий уряд Р. Макдональда, сформований у 1929 р., пішов у відставку через внутріпартійну кризу. Лідера і його групу виключили з ЛПВ і вони утворили власну партію - націонал-лейбористську.

Перемога ЛПВ на парламентських виборах 1945 р. була логічною - лейбористи одержали значну підтримку народу і сформували уряд. Прихід ЛПВ до влади англійські вчені визначають як історичну подію, „крок до соціалізму”, „лейбористи зробили „безкровну революцію”, що привела країну до створення „держави загального добробуту”. Практично, все було по-іншому - ЛПВ намагалась вирішити важливі і складні завдання, але не впоралась і втратила владу. У 1951 р. на виборах перемогли консерватори, які фактично зупинили процеси, розпочаті лейбористами (націоналізацію). Гасло ж про „державу загального добробуту”, консерватори, не піддаючи гострій критиці, залишили собі.

Надалі ЛПВ приходила до влади і формувала уряд у періоди з 1964-1970 і 1974-1979 рр. Передвиборні обіцянки ЛПВ прагнула виконати, але їй не вдавалось подолати труднощі економічного, фінансового, соціального тощо порядку. Не змогла вона вирішити і національно-адміністративне питання - надати автономію Шотландії й Уельсу. Зрештою на виборах у травні 1979 р. ЛПВ зазнала поразки, і влада перейшла до консерваторів на 18 років. лейбористський партія влада великобританія

У другому підрозділі 2.2. „Перехід Лейбористської партії від політичної поразки до завоювання влади” обґрунтовано політику лейбористів у досить складний для них період. Після поразки на виборах ЛПВ перейшла в опозицію до консерваторів, які сформували уряд на чолі М. Тетчер. ЛПВ шукала шляхи відновлення власного іміджу, голосів виборців, а головне - намагалася знайти нові ідеологічні концепції, в період глобалізаційного розвитку світу. ЛПВ зіштовхнулася з факторами, що формували глибинні чинники, і вимагали перегляду всього лейбористського руху.

ЛПВ виступала за збереження державності й її механізму, що трактувала як важливу складову загальної політики демократичного соціалізму. Крім того, двопартійна система, що склалась у Великобританії, спричиняла поділ суспільства. Протистояння, що виникло на початку ХХ ст., набуло форми боротьби двох сил, які виражали інтереси різних верств населення. Загально-цивілізаційні зміни у світі підштовхували і консерваторів, і лейбористів до пошуку можливих компромісів, для уникнення різких змін у суспільстві. Поразка на виборах 1979 р. змусила ЛПВ до вироблення нової ідеологічної доктрини, хоч процес зайняв 15 років.

Підкреслено, що зміна пріоритетів ЛПВ не торкнулась багатьох звичних традицій. Профспілки, як колективні члени ЛПВ, зменшували свою активність. У самій ЛПВ чіткіше позначалися „лівий” і „правий” ухили та „центр”. Спроба „лівих” перенести центр ваги партійної роботи на місця успіху не принесла - ЛПВ залишалася в статусі „партії, яка бореться” лишень парламентськими методами.

У підрозділі 2.3. „Нові лейбористи" в умовах діяльності правлячої партії” розкрито основні заходи, які визначали підготовку ЛПВ до виборів 1997 р., їх діяльність у межах партійного будівництва. Новий напрям у роботі ЛПВ визначила поява „нових лейбористів” - вихід на політичну арену молодих діячів партії. Новий лідер Т. Блер започаткував фундаментальні реформи у партії. „Новий лейборизм” поширився і став теоретичною основою ЛПВ, включаючи політику пріоритетів індивідуальних цінностей, неоліберальну економічну політику, захист прав особистості, максимальну свободу вибору.

З перемогою лейбористів на виборах почався новий етап в історії держави. У нових умовах ЛПВ ставила завдання зробити свою партію загальнонаціональною політичною силою, не пориваючи з класовою (профспілковою) основою. ЛПВ, прагнучи знайти альтернативу реальній ситуації і запропонувала, під виглядом вибору економічної „модернізації”, перейти до політики, орієнтованої на сприятливіші умови розвитку національного капіталу. Вона все ж визнала обмеженість ринку, але при певній одночасній підтримці соціальної сфери державою.

