Трансформація політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні
Визначення політичного режиму як багаторівневої системи способів і методів взаємодії держави і суспільства, їх ресурсів та стратегій. Трансформація політичного режиму як сукупність переходів на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні.
| Рубрика | Политология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2015 |
| Размер файла | 37,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА СУБРЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ
Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси
РОМАНОВА Валентина Вікторівна
Миколаїв - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті "Києво-Могилянська академія".
Науковий керівник доктор політичних наук, професор Якушик Валентин Михайлович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", професор кафедри політології.
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент Новакова Олена Вікторівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, доцент кафедри політології;
кандидат політичних наук, молодший науковий співробітник Лісничук Олесь Володимирович, Інститут політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.
Захист відбудеться «23» січня 2009 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.01 у Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили за адресою: вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003, Україна.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили за адресою: вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003, Україна.
Автореферат розісланий “22” грудня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.С. Іванов
АНОТАЦІЯ
Романова В.В. Трансформація політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили. - Миколаїв, 2009.
Політичний режим визначено як багаторівневу систему способів і методів взаємодії держави і суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та стратегій, впроваджуваних в рамках певних норм політичної діяльності.
Обгрунтовано доцільність дослідження трансформації політичного режиму - сукупності переходів на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні - як процесу з "відкритим фіналом" (за нелінійним підходом).
Доповнено перелік факторів вибору та викликів стійкості сценаріїв виходу з ситуації невизначеності для в усіх регіонах та низці субрегіонів України.
Пояснено взаємний вплив трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні під час входження в інституційну невизначеність (1985 - 1995 рр.), протягом спроби інституційної стабілізації (1996 - 2002 рр.) та у процесі пошуку інституційного консенсусу (2002 - 2008 рр.).
Ключові слова: політична регіоналістика, транзитологія, трансформація політичного режиму.
SUMMARY
Romanova V.V. Transformation of political regime in Ukraine on regional and subregional level. - Manuscript.
PhD dissertation (political science), 23.00.02 - political institutions and processes. - Mykolayiv state humanitarian university named after Petro Mohyla. - Mykolayiv, 2009.
A political regime is analysed as a multilevel set of state-society interactions resulting from the configuration of political actors, their resources, strategies, and norms of political activities.
The transformation of political regime - a set of transitions on the state/central, regional, and subregional levels - is proved to be an open-ended and non-linear process.
The dissertation complements the list of factors and challenges to certain transition scenarios, valid for all of the regions and several subregions of Ukraine.
The dissertation provides the evidence of mutual influence of (sub)regional and state/central transition scenarios during the institutional uncertainty stage (1985 - 1995), in the process of institutional stabilization (1996 - 2002), and while searching for institutional consensus (2002 - 2008).
Key words: regional studies, transition studies, transformation of political regime.
АННОТАЦИЯ
Романова В.В. Трансформация политического режима в Украине на региональном и субрегиональном уровне. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Николаевский государственный гуманитарный университет имени Петра Могилы. - Николаев, 2009.
Диссертационная робота уточняет понятие политического режима, сущностью которого является многоуровневая система способов и методов взаимодействия государства и общества как результат конфигурации политических акторов, их ресурсов и стратегий в рамках определенного набора формальных и неформальных институтов - норм и правил политической деятельности.
В исследовании регионы и субрегионы выделены согласно критериям административно-территориального деления Украины. Таким образом, регионами являются области, автономная республика Крым, города Киев и Севастополь, а субрегионами - районы и города Украины.
Диссертация указывает на необходимость определения общественности как группового политического актора, способного оказывать организованное и непосредственное влияние на принятие политически значимых решений.
Предлагается выделять центробежные, наступательные и согласительные стратегии взаимодействия (суб)региональных политических акторов с общегосударственными.
Использование синергетического метода в исследовании позволило обосновать необходимость изучения трансформации политического режима (сложной и открытой системы, способной к самоорганизации) как перехода "с отрытым финалом".
Диссертация уточняет и дополняет классификацию сценариев выходов из ситуации неопределенности, предлагаемую учеными-регионалистами (В.Гельманом, С.Рыженковым, М.Бри). В частности, доказана необходимость изъятия сценария "война всех против всех" по причине несоответствия основному критерию классификации. В то же время предлагается дополнить классификацию смешанным сценарием, который предусматривает моноцентричность и доминирование компромиссных стратегий в рамках формальных институтов.
В диссертационной работе проведена периодизация ключевых институциональных изменений, определяющих функционирование и трансформацию политического режима в Украине на региональном и субрегиональном уровне:
1. Вхождение в институциональную неопределенность (1985 - 1995 гг.);
2. Попытка институциональной стабилизации (1996 - 2002 гг.).
3. Поиск институционального консенсуса (2002 - 2008 гг.), в первую очередь, в рамках конституционной реформы и реформы избирательной системы.
В диссертационном исследовании собраны и проанализированы эмпирические данные, отображающие трансформацию политического режима в Украине во всех регионах и ряде субрегионов. Обобщение материалов, посвященных характеристикам (суб)региональной элиты, реформам местного самоуправления и избирательной системы, конституционной реформе, а также региональной политике в Украине, в рамках единого теоретико-методологического подхода позволило существенно продвинуться на пути преодоления мозаичности предметного поля украинской политической регионалистики.
