Політико-інформаційна детермінанта протиборства з сучасним міжнародним тероризмом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

УДК 323.28:327

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Політико-інформаційна детермінанта протиборства з сучасним міжнародним тероризмом

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Постоловський Сергій Русланович

Київ - 2008

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор КАНЦЕЛЯРУК Борис Іванович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України провідний науковий співробітник;

кандидат політичних наук, доцент ШЕВЧЕНКО Олена Володимирівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародної інформації.

Захист дисертації відбудеться „9” грудня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий „6” листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат політичних наук О.В. Сушко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Динамічна глобалізація світу супроводжується численними непередбачуваними метаморфозами і катаклізмами в широкому соціоприродному вимірі, що дає підстави по-різному кваліфікувати цей феномен сучасності: як еру міжцивілізаційних глобальних зіткнень, як певну фазу панування глобальних ТНК, як період формування новітніх інформаційних суспільств, як завершальний етап становлення нового світопорядку, а відтак - й нових політичних та економічних центрів сили, якими вважають США, Європу, Китай, Японію, Росію, Індію. Крім того, у сучасному політичному дискурсі поширена ідея, що ХХІ століття пройде під знаком боротьби світової спільноти з міжнародним тероризмом як найбільшою загрозою її існуванню. Водночас окреслюються й загрози більш серйозні, зокрема, екологічна, ресурсно-сировинна, демографічна, міграційна, зростаюча соціальна контрастність.

На цьому тлі, очевидно, хибною є спроба доводити знаковість вирішального впливу на перебіг подій якогось певного чинника, адже відома спіралеподібність циклів розвитку свідчить про те, що світ опинився в черговій непередбачуваній фазі якісних трансформацій, позначеній складними формами взаємодії низки сукупних чинників, внаслідок чого (за теорією синергетики) може виникнути визначальний вектор розвитку цивілізації. Отже, обумовлюється потреба докладно дослідити реальну рольову функцію кожного з чинників у процесі глобальних змін. Відтак, актуалізується потреба вивчення ступеня впливу інформаційного ресурсу для досягнення переваг в інформаційному протиборстві з міжнародним тероризмом.

Ситуація з дослідженням цієї проблеми неоднозначна: з одного боку, чинник інформації зазвичай розглядається як дійовий засіб, який використовують терористи для досягнення своїх цілей, з іншого, висвітлюється його роль в реалізації заходів, спрямованих на протистояння тероризмові. Проте не акцентується увага на тому, що він водночас є і самосійним суб'єктом у співвідношенні як з проблемою тероризму, так і проблемою антитероризму.

Звернення до цієї теми дослідження також зумовлено необхідністю систематизації та узагальнення сучасної наукової інформації щодо політики боротьби з міжнародним тероризмом, встановлення адекватності наукових концепцій, пов'язаних з предметом дисертаційної роботи, і ще не проаналізованих в політологічній літературі, з'ясуванням реальної ролі та місця інформаційного чинника як автономного суб'єкта антитерористичного протиборства.

Важливість і значущість дослідження проблеми інформаційного чинника у боротьбі з міжнародним тероризмом зумовлюють підвищений інтерес до неї з боку багатьох науковців різних країн: політологів, соціологів, істориків, юристів та інших фахівців - теоретиків і практиків. Різні аспекти проблеми протистояння міжнародному тероризмові з використанням ЗМІ розглядалися у наукових працях зарубіжних дослідників, зокрема, Д.Андерсона, Дж.Арквілла, Б.Барбера, Ж.Бодріара, М.Брайяна, Ш.Вайна, І.Валлерстайна, Т.Веделя, Г.Веймана, Е.Германа, К.Давіда, М.Девоста, Д.Деннінга, Б.Дженкінса, Дж.Драпера, К.Еверетта, Дж.Істона, Е.Карра, М.Кастельса, Р.Кеохейна, А.Кроукера, Д.Кука, Д.Легарта, М.Лібікі, Дж.Макліндона, Г.Маклюена, Г.Міхелса, Дж.Ная, М.Невіша, К.Нейла, Д.Ралькоффа, К.Шеннона, Г.Шіллера, а також російських - С.Авсейкова, В.Ахмадулліна, Є.Бойцової, Л.Берновеця, В.Василенка, В.Гарева, А.Крутських, С.Модестова, М.Мар'їна, О.Муратова, А.Неклесси, М.Павлютенкової, І.Панаріна, В.Пєтухова, В.Петрова, С.Расторгуєва, В.Сеїдова, М.Турка, М.Уфарєва, Е.Шевельова. Вітчизняні розробки з окремих інформаційних аспектів боротьби з міжнародним тероризмом представлено у дослідженнях Г.Поцепцова, А.Гуцала, М.Ожевана, О.Литвиненка, В.Ліпкана. О.Бодрука, О.Гончаренка, В.Антипенка, В.Вакулича, О.Зернецької, Ю.Пахомова, Є.Макаренко, С.Шергіна, В.Гури, Ю.Павленка, Б.Канцелярука, С.Телешуна, В.Горбатенка, О.Бабкіної, Д.Дубова, В.Вознюка, М.Гуцало, О.Половка, М.Руденка, О.Коломійця та ін.

Авторський погляд на зазначену наукову проблему полягає в тому, що чинник ЗМІ в антитерористичному протистоянні є не лише засобом підготовки та ведення інформаційної війни, а й , водночас, цілком автономною за змістом категорією - інформаційним протиборством. У певному сенсі його можна сприймати і як першу стадію традиційної війни (у військово-тактичному вимірі, наприклад, а антитерористичних війнах в Афганістані та Іраку), а також як стадії, що супроводжують саму війну і її повоєнні наслідки.

Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень трансформацій цього міжнародно-політичного чинника, які охопили б як сучасні теоретичні концепції щодо ролі ЗМІ у боротьбі з міжнародним тероризмом, так і практику здійснення інформаційних операцій на підставі реальних міжнародних відносин держав. Тому актуальним вбачається системний аналіз зазначеної проблематики, з'ясування тенденцій виявлення невирішених питань для майбутнього розвитку глобальної системи протистояння тероризму з урахуванням інформаційної складової міжнародної безпеки.

Наукова проблема дослідження полягає у спробі парадигмального переосмислення функціональної ролі засобів масової інформації в процесах антитерористичного протиборства та ґрунтується на доцільності розгляду феномену ЗМІ в антитерористичній боротьбі через призму з'ясування їх реальної рольової функції як своєрідного чинника розв'язання (принаймні спроб розв'язання) складних конфліктів. Таке розуміння цього суспільного явища уможливить цілісне його сприйняття, що, у свою чергу, розширить епістемологічні рамки дослідження цієї актуалізованої сьогоденням проблематики.

Потреба комплексного дослідження особливостей інформаційного протиборства з міжнародним тероризмом випливає і з реалій сучасної української політики, оскільки держава постала перед доленосною проблемою вибору оптимального вектора свого розвитку з огляду на сучасні виклики та загрози для національної безпеки.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Глобалізація процесів розвитку і міжнародні та національні антикризові стратегії» (номер державної реєстрації 00099) та «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євроамериканських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U02591).

Мета дослідження полягає у з'ясуванні реальної рольової функції інформаційного чинника в організації та здійсненні антитерористичних кампаній (афганської та іракської воєн); виявленні доктринальних особливостей інформаційної політики Сполучених Штатів Америки, Федеративної Республіки Німеччини та Держави Ізраїль в умовах глобалізованого світу; визначенні реальних інформаційних викликів для національної безпеки України.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

узагальнити і консолідовано представити концептуальні підходи зарубіжних і вітчизняних дослідників до оцінки ролі ЗМІ у глобалізованому світі, критично осмислити, систематизувати та долучити до вітчизняного політологічного дискурсу теоретичні положення і висновки суспільно-політичної науки з проблем боротьби з міжнародним тероризмом;

обґрунтувати авторський концептуальний підхід до феномену ЗМІ як своєрідного чинника протиборства з міжнародним тероризмом;

з'ясувати політико-інформаційні детермінанти антитероризму;

визначити ступінь впливу інформаційного чинника на перебіг антитерористичних кампаній;

показати глобальні виміри антитерористичної стратегії США, Німеччини та Ізраїлю;

довести, що інформаційні імперативи антитерористичних кампаній є вагомим чинником геополітичної стратегії;

визначити стан і перспективи реагування України на сучасні політико-інформаційні виклики;

на підставі експертного опитування фахівців щодо впливу інформаційного чинника на антитерористичні стратегії подати відповідні узагальнення та рекомендації для політичних і суспільних інституцій України.

З врахуванням зазначеної мети та завдань дослідження об'єктом виступає сучасне інформаційне середовище в його сукупних глобалізаційних, геополітичних, безпекових та антитерористичних вимірах, а предметом дослідження визначено процес реалізації Заходом стратегії утвердження геополітичних імперативів в антитерористичній кампанії за допомогою інформаційного чинника.

Методи дослідження. Методологія розуміється як цілісний підхід, що обирається для поглибленого дослідження складної наукової проблематики, набір способів дослідження й аналізу, який уможливлює комплексність вирішення проблеми антитероризму з урахуванням дієвості інформаційного чинника. В роботі переважно використовуються загальнонаукові, загальнологічні, а також історико-хронологічний, описово-порівняльний та структурно-системний методи дослідження.

Теоретико-методологічна база дисертаційної роботи ґрунтується на комплексному використанні методів політологічного та міждисциплінарного аналізів: зокрема, застосування описово-порівняльного та історико-хронологічного методів аналізу дало змогу здійснити узагальнення вже на номотетичному рівні, тобто такому, який передбачає розгляд одиничних явищ, подій, фактів в синтезованому теоретичному форматі.

Дослідницький діапазон також був розширений за рахунок комбінованого застосування зазначених методів та елементів структурно-функціонального аналізу як власне політико-інформаційного чинника, так і самого феномену тероризму та реакції на нього світової спільноти. У дослідженні творчо використані основні методологічні положення синергетичної парадигми як щодо оцінки феномену інформації, так і ролі ЗМІ в антитерористичному протиборстві.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації визначається тим, що робота є оригінальним комплексним дослідженням проблеми політико-інформаційної детермінанти боротьби з міжнародним тероризмом в умовах глобалізації, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики формування і здійснення антитерористичних стратегій.

Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до оцінки феномену засобів масової інформації в боротьбі з міжнародним тероризмом; концептуальні підходи до інформаційного виміру політики боротьби з міжнародним тероризмом характеризується визнанням інформаційних викликів для міжнародної безпеки та необхідності протиборства з використанням антитерористичних кампаній;

авторський концептуальний підхід до оцінки феномену ЗМІ в антитерористичному протиборстві полягає у тому, що засоби масової інформації розглядаються як своєрідний чинник антитероризму; зважаючи на актуальність проблеми чинника ЗМІ, зокрема, в контексті антитерористичного протиборства, першорядної ваги набуває питання пошуку адекватної парадигми його наукового виміру;

з'ясовано політико-інформаційні детермінанти протиборства з міжнародним тероризмом; виходячи з положень теорії синергетики, яка пояснює здатність складноорганізованих систем взаємодіяти у взаємообумовленому форматі на рівні низки своїх підсистем (аттракторів), політико-інформаційну детермінанту розглянуто як одну з підсистем інформаційного протиборства, яке тлумачиться як виклик (інформаційний тероризм) та відповідь на нього (інформаційний антитероризм);

визначено вплив інформаційного чинника на перебіг антитерористичної боротьби; доведено, що засоби масової інформації виступають не лише своєрідним інструментом (знаряддям) в антитерористичних кампаніях, а й, водночас, є автономним суб'єктом цього процесу;

доведено, що інформаційні імперативи антитерористичних кампаній є вагомим чинником геополітичних стратегій США, Німеччини та Ізраїлю, політико-інформаційна детермінанта протиборства з міжнародним тероризмом є однією з домінантних в реалізації гегемоністських стратегій зазначених акторів міжнародних відносин.

розширено теоретичний діапазон вивчення актуальної проблеми ролі ЗМІ в геополітичних стратегіях; доведено, що рольова функція засобів масової інформації в антитерористичній боротьбі набуває вагомого значення як на стадіях підготовки контртерористичних операцій, так і під час проведення їх, а також у так званий «стабілізаційний період»;

визначено стан і перспективи адаптування України до нинішніх політико-інформаційних викликів; з'ясовано, що інформаційні чинники впливають на традиційні політичні відносини, зумовлюють нову концепцію боротьби з інформаційними загрозами, нові шляхи реалізації антитерористичної стратегії держави;

на основі прогностичного емпіричного дослідження представлено експертні оцінки щодо впливу інформаційного чинника на антитерористичні стратегії та розроблено рекомендації для політичних і суспільних інституцій України.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що питання ролі політико-інформаційного чинника актуалізоване як потребами теоретичного пояснення впливу цього феномену на розв'язання такої ускладненої процесом глобалізації проблеми, як протиборство з міжнародним тероризмом, так і необхідністю вироблення дійових механізмів реалізації цього завдання.

Парадигмальне переосмислення сутності явища інформації у співвідношення його з контекстом антитероризму дає можливість вийти на новий рівень його теоретичного пізнання, отже збільшує можливості успішного протистояння йому. Крім того, дослідження може бути використане для подальшого удосконалення теорії вивчення феномену інформації та її впливу на процеси глобалізації.

Теоретичні узагальнення також можуть бути використані для розробки стратегій протистояння міжнародному тероризмові (в тому числі й національної), розв'язання різних конфліктних ситуацій та безпекових проблем країн. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з теорії міжнародних відносин, конфліктології, політології, соціології та інших дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 27 жовтня, 2005 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 24 жовтня, 2006 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (Київ, 7 грудня, 2006 р.); Четвертій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція «Міжнародні відносини» (Київ, 3 березня, 2006 р.); П'ятій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція «Міжнародне право» (Київ, 2 березня, 2007 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); Шостій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Європейська та євроатлантична інтеграція України та східна політика Польщі» (Київ. 10 жовтня 2008 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 7 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених в переліку ВАК України та інших наукових і науково-навчальних публікаціях.

Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 205 сторінки, в тому числі основний текст - 182 сторінки, список використаних джерел налічує 216 найменувань українською, англійською, російською мовами.

Основний зміст дисертації

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, її актуальність, стан дослідження наукової проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади і методи дослідження, обґрунтовано концептуальні положення проблеми, наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

У Розділі 1 «Концептуальні та методологічні засади дослідження політико-інформаційної детермінанти антитероризму» обґрунтовується концепція наукової проблеми, класифікуються теоретичні і методологічні підходи до аналізу нової архітектури міжнародних відносин, з'ясовується еволюція наукової думки щодо ролі інформаційного чинника у контексті тероризму і антитероризму, окреслюються визначення процесів, явищ і понять, що характеризують політико-інформаційної детермінанти антитероризму.

Застосований автором системний підхід дав можливість проаналізувати наукову проблему в розширеному форматі, зокрема, приділити належну увагу власне як явищу тероризму, так і специфіці протиборства з ним, а також співвіднести такі поняття, як «інформаційний тероризм» та «інформаційний антитероризм», підходи до оцінки яких у дослідників неоднозначні. Так, американський тероролог Г. Вейман виокремлює вісім основних способів, які застосовують у своїй злочинній діяльності за допомогою Інтернет-сайтів терористичні угруповання: ведення психологічної війни; пошук необхідної інформації; навчання терористів; збирання коштів; пропаганда тероризму; вербування кадрів; організація мережі; планування та координування дій.

Російський дослідник В. Пєтухов зазначає, що в глобальному мережевому просторі окреслилися два основні інформаційні потоки протерористичної спрямованості: ліберально-терористичний, зорієнтований на громадську думку ліберально-демократичних кіл на Заході, та джихадський, спрямований на непримиренну боротьбу з “невірними”. Наразі інформаційні портали ліберально-терористичного спрямування фокусують увагу користувачів Інтернету, як правило, на критиці свого основного «ворога» - певної державної влади та відповідних правоохоронних структур, оскільки діями владного режиму завжди невдоволена більшість громадян, по-друге, інтернетівські заяви заборонених терористичних груп часто сприймаються як символ їхньої незалежності та свободи комунікацій.

