Взаємодія неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з національною державою в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

ВЗАЄМОДІЯ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ З НАЦІОНАЛЬНОЮ ДЕРЖАВОЮ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

УДК 327.7:321.011.7

СОРОКА Ольга Миколаївна

КИЇВ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

ШЕЛЮК Людмила Олександрівна,

директор Рівненського інституту слов'янознавства

Київського славістичного університету.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

РИЖКОВ Микола Миколайович,

завідувач кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

кандидат політичних наук

КЛИМЕНКО Олена Анатоліївна,

старший науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Захист відбудеться 9 грудня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича,5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича,5.

Автореферат розісланий „6” листопада 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук О.В. Сушко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається, передусім, зрослим рівнем взаємозалежності світового розвитку і прискоренням процесів глобалізації, які набули стимулу після розпаду біполярної системи і закінчення ідеологічного протиборства на світовій арені. У той же час в останні десятиліття в соціальному розвиткові спільноти виникають нові явища, що стають певною мірою знаковими для новітнього процесу змін у світовій політиці.

По-перше, в умовах глобалізації вже самі темпи зростання і наявна кількість транснаціональних суб'єктів є своєрідним викликом національній державі як важливому акторові світової політики. При цьому в багатьох галузях зростання кількості транснаціональних структур - інакше кажучи, політична денаціоналізація - відбувалася більшою чи меншою мірою паралельно з суспільною денаціоналізацією.

По-друге, дедалі помітнішу роль у світовій політиці відіграє транснаціональний капітал - підприємства, групи і фірми, які контролюють свої фінансові та виробничі активи в зарубіжних країнах. Транснаціональні корпорації (ТНК) „стикаються ” з державою у такій важливій сфері суспільних відносин, як економіка. У світі ХХІ століття, що динамічно глобалізується, кількість транснаціональних корпорацій зросла у тридцять разів. Це вже не лише американські, а й європейські, японські, східно-азіатські компанії, фірми, підприємства і банки, що зайняті у найрізноманітніших секторах економіки (переважно у сфері послуг) і мають понад 700 тисяч філій за кордоном. В цьому сенсі вони мають відчутні переваги не лише перед малими державами, а й нерідко перед середніми і навіть великими. По-третє, невід'ємною ознакою останніх десятиліть стало зростаюче значення приватних і неурядових організацій (НУО). Згідно з деякими оцінками, після закінчення „холодної війни” у країнах Центральної і Східної Європи виникло понад 100 тисяч активних груп громадянського суспільства. Лише в Індії діє понад мільйон неурядових організацій. В міру того як поширювалася глобальна діяльність, набувала дедалі вагомішого значення і їх роль у світовій політиці. Навіть у тих галузях, де уряди, як і раніше, є головними дійовими особами, дедалі більше зростає активність неурядових організацій, які здійснюють контроль за діяльністю урядів. Про це переконливо свідчить діяльність таких міжнародних організацій, як Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна амністія, Earth Council та ін.

Отже, актуальність теми дослідження пов'язана як з багатоплановим розмиванням державно-центричної системи міжнародних відносин, так і з підривом традиційних „внутрішніх” повноважень держав з боку недержавних гравців, котрі зміцнюють свої позиції в контексті глобалізації світового розвитку. За цих умов проблеми взаємодії неурядових організацій і ТНК набувають особливого значення. Актуальність обумовлена також конкретним змістом, з одного боку, перспектив та можливостей, що відкриваються, а з іншого - реальних суперечностей і проблем, які постають перед спільнотою у зв'язку з потребою переходу до нового, більш справедливого і безпечного міжнародного порядку. Вивчення зазначених проблем, як і осмислення місця та ролі держави і нових транснаціональних акторів (ТНА) у становленні „глобального управління”, набуває нагальної необхідності, оскільки сприяє виробленню конкретних заходів для вибору оптимальних шляхів подальшого розвитку.

Нарешті, актуальність теми дисертації визначається й тією дискусією, яка вже декілька років триває навколо проблеми національного суверенітету в світлі глобалізації і діяльності ТНА і яка часто має прямі виходи в політичну практику. Це найбільшою мірою стосується України, котра опинилася перед низкою складних проблем державоутвердження, зокрема, й на міжнародній арені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження виконано в рамках планової науково-дослідницької теми Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України „Міжнародні та національні стратегії конкурентоспроможності в умовах глобальної корпоративізації розвитку” (державний реєстраційний номер 0101U005096).

В дисертації вирішується наукова проблема: показати роль та місце чинника взаємодії транснаціональних корпорацій і неурядових організацій з національною державою в контексті нинішніх глобалізаційних зрушень.