Обработка эмпирических данных, собранных в ходе работы над диссертацией, позволила дополнить перечень факторов выбора сценариев выхода из ситуации неопределенности, а также вызовов, стоящих на пути их стабилизации. В частности, среди факторов выделены следующие: консолидация или сегментация среды региональных и субрегиональных политических акторов; концентрация властных полномочий исполнительных и самоуправленческих структур либо разделение властей на региональном и субрегиональном уровне; политико-экономические структуры управления; региональная идентичность политических акторов и общественности.
В исследовании сделан вывод, что региональная идентичность общественности может служить вызовом моноцентричности, поскольку содействует объединению граждан для отстаивания своих интересов через воздействие на принятие политически значимых решений. Подтверждено, что ключевым вызовом консолидации сценария "победитель получает все" является вопрос преемственности доминантного политического актора. Кроме него, вызовом консолидации сценария "картель элит" является мобилизация голосов избирателей в условиях доминирования компромисных стратегий. Основным вызовом консолидации смешанного сценария названа ротация политических акторов - инициаторов выбора соответствующего сценария выхода из ситуации неопределенности. Кроме него, к перечню вызовов консолидации сценария "борьба по правилам" отнесено ограничение круга политических акторов, имеющих доступ к процессу формирования повестки дня и принятия политически значимых решений на уровне (суб)региона. В диссертации сделан вывод, что в условиях институциональной нестабильности на (суб)региональном уровне в Украине, сценарии выходов из ситуации неопределенности "победитель получает все" и "картель элит" оказываются сравнительно более стойкими, чем "борьба по правилам" и смешанный сценарий.
Ключевые слова: политическая регионалистика, транзитология, трансформация политического режима.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Дослідження регіонального та субрегіонального (проміжного між регіональним та локальним) рівня української політики часто зводяться до віддзеркалення політики загальнодержавного рівня. На нашу думку, така парадигма дослідження не враховує потенціал регіональної та субрегіональної політики, яка може бути рушієм демократичних трансформацій. Актуальність роботи полягає також у необхідності подолання мозаїчності предметного поля української політичної регіоналістики шляхом переосмислення та застосування парадигми трансформації політичного режиму для дослідження трансформаційних процесів в Україні на регіональному та субрегіональному рівні. Йдеться не лише про доцільність визначення взаємозв'язку загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівня політики в перехідному суспільстві. Сутність наукової проблеми полягає у виокремленні інституційних засад трансформації політичного режиму, а також визначенні факторів та викликів відмінних траєкторій переходу в Україні на регіональному та субрегіональному рівні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в контексті навчально-методичних програм політологічних дисциплін "Теорія поділу влади" (державний реєстраційний номер ПЛ 34878), "Політологічна теорія держави" (державний реєстраційний номер ПЛ 85645) та планової наукової теми "Сучасні концептуальні підходи до дослідження політики" (державний реєстраційний номер 0108U010243) кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська Академія" (НаУКМА).
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні закономірностей трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні як сукупності переходів, що здійснюються шляхом вибору певної конфігурації політичних акторів, інститутів та стратегій їхньої взаємодії в процесі розподілу ресурсів, а також визначення взаємозв'язку загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівня трансформації політичного режиму в Україні.
Завдання дослідження:
- систематизувати основні підходи до визначення політичного режиму та окреслити можливості їх застосування для аналізу політики регіонального та субрегіонального рівня;
- обґрунтувати вибір дослідницької парадигми трансформації політичного режиму як процесу з "відкритим фіналом";
- провести періодизацію основних інституційних змін, що визначають функціонування та трансформацію політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні;
- виокремити основні фактори вибору відмінних сценаріїв виходу з ситуації невизначеності на регіональному та субрегіональному рівнях;
- виділити ключові виклики, що їх несуть обрані сценарії виходу з ситуації невизначеності на регіональному та субрегіональному рівні;
- визначити особливості взаємозв'язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні;
Об'єкт дослідження - політичний режим як багаторівнева система способів і методів взаємодії держави і суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та стратегій, впроваджуваних в рамках певного набору норм та правил політичної діяльності.
Предмет дослідження - трансформація політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні як сукупність переходів, які здійснюються шляхом вибору сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, в контексті співставлення загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівнів трансформації політичного режиму.
Методи дослідження.
а) Загальнофілософські методи:
У дисертаційній роботі використовуються такі логічні прийоми, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза. Зокрема, аналізується сутність політичного режиму і синтезується політичний режим як поняття (підрозділ 1.1).
б) Загальнонаукові методи:
Структурно-функціональний метод дозволив вивчити структуру політичного режиму та його окремі елементи (підрозділи 1.1, 1.2).
За допомогою синергетичного методу обґрунтовано необхідність відмови від класичного уявлення про лінійний характер причинно-наслідкових зв'язків переходу (підрозділи 1.2; 3.1, 3.2).
Метод класифікації було застосовано під час уточнення класифікації сценаріїв виходу з ситуації невизначеності (підрозділ 1.2).
За допомогою історичного методу осмислено динаміку трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3.1); виокремлено особливості взаємозв'язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3. 2).
Застосування методу періодизації дозволило виокремити головні етапи інституційних змін трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні (розділ 2).
Порівняльний метод дозволив виокремити фактори та виклики, що їх несуть обрані сценарії виходу з ситуації невизначеності у різних регіонах та субрегіонах України та інших країн пострадянського простору (Литви та Росії) (підрозділ 3.1), а також визначити особливості взаємозв'язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3.2).
