Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 327(477):061.1НАТО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Політико-правові аспекти інтеграції України до Організації Північноатлантичного Договору

Спеціальність 23.00. 04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Павлюк Михайло Вікторович

Чернівці 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Початок оксамитових революцій 1989 р. у Центрально-Східній Європі (ЦСЄ), розпад у 1991 р. СРСР та Організації Варшавського договору ознаменували епохальні зміни в системі міжнародних відносин кінця XX ст. Провідну роль, поряд із Сполученими Штатами Америки - військово-політичним лідером світового масштабу, продовжують відігравати дієві та багатофункціональні міжнародні організації глобального характеру. До таких, зокрема, належить Організація Північноатлантичного Договору (НАТО), що створена у квітні 1949 р. для підтримки миру та захисту своїх членів від потенційних та реальних загроз політичними та військовими методами. Значення НАТО актуалізувалося у контексті протистояння з СРСР упродовж тривалого часу до кінця 1980-х рр.

Із проголошенням незалежності Україна перебуває в процесі побудови нових відносин з євроатлантичними та європейськими структурами. Стратегічний курс на інтеграцію України до НАТО визначений національним законодавством, розпочатий Президентом Л. Кравчуком, розроблений при Президентові Л. Кучмі й послідовно здійснюється Президентом В. Ющенком, коаліціями депутатських фракцій Верховної Ради України V і VI скликань у 2006 - 2009 рр. та передбачає поступове виконання критеріїв у напрямку до повноцінного членства. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю з'ясувати для вітчизняної науки особливості розвитку та інтенсифікації відносин України з Північноатлантичним альянсом у політичній та юридичній площині. Проблема реалізації державної євроатлантичної політики є актуальною з огляду як на внутрішньополітичні події, які мали місце в Україні у 2004 - 2008 рр., а саме, протистояння опозиції та влади, що не сприяло виконанню визначеної зовнішньополітичної стратегії, президентські та парламентські виборчі процеси, перманентне спекулювання на темі співпраці з НАТО, так і зовнішньополітичні - протидія Російської Федерації інтеграції України до НАТО і як наслідок - відсутність консенсусу з цього питання у країнах Західної Європи. Період пошуку національних пріоритетів у постпомаранчевий період породив у суспільстві суттєві протиріччя ідеологічного, соціально-економічного, духовного та цивілізаційно-ціннісного характеру. Проблемам утвердження зовнішньополітичної одновекторності держави приділяється недостатня увага з боку науковців та експертів. Хоча курс на членство в ЄС та НАТО визначений законодавчо, тим не менш, в Україні триває непроста дискусія стосовно механізмів реалізації єдиновизначених зовнішньополітичних орієнтирів загалом. Йдеться, насамперед, про внутрішній діалог з питань переваг та недоліків членства України в НАТО, відповідності основним економічним, військовим і політичним критеріям приєднання до Альянсу, рівня обізнаності та підтримки суспільства такої зовнішньополітичної стратегії, доцільності проведення консультативного референдуму та ін. Попри існування окремих вагомих праць, присвячених різним аспектам розвитку та поглиблення відносин України з НАТО, ступінь вивчення проблематики в українській політичній науці можна оцінити як недостатній, що актуалізує значення пропонованого наукового аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової теми, яка розробляється кафедрою міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі” (Державний реєстраційний номер 0107U001235).

Мета і завдання дослідження. У контексті визначення актуальності дисертаційного дослідження метою роботи є політико-правовий аналіз становлення, утвердження та поглиблення відносин України з НАТО. Поставлена мета визначила необхідність розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати сучасний стан наукової розробки основних теорій та концепцій євроатлантичної інтеграції в умовах розширення НАТО;

- дослідити формування нормативно-правової бази відносин України з НАТО;

- окреслити періодизацію становлення та розвитку взаємовідносин України з Організацією Північноатлантичного Договору;

- простежити виконання Україною міжнародних двосторонніх угод та договорів з НАТО;

- визначити ступінь відповідності критеріям членства у НАТО та готовності приєднання до “Плану дій щодо членства у НАТО” (ПДЧ);

- розкрити основні ініціативи та заходи органів державної влади щодо реалізації політики євроатлантичної інтеграції у 2005 - 2008 рр.;

- оцінити основні тенденції стосовно державної інформаційної політики у контексті реалізації євроатлантичного курсу України;

- проаналізувати доцільність та перспективи проведення Всеукраїнського референдуму щодо членства в НАТО.

Об'єктом дисертаційного дослідження є євроатлантична інтеграція як ключовий напрям зовнішньої політики України.

Предметом дисертаційного дослідження є політико-правові аспекти інтеграції України до Організації Північноатлантичного Договору.