Об'єктом дослідження є транснаціональні актори міжнародних відносин - неурядові організації і транснаціональні корпорації.

Його предметом є процес взаємодії НУО і ТНК з національною державою в контексті глобалізації світового розвитку.

Мета, яку ставить авторка дисертації, - теоретико-політологічний аналіз змісту та основних тенденцій у взаємодії національної держави і неурядових транснаціональних акторів в умовах зростання їхньої чисельності і політичної ролі на світовій арені.

Відповідно до цього в роботі ставляться такі завдання:

простежити походження і визначити основні ознаки неурядових організацій і транснаціональних корпорацій;

розглянути еволюцію зазначених транснаціональних акторів, дати характеристику їх основних типів та розкрити роль як нових учасників міжнародних відносин;

виявити основні напрями впливу НУО на можливості держав у світовій політиці;

проаналізувати стратегії ТНК в епоху глобалізацї світового розвитку;

показати основні тенденції в розвиткові суперництва і співробітництва транснаціональних корпорацій та держав у світовій політиці.

Методологічні і теоретичні засади дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи стали праці відомих політологів, соціологів, фахівців з міжнародних відносин, в яких сформульовані центральні проблеми сучасної політичної теорії, науки міжнародних відносин, визначені основні течії, що становлять частину її змісту, а також нові завдання, які постають перед нею в епоху глобалізації світового розвитку. Важливу роль в осмисленні проблем, що розглядаються в дисертації, відіграло вивчення джерел, в яких аналізуються питання, пов'язані зі змінами у змісті ролі держави в умовах глобалізації; сучасні тенденції в еволюції міжнародних організацій та їх вплив на національний суверенітет; особливості нинішнього світового політичного розвитку; виклики, спричинені зростанням впливу транснаціональних акторів, їх інтерпретації і пропоновані відповіді.

Використання теоретичних засад синергетичної теорії багатовимірності соціоприродних явищ дало можливість здійснити структурно-функціональний аналіз взаємодії НУО і ТНК з національними державами в умовах глобалізації, зокрема, простежити еволюцію взаємозв'язків і визначити рольову функцію цих акторів у процесі міжнародного розвитку, матеріали зарубіжних досліджень, в яких розглядаються різні аспекти національного суверенітету в контексті інтернаціоналізації міжнародних відносин. Авторка активно використовувала матеріали іноземних та вітчизняних періодичних видань, наукові доробки різних аналітичних центрів.

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань, в роботі використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу із залученням принципу історизму, а також сучасні аналітичні методи наукового пізнання проблеми взаємодії транснаціональних корпорацій та неурядових організацій з національною державою в контексті глобалізації. Зокрема, творче застосування принципів історичного аналізу дало можливість простежити етапи еволюції НУО і ТНК, а також їхню взаємодію з державою. За допомогою структурно-функціонального методу вдалося з'ясувати особливості формування і практичної діяльності зазначених політичних акторів та їхню роль у процесах глобалізації. Системний метод дав змогу виявити взаємообумовлені зв'язки акторів і ступінь їхнього впливу на перебіг процесу нинішніх глобальних трансформацій.

Хронологічні рамки дисертації обумовлені тематикою дослідження і умовно охоплюють період з початку ХІХ століття по теперішній час, коли їхній вплив на міжнародні відносини набув відчутної ваги.

Джерельну базу дослідження склали наукові доробки вітчизняних і зарубіжних дослідників, котрі займаються проблемами діяльності НУО, ТНК, міжнародних неурядових організацій (МНУО), ролі в міжнародних відносинах національної держави, Найбільш значущими результатами, теоретичними висновками, що мають наукову новизну і виносяться на захист, можна вважати такі:

Не відкидаючи позитивних якостей типологій НУО та їх критеріїв, дисертантка пропонує доповнити їх класифікацією за критерієм легітимності, під якою розуміється, перш за все, допустимість співробітництва з ними з боку держав. Це дає можливість уникнути як надміру вузького розуміння поняття неурядових організацій (відносячи до них лише ті, що мають асоційований статус в ООН), так і занадто широкого їх тлумачення (що уможливлює включення до їх складу мафіозних угруповань, злочинних формувань і навіть теоретичних структур).

Маючи за свою кінцеву мету реалізацію максимальної стратегії, поведінка ТНК не зводиться лише до цього: у багатьох випадках вона залежить від факторів, пов'язаних з наявними політичними та економічними ризиками, з витратами діяльності; від характеру домінуючого на світових ринках попиту і т. д.