Також використано результати польових досліджень та інтерв'ювання. Безпосередньо - під час дослідження кількох українських субрегіонів, а також опосередковано - стосовно регіонів України, Росії та Литви (відповідні польові дослідження було проведено російськими та японськими вченими, а автор дисертації брала участь у обговоренні їх результатів) (підрозділ 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації було отримано такі нові результати:
1. Уточнено поняття політичного режиму, сутність якого полягає у системі взаємодії держави та суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та стратегій в рамках певного набору формальних і неформальних інститутів.
2. Вперше на вітчизняних теренах обґрунтовано доцільність дослідження трансформації політичного режиму як переходу з "відкритим фіналом" (на відміну від лінійного процесу трансформації політичного режиму як переходу від недемократичного до демократичного).
3. Удосконалено класифікацію сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, що визначають траєкторії трансформації політичного режиму, запропоновану вченими-регіоналістами В.Гельманом, С.Риженовим, М.Брі. Доведено необхідність виключення з класифікації сценарію "війна всіх проти всіх" з огляду на невідповідність її ключовому критерію (використання силових стратегій політичних акторів за умови поліцентричності свідчить про продовження процесу переходу). Класифікацію доповнено змішаним сценарієм виходу з ситуації невизначеності, що має наслідком моноцентричність та взаємодію політичних акторів у рамках переважно компромісних стратегій та переважно формальних інститутів.
4. Дістало подальшого розвитку положення про сутність трансформації політичного режиму як втрату рівноваги його елементів. Зокрема, обстоюється думка, що саме інститути - норми та правила політичної діяльності - визначають етапи та траєкторії переходу.
5. Вперше зібрано та проаналізовано в рамках єдиного теоретико-методологічного підходу емпіричні дані щодо трансформації політичного режиму в Україні в усіх регіонах та низці субрегіонів, що дозволило доповнити перелік основних факторів вибору та викликів стійкості сценаріїв виходу з ситуації невизначеності в Україні на регіональному та субрегіональному рівнях.
6. Вперше визначено характер взаємозв'язку етапів та траєкторій трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівнях. Зокрема, обстоюється думка, що вибір сценарію виходу з невизначеності "картель еліт" на загальнодержавному рівні на етапі інституційної стабілізації став компромісом між загальнодержавними та (суб)регіональними політичними акторами.
Достовірність наукових положень та висновків дисертаційного дослідження підтверджується аналітичними методами та практикою.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Результати теоретичної частини дисертаційного дослідження уточнюють теоретико-методологічний апарат політичної регіоналістики та транзитології. Зібрані дані стосовно трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні доповнюють емпіричну базу української політичної регіоналістики. Матеріали дисертації використовувалися в навчальному процесі при викладанні лекційних курсів та науково-практичних семінарів з політології на кафедрі політології НаУКМА.
Особистий внесок здобувача. З надрукованих праць у співавторстві в дисертації використані положення, які виключно є результатом роботи здобувача. Особистий внесок автора у спільних роботах складає половину загального обсягу.
Апробація результатів дослідження. Тематика особливостей функціонування регіональної влади в Україні була апробована в рамках однойменної доповіді автора на ІІІ Всесвітньому форумі українців (Київ, серпень 2001 р.). Методологія, використана у дисертаційному дослідженні, була застосована автором при наповненні аналітичного сайту "Політичні еліти українських регіонів" (http://src-h.slav.hokudai.ac.jp/ukrregions/index.html) Центру слов'янських досліджень (Японія) та Центру соціально-політичних досліджень при НаУКМА (Україна). Результати аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів трансформації політичних режимів було викладено у доповіді "Кореляція зовнішніх орієнтирів і трансформацій політичних режимів держав пострадянського простору" на Міжнародному науковому семінарі "Зовнішній тиск та державна політика в країнах СНД: прийняття чи супротив?" (CERI - Sciences-Po, Париж, жовтень 2006 р.). Вплив виборчої системи на трансформацію політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні було проаналізовано у доповіді "Електоральна карта місцевих виборів 2006 р.: фактор політичної регіоналізації чи політичного різноманіття?" на П'ятій міжнародній конференції "Політична наука та політичний процес у РФ та СНД" (Євразійська мережа політологічних досліджень, Москва, лютий 2007 р.). Варто відзначити доповідь "Політична культура як фактор трансформації політичних режимів на регіональному та субрегіональному рівні в Україні" на Міжнародній науковій конференції "Політична культура: проблеми концептуалізації" (НаУКМА, Київ, травень 2008 р.).
Публікації. Результати роботи опубліковано у 11 наукових публікаціях, 9 з яких підготовлено особисто і 2 у співавторстві (де особистий внесок дисертанта полягає у використанні синергетичного методу для аналізу парламентських виборів 2002 р. в Україні, а також у дослідженні кадрових змін керівного складу органів місцевого самоврядування та державної влади у районах Харківської області), 4 з яких надруковано у фахових виданнях з політичних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (які поділяються на сім підрозділів та два пункти), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 175 стор., список використаних джерел включає 317 найменувань, розміщених на 34 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі розкрито актуальність обраної теми, визначено ступінь її наукової розробки, окреслено предмет та об'єкт, сформульовано мету та завдання, зазначено теоретико-методологічні засади дослідження, наукову новизну отриманих результатів, їх апробацію.