У третьому розділі „Лейбористська партія в епоху глобалізації: основні доктрини та їх реалізація" проаналізована політика ЛПВ, яку вона здійснювала, як усередині країни, так і на міжнародній арені.

У підрозділі 3.1. „Особливості внутрішньої політики ЛПВ”, розкрито політику, започатковану новим урядом ЛПВ. Лідери партії будували політику, відкидаючи багато старих стереотипів, змінюючи ставлення до профспілок. Це давалось складно, враховуючи історичні традиції взаємин ЛПВ і тред-юніонів, адже впродовж багатьох років існував не лише їх ідейний, але й організаційний зв'язок. Т. Блер висловив підходи, які символізували політику ЛПВ щодо профспілок, розпочату з моменту його лідерства, в яких зауважив, що „профспілки можуть розраховувати на справедливість, але не на заступництво”, що „був час, коли велика профспілка розробляла політичну програму і після того, як вона була схвалена, лейбористи її втілювали в життя. Ці дні ніколи не повернуться”. Важкий процес „розлучення” спричинив ряд чинників: зміна не лише соціально-економічного, але й психологічного середовища; відчутна зміна способів виробництва, яка сприяла формуванню нових соціальних груп і верств. По-перше, ЛПВ все більше ставала партією середнього класу. Тож, включення середнього класу в її політичну орбіту вважали головним підсумком реформування і створенні нового зразка ЛПВ. По-друге, фінансова залежність ЛПВ від профспілок гальмувала ухвалення політичних рішень у центрі і на місцях. Розширюючи індивідуальне членство партії, лейбористи збільшували ступінь електоральної підтримки ЛПВ. Тепер у ЛПВ були, крім ліберальних демократів, ще й впливова частина інтелігенції, широкі суспільно-політичні кола, які підтримали реформи Т. Блера у партії напередодні виборів 1997 р. Реформа стала стрижневою частиною внутріпартійних змін.

У процесі управління країною ЛПВ зіштовхнулась із ситуацією, яку визначали як „криза соціальної держави”, що змусило їх шукати шляхи вирішення соціальних проблем. Критикуючи споживчий підхід, ЛПВ не відмовилась від нього повністю, а доповнила права споживача правами громадянина, вказуючи необхідність не лише контролю, але співпраці індивіда і держави в умовах глобалізаційних змін.

Уряд ЛПВ розпочав діяльність з вироблення нових регламентів, які визначили моделі державної служби. У 1997-2001 рр. будувалась нова модель управління. У 1999 р. уряд направив до парламенту пропозиції, в яких, зокрема вказувалось на необхідність запровадження Інтернет-обслуговування для громадян і ця форма була пріоритетною. У 2007 р. завершили програму „електронної доступності уряду - 24 години на добу”. Тож, уряд Т. Блера продовжив реформи адміністративної системи своїх попередників - консерваторів, але в нових умовах.

Позиція ЛПВ вписувалась у загальні концепції світової соціал-демократії, вказуючи на компроміс між її новими цінностями і неоліберальними тенденціями. Уряд Т. Блера орієнтувався на ідеї соціально-економічного і політико-ідеологічного порядку, закладені в доктрині „Третій шлях”, прагнучи повторити те (з власною специфікою), що розпочали колеги - соціал-демократи Німеччини з Р. Шредером.

В епоху глобалізації класова суть суспільства (у т.ч. Великобританії) істотно змінилася, головною стала не фізична праця, а розумова робота в інформаційній сфері. Т. Блер у виступі на засіданні Фабіанського товариства у 1998 р. підкреслив, що „популярна політика XXI ст. повинна поєднувати в собі теми, які раніше здавалися непримиренними: патріотизм і інтернаціоналізм, право і відповідальність, заохочення вільного підприємництва і боротьба проти бідності та дискримінації. При цьому відмінності між правими і лівими не знімаються. Мова йде про традиційні цінності у світі, що змінюється”. Тобто, визнається поєднання двох великих напрямів мислення - демократичного соціалізму і лібералізму; їх поділ став слабким, в результаті проведення прогресивної політики на Заході в ХХ ст.