Щодо концепцій другого, джихадистського потоку, то вони зорієнтовані на досягнення політичної мети шляхом інформаційної експансії ідей ультрарадикального ісламізму, згідно з яким всі наявні політичні інститути (демократичні, монархічні, ліберальні та ін.) протиставляються шаріатові і теократичним принципам функціонування мусульманського світу. У матеріалах, поширюваних через Інтернет ультрарадикальними терористичними угрупованнями, джихад тлумачиться як збройна боротьба, як шостий стовп віри, вінець ісламського віровчення, а участь у джихаді оголошується священним обов'язком кожного істинно віруючого мусульманина.

Для вироблення ефективних методів протистояння сучасному тероризмові концептуально важливо враховувати той очевидний факт, що так званий «терористичний Інтернет» у сучасному глобальному інформаційному просторі є динамічною системою, що постійно змінюється і зорієнтована на створення міфологізованого образу мужнього борця за віру та справедливість. Відтак, як слушно зазначають дослідники (А.Неклесса, Б.Гоффман, В.Петухов), мережа Інтернет з успіхом використовується терористичними організаціями для впливу не лише на формування громадської думки, а й навіть на певну частину експертів.

Законодавчі заборонні заходи протистояння інформаційному тероризму виявились малоефективними, оскільки Інтернет-простір практично досить складно регулювати, а тим більше контролювати. У науковій теорії превалює думка, що найбільш ефективним способом протидії інформаційному тероризмові в мережі Інтернет може бути зосередження ідеологічних та контрпропагандистських зусиль суб'єктів міжнародних відносин у неформальних мережевих сегментах глобального інформаційного простору.

Дослідження проблеми інформаційного антитероризму зумовило потребу висвітлення такого ключового її аспекту, як інформаційний виклик тероризму світовій спільноті. Відомо, що головним чинником сучасного суспільного прогресу стало масштабне виробництво і використання в усіх сферах життєдіяльності світової спільноти інформаційних продуктів та послуг, що сприяє формуванню глобального інформаційного середовища, в якому реалізуються геополітичні та конкурентні стратегії провідних інформаційно-розвинених держав світу. З іншого боку, інформатизація спричинює і низку складних проблем, зокрема, такої, як міжнародний тероризм, який викликає резонансний інформаційний ефект злочинної діяльності терористичних організацій.

Для парадигмального осмислення проблеми протистояння інформаційному тероризмові в аналітичних дослідженнях пропонується брати до уваги дію двох традиційних дихотомічно протилежних міфологічних моделей: ліворадикальної, яка ґрунтується на поширеному міфі про героя-мученика терориста; і праворадикальної, зорієнтованої на міф про небезпечного ворога, тобто суб'єкт терору. Обидві моделі мають жорстку політичну обумовленість і чималу здатність до модифікації в реаліях сучасного глобалізованого світу.

На основі дослідження загальних особливостей політико-інформаційної детермінанти антитероризму доведено, що проблема концептуалізації інформаційного антитероризму перебуває у форматі традиційного сприйняття власне явища інформаційного тероризму; вона «розчиняється» у відомих теоріях опису суспільно-політичних явищ - реалізму, лібералізму, конструктивізму та їхніх модернізованих різновидів (неореалізму, неолібералізму, неоконструктивізму та ін.). Це дало підстави зробити висновок, що в даній постановці тема досліджувалась лише фрагментарно.

Розділ 2 «Рольова функція ЗМІ в антитерористичних стратегіях» присвячено аналізу політико-інформаційної детермінанти як однієї з підсистем взаємодії з іншими акторами суспільно-політичного життя. Показано, що інформаційне протистояння з міжнародним тероризмом ускладнюється не лише масштабністю і асиметричністю цього руйнівного явища, а й очевидною несконсолідованістю світової спільноти, разючою соціальною контрастністю, жорсткою геополітичною конкуренцією, кризовими явищами в сировинно-ресурсній та екологічній сферах, неуніфікованістю юридично-правової бази щодо протиборства з тероризмом.

Для визначення реальної функції ЗМІ в сучасній антитерористичній боротьбі слід також зважати на слушне зауваження американського політолога С.М.Уолта про такий парадокс: чим більшого розмаху набуває процес поширення у світі цінностей демократії, вільного ринку і прав людини, тим більше вчених, які вивчають ці явища, не знаходять порозуміння щодо нинішніх реалій: спостерігається своєрідна конкуренція на парадигмальному рівні, за якої теоретики намагаються виокремити з існуючих «застарілих» теорій конструктивні елементи для вироблення новітньої, адекватної дійсності парадигми.

На цьому тлі особливо рельєфно простежується функція інформаційного чинника, передусім, через призму конкуренції трьох основних парадигм - реалізму, лібералізму та конструктивізму, кожна з яких пояснює певний аспект міжнародної політики: реалізм акцентує увагу на неминучому впливі влади, лібералізм обстоює дію внутрішніх сил, конструктивізм зважає на причини динамічних і часто несподіваних змін, які можна пояснити саме за допомогою конструктивістського підходу.

На залежність процесу глобальних трансформацій від впливу інформаційного чинника вказує знаний український дослідник М.А. Ожеван, який наголошував, що 11 вересня позначиться в медіа-інформаційній сфері витком «операційного кодування», тобто, посиленням використання «психосемантичного маніпулювання людськими переконаннями». Застосування медійного тероризму і антитероризму, на думку фахівця, є «невід'ємною ознакою будь-яких владних відносин», що безпосередньо впливають на процес формування громадської думки. Це особливо проявилося під час підготовки та проведення антитерористичних кампаній, коли чимало експертів та науковців намагалися теоретично «обґрунтувати» явно ідеологічну заангажованість здійснюваних інформаційно-психологічних операцій.

