Дисертацією є рукопис.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Остроухов Володимир Васильович, Київський державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, завідувач кафедри соціальних технологій;

Проблематика, пов'язана з особливостями функціонування маніпулятивних технологій в українському сегменті Інтернету та можливостями їх впливу на політичну свідомість громадян, є новою для української політичної науки. У західній політологічній і соціологічній літературі поки що превалюють праці, у яких аналізуються особливості електорального процесу з використанням Інтернету як інтерактивного засобу масової комунікації, перші експерименти з проведення електронного голосування. На вітчизняному ґрунті лише розпочинається процес системного дослідження маніпулятивних технологій та засобів протидії їхньому деструктивному впливу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках наукової теми ”Місцева громада та влада: від клієнтських стосунків до партнерства” (номер державної реєстрації SUP30005GR389), затвердженої кафедрою політології та Центром політологічних досліджень Донецького національного університету.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні ступеня, характеру, особливостей та основних механізмів впливу маніпулятивних технологій, що використовуються в українському сегменті Інтернету, на політичну свідомість громадян України.

Дослідження поставленої мети зумовило необхідність вирішення комплексу таких завдань:

- розкрити наукове та практичне значення електронних джерел інформації у системі сучасних засобів масової політичної комунікації;

- дослідити специфічні ознаки, характер та особливості основних маніпулятивних технологій, що використовуються в сучасних Інтернет-медіа, а також ступінь їхнього впливу на політичну свідомість громадян;

- показати становлення, сучасний стан та перспективи розвитку українських електронних засобів масової комунікації, виявити основні форми політичного маніпулювання свідомістю, їхні соціальні наслідки і запобіжні заходи;

- шляхом аналізу українських новинарних Інтернет-сайтів політичної спрямованості визначити наявний стан і подальші можливості використання маніпулятивних технологій, які примушують громадян діяти всупереч власним інтересам та вподобанням;

- встановити взаємозалежність процесу формування політичної свідомості громадян України та напрямів впливу на нього маніпулятивних технологій з метою пошуку ефективних механізмів запобігання останнім.

Об'єктом дослідження є сучасні електронні джерела політичного впливу, до яких відносяться новинарні, інформаційно-аналітичні портали, офіційні сайти державних органів влади, політичних партій, рухів та громадських об'єднань, форуми та блоги політичної спрямованості.

Предметом дослідження є маніпулятивні технології політичної спрямованості, котрі використовуються в українському сегменті Інтернету, який автор розуміє як сукупність усіх електронних джерел політичного впливу, профілюючою темою яких є політична ситуація в Україні, та засоби попередження і подолання негативних наслідків, зумовлених їх застосуванням.

Методи дослідження. Процес наукового пізнання електронних джерел як форм маніпулювання свідомістю знаходиться на стику політології, психології, соціології, філософії, науки про засоби масової комунікації, тобто характеризується чітко вираженим міждисциплінарним характером. Саме це зумовило вибір основних методологічних підходів до визначення проблеми маніпулювання свідомістю у електронних джерелах політичного впливу.

Теоретичною базою дослідження є загальнонауковий і конкретно-науковий аналіз. Інформаційно-аналітичним підґрунтям дослідження послугували концептуальні політологічні та інформаціологічні підходи, статистичні матеріали, дані вітчизняних засобів масової комунікації. Із загальнонаукових методів були використані аналіз і синтез, моделювання та математичний метод. У роботі широко застосовувались методи емпіричних досліджень, здійснювався аналіз публікацій засобів масової комунікації, були використані елементи порівняльного аналізу. Зокрема, метою порівняльного аналізу було співставлення механізмів використання маніпулятивних технологій у різних електронних джерелах та виявлення ступеня їхньої ефективності.

При підготовці дисертаційної роботи використовувалися: функціональний метод, який дозволив провести аналіз взаємозв'язків між рівнем розвитку українського Інтернету та ступенем його впливу на використання маніпулятивних технологій, які впливають на політичну свідомість громадян; системний метод, завдяки якому було встановлено роль та місце Інтернет-медіа у системі сучасних засобів масової комунікації; інституціональний метод, який дозволив визначити функціональні можливості Інтернет-медіа в системі політичних інститутів; психологічний метод, що став у нагоді при виявленні особливостей та наслідків впливу маніпулятивних технологій на свідомість українських громадян; історичний метод, що дозволив дослідити процес становлення та подальшого розвитку українського сегменту Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що запропоноване дослідження є однією з перших спроб систематизації у рамках вітчизняної політичної науки електронних джерел політичного впливу із з'ясуванням конкретних форм політичного маніпулювання свідомістю громадян України та визначенням основних засобів подолання їх негативного впливу на демократизацію політичного життя українського суспільства.

