Політичні аспекти зарубіжних концепцій інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ імені І. Ф. КУРАСА

УДК 32:316.32:004

Спеціальність 23.00.01 - теорія та історія політичної науки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Маруховський Олег Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Корж Мирослав Олексійович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри політології

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Зернецька Ольга Василівна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник відділу глобалістики, геополітики та геоекономіки

кандидат політичних наук Ковалевський Владислав Олегович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, молодший науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки

Захист дисертації відбудеться «9» грудня 2008 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.181.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук при Інституті політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, к. 202

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Кутузова, 8, к. 218

Автореферат розісланий «6» листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор політичних наук Г.І. Зеленько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У центрі дисертаційного дослідження знаходяться сутність та особливості політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства таких зарубіжних вчених, як: О.Бард, Д.Белл, Я.Зодерквіст, М.Кастельс, Й.Масуда, К.Мей, Е.Тоффлер, Ф.Уебстер та деякі інші. Певне місце відведене також аналізові особливостей розвитку концепцій суспільства знань та їх політичних складових, запропонованих П.Дракером, Ф.Махлупом, Т.Стоун'єром та іншими зарубіжними дослідниками.

У науково-теоретичній площині актуальність теми дослідження обумовлена наступними чинниками. По-перше, існуванням в зарубіжній політичній науці багатьох різних, часто суперечливих концепцій інформаційного суспільства, що потребує їх вчасного і об'єктивного дослідження. По-друге, наявністю серед прихильників концепцій інформаційного суспільства кількох наукових шкіл та загостренням дискусій між ними щодо особливостей становлення і перспектив розвитку цих концепцій та їх політичних аспектів. По-третє, відносною вузькістю та недосконалістю теоретико-методологічної бази дослідження сутності та особливостей політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства. По-четверте, відсутністю фундаментальних праць вітчизняних вчених, присвячених аналізу даної проблеми та ін.

У практичній площині актуальність теми даного дослідження визначається такими чинниками. Це, по-перше, беззаперечність успіхів у становленні інформаційного суспільства в розвинених, усталених демократичних країнах та ефективність перших кроків на шляху формування глобального інформаційного суспільства, що було досягнуто не в останню чергу завдяки розробці його концепцій та використанню їх основних положень. По-друге, нерівномірність процесу формування інформаційного суспільства в різних країнах світу, його відставання у пострадянських державах, зокрема в Україні. По-третє, входження України у європейський та глобальний інформаційний простір, що вимагає більш ретельного ознайомлення з існуючими у світі відповідними концепціями. По-четверте, епохальні зрушення в політичній сфері, зокрема: метаморфози політичної влади і трансформації політичних режимів, політичних, партійних і виборчих систем та посилення процесів демократизації суспільно-політичного життя під впливом переходу людства до інформаційного суспільства та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” та відповідної науково-дослідної теми філософського факультету 01БФ041-1 „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”, а також планової науково-дослідної теми кафедри міжнародної інформації Університету економіки та права „КРОК” „Інформаційне суспільство: теоретичні, політичні, міжнародні, регіональні, етнополітичні, культурологічні та комунікаційні аспекти” (номер державної реєстрації в УкрНТІ 0106U000098).

Метою дисертаційного дослідження є аналіз сутності та особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) проаналізувати, уточнити та розширити теоретико-методологічні засади дослідження зарубіжних концепцій інформаційного суспільства; здійснити комплексний аналіз визначень поняття „інформаційне суспільство” та сформулювати його авторське політологічне визначення;

2) дослідити історію зародження концепцій інформаційного суспільства, з'ясувати їх витоки та внесок відомих зарубіжних вчених у розробку політичних аспектів цих концепцій;

3) виявити особливості становлення та сутність політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства та суміжних з ними концепцій, зокрема таких, як: „постіндустріального суспільства” Д.Белла, „інформаційного суспільства” Й.Масуди, „мережевого суспільства” М.Кастельса, „кіберкомунізму” К.Мея, „суспільства знань” П.Дракера та ін.;

4) провести комплексний аналіз існуючих типів концепцій інформаційного суспільства, зокрема: „технологічних”, „економічних”, „пов'язаних зі сферою зайнятості”, „просторових”, „культурних” та вдосконалити запропоновану Ф.Уебстером класифікацію відповідних наукових шкіл зарубіжних вчених;

5) з'ясувати сутність концепцій, присвячених проблемам трансформації політичної влади в умовах становлення інформаційного суспільства, зокрема концепцій: „метаморфоз влади” Е.Тоффлера, „інфократії” Т.Стоун'єра, „netократії” О.Барда і Я.Зодерквіста та ін.;

6) проаналізувати зміст і особливості концепцій, що стосуються проблем демократизації суспільного життя в процесі формування інформаційного суспільства, зокрема: „демократії участі” Й.Масуди; „напівпрямої демократії” Е.Тоффлера; „кризи представницької демократії” і становлення „інформаціональної демократії” М.Кастельса та ін.;

7) здійснити порівняльний політологічний аналіз сутності й особливостей становлення наукових підходів до дослідження політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема: скептичного підходу К.Мея, критичного - Ф.Уебстера, нігілістичного - О.Барда та Я.Зодерквіста, конструктивного - П.Дракера, Й.Масуди, Т.Стоун'єра та ін. суспільство демократизація інформаційний політичний

Об'єктом дисертаційного дослідження є зарубіжні концепції інформаційного суспільства.

Предметом дисертаційного дослідження є сутність та особливості політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства.