У розділі здійснено компаративний аналіз стратегій протиборства з тероризмом трьох різних за статусом країн (Сполучених Штатів, Німеччини та Ізраїлю), що дало можливість системно дослідити проблему, отже вийти на певний рівень достовірності результатів роботи. Проблема інформаційного антитероризму розглядається через призму традиційної американської доктрини глобального експансіонізму, в реалізації якої посутню роль відіграє чинник ЗМІ. США не приховують, що створюють потужну інформаційну систему не тільки задля утвердження світового гегемонізму, тобто, йдеться про глобальний виклик у сфері новітніх інформаційних технологій, а й задля протидії викликам міжнародного тероризму. Запровадження та успішне апробування, зокрема, у війні проти Іраку найновіших інформаційних технологій, демонструє, що інформаційний чинник стає домінантним у жорсткій конкуренції за новий переділ світу.

Зазначимо, що питанням боротьби з міжнародним тероризмом у США завжди приділяли належну увагу, оскільки ще у 1985 році було створено спеціальну комісію, яка запропонувала розробити відповідні варіанти протидії терористичним злочинам. Після подій 11 вересня 2001 року Дж.Буш-молодший проголосив основні принципи контртерористичної стратегії, яка передбачала: не піддаватися на поступки терористам; віддавати терористів до суду за скоєні злочини; чинити тиск на країни, які підтримують тероризм; створити міжнародну антитерористичну коаліцію. Значне місце відводилося інформаційно-пропагандистській діяльності: зокрема, проводилися численні прес-конференції в різних країнах з питань боротьби США з тероризмом; були створені інформаційні центри з протидії тероризму в Лондоні та Ісламабаді; велися спеціальні радіопередачі «Мережева протидія тероризму», «Іслам і США»; посилилася контрпропаганда проти арабських і мусульманських країн та проти телекомпанії «Аль-Джазіра» тощо. Отже, в такий спосіб втілювалася нова американська концепція ведення протиборства з тероризмом - «мережева війна», що базується на досягненні інформаційної переваги, збільшенні, таким чином, бойової могутності військ. Йдеться про створення глобальної інформаційної мережі Пентагона, відомої як проект «Defense Information Grad», що координується Агенцією інформаційних систем міністерства оборони США, тобто «бойового простору», в якому чільне місце відводиться саме ЗМІ.

Інформаційне протиборство з міжнародним тероризмом використовується і як ефективна складова боротьби США за реалізацію стратегії світового лідерства. Разом з військовою, точніше, в поєднанні з нею, вона забезпечує явну перевагу Америки над політичними суперниками в жорсткій конкуренції за геополітичне домінування, що обумовлює докорінні зміни у самій світ-системі. Переваги Сполучених Штатів у сфері інформаційних технологій виявляються, водночас, і їх вразливим місцем, що обумовлює потребу пошуку ефективних механізмів захисту, і, передусім, перегляду, основ інформаційної політики держави.

Під час дослідження з'ясовано, що Німеччина виробляє власну стратегію адаптування до проблеми боротьби з міжнародним тероризмом. Принципові орієнтири її зовнішньої політики послідовні і постійні: вони пройшли складне випробування процесами возз'єднання країни та зміни влади у 1998 році. Як підтвердження незмінності зовнішньополітичного курсу Федеративного уряду є участь країни в рамках «необмеженої» солідарності зі США в боротьбі проти глобального тероризму. Така концепція ФРН найбільшою мірою відповідає новим світовим політичним реаліям і реалізується у тісному співробітництві з Америкою щодо створення нового світового порядку; у сприянні процесові євроінтеграції; у прагненні розширювати зони миру, економічного процвітання шляхом врегулювання конфліктів цивілізованим і правовим способом; у спільному виробленні альтернативної позиції щодо викликів інформаційного тероризму.

Позиція Німеччини в системі міжнародних відносин є неоднозначною: активна участь в операції «терористичного Інтернаціоналу» підтверджує цю амбівалентність - солідарність у боротьбі зі спільним злом, з іншого боку, означає відмову від проектів власної політики, спричинює нереалістичні сподівання, може стати своєрідним алібі для подальшої невизначеності у сфері міжнародних відносин, обумовлює нагальну потребу чіткого визначення пріоритетів у внутрішній політиці. Для цього, вважають німецькі аналітики, потрібно, передусім, провести рекламну кампанію на користь зовнішньої політики і політики національної безпеки, визначити основні пріоритети і ресурсні можливості їх реалізації, зокрема, у сфері інформаційної політики.

Специфічне ставлення до ролі інформаційного чинника у протиборстві з міжнародним тероризмом спостерігається в антитерористичних стратегіях Ізраїлю. Виклик, кинутий тероризмом, на погляд ізраїльських дослідників зовнішньої політики, полягає в тому, що засоби масової інформації можуть сприяти збереженню демократичної відповідальності влади і суспільства та водночас забезпечувати громадськість достовірною інформацією щодо діяльності терористичних угруповань та необхідності превентивної боротьби на різних рівнях: мережевому, медійному, психологічному та пропагандистському. Досвід боротьби з тероризмом свідчить, що ЗМІ використовуються як інструмент реалізації політичних вимог екстремістських маргінальних груп. Показово, що такі терористичні угруповання, як ірландська ІРА і баскська ЕТА в Іспанії, розробили стратегію «зведення кількості жертв до мінімуму», попереджаючи поліцію про планові теракти, щоб можна було вжити своєчасних заходів для евакуації людей. Паралельно такі повідомлення надходили до місцевих ЗМІ з тим, аби вони могли своєчасно прибути на місце очікуваних подій і поінформувати про теракт населення з метою збільшення резонансності події.