У межах здійсненого дослідження отримано результати, які характеризуються науковою новизною.

1. Доведено, що для маніпулювання свідомістю за допомогою електронних джерел політичного впливу властиві закритість, ілюзорність, невидимий механізм, психологічний вплив на підсвідомість людини, вплив на больові точки суспільної свідомості. Політичне маніпулювання у сучасних засобах масової комунікації ґрунтується на створенні та впровадженні у масову свідомість соціальних міфів. При цьому задля їх впровадження у суспільну свідомість електронні джерела політичного впливу використовують специфічні найсучасніші психологічні і технологічні методи впливу на політичну свідомість громадян і, відповідно, потребують застосування законодавчих та державно-правових і державно-політичних засобів обмеження їхнього негативного впливу.

2. Визначено, що основними засобами суттєвого обмеження маніпулятивних можливостей електронних джерел політичного впливу є: 1) розвиток плюралізму інформаційного простору та свободи вибору людиною інформаційних джерел; 2) зміцнення демократичних політичних переконань населення за допомогою цілеспрямованого, чесного ідейно-політичного впливу на основі формування відповідних структур; 3) активне використання Інтернету як інструменту правозахисної, громадської активності та політичної самоорганізації суспільства; 4) забезпечення постійного суспільно-політичного діалогу з можливістю електронного зворотного зв'язку в реальному часі між владою та громадянами з метою подолання рецидивів адміністративно-командної системи на всіх рівнях ієрархії влади; 5) розвиток ефективної інформаційно-комунікаційної конкуренції в сегменті завоювання та збереження політичної влади.

3. З'ясовано, що використання електронних джерел як засобу масової комунікації у політичній практиці відкриває широкі перспективи для взаємодії уряду і населення, реалізації ідеї участі останнього у вирішенні соціально значимих проблем. При цьому громадяни в перспективі можуть стати менш залежними від державних чиновників, експертів, політичних організацій, груп інтересів і традиційних засобів масової комунікації у питаннях збору, організації й обміну інформацією. Ідеальною формою є самоврядування за допомогою електронного опитування суспільної думки без будь-якої участі професійних політичних комунікаторів.

4. Виділено наступні джерела політичного маніпулювання в Інтернеті: політична реклама, новинні повідомлення, аналітичні повідомлення, інтерактивні опитування, фото- та відеоматеріали, форуми, політичний хеппенінґ (сатиричні форми). З'ясовано, що до маніпулятивних технологій, які використовуються електронними засобами масової комунікації, можна віднести не тільки пряму підтасовку фактів, замовчування невигідної інформації, розповсюдження обману й наклепу, але й більш рафіновані заходи, такі як повідомлення напівправди, коли з метою забезпечити довіру аудиторії об'єктивно і докладно висвітлюються конкретні, проте малозначущі, деталі, а більш важливі факти замовчуються, або надається неправдива інтерпретація подій.

5. Досліджено стан українського сегменту Інтернету, а також його специфіку як джерела маніпулятивних технологій. Наведені конкретні практичні приклади використання маніпулятивних технологій та продемонстровано їх вплив на політичну свідомість громадян України. Виявлено, що засоби політичного маніпулювання неминуче будуть удосконалюватися і розвиватися прискореними темпами. З одного боку, це необхідно сьогоднішньому українському політичному режиму як умова його стабільного існування, з іншого боку - це диктується бурхливим науково-технічним прогресом, коли виникають нові форми контролю за особистістю та її свідомістю.

6. На основі аналізу найпоширеніших українських інформаційних порталів автором встановлено, що в Україні наявні наступні проблеми використання електронної інформації: низький рівень відвідування одного й того ж сайту користувачами; нерівномірне співвідношення російськомовних та україномовних версій не на користь останніх; недостатня кількість неупереджених аналітичних матеріалів. Аналіз рівня використання маніпулятивних технологій українськими Інтернет-виданнями засвідчує застосування п'яти найпоширеніших прийомів політичного маніпулювання: наклеювання ярликів, залучення лідерів думки, висміювання, фотоманіпулювання, маніпулювання опитуваннями. На цій основі зроблено висновок, що політичне маніпулювання засобами електронного впливу не лише існує у сучасній Україні, а й набуває широкого розмаху та плюралізму форм застосування.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення отриманих результатів полягає у визначенні сучасного стану електронних джерел політичного впливу і, зокрема, українського сегменту Інтернету, та особливостей використання у ньому маніпулятивних технологій, а також у з'ясуванні рівня їхнього впливу на політичну свідомість громадян України.

Практичне значення дослідження полягає у виявленні прихованих засобів політичного маніпулювання та визначенні системи засобів убезпечення громадян від їх негативного впливу.