В сучасних умовах при будь-якій інтерпретації міжнародних відносин (яка обстоює позиції збереження головної ролі держав або ж „передає” цю роль ТНА) повинна враховуватися важлива роль недержавних дійових акторів, які функціонують на національному рівні та впливають на становище і функції держави у світовій політиці.

Поширюване твердження про витіснення держав з їх ролі головних учасників світової політики транснаціональними корпораціями не відповідає дійсності. Крім того, подібні твердження, по суті, завуальовують важливішу проблему: розв'язання тих завдань, які постають перед державами у світлі посилення міжнародно-політичної ролі транснаціональних корпорацій.

Нині проблема полягає не в тім, підривають транснаціональні неурядові актори автономію національної держави чи ні - проблема полягає в тім, як національні держави змінюють свою політику і сам процес її розробки, щоб ефективно діяти в умовах зрослої ролі ТНА.

Наукова і практична значущість дослідження обумовлена тим, що проблеми, які розглядаються, пов'язані зі зростаючою інституціоналізацією світу, глобалізацією суспільного розвитку, зі зміною ролі та місця держави у взаємодії різних суб'єктів міжнародних відносин. Зрештою, завдання ефективного управління світовими процесами, що дедалі зриміше постає перед сучасною спільнотою, перебувають сьогодні в центрі уваги наукового співтовариства. В цьому сенсі висновки, отримані в процесі дослідження, можуть стати вихідним пунктом для подальшого поглибленого вивчення проблеми національного суверенітету в контексті зростаючої ролі недержавних суб'єктів світової політики. Матеріали дисертації можуть бути використані для розробки і викладання курсів з історії політичних вчень, політології, політичної соціології, міжнародних відносин, а також для поповнення теоретичного арсеналу суміжних дисциплін.

Апробація результатів дисертаційної роботи здійснювалась на кафедрі міжнародних відносин і країнознавства Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету, на засіданні відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України; “Росія і соціальні зміни в сучасному світі.” „Ломоносов 2004” (Москва, МДУ 2004); „Моделювання міжнародних відносин ” (Київ, 29-30 квітня 2004 р.); „Концептуальні засади сучасної міжнародної політики: «константи» і «змінні»” (Рівне-Жешов, 29-30 жовтня 2007 р.). Крім того, основні положення і висновки дисертації опубліковані в 5 статтях авторки.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 203 найменування українською, англійською і російською мовами (на 20 сторінках). Загальний обсяг - 181 сторінка, основного тексту - 161 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” обґрунтовується актуальність проблеми взаємодії неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з національною державою в епоху глобалізації світового розвитку, необхідність з'ясування їхньої ролі в процесах цивілізаційного поступу; визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, поставлено дослідницькі завдання, показано авторську концепцію, визначено наукову новизну, практичне і теоретичне значення дисертації, подано її структуру.

В першому розділі - „Методологічно-теоретичні засади і джерельна база дослідження” - розглядаються традиційні концептуальні підходи до оцінки рольової функції таких транснаціональних акторів, як неурядові організації і транснаціональні корпорації, Застосований системний політологічний аналіз об'єкта дослідження передбачає розгляд його основних складових у їх взаємообумовленості та взаємодії, тобто у форматі підсистем, яких ми виокремлюємо, принаймні, чотири. По-перше, йдеться про глобалізаційний вимір, де провідну роль відіграють США, які після розпаду Радянського Союзу мають ”і можливості, і мотивації для перебудови всього світу”. Як зазначає один з апологетів ідеї американської ”обраності” - С.Патрік, Америка обстоює ”…неподільний взаємозв'язок між демократичною формою правління і стабільним порядком, ґрунтованим на гегемонії. Ось чому Сполучені Штати були таким завзятим експортером демократії протягом минулого століття”. По-друге, системний аналіз обумовлює потребу врахування такого об'єктивного чинника, як безпосередню причетність Америки до формування та використання у власних стратегічних цілях транснаціональних корпорацій і неурядових організацій. Це суттєво для розуміння авторського підходу до тлумачення теми, оскільки йдеться про основний рушійний елемент процесу взаємовідносин між трьома зазначеними акторами. Щодо наступної, третьої, підсистеми наукового аналізу, то мається на увазі власне процес взаємодії ТНК з НУО в умовах нинішнього світу, який глобалізується. По-четверте, на тлі тісної взаємодії означених підсистем рельєфніше проступає сам процес „спілкування” неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з сучасною національною державою, тобто, уможливлюється достовірність теоретичного пояснення цього явища в перебігу нинішніх цивілізаційних трансформацій.