Ізраїльські аналітики звертають увагу на те, що військове планування антитерористичних дій (як це спостерігалося напередодні завдання американцями бомбових ударів по Афганістану, коли намічена акція корелювалася з кількістю телевізійних включень із найзручнішим для глядачів часом) так само цинічне, як і використанням терористами ЗМІ для створення резонансу про свої діяння. Прикладом може бути трансляція арабською телекомпанією «Аль-Джазіра» інтерв'ю з Усамою Бен Ладеном та його спільниками, в яких виголошувалися заклики до ведення «священної війни» всіх мусульман проти Америки.

Зважаючи на досвід Ізраїлю, який понад тридцять років страждає від терористичних актів, фахівці наголошують на хибності існуючих підходів, головним критерієм яких обрано етнічний чинник (араби і взагалі особи близькосхідної зовнішності): він дискримінаційний, принижує гідність людини, порушує громадянські права і свободи. В нинішньому недосконалому світі, де часто нагадують про себе мусульманські терористи-смертники і викрадачі літаків арабського походження, такий підхід видається «необхідним злом». Якщо покласти на шальку терезів ізраїльські досягнення у справі забезпечення безпеки, а на другу - факти приниження гідності арабів, то виявиться, що потрібна зважена компромісна комбінація для убезпечення від дій терористів і водночас дотримання прав людини. В цьому сенсі рольова функція засобів ЗМІ набуває вирішального значення.

Здійснений науковий аналіз проблеми політико-інформаційної детермінанти як однієї з підсистем взаємодії з іншими акторами суспільно-політичного життя підтверджує наукову гіпотезу про те, що ЗМІ відіграють реальну рольову функцію в процесах антитерористичного протиборства, виступають своєрідним чинником розв'язання складних міжнародних конфліктів. Підтвердженням феномену ЗМІ в антитерористичній боротьбі є інформаційне протиборство в умовах глобалізації, яке стало стратегічним імперативом, передусім, провідних потуг світу.

Порівняльний аналіз інформаційних антитерористичних стратегій трьох різних за статусом країн - США, Німеччини та Ізраїлю уможливив висновки про те, що вони мають спільну мету, суттєво відрізняються як ідеологічно, так і за концептуальними підходами до питання використання інформаційного чинника у протиборстві з міжнародним тероризмом, оскільки зумовлені історичними традиціями, рівнем розвитку демократії, станом інформаційного простору, наявною законодавчою базою, доктринальними особливостями зовнішньої політики тощо. Відтак стратегію США можна характеризувати як глобальну, а, відповідно, Німеччини - як регіональну, Ізраїлю - як локальну.

Зміст Розділу 3 «Інформаційні виклики національній безпеці України» логічно розкриває стан і перспективи української держави щодо протистояння інформаційним викликам. Наголошується, що ця проблема пов'язана з особливостями вітчизняного державотворення і, зокрема, зі станом національного інформаційного поля. Опитування політиків чотирнадцяти європейських країн показало, що 75% з них переконані у взаємообумовленості інформаційного чинника і посилення демократії.

При цьому «інформаційна демократія» розглядається як практична політична модель, заснована на цінностях інформації в поєднанні з “соціалізованими” технологіями, що означають можливість для суспільства брати участь у прийнятті важливих політичних рішень, або ж як структура, де розгортається ефективна система взаємної відповідальності всіх соціально-політичних елементів. Теорія інформаційної демократії, з погляду європейських політиків, уможливлює поєднання політичної ідеології держави з новими тенденціями інформаційної інтеграції, що сприяє ефективному розвитку інформаційного середовища. Це стосується й України, яка саме інтелектуальну і технологічну домінанти визначила своїми стратегічними напрямками реалізації національної інформаційної політики.

До низки локальних і глобальних викликів Україні додався ще й так званий терористичний, який безпосередньо пов'язаний з проблемою національної безпеки, оскільки інформаційна безпека посідає особливе місце в системі національної безпеки, є суттєвим елементом всіх складових безпекової системи і має, водночас, й автономне значення. Відповідно, будь-які загрози для національної безпеки країни включають її інформаційну складову.

В цьому сенсі ситуація в Україні склалася досить специфічна: вона обумовлена сукупною дією багатьох об'єктивних та суб'єктивних чинників, які суттєво впливають на демократизацію суспільства, формування національного інформаційного простору. Процес розбудови демократії в Україні дає підстави для твердження про дійсно складний, однак оригінальний варіант державотворення, який характеризується спробами поєднати принципи соціалізму, капіталізму та націоналізму. Як наслідок - хронічна запекла кланова політична боротьба, стагнація промислового і аграрного комплексів, брак національно-державницької ідентичності, вразливий стан національної безпеки, зокрема й інформаційної.

Український інформаційний простір формується в складних умовах, спричинених як труднощами внутрішнього характеру, так і потужним впливом зовнішніх загроз. Передусім, йдеться про геополітичний чинник, який нині набуває особливої гостроти, зокрема, обумовлює різні види асиміляторської агресії, що нав'язує українцям чужі ідеали, менталітет інших народів, чужі звичаї, чужу мову.