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, а нові наукові результати, винесені на публічний захист, отримані автором одноосібно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація обговорювалась на кафедрі політології Донецького національного університету, а також на кафедрі історії та теорії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Окремі положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження, викладені дисертантом у роботі, були апробовані під час таких наукових заходів: міжнародна науково-теоретична конференція студентів, аспірантів і молодих учених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (16 квітня 2008 р., приватний вищий навчальний заклад “Інститут економіки і підприємництва”, м. Тернопіль; Перша міжнародна конференція для студентів, магістрів, аспірантів, учених “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (20 - 21 лютого 2008 р., Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Суми).

На концептуальні підходи і результати дисертаційного дослідження значний вплив справила професійна діяльність автора в якості провідного спеціаліста ЗАТ “Донецьксталь” з інформаційного забезпечення, до службових обов'язків якого входить щоденний моніторинг українських Інтернет-видань.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження підготовлено 7 наукових публікацій, із них 5 - у фахових виданнях ВАК України з політичних наук.

Структура дисертації зумовлена характером проблематики, постановкою мети та завдань дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, кожен із яких містить 2 підрозділи, висновків та переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 193 сторінки (разом зі списком використаних джерел у кількості 208 найменувань, поданих на 20 сторінках).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі ”Вступ” обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкриваються мета і завдання, об'єкт, предмет дисертаційної роботи, визначається наукова новизна, розглядаються теоретичне і практичне значення та форми апробації результатів.

У першому розділі - ”Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми політичного маніпулювання свідомістю за допомогою електронних носіїв інформації” - проаналізовано основні зарубіжні та вітчизняні джерела, у яких різнобічно висвітлюються сенс застосування і форми практичного використання електронних джерел політичного впливу. Співставлено концептуальне осмислення проблеми політичного маніпулювання в західних наукових підходах та на пострадянському просторі, зокрема в Україні. Особлива роль відводиться концепціям розвитку політичних систем, масової комунікації, інформаційного суспільства, розвитку Інтернет-технологій.

Вивчення проблем глобальних змін у суспільстві із залученням інформації має багаті традиції в рамках концепцій постіндустріалізму. Істотними для теми дисертаційної роботи є концепції, що розвиваються у рамках теорії політичних систем і засновані на ідеях структурного функціоналізму: "системна модель" Д.Істона, "функціональна модель" Г.Алмонда і "кібернетична модель" К.Дойча. Особливе значення мають концепції масової і політичної комунікації. Важливими джерелами в цій сфері послугували праці Г.Лассуелла, М.Гуревича, Дж.Блумлера, Е.Гідденса.

Проблеми функціонування засобів масової комунікації як політичного інституту репрезентують у своїх працях К.Гаджиєв, Я.Засурський, С.Корконосенко, В.Пугачов, Г.Почепцов, Д.Уілхелм, В.Іноземцев, Л.Сморгунов, С.Кара-Мурза, А.Сіленко, С.Туронок, А.Чугунов.

Питання впливу технологій Інтернету на політичний процес досліджують у своїх працях В.Бебик, С.Біденко, В.Геслі, Д.Гол, Г.Грачов, Д.Данілов, Е.Камак, С.Копонєв, Л.Кочубей, Я.Мейтленд, А.Цуладзе. У цьому ключі здійснюється й дослідження автора запропонованої дисертації.

У ході дослідження встановлено, що явище політичних маніпуляцій за допомогою електронних носіїв інформації є різновидом прихованого управління, яке виникло на межі ХХ - ХХІ століть і існує на різних рівнях взаємодії між людьми. Політичне маніпулювання (від лат. manus - рука і ple - наповнювати) розглядається як явище, що включає в себе рекламу, PR та інші засоби, що виробляють у людини сталі соціально-політичні уявлення і спонукають її до діяльності, пов'язаної переважно з підтримкою одних ідей та несприйняттям інших. Дослідження цілого комплексу понять, які певним чином пов'язані з проблемою політичного маніпулювання (”інформаційне суспільство”, ”політична свідомість”, ”політичне маніпулювання”, ”масова комунікація”, ”електронні джерела політичного впливу”, ”маніпулятивний вплив”) дозволило визначити електронні джерела політичного впливу як систему сучасних технологічних засобів і процедур, що дозволяють вводити в оману велику кількість людей задля прагматичного вирішення політичних цілей.

На основі аналізу різноманітних джерел автором з'ясовано, що поняття маніпулювання використовується для позначення специфічного різновиду психологічного впливу. У цьому контексті маніпулювання свідомістю за допомогою сучасних електронних джерел політичного впливу розглядається як різновид прихованого психологічного примусу особи і суспільства, що включає програмування думок, устремлінь, цілей і психічних станів населення з метою встановлення контролю над політичними уподобаннями і переконаннями.