У розділі 1. Теоретико-методологічні основи дослідження трансформації політичних режимів здійснено огляд літератури, присвяченої дослідженню політичного режиму як такого та його трансформації на регіональному та субрегіональному рівні. У підрозділі 1.1. Політичний режим на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні систематизовано політико-системний та транзитологічний підходи в рамках політичної регіоналістики, а також уточнено поняття політичного режиму, сутність якого полягає у багаторівневій системі способів і методів взаємодії держави та суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та впроваджуваних ними стратегій в рамках певного набору формальних і неформальних інститутів (норм та правил політичної діяльності). Уточнене нами поняття політичного режиму дозволяє сприймати політичний режим України як багаторівневе ціле. Вказано, що ціле може мати властивості, яких не має жодна з його частин і навпаки. Зроблено висновок, що повне осмислення політичного режиму вимагає дослідження його (суб)регіонального рівня.
Доведено доцільність віднесення громадськості до групових політичних акторів у випадку організованого та безпосереднього впливу на процес прийняття політично значущих рішень (всупереч позиції політичних регіоналістів, які вважають громадськість ресурсом для політичних акторів).
За характером взаємодії із загальнодержавними політичними акторами стратегії (суб)регіональних політичних акторів запропоновано поділяти на відцентрові, наступальні та узгоджувальні. Відцентрові стратегії можуть реалізовуватися у рамках формальних і неформальних інститутів, зокрема за умови децентралізації влади. Наступальні стратегії мають на меті якісне розширення можливостей політичних акторів формувати порядок денний та брати участь у процесі прийняття рішень щодо (суб)регіону та держави загалом через зміну статусу з (суб)регіонального на загальнодержавний. Узгоджувальні стратегії (суб)регіональних політичних акторів покликані збільшити їх ресурсну базу на місцях завдяки підтримці позицій загальнодержавних політичних акторів на рівні (суб)регіону.
З огляду на дослідницькі завдання дисертаційного дослідження, обрано визначення регіону як адміністративно-територіальної одиниці (тобто регіонами вважаються області України, Автономна республіка Крим, міста Київ та Севастополь, а субрегіонами - райони та міста України).
У підрозділі 1.2. Методологічні та концептуальні підходи до осмислення трансформації політичного режиму за допомогою синергетичного інструментарію обґрунтовано вибір "нелінійного" підходу для аналізу трансформації політичного режиму. Вказано, що у ситуації невизначеності (біфуркації) траєкторії переходу невідомі. Лише вибір сценарію виходу з ситуації невизначеності (вибір домінантного атрактора) дозволяє визначити напрямок "прибуття" (траєкторію трансформації) політичного режиму як складної та відкритої системи, що самоорганізується.
У рамках синергетики як галузі пізнання політичний режим визначено як складну та відкриту систему, внутрішні властивості якої є джерелом саморозвитку. Необхідність врахування закономірностей трансформації політичного режиму на (суб)регіональному рівні пояснено тим, що саме під час біфуркації, якою є трансформація політичного режиму, відзначається можливість підсистем впливати на систему.
Запропоновано виключити з класифікації виходів з ситуації невизначеності сценарій "війна всіх проти всіх" через невідповідність її ключовому критерію. Доведено, що використання акторами силових стратегій у випадку відсутності домінуючого актора не веде до досягнення рівноваги, але свідчить про продовження трансформації. Натомість вказано на доцільність виокремлення додаткового сценарію виходу з ситуації невизначеності (змішаного), що продукує моноцентричність та вибір компромісних стратегій за умови переваги формальних інститутів (приклад Івано-Франківської області після Помаранчевої революції (Україна) та район Вількавіскіс (Литва)).
Спираючись на тезу В.Гельмана про сутність трансформації політичного режиму у втраті рівноваги його елементів, доведено, що саме інститутам - нормам та правилам політичної діяльності - належить ключова роль у його консолідації.
У розділі 2. Головні етапи інституційних змін на регіональному та субрегіональному рівні в Україні здійснено аналіз інституційних змін, які визначають функціонування та трансформацію політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні з часів перебудови дотепер, що дозволило виокремити такі три основні етапи:
1) входження в інституційну невизначеність (1985 - 1995 рр.);
2) спробу інституційної стабілізації (1996 - 2002 рр.);
3) пошук інституційного консенсусу (2002 - 2008 рр).
У підрозділі 2.1. Входження в інституційну невизначеність (1985 - 1995 рр.) зроблено висновок, що входження в інституційну невизначеність проявилося у частих змінах норм та правил політичної діяльності, які регулювали баланс сил у середовищі політичних акторів в центрі та на місцях. Йдеться про поділ управлінських та економічних ресурсів між місцевими радами, Представниками Президента, місцевими державними адміністраціями тощо в рамках формальних та неформальних інститутів.
Метою реалізації відцентрових (приклад регіональних політичних акторів АРК) та узгоджувальних (приклад регіональних політичних акторів Запорізької області) стратегій політичних акторів названо розширення власних можливостей формування порядку денного та прийняття рішень. Зменшення популярності відцентрової стратегії (суб)регіональних політичних акторів пояснено зростанням управлінської та економічної доцільності реалізації узгоджувальної стратегії взаємовідносин із загальнодержавними політичними акторами у рамках формальних та неформальних інститутів.
У підрозділі 2.2. Спроба інституційної стабілізації (1996 - 2002 рр.) досліджено кроки до інституційного посилення загальнодержавного політичного актора - Президента - у рамках формальних (зокрема, Конституції) та неформальних (приклад "касикізму" за К.Мацузато) інститутів. Вказано на слабку здатність (суб)регіональних політичних акторів до самоорганізації в рамках формальних інститутів, недостатню для лобіювання власного бачення порядку денного країни. Натомість підтверджено їхню здатність до самоорганізації шляхом застосування неформальних інститутів, зокрема в рамках регіональних груп впливу, які, завдяки успішній реалізації узгоджувальних стратегій, стали вагомими суб'єктами політичного та економічного процесу в Україні. Відзначено реалізацію наступальних стратегій (суб)регіональних політичних акторів (приклад регіональних політичних акторів Дніпропетровщини).