У розділі на основі фактологічної бази експертного опитування компетентних фахівців для оцінки політико-інформаційних викликів для національної безпеки України (експертам було запропоновано оцінити сім стратегій здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення антитерористичної діяльності держави: розробку концепції такого забезпечення антитерористичної діяльності, створення мережі аналітичних центрів для експертизи антитерористичної діяльності; трансформацію аналітичного забезпечення урядових інституцій, причетних до ухвалення зовнішньополітичних рішень; зміну орієнтацій та переваг у зовнішньополітичному курсі України; необхідність оприлюднення аналітичних досліджень для масової аудиторії; поглиблення міжнародної аналітики як чинника забезпечення зовнішньополітичних інтересів України; створення в структурах дипломатичних місій аналітичних підрозділів з питань антитероризму) було визначено антитерористичні альтернативи України, які підтверджують вразливість держави до впливів інформаційного тероризму. Результати анкетування показують, що найбільший вплив на формування антитерористичної політики справляє сама країна, тобто її політико-інформаційна детермінанта.

В розділі доведено, що реалізація державної стратегії інформаційного протиборства з міжнародним тероризмом обумовлена дією низки ендогенних чинників, передусім, політичною нестабільністю, рівнем економічного стану, браком консенсусу у форматі «влада-народ», відсутністю національної ідентичності, несформованістю національного інформаційного простору, ступенем його залежності від інформаційної експансії інших країн.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми критичного переосмислення політико-інформаційної детермінанти боротьби з міжнародним тероризмом в контексті політико-системних, міжнародно-політичних та геополітичних елементів її впливу на міжнародну безпеку в умовах глобалізації.

Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:

Дослідження інформаційного антитероризму загалом «розчиняється» в інтелігибельному полі дослідників проблеми інформаційного тероризму за допомогою відомих теорій опису суспільно-політичних явищ - реалізму, лібералізму, конструктивізму та їхніх модернізованих різновидів. На парадигмальному рівні роль інформаційного чинника в теоріях реалізму та лібералізму багато в чому недооцінювалась, хоча й існує тенденція до його використання з маніпулятивно-політичною метою, що особливо відображено в такому явищі, як інформаційне протиборство.

Авторський концептуальний підхід ґрунтується на тому, що в антитерористичній війні чинник ЗМІ є не лише засобом підготовки до її ведення, а й, водночас, самостійною категорією, суб'єктом війни, але інформаційної, хоч в певному сенсі його можна сприймати як одну зі стадій війни в традиційному розумінні. Реальна рольова функція інформаційного чинника, крім вимірів тероризмом та боротьби з ним, визначається також його роллю як самостійного актора інформаційної війни, що є суттєвою ознакою сучасного процесу глобалізації.

Застосоване в роботі поняття політико-інформаційної детермінанти протиборства з міжнародним тероризмом має цілком конкретне смислове навантаження - ґрунтується на логічному поєднанні політичних імперативів та інформаційного, у традиційному вимірі, інструментарію їхнього практичного втілення, що підтверджено результатами здійсненого дослідження.

Виходячи з положень теорії синергетики, яка пояснює здатність складноорганізованих систем взаємодіяти у взаємообумовленому форматі на рівні низки своїх підсистем, політико-інформаційна детермінанта інформаційного протиборства є однією з підсистем, яка характеризує сучасні геополітичні взаємозв'язки та взаємовпливи з урахуванням асиметрії інформаційного розвитку.

Реалізація геополітичних стратегій провідними потугами світу безпосередньо пов'язана зі станом їхнього інформаційного простору, отже, з можливостями успішно протистояти таким викликам сучасності, як міжнародний тероризм. Особливо жорстке антитерористичне протиборство точиться в політико-інформаційній сфері, яке не без підстав кваліфікують як інформаційну війну сучасності. Проблема інформаційного протиборства у сфері боротьби з транснаціональним тероризмом логічно обумовлює потребу встановлення реальної рольової функції ЗМІ в антитерористичних кампаніях, що, зазвичай, ведуться під традиційними гаслами захисту демократії із закликом до консолідації зусиль світової спільноти для рішучого колективного протистояння цьому суспільному злу. Однак практика показує загалом слабку ефективність ставки лише на силові варіанти спротиву, який частіше виявляється паліативними, тобто, таким, що не розв'язує проблему.

Визначальною тенденцією сучасного процесу глобалізації є дедалі зростаюча роль інформаційного чинника. Відтак загострюється боротьба за ефективніше використання інформаційного ресурсу для досягнення переваг у сфері інформаційного протиборства, про що свідчить нинішня жорстка конкуренція провідних потуг світу. Компаративний аналіз суті інформаційних стратегій трьох різних за статусом країн - Сполучені Штати, Німеччина та Ізраїль - показує: попри те, що їх споріднює єдина мета, існують суттєві відмінності в їхніх концептуальних підходах до питання використання інформаційного чинника у протиборстві з тероризмом. З огляду на об'єктивні причини - історичні традиції, ментальні особливості, стан демократизації соціуму, розвиток національного інформаційного простору, зовнішньополітичні імперативи тощо - стратегію США можна охарактеризувати як глобальну (традиційно геополітичну), стратегію ж Німеччини та Ізраїлю - відповідно як регіональну та локальну.

Ситуація з дослідженням проблеми впливу ЗМІ на тероризм і антитероризм дещо неоднозначна. З одного боку, засоби масової інформації розглядаються як засіб рекламування злочинних дій терористів, з іншого - як інструмент формування підтримки громадськістю відповідних дій в боротьбі з тероризмом. Тим часом, не варто випускати з уваги, що ЗМІ водночас є самостійним суб'єктом у співвіднесенні його як з проблемою тероризму, так і антитероризму. Методи і масштаби використання інформаційного чинника в антитерористичній кампанії засвідчують, що він стає посутньою складовою процесу глобалізації.