Усі способи політичного маніпулювання ґрунтуються на створенні та впровадженні у масову свідомість соціальних міфів. Маніпулятор, посилаючи реципієнту повідомлення у вигляді текстів чи вчинків, надає йому такі знаки, щоб він, вмонтувавши їх у контекст політичної реальності, змінив своє уявлення про дійсність у бажаному для суб'єкта маніпуляції напрямі.

Захист особистості від психологічних маніпуляцій необхідно розглядати у контексті завдань, що виникають перед об'єктом при спробі маніпулювання ним. Політичне маніпулювання - це завжди складний, прихований процес, спрямований на те, щоб змінити людську свідомість або поведінку. У процесі політичного маніпулювання завжди є суб'єкт, чиї дії спрямовані на об'єкт, зміна політичної позиції якого має відбуватися у процесі політичного маніпулювання. Найвпливовішим каналом розповсюдження маніпулятивного впливу є засоби масової комунікації (ЗМК), які останнім часом мають як технічні, так і ідеологічні можливості для досягнення маніпулятором своєї мети. Пошуки засобів убезпечення від електронних технологій маніпулятивного політичного впливу можуть розглядатися в сучасних умовах у якості одного з основних елементів національної безпеки та захисту ключових принципів демократичного розвитку.

Подолання явища політичного маніпулювання демократичними засобами пов'язане зі встановленням громадського контролю над ЗМК. Вплив ЗМК істотно залежить від сприйняття індивідом основного суб'єкта цього впливу (журналіста, власника ЗМК, органу влади тощо), а також від усвідомлення того, у чиїх інтересах (масової аудиторії, елітних груп, самого ЗМК) цей вплив здійснюється. Йдеться про формування так званого зворотного інформаційного впливу, пов'язаного, зокрема, з активним використанням Інтернету як інструменту правозахисної, громадської активності та політичної самоорганізації суспільства, а також забезпеченням постійного суспільно-політичного діалогу з можливістю електронного зворотного зв'язку в реальному часі між владою та громадянами.

Якісно нові інтерактивні можливості глобальної мережі долають географічні та структурні обмеження прямої політичної участі, колективних дій, усувають дистанцію між громадянами та особами, які приймають політичні рішення. Інтернет у зазначеному контексті вже виступає як особливе середовище взаємодії людей, поведінка яких регулюється етикою та нормами моралі, що відрізняються від традиційно прийнятих у суспільстві. Для ефективного використання Інтернету необхідно глибоко розуміти специфіку впливу цього комунікативного засобу, інакше є ризик використання цього інструменту не за призначенням. Саме з цим, власне, і пов'язана логіка вибору автором теми запропонованого дослідження.

У другому розділі - ”Форми політичного маніпулювання свідомістю, їх соціальні наслідки і запобіжні засоби” - здійснено аналіз нових медіатехнологій, що стимулюють виникнення різноманітних форм політичного маніпулювання свідомістю, показано перспективи, які відкривають електронні джерела інформації для взаємодії влади та населення, відзначена необхідність регулювання процесу використання мас-медіа в інтересах громадян.

Нові медіатехнології, насамперед Інтернет, у сучасних умовах починають створювати нові виміри масової комунікації. Йдеться, зокрема, про запровадження так званої мережевої політики, що включає засоби віртуальної агітації, політичне консультування в режимі реального часу. Останнім часом постала тенденція використання мережевих технологій у ході конкретної боротьби за владу. Особливу активність у цьому сегменті виявляють представники еліти партій, які активно використовують Інтернет для аналізу думок і настроїв електорату; проведення опитувань і статистичних досліджень; обміну ідеями з користувачами комп'ютерної мережі Інтернет; отримання політичних даних у режимі реального часу з усього світу; аналізу реакції користувачів Інтернету на певне політичне явище тощо. Представники політичних партій використовують мережу Інтернет не тільки для узагальнення та обліку інформації, але і з метою рекрутування нових членів партії; поширення прес-релізів журналістам; впливу на певні верстви населення адресною політичною пропагандою тощо.

Використання електронних джерел як засобу масової комунікації у політичній практиці відкриває широкі перспективи для взаємодії влади і населення. Йдеться насамперед про можливість для громадян оперативно отримувати дані про голосування, що робить вибори більш прозорими і відкритими для громадськості. Мережа починає сприяти консолідації суспільства, оскільки найрізноманітніші співтовариства можуть з легкістю поширювати свої ідеї, знаходити прихильників і однодумців. Разом з тим, встановлено, що суто інформаційна спрямованість мережі Інтернет поступово змінюється чітко вираженим популістським, а іноді й агресивним підходом. Електронні засоби масової інформації поступово витісняють колишній основний інструмент посередництва між державою та суспільством - політичні партії. Активізація діяльності електоральних ЗМК сприяє розмиванню організаційної структури політичних партій, послаблюючи партійну прихильність багатьох виборців.