Підрозділ 2.3. Пошук інституційного консенсусу (2002 - 2008 рр.) присвячено аналізу конституційної реформи та реформи виборчої системи, в рамках яких відбувається пошук інституційного консенсусу, зумовлений неможливістю інституційної стабілізації в умовах крихкого балансу сил у середовищі загальнодержавних та (суб)регіональних політичних акторів.
У пункті 2.3.1. Конституційна реформа: перебіг та перспективи (2002 - 2008 рр.) зроблено висновок, що дотепер конституційна реформа не стала платформою для консенсусу у середовищі політичних акторів. Однією з ключових складових політичної та експертної дискусії на предмет її продовження названо визначення формату взаємин по лінії "центр - регіони". Крім змістовного наповнення конституційної реформи, вказано на актуальність питань визначення механізму підготовки проекту Конституції, а також способу її прийняття.
У пункті 2.3.2. Пропорційна виборча система: інституційні наслідки (2004 - 2008 рр.) вказано, що одним з основних наслідків запровадження пропорційної виборчої системи для парламентських та місцевих виборів в Україні стала зміна балансу сил у середовищі політичних акторів. Крім очікуваної ротації політичних акторів загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівнів, відзначено успіх регіональних блоків політичних партій і політичних партій та блоків "під місцевих лідерів". До наслідків впровадження реформи виборчої системи віднесено слабку представленість політичними партіями інтересів територій у органах місцевого самоврядування.
Зроблено висновок, що ані впровадження конституційної реформи, ані проведення парламентських та місцевих виборів за пропорційною виборчою системою не посприяли компромісу у середовищі політичних акторів, зокрема стосовно поділу управлінських та економічних ресурсів по лінії "центр - регіони".
У розділі 3. Процес трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні здійснено аналіз трансформації політичного режиму в Україні в усіх регіонах та низці субрегіонів, а також співвіднесено загальнодержавний, регіональний та субрегіональний рівні переходів, що дозволило виокремити фактори та виклики, які постають перед сценаріями виходу з невизначеності.
У підрозділі 3.1. Сценарії трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні підтверджено, що процес трансформації політичного режиму, що розмежовує політичних акторів на прибічників та супротивників збереження наявної моделі управління, є викликом їх консолідації. Також вказано, що сегментацію консолідованого середовища політичних акторів (суб)регіонального рівня можуть стимулювати їх відмінні стратегії щодо загальнодержавних політичних акторів. Серед факторів моноцентричності виділено концентрацію владних повноважень виконавчих та самоуправлінських структур, зокрема в рамках формальних інститутів. Підтверджено, що основним викликом моноцентричності є питання наступництва домінантного політичного актора. Крім питання наступництва, викликом для "картелю еліт" названо мобілізацію голосів виборців силами домінантного політичного актора у рамках формальних інститутів (норм та правил політичної діяльності). Розширення кола політичних акторів, долучених до процесу формування порядку денного та прийняття рішень на місцях (в тому числі через залученість громадськості), названо ключовим фактором вибору сценарію "боротьба за правилами". Фактором вибору змішаного сценарію переходу названо повторювану ситуація невизначеності, що стає свідченням неможливості консолідації попередньо обраного сценарію переходу. Основним викликом переваги формальних інститутів названо ротацію основних політичних акторів - ініціаторів вибору відповідного сценарію переходу, а також брак інституційної стабільності.
Вказано, що національна та регіональна ідентичності не мають обов'язково взаємовиключного характеру. Доведено, що регіональна ідентичність сприяє консолідації середовища політичних акторів та персоніфікації характеру їхньої взаємодії, що стає фактором полегшення домовленостей, досягнутих за допомогою неформальних інститутів, а також фактором їх легітимації серед громадськості. Водночас вказано, що регіональна ідентичність може виступити фактором консолідації громадськості, надаючи останній суб'єктності у питаннях формування порядку денного та процесу прийняття рішень на місцях. У такий спосіб, доведено, що регіональна ідентичність відіграє двовимірну роль у процесі консолідації політичного режиму, оскільки може сприяти моноцентричності у випадку консолідації середовища (суб)регіональних політичних акторів, а також обмежувати її за умови консолідації громадськості.
Зроблено висновок, що в умовах браку інституційної стабільності сценарії "переможець отримує все" та "картель еліт" виявляються більш стійкими, ніж "боротьба за правилами" та змішаний сценарій виходу з ситуації невизначеності на регіональному та субрегіональному рівні в Україні.
У підрозділі 3.2. Взаємозв'язок трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні відзначено одночасність входження політичного режиму у невизначеність на загальнодержавному та (суб)регіональному рівні, що розпочалося ще за часів УРСР. Доведено, що протягом інституційної невизначеності було підсилено суб'єктність (суб)регіональних політичних акторів, що дозволило їм впливати на вибір сценарію виходу з невизначеності на загальнодержавному рівні ("картель еліт") у рамках такого формального інституту, як Конституція (1996 р.). Відзначено, що президентсько-парламентська форма правління, закріплена у Основному законі, передбачала наявність домінантного політичного актора - Президента. Крім фіксації домінантності, вказано на широкі можливості використання неформальних інститутів (норм та правил політичної діяльності) в процесі прийняття та реалізації рішень з огляду на інституційне ускладнення розв'язання конфліктів між гілками влади в рамках формальних інститутів.