Методи дослідження. Виходячи з того, що аналізові теоретико-методологічних засад даного дослідження присвячено спеціальний підрозділ 1.1. дисертації (див. с. 6 автореферату), автор вважає за доцільне обмежитись тут лише переліком деяких з них. Зокрема, були використані такі методи, як: системний, міждисциплінарний, комплексний, компаративний, історичний та ін. Водночас були залучені й деякі інші методи, які ще не набули широкого застосування при дослідженні проблем інформаційного суспільства та його політичних аспектів, зокрема: політологічний, цивілізаційний, світ-системний, синергетичний, критично-конструктивний та ін.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю поставлених вище завдань та способами їх розв'язання. У дослідженні здійснено одну з перших спроб комплексного аналізу становлення, сутності та особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства. В межах дослідження одержано наступні результати, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

1. Уточнено та розширено теоретико-методологічні засади дослідження сутності та особливостей політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства. Вперше сформульовано авторське суто політологічне визначення (широке і вузьке) поняття „інформаційне суспільство”.

2. Виявлено витоки та розкрито особливості зародження концепцій інформаційного суспільства та здійснено одну з перших у вітчизняній політичній науці спроб комплексного аналізу сутності й особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та суміжних з ними концепцій, зокрема: „постіндустріального суспільства” Д.Белла, „інформаційного суспільства” Й.Масуди, „мережевого суспільства” М.Кастельса, „кіберкомунізму” К.Мея, „суспільства знань” П.Дракера та ін. Доведено, що найбільшу роль у становленні концепції інформаційного суспільства та дослідженні сутності й особливостей її політичних аспектів відіграв ще в середині 60-х років ХХ ст. японський вчений Й.Масуда, який вперше ввів у науковий обіг, визначив зміст та окреслив специфіку інформаційного суспільства, що дало підстави саме його вважати „батьком-засновником” концепції інформаційного суспільства.

3. З'ясовано і розкрито особливості становлення концепцій інформацій-ного суспільства в зарубіжній політичній науці, які полягають у тому, що їх дослідники розподілилися (згідно класифікації Ф.Уебстера) на кілька наукових шкіл, які розробляють п'ять типів цих концепцій: „технологічні”; „економічні”; „соціологічні”; „географічні” і „культурологічні”. Запропоновано виокремити ще два типи концепцій, зокрема „політологічні” і „духовні”, присвячені аналізові змін, що відбуваються в політичній і духовній сферах життя. Обґрунтовано доцільність об'єднання п'яти існуючих типів концепцій та двох типів запропонованих дисертантом концепцій в єдину, загальну теорію інформаційного суспільства, яка сприяла б виявленню закономірностей трансформації політичної сфери цього суспільства.

4. Проаналізовано сутність і особливості концепцій, пов'язаних з проблемами трансформації політичної влади в умовах становлення інформаційного суспільства: „метаморфоз влади” Е.Тоффлера, „інфократії” Т.Стоун'єра, „нетократії” О.Барда і Я.Зодерквіста та ін. З'ясовано, що в умовах становлення інформаційного суспільства відбуваються революційні зрушення у співвідношенні трьох джерел влади (сили, багатства та знань) на користь знань, а також у дедалі міцніючій тенденції переходу від низькоякісної влади, що тримається на силі - до влади середньої якості, що базується на багатстві, а від неї - до високоякісної влади, що спирається на знання. Виявлено посилення тенденції формування спочатку „інфократії” (влади власників інформації), а сьогодні - нетократії (влади власників інформації та інформаційних мереж), яка має панувати над конс'юмтаріатом (найчисельнішим прошарком споживачів інформації і товарів) та зроблено наголос на аналізі вад і потенційних загроз встановлення нетократії.

5. Досліджено сутність і особливості концепцій щодо демократизації суспільного життя в процесі формування інформаційного суспільства, зокрема: „демократії участі” Й.Масуди; „напівпрямої демократії” Е.Тоффлера; „кризи представницької демократії” і становлення „інформаціональної демократії” М.Кастельса та ін. Доведено, що найбільший внесок у розвиток концепції „демократії участі” зробив Й.Масуда. Особливістю і сутністю її було те, що в ній вперше було обґрунтовано можливість і необхідність створення цього типу демократії, показані її переваги і недоліки, визначено базові принципи, передбачено проблеми, що можуть виникати в процесі її становлення та запропоновано шляхи і методи їх подолання. З'ясовано сутність запропонованої Е.Тоффлером концепції „напівпрямої демократії”, однією з особливостей якої є намагання поєднати кращі риси представницької демократії та демократії участі. Показано, що М.Кастельс відіграв важливу роль у розвитку концепції „кризи представницької демократії”, особливостями якої є всебічний аналіз причин і наслідків цієї кризи та розробка рекомендацій щодо її подолання. Доведено, що він був також одним із засновників концепції „інформаціональної демократії”, сутність і особливості якої полягають у створенні „локальних держав”, що виникають внаслідок децентралізації і регіоналізації національних держав, запровадженні „е-уряду” і „е-самоврядування”, проведенні „е-виборів”, „е-референдумів” та ін.

6. Здійснено порівняльний аналіз наукових підходів до дослідження політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема: скептичного підходу (К.Мей), критичного (Ф.Уебстер), нігілістичного (О.Бард та Я.Зодерквіст), конструктивного (П.Дракер, Ф.Махлуп, Т.Стоун'єр) та ін. Виявлено й охарактеризовано достоїнства та недоліки цих підходів, запропоновано критично-конструктивний підхід як найбільш оптимальний при дослідженні політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства.

7. Висловлено припущення, що попри сучасне домінування концепцій інформаційного суспільства дедалі помітнішою є їх теоретико-методологічна та історична обмеженість і що світ стає свідком зміни концепцій інформаційного суспільства на концепцію суспільства знань, що веде до епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання його основних положень та висновків у діяльності державних структур, політичних партій, громадських організацій, науково-дослідних інститутів, ЗМІ, вищих навчальних закладів та ін. Вони можуть бути використані для вдосконалення концепції інформаційної політики та формування в Україні інформаційного суспільства; розширення теоретико-методологічних засад та понятійно-категоріального апарату подальших наукових досліджень концепцій інформаційного суспільства.

