Місце та роль інститутів соціал-демократії в політичній модернізації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 323.2+329.61

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Місце та роль інститутів соціал-демократії в політичній модернізації суспільства

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

ДАХОВНИК Людмила Леонідівна

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософських і соціальних наук Севастопольського національного технічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник : доктор політичних наук, професор

ЧЕМШИТ Олександр Олександрович,

Севастопольський національний технічний університет,

завідувач кафедри філософських і соціальних наук

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

ПРИМУШ Микола Васильович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри політології

кандидат політичних наук, доцент

ШУЛЯК Сергій Вікторович,

Академія митної служби України,

доцент кафедри філософії та соціально-політичних дисциплін

Захист відбудеться «11» грудня 2008 року о 14:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.08 Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Г. Шевченка, 1 (парк ім. Т.Г. Шевченка), Палац студентів ДНУ, к.30.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий «8» листопада 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософський наук, доцент С.В. СТАВЧЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливим критерієм ефективності політичної системи є здатність політичних інститутів забезпечувати високий рівень економічного розвитку і соціального добробуту громадян. До політичних інститутів, покликаних забезпечувати збалансований розвиток політичної системи, відносяться політичні партії і громадські організації, за допомогою яких здійснюється трансляція і захист інтересів конкретних соціальних груп. Вказаному критерію ефективності значною мірою відповідає лише функціонування розвинених демократичних систем. Тут самовідтворювання якості демократичної політичної системи здійснюється шляхом функціонування партійної системи. Сучасні перехідні політичні системи, в результаті неналежної роботи політичних партій і партійної системи в цілому, не є ефективними. Справа в тому, що в перехідних політичних системах, які обрали віддзеркалену ліберал-демократичну модель модернізації, до яких відноситься і Україна, спостерігається дисбаланс політичних потужностей лівих і правих партій, отже відсутня адекватна система представництва політичних інтересів.

В перехідних системах дисбаланс політичних потужностей правих і лівих партій викликаний, перш за все, невідповідностями між обраною моделлю політичної модернізації і домінуючим в суспільстві типом політичної культури. Реалізація ліберал-демократичного сценарію модернізації пострадянських суспільств в умовах відсутності індивідуалістичної політичної культури і автономного типу політичної участі, як і відсутність ефективних механізмів демократичного контролю над процесом прийняття рішень, стали причиною слабкої презентації лівого компонента в спектрі політичних партій. Відсутність впливових лівих політичних інститутів, в першу чергу соціал-демократичних, залишає поза рамками системи прийняття рішень значну частину суспільства. Очевидно, що Україна відчуває потребу у впровадженні соціал-демократичних начал у політичну систему. Цей процес повинний супроводжуватися рішенням багатоаспектної проблемної ситуації.

Перший аспект полягає в дослідженні історичного досвіду активності соціал-демократичних інститутів у контексті процесу політичного розвитку різних соціальних систем.

Другий аспект потребує розкриття сутності політичної модернізації, її відмінності від політичного розвитку, одержання точних характеристик початку й кінця модернізаційного процесу.

Третім аспектом є зміна стратегічних настанов соціал-демократичного руху в сучасних умовах, включаючи роль і місце соціал-демократичних інститутів в умовах глобалізації й політичних систем у кризових і перехідних станах.

Четвертий аспект полягає у виявленні універсальних і специфічних компонентів соціально-демократичної активності, а також у розробці рекомендацій в частині впровадження соціал-демократичних засад у національний модернізаційний процес.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до наукової теми кафедри філософських і соціальних наук СевНТУ (м. Севастополь) «Оптимізація взаємодії інститутів держави і громадянського суспільства в сучасному модернізаційному процесі», номер державної реєстрації 0103U001611.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення ролі та місця соціал-демократичних інститутів в політичних системах з різними версіями модернізації. Досягнення мети здійснюється рішенням комплексу наступних дослідницьких завдань:

- проаналізувати еволюцію концепцій державного устрою та визначити місце соціал-демократії в даному процесі;

- встановити основні етапи розвитку соціал-демократичної доктрини;

- узагальнити підходи до визначення процесів політичного розвитку та модернізації;

- розробити методологію дослідження інститутів соціал-демократії на різних етапах модернізації політичних систем;

- виявити фактори й тенденції розвитку соціал-демократії в політичних системах з оригінальною західною версією розвитку, визначити ефективність її інститутів;

- порівняти інститути соціал-демократії та ліберал-демократії, установити межі їх дозволеної політичної та економічної активності;

- визначити основні вектори політичного розвитку в перехідних політичних системах, зокрема, установити особливості реалізації соціал-демократичних проектів у політичних системах з оригінальною незахідною та віддзеркаленою моделями політичної модернізації;

- встановити причини неефективності соціал-демократичних інститутів в Україні, розробити рекомендації із впровадження соціал-демократичних засад в національну політичну систему України.

Об'єктом дослідження виступає політичний процес у демократичних і перехідних (транзитарних) політичних системах.

Предмет дослідження - модернізація та стабілізація сучасних політичних систем на основі соціал-демократичних проектів.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження автором покладений системний підхід. Перевага даного методу полягає в тому, що він дозволяє уникнути дроблення об'єкта дослідження на частини, і більше того, навпаки, представити об'єкт як підсистему системи більш високого порядку. Таким чином, відпадає необхідність в урахуванні сукупності факторів впливу, яка виникла б при дробленні об'єкта на частини.

Використання порівняльного методу дозволило виділити загальне та специфічне у функціонуванні соціал-демократичних інститутів в політичних системах з різними версіями політичного розвитку. Нормативно-ціннісний метод дав можливість установити основні принципи та політичну спрямованість концепцій державного устрою. Соціологічний та інституціональний методи використовувалися для визначення характеру взаємодій соціальної та політичної систем. Також при побудові методології дослідження застосовувалися моделі політичних систем Д. Істона, Г. Алмонда та модель політичного процесу Є. Сєдова.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дослідженні: демократія державний модернізація устрій

- установлено, що західний досвід модернізації за проектами соціал-демократії не може повною мірою вважатися адекватним політичним реаліям перехідних політичних систем у результаті відсутності в них ефективної системи політичного представництва інтересів, зокрема партійної системи ;

- уточнено місце соціал-демократії на ідеологічному та інституціональному рівнях. В ідеологічному плані сучасна соціал-демократія поєднує в собі елементи антиолігархічних і олігархічних моделей суспільного устрою. На інституціональному рівні (в умовах глобалізації) указана обставина проявляється в здатності соціал-демократії одночасно використовувати переваги як лівої, так і правої економічних ліній ;

- обґрунтовано роль соціал-демократичних інститутів в політичних системах з різними версіями політичної модернізації. Затребуваність соціал-демократичної ідеології в суспільстві, ефективність її інститутів як суб'єктів політичного процесу залежать від стану політичної системи та стадії політичного розвитку. В політичних системах, на стабільних відрізках розвитку, інститути соціальної демократії є невід'ємним елементом партійної системи « маятника ». В політичних системах, що перебувають у динамічній фазі політичного розвитку, в результаті дисбалансу потужностей держави і громадянського суспільства, соціал-демократичні проекти знаходять вираження в перекручених інституціональних формах ;

- удосконалено методологію дослідження інститутів соціал-демократії в стабільних і перехідних політичних системах. Місце та роль соціал-демократичних інститутів у політичній системі суспільства залежать від якості дозволеного сектору політичної та економічної активності, типу політичної культури та модифікації партійної системи, що лежать в основі модернізаційного процесу ;

- установлено, що в політичних системах з віддзеркаленою моделлю політичної модернізації з метою їх стабілізації інститути соціал-демократії повинні стати противагою ліберальним проектам, що реалізуються. Зусилля соціал-демократів повинні бути зосереджені на коректуванні способу розподілу ресурсів шляхом збільшення ролі держави в даному процесі, а першорядним завданням соціал-демократичних інститутів повинна стати побудова соціальної держави ;

- визначено, що орієнтація класичних соціал-демократичних партій на взаємодію з групами інтересів, зокрема профспілками, дозволяє не тільки оптимізувати взаємозв'язок громадянського суспільства та державних інститутів, але й забезпечити демократичний контроль над прийняттям політичних рішень, підвищити рівень партиципації населення ;

- установлено стратифікаційну орієнтацію інститутів соціал-демократії, згідно з якою представництво інтересів високоприбуткових соціальних груп і верхніх шарів середнього класу здійснюється, як правило, правими політичними інститутами; інтереси найбільш численної частини середнього класу та низькоприбуткових соціальних груп забезпечуються соціал-демократичними інституціями. У результаті функціонування інститутів соціал-демократії пропускна здатність каналів вертикальної мобільності для даних соціальних шарів стає достатньою для підтримки життя й відтворення робочої сили.

- визначено деякі особливості модернізаційного політичного процесу в перехідних системах залежно від обраної моделі розвитку. Модернізаційний процес у перехідних системах характеризується дисбалансом правих і лівих політичних сил. У політичних системах, що розвиваються за оригінальною незахідною версією домінуючу позицію посідають ліві політичні інститути. У політичних системах, що здійснюють модернізацію за віддзеркаленою моделлю розвитку, провідну роль відіграють політичні інститути, що базуються на правих ідеологічних засадах, у той час як ліва противага виражена слабко.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони дозволяють поглибити знання про функціонування політичних інститутів в умовах процесу політичної модернізації, ступінь їх ефективності та специфіки соціал-демократії в стабільних і перехідних політичних системах. Окремі положення дисертації можуть бути використані в педагогічному процесі у вузах з наступних розділів дисципліни "Політологія": "Політичний процес", "Політична система суспільства", "Політичні партії", "Політичний розвиток і модернізація" тощо.

Особистий внесок здобувача. Постановка та розв'язання комплексу сформульованих завдань, оформлення їх у відповідні положення та висновки, що належать дисертанту. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено 5 публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на практичних семінарах секції політології та на засіданні кафедри філософських та соціальних наук Севастопольського національного технічного університету. Основні положення і висновки дослідження були оприлюднені під час виступів на наступних наукових конференціях: «Громадянське суспільство: можливості і перспективи становлення на пострадянському просторі» (Севастополь, 5 жовтня 2004р.); «Політична опозиція і суспільний ідеал» (Севастополь, 12 - 13 вересня 2005р.); «Світовий порядок XXI сторіччя та проблеми україно-російських відносин" ( Ялта, 7-9 лютого 2006р.); «Соціально-політична взаємодія в сучасній Україні: вибір шляхів державного розвитку» ( Одеса, 10-11 жовтня 2007р.)

Публікації. За темою дисертації було опубліковано 5 статей в провідних фахових виданнях з політичних наук, затверджених переліком ВАК України. Загальний обсяг публікацій сягає 2,5 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок, з них основного тексту - 161 сторінка, список використаних джерел містить 172 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, мета і основні завдання, описано методологію дослідження, визначено наукову новизну роботи, сформульовано теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів та їх публікації, а також про структуру дисертації.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження" досліджуються соціально-філософські основи концепцій державного устрою; розглядаються основні підходи до визначення процесів політичного розвитку та політичної модернізації; розробляється методологія дослідження інститутів соціал-демократії в стабільних демократичних і перехідних до демократії політичних системах.

У першому підрозділі „Місце соціал-демократії в еволюції концепцій державного устрою: аналіз джерелознавчої бази" наголошується, що серед різноманіття форм державного устрою найбільш прогресивною є та, що здатна найкращим способом забезпечити право людини на життя. Встановлюється, що формою державного устрою, яка відповідає наведеному критерію є демократія. В рамках уявлень про демократію аналізується становлення та розвиток соціал-демократичної концепції та її втілення в політичну практику функціонування політичних інститутів, зокрема політичних партій.

Історія розвитку форм державного устрою, пізніше ідеологічних течій, становить собою боротьбу олігархічних і антиолігархічних концепцій. Становлення поміркованої гілки антиолігархічних концепцій, до якої належить й соціал-демократія, бере свій початок в працях Ж.Бодена, Г.Лейбніца, А.Гамільтона, Ф.Ліста, Ф.Лассаля, Е. Бернштейна, К.Каутського. Радикальний напрямок антиолігархічних концепцій набув розвитку в роботах Ж.-Ж.Руссо, К.Маркса, Ф.Енгельса. В свою чергу олігархічні ідеології знайшли відображення в роботах Дж.Локка, А.Сміта, Г.Моски, В.Парето, Р.Міхельса, М.Фрідмана.

Дослідження проблематики соціал-демократії в роботах сучасних авторів має багатоаспектний характер. Аналіз західноєвропейського класичного стандарту соціал-демократії має місце в роботах Ф. Роля, Е. Задорожнюк, В. Медведчука, М. Даудерштадта, А. Геррица, Д.Д. Маркуса, О.Г. Мисливченко, О.І. Ковлера, В. Айхлера, Р.Куперуса, Й. Кендела, О.В. Бузгаліна, М.І. Воєйкова. Історичний аспект функціонування соціал-демократичних партій освітлений в роботах: О. Жерноклеєва, С.Міллера, Х.Поттхоффа, О.Н. Свалова, С.В. Кретиніна, Є.О. Самарської, К. Місгельда, К. Моліна та К. Омарка. Сучасні тенденції розвитку соціал-демократичної ідеології та функціонування політичних інститутів в демократичних і перехідних політичних системах знайшли відбиття в роботах А.А. Громико, Ф.М.Кирилюка, С.М. Остюченко, В.В. Полякова, М.В. Примуша, М.І. Обушного, Ю.Р. Шведи, О.О. Чемшита, Т. Майєра, В.Сіренко, С.П. Перегудова.

Аналіз джерел дозволяє зробити ряд висновків про місце соціал-демократії в еволюції концепцій державного устрою та ступінь розробки проблематики соціал-демократії в працях сучасних дослідників.

По-перше, в основі будь-якої моделі державного устрою лежать уявлення про характер взаємин еліти та народу. Історично сформувалися дві різні версії даних взаємин: олігархічна та антиолігархічна. Основна відмінність даних моделей суспільного устрою полягає в розміщенні акцентів "індивід - суспільство". Олігархічні концепції (лібералізм, теорії еліт) побудовані за принципом: інтереси окремого індивіда важливіше інтересів суспільства. Антиолігархічні моделі (комунізм, соціалізм, соціал-демократія), навпаки, затверджують пріоритет інтересів суспільства над інтересами індивіда. Також важливою відмінністю антиолігархічних і олігархічних концепцій є позиція держави в регулюванні економічних процесів (від невтручання до жорсткого регулювання).

Орієнтація соціал-демократії на захист інтересів середнього класу, як з боку держави, так і шляхом надання народу права й реальної можливості участі в процесі політичного керування, дозволяє її кваліфікувати як помірну антиолігархічну концепцію державного устрою.

По-друге, у більшості вивчених робіт соціал-демократія розуміється у вузькому змісті, як ідеологія європейських партій, які ще за часи К.Каутського відмовилися від крайньої лівизни комунізму. Сьогодні доцільніше розуміти соціал-демократію в широкому змісті, як спектр лівих ідеологій.

По-третє, слабко вивчений модернізаційний аспект функціонування соціал-демократичних інститутів. Справа в тому, що еталоном соціал-демократії прийнято вважати її європейську модель, реалізовану в стабільних демократичних системах, у той час як незахідні політичні системи також мають досвід модернізації політичної системи на основі лівих ідей.

В другому підрозділі „Основні підходи до дослідження модернізаційного процесу ” серед різноманіття підходів до трактування політичних процесів, враховуючи специфіку об'єкту дослідження, увага привернена до тих класифікацій, які дозволяють відрізняти політичні процеси в залежності від стану суспільства, тобто стабільні та перехідні. Перехідні політичні процеси пов'язані з політичною модернізацією суспільства, дослідження якої набуло розвитку в монографіях та статтях наступних авторів: В.П. Горбатенка, Ю.І. Ігрицького, О.Ю. Мельвіля, С.О. Ланцова, О.Г. Володіна, В.Я. Гельмана, О.В. Лукіна, М.В. Ільїна, Н.Латигіної, О.В.Новакової, В.Холод, В.Васович, В.Цапф, В.В. Буреги, В.П. Заблоцького, М.О. Павловського, Г.І. Зеленько.

Незважаючи на широку розробку в роботах зарубіжних і вітчизняних дослідників, проблема політичної модернізації має низку відкритих питань. По-перше, очевидно, що авторитет у дослідженні проблеми політичного розвитку та модернізації належить західним вченим, більшість яких основною умовою ефективної модернізації вважає становлення ринкових відносин і реформування суспільства на основі ліберальних ідей без врахування поточного стану політичної системи, що здійснює модернізацію. По-друге, в роботах теоретиків політичної модернізації провідна роль приділяється або правим політичним інститутам, у силу ліберального характеру даних концепцій, або вкрай лівим політичним інститутам.

Отже, роль помірних соціал-демократичних інститутів у модернізації політичної системи в даних роботах не встановлюється зовсім. По-третє, слабку розробку одержала динаміка модернізаційних процесів: не враховується вплив кризових станів на якість політичної системи. Зокрема, не розкривається проблема модернізації політичних інститутів у розвинених демократичних політичних системах. По-четверте, у наукових розробках сучасних транзитологів не встановлюються параметри кінцевої мети політичної модернізації. Залишаються невідомими критерії модернізованості політичних систем.

В третьому підрозділі „Методологія дослідження ” розкриваються методологічні засади дослідження ролі та місця соціал-демократичних інститутів в функціонуванні політичних систем демократичного та перехідного типів. Послідовне застосування системного, порівняльного, соціологічного методів та моделей Д. Істона і Є.Сєдова дозволило встановити, що мета політичного розвитку полягає в досягненні політичною системою здатності до самовідтворення своєї якості. Такий стан політичної системи характеризується оптимальним співвідношенням ресурсних баз держави та громадянського суспільства. У свою чергу, політична модернізація передбачає рух політичної системи від неоптимальних станів до оптимального.

Ефективність / неефективність інститутів соціал-демократії обумовлена поточним станом політичної системи, фазою її політичного розвитку.

А) У політичних системах, що розвиваються за оригінальною західною моделлю, інститути соціал-демократії вписані в сектор дозволеної політичної та економічної активності й більше того, вони є елементом самовідтворення політичної системи.

Б) Політичні системи, що модернізуються на основі оригінальної незахідної версії, здійснюють перехід до стійкого стану політичної системи на базі партійних систем з домінуючою партією. Соціал-демократичний компонент у даних системах, як правило, представлений у радикальній формі; політична модернізація відбувається шляхом зниження ступеня радикалізму лівої економічної лінії.

В) В умовах віддзеркаленого типу модернізації політичної системи, соціал-демократична складова політичного спектру слабко представлена, а низька ефективність її інститутів пояснюється порушенням оптимального співвідношення потужностей держави та громадянського суспільства.

В другому розділі „Функціонування інститутів соціал-демократії в демократичних політичних системах”, досліджуються демократичні політичні системи, в основі політичного розвитку яких лежить оригінальна західна модель, характерна політичним системам англо-американського та континентально-європейського типів.

В першому підрозділі „Оригінальна західна версія політичного розвитку (на прикладі політичних систем Швеції, Німеччини і Франції )" визначаються основні параметри політичних систем Швеції, Німеччини і Франції та установлюється ступінь їх ефективності. На підставі динаміки політичного процесу встановлюються тенденції розвитку даних систем, визначаються місце та роль соціал-демократії у функціонуванні політичних систем. Установлено, що функціонування політичних систем Швеції, Німеччини і Франції відбувається за оптимального стану, про що свідчать такі світові показники як „Індекс розвитку людського потенціалу" та „Індекс демократії". Високі показники розвитку вказаних систем досягаються шляхом функціонування механізму самовідтворення демократичної якості системи. Основу механізму самовідтворення складає партійна система, де лівий компонент незмінно представлений соціал-демократичними інститутами: політичними партіями або коаліціями партій в рамках владних структур. В Швеції провідником соціал-демократичної ідеології є Соціал-демократична робітнича партія Швеції, в Німеччині - Соціал-демократична партія Німеччини, у Франції - Французька соціалістична партія. Аналіз основних напрямків діяльності цих соціал-демократичних інститутів дозволив окреслити їх роль в процесі функціонування конкретної політичної системи. Співпраця з профспілками, проведення ліво-правої економічної лінії, орієнтація на представництво інтересів середнього класу, фінансування та розвиток соціальної сфери являються пріоритетними напрямками діяльності інститутів західноєвропейської соціал-демократії.

В другому підрозділі „Інститути ліберальної демократії як альтернатива соціал-демократичного проекту (на прикладі США та Великобританії)” встановлено, що англо-американські системи на відміну від континентально-європейських функціонують в ліберал-демократичному секторі економічної і політичної активності. Партійна система США та Великобританії характеризується двопартійністю, де лівий фланг посідають Демократична партія і Лейбористська партія Великобританії відповідно. Незважаючи на те, що Демократична партія США не позиціонує себе в якості соціал-демократичного інституту, а Лейбористська партія обіймає більш праві позиції ніж соціал-демократичні інститути Континентальної Європи, вказані політичні партії виконують роль лівої противаги в рамках двопартійної системи.

Встановлюються основні відмінності ліберал-демократичних інститутів. Від соціал-демократичних інститутів їх відрізняє, в першу чергу, тип політичної культури. Розвиток ліберал-демократичного суспільства базується на індивідуалістичній політичній культурі. Крім того, інститути ліберальної демократії проводять праву економічну лінію, яка детермінує ступінь соціального розшарування суспільства. Цей показник відображається коефіцієнтом Джині і є достатньо високим для ліберал-демократичних систем.

В третьому розділі „Особливості політичних інститутів лівого спектра в перехідних політичних системах” досліджується світовий досвід модернізації перехідних систем, установлюються місце та роль лівих політичних інститутів у модернізаційному процесі. До перехідних політичних систем відносяться ті системи, які перебувають у динамічних фазах політичного розвитку. Такі політичні системи характеризуються незавершеністю модернізаційних процесів і невисокою ефективністю функціонування. Модернізаційний процес може здійснюватися або на підставі віддзеркаленої ліберал-демократичної моделі (Україна), або оригінальним незахідним (соціал-консервативним) шляхом (Китай, Біларусь, Венесуела).

В першому підрозділі „Віддзеркалена модель демократичної модернізації політичної системи (на прикладі України)” наголошується, що сучасний розвиток України не відповідає повною мірою критеріям ефективності політичної системи. Причина неефективності системи криється в дисбалансі політичних потужностей громадянського суспільства і держави. З цього приводу одним з основних напрямків модернізації політичної системи України повинне стати зміцнення ресурсної бази держави та подолання модернізаційного синдрому, зокрема, його складової - кризи розподілу. Реалізація даного напрямку модернізації найбільш органічна програмам лівих політичних інститутів, у першу чергу, соціал-демократичних. В основі всіх конструктивних програм подолання кризи розподілу повинна бути ідея розбудови планово-регульованої ринкової економіки з провідною роллю держави. Подолання кризи надасть демократичній політичній системі потрібну підтримку. В основі зазначених програм можуть лежати наступні пункти: а) держвласність на водні, повітряні, лісові, підземні ресурси, так само як і на більшу частку земельного фонду; б) повернення в держвласність високотехнологічних і наукомістких виробництв, якщо приватизація привела до їхнього неефективного використання, або поставила життєво важливу для держави галузь під контроль іноземних ТНК; в) держава забезпечує рівноправність усіх форм власності; приватизація великих об'єктів проводитися, якщо тільки буде доведено й суспільно визнано, що вона ефективна та безпечна; г) держава контролює ефективність переходу до двохфакторної моделі ринкової економіки з урахуванням регіональних особливостей; д) якщо існують міжнародні договори, що обмежують можливості національної економіки, держава при необхідності вживає заходи до правового виходу з них.

В другому підрозділі „Оригінальна незахідна модель модернізації політичних систем (на прикладі Китаю, Біларусі, Венесуели)” установлюються особливості та значення лівих політичних інститутів у політичних системах, що здійснюють модернізацію відповідно до оригінальної незахідної моделі. У даних системах концептуальна влада представлена або політичним інститутом ліворадикального типу (КПК у Китаї), або здійснюється безпосередньо президентом у рамках соціал-консервативного сектору (Біларусь, Венесуела). Функціонування півторапартійної системи, у першому випадку, і суперпрезидентський характер форм правління в другому, дозволяють мобілізувати ресурси для рішення економічних завдань.

Політичний процес у соціал-консервативних політичних системах протікає в умовах порушення балансу потужностей громадянського суспільства та держави, зі значним нахилом убік останньої, відсутності чіткого розподілу влади. Визначається, що політична культура в оригінальних незахідних політичних системах характеризується перевагою колективістських настанов, що означає неможливість швидкого сприйняття ліберал-демократичних зразків модернізації. Перехід до демократичної якості політичної системи можливий тільки шляхом тривалої еволюції.

У висновках сформульовані основні результати роботи:

1. Соціальна демократія досліджена у двох аспектах: світоглядному та інституціональному. У соціально-філософському плані соціал-демократія є помірною антиолігархічною концепцією суспільного устрою. Класична соціал-демократія, зародилася в полеміці з радикальною гілкою антиолігархічних концепцій, яка представлена марксизмом. Принциповою відмінністю радикального та помірного напрямків, було неприйняття останнім насильницьких шляхів суспільного розвитку. Заключний етап оформлення соціал-демократичної доктрини збігся з її інституціональним втіленням у програмах політичних партій.

2. Сучасний етап розвитку соціал-демократичної ідеології характеризується конвергенцією з лібералізмом. Таке зближення антиолігархічної соціал-демократії та олігархічного лібералізму, диктується логікою глобалізаційних процесів. В даних умовах колективістська традиція, що лежить в основі соціал-демократії, доповнюється елементами індивідуалістичної політичної культури, як на ідеологічному, так і інституціональному рівнях.

На практиці ідеологічний і інституціональний рівні соціал-демократії можуть не збігатися. В ідеалі концепція повинна бути основою стратегій політичних інститутів, однак тільки в демократичних політичних системах ідеологічні принципи, проголошувані політичною партією, з мінімальною розбіжністю реалізуються шляхом політичної діяльності. В перехідних політичних системах у рамках функціонування політичних інститутів має місце невідповідність між ідеологією і її інституційним втіленням в діяльності окремої політичної партії, коаліції партій або уряді.

3. Численні визначення політичного розвитку та політичної модернізації в загальному виді можуть бути зведені до двох підходів. Перший, структурний підхід встановлює залежність політичного розвитку від наявності певних умов: переваги в суспільстві носіїв активістської політичної культури (Г. Алмонд, С.Верба), рівня розвиненості економіки (С. Ліпсет), консолідації націй (Д. Ростоу) та ін. Другий підхід - процедурний, передбачає залежність політичної модернізації не від наявності тих або інших об'єктивних умов, але від суб'єктивних дій політичних акторів (Ф.Шміттер). Кожна окремо взята теорія не в змозі пояснити модернізаційний процес в перехідних політичних системах. Ймовірно, вживання структурного і процедурного підходів в сукупності здатне вирішити методологічні завдання політичної модернізації.

4. Соціал-демократичний компонент присутній у всіх моделях політичного розвитку. Він забезпечує, при взаємодії з правим (ліберальним) компонентом, необхідний баланс, що стабілізує демократичну політичну систему. При цьому існує декілька версій демократизації, які одна до іншої не зводяться і, отже, не можуть підмінятися: західна оригінальна, віддзеркалена і оригінальна незахідна моделі.

5. До умов функціонування західної соціал-демократії відносяться: чітке розмежування повноважень між гілками влади; наявність розвиненого громадянського суспільства, що включає організації груп інтересів; розвинена політична культура з домінуванням автономних форм політичної участі; система представництва інтересів, що знаходить втілення в існуванні ефективної партійної системи.

Аналіз ролі та місця інститутів соціал-демократії в політичних процесах західних політичних систем свідчить, що реалізація принципів соціал-демократії знаходить оптимальне вираження в рамках національних держав. Глобалізаційні процеси змінюють соціальну структуру суспільства, впливають на розвиток економічних процесів, тим самим ставлять нові завдання перед інститутами соціал-демократії. Дані обставини вимагають адаптації соціал-демократичної доктрини до сучасних умов.

6. Соціал-демократія на відміну від правих концепцій робить акцент на економічних параметрах функціонування політичної системи. Як вся сфера господарювання, так і характер економічної лінії (спосіб розподілу національних ресурсів) представляє для соціал-демократії концептуальний інтерес. Дозволений сектор економічної активності для соціал-демократичних систем описується простором від лівої до м'якої правої економічної лінії. Європейські ліві займають сегмент від демократичного соціалізму до соціал-лібералізму. У свою чергу, і західноєвропейська «правиця» теж неоднорідна - від ліберал-демократів до ліберал (націонал)- консерваторів. Таким чином, загальний принцип політичного балансу дотримується як в соціал-демократичних, так і в ліберал-демократичних політичних системах. Різниця лише в тому, що сторонами «політичної гойдалки» в першому випадку є політичні коаліції, а в другому - фіксовані партії.

7. Обрана версія модернізації політичної системи є визначальним чинником функціонування соціал-демократичних політичних інститутів. На відміну від політичних систем, що розвиваються західним оригінальним шляхом, і що характеризуються наявністю балансу лівих і правих політичних потужностей, віддзеркалена і оригінальна незахідна версії модернізації супроводжуються дисбалансом політичних сил. Вторинна (віддзеркалена) модель політичного розвитку характеризується слабкою презентацією лівого компонента. Недостатність лівих політичних інститутів, в тому числі соціал-демократичного спрямування, не дозволяє збалансувати політичну систему і запустити механізм її самовідтворення. Низька ефективність інститутів лівого політичного спектру свідчить про те, що інтереси низькоприбуткових і значної частини середньоприбуткових соціальних груп не представлені, а отже й не забезпечені. В таких умовах формування середнього класу, побудова правової і соціальної держави зіштовхується з проблемою ресурсної недостатності державних інститутів. Оригінальна незахідна модель модернізації політичної системи характеризується домінуванням в політичному спектрі лівих політичних інститутів, при цьому помірний соціал-демократичний сегмент слабко виражений.

8. В політичному аспекті впровадження соціал-демократичних начал в політичну систему України сприятиме відновленню ліво-правого балансу в рамках партійної системи. В умовах дисбалансу партійної системи неможлива ефективна модернізація політичної системи, а також реалізація національних інтересів української держави. Ліва противага в політичному просторі України може бути створена шляхом консолідації політичних партій лівого ідеологічного спектру.

ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Даховник Л.Л. Національна інтеграція в Україні: роль ліберал- і соціал-демократів у стабілізації політичної системи / Л.Л.Даховник. Політологічний вісник. Зб-к наукових праць . - К.: Знання України, 2006. - Вип.21. - 336с. - С.118-130.

2. Даховник Л.Л. Стратегии социал-демократических партий в процессе политического развития /Л.Л.Даховник. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Политические науки. Т.19(58), №2 - Симферополь, 2006. - 125с. - С.71-77.

3. Даховник Л.Л. Ліберал-демократичні і соціал-демократичні аспекти демократичного розвитку: порівняльний аналіз /Л.Л.Даховник. Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол.ред. В.М. Вашкевич. - Вип.9. - К., 2007. - 340с. - 125-131.

4. Даховник Л.Л. Социал-демократия и национальные интересы / Л.Л.Даховник. Вестник СевГТУ. - Вып.84: Политология: Сб.науч.тр. / Редкол. П.И. Артюх (отв.ред.) и др.; - Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2007. - 180 с.: ил. - С.114-116.

5. Даховник Л.Л. Інститути соціал-демократії в процесі модернізації політичних систем / Л.Л.Даховник. Політологічний вісник. Зб-к наукових праць. - К.: ІНТАС, 2008. - Вип. 33. - 276с. - 70-80.

АНОТАЦІЇ

Даховник Л.Л. Місце та роль інститутів соціал-демократії в політичній модернізації суспільства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2008.

В дисертації здійснено дослідження інститутів соціал-демократії в контексті політичної модернізації. Установлено, що західний досвід модернізації суспільства соціал-демократичним шляхом не може повною мірою вважатися адекватним політичним реаліям перехідних політичних систем в результаті відсутності в них ефективної партійної системи. Уточнені особливості соціал-демократії на ідеологічному і інституційному рівнях. Обґрунтовано, що ефективність інститутів соціал-демократії залежить від стану політичної системи і стадії політичного розвитку. Вдосконалена методологія дослідження інститутів соціал-демократії в стабільних і перехідних політичних системах. Встановлена стратифікаційна орієнтація інститутів соціал-демократії. Визначені деякі особливості модернізаційного політичного процесу в перехідних системах залежно від обраної моделі розвитку. Встановлені основні напрями модернізації політичних систем, що розвиваються за віддзеркаленою моделлю.