Інформаційний простір України перебуває у стадії формування, яке ускладнене багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками - відомими проблемами державотворення, станом відносин з іншими політичними акторами, що відповідно позначається на перспективах її входження до кола цивілізованої спільноти. Низка законодавчих актів, спрямованих на формування вітчизняного інформаційного поля та убезпечення його від іноземних впливів, не поліпшує ситуацію через брак дієвих механізмів втілення цих законів у життя. Очевидно, варто критично запозичувати набутий у цій справі позитивний досвід інших країн, наприклад, Польщі, Росії, прибалтійських та східноєвропейських.

Здійснене оригінальне експертне опитування групи провідних фахівців підтверджує вразливість України у зіставленні з Росією та США до впливів міжнародного тероризму і показує, що найбільший вплив на формування антитерористичної стратегії справляє ендогенний фактор - політико-інформаційна детермінанта. Саме від нього залежать перспективи ефективного реагування України на виклики інформаційного тероризму.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

1. Постоловський С.Р. International terrorism and State territories / С.Р. Постоловський // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 59 (частина 2). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006. - С.204-211.

2. Постоловський С.Р. Проблема антитероризму і національна безпека України / С.Р. Постоловський // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 64 (частина 1). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006.- С.176-183.

3. Постоловський С.Р. Інформаційні виклики міжнародного тероризму / С.Р. Постоловський // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Грані». - Дніпропетровськ, 2007. - №4(54). - С.138-143.

4. Постоловський С.Р. Інформація як маніпулятивна складова політики / С.Р. Постоловський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 24. - С.268-277.

5. Постоловський С.Р. Інформаційні імперативи явища антитероризму / С.Р. Постоловський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 25. - С.206-217.

6. Постоловський С.Р. ЗМІ у терористичних стратегіях / С.Р. Постоловський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2007. - Випуск 26. - С.261-268.

7. Постоловський С.Р. Політико-інформаційна детермінанта антитероризму / С.Р. Постоловський // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2008. - Випуск 35. - С.310-319.

Навчальні видання, наукові брошури та інші публікації:

8. Постоловский С.Р. Закономерная связь между понятиями территории государственные государств-участников международного терроризма, государств-участников антитеррористической коалиции и государств нейтральных к международному терроризму / Е.И.Черний, М.Г.Сорока, Р.М.Постоловский и др. - Рівне: Волинські обереги, 2004. - 352с. (особистий внесок автора - 1 авторський аркуш).

9. Постоловський С.Р. Конфліктологія і теорія переговорів. Підручник / Є.Б. Тихомирова, С.Р. Постоловський. - Рівне: «Перспектива», 2007. - 389 с. (особистий внесок автора - 3 авторські аркуші).

Анотація

Постоловський С.Р. Політико-інформаційна детермінанта протиборства з сучасним міжнародним тероризмом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено політологічному аналізу концептуальних засад проблеми міжнародного антитероризму в умовах глобалізації. Робота ґрунтується на теоретичних і методологічних дослідженням наукової проблеми, узагальненні поглядів зарубіжних і вітчизняних представників політологічної думки та фактологічній базі, яку склали дані експертного дослідження.

У роботі системно досліджено проблему місця та рольової функції інформаційного чинника в протиборстві з сучасним міжнародним тероризмом на прикладі інформаційних стратегій Сполучених Штатів Америки, Федеративної Республіки Німеччини та Держави Ізраїль. Показано, що чинник ЗМІ в антитерористичній війні є не лише засобом її підготовки та ведення, а й, водночас, цілком автономною за суттю категорією - інформаційним протиборством. Таке розуміння цього суспільного явища уможливило його цілісне сприйняття, отже, розширило епістемологічні рамки цієї актуальної проблематики.

За допомогою експертного опитування провідних фахівців визначено антитерористичні альтернативи України (порівняно зі США та Росією), перспективи держави у протиборстві з сучасним міжнародним інформаційним тероризмом та розроблено рекомендації для політичних і суспільних інституцій України.

Ключові слова: політико-інформаційна детермінанта, інформаційний антитероризм, інформаційний чинник, міжнародний інформаційний тероризм, інформаційні стратегії, Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччини , Ізраїль, інформаційні виклики, Україна.

Аннотация

Постоловський С.Р. Политико-информационная детерминанта противоборства с современным международным терроризмом. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2008.

В диссертационной работе системно исследована проблема места и ролевой функции информационного фактора в противоборстве с современным международным терроризмом (на примере информационных стратегий США, Германии и Израиля). Показано, что фактор СМИ в антитеррористической войне является не только средством ее подготовки и ведения, но, в то же время, вполне автономной по существу категорией - информационным противоборством. Такое понимание этого общественного явления обусловливает его целостное восприятие, таким образом, расширяя эпистемологические рамки этой актуальной проблематики. Исследование темы информационного антитерроризма в общем «растворяется» в интеллигибельном поле темы информационного терроризма с использованием известных теорий - реализма, либерализма, конструктивизма и их модернизированных разновидностей. На парадигмальном уровне роль информационного фактора в указанных теориях во многом недооценивалась, хотя и существует тенденция его использования с манипулятивно-политической целью, что особенно отображается в таком явлении, как информационное противоборство.

Использованное в работе понятие политико-информационной детерминанты противоборства с международным терроризмом имеет вполне конкретную смысловую нагрузку - базируется на логическом соединении политических императив и информационного (в традиционном измерении) инструментария их практического воплощения, что подтверждено результатами исследования.

Определяющей тенденцией современного процесса глобализации является все более возрастающая роль информационного фактора и обострение борьба за более эффективное использование информационного ресурса для достижения преимуществ в сфере информационного противоборства, о чем свидетельствует нынешняя жесткая конкуренция ведущих стран мира. антитерористичний політика україна