Електронні ЗМК не завжди можуть ініціювати чи реалізувати зміни у свідомості людей. Самі по собі вони не є інструментом творення чи руйнування. Їх негативна чи позитивна роль, а також ступінь використання маніпулятивних технологій, визначаються тим, якими силами, ким і з якою метою вони використовуються. Це дає підстави висловити думку про те, що специфіка використання електронних джерел як засобу масової комунікації у політичній практиці має як об'єктивне, так і суб'єктивне підґрунтя. Перше пов'язано з розширенням комунікативного простору та множенням інструментарію практичного застосування переваг електронних джерел політичного впливу. Друге означає формування ціннісної основи використання нових комунікативних засобів на благо людини та усього суспільства, а також підготовку відповідних фахівців, здатних адекватно забезпечувати цей процес.

Технології політичного маніпулювання ґрунтуються на систематичному впровадженні у масову свідомість різних соціально-політичних міфів, ілюзій, ідей, норм, цінностей, що повинні сприйматися без критичного осмислення. Така ситуація актуалізує проблему регулювання мас медіа. Однак, не слід забувати, що обмеження прав володіння та використання певних форм інформаційної технології може позначитися на економічному становищі сектора засобів масової інформації. Країна, де існують суворі обмеження, може відстати від інших у своєму розвитку. Щодо українських медіа, то вони коливаються між авторитарним контролем і комерційним поглядом на комунікацію як джерело надприбутків. Така ситуація є небезпечною, оскільки зумовлює розчарування суспільства у журналістиці та зниження довіри до мeдіа.

Дослідження механізмів і масштабів політичного маніпулювання, проведене у даній роботі, дозволяє зробити висновок: маніпулювання у його сьогоднішній формі звело нанівець дійсну політичну участь народу в Україні, перетворивши прояв “волі народу” на декорацію. Отже, не можна говорити про те, що в Україні існує демократія як суспільно-політична система, яка потребує участі народу в житті країни і зосередженості правлячої еліти на загальнонародних і загальнодержавних інтересах.

У третьому розділі - ”Особливості маніпулювання політичною свідомістю за допомогою електронних джерел в сучасній Україні” - проаналізовано характер маніпулювання політичною свідомістю за допомогою електронних джерел в сучасній Україні, показано можливості використання переваг Інтернету у політичній сфері, з'ясовано перспективи розвитку електронних джерел як загальнодоступного джерела інформації.

В Україні з часів отримання нею незалежності відбувається процес неухильного зростання масштабів застосування нових інформаційних технологій, серед яких особлива роль належить глобальній мережі Інтернет. Характерною ознакою вітчизняних Інтернет-видань є безвідповідальність: користувачам надається значний відсоток неправдивої інформації. Інтернет став дуже зручним інформаційним полігоном для поширення компромату щодо певних політичних сил. Усе це відбувається на тлі вибухового зростання української Інтернет-аудиторії, збільшення реального впливу мережі на політичне життя країни тепер і в майбутньому. Тим паче, що більшість українських користувачів - це молоді люди від 18 до 35 років, з вищою освітою і підвищеною соціальною активністю.

У зв'язку з більш активним використанням Інтернету ЗМІ набувають нових специфічних функцій. Українські Інтернет-ЗМК пережили стрімкий процес переходу від передплатних списків розсилки до багатофункціональних інформаційних ресурсів. В Інтернеті з'явилися версії всіх основних друкованих видань, а також самостійні Інтернет-видання. Авторитет і аудиторія деяких з них можуть цілком успішно конкурувати з друкованими ЗМІ. Розвиток українського Інтернету характеризується наступною тенденцією - бізнес вкладає у розвиток Інтернету кошти, що значно перевищують внесок держави, і таким чином саме бізнес стає основним гравцем на інформаційному та політичному полі України. Тому можна чекати на подальше інтегрування політичних партій, бізнес-структур, і, можливо, аналітичних науково-дослідних установ. Держава також намагається взяти український сегмент мережі під свій контроль. Однак її легальна боротьба з Інтернет-ЗМК є безуспішною, оскільки Інтернет-сайти залишаються поза сферою чинності закону про ЗМІ.