Втілюючи ідеї „Третього шляху”, ЛПВ не лише зберегла рух, але й отримала певні політичні дивіденди. Перемога на виборах 2005 р. дала можливість ЛПВ безболісно передати кермо влади наступникові Т. Блера - шотландцеві Г. Брауну. Опираючись на класичні положення минулого, ЛПВ спроектувала сучасну ситуацію на історичну перспективу і внесла зміни у діяльність, ретельно аналізувала кожне з програмних положень, поєднуючи теорію з практикою, використовуючи традиції, досвід, знання англійської і світової політичної думки. І все це відбувалося в умовах жорстокої ідеологічної та політичної боротьби з консерваторами.

Діяльність ЛПВ у взаєминах зі світовим співтовариством розглянуто в підрозділі 3.2. „Політика лейбористів у сфері міжнародних відносин”. Великобританія впродовж століть відігравала провідну роль у світовій спільноті. Традиції зовнішньої політики, підтримував і розвивав кожний уряд, що приходив до влади, незалежно від його ідеологічних принципів і установок. Кредо англійської зовнішньої політики - велика держава повинна займати міжнародну позицію відповідно до своїх національних інтересів. Тому зовнішня політика в міжнародному контексті відразу після приходу ЛПВ до влади у 1997 р. отримала певні орієнтири, доволі схожі на їх попередників - консерваторів.

Зовнішню політику визначає парламент, в якому ЛПВ мала більшість і певні можливості діяльності у межах власної міжнародної доктрини. Проте, ЛПВ зіткнулась з проблемами у міжнародних відносин, які характеризувалися світовою політичною структурою, що змінилася, новими глобалістськими процесами. Залишаючись вірними традиціям, вони повинні були співвідносити свої цілі і завдання з зовнішньою політикою держави, з позиціями інших країн. Тому, відповідно, сталися певні якісні зміни і параметри зовнішньополітичної діяльності в уряді лейбористів, хоча стратегічні напрями залишилися колишніми.

Поділ світу на дві системи відійшов у минуле, але в практиці взаємин залишилися аспекти іншого плану - національні, регіональні, релігійні, економічні, що вимагало особливих підходів у стратегії зовнішньої політики ЛПВ. Держава підписала Амстердамський договір, який зафіксував її приєднання до Соціальної глави Маастрихтського договору ЄС, але Т. Блер наполягав на збереженні права вето Великобританії у питаннях зовнішньої політики, оборони, бюджету і податків у межах ЄС. Великобританія мала особливу позицію щодо приєднання до єдиної європейської валюти. Уряд оцінив ситуацію і, не бажаючи повторити досвід консерваторів, заявив, що країна не вступить в європейський механізм обмінних курсів. Їх різко критикували в ЄС, але британці дотримувались своєї позиції. Уряд Т. Блера виявився у складній ситуації, адже неучасть в економічній зовнішній системі (ЕВС) позбавляла Великобританію можливого лідерства в ЄС і, відповідно, впливу держави на формування фінансової політики ЄС. Обережність Т. Блер проявив і щодо Конституції ЄС, відмінивши референдум. Це спричинило конфлікти з різних питань з членами ЄС. Європейські проблеми постійно представляли загрозу для ЛПВ від власних громадян, що, відповідно, позначалося на виборах до парламенту, місцевих органів влади та європейського парламенту.

Уряд ЛПВ розвивав пріоритетні взаємини з США. Вступ до НАТО і чільні позиції в ньому Великобританії перетворили її в посередника між США і Європою, що особливо виявилося в процесі підготовки до вторгнення до Іраку, а потім і проведення військових дій. Т. Блер відвідав США відразу після подій 11 вересня 2001 р. Очевидно, знаючи про (чи передбачаючи) вторгнення США і інших військ до Іраку, як відплату за терористичний акт, Т. Блер заявив, що в боротьбі проти тероризму США „належить прийняти важкі рішення” і зробити „важкий вибір”. Його позицію, що „Британія перебуває у стані війни з тероризмом”, в уряді поділяли не всі міністри. Вони вважали, що Великобританія повинна взяти участь у військових діях в Іраку лише в разі санкції ООН, а в ЛПВ позицію лідера підтримували чи не 10% партійців. Тож, участь в іракській військовій кампанії стала найгрубішим прорахунком у зовнішній політиці ЛПВ останнього часу.