Зроблено висновок, що конкуренція у середовищі (суб)регіональних політичних акторів під час спроби інституційної стабілізації стала ресурсом управління загальнодержавного політичного актора. Каталізатором "дрейфу" до сценарію "переможець отримує все" на загальнодержавному рівні названо домінування цього сценарію у (суб)регіонах походження політичних акторів, які успішно реалізовували наступальні стратегії. Водночас саме численні імпульси політичних акторів загальнодержавного та (суб)регіонального рівня до поліцентричності унеможливили перехід до сценарію "переможець отримує все" на загальнодержавному рівні.
Обґрунтовано неможливість консолідації "картелю еліт" в умовах наявної на той час структури загальнодержавних та (суб)регіональних політичних акторів, свідченням чого названо Помаранчеву революцію. Вказано, що ступінь неприйняття сценарію виходу з невизначеності, що виключав з процесу прийняття рішень значну частину політичних акторів, в тому числі, (суб)регіонального рівня, виявився достатнім для зміни логіки трансформації політичного режиму в Україні. Зроблено висновок, що дестабілізація політичного режиму на (суб)регіональному рівні у постреволюційній Україні стала одним з наслідків затягнення пошуку інституційного консенсусу у середовищі політичних акторів. Відзначено, що участь політичних акторів (суб)регіонального рівня у цьому процесі є неоднозначною, оскільки вони більшою мірою залучені у процес формування порядку денного подальших інституційних змін, ніж у процес прийняття рішень щодо змін до Конституції та виборчої системи.
політичний режим регіональний держава
ВИСНОВКИ
У дисертації узагальнено теоретичні підходи до осмислення політичного режиму та запропоновано нове вирішення наукової проблеми трансформації політичного режиму в Україні, що полягає у визначенні закономірностей його трансформації на регіональному та субрегіональному рівні.
Застосування структурно-функціонального методу до дослідження політичного режиму, зокрема у рамках транзитології та політичної регіоналістики, включно із теорією міських режимів, дозволяє обґрунтувати багаторівневу природу політичного режиму як єдиного цілого, що є системою способів і методів взаємодії держави та суспільства як результату конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та впроваджуваних ними стратегій в рамках певного набору формальних і неформальних інститутів (норм та правил політичної діяльності). За такого підходу регіони та субрегіони України виокремлюються за адміністративно-територіальним критерієм.
В умовах організованого та безпосереднього впливу на процес прийняття рішень громадськість як суб'єкт політики може бути груповим політичним актором.
Стратегії взаємодії (суб)регіональних політичних акторів із загальнодержавними варто поділяти на відцентрові, наступальні та узгоджувальні.
Застосування синергетичного методу дозволяє зробити висновок, що політичний режим є складною та відкритою системою, що самоорганізується, а його трансформація є нелінійним процесом, напрямок розвитку якого неможливо визначити у ситуації невизначеності (біфуркації). Траєкторію подальшої трансформації політичного режиму визначає лише вибір сценарію виходу з невизначеності (домінантний атрактор).
Доцільно виключити з класифікації виходів з ситуації невизначеності сценарій "війна всіх проти всіх" через невідповідність ключовому критерію. Перевага силових стратегій за умови поліцентричності не веде до встановлення балансу сил у середовищі політичних акторів. Дослідження переходів на регіональному рівні в Україні дозволяє виокремити змішаний сценарій виходу з ситуації невизначеності, який передбачає моноцентричність, використання політичними акторами компромісних стратегій та переважно формальних інститутів (достовірність висновку підтверджується практикою інших пострадянських країн, зокрема Литви).
Вбачаючи сутність трансформації політичного режиму у втраті рівноваги його елементів (за В.Гельманом), обстоюється думка, що саме інститути - норми та правила політичної діяльності - визначають етапи та траєкторії переходу. Систематизація та узагальнення основних інституційних змін у процесі трансформації політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні дозволяє виокремити такі їх головні етапи:
1) входження в інституційну невизначеність (1985 - 1995 рр.);
2) спробу інституційної стабілізації (1996 - 2002 рр.);
3) пошук інституційного консенсусу (2002 - 2008 рр.).
Зміни балансу сил у середовищі (суб)регіональний політичних акторів внаслідок низки реформ управління на етапі входження в інституційну невизначеність визначили домінування відцентрових та узгоджувальних стратегій взаємодії із загальнодержавними політичними акторами. Вибір конституційної моделі засвідчив старт спроби інституційної стабілізації та виходу з ситуації невизначеності за сценарієм "картель еліт". Наступальні стратегії регіональних політичних акторів призвели до розширення участі у визначенні порядку денного та процесі прийняття політично значущих рішень та до спроб "експорту" сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, що довели ефективність на регіональному рівні. Вичерпаність можливостей консолідації політичного режиму на загальнодержавному рівні за сценарієм "картель еліт" стала наслідком неможливості встановлених інститутів регулювати крихкий баланс сил у середовищі політичних акторів та зумовила пошук інституційного компромісу.
Порівняльний аналіз емпіричних даних, співставлення результатів польових досліджень, а також огляд теоретико-методологічної літератури щодо трансформації політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні дозволяє доповнити та систематизувати основні фактори вибору та виклики стійкості сценаріїв виходу з ситуації невизначеності.