Розвиток новинарних Інтернет-ресурсів в Україні є закономірним. Більше того, їх кількість, різноманітність і різноспрямованість дають можливість диверсифікувати джерела інформації і почути думки усіх зацікавлених сторін, що, безумовно, є цінним надбанням свободи слова. Проте якщо використовувати для створення новинарних стрічок виключно продукти інформаційних агентств, які б оперативні і зручні у використанні вони не були, усе розмаїття буде фіктивним. До того ж, якщо застосовувати виключно технологію запозичення новин у інших Інтернет-ресурсів, то привабити відвідувачів на конкурентному ринку буде неможливо: нові ресурси, не пропонуючи насправді нічого нового, так і залишатимуться у тіні теперішніх лідерів ринку. Учасники парламентських виборів в Україні поки що у своїй виборчій кампанії потенціал Інтернету використовують незначною мірою. Тим часом, за офіційними даними, Інтернет-аудиторія України досягає 10 мільйонів осіб. Це 21,6% населення. Як свідчать данні половина з них досягли повноліття - це цілком відчутні 10-12% виборців. Навіть чверті української аудиторії Мережі вистачило б, щоб провести когось у Верховну Раду. До того ж, порівняно з іншими засобами агітації, он-лайнові - найдешевші. Відповідно, є усі підстави вважати, що попит на політичні Інтернет-ресурси в Україні невпинно зростатиме.

У розділі ”Висновки” зазначається, що сьогодні життя людей у кожному з його вимірів (соціально-економічному, політико-правовому, культурно-духовному) здебільшого визначається комунікаційними процесами, що охоплюють своїм впливом підприємства, органи державної влади та місцевого самоврядування, політичні партії, професійні об'єднання, систему освіти, побут та вільний час громадян. А це, у свою чергу, актуалізує звернення дослідників до вивчення й осмислення нових форм і засобів політичної боротьби, політичного впливу, а також трансформації усієї політичної системи суспільства у зв'язку зі зміною місця і ролі комунікаційної складової у її структурі.

Стрімке зростання використання новітніх комунікаційних технологій супроводжується збільшенням ступеня інформаційних ризиків у плані діяльності соціально-політичних інститутів та контролю за поведінкою й діями окремих індивідів. Вище зазначена обставина дає підстави зробити висновок, що подальший розвиток та удосконалення техніко-технологічної складової політичної комунікації має потребу більш чіткої нормативно-правовій регламентації, оскільки вона, поряд із розширенням публічності, відкритістю влади, підготовки та прийняття політичних рішень, несе у собі потенційну небезпеку обмеження та порушення демократичних прав і свобод особистості. електронний політичний комунікація маніпулятивний

Маніпулювання свідомістю за допомогою сучасних електронних джерел політичного впливу завдяки своїм специфічним ознакам та сфері розповсюдження зумовлює ще більший вплив на програмування думок, устремлінь, цілей і психічних станів населення з метою встановлення контролю над політичними уподобаннями й переконаннями. Отже, домінування маніпулятивних технологій у політичній сфері означає переорієнтацію демократії на латентні способи завоювання влади, спотворює її сутність і відкриває можливості для формування антидемократичних форм політичного правління. Таким чином, пошуки засобів убезпечення від електронних технологій маніпулятивного політичного впливу повинні розглядатися у сучасних умовах як ключові елементи національної і міжнародної безпеки (адже Інтернет практично не має державних обмежень) і захисту основних принципів демократичного розвитку.

Державним установам у сучасних умовах варто приділяти особливу увагу як забезпеченню власної безпеки у віртуальному просторі, так і сприянню безпечного використання мережі Інтернет своїми структурами та громадянами. Органи державної влади мають уважно слідкувати за інформаційним наповненням “всесвітньої павутини”. Ефективна протидія маніпулятивним технологіям повинна мати можливість деблокувати інформацію, необхідну для вирішення завдань управління політичними процесами, та блокувати дезінформацію, розповсюджувану і впроваджувану в систему формування загальносвітової і національної суспільної думки. Особливу увагу потрібно приділити протидії брутальному використанню маніпулятивних технологій у електронній мережі, законодавчо посилити покарання за несанкціоновані проникнення у чужі комп'ютери через інформаційно-комунікаційну мережу загального користування.

Використання у політичній сфері Інтернету разом із іншими новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями може сприяти подальшому розширенню можливостей конвенціональної політичної участі та становленню різних форм “електронної демократії”. Використання електронних джерел як засобу масової комунікації у політичній практиці відкриває широкі перспективи для взаємодії уряду та населення, реалізації ідеї участі останнього у вирішенні соціально значимих проблем. При цьому громадяни у перспективі можуть стати менш залежними від державних чиновників, експертів, політичних організацій, груп інтересів і традиційних засобів масової комунікації в питаннях збору, організації й обміну інформацією.