Загалом же час правління ЛПВ на чолі з Т. Блером характеризується особливою активністю Великобританії на міжнародній арені. Це - співпраця з США, зміцнення позицій у країнах Близького Сходу, Латинської Америки, Африки, розширення зв'язків з Росією. Але участь британських військ у війні в Іраку значно ускладнила уряду Т.Блера проведення власної політики в країні. У цілому ж підсумки міжнародної діяльності уряду Т. Блера можна вважати доволі значимими.

Висновки

Дослідження основних положень ґенези й еволюції політики англійського лейборизму дозволило сформулювати ряд висновків методологічного, концептуального і науково-практичного характеру.

1. Здійснений аналіз стану наукової розробки проблеми довів, що ґенеза й еволюція політики англійського лейборизму, його суть, методи і концепції діяльності є важливою темою академічного дискурсу західних і російських вчених. Менше до них звертаються науковці України. Однак, динамізм появи нових партій в Україні впродовж трансформації суспільства, найважливішим результатом якої є дійсний плюралізм ідеологічних поглядів у суспільній свідомості, потребує зіставлення і порівнянні цього вектора політики України з політикою держав, де багатопартійність і парламентська діяльність партій вже усталені, узагальнення досвіду виконання партіями функцій, характерних громадянському суспільству, розгляду методології оцінки діяльності і відповідності цих політичних інститутів вимогам демократичного розвитку держави. Значна кількість наукових публікацій мають загальний і тенденційний характер, достатньою мірою не розкривають суті означеної проблеми. Пояснюється це, на наш погляд, недостатнім рівнем розробки методології аналізу політичних партій і, зокрема Лейбористської партії Великобританії, діяльність якої в Україні ще мало відома.

2. Проведений у дослідженні аналіз концепцій, які лежать в основі політики ЛПВ, свідчить, що вона виникла, спираючись на широкі соціальні верстви і будувалася як партія спрямована на здобуття влади та досягнення соціальних змін у суспільства; ввібрала наявні в робітничому русі Англії традиції опору; сприйняла накопичений досвід боротьби, організаційної, ідеологічної і політичної діяльності. Тред-юніони, в яких діяли різні робітничі профспілки, відчували потребу в політичному представництві на рівні парламенту, а вирішити її можна було, лише маючи власну політичну організацію - партію. ЛПВ виконала це завдання, об'єднавши профспілки, кооперативні та Фабіанське товариство, марксистську Соціал-демократичну федерацію, Незалежну робітничу партію; ввібрала різні ідеології: фабіанізм, християнський соціалізм, лівий соціал-демократизм, марксизм, тред-юніонізм, що надалі викликало прецеденти внутрішнього ідеологічного протистояння, появу розколів, нових політичних утворень, формацій, партій, які відділялись від ЛПВ; в діяльності лейборизму сповна використані ідеї бернштейніанства, спрямовані на реформування суспільства; політична течія - лейборизм, яка сформувалося на рубежі ХІХ-ХХ ст., за минулий період стала цілком самостійним напрямом у світовій соціал-демократії.

3. Аналізуючи головні напрями практичної діяльності ЛПВ у періоди перебування при владі, особливо в новітній період, та основні етапи еволюційного розвитку ЛПВ в значимі періоди історії Великобританії, встановлено, що вся її діяльність, тісно пов'язана з парламентською боротьбою. ЛПВ пройшла шлях від молодшого партнера лібералів у парламенті (1916 р.), до статусу провідної політичної сили, яка періодично здобувала перемогу на виборах і вперше в історії країни продовжує управлінську діяльність вже третю каденцію поспіль (після перемоги у 2005 р.). Використовуючи парламентську трибуну, ЛПВ прагне практично реалізувати концепції партійної програми політичного, соціального й іншого характеру. Частково сприйнявши ідеї марксизму, особливо на початку розвитку, лейборизм не став на шлях революційних завоювань, а віддав перевагу еволюційному напряму в демократичній „грі”, запропонованій буржуазно-консервативними силами. Ця важлива ідеологічна настанова надовго відтіснила ЛПВ від лівого крила політичного процесу, вписала їх в когорту ворогів комуністичних сил. Лейбористи зберегли основні ідеологічні настанови лівого напряму, модифікуючи їх відповідно до своїх концепцій соціального характеру.