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі у вищих навчальних закладах при написанні навчальних програм і посібників з нормативних дисциплін, зокрема: „Інформаційне суспільство”, „Міжнародна інформація”, „Основи міжнародних інформаційних відносин” та ін. Отримані теоретичні результати дисертації містяться в індивідуальному навчальному посібнику „Інформаційне суспільство: теоретико-концептуальні засади” (К.: Університет економіки та права „КРОК”, 2007. - 136 с.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація, основні положення та висновки якої знайшли відображення у 14 наукових публікаціях, є самостійною науковою розробкою здобувача.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на засіданні кафедри політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення і висновки дисертації були апробовані автором у 7 наукових статтях, навчальному посібнику та у доповідях на 6 наукових конференціях: „Проблеми економіки і права в умовах розбудови соціальної, демократичної і правової держави України” (Київ, 2004 р.); „Наукова робота - важлива складова діяльності сучасного університету” (Київ, 2005 р.); „Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2005 р.); „Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества” (Одеса, 2006 р.); „Міжнародний бізнес в інформаційну епоху”(К.,2007 р.); „Національні економіки в глобальному економічному просторі” (К., 2008 р.).

Окремі наукові положення і висновки дисертації апробовані автором у процесі розробки робочої навчальної програми та при викладанні нормативної навчальної дисципліни „Інформаційне суспільство”, яка вивчається згідно навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” напряму підготовки 0304 „Міжнародні відносини” за спеціальністю 8.030400 „Міжнародна інформація”.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у 14 наукових публікаціях, зокрема у 7 наукових статтях у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з політичних наук, навчальному посібнику та 6 тезах доповідей наукових конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів і 10 підрозділів та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з них основна частина - 197 сторінок. Список використаних джерел займає 38 сторінок і містить 407 найменувань, у тому числі - 172 англійською мовою. Додатки - 3 схеми, які займають 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються об'єкт і предмет дослідження, формулюються мета і завдання дисертації; характеризуються теоретико-методологічні засади; обґрунтовується наукова новизна та теоретичне і практичне значення дослідження; окреслюється рівень апробації результатів, подаються дані про публікації автора, про структуру і обсяг дисертації та кількість використаних в ній джерел.

Перший розділ - „Теоретико-методологічні засади дослідження зарубіжних концепцій інформаційного суспільства” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу методологічних засад дослідження, його джерельної бази та рівня наукового осмислення даної проблеми у вітчизняній та зарубіжній політичній науці.

У підрозділі 1.1. „Методологічні засади дослідження та визначення поняття „інформаційне суспільство” аналізуються методи, які ще не набули широкого застосування при дослідженні проблем інформаційного суспільства та його політичних аспектів. Метод політологічного аналізу допоміг дослідити вплив процесів становлення концепцій інформаційного суспільства на політичну сферу, зокрема, на політичні системи й політичні режими, на поділ влади та рівень демократії. Цивілізаційний підхід дав можливість дослідити теоретичні й практичні проблеми інформаційного суспільства як нового етапу розвитку людської цивілізації. Світ-системний аналіз сприяв з'ясуванню і врахуванню зростаючих взаємовпливів основних положень концепцій інформаційного суспільства, запропонованих представниками різних країн світу. Синергетичний метод, пов'язаний з поглядом на інформаційне суспільство як на самоорганізовану систему, дав можливість показати складність і суперечливість процесів становлення присвячених йому концепцій. Критично-конструктивний метод, сутність якого полягає у поєднанні критичності, об'єктивності та позитивного осмислення досліджуваної проблеми, сприяв з'ясуванню не лише вад і небезпек інформаційного суспільства та виявленню вразливих місць його зарубіжних концепцій, а й доведенню об'єктивного характеру і позитивних наслідків втілення їх в життя та ін. Окрім того, системний аналіз допоміг показати становлення зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та їх політичних складових як єдиний системоутворюючий процес розвитку науки про сучасне і майбутнє суспільства. Історичний метод дозволив з'ясувати процес становлення зарубіжних концепцій інформаційного суспільства з часу їх зародження і до сьогоднішнього дня. Компаративний метод сприяв виявленню загального і специфічного у становленні зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, зокрема їх політичних аспектів.

На основі комплексного аналізу значної кількості відповідних праць зарубіжних і вітчизняних вчених автором показана відсутність загальновизнаного визначення поняття „інформаційне суспільство”. Доведено, що найбільш вдалим можна вважати визначення, яке в 60-х роках ХХ ст. у науковій обіг увів Й.Масуда, стверджуючи, що „інформаційне суспільство - це суспільство, яке зростає і розвивається в колі інформації і призводить до загального процвітаючого стану людської інтелектуальної креативності замість багатого матеріального споживання”. Проаналізовано й інші визначення поняття „інформаційне суспільство”, запропоновані зарубіжними вченими - М.Кастельсом, Г.Маккеєм, М.М. Моїсеєвим та вітчизняними дослідниками - О.О.Григором, В.О.Даніл'яном, О.П.Дубасом, В.М.Скалацьким та ін. Показано їх переваги і недоліки та доведено, що жодне з них не є суто політологічним, а отже, не відображає адекватно сутність й особливості політичної сфери інформаційного суспільства.