Обмеження прав володіння та використання певних форм інформаційної технології може позначитися на економічному становищі сектора засобів масової інформації. У цьому контексті слід усвідомити позитивні переваги й можливості Інтернету, особливо пов'язані з використанням його в політичних процесах. Тому слід зосередитись на інтегруванні зусиль політичних партій, бізнес-структур, аналітичних науково-дослідних установ, держави довкола проблеми застосування Інтернету у політиці як ефективного джерела забезпечення інформацією, легальної боротьби політичних сил, підтримки зворотного зв'язку із населенням у реальному часі.

Аналіз рівня використання маніпулятивних технологій українськими Інтернет-виданнями засвідчує застосування п'яти найпоширеніших прийомів політичного маніпулювання: наклеювання ярликів, залучення лідерів думки, висміювання, фотоманіпулювання, маніпулювання опитуваннями. І хоч досліджені маніпулятивні технології не є вичерпними, можна зробити висновок, що політичне маніпулювання засобами електронного впливу не лише існує в сучасній Україні, а й набуває широкого розмаху та плюралізму форм застосування. Відповідно, настав час розробити і впровадити правову базу, що регулює мережеву політику в цілому і, зокрема, сприяти поширенню достовірної та повноцінної інформації, а також регулювати і контролювати інформаційні потоки в національному сегменті мережі Інтернет.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Осика Г. О. Оцінка іноземними ЗМІ політичної ситуації в Україні на передодні парламентських виборів// Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства “Знання” України і спілки журналістів України. - 2006. - Вип. 1- 2. - С. 32 - 34

2. Осика Г. О. Роль Інтернету у сучасному політичному процесі// Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства “Знання” України і спілки журналістів України. - 2006. - Вип. 3- 4. - С. 28 - 30

3. Осика Г. О. Політичне маніпулювання свідомістю завдяки електронним джерелам// Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичній журнал товариства “Знання” України і спілки журналістів України Трибуна: всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства “Знання” України і спілки журналістів України. - 2006. - Вип. 5- 6. - С. 44 - 46

4. Осика Г. О. Глобальні проблеми використання Інтернету у політичній практиці// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія/ Відповідальний за випуск Ключкович А. - Ужгород: Вид-во Ужгородського національного університету “Говерла”, 2007. - Вип. 7-8. - С. 101 - 105.

5. Осика Г. О. Проблеми та перспективи використання українського сегменту Інтернету у політичній практиці// Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія/ Відповідальний за випуск Ключкович А. - Ужгород: Вид-во Ужгородського національного університету “Говерла”, 2008. - Випуск 9. - С. 79 - 82.

АНОТАЦІЯ

Осика Г.О. Електронні джерела політичного впливу: форми маніпулювання свідомістю та засоби їх обмеження. - Рукопис. (193 с.)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів 2008.

У дисертації здійснено систематизацію електронних джерел політичного впливу із з'ясуванням конкретних форм політичного маніпулювання свідомістю громадян України та визначенням основних засобів подолання їх негативного впливу на демократизацію політичного життя українського суспільства.

У роботі визначено електронні джерела політичного впливу як систему сучасних технологічних засобів і процедур, яка дозволяє вводити в оману велику кількість людей задля прагматичного вирішення політичних цілей.

Політичне маніпулювання розглядається як небезпечний процес, що примушує громадян діяти всупереч власним інтересам. З'ясовано, що його домінування у політичній сфері означає переорієнтацію демократії на латентні способи завоювання влади, що означає спотворення її сутності й відкриває можливості для формування антидемократичних форм політичного правління. Пошуки засобів убезпечення від електронних технологій маніпулятивного політичного впливу розглядаються як основні елементи національної безпеки і захисту основних принципів демократичного розвитку.

Ключові слова: інформаційне суспільство, масова свідомість, політична свідомість, електронне урядування, політичне маніпулювання, масова комунікація, електронні джерела політичного впливу, маніпулятивний вплив.

Осыка Г.А. Электронные источники политического влияния: формы манипулирования сознанием и средства их ограничения. - Рукопись. (193 с.)

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2008.

В диссертации осуществлена систематизация электронных источников политического влияния с выявлением конкретных форм политического манипулирования сознанием граждан Украины и определением основных средств преодоления их негативного влияния на демократизацию политической жизни украинского общества.

В работе определены электронные источники политического влияния как системы современных технологических средств и процедур, что обеспечивается разнообразными формами компьютерного манипулирования сознанием и позволяет вводить в заблуждение большое количество людей с целью прагматического решения политических целей. Выявлено, что манипулирование сознанием с помощью современных электронных источников политического влияния является разновидностью тайного психологического влияния на личность и общество. Его использование означает целенаправленные действия на программирование мыслей, целей, стремлений и психических состояний населения с целью установления контроля над политическими убеждениями.