4. Характеризуючи лейборизм як одну з течій світової соціал-демократії, його еволюційні зміни в умовах піднесення і спаду „консервативної хвилі” та в ставленні до поняття „соціалізм”, автор виявив, що термін „соціалізм” постійно фігурував у програмних документах лейбористів. Як комплекс вчень, покликаних реформувати суспільство шляхом усуспільнення засобів виробництва й обміну під контролем держави, у лейборизмі він трактувався своєрідно. Понад століття в партії йшли дебати, які часто доходили до відкритих зіткнень щодо 4-го пункту статуту ЛПВ, прийнятого ще в 1918 р., що проголошував суспільну власність на засоби виробництва, але аж до 1995 р. зміст даного пункту інтерпретувався як політика націоналізації. Власне розуміння соціалізму ЛПВ представила на партійній конференції у березні 1995 р., сформулювавши ключову фразу знаменитого пункту статуту так: „Лейбористська партія - це соціал-демократична партія. Ми віримо, що силою наших спільних зусиль ми досягнемо більшого, ніж поодинці, так, щоб створити для всіх і кожного засоби реалізації нашого дійсного потенціалу і для всього суспільства, чия сила, багатство і можливості в руках багатьох, де права, обов'язки, які ми несемо, і де ми разом живемо вільно, у дусі солідарності, терпимості і поваги” [96]. Тож, в основоположних партійних документах термін „соціалізм” відсутній, але лейбористи продовжують використовувати елементи соціального характеру в практичній діяльності. ЛПВ особливо активно використовує різні трактування соціалізму у період передвиборних кампаній, підкреслюючи цим свою прихильність до лівих тенденцій у політиці.

Боротьба за електорат змушує лейбористів і їх опонентів - консерваторів, шукати власні шляхи здобуття перемоги на виборах. Приймаючи „естафету” одна в одної, ці політичні сили вже багато років зазвичай намагаються не знищити досягнуте їх супротивниками, а лише „підправити”, звичайно ж, у власних інтересах. Державний механізм залишається тим же, змінюється лише команда, яка його обслуговує. Так, поступово склалася співпраця між трьома складовими: бізнесом, тред-юніонами і державою. Створюючи власну стратегію, ЛПВ враховувала дві істотні обставини. По-перше, кількість членів профспілок у 1990-х рр. значно скоротилася. Вплив тред-юніонів, що колись були електоральною базою лейбористів зменшився. По-друге, зміна виробничої структури, нові галузі господарства, їх розвиток в умовах технічної революції, вимагали працівників іншої кваліфікації, які отримали назву „сині комірці”. Тому ЛПВ, орієнтуючись на „середній клас”, змінила політику щодо власних позицій у боротьбі за владу.

5. Дослідивши провідні напрями діяльності ЛПВ в умовах світової глобалізації, параметри її внутрішньої та зовнішньої політики, автор дійшов висновку, що партія, яка вперше отримала владу в країні у 1924 р., пройшла складний шлях, трансформуючись і пристосовуючись до нових умов політичного і економічного життя країни і світу. ЛПВ характеризує політична мімікрія, але саме ця якість сприяла проведенню гнучкої політики і її соціальної складової. Доведено, що політичне маневрування лейбористів пояснюється на загал тим, що партія, навіть сформувавши уряд, не ставила завдання зміни державного устрою, чинної політичної системи Великобританії, а завжди підтримувала політичну орієнтацію держави, систему регулювання класових відносин. Збереження англійських традицій перетворювалося на збереження політичного устрою. Часто гасла про захист інтересів трудящих такими і залишалися, адже на перше місце виступали інтереси державно-монополістичного капіталу. Ситуацію закріпило існування еліти, відносно однорідної, яка до кінця ХХ ст. спиралися вже не на профспілки, а на сформований „середній клас”.

6. Доведено, що в умовах розвитку і поширення глобалізаційних процесів та викликаних ними проблем, лейбористи шукали нові теоретичні концепції, відповідно до духу часу. Одна з таких концепцій - ідеологія „Третього шляху”, в основі якої лежать принципи ліберального соціалізму в його сучасному трактуванні. Концепція представлена у формі певного симбіозу соціалістичної і неоліберальної думки. Вона акумулювала ідеї соціального ринку, комунітаризму, „суспільства співучасті” і принципу стабілізації економіки (якого дотримувався уряд Т. Блера), узгодила їх відповідно до національних умов та досвіду суспільного розвитку.

„Третій шлях” вимагав і реорганізації самої ЛПВ. Організаційна перебудова партії найперше торкнулась значимих для неї проблем: індивідуального членства в партії і створення на місцях первинних (місцевих, регіональних) партійних структур. Крім того, в партії існувала небезпека розколу, привнесена появою в її рядах „нових лейбористів”. Процес реорганізації почався в середині 1990-х рр. і, очевидно, триватиме ще певний час, оскільки в ЛПВ повинна відбутися зміна поколінь.

Для України належне усвідомлення досвіду парламентської діяльності ЛПВ, дозволить уникнути багатьох помилок перехідного періоду і відшукати оптимальні засоби подолання кризових явищ у вітчизняній політиці. Водночас еволюція урядової ЛПВ має надзвичайно важливий вплив на розвиток і двосторонніх взаємин, і внутрішньополітичних процесів України. Адже в залежності, яку позицію займе домінуюча в британському парламенті ЛПВ щодо України, залежатимуть подальші перспективи міжпартійної, і міждержавної співпраці обох країн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Соколов А.С. Английский лейборизм: вчера и сегодня /Историко-политологический анализ / Монография / А. С. Соколов, В. Н. Соколов - Одесса: Маяк, 2007. - 256 с.

2. Соколов А. С. Истоки и развитие лейборизма / А. С. Соколов, В. Н. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2005. - №1(13). - С. 119 - 126.

3. Соколов А.С. Страны западной Европы - институционное измерение / А. С. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2005. - №4 (16). - С. 185 - 187.

4. Соколов А.С. Английские лейбористы: история и традиции / А. С. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2005. - №6(18). - С. 89 - 98.

5. Соколов А.С. Политическая мысль Англии как предтеча современной концепции лейбористских идей „Третьего пути” (историко-политологический аспект) / А. С. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2006. - №5(25). - С.118 - 125.

6. Соколов А.С. Идеи и концепции «Третьего пути» в европейской социал-демократии (матеріали першої всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції) / А. С. Соколов // Київ: Меганом, 2005. - С. 41 - 42.

7. Соколов А.С. Особенности современной политической системы Великобритании /А. С. Соколов // Наукові праці: Науково методичний журнал. - Т.54. - Вип. 41.- Політичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. - С. 160-164.

8. Соколов А.С. Сучасна зовнішня політика лейбористів: власний курс чи продовження політики торі? / А. С. Соколов, В. Н. Соколов // Політичний менеджмент. - 2007. - №2 (23). - С. 137-143.

9. Соколов А.С. Особенности внешней политики лейбористского правительства Т. Блера / А. С. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2007. - №15(52). - С. 51- 58.

10. Соколов А.С. Экономические и социальные концепции английских лейбористов: характер проводимых реформ / А. С. Соколов // Альманах Грані, 2007. - №5 (55). - С. 143-146.

11. Соколов А.С. Смена лидера: что изменилось в политике британских лейбористов? / А. С. Соколов // Науковий вісник ОДЕУ. - 2010. - № 3(104). - С. 110 - 116.

Анотація

Соколов А.С. Генезис і еволюція політики англійського лейборизму: сутність, методи, концепції (історико-політологічний аналіз). - Рукопис (194 с.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2010.