Хронологічні межі дослідження зумовлені характером змістовних перетворень зовнішньополітичного курсу України та динамікою розвитку взаємовідносин України з НАТО, що охоплює 1991 - 2008 рр. Нижня межа визначається проголошенням незалежності України та становленням самостійного зовнішньополітичного курсу в умовах початку здійснення політики розширення НАТО. Верхня межа зумовлюється внутрішньополітичними подіями 2006 - 2008 рр. у нашій державі з досягненням консенсусу між гілками влади щодо важливості поглиблення відносин й приєднання до ПДЧ, та як наслідок - прийняття Декларації країн-членів Альянсу на Бухарестському саміті 2008 р. про майбутнє членство України та Грузії у НАТО.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є поєднання наукових підходів та принципів, що дозволило комплексно дослідити концептуальні засади інтеграції України до НАТО. Зокрема, автором використано принципи інституційного та структурно-функціонального підходу, що дозволило вивчити формування та поглиблення політико-правових засад інтеграції України до НАТО. Інституційний підхід дав змогу визначити місце та роль органів державної влади у взаєминах України з Альянсом. Структурно-функціональний підхід використано для з'ясування етапних перетворень в Україні та еволюції нормативно-правової бази та зовнішньополітичних пріоритетів у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції.

Дисертантом застосовано ряд загальнонаукових та спеціальних методів. Серед основних - метод системного аналізу, який дозволив проаналізувати євроатлантичну інтеграцію як систему політичних, безпекових та правових зв'язків між країнами Європи та США і крізь призму аналізу інтеграції дослідити перспективи поглиблення співпраці України з Альянсом. Історичний метод дав можливість простежити та класифікувати етапи становлення відносин України з НАТО. Порівняльний метод дозволив вивчити досвід країн ЦСЄ, які приєдналися до НАТО у 1999 - 2004 рр., та запозичити корисні поради Україні у процесі виконання Плану дій Україна - НАТО та Цільових щорічних планів. При дослідженні окремих питань дисертаційної роботи було застосовано спеціальні наукові методи - статистичний та прогностичний. Зокрема, статистичний метод було використано при аналізі виконання критеріїв та готовності до членства у НАТО країн ЦСЄ за допомогою статистичних даних. Прогностичний метод застосований дисертантом при оцінці можливостей проведення референдуму в Україні щодо членства в Альянсі найближчим часом та ступеня готовності отримання “Плану дій щодо членства у НАТО”.

Характер дисертаційного дослідження, який окреслив вивчення правових основ євроатлантичної інтеграції України та їх реалізації органами державної влади, зумовив розширення кола джерел та застосування міждисциплінарного підходу з використанням методів не тільки політології, але й державного управління, конституційного права, теорії держави і права та ін.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв'язання. Здійснена одна з перших спроб у вітчизняній науці провести системний аналіз політико-правових засад партнерства і передумов потенційного членства України в НАТО та з'ясовано стан виконання відповідного законодавства центральними органами державної влади. Дисертантом одержано результати, які окреслюють його наукову новизну:

- у контексті ретельного аналізу нормативно-правової бази встановлено, що курс на євроатлантичну інтеграцію України є логічним, історично зумовленим та послідовним напрямком здійснення зовнішньої політики;

- у дисертаційній роботі показано утвердження євроатлантичного курсу держави на законодавчому рівні на безальтернативній основі, відсутність правових засад взаємовідносин з Організацією договору про колективну безпеку і Шанхайською організацією співробітництва. Зазнали подальшого розвитку тези про безперспективність концепцій нейтралітету України як у правовій, так і політичній площині;

- на науковому рівні доведено, що державна інформаційна політика щодо потенційного членства України у НАТО є однією з проблем ефективної діяльності відповідних органів державної влади та важливим критерієм у процесі трансформацій двосторонніх відносин;

- у дисертації на підставі аналізу основоположних документів НАТО та міжнародних угод виявлено фактичну відповідність України переважній більшості критеріїв щодо членства у Північноатлантичному альянсі. Проблематика підвищення рівня громадської підтримки євроатлантичної інтеграції та налагодження конструктивної співпраці з країнами-сусідами у контексті дотримання загальновизнаних принципів міжнародного права є важливими завданням на найближчу перспективу;

- уточнено, що Україна у процесі виконання рамкових двосторонніх міжнародних угод, Плану дій Україна - НАТО та Інтенсифікованого діалогу відповідає наступному етапу інтеграції - отримання “Плану дій щодо членства у НАТО”. Ретельний та всебічний аналіз Плану дій Україна - НАТО та “Плану дій щодо членства у НАТО” дозволяє стверджувати про високий ступінь схожості відповідних документів;

- на науковому рівні зазнали подальшого розвитку твердження про необхідність проведення референдуму з приводу членства України у НАТО у середньостроковій перспективі.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною, актуальністю і полягає у можливості їх застосування у науково-дослідних, навчальних та прикладних цілях. Теоретичні напрацювання дисертаційного дослідження будуть корисними для комплексного дослідження становлення та інтенсифікації відносин України з Північноатлантичним альянсом. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці та викладанні навчальних курсів, зокрема, “Євроатлантична інтеграція України”, “НАТО та сучасна система міжнародних відносин”, “Україна у міжнародних організаціях” та ін. Окремі положення дисертації лягли в основу інформаційних буклетів та брошур Чернівецької облдержадміністрації “Чому саме НАТО?”, “Міфи і правда про НАТО”, “Відносини Україна - НАТО: від знайомства до повноправного членства”, циклу радіопередач “Погляд”, телепередач “Європейським шляхом”, публіцистичних нарисів та інформаційних заміток в обласних друкованих та електронних мас-медіа тощо.

Отримані висновки можуть бути враховані правниками та парламентарями у подальшій розробці нормативно-правових актів щодо основних пріоритетів зовнішньої політики України та механізмів їх реалізації. Результати дослідження можуть бути використані органами центральної та місцевої виконавчої влади для удосконалення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення щодо переваг євроатлантичної інтеграції України. Висновки у правовій частині також будуть корисними для працівників державних установ та місцевого самоврядування, адже відображають цілісність та систематизованість законодавчо визначеного курсу на членство у НАТО.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні наукового семінару та на засіданнях кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Зміст та окремі положення дисертації апробовано автором на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: “Формування зовнішньої політики України в контексті розширення ЄС: погляд з регіонів” (м. Чернівці, травень 2007 р.), “Україна - Румунія - Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів” (м. Чернівці, вересень 2007 р.), “Цвєтковські читання” (м. Київ, грудень, 2007 р.), “Зовнішня політика України: зародження, становлення, вектори розвитку” (м. Чернівці, грудень 2007 р.), “Кайндлівські читання” (м. Чернівці, травень 2008 р.), “НАТО та питання безпеки у Східній та Південно-Східній Європі” (м. Донецьк, листопад 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Серед наукових статей опублікованих у фахових виданнях, визнаних ВАК України, одна стаття у співавторстві, де 75 % належить автору дисертації.

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення в одинадцяти публікаціях, п'ять із яких надруковані у наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (294 позиції) та додатків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 212 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, окреслені мета і завдання, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано методологічну основу роботи, означені наукова новизна, теоретичне і практичне значення, охарактеризовано апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Стан наукової розробки проблеми дослідження” присвячено аналізу наукової літератури зарубіжних і вітчизняних вчених та документальній базі дослідження, а також розкрито зміст основних концепцій та теоретичних розробок сутності євроатлантичної інтеграції та створення й розширення Північноатлантичного Альянсу.

У першому підрозділі “Теоретичні аспекти євроатлантичної інтеграції” проведено аналіз концептуально-теоретичних підходів до проблем міжнародної та євроатлантичної інтеграції. У підрозділі також окреслено основні тенденції розвитку НАТО в умовах біполярного світу, а також досліджено основні погляди провідних науковців США та Росії щодо концептуальної ролі Альянсу у XXI ст. Науково обґрунтовано значимість реалізації політики розширення НАТО для країн ЦСЄ. У підрозділі висвітлено позиції та значний доробок зарубіжних й вітчизняних науковців з окресленої проблематики дослідження. Автор відзначив вагомий внесок у наукову розвідку проблеми євроатлантичної інтеграції країн Європи та Північної Америки представників західної політичної науки Д. Асмуса, З. Бжезінського, А. Вондри, Б. Джексона, Я. Зєлонки, А. Мехена, Є. Козакевича, М. Колясіньского, Т. Кузя, Дж. Шерра, Ї. Шедівого, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона та ін.

Серед українських та російських дослідників варто відзначити доробок С. Василенко, Д. Глинського-Васильєва, В. Горбуліна, Б. Гуменюка, Ю. Давидова, Т. Купренюк, О. Крапівіна, Г. Крючкова, В. Леонова, О. Палія, Г. Перепелиці, С. Пирожкова, О. Полторацького, Л. Полякова, Ю. Макара, О. Сенченка, С. Федуняка, І. Храбана, Л. Шишеліної, та ін.

У другому підрозділі “Джерельна база дослідження” міститься аналіз використаних джерел. Серед опрацьованих матеріалів важливе місце займають нормативно-правові акти України - Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., закони та підзаконні акти України. Серед підзаконних актів дисертантом проаналізовано укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБО), рішення Конституційного Суду України, розпорядження і накази міністерств, розпорядження глав обласних державних адміністрацій тощо. Достатньо широкою є нормотворча діяльність Президентів України у період 2001 - 2008 рр. Окрім видання указів Президента про покращення співробітництва з НАТО, створення додаткових консультативних органів у цьому напрямку, ним уводяться у дію рішення РНБО - колегіального органу для забезпечення реалізації стратегії національної безпеки та оборони, підписуються Цільові плани Україна - НАТО на поточний рік та затверджуються Державні цільові Програми з питань інформування громадськості щодо євроатлантичного курсу України.

У контексті розгляду стану взаємин між Україною та Альянсом значна увага зосереджена на багатьох фундаментальних документах, які регламентують утворення та розширення НАТО та практичні поради щодо потенційного членства. Досліджено основні поточні підсумки діяльності Північноатлантичної організації, що знайшло відображення у Деклараціях самітів країн-членів НАТО. Дисертантом проаналізовано значну кількість спільних Декларацій та Комюніке країн-членів Альянсу, які були підписані на самітах, починаючи від 1999 р. Увагу зосереджено також на грунтовному вивченні основних двосторонніх документів між Україною та Північноатлантичним Альянсом - “Партнерство заради миру”, “Хартія про Особливе партнерство між Україною та НАТО”, План дій Україна - НАТО, короткотермінових заходах “Поглиблення співпраці Україна - НАТО” та ін.

Одну з основних та чисельних груп наукових джерел становлять статті та монографії провідних зарубіжних та вітчизняних науковців, експертів з питань зовнішньої політики, дипломатів та високопосадовців органів державної влади України. Значну увагу було приділено дослідженням окремих етапів співпраці з НАТО - виконання критеріїв щодо членства та приєднання держави-апліканта до ПДЧ. Серед них варто назвати наукові праці знаних політологів В. Бодрука, В. Бурдяк, С. Герасимчука, П. Жовніренка, М. Кордона, А. Круглашова, Ю. Макара, І. Мельничука, В. Моцока, А. Окари, В. Панасюка, О. Соскіна, О. Сенченка, О. Сушка, М. Сунгуровського, І. Тодорова, С. Федуняка та ін.

Необхідно зазначити, що проблему проведення референдуму щодо зовнішньополітичних питань та членства України у НАТО тривалий час досліджують як правники-конституціоналісти, так і експерти з міжнародних відносин. Серед них варто відзначити доробок Н. Аношиної, Т. Брежнєвої, С. Дерев'янка, І. Жданова, В. Журавського, Ю. Ключковського, Л. Кривенко, А. Романюка, Ю. Шведа та ін.

У другому розділі “Інституціоналізація взаємовідносин Україна - НАТО” розкрито етапи становлення та розвитку відносин України з Північноатлантичним альянсом у політичній та правовій площині, проаналізовано основні міжнародні двосторонні угоди та дано оцінку формуванню національного законодавства щодо євроатлантичної інтеграції України.

У першому підрозділі “Розвиток відносин Україна - НАТО у контексті міжнародних угод” встановлено, що існує тривала та взаємовигідна співпраця між Україною та НАТО, яка розпочалася після здобуття Україною незалежності, пройшла ряд етапів та постійно розширюється. Автором запропонована наступна періодизація поглиблення взаємин сторін, а саме:

І етап - становлення відносин (1991 - 1996 рр.), що характеризується політикою України щодо налагодження контактів з Альянсом та підписанням першою з країн СНД рамкової програми “Партнерство заради миру”;

ІІ етап - формування особливого партнерства (1996 - 2002 рр.), період підписання “Хартії про Особливе партнерство” та створення консультативного органу - Комісія Україна - НАТО.

ІІІ етап - активізація партнерства (2002 - 2005 рр.). У даний період відбувається закріплення на законодавчому рівні курсу на членство у НАТО, підтвердження його рішеннями РНБО та підписання Плану дій Україна - НАТО, що отримало своє відображення у щорічних цільових планах.

ІV етап - Інтенсифікований діалог та переговори про приєднання до ПДЧ (починаючи від 2005 р.). У цей період спостерігається актуалізація політики євроатлантичної інтеграції та активізація діяльності органів державної влади.

На думку дисертанта, підписання у липні 1997 р. “Хартії про особливе партнерство” стало з одного боку офіційним визнанням важливості для Альянсу незалежної, стабільної, демократичної України, а з іншого - наша держава отримала нові можливості для подальшої інтенсифікації співпраці та певних гарантій щодо потенційного членства. У контексті нових геополітичних реалій першої декади XXI ст. доцільне підписання оновленого документу з обов'язковою фіксацією підтримки кінцевого етапу інтеграції - членства у НАТО.

У другому підрозділі “Нормативно-правове утвердження євроатлантичного курсу” комплексно розглянуто формування нормативно-правової бази щодо інтеграції України до НАТО. Дисертантом запропоновано проаналізувати прийняття відповідного законодавства через призму певних обставин - становлення незалежної України та формування правових основ її самостійної зовнішньої політики, законодавчого забезпечення реалізації державної політики щодо членства у ЄС і НАТО та спроби фіксації національних пріоритетів розвитку держави на рівні загальнополітичного консенсусу державних діячів та партійних еліт у цілому. Встановлено, що інтеграція до НАТО визначена національним законодавством на безальтернативній геополітичній основі та передбачає поступове виконання критеріїв у напрямку до повноправного членства.

У третьому розділі “Імплементація органами влади політики євроатлантичної інтеграції України” досліджено комплекс заходів органів державної влади щодо реалізації політики інтеграції України до НАТО, приділено увагу реалізації державної інформаційної політики в Україні на прикладі цільових програм та запропоновано ряд заходів щодо покращення обізнаності населення на прикладі Чернівецької області.

У першому підрозділі “Відповідність критеріям та готовність приєднання до “Плану дій щодо членства у НАТО” досліджено основні критерії та вимоги щодо членства у Північноатлантичному альянсі: демократія, ринкова економіка, добросусідство, етнічна безпека, демократичний контроль над збройними силами, можливість сприяння безпеці Альянсу та громадська підтримка вступу до НАТО. Аналізуючи відповідні критерії, автор спростовує тезу щодо невідповідності України більшості з них та акцентує увагу на необхідності підписання нового договору про стратегічне та взаємовигідне партнерство між Україною та Росією, а також забезпечення консенсусу щодо проведення масштабної інформаційно-роз'яснювальної кампанії з приводу доцільності приєднання до євроатлантичної системи безпеки.

Необхідність приєднання України до ПДЧ зумовлена особливістю та значущістю цієї програми, яка містить перелік економічних, політичних, безпекових, правових норм, до яких європейська держава може та повинна прагнути. Автор також доводить, що виконання більшості положень відповідної програми не призводить автоматично до членства в НАТО, а є лише один з етапів на шляху до повноправного членства. Основним наслідком виконання цього документу може бути суттєве підвищення рівня економічних, політичних та соціальних стандартів в Україні, конструктивне налагодження зовнішніх стосунків та підтвердження раніше задекларованого “проєвропейського” курсу Президентом та Верховною Радою України.

У другому підрозділі “Актуалізація діяльності виконавчої влади у сфері поглиблення взаємин України з НАТО” відзначається, що вивчення діяльності органів центральної влади після 2004 р. щодо системної реалізації політики євроатлантичної інтеграції держави засвідчує низку проблем та суперечностей. Ціннісне та фактичне наповнення євроатлантичного курсу держави з кінцевою метою членства реалізовується у період 2005 - 2008 рр. командою Президента України В. Ющенка. У той же час, ряд політичних партій свідомо дезорієнтує суспільство щодо співпраці України з Альянсом і необхідності передчасного проведення референдуму. У час політичних перетворень та перманентних внутрішніх криз саме інститут Президента був та залишається гарантом дотримання європейського та євроатлантичного курсу України. На переконання автора, однією з вимог до провідних політиків України щодо порядку денного на 2010 р. та подальших Президентських та парламентських кампаній стане чітко визначене геополітичне бачення проєвропейського розвитку України.

Третій підрозділ “Державна інформаційна політика щодо євроатлантичного курсу: тенденції до змін” присвячений стану реалізації програм інформування українських громадян щодо переваг членства у ЄС та НАТО. Дисертант аналізує причини низького рівня підтримки євроатлантичного курсу та виокремлює три чинники: 1) наявність стереотипів та упереджень щодо діяльності та ролі НАТО у XXI ст. більшою мірою внаслідок тривалої радянської пропаганди; 2) відсутність у населення чітко сформованої думки щодо значимості діяльності Альянсу; 3) російський фактор медіа-присутності в інформаційному полі, що відображає головним чином недоцільність та хибність євроатлантичної інтеграції України. Дисертант робить висновок, що виконання державних програм з питань інформування населення щодо євроатлантичної інтеграції від 1998 до 2008 рр. було невдалим, адже, за різними оцінками, рівень підтримки такої політики залишався вкрай низьким. Успішна реалізація запланованих реформ у внутрішньополітичній, інформаційній сфері - створення громадського телебачення, повноцінна свобода слова та незалежні мас-медіа, електронне врядування у підсумку принесе відчутну користь для суспільства та стане одним з найбільш дієвих чинників зміни громадської думки.

У четвертому підрозділі “Проведення референдуму щодо членства у НАТО: короткотермінова перспектива” дисертант досліджує необхідність проведення референдуму як акту безпосередньої демократії в Україні. Автор аналізує передумови проведення подібних референдумів у країнах ЦСЄ та наголошує на недосконалості правового забезпечення відповідного процесу в Україні. Мова йде про застарілість чинного законодавства з питань проведення референдуму та відсутності Державного реєстру списку виборців. Автор також доводить думку про необхідність проведення референдуму як одного з важливих способів легітимації політики євроатлантичної інтеграції України.

У висновках узагальнюються основні положення й результати дослідження та наводяться практичні рекомендації.

Євроатлантична інтеграція є сукупністю ціннісних орієнтирів, що взаємоінтегрує країни Європи та Північної Америки у біполярному та постбіполярному світі. На початку 1990-х рр. нова архітектура безпеки актуалізувала перед НАТО нові завдання, що зумовило початок розширення цієї організації. інтеграція україна північноатлантичний договір

Доцільність приєднання України до Північноатлантичної системи колективної безпеки, що вже тривалий час не має альтернативи на європейському континенті, зумовлюється внутрішньоправовими та зовнішньополітичними чинниками. Ідейне споріднення України із Заходом відображається розумінням основ та чітких переваг теорії атлантизму - одного з різновидів філософсько-ідеологічного формування цінностей євроатлантичної або західної цивілізації. Водночас, будь-які інші системи продукування колективної безпеки - ШОС, ОДКБ та створювана ЄСБО не відповідають ціннісним та геополітичним орієнтирам незалежної України.

Міжнародно-правова база співробітництва України з НАТО, яка пройшла ряд етапів, постійно поглиблюється та розширюється. Можна стверджувати, що після Бухарестського саміту 2008 р. цей процес знову активізувався. На сучасному етапі взаємин існує багаторівнева договірно-правова база між Україною та Альянсом, у якій визначено основні напрями співпраці, перераховано різні критерії та вимоги щодо членства у НАТО та окреслено взаємозобов'язання. Виконання цих угод та відданість принципам, відповідність критеріям та вимогам, закладеним у них, є важливою передумовою набуття членства в Альянсі. Хоча участь у міжнародних двосторонніх договорах у теперішній редакції не є гарантією безпеки - це скоріше символічний акт політичної підтримки стратегічного вибору України та свідчення успіхів нашої держави у європейському напрямку. Розгляд фундаментальних правових актів діяльності Альянсу доводить: дотримання Україною зобов'язань у рамках Північноатлантичного договору, дослідження про розширення НАТО, Плану дій Україна - НАТО повинні стати пріоритетами політики євроатлантичної інтеграції нашої держави.

В Україні є достатньо правових передумов для вступу України до НАТО. Цей напрямок зовнішньої політики визначений на рівні закону України “Про основи національної безпеки України”. Євроатлантичний курс є історично зумовленим, оскільки був започаткований та офіційно закріплений провідними політичними силами у період Президентства Л. Кучми. У разі прийняття нової Конституції України положення про європейську та євроатлантичну інтеграцію варто закріпити серед пріоритетів зовнішньої політики України. Конституціоналізація таких положень, за прикладом країн ЦСЄ, дозволить уникнути спекуляцій щодо цієї проблеми та надасть цим положенням найвищого правового статусу, обов'язкового до виконання на усій території України. Оскільки відповідно до Конституції виключно законами визначаються засади зовнішніх зносин, необхідно у найкоротші терміни прийняти Закон України “Про основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики України”.

Відповідна зовнішньополітична стратегія повинна бути важливим постулатом для державних службовців та чиновників. На наше переконання, дискусія з приводу терміну, процесу та переваг членства у НАТО можлива серед науковців, експертів, партійних діячів, громадян, але така дискусія публічно не доцільна серед чиновників та національних лідерів. Законодавство з питань євроатлантичної інтеграції України повинно дотримуватися усіма, зокрема, державними службовцями, парламентарями та законослухняними громадянами.

Здійснений у дисертаційному дослідженні правовий аналіз зовнішньої політики України свідчить, що сьогодні немає підстав стверджувати про наявність політико-правових передумов закріплення державного нейтралітету. Жодні нормативно-правові акти незалежної України, прийняті після 1991 р., ніколи не проголошували її позаблоковою чи нейтральною державою. Декларація про Державний Суверенітет 1990 р. проголошувала про намір у майбутньому стати нейтральною державою. Однак Декларація була прийнята Верховною радою УРСР, мала підзаконний характер та містила заявку про бажання, а не оприлюднення факту. Закони, які мають вищу юридичну силу в державі, абсолютно не суперечать євроатлантичному курсу. Тільки закони України, згідно Конституції, регулюють питання зовнішніх зносин і національної безпеки та декларують безповоротність участі у європейських безпекових та економічних структурах.

У сучасних геополітичних умовах світового розвитку позаблоковий статус не надає Україні жодних гарантій безпеки та захисту, а за умови послідовної політики Російської Федерації щодо України як держави, яка належить до сфери російських життєвих інтересів, спроба декларувати його може розглядатись як “відтерміноване поглинання” у політичній, економічній чи іншій формі. Щоб протистояти потенційним загрозам, Україні потрібні неабиякі захисні можливості: професійні та модернізовані збройні сили; мобілізаційний людський і промисловий потенціал; високий рівень консолідації суспільства; матеріальні та фінансові ресурси; диверсифіковані джерела постачання енергоносіїв тощо. Крім того, в умовах сучасних геополітичних процесів, пошуку Україною свого місця у новому світоустрої і за умов звуження простору для маневру нейтральний статус не покращує її імідж на міжнародній арені та не сприяє її самовизначенню. У такому разі інтеграція України до НАТО розглядається вигідним та безальтернативним процесом.

У контексті проведення державної інформаційної політики щодо підвищення рівня поінформованості населення дисертант акцентує увагу на практичній та важливій діяльності місцевих органів влади, зокрема, на послідовній роботі Чернівецької обласної державної адміністрації. Окрім дискусій на телебаченні та радіо, проводяться круглі столи і конференції, виїзні лекції групою експертів з питань НАТО, розповсюджуються інформаційні матеріали про переваги та змістовність євроатлантичного курсу серед широких верств населення. На наш погляд, робота обласної виконавчої влади може бути більш інтенсифікована у таких практичних напрямках:

- задля покращення інформаційної підтримки та інформування громадськості про переваги членства у НАТО доцільно звернутися відповідним управлінням обласної державної адміністрації до редакцій районних газет комунальної власності з пропозиціями висвітлювати питання євроатлантичної інтеграції України, запровадити на шпальтах газет постійну рубрику “Співпраця Україна - НАТО”;

- якісніше вивчати досвід сусідніх країн - Румунії, Польщі, Словаччини та Угорщини на шляху до Альянсу. Враховуючи відсоток румуномовного населення на Буковині, варто долучати румунських експертів для обміну практичним досвідом та спільно проводити оцінки основних етапів на шляху України до НАТО. Важливий досвід зміни громадської думки у Чеській Республіці, де завдяки ініціативам місцевої влади вдалося впродовж двох років якісно змінити рівень підтримки населенням євроатлантичного курсу держави;

- скоординовувати навчально-методичну роботу з молоддю як основною цільовою аудиторією, яка часто підтримує євроатлантичний курс, однак пояснювати переваги та доцільність такого зовнішньополітичного курсу не може. Проводити спільно з молодіжними громадськими організаціями “Дні Європи”, тематичні святкування, приурочені національним святам країн-сусідів, що демонструватиме ідеологічну, культурну та географічну єдність ЄС, НАТО та України. Наприклад, круглі столи можуть мати такі напрями - “Європейський вибір України”, “Моя Україна і Європа”, “Спільність та відмінність ЄС та НАТО”, “Назад до Європи” і т.д.;

- проводити тематичні тижні НАТО, які б вдало поєднувались із святково-розважальними заходами під час державних свят та місцевих визначних дат. Дана тема порушується фактично тільки під час офіційних та академічних заходів, що робить її дещо заполітизованою, “віддаленою” від звичайних громадян.

Проведення референдуму стосовно членства України в Північноатлантичному альянсі є не на часі через відсутність широкомасштабної інформаційно-роз'яснювальної кампанії та адекватності оцінок цього процесу серед українських громадян, наявності низки стереотипів та упереджень щодо переваг участі в європейських та євроатлантичних процесах. Водночас, у питанні повноцінної інтеграції до Альянсу надзвичайно багато залежатиме від політичної еліти України та рівня її відповідальності за безпеку країни. Сьогодні необхідною передумовою реалізації ефективної політики євроатлантичної інтеграції України має бути скоординована робота як законодавчої, так і виконавчої влади із залученням до цього процесу провідних українських науковців та експертів, громадських діячів, представників культури тощо.

Основні положення і висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора

1. Павлюк М. Інтеграція Чехії до НАТО та громадська думка / Михайло Павлюк // Буковинський журнал. - 2006. - № 3. - С. 149-153.

2. Павлюк М. Зміст та виконання “Плану дій щодо членства в НАТО” як основного документу на шляху до євроатлантичної інтеграції України / Михайло Павлюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу : збірник наукових статей. - Чернівці: Рута, 2007. - Т. 15-16. - С. 173-176.

3. Павлюк М. Проведення референдуму стосовно членства України у НАТО: короткотермінова перспектива / Михайло Павлюк, Тетяна Смолінська // Буковинський журнал. - 2008. - № 2. - С. 97-103 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, робота з термінологією та обґрунтування висновків).

4. Павлюк М. Правові засади членства України у НАТО / Михайло Павлюк // Буковинський журнал. - 2008. - № 3. - С. 213-218.

5. Павлюк М. Основні аспекти державної інформаційної політики щодо інтеграції України до НАТО / Михайло Павлюк// Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2009. - Вип. 26. - С. 14-23.

6. Павлюк М. Переваги членства України в НАТО / Михайло Павлюк // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. - 2008. - № 2. - С. 12-13.

7. Павлюк М. Україна - НАТО: правовий аспект / Михайло Павлюк // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. - 2008. - № 4. - С. 41-42.

8. Бурейко Н. Три американські президенти на іспиті Збігнєва Бжезінського / Надія Бурейко, Михайло Павлюк // Форум. - 2008. - № 2 (7). - С. 79-83 (дисертантові належить постановка проблеми дослідження, вибір фактичного матеріалу, робота з термінологією та обґрунтування висновків).

9. Павлюк М. Проблеми актуалізації євроатлантичного курсу України у період Президентства В. Ющенка / Михайло Павлюк // Видатні науковці Чернівецького університету. Р.Ф. Кайндль : матеріали V міжнар. наук. конф. “Кайндлівські читання”, (Чернівці, 16-17 травн. 2008 р.). - Чернівці : Прут, 2008. - Ч. І. - С. 136-138.

10. Павлюк М. Євроатлантичний курс Президента В.Ющенка / Михайло Павлюк // Зовнішня політика України: зародження, становлення, вектори розвитку : матеріали Першої наук.-практ. конф. студентів та молодих науковців, (Чернівці, 21 груд. 2007 р.). - Чернівці : Рута, 2008. - С. 58-61.