Регіональна ідентичність слугує фактором консолідації середовища (суб)регіональних політичних акторів. Піднесення регіональної ідентичності громадськості сприяє її суб'єктивізації, що породжує виклики моноцентричності. Концентрації владних повноважень виконавчих та самоуправлінських структур сприяють не лише неформальні, але і формальні інститути. Взаємодія із загальнодержавними політичними акторами може стати фактором сегментації консолідованого середовища політичних акторів (суб)регіонального рівня. Управлінські ротації у (суб)регіонах можуть сприяти як поліцентричності, так і моноцентричності та легітимізації використання силових стратегій. Перевазі компромісних стратегій у порівняно сегментованому середовищі політичних акторів сприяє політична традиція балансу сил.
Знаходить своє підтвердження положення політичних регіоналістів про доцільність віднесення політико-економічних структур управління до факторів вибору сценаріїв виходу з ситуації невизначеності. Ключовим фактором вибору сценарію "боротьба за правилами" є розширення кола політичних акторів, долучених до процесу формування порядку денного та прийняття рішень на рівні (суб)регіонів. Фактором вибору змішаного сценарію переходу стає повторювана ситуація невизначеності внаслідок нестійкості попередньо обраного сценарію насамперед через перевагу неформальних інститутів в умовах моноцентричності. Додатковим фактором змішаного сценарію є переконання (зокрема, підтверджене управлінським досвідом) домінантного політичного актора у необхідності обрання компромісних, а не силових стратегій задля досягнення більшості своїх цілей. Підтверджено, що основним викликом моноцентричності є питання наступництва, що постає перед домінантним політичним актором. Крім нього, викликом для компромісних стратегій сценарію "картелю еліт" є електоральна мобілізація. Основним викликом для переваги формальних інститутів є інституційна дестабілізація та ротація політичних акторів - ініціаторів вибору відповідних сценаріїв переходу. Зазначені виклики можуть спричинити не тільки входження в нову ситуацію невизначеності, але й поступовий "дрейф" до іншого сценарію.
Співставлення досвіду переходів на (суб)регіональному рівні в Україні протягом усіх етапів інституційних змін свідчить про порівняно більшу стійкість сценаріїв "переможець отримує все" та "картель еліт", ніж "боротьба за правилами" та змішаного сценарію.
Входження політичного режиму в Україні в інституційну невизначеність супроводжувалося піднесенням суб'єктності (суб)регіональних політичних акторів, що дозволило їм впливати на вибір сценарію виходу з невизначеності на загальнодержавному рівні ("картель еліт"). Крихкий баланс сил в середовищі загальнодержавних та (суб)регіональних політичних акторів під час спроби інституційної стабілізації став на заваді консолідації "картелю еліт" на загальнодержавному рівні. Наслідком пролонгації етапу пошуку інституційного консенсусу на загальнодержавному рівні стала дестабілізація політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні.
Отже, дисертаційне дослідження дозволило виявити основні закономірності трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні, що відповідає на запит удосконалення теоретичних підходів та систематизації емпіричної бази політичної регіоналістики та транзитології в Україні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Костырина В., Пресняков И. Движение руководящего состава субрегионального уровня // Регіони України: Хроніка та керівники. / Під ред. К. Мацузато, В. Якушика. - Т. 2. Харківська область. - Sapporo: Slavic Research Center, Hokkaido University, 2002. - С. 99-132.
2. Герасимчук С., Костиріна В. Українські парламентські вибори 2002 з точки зору теорії синергетики // Наукові записки НаУКМА (Науковий збірник Національного університету "Києво-Могилянська академія). - Т. 20. - Спеціальний випуск. - Ч. 1. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2002. - С. 232-235.
3. Романова В. Порівняльний аналіз трансформації політичних режимів на (суб)регіональному рівні у пострадянських країнах на прикладі України та Литви // Наукові записки НаУКМА (Науковий збірник Національного університету "Києво-Могилянська академія). - Т. 45. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2005.- С. 39-42.
4. Романова В. Особливості трансформації політичних режимів українських регіонів у постреволюційний період (2004 - 2005 рр.) // Кроки до громадянського суспільства: Постмайданове громадянське суспільство в Україні: уроки для країни та світу / За ред. В. Рубцова. - К.: Українська всесвітня координаційна рада, 2006. - С. 239-247.
5. Романова В. Особенности и перспективы трансформации государственной власти в украинских регионах посля Оранжевой революции // Политическая наука и политические процессы в Российской Федерации и новых независимых государствах. - Екатеринбург: УрО РАН, 2006. - С. 110-117.
6. Романова В. Зміна статусу регіональної політичної еліти сучасної Литви як результат реформи місцевого самоврядування // Наукові записки НаУКМА (Науковий збірник Національного університету "Києво-Могилянська академія). - Т. 57. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2006.- С. 60-64.
7. Romanova V. Political Dialogue between the EU and Ukraine as a Stimulus for Internal Transformations in Ukraine // European Union and it's New Neighborhood: Addressing Challenges and Opportunities (Scientific Conference Bulletin). - Vilnius: Mykolas Romeris University, 2007. - P. 145-160.
8. Романова В. Політичний режим у національному та регіональному форматі // Наукові записки Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України: Збірник наукових праць. - К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. - Вип. 38. - С. 257-265.
9. Романова В. У пошуках специфіки української демократії / Збірник статей. - К.: ВБФ "Поступ", 2004. - С. 75-80.
10. Романова В. Залученість громадських ініціатив та громадських об'єднань в українську політику на місцях (до сучасної версії взаємодії громадянського суспільства та держави) // Громадянське суспільство: проблеми теорії та практики. Збірник статей. - К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2008. - С. 35-42.