Виходячи з цього, дисертантом вперше запропоновано авторське суто політологічне визначення: „Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому інформація, знання й інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній, що виявляється у метаморфозах політичної влади, трансформації політичних режимів („е-демократія”), владних інститутів („е-уряд” та „е-самоврядування”), партійних („е-партія”) і виборчих систем („е-вибори” та „е-референдум”), у прискоренні переходу від представницької демократії до демократії участі, у зміцненні громадянського суспільства та посиленні інших демократичних перетворень на користь людини, суспільства і людства в цілому”. Це визначення, на відміну від інших, більш адекватно, конкретно і всебічно розкриває сутність інформаційного суспільства, його рушійних сил та тих епохальних змін, які відбуваються в усіх його сферах, зокрема в політичній. Розуміючи, що дане визначення є дещо широким, дисертант пропонує і вужчий його варіант: „Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому інформація, знання й інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя, зокрема в політичній”. І саме в такому (і широкому, і вузькому) розумінні й застосовується поняття „інформаційне суспільство” в даному дослідженні.

У підрозділі 1.2. „Джерельна база та ступінь наукової розробки досліджень зарубіжних концепцій інформаційного суспільства” головну увагу зосереджено на дослідженні теоретичного доробку тих відомих зарубіжних вчених, які зробили найбільший внесок у зародження й становлення концепцій інформаційного суспільства і суспільства знань та їх політичних складових, зокрема: Д.Белла, П.Дракера, М.Кастельса, Й.Масуди, Ф.Махлупа, К.Мея, О.Тоффлера, Ф.Уебстера та ін.

Проведено аналіз праць інших, менш відомих зарубіжних вчених, які також брали участь у розробці концепцій різних типів суспільства та їх політичних аспектів, зокрема: концепцій постіндустріального суспільства - А.Кумарасвамі, А.Пенті, Д.Рісмен, А.Турен, Б.Франкел та ін.; концепцій інформаційного суспільства - У.Дайзард, А.Дафф, Р.Катц, Д.Лайон, М.Маклюен, У.Мартін, Ф.Уїлльямс та ін.; концепцій мережевого суспільства - Д.Барні, Дж. Ван Дайк, Д.Тапскотт та ін.; концепцій суспільства знань - Ф.Бекон, К.Боулдінг, Т.Стоун'єр та ін.

Враховано внесок зарубіжних вчених у становлення концепцій: технотронного суспільства (З.Бжезинський); цифрового суспільства (У.Даттон, А.Уілхелм); кіберсуспільства (С.Джоунс); комп'ютерного суспільства (М.Дертоз, Дж.Мозес); технологічного суспільства (Ж.Еллюль); електронного суспільства (Р.Хоултон); віртуального суспільства (Г.Рейнголд); хай-тек суспільства (Т.Форестер) та ін.

Використано також внесок зарубіжних вчених у дослідження процесів зародження і розвитку демократії, зокрема: К.Артертона, Т.Беккера, С.Слетона - у концепцію „теледемократії”; Р.Голландера - „відеодемократії”; Т.Мейєра - „медіадемократії”; П.Варлея, К.Гаккера, Л.Гроссмана, А.Калабре-зе, М.Борчерта, Л.Фрідленда - „електронної демократії”; М.Постера, Д.Сейко - „кібердемократії”; В.Гег'ю, Б.Лоадера - „цифрової демократії” та ін.

Проаналізовано праці й показано, що вагомий внесок у становлення відповідних концепцій зробили і російські вчені: у концепції постіндустріального суспільства - В.А.Іноземцев, К.В.Маркарян, Н.Л.Полякова та ін.; у концепції інформаційного суспільства - Р.Ф.Абдєєв, О.Л.Вартанова, М.С.Вершинін, О.Н.Вершинська, Є.П.Войтоловська, Є.А.Галумов, С.І.Дука, Л.М.Землянова, В.Г.Машликін, І.С.Мелюхін, М.М.Моїсєєв, А.І.Ракітов, А.А.Чернов та ін.

Зроблено висновок, що значний внесок у розробку і формування відповідних концепцій зробили й вітчизняні дослідники: у концепції інформаційного суспільства - В.М.Брижко, Л.С.Винарик, О.П.Голобуцький, В.П.Гондюл, О.О.Григор, В.О.Даніл'ян, О.П.Дубас, Д.В.Дюжев, О.В.Зернецька, В.О.Ковалевський, А.В.Колодюк, В.В.Лях, Є.А.Макаренко, О.В.Малигін, В.В.Недбай, М.А.Ожеван, Г.Г.Почепцов, М.М.Рижков, А.О.Сіленко, В.М.Скалацький, Є.Б.Тихомирова, В.П.Фісанов, О.М.Флюр, В.М.Фурашев, І.О.Чернозубкін, І.С.Чиж, С.А.Чукут, О.Б.Шевчук, В.М.Щербина та ін.; у концепції суспільства знань - Н.В.Балабанова, В.І.Вернадський, М.З.Згуровський та ін.

Аналіз праць цих та інших зарубіжних та вітчизняних вчених дав можливість: 1) ознайомитися з їх теоретичними доробками; 2) з'ясувати їх конкретний внесок у розвиток концепцій інформаційного суспільства; 3) дійти висновку, що в сучасній науковій літературі бракує ґрунтовних, фундаментальних праць, присвячених дослідженню саме політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства; 4) сформулювати об'єкт і предмет даного дисертаційного дослідження, його мету і завдання та ін.

У другому розділі „Сутність та особливості політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства” досліджується історія зародження й становлення основних зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та з'ясовуються зміст і специфіка їх політичних аспектів.

У підрозділі 2.1. „Теорія постіндустріалізму Д. Белла як методологічна основа становлення концепцій інформаційного суспільства” доведено, що у 70-х рр. ХХ ст. найбільший внесок у формування теорії постіндустріального суспільства зробив відомий американський вчений Д.Белл. Разом з тим показано, що ця теорія увібрала в себе чимало положень існуючих на той час концепцій інформаційного суспільства Й.Масуди та суспільства знань П.Дракера. Це, з одного боку, обумовило сприйняття теорії постіндустріального суспільства більшістю світового наукового співтовариства і на тривалий час перетворило її на теоретико-методологічну базу розвитку концепцій інформаційного суспільства, а, з іншого - загальмувало процес їх виокремлення і становлення. Обґрунтовано точку зору, що теорія постіндустріального суспільства виявилася історично обмеженою, що з часом спонукало Д.Белла змінити її назву і перейти на позиції прихильників концепції інформаційного суспільства. Виявлено особливості становлення теорії постіндустріального суспільства, які полягають у тому, що вона започаткувала тенденцію посилення уваги науковців щодо аналізу впливів інформації та інформаційно-комунікаційних технологій на політичну сферу суспільного життя. Зазначено, що проведений Д.Беллом аналіз основних моделей влади та уточнення принципів її перерозподілу між різними гілками в умовах формування інформаційного суспільства, а також з'ясування причин кризи представницької демократії та постановка питання про доцільність переходу до демократії участі можна вважати суттєвим внеском у розвиток політичної науки.

У підрозділі 2.2. „Розробка Й.Масудою концепцій інформаційного суспільства та „демократії участі” спростовано пануючі й досі твердження, що автором концепції інформаційного суспільства є: за одними даними - К.Кояма, за другими - Ф.Махлуп, за третіми - Ф.Умесао, за четвертими - Ю.Хаяші та ін. Доведено, що насправді „батьком-засновником” концепції інформаційного суспільства є Й.Масуда, який першим, ще в середині 60-х років ХХ ст., увів у науковий обіг поняття „інформаційне суспільство”, „інформаційна епоха”, „глобальний інформаційний простір” та ін., дав їх визначення, сформулював принципи, на яких вони мають базуватися, став одним із авторів японської моделі інформаційного суспільства та доклав чимало зусиль до втілення цих ідей в життя. Підтверджено коректність проведеного ним порівняльного аналізу індустріального та інформаційного суспільства та його висновку про те, що останнє має бути якісно новим суспільством. Показано, що беззаперечною заслугою Й.Масуди і особливою цінністю його концепції є те, що в ній виявлені й висвітлені як переваги, так і недоліки інформаційного суспільства та його політичних складових, а також зроблені застереження щодо надмірної його ідеалізації та вказано на можливість появи нових потенційних викликів і небезпек.

Доведено, що Й.Масуда став першим вченим, який ґрунтовно проаналізував вплив інформаційного суспільства не лише на соціально-економічну, а й на політичну сферу. Він досить коректно визначив ті величезні перетворення, до яких може призвести становлення цього нового суспільства у політичній владі, у політичних режимах, політичних і виборчих системах. Особливу науково-теоретичну та практичну значимість становлять дослідження, проведені Й.Масудою щодо стану і перспектив розвитку демократії в умовах становлення інформаційного суспільства, зокрема аналіз основних причин кризи представницької демократії та необхідності її заміни на демократію участі, а також „шість базових принципів”, на яких має розвиватися демократія участі та конкретні пропозиції щодо реалізації цих принципів. Показано, що важливою особливістю концепції інформаційного суспільства Й.Масуди був виключно оптимістичний, конструктивний характер її основних положень та віра їх автора у творчий потенціал і креативність не лише окремої людини та її індивідуальних зусиль, а й колективних дій на державному рівні та міжнародної співпраці, про що свідчить ретельно виписана ним концепція синергізму. Зроблено висновок, що теоретична спадщина Й.Масуди стала вагомим внеском у зародження й становлення концепцій інформаційного суспільства та розробку їх політичних аспектів, а також у розвиток зарубіжної політичної науки в цілому.

У підрозділі 2.3. „Обґрунтування Е.Тоффлером концепцій „метаморфоз влади” та „напівпрямої демократії” в умовах формування інформаційного суспільства” доведено, що однією з найсуттєвіших особливостей теоретичної спадщини цього відомого американського вченого можна вважати його безпосереднє звернення до аналізу політичної сфери суспіль-ного життя в умовах формування інформаційного суспільства. Показано, що в його працях, зокрема, були запропоновані хоч і не зовсім нові, але досить оригінальні тлумачення політичної влади. Акцентується увага на розробленій Е.Тоффлером новій типологізації політичної влади та запропонованих ним нових критеріях цієї типологізації, головним з яких стала якість влади, що в свою чергу, дало можливість виділити і дати визначення нових типів влади, зокрема, низькоякісної влади, яка тримається на силі; влади середньої якості, яка базується на багатстві; високоякісної влади, в основі якої лежать знання, а також провести порівняльний аналіз цих типів влади та довести достоїнства і переваги високоякісної влади над іншими.

Особлива увага привертається до його концепції тріади влади: сили, багатства і знання. В цій концепції ретельно виписана сутність зрушень у співвідношенні трьох основних джерел і важелів влади - сили, багатства і знання, а також обґрунтовано положення про те, що в інформаційному суспільстві посилюється процес переходу до визначальної ролі знань. Доведено, що зазначений процес можна вважати тенденцією, яка поступово перетворюється на закономірність. Звертається увага на ще одну тенденцію, яка полягає у тому, що в інформаційному суспільстві знання все більше стають надбанням широких народних мас, що викликає занепокоєння у можновладців і обумовлює загострення боротьби за знання та інформацію. Робиться припущення, що Е.Тоффлер вже помічав, що на процеси розвитку людської цивілізації, поряд з інформацією все більш вагомий вплив справляють і знання. З цього випливає висновок, що Е.Тоффлера можна включати до когорти тих вчених, які передбачали і намагалися охарактеризувати процес поступового перетворення інформаційного суспільства на суспільство знань, хоча самого цього поняття вони ще і не застосовували. На особливу згадку заслуговує акцентація уваги Е.Тоффлера на тому, що людство вступило в еру метаморфоз влади, його чітке і ґрунтовне визначення сутності цих метаморфоз, які полягають у революційних фундаментальних змінах навколо влади, з владою та у середині самої влади.

У підрозділі 2.4. „Концепції мережевого суспільства”, „кризи представницької демократії” та становлення „інформаціональної демократії М.Кастельса” показано як у 90-х роках ХХ ст. західна наука поповнилася новою, досить оригінальною, хоча дещо і суперечливою концепцією „мережевого суспільства”, яку розробив відомий іспанський вчений М.Кастельс. Ця концепція, з одного боку, увібравши в себе деякі основні положення інших подібних концепцій, а, з іншого боку - додавши до них чимало нового, специфічного і оригінального, перетворилася на коректну, адекватну існуючим реаліям, конструктивну концепцію. Виявлений і чітко сформульований М.Кастельсом „дух мережевого суспільства” можна вважати таким же вагомим внеском у політичну науку, як і виявлений М.Вебером „дух капіталізму”. Беззаперечною заслугою М.Кастельса є всебічний, ґрунтовний аналіз сутності й особливостей політичних аспектів мережевого суспільства та їх розгорнута і об'єктивна характеристика.

Підтверджено коректність висновків М.Кастельса про кризу представницької демократії та народження „інформаціональної демократії”. Зокрема, він досить вдало окреслив особливості, шляхи і перспективи становлення й поширення саме „інформаціональної демократії”. Спираючись на положення М.Кастельса та виходячи із власних міркувань, „інформаціональну” демократію можна охарактеризувати як таку: а) що виникає й існує в країнах, які досягли вагомих успіхів у формуванні мережевого суспільства; б) де починає працювати „інформаціональна економіка”, яка дає можливість більш ефективно забезпечувати економічні та соціально-політичні потреби суспільства; в) що спирається на найновітніші інформаційно-комунікаційні технології, які, з одного боку, суттєво обмежують функції й повноваження держави, а, з іншого - створюють реальні умови для швидкого отримання будь-якої інформації та забезпечення інтерактивних зв'язків між політичними акторами; г) що увібрала в себе найкращі засади, принципи, риси і механізми функціонування „напівпрямої демократії” у тлумаченні Е.Тоффлера та „демократії участі” Й.Масуди. У цілому зазначені концепції М.Кастельса мають певне науково-теоретичне та практичне значення і є помітним внеском у розвиток політичної науки.

У третьому розділі „Основні підходи до аналізу політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства” проведено порівняльний критично-конструктивний аналіз особливостей підходів представників різних наукових шкіл до аналізу зарубіжних концепцій інформаційного суспільства та їх політичних аспектів.

У підрозділі 3.1. „Скептичний підхід К.Мея до аналізу політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства” проаналізовано цікаві думки щодо особливостей становлення інформаційного суспільства, зокрема його політичної сфери, та численних підходів до його аналізу і оцінок, висловлених британським дослідником К.Мейєм. Досить коректним і дієвим можна вважати запропонований і вміло використовуваний ним т.зв. „скептичний підхід” до інформаційного суспільства та до праць, присвячених цьому суспільству. Достатньо вдалим виявився його поділ науковців, які досліджують проблеми становлення інформаційного суспільства та його політичної сфери на три групи чи школи, а саме - на некритичну, напівкритичну та критичну. Досить цікавою, хоча і дещо суперечливою, є критика К.Меєм т.зв. „міфу про інформаційну революцію” та пошуки причин його поширення. Показово, що при цьому він вкрай скептично ставиться не стільки до самої інформаційної революції, скільки до ідей технологічного детермінізму, зокрема, перебільшення впливів інформаційних технологій на процеси суспільно-політичного життя. Ще важливішим і кориснішим є його критичний аналіз інформаційної економіки і особливо дослідження негатив-них наслідків її формування взагалі та її впливів на політичну сферу, зокрема. Важко переоцінити і проведений К.Меєм скептичний аналіз реальних впливів ІКТ на характер політичних відносин у суспільстві та спростування тверджень деяких дослідників про зростання політичної активності громадян і народження нових політичних спільнот. Значний науковий інтерес становить аналіз К.Мея політичних аспектів концепції „кіберкомунізму”, яка базується на концепції „економіці дарів”, що, спирається на концепцію „інформаційного колективізму”. Не виключено, що й в постсоціалістичних країнах, де, з одного боку, відбуваються процеси соціального розшарування суспільства, а, з іншого - зберігаються почуття колективізму, концепція „кіберкомунізму” може знайти чимало своїх прихильників.

У підрозділі 3.2. „Критичний аналіз Ф.Уебстером політичної складової концепцій інформаційного суспільства” досліджено внесок цього британського вченого в оновлення і збагачення теоретико-концептуальних засад дослідження інформаційного суспільства та його політичної сфери. Він, зокрема, піддав нищівній критиці низку вже існуючих та запропонував деякі свої нові підходи, методи і концепції цього суспільства. Слід також віддати належне Ф.Уебстерові за розробку відносно нового методу дослідження концепцій інформаційного суспільства та їх політичних аспектів, який він назвав „альтернативним теоретичним аналізом”. Привертає увагу, особливо своєю дискусійністю, запропонований ним критичний підхід до аналізу існуючих концепцій інформаційного суспільства, в основі якого лежить дещо модернізований критичний метод К.Поппера, а також більш скептичні і нігілістичні погляди самого Ф.Уебстера, які можна назвати „неокритичним підходом”. Дисертант пропонує критично-конструктивний підхід і саме ним користується при аналізі цих концепцій. Доведено, що помітним творчим доробком став проведений Ф.Уебстером аналіз причин розбіжностей у поглядах дослідників інформаційного суспільства щодо стану і перспектив його розвитку та впливів на політичну сферу суспільного життя, які загострилися між прихильниками різних західних наукових шкіл. Все це дало дисертантові підстави для висновку про зародження трьох наукових шкіл дослідження інформаційного суспільства: „еволюційно-постіндустріалістської”, „революційно-інформаціоналістської” та „поміркованої постіндустріалістсько-інформаціоналістської” шкіл.

Значним внеском у розвиток наукових знань про інформаційне суспільство можна вважати класифікацію його концепцій та визначення критеріїв цієї класифікації, запропоновані Ф.Уебстером. Він поділяє всі концепції інформаційного суспільства на п'ять типів: „технологічні”; „економічні”; „пов'язані зі сферою зайнятості”; „просторові” та „культурні”. Дисертант пропонує, по-перше, додати до цих типів концепцій інформаційного суспільства ще два типи, назвавши їх „політичні” та „духовні” концепції; по-друге, розробити єдину цілісну теорію інформаційного суспільства шляхом об'єднання п'яти концепцій, проаналізованих Ф.Уебстером та двох нових концепцій, запропонованих дисертантом. Така теорія зможе дати всебічну, цілісну, об'єктивну характеристику цього суспільства, зокрема його політичної та духовної сфер; допомогти з'ясувати рівень його втілення у життя на національному та глобальному рівнях; сприяти виявленню загальних тенденцій та передбачити позитиви і негативи його розвитку; покласти край безплідним дискусіям щодо того, яка з багатьох існуючих концепцій інформаційного суспільства є більш вдалою та коректною і т. ін.

У підрозділі 3.3. „Нігілістичний підхід у концепції „netократії” О.Барда і Я.Зодерквіста” доведено, що помітним внеском у розвиток теоретичних засад глобального інформаційного суспільства та дослідження сутності й особливостей його політичних аспектів стала запропонована цими шведськими дослідниками концепція „netократії”. Показано, що одним із беззаперечних достоїнств цієї концепції є те, що вона, за їх твердженням, розроблялася в контексті т.зв. „інформаційної парадигми”, яка йде на зміну „індустріальній парадигмі”, що „вже віджила своє і перебуває у розпалі кризи”.

Значний науково-теоретичний інтерес становить грунтовний аналіз і розгорнута характеристика „netократії” - цього „нового вищого класу” або „нової правлячої еліти” інформаційного суспільства. Не менший інтерес мають погляди шведських дослідників на місце і роль в інформаційному суспільстві та в його суспільно-політичному житті т.зв. „конс'юмтаріату” або „нового нижчого класу”. Проаналізовано прогнози О.Барда та Я.Зодерквіста щодо стосунків та взаємовідносин різних страт майбутнього інформаційного суспільства, зокрема, між „netократами” та „конс'юмтаріатом”.

У підрозділі 3.4. „Конструктивний підхід до концепцій суспільства, заснованого на інформації та знаннях у працях Ф.Махлупа, Т.Стоун'єра і П.Дракера” спростовано намагання деяких дослідників пов'язати зародження концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань з ім'ям австро-американського вченого Ф.Махлупа. Визнається, що він значно поповнив відповідний понятійно-категоріальний апарат, запропонував досить вдалу класифікацію знань та типологізацію їх виробників, а також показав посилення впливів знань на всі сфери суспільного життя, зокрема на соціально-політичну. Водночас зазначається, що його концепція суспільства знань мала і певні недоліки. Їй, зокрема, був притаманний економічний та географічний детермінізм, який полягав у тому, що її основні положення стосувалися переважно економічної сфери суспільного життя при майже повному ігноруванні політичної сфери та обмежувалися виключно територією США.

Доведено, що помітним внеском у зміцнення теоретичних засад інформаційного суспільства і суспільства знань та їх політичних аспектів можна вважати концепцію інфократії американського вченого Т.Стоун'єра, сутність якої полягає у визнанні переходу влади до виробників інформації та власників ІКТ. Важливе значення має те, що він майже в унісон з Е.Тоффлером звернув особливу увагу на зростання ролі знання в усіх сферах суспільно-політичного життя, не заперечуючи і не применшуючи при цьому ролі інформації. Така позиція Т.Стоун'єра дає достатньо підстав для того, щоб вважати його одним із тих вчених, які відчули трансформацію інформаційного суспільства в суспільство, яке заслуговує на назву „інформаційно-знаннєве”.

Обґрунтовано тезу про те, що внесок Ф.Махлупа та Т.Стоун'єра у зародження і становлення концепцій суспільства знань та їх політичних складових є дещо перебільшеним у сучасній науковій літературі. Показано, що серед західних дослідників найбільш вагомий внесок у вдосконалення сутності політичних аспектів концепцій суспільства знань зробив американський вчений П.Дракер. Водночас зауважується, що витоки цієї концепції, її першопочаткові ідеї слід шукати ще в працях англійського вченого XVII ст. Ф.Бекона та видатного українського мислителя В.І. Вернадського.

У висновках дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у з'ясуванні сутності й особливостей політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства як головного чинника трансформації його політичної сфери. Дослідження цієї проблеми дозволило сформулювати низку висновків науково-методологічного та концептуального характеру.

Здійснений автором комплексний аналіз відповідних праць зарубіжних і вітчизняних вчених засвідчив: 1) сучасна теоретико-методологічна база дослідження політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства є обмеженою і не досконалою; 2) відсутнє його політологічне визначення. Виходячи з цього, дисертантом: а) уточнено та розширено теоретико-методологічні засади дослідження політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства за рахунок цивілізаційного підходу, світ-системного, синергетичного, критично-конструктивного та інших методів; б) вперше сформульовано авторське суто політологічне визначення інформаційного суспільства, причому як широке, так і вузьке.

Теорія постіндустріального суспільства Д.Белла відіграла дуалістичну роль, яка полягає в тому, що: з одного боку, вона стала теоретико-методологічною базою розвитку концепцій інформаційного суспільства, а, з іншого - загальмувала процес їх становлення. Проведений Д.Беллом аналіз основних моделей влади та процесу еволюції демократії від кризи представницької демократії до необхідності переходу до демократії участі можна вважати помітним внеском у розвиток кратології.

Всупереч існуючим помилковим твердженням, дисертантом зроблено висновок, що засновником концепції інформаційного суспільства був японський вчений Й.Масуда, який передбачив виникнення інформаційного суспільства та висвітлив основні його достоїнства, а також з'ясував його вплив на політичну сферу суспільства. Зокрема, він здійснив всебічний аналіз причин кризи представницької демократії та вдосконалив концепцію „демократії участі”, довів можливість і необхідність створення саме цього типу демократії, охарактеризував її величезні переваги і окремі недоліки, визначив принципи, на яких вона має базуватися, передбачив основні проблеми, які можуть виникати в процесі становлення і функціонування демократії участі та запропонував оптимальні шляхи і методи їх розв'язання, що стало вагомим внеском у розвиток політології.

Розгляд теоретичної спадщини Е.Тоффлера дає підстави, стверджувати, що саме він одним з перших звернувся до аналізу політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства. Зокрема, він став автором концепцій „тріади влади”, „метаморфоз влади” та „напівпрямої демократії”, які суттєво збагатили теоретико-концептуальні засади політичної науки. Дедалі зростаю-чого значення набувають висновки Е.Тоффлера щодо поглиблення кризи представницької демократії, а також ідеї поєднання кращих рис представницької демократії та демократії участі, особливо на ранніх етапах формування інформаційного суспільства, як це сьогодні має місце в Україні.

Вповні коректними є положення і висновки М.Кастельса про те, що в умовах формування мережевого суспільства дедалі посилюються дві взаємопов'язані, об'єктивні глобальні тенденції, а саме: криза представницької демократії та становлення інформаціональної демократії. Основними чинниками та причинами кризи представницької демократії стали зростаючий вплив нових ІКТ, посилення кризи політичної системи, послаблення впливів політичних партій, падіння легітимності політичної влади, зростання кризи довіри громадян, збільшення кількості гучних політичних скандалів, поширення політичної корупції і т. ін. Все це призвело до послаблення і занепаду концепції „представницької демократії” та підштовхнуло М.Кастельса до розробки концепції „інформаціональної демократії”, яка на відміну від інших концепцій є більш інноваційною, конструктивною та перспективною концепцією і означає якісно вищий етап розвитку демократії.

Аналіз творчого доробку Ф.Уебстера показав, з одного боку, коректність, а, з іншого - недосконалість запропонованої ним типологізації концепцій інформаційного суспільства, що спонукало дисертанта висунути ідею, по-перше, про виокремлення ще двох нових типів цих концепцій - „політичні” та „духовні”, по-друге, об'єднати їх всі в одну єдину, цілісну теорію інформаційного суспільства, яка б більш коректно і адекватно відображала сутність і особливості інформаційного суспільства та його політичної сфери.

Дослідження О.Барда і Я.Зодерквіста підтвердили висновок більшості західних вчених про визначальний вплив інформації та інформаційно-комунікаційних технологій на політичну сферу суспільного життя. На їх слушну думку, саме розвиток ІКТ веде до зародження і становлення нетократичного суспільства, в якому влада переходить до нового правлячого класу - нетократів. Сутність цих змін вони виклали в своїй концепції „нетократії”, появу і поширення якої можна вважати специфікою становлення концепцій інформаційного суспільства та їх політичної складової. Особливість соціальної структури та політичної системи нетократичного суспільства полягає в їх відверто ієрархічному характері. Вони складаються з трьох основних страт або „класів”, кожен з яких займає чітко визначене йому місце і виконує певну відведену йому роль. Це, зокрема: 1) нетократи, яким належить і влада, і багатство; 2) капіталісти, яким належить багатство, але які усунуті від влади; 3) конс'юмтаріат, який не має ні влади, ні багатства. Виходячи з цього, зазначені дослідники пророкують „справжні класові війни в інформаційному суспільстві”. Дисертантом зроблено висновок, що такий розвиток подій є мало ймовірним, але й повністю виключати цього не варто.

Отже, у дисертації доведено, що першим до аналізу політичних аспектів концепцій інформаційного суспільства вдався Й.Масуда, а з часом Е.Тоффлер, П.Дракер, М.Кастельс та ін. Саме вони проаналізували вплив, який здійснює процес формування інформаційного суспільства на політичну сферу. Аналіз їх теоретичного доробку допоміг дисертантові виявити сутність і особливості політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства, які полягають в епохальних метаморфозах влади; у докорінних зрушеннях в політичних, партійних і виборчих системах; у кризі представницької демократії та переході до демократії участі; у прискоренні процесу становлення правової держави і громадянського суспільства та ін. Обґрунтовано припущення, що так само, як теорія постіндустріального суспільства поступилася місцем концепції інформаційного суспільства, їй на зміну прийде концепція суспільства знань, запропонована П.Дракером, Ф.Махлупом, Т.Стоун'єром та ін.

На сучасному етапі формування інформаційного суспільства та загострення політичної кризи в Україні виявлені в дисертаційному дослідженні сутність та особливості політичних аспектів зарубіжних концепцій інформаційного суспільства можуть бути використані для вдосконалення Закону України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” та „Концепції національної інформаційної політики”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Маруховський О.О. Переваги та вади інформаційного суспільства. До 40-річчя виходу у світ „Комп'ютопії” Й.Масуди. / О.О. Маруховський. // Політичний менеджмент. - 2005. - №1 (10). - С. 127-136.

2. Маруховський О.О. „Скептично-критичний аналіз” концепцій інформаційного суспільства (за Ф.Уебстером). / О.О. Маруховський. // Наукові записки. - Т. 45. - Серія: Політичні науки. - К.: НаУКМА, 2005. - С.17-22.

3. Маруховський О.О. Метаморфози влади в умовах формування інформаційного суспільства (за Е.Тоффлером). / О.О. Маруховський. // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 29. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 652-657.