Политическое манипулирование рассматривается как опасное деяние, которое заставляет граждан действовать вопреки собственным интересам. Выявлено, что его доминирование в политической сфере означает переориентацию демократии на латентные способы завоевания власти, что означает искажение ее сущности и открывает возможности для формирования антидемократических форм политического правления. Для манипулирования сознанием с помощью электронных источников политического влияния характерны иллюзорность, закрытость, невидимый механизм, психологическое влияние на подсознание человека, влияние на болевые точки общественного сознания. Все способы политического манипулирования основываются на создании и внедрении в массовое сознание социальных мифов. При этом для их внедрения в общественное сознание современные средства массовой коммуникации используют самые современные психологические и технологические способы влияния и, соответственно, требуют применения законодательных и государственно-правовых, а также государственно-политических способов ограничения их негативного влияния. Поиски средств защиты от электронных технологий манипулятивного политического влияния рассматриваются в качестве одного из основных элементов национальной безопасности и защиты основных принципов демократического развития.

В качестве основных субъектов существенного ограничения манипулятивных возможностей электронных источников политического влияния определены: развитие плюрализма информационного пространства и свободы выбора человеком информационных источников; усиление демократических политических убеждений населения с помощью целенаправленного, честного, идейно-политического влияния на основе формирования соответствующих структур; активное использование Интернета как инструмента правозащитной, гражданской активности и политической самоорганизации общества; обеспечение постоянного общественно-политического диалога с возможностью электронной обратной связи в реальном времени между властью и гражданами с целью преодоления рецидивов административно-командной системы на всех уровнях властной иерархии; развитие эффективной информационно-коммуникационной конкуренции в сегменте завоевания и сохранения политической власти.

Показано, что использование электронных источников как средства массовой коммуникации в политической практике открывает широкие перспективы для взаимодействия власти и населения, реализации идеи их участия в решении социально значимых проблем. Идеальной формой представляется самоуправление с помощью электронного опроса общественного мнения без какого-либо участия профессиональных политических коммуникаторов.

В этом контексте исследовано состояние украинского сегмента Интернета, а также его специфику как источника манипулятивных технологий. Доказано на конкретных примерах, что использование манипулятивных технологий украинскими Интернет-изданиями свидетельствует о применении пяти наиболее распространенных приемов политического манипулирования: навешивание ярлыков, привлечение лидеров мысли, осмеяние, фотоманипулирование, опросное манипулирование. На этом основании сделан вывод, что политическое манипулирование средствами электронного влияния не только имеет место в современной Украине, а и приобретает широкий размах и плюрализм форм использования. С одной стороны, это необходимо сегодняшнему украинскому политическому режиму как условие его стабильного существования, с другой стороны - это диктуется бурным научно-техническим прогрессом, при котором возникают новые формы контроля за личностью и ее сознанием.

Ключевые слова: информационное общество, массовое сознание, политическое сознание, электронное правительство, политическое манипулирование, массовая коммуникация, электронные источники политического влияния, манипулятивное влияние.

Osyka G.A. Electronic sources of the political influence: consciousness manipulation forms and means of their restriction. - Manuscript (193 p.)

Candidate of political sciences scientific paper - specialty 23.00.02, political institutions and processes. - Ivan Franko National University of Lviv, Lviv, 2008.

Electronic sources of the political influence has been systematized, and specific forms of Ukrainian citizens' consciousness political manipulation and the main means of their negative influence on the Ukrainian society political life democratization overcoming have been determined in the thesis.

The electronic sources of political influence have been determined as a system of contemporary technological procedures, which is provided with various computer consciousness manipulation forms, and gives opportunities to mislead a large number of people to achieve pragmatic political goals. It has been ascertained that political manipulation's domination in the political sphere means democracy's reorientation to latent ways of the attainment of power. The search of the ways of protection from electronic technologies of manipulative political influence is considered as one of the main elements of the national basic principles of state security.

It has been proved on the specific examples that the use of the manipulation technologies by the Ukrainian Internet editions is the evidence of the five most widespread political manipulation methods use: pinning labels, enlisting thought leaders, mocking, photo manipulation, interrogatory manipulation. On this ground it has been drawn the following conclusion: political manipulation through the means of electronic influence not only takes place in Ukraine, but continually gains in scope and acquires pluralism of the forms of its use.

Key words: information society, mass consciousness, political consciousness, electronic government, political manipulation, mass communication, electronic sources of the political influence, manipulation influence.

Размещено на Allbest.ru