Таким чином, логічно вмотивовується наукова проблема дисертаційної роботи: дослідити ступінь впливу ТНК і НУО на роль та місце національної держави у процесах глобалізування світу, для чого застосовується концептуальний підхід, базований на методологічних засадах синергетичної теорії багатовимірності взаємодії соціоприродних явищ.

Проблема змінюваної ролі і функцій держави в умовах зростаючої ролі недержавних акторів привертає підвищену увагу численних вітчизняних і зарубіжних дослідників. Передусім, варто назвати праці, присвячені тенденціям, пов'язаним з процесом глобалізації, який вивчається нині в рамках різних самостійних наук: в соціології, політології, історії, культурології, філософії, антропології, географії та ін. Потрібно зазначити, що в політичній науці ця проблема останнім часом через свою актуальність стала однією з найпопулярніших. На межі ХХ-ХХІ століть різні автори опублікували статті і монографії, в яких з тих чи інших позицій розглядаються ці знакові явища сучасного міжнародного життя. Причому, ще в дев'яностих роках минулого століття це були наукові розвідки переважно зарубіжних дослідників (П. Аскер, С. Берген, М. Вулф, Дж. Грум, К. Зегберс, П. Кеннеді, І. Льюард, Дж. Розенау, Р. Робертсон, Р. Сміт, С. Гантінгтон, К. Гаджієв, М. Косолапов, В. Кузнєцов, М. Лебедєва, А. Мельвіль, М. Покровський, Є. Примаков, А. Ціпкін, П. Циганков, М. Чешков та ін.).

Різні аспекти досліджуваної нами теми в контексті проблеми глобалізації розробляють вітчизняні науковці В. Г. Кремінь, І. О. Кресіна, С. Б. Кримський, В. С. Крисаченко, О. В. Курило, Д. Т. Лук'яненко, Є. А. Макаренко, Ю. М. Мацейко, О. М. Мельник, І. Ю. Николин, В. Є. Новицький, Ю. В. Павленко, Ю. М. Пахомов, Г. М. Перепелиця, І. С. Піляєв, О. В. Плотніков, М.М. Рижков, Л.В.Саакадзе, О. К. Скаленко, О. О. Сльозко, Є. Б. Тихомирова, А. М. Хахлюк, М. І. Хилько, Н. В. Ярова та ін. Тим часом в нашій постановці проблема взаємодії неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з національною державою на дисертаційному рівні не досліджувалася.

Друга група праць присвячена аналізові ролі неурядових організацій в сучасному світі. Збільшення віднедавна їхньої активності у сфері міжнародних відносин стало однією з причин зростаючого дослідницького інтересу до НУО. При цьому література, яка на сьогодні опублікована з даної проблематики, видана, в основному, англійською мовою. І це не випадково, оскільки досліджувана нами тема дотепер докладніше розроблена в інститутах і наукових центрах США та деяких країн Західної Європи (зокрема, у Великобританії). Серед авторів, предметом наукової уваги котрих є ця проблематика, можна назвати П. Аала, М. Б. Андерсена, К. Йонсона, У. Л. Лоуелла, А. С. Натсіоуса, Б. Поулічні, П. Уїллетса тощо.

Серед небагатьох російських дослідників проблеми участі неурядових організацій у врегулюванні сучасних конфліктів можна назвати А. Х. Абашідзе, І. І. Коваленка, М. М. Лєбєдєву, Г. І. Морозова, Д. А. Чурсіна. Крім того, варті уваги окремі видання, що вийшли друком ще за радянських часів („Зарубежные молодежные организации. Справочник”. - М.: Молодая гвардия, 1978; „Международные неправительственные организации и учреждения. Справочник”. - М.: Международные отношения, 1982).

Третя група праць пов'язана з дослідженням транснаціональних корпорацій та їх взаємодії з державою у сферах внутрішньої і зовнішньої політики. Це, передусім, наукові доробки, присвячені з'ясуванню самої суті ТНК, їх типології, аналізові їхніх стратегій в умовах глобалізації, а також взаємодії з державою.

У той же час проблема взаємодії неурядових організацій і ТНК з національною державою в контексті міжнародних відносин, що динамічно трансформуються, її ідейні витоки, основні положення і політичні імплікації до цього часу не були предметом спеціального дослідження вітчизняних авторів.

В другому розділі - „Неурядові організації та їх роль у світовій політиці ” - досліджуються походження та основні ознаки цих структур, їх типологія, вплив на можливості держав у світовій політиці. Виникнення та еволюція неурядових організацій є невід'ємною складовою міжнародних відносин. Незважаючи на те, що такі організації початку ХