Єврейська спільнота у політичному процесі на українських землях у складі Російської імперії (середина ХІХ століття – 1903 року)

Джерельна база досліджуваної проблеми є досить широкою і доступною і включає як опубліковані, так і неопубліковані документальні джерела, серед яких найбільш інформативними є імперські закони, нормативні, статистичні, діловодні та інші документи, що виходили з органів державної влади й управління, політичних партій, громадських об'єднань, наукові, політичні, художні праці та публіцистика державних, громадських, політичних діячів, їх мемуари, щоденники, автобіографії, листування; а крім того, - різноманітні матеріали періодичних видань, що свідчить про різноманіття джерельної бази та забезпечує можливість перевірки інформації, отриманої з одного джерела, інформацією з інших документів. Особливістю джерельного комплексу є те, що значна більшість доступних документів є першодруками.

Концептуальні підходи до дослідження політичного процесу, сформульовані у ХХ ст., розроблялися науковцями з метою аналізу поточного процесу, поточної політики тощо. Втім, в останні десятиліття ХХ ст. наявний інструментарій почав апробовуватися та пристосовуватися для аналізу «минулих політик», історичного політичного процесу, тих його періодів, у які у суспільствах розгорталися кризи, що дало позитивні наукові результати. Дослідження зламу ХХ - ХХІ ст. актуалізували й питання доцільності використання у ході аналізу «минулих політик» сучасних політичних категорій, і засвідчили їх ефективність для аналізу участі єврейства у політичному процесі у Російській імперії у друг. пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. Аналіз запропонованих підходів та інструментів, як і їх дослідження, свідчать про продуктивність використання системного підходу.

2. Європейська єврейська дійсність була тим чинником, який, з одного боку, зумовлював позитивно заряджені «виклики» у бік Російській імперії, які вимагали відповідного «відгуку» - модернізації політичного життя, зокрема, лібералізації законодавства щодо єврейського етносу, розширення його політико-правових можливостей. З іншого ж боку, негативно заряджені «виклики» Європи, які віддзеркалювали процес наростання протиєврейських групових настанов, підживлювали антисемітські настрої в російському імперському середовищі.

3. Вивчення іноетнічного середовища, в якому функціонувала громада, підтверджує думку про обумовленість політичної життєдіяльності єврейства українських теренів такими чинниками, як: правове положення єврейства у Західній Європі; рівень політичної культури вищих верств Російської імперії, що по-своєму відбився у формі державного устрою та державного правління самодержавної Росії; дискримінаційна національна політика царату щодо євреїв, як й інших національностей, характерною рисою якої були асиміляційна спрямованість; наростаючий антисемітизм у російських правлячих колах, у середовищі російської еліти; посилення протистояння між колишньою пануючою нацією - поляками - та росіянами, поляками та українцями; безправне становище українців в імперії у досліджуваний період та їх поступова свідомісна емансипація від росіян, що дозволило передовим представникам української нації сформулювати в кінці ХІХ ст. національні пріоритети та вимоги.

Домінантою міжетнічних відносин на українських землях були суперечності та конфлікти, що пояснюється відмінністю у статусах та ролях етносів; розмежуванням «наших» та «їхніх» прав та обов'язків у найрізноманітніших сферах; рамками перспектив у майбутньому, встановлюваних самодержавством для представників неросійського етносу.

Російська імперія, витворивши смугу єврейської осілості, створила один з перших в політичній історії Європи прецедентів розділеного проживання, цивілізаційного протистояння.

4. Стратегії самодержавства щодо єврейства базувалися на негативних свідомісних настановах, а відтак за своїм характером вони були конфліктними. Єврейство було об'єктом політики, яка характеризувалася непослідовністю та безсистемністю. Насильство - основним засобом «управління» єврейським населенням. Насильницька соціальна інженерія зумовлювала використання відповідних політичних тактик, які були націлені на знищення єврейської автономії, інститутів самоуправління; «прив'язки» єврейства до станової структури «корінного» населення; перекладання на євреїв відповідальності за невпорядкованість життя в імперії та водночас отримання як можна більшого зиску з їх економічної діяльності. На євреях влада апробовувала дискримінаційні заходи, згодом застосовувані при вирішення інших «питань».

Самодержавна політика закладала конфліктне підґрунтя не тільки у взаємини єврейства і влади, але й забезпечувала незнищуваність суспільного незадоволення єврейством, що проступало як конфлікт інтересів та оберталося антиєврейськими погромами. Політика реалізовувалася не тільки у формі активної дії, але й бездіяльності чи відкладанні дії. Самодержавні стратегії унеможливлювали появу та поширення консенсусних форм участі націй в імперському політичному процесі.

5. Антизахідницька та антимодерністська налаштованість частини інтелектуалів Росії, наростаючі націоналістичні та шовіністичні настрої зумовлювали мислення і дію у напрямку асиміляції та русифікації єврейського етносу, юдофобство і виключали можливість толерантності. Російська політична культура, стрижнем якої було підданство, вірність та відданість самодержцю, була несумісною з політичною культурою, що базувалася на засадах самоуправління, автономного життя. Така «цивілізаційна несумісність» виключала компромісне розв'язання конфліктних ситуацій, не припускала узгодження національних інтересів в ході розгортання політичного процесу, що зумовлювало поступовий відхід євреїв від узвичаєної для них настанови підтримки заходів та політики офіційної влади в країні проживання.

«Передова Росія», йдучи в руслі Марксових ідей, часто розглядала єврейство як анахронізм, що має зникнути. Відтак філосемітизм був рідкісним явищем в російському суспільстві. Представники влади і російського соціуму, як правило, були противниками надання євреям рівноправ'я з російським народом. Крім того, топос «жидівсько-польської змови» підштовхував самодержавство до репресивних заходів щодо поляків, що посилило конфліктогенність міжетнічної взаємодії на українських землях, та унеможливлювало досягнення багатосторонніх компромісів. Поліетнічне конфліктне середовище було розмежоване численними «демаркаційними кордонами», що відділяли «своїх» від «чужих», віддзеркалювало не тільки різностатусність політичних акторів-учасників політичного процесу, але й неспівпадання політичних прагнень, ціннісних орієнтирів на майбутнє.

Українсько-єврейські взаємини, переобтяжені негативною історичною пам'яттю, несприятливою економічною та політичною ситуацією в імперії, розвивалися в контексті українсько-російського та українсько-польського протистояння. Для них були характерними і гостре протистояння, і співпраця, і амбівалентні дії. Політизація українства, як і зростання національної свідомості поляків, впливали на політичний розвиток єврейської громади.

6. Єврейство володіло значним ресурсним потенціалом, який свідчив про існування у нації комплексу культурних ознак, що відбивали певну політико-культурну несинхронність єврейського життя з оточуючим середовищем, та, забезпечуючи стабільність та рівновагу єврейських громад в іноетнічному середовищі, свідчили про самодостатність нації, уможливлювали колективне пристосування до умов життя в імперії, соціалізації серед слов'ян. Одним із найвагоміших ресурсів єврейства був юдаїзм, який виступав важливим його ідентитетом та регламентував не тільки суто релігійну поведінку членів общини, але й політичну. Значною була і роль синагоги (яку розглядаємо як своєрідний зародок структур публічної сфери), рабина (цадика) як духовного лідера общини і опонента політики самодержавства, єврейської мови, хедера й ієшиви, що були інструментами творення єврея.

Внаслідок зовнішнього втручання традиційні єврейські інститути самоуправління зазнали суттєвих змін, деформувалися чи зникали зовсім. Наслідком був не тільки перерозподіл влади в єврейському середовищі, формування нових легітимних/нелегітимних центрів влади і прийняття рішень, функціональний «збій» інститутів, але й виникнення ідентифікаційних криз, що посилювало вразливість єврейських общин.

Найбільш вразливим був інформаційний ресурс, який сприяв подальшому розвитку комунікативних каналів як всередині общини, так і між єврейством і владою. Втім, він знаходився під постійним пресингом влади, а відтак громада відчувала його дефіцит. Економічний ресурс, попри свою розвиненість і потужність, також піддавався владою різноманітним обмеженням, оскільки складав конкуренцію аналогічному ресурсу панівної нації. «Переформатування» владою освітнього єврейського ресурсу оберталося русифікацією та асиміляцією частини євреїв.

7. Період з кінця 50-х рр. до поч. 80-х у житті єврейства на українських землях мав свої особливості, що дозволило дослідникам охарактеризувати його як переднаціональний. На переднаціональному етапі розвитку самоідентифікація єврейства на українських землях не була усталеною. Втім, наявними у нього були антропологічні та мовні особливості, які відрізняли його від литовського чи білоруського єврейства.

Зазначений час характеризувався розвитком, а згодом і «затуханням» руху Гаскали - першим рухом нового часу в єврейському суспільстві, що з 30 - 40 рр. ХІХ ст. почав розгортатися на українських землях і був попередником національного руху. Ідеали Гаскали - просвічений абсолютизм, орієнтація на державу, а не націю (що дозволяє говорити про зародження політичних зв'язків нового типу), модернізація та емансипація єврейської спільноти, приєднання до державної мови, долучення до європейської культури та науки. Перші маскіли виступили проти хасидизму, вбачаючи в ньому політичного ворога, котрий перешкоджав досягненню політичних цілей. Аналіз «політичної програми» другого покоління маскілім підвів до висновку, що її суть концентрувалася у завданні «бути росіянином», асимілюватися. Наслідком впливу Гаскали на єврейську освічену молодь було зміцнення її переконань у тому, що у євреїв нема національних інтересів, а юдаїзм - річ регресивна, що призводило до відчуження від єврейського середовища та залучення молоді до російського революційного руху.

З кінця 70-х рр. серед прихильників Гаскали з'являлися ті, хто розчарувався у просвітницьких ідеях. Трансформації настанов інтелігенції посприяла відсутність радикальних змін у становищі єврейства як сподіваного результату царських «Великих реформ» 60-х - 70-х років, а це, в свою чергу, зумовило виступи проти бездіяльності російського царизму та відмові від асиміляції. Наслідком Гаскали стало пробудження національної свідомості єврейства та створення умов для виходу на політичну арену національного руху євреїв. Втім, «сліди» Гаскали у єврейській спільноті залишилися: переважна більшість «нових людей» так ніколи і не вивчила мови «простого народу» - їдишу, залишившись російськомовними чи вдавшись до використання івриту. Все це призводило до посилення конфліктності в єврейському середовищі.

8. Погроми початку 80-х рр., що були формою етнічного насилля, стали потужним викликом єврейській громаді з боку іноетнічного середовища. Цей виклик сприяв зростанню національної свідомості, політизації єврейських мас, їх інтеграції на основі національних інтересів, корінний з яких був пов'язаний із самозбереженням народу. Відбулися зміни у політичній поведінці інтелігенції, що проявилося у «поверненні» освіченої єврейської молоді до народу, появі нових ідей, нових форм самоорганізації. Нові політичні інститути все активніше впливали на соціалізацію єврейства, на формування нових ідеологій, на політизацію громади, що відбувалася як в національних рамках, так і поза їхніми межами, на підготовку та проведення еміграційної політики, що засвідчила корінну зміну у ставленні єврейства до Російської держави, крах сподівань на зрівняння у правах через «самопожертву» - саморусифікацію, асиміляцію і т. п. Відмова від «самопожертви», від підтримки дій влади, наростання русофобських настроїв та вироблення й проведення власної політики засвідчили зміну стратегій життя і діяльності громади, бажання бути не об'єктом політики, але активним творцем власного життя, засвідчили перетворення релігійної общини на національну. Попри це в єврейській громаді залишалися ті, які, прагнули до асиміляції та омріювали майбутнє в «російському контексті».

У розвитку національної свідомості вагому роль відіграло постання нової політичної реальності, якою став Ерец-Ісраель та зародження сіонізму, актуалізація проблеми національного відродження, піднята «першими сіоністами». Було висунуто завдання «стати нацією» і проголошено ідею необхідності створення єврейської держави.

Сіонізм постав не як наслідок антисемітизму, але як результат розвитку національної свідомості громади. Проявом поширення та зміцнення сіоністських ідей стала участь представників з українських земель у з'їздах Ховевей Ціон у Катовіцах та Друскениках, сіоністських конгресах, які віддзеркалили активний пошук єврейською елітою своєї ідентичності. Остання виявлялася то як однозначно націоналістична, то як єврейсько-соціалістична, то як націоналістично-релігійна тощо.

Вагому роль відігравали такі іпостасі сіонізму, як «духовний сіонізм» та «фолькізм». Основоположник «духовного сіонізму» Ахад-Гаам обґрунтовував завдання самозбереження єврейства. Його творчість віддзеркалила неспівпадання світоглядних позицій західноєвропейського та частини підросійського єврейства, яке прагнуло до створення в Ерец-Ісраелі тільки «духовного центру» та розглядало законодавче рівноправ'я не як благо, а як втрату євреями національності.