Ключові слова: оригінальна та віддзеркалена моделі модернізації, партійна система, політична модернізація суспільства, політичний розвиток, соціал-демократія, ефективність політичної системи.

Даховник Л.Л. Место и роль институтов социал-демократии в политической модернизации общества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2008.

В диссертации осуществлено исследование функционирования институтов социал-демократии в контексте политической модернизации. Проанализирована эволюция концепций государственного строя, выявлено место социал-демократии в данном процессе. Показано, что социал-демократия, зародившись в полемике с радикальной ветвью антиолигархических концепций, является умеренной концепцией общественного устройства. Заключительный этап оформления социал-демократической доктрины совпал с ее институциональным воплощением в программах политических партий

Определено, что современный этап развития социал-демократической идеологии характеризуется конвергенцией с либерализмом. Такое сближение антиолигархической социал-демократии и олигархического либерализма, диктуется логикой глобализационных процессов. В данных условиях коллективистская традиция, лежащая в основе социал-демократии, дополняется элементами индивидуалистической политической культуры, как на идеологическом, так и на институциональном уровне.

Усовершенствована методология исследования институтов социал-демократии в стабильных и переходных политических системах. Место и роль социал-демократических институтов в политической системе общества зависит от качества разрешенного сектора политической и экономической активности, типа политической культуры и модификации партийной системы, лежащих в основе модернизационного процесса.

Обосновано положение, что востребованность социал-демократической идеологии в обществе, эффективность ее институтов как субъектов политического процесса зависят от состояния политической системы и стадии политического развития. В политических системах на стабильных отрезках развития институты социальной демократии являются неотъемлемым элементом системы «политических качелей». В политических системах, находящихся в динамической фазе политического развития, в результате дисбаланса мощностей государства и гражданского общества, социал-демократические проекты находят выражение в искаженных институциональных формах.

Определено, что ориентация классических социал-демократических партий на взаимодействие с группами интересов, в частности профсоюзами, позволяет не только оптимизировать взаимосвязь гражданского общества и государственных институтов, но и обеспечить демократический контроль над принятием политических решений, повысить уровень партиципации населения.

Установлена стратификационная ориентация институтов социал-демократии. Представительство интересов высокодоходных социальных групп и верхних слоев среднего класса осуществляется, как правило, правыми политическими институтами, интересы наиболее многочисленной части среднего класса и низкодоходных социальных групп обеспечиваются социал-демократическими институтами. В результате функционирования институтов социал-демократии пропускная способность каналов вертикальной мобильности для данных социальных слоев становится достаточной для поддержания жизни и воспроизводства рабочей силы.

Раскрыты некоторые особенности модернизационного политического процесса в переходных системах в зависимости от избранной модели развития. Модернизационный процесс в переходных системах характеризуется дисбалансом правых и левых политических сил. В политических системах, развивающихся по оригинальной незападной версии, доминирующее положение занимают левые политические институты. В политических системах, осуществляющих модернизацию по отраженной модели развития, ведущую роль играют политические институты, базирующиеся на правых идеологических основах, в то время как левый противовес выражен слабо.

Ключевые слова: оригинальная и отраженная модели модернизации, партийная система, политическая модернизация общества, политическое развитие, социал-демократия, эффективность политической системы.

Dakhovnik L.L. “Place and Role of the Institutions of the Social Democracy in the Political Modernization of the Sociaty”. - Manuscript.

Thesis for getting the Master's degree in political sciences. Speciality: 23.00.02. - Political Institutions and Processes. Dnepropetrovsk National University, Dnepropetrovsk, 2008.

This dissertation includes the research of the institutions of the social democracy in the context of the political modernization. It is stated that the west experience of the modernization of the social democracy institutions cannot be considered in full as adequate to the political realities of the transitional political systems because of lack of the effective political system in them. Peculiarities of the social democracy on the ideological and institutional level are specified. It is grounded that effectiveness of the institutions of social democracy depends on the state of the political system and the stage of the political development. Methodology of research of social democratic institutions in stable and transitional political systems is improved. Stratificational orientation of the institutions of social democracy is determined. Some peculiarities of the modernization process in the transitional systems depending on the selected model of the development are defined. The main directions of the modernization of the political systems that are developing according to the open model are fixed.

Key words: original and reflected models of modernization, party system, political modernization of society, political development, social democracy, efficiency of the political system.

Размещено на Allbest.ru