11. Павлюк М. Нормативно-правове регулювання євроатлантичного курсу України / Михайло Павлюк // НАТО та питання безпеки у Східній та Південно-Східній Європі : матеріали осінньої академії НАТО, (Донецьк, 12-14 листоп. 2008 р.) // Вісник Науково-інформаційного Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці Донецького національного університету. - Донецьк : ДНУ, 2008. - С. 87-92.

Анотація

Павлюк М.В. Політико-правові аспекти інтеграції України до Організації Північноатлантичного Договору. - Рукопис (212 с.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження основних аспектів становлення, розвитку та поглиблення відносин України з НАТО у політико-правовій площині. У роботі систематизовано основні теоретичні підходи та теорії євроатлантичної інтеграції та досліджено процес розвитку відносин між Україною та НАТО, починаючи від 1991 р. Увага приділяється прийняттю актуальних міжнародних та національних законодавчих актів, що утвердили курс на євроатлантичну інтеграцію на найвищому правовому рівні.

Автором проаналізовано виконання органами влади основних заходів та програм інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України, аргументовано недостатній рівень поінформованості населення та досліджено шляхи покращення суспільної підтримки членства України у НАТО. У дисертації доведено важливість дотримання добросусідських відносин з Росією у контексті перспектив євроатлантичної інтеграції України. Автором наголошено на необхідності проведення референдуму як важливого механізму безпосередньої демократії громадян та дієвого способу легітимації політики євроатлантичної інтеграції у середньостроковій перспективі.

Ключові слова: євроатлантична інтеграція, Організація Північноатлантичного Договору, система колективної безпеки, зовнішня політика України, безпекова політика, інформаційна кампанія щодо членства у НАТО, референдум.

Аннотация

Павлюк М. В. Политико-правовые аспекты интеграции Украины в Организацию Североатлантического Договора. - Рукопись (212 с.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование основных аспектов становления, развития и углубления отношений Украины и НАТО в политико-правовой плоскости. В работе систематизированы основные теоретические подходы и теории евроатлантической интеграции, а также исследован процесс развития отношений между Украиной и НАТО, начиная с 1991 г. Уделено внимание принятию актуальных международных и национальных законодательных актов, утверждающих курс евроатлантической интеграции на самом высоком правовом уровне.

Автор проанализировал исполнение органами власти основных мероприятий и программ информирования общественности по вопросам евроатлантической интеграции Украины, аргументировал недостаточный уровень информированности населения, исследовал пути улучшения общественной поддержки членства Украины в НАТО. В исследовании доказана важность поддержания добрососедских отношений с Россией в контексте перспектив евроатлантической интеграции Украины. Автор настаивает на необходимости проведения референдума в качестве определяющего механизма непосредственной демократии граждан и действенного способа легитимизации политики евроатлантической интеграции в среднесрочной перспективе.

Кючевые слова: евроатлантическая интеграция, Организация Североатлантического Договора, система коллективной безопасности, внешняя политика Украины, политика безопасности, информационная кампания относительно членства в НАТО, референдум.

Summary

Pavliuk M.V. Political and juridical aspects of integration Ukraine to NATO. - Manuscript (212 p.).

The thesis for obtaining a scientific degree of “Kandydat nauk” (PhD, political science) on speciality 23.00.04 - Political problems of international systems and global development. Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, Ukraine, 2009.

The thesis presents a complex research of the main aspects of development and intensification of Ukraine - NATO accession talks in political and juridical sphere. Theoretical approach towards different theories of Euroatlantic integration is systemized. Much attention is paid towards adoption and analysis of international treaties and state legislation which determined Ukrainian integration to NATO on the highest level. Immediately after proclamation of independence Ukraine joined the North Atlantic Cooperation Council, signed Partnership for Peace program and Charter on Distinctive Partnership between Ukraine and Northatlantic alliance. The policy of integration to NATO was officially proclaimed in 2003, broadened and intensified later by Yushchenko's administration.

The author analyzes activities of central and regional executive power in NATO - Ukraine field and determines lack of effective information public campaign. It is also stressed that in 2005 - 2008 some political parties used this topic to hamper such campaign. Mainly this problem should be solved by the State program for public information on the issue of Euro-Atlantic integration for 2008 - 2011 as well as active support by non - governmental organizations and mass-media. The author studies main criteria of NATO membership and stands for readiness of getting “Membership Action Plan”. The idea of transparent and mutually profitable relations with Russia in context of Ukraine - NATO accession talks is proved in the thesis. The researcher emphasizes the necessity of referendum as a real factor of Euroatlantic State policy legitimization in a middle term future.

Key Words: Euroatlantic integration, North Atlantic Treaty Organization, system of collective defence, foreign policy of Ukraine, security policy, information campaign concerning NATO membership, referendum.

Размещено на Allbest.ru