Під впливом ідей Е. Ренана С. Дубнов розробив концепцію «духовного націоналізму», відповідно до якої єврейство не потребувало держави, а тільки свободи подальшого зростання на своєму власному духовному ґрунті, що, як вважав С. Дубнов, становило зміст єврейської національної ідеї, чиїм важливим атрибутом був юдаїзм. Націю він розглядав як природне явище. Основні її характеристики - спільність походження, мова, територія, державна організація, спільна культурна спадщина та історична традиція, спільні духовні і соціальні ідеали, а також самосвідомість. Єврейство як «історична нація» могло претендувати на території тих держав, в яких мешкало. Основою автономізму мала бути община, що самоуправлялася, але в будь-якій країні євреї повинні були користуватися усіма правами, які надавалися корінним громадянам. Усі соціально-політичні інститути громади мали служити цій меті. С. Дубнов мислив демократично, бо висловлювався за відстоювання національних прав кожної нації шляхом парламентської боротьби.

Полеміка С. Дубнова з опонентами свідчила про неспівпадання поглядів єврейської інтелектуальної еліти у питаннях, що стосувалися нації та її майбутнього. Попри це загальний стан справ засвідчував, що єврейська громада перетворилася на силу, здатну протистояти викликам середовища.

На основі аналізу участі єврейства у політичному процесі у друг. полов. ХІХ - на поч. ХХ ст., узагальненні досвіду міжетнічного спілкування можна говорити про такі «уроки минулого»:

- авторитаризм є гальмом у розвитку національних меншин (як і корінних народів), оскільки, стаючи на захист інтересів однієї нації та, передовсім, її еліти, на яку так чи інакше спирається, він не здатний забезпечити розвиток прав та свобод інших етносів (націй), задовольняти їхні базові інтереси;

- та чи інша форма «розділеного проживання» завжди нестиме в собі значний конфліктогенний потенціал, що обертатиметься напруженням в суспільстві, дестабілізацією та втратою рівноваги державним організмом;

- антисемітизм (як й інші види фобій та дискримінаційних політик) є однозначно деструктивним явищем, що призводить не тільки до міжнаціонального протистояння всередині держави, але й до зменшення її стійкості перед зовнішніми викликами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Кальян С.Є. Єврейська спільнота у політичному процесі на теренах підросійської України (середина ХІХ - початок ХХ ст.) / С. Є Кальян. - Полтава: «Довкілля-К», 2009. - 336 с.

2. (Рецензії: Євтух В.Б. Рецензія на кн.: Кальян С.Є. «Єврейська спільнота у політичному процесі на теренах підросійської України (середина ХІХ початок ХХ ст.)». - Полтава: «Довкілля-К», 2009. - 336 с. / Євтух В.Б. // Гілея (наук. вісник): Зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 22. - С. 431-433; Орлянський В. 3. Дослідження високої наукової цінності / Володимир Орлянський // Політичний менеджмент. - 2009. - №4. - С. 187-189); Обушний М. І. Рецензія на монографію С. Є. Кальяна «Єврейська спільнота у політичному процесі на теренах підросійської України (середина ХІХ початок ХХ ст.)». - Полтава: «Довкілля-К», 2009. / Обушний М. І. // Політологічний вісник: Зб. наук. праць. - 2009. - Вип.44. - С.449-452).

Статті у фахових виданнях

2. Кальян С. Політика російського самодержавства у вирішенні єврейського питання (1889 - 1907 рр.) / С.Є.Кальян // Нова парадигма: Альманах наук. праць. (Запоріжжя). - 2002. - Вип. 27. - С. 90-101.

3. Кальян С. Єврейське населення в етнічних взаєминах в Україні / С.Є. Кальян // Держава і право: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2002. - Вип. 17. - С. 470-475.

4. Кальян С. Розвиток суспільного руху євреїв і українців і ХХ ст. / С. Кальян // Нова парадигма: Альманах наук. праць. (Запоріжжя). - 2003.- Вип.30. - С. 146-153.

5. Кальян С. Українське питання і єврейська національна політика у діяльності В. Жаботинського / С.Є.Кальян // Держава і право: Зб. наук. праць.- К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2003. - Вип. 19. - С. 144-147.

6. Кальян С. Походження єврейського питання в Росії: історіографічний аспект / С.Є. Кальян // Вісник. - К.: Держ. акад. керівн. кадрів к-ри і мист., 2003. - №2. - С.133-140.

7. Кальян С. Національний рух євреїв і українців у першій половині ХХ ст. / С.Є.Кальян // Вісник. - К.: Держ. акад. керівн. кадрів к-ри і мист., 2003. - №3. - С.117-124.

8. Особливості етногенезу єврейської національної меншості та умови її само ідентифікації / С. Кальян // Нова парадигма: Альманах наук. праць. (Запоріжжя). - 2003. - Вип. 34. - С. 182-189.

9. Кальян С. Історико-ідеологічні умови виникнення і реалії антисемітизму / С.Є.Кальян // Держава і право: Зб. наук. праць.- К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2004. - Вип. 25. - С. 546-551.

10. Кальян С. Еволюція вивчення єврейської проблематики в українській історіографії / С.Є. Кальян // Нова парадигма: Альманах наук. праць. (Запоріжжя). - 2005. - Вип. 42. - С. 160-173.

11. Кальян С.Є. Єврейська благодійність / С.Є. Кальян // Науковий вісник / Одес. держ. екон. ун-т; Всеукр. асоц. молод. наук-ів. - Одеса. - 2007. - №2. - С. 74-87.

12. Кальян С. Еврейское политическое и общественное движение в конце ХІХ - начале ХХ ст. / С.Е. Кальян // Науковий вісник / Одес. держ. екон. ун-т; Всеукр. асоц. молод. наук-ів. - Одеса. - 2007. - №18. - С. 99-105.

13. Кармазіна М.С. Ресурсний потенціал єврейської общини (1850 - 1870 роки) / Марія Кармазіна, Сергій Кальян // Політичний менеджмент. - 2007. - №4. - С.153-167.

14. Кальян С.Є. Становлення та розвиток концептуальних підходів й інструментів дослідження політичного процесу / С.Є.Кальян // Наукові записки. - К.: НАНУ, Ін-т політ. і етнонац. досл. ім. І. Ф. Кураса, 2008. - Вип. 41. - С. 25-35.

15. Кальян С.Є. Українське єврейство: нашарування ідентичностей / С.Є. Кальян / С.Є.Кальян // Наукові записки. - К.: НАНУ, Ін-т політ. і етнонац. досл. ім. І. Ф. Кураса, 2008. - Вип. 42. - С. 277-288.

16. Кальян С.Є. Єврейська громада України в політичному процесі другої половини ХІХ - початку ХХ століття [історіографія проблеми у довоєн. період] / Сергій Кальян // Політичний менеджмент. - 2008. - №5. - С. 184-191.

17. Кальян С.Є. Єврейська громада України в політичному процесі другої половини ХІХ - початку ХХ століття [зарубіжна історіографія проблеми (середина ХХ - початок ХХІ ст.)] / Сергій Кальян // Політичний менеджмент. - 2009. - №1. - С. 162-169.

18. Кальян С.Є. Єврейська громада України в політичному процесі другої половини ХІХ - на початку ХХ ст.: джерельна база дослідження / С.Є. Кальян // Держава і право: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2008. - Вип. 42. - С. 677-683.

19. Кальян С. Єврейське Просвітництво в Україні: епоха та постаті / С. Кальян // Віче. - 2009. - №3. - С. 17-19.

20. Кальян С.Є. Антиєврейські погроми у 80-х роках ХІХ століття: причини та наслідки / С.Кальян // Віче. - 2009. - №8. - С. 14-16.

21. Кальян С.Є. Україно-єврейські взаємини на підросійських землях у російсько-польському контексті (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / С.Є.Кальян // Держава і право: Зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАНУ, 2009. - Вип. 43. - С. 650-656.

22. Кальян С.Є. Філосемітизм російської інтелектуальної еліти (ХІХ ст.) / С. Кальян // Історичний журнал. - 2009. - №2. - С.100-110.

23. Кальян С. Є. Російська інтелектуальна еліта у ХІХ ст.: юдофобські настрої // Гілея. - 2009. - Вип. 20. - С. 398-405.

24. Кальян С.Є. Єврейська громада України в політичному процесі другої половини ХІХ - на початку ХХ ст.: вклад у розробку проблеми сучасних російських та українських дослідників / С.Є. Кальян // Науковий вісник / Одес. держ. екон. ун-т; Всеукр. асоц. молод. наук-ів. - Одеса. - 2009. - №3. - С. 72-83.

25. Кальян С.Є. М.Драгоманов про єврейське питання / С.Є.Кальян // Політологічний вісник. - 2009. - №40. - С. 339-347.

26. Кальян С.Є. Концепція «духовного сіонізму» Ахад-Гаама / С.Є. Кальян // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., Миколаїв: вид-во «Укр. центр політ. менедж.», 2009. - Вип. 17. - С. 286-293.

Публікації в інших виданнях

27. Кальян С. Є. Пробуждение еврейского населения в Украине / С.Кальян // Истоки: Вестник нар. ун-та евр. к-ры в Восточ. Украине. -Харьков, 2001. - №9. - С.104-115.

28. Кальян С. Еврейская интеллигенция в контексте Гаскалы / С. Кальян // Корни: Вестник нар. ун-та евр. к-ры в Центр. России и Поволжье. - Саратов, Нижн. Новгород, 2001. - №16. - С.56-72.

29. Кальян С.Є. Світоглядні засади просвітницької діяльності В. Г. Короленка / С.Є. Кальян // Єврейська історія та культура кінця ХІХ на початку ХХ ст.: міжнар. наук. конф., (Київ, 27-30 верес. 2002 р.) . - К., 2002. - С. 279-284.

30. Кальян С. Короленко и евреи / С. Кальян // Истоки: Вестник нар. ун-та евр. к-ры в Восточ. Украине. -Харьков, 2002. - №10. - С.46-61.

31. Кальян С. Черносотенная политика российского самодержавия в конце ХІХ ст. - начале ХХ ст. / С. Кальян // Истоки: Вестник нар. ун-та евр. к-ры в Восточ. Украине. -Харьков, 2002. - №11. - С. 39-49.

32. Кальян С. Фолькизм Дубнова / С. Кальян // Седьмые Запорожские еврейские чтения / Запорож. гос. ун-т и Запорож. гор. отд. о-ва «Украина-Израидб». - Запорожье, 2003. - С.128-132.

33. Кальян С.Є. Антиєврейська політика царського уряду (1880 - 1907 рр.) / С. Є. Кальян // Єврейська історія та культура кінця ХІХ - початку ХХ століття: наук. конф, (Київ, 28-30 серпня 2002 р.) - К., 2003. - С. 58-66.

34. Кальян С.Є. Єврейське національне відродження на Україні в ХХ столітті / С.Є. Кальян // Наука і освіта: VІ міжнар. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 20-24 січня 2003 р.). - Дніпропетровськ, 2003. - С. 60-62.

35. Кальян С.Е. Еврейство сквозь призму настроений российской общественной элиты / С.Е. Кальян // Материалы Десятой ежегодной Междунар. междисципл. конф. по иудаике (Москва, 2003 г.). - М., 2003. -Вып.12. - С.60-68.

36 .Кальян С.Є. Політичне середовище: взаємодія і протистояння етносів / С.Є. Кальян // Доля єврейських громад Центральної та Східної Європі в першій половині ХХ століття: матеріали конф. (Київ, 26-28 серпня, 2003 р.). - К., 2004. - С.101-110.

37. Кальян С.Є. Національна політика В.Жаботинського у контексті Одеського періоду його діяльності / С.Є. Кальян // Одесса и еврейская цивилизация: ІІ-я междунар. науч. конф. (Одесса, 10-11 ноября, 2003 г.). - Одесса, 2004. - С.167-174.

38. Кальян С.Є. Українсько-єврейські взаємини на підросійських землях у російсько-польському контексті / С.Є. Кальян // Одесса и еврейская цивилизация: ІІІ-я междунар. науч. конф. (Одесса, 8-10 ноября, 2004 г.). - Одесса, 2005. - С. 176-188.

39. Кальян С. Вивчення характеристики джерел щодо єврейської спільноти середини ХІХ початку ХХ ст. / С. Кальян // Імідж сучасного педагога. - Полтава, 2005. - №1-2. - С. 68-71.

40. Кальян С. Зародження сіонізму / С.Є.Кальян // Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти: ІІІ всеукр. наук.-практ. конф. (Полтава, 20-21 квітня 2006 р.). - Полтава, 2006. - С. 10-15.

41. Кальян С. Идентичность украинского єврейства в конце ХІХ ст. / С. Кальян // Двадцать два: Обществ.-полит. лит. журн. евр. интел. из СНГ в Израиле. - М., Иерусалим, 2006. - №142. - С. 203-213.

42. Кальян С. Зародження єврейського соціалістичного руху на Полтавщині на початку ХХ ст. / С. Кальян // Антологія краєзнавства Полтавщини. - Полтава: ПОІППО, 2007. - С. 246-248.

43. Кальян С. Владимир Жаботинский и Дмитрий Донцов: некоторые параллели к истории украинского и еврейского национальных движений в первой половине ХХ века / С.Е.Кальян // Одесса и еврейская цивилизация: V междунар. науч. конф. (Одесса, 23-25 октября, 2006 г.). - Одесса, 2007. - С. 42-50.

44. Кальян С. Українське єврейство на підросійських землях на кінці ХІХ століття / С.Є.Кальян // Матеріали четвертої Всеукраїн. практ. конф. (Полтава, 26-27 квітня, 2007 р.). - Полтава, 2007. - С. 38-45.

45. Кальян С. Украинское еврейство под властью Польши и Российской империи / С. Кальян // Двадцать два: Обществ.-полит. лит. журн. евр. интел. из СНГ в Израиле. - М., Иерусалим, 2007. - №143. - С. 215-217.

46. Кармазіна М. Європейське тло російської антиєврейської політики (кінець ХVІІІ - ХІХ ст.) / Кармазіна Марія, Кальян Сергій // Проблеми історії України: Міжвідом. наук. збірн. наук. праць. - К.: НАНУ, Інститут історії України. - 2007. - Випуск 16. - Ч.1. - С. 61 - 74.

47. Кальян С.Є. Єврейська інтелігенція на переднаціональному етапі: формування, орієнтири, вимоги (кінець 50-х - 1881 рр.) / С.Є.Кальян // Інноваційний розвиток середовища життєдіяльності людини: матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. / Полтав. ін-т екон. і права. - Полтава, 2008. - С. 11-18.

48. Кальян С.Е. К.П.Победоносцев и еврейский вопрос / С.Е.Кальян // Проблемы еврейской истории: материалы науч. конф. Центра «Сэфэр» по иудаике 2007 г. - М., 2008. - С. 152-165.

49. Кальян С.Є. Пробудження національної свідомості: причини та наслідки / С.Є.Кальян // Матеріали VІ Всеукраїн. наук.-практ. конф. (Полтава, 23-24 квітня 2009 р.). - Полтава, 2009. - С. 42-46.

АНОТАЦІЯ

Кальян С.Є. Єврейська спільнота у політичному процесі на українських землях у складі Російської імперії (середина ХІХ століття - 1903 р.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. -Київ, 2009.

У дисертації за допомогою системного методу і з опорою на методологічні підходи, що передбачають вивчення «зовнішньої історії євреїв», досліджуються особливості етнополітичного середовища, в якому в період із середини ХІХ - до початку ХХ ст. функціонувала єврейська громада на українських землях в складі Російської імперії. Зокрема, увага приділяється європейському, російському, польському та українському «контекстам».

З'ясовано специфіку складових ресурсу (демографічного, економічного, інформаційного та ін.) єврейської нації, висвітлено причини конфліктності міжетнічних відносин на підросійській українській території. Окрему увагу приділено питанням політичного розвитку єврейства на «переднаціональному» етапі та в період політизації: аналізуються націоналізуючі чинники, процес зміни та сутність політичних стратегій, інтелектуальна складова процесу становлення єврейства як суб'єкта політичного процесу.

Ключові слова: політичний процес, державна етнонаціональна політика, переднаціональний етап розвитку, політизація єврейської громади, сіонізм.

АННОТАЦИЯ

Кальян С. Е. Еврейская община в политическом процессе на украинских землях в составе Российской империи (середина ХІХ века - 1903 г.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора политических наук по специальности 23.00.05 - этнополитология и этногосударствоведение. - Институт политических и этнонациональных исследований им. И.Ф. Кураса НАН Украины, Киев, 2009.

В диссертации при помощи системного метода и с использованием методологических подходов, которые предполагают изучение «внешней истории евреев», исследуются особенности этнополитической среды, в которой в период со средины ХІХ до начала ХХ ст. функционировала еврейская община на украинских землях в составе Российской империи. Исследованы европейский, российский, польский и украинский сегменты среды и в частности факторы, которые обуславливали политическую жизнедеятельность евреев в исследуемом регионе (эмансипация евреев в Западной Европе; уровень политической культуры высших слоев Российской империи, который по-своему «отражался» в форме государственного устройства и правления самодержавной России; дискриминационная национальная политика царизма, характерной чертой которой была ассимиляционная направленность; нарастание антисемитских настроений в среде российской элиты; усиление межнационального противостояния на украинских землях как следствия различных статусов, прав, возможностей и перспектив господствующего и подчиненных этносов). Обосновываются выводы о том, что: Российская империя создала один из первых в политической истории Европы прецедент разделенного проживания; стратегии самодержавия относительно евреев по своему характеру были не компромиссными, а конфликтными; политика характеризовалась непоследовательностью, бессистемностью и реализовывалась не только в форме активного действия, но и бездействия или отсроченного действия; «цивилизационная несовместимость», несовместимость политических культур евреев и господствующей нации обуславливала насильственную социальную инженерию, которая имела целью уничтожение еврейской автономии, институтов самоуправления и т. д. Еврейская нация стала своеобразной «экспериментальной площадкой», на которой власть апробировала различные дискриминационные мероприятия, впоследствии широко применяемые к другим нациям. Конфликт интересов власти и евреев, евреев и в целом полиэтнической среды, разграниченной многочисленными «демаркационными границами», которые отделяли «своих» от «чужих», способствовал изменению стратегии и тактики поведения евреев на украинских землях.

В диссертации утверждается, что ресурсный потенциал еврейской общины свидетельствовал о политико-культурной несинхронности еврейской жизни с окружающей средой. Этот потенциал обеспечивал стабильность и равновесие общины, был свидетельством самодостаточности нации, обеспечивал коллективную приспособленность к условиям жизни в империи, социализацию в славянском мире. Внешние вмешательства привели к деформации (исчезновению) еврейских институтов самоуправления, перераспределению власти в общинах, формированию новых легитимных/нелегитимных центров власти и принятия решений, функциональному «сбою» институтов - переходу к обслуживанию власти, защите ее интересов, снижению влияния еврейской элиты на массы, возникновению идентификационных кризисов.

Период с конца 50-х до начала 80-х гг. ХІХ в. в диссертации рассматривается как преднациональный этап в жизни еврейства. Анализируются характерные особенности периода: неустойчивость форм самоидентификации евреев на украинских землях; развитие Гаскалы и зарождение политических связей нового типа; формирование «политической программы» еврейской интеллигенции («быть русским», отказ от «национальных интересов», «самоассимиляция», «иудаизм - вещь регрессивная»); появление «новых людей», для которых еврейская культура и традиции были чуждыми; разочарование части маскилов в идеалах Просвещения как следствие несостоятельности «Больших реформ» 60-х - 70-х гг. ХІХ в.; усиление конфликтности в еврейской среде и возникновение в ней многочисленных своеобразных «линий расколов». Анализ «национализирующих» факторов подвел к выводу, что начало 80-х гг. можно рассматривать как начало национального этапа в развитии еврейской общины на украинских землях. Утверждается, что погромы начала 1880-х как форма этнического насилия были вызовом еврейству со стороны иноэтнической среды и способствовали росту национального сознания, политизации масс, их интеграции на основе национальных интересов, коренным среди которых был интерес, связанный с самосохранением еврейского народа. Обосновывается мысль, что изменения в политическом поведении евреев способствовали появлению новых форм их самоорганизации, новых политических институтов, изменению используемых политических стратегий и становлению концепций национального развития. В конечном итоге - преобразованию религиозной общины в национальную.

Анализируется влияние на рост национального сознания евреев возникновение новой политической реальности - Эрец-Исраеля, зарождение сионизма и актуализация еврейскими интеллектуалами проблемы национального возрождения, что обеспечило способность евреев противостоять (в тех или иных формах) среде.

Ключевые слова: политический процесс, государственная этнонациональная политика, политизация еврейской общины, преднациональный этап развития, сионизм.

ANNOTATION

Kalyan S.E. The Jewish Association in the Political Process on Ukrainian Territories Found in the Russian Empire (Middle of ХІХ Age - the 1903 y.). - Manuscript.

A thesis for a doctoral degree in political science, specialty 23.00.05 - ethno-politology and ethno-state studies. I. F. Kuras Institute of Political and Ethnic Studies, the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

In dissertation by a system method and with support on methodological approaches which foresee the study of «external history of Jewries», the features of ethno-political environment in which in a period from a middle ХІХ are explored - to beginning of ХХ item Jewish society functioned on Ukrainian earths in composition of the Russian empire. In particular, attention is spared the European, Russian, Polish and Ukrainian «contexts».

Elucidated specific of constituents of resource (demographic, economic, informative and other) of Jewish nation, reasons of conflict of interethnic relations are reflected on Ukrainian territory. Separate attention is spared the questions of political development of Jewish on the «pre-national» stage and in the period of politization: natsionalizuyuchi is analyzed factors, process of change and essence of political strategies, intellectual constituent of becoming Jewish as a subject of political process.

Key words: political process, public ethno-national policy, pre-national stage of development, politization of Jewish society, Zionism.

Размещено на Allbest.ru