11. Костиріна В. Особливості функціонування регіональної влади в Україні // У майбутнє - в ім'я України. Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців, 18 - 20 серпня 2001 р. / Редкол.: М. Дробноход (голова) та ін. - К.: Товариство "Україна-Світ", 2001. - С. 285-286.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Суть поняття "політичне життя". Політична стабільність і конфлікти. Політичні відносини, що виникають при встановленні влади і в процесі володарювання. Засоби і методи підтримки стабільності політичного життя. Здійснення державою притаманних їй функцій.
реферат [41,5 K], добавлен 04.06.2014Сутність демократичного режиму - форми державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність усього населення певної країни. Форми та інститути демократії.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 12.02.2011Основні поняття власності, її види і форми. Місце власності в системі суспільних відносин. Місце власності в системі суспільних відносин, демократизація політичного режиму в Росії та трансформація власності в Росії. Перспективи розвитку власності.
реферат [18,9 K], добавлен 26.04.2009Стан наукового вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії. Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем. Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 26.08.2013Поняття політичного режиму. Загальні концепції демократії. Форми організації державної влади. Принцип поділу влади, багатопартійність, наявність легальної опозиції, принципи взаємин цивільного суспільства з державою. Теорія тоталітаризму та авторитаризму.
реферат [25,5 K], добавлен 29.03.2011Оцінка політичних вчень Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Розгляд авторитарного режиму як державно-політичного устрою суспільства. Визначення поняття "демократія". Вивчення англо-американського, континентально-європейського і тоталітарного типів культур.
контрольная работа [38,3 K], добавлен 06.02.2012Типологія ресурсів життєздатності політичних режимів. Матеріально силові та духовно-психологічні ресурси. Кореляція багатства і політичних устроїв. Стабільність політичного режиму. Стабілізація авторитаризму і демократії. Значення економічних ресурсів.
контрольная работа [24,1 K], добавлен 16.04.2011Поняття і структура політичної системи. Вироблення політичного курсу держави та визначення цілей розвитку суспільства. Узагальнення та впорядкування інтересів соціальних верств населення. Забезпечення стабільності розвитку громадської системи загалом.
реферат [17,3 K], добавлен 26.02.2015Зміст поняття політичного лідерства, його місце та роль в політичному житті суспільства. Становлення і функціонування політичного лідерства в Україні, його характерні риси і якості, виявлення сучасних тенденцій формування та розвитку даної категорії.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 02.06.2010Концептуальні підходи дослідження, аспекти формування і становлення іміджу політичних лідерів в Україні, сутність іміджелогії як соціально-політичного явища. Технології створення іміджу політичного лідера, роль особистості, ділових і моральних якостей.
реферат [30,6 K], добавлен 09.09.2010Дослідження політичного насилля. Його традиційні та нетрадиційні форми у сучасному політичному процесі. Тероризм як форма політичного насилля, залякування суспільства та держави у політичних цілях. Інформаційна війна, поневолення та ураження свідомості.
реферат [30,7 K], добавлен 18.05.2009Осмислення поняття соціально-політичного конфлікту. Визначення терміну соціального та політичного конфлікту. Типологія конфлікту. Історія розвитку соціально-політичного конфлікту. Поняття "конфлікт" в історії людства. Теорія соціального конфлікту.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 04.12.2007Сутність і різновиди партійних систем. Поняття "політичного маркетингу", його предмет, функції та види. "Політичний ринок" і "політичний товар". Особливості політичного ринку в сучасній Україні. Імідж політичного лідера. Політична символіка, як бренд.
курсовая работа [70,2 K], добавлен 07.03.2010Вивчення національних особливостей розвитку політичної системи і політичного режиму республіки Парагвай. Чинники та фактори, які впливають на швидке подолання трансформаційного переходу досліджуваної країни: від довготривалої диктатури до демократії.
курсовая работа [759,2 K], добавлен 23.06.2011Сутність і зміст політичного лідерства, історія його виникнення та розвитку, значення в сучасному суспільстві. Основні типи лідерства за М. Вебером, їх відмінні ознаки та особливості. Авторитарні лідери та демократи, їх підходи до влади та суспільства.
презентация [560,4 K], добавлен 03.01.2011Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя.
курсовая работа [856,6 K], добавлен 23.06.2011Політичне лідерство як процес постійного приорітетного, легітимного впливу на об’єкт політики. Його сутність, особливості і типологія. Теоретичні основи політичного іміджу: ключові засоби його формування, стосунки з публікою. Презентаційна політика.
курсовая работа [49,1 K], добавлен 26.12.2013Проблема Косово. "Жовтнева революція" в Югославії. Утворення Союзної республіки Югославії. Референдум і нова конституція Сербії 2006 року. Особливості трансформації югославської держави. Участь зовнішньополітичних сил у югославських змінах на поч. ХХІ ст.
курсовая работа [58,2 K], добавлен 18.09.2010Поняття державної влади і конституційне визначення її меж. Співвідношення законодавчої і виконавчої гілок державної влади в аспекті політичного режиму. Політична реформа - засіб подолання протистояння між інститутами влади і зміцнення демократичних засад.
дипломная работа [106,2 K], добавлен 18.11.2010Поняття та становлення політичного ісламу в Туреччині. Поява ісламських політичних партій та прихід до влади партії Рефах. Перемога на парламентських виборах партії справедливості та розвитку. Радикальні групування політичного ісламу в Туреччині.
курсовая работа [64,2 K], добавлен 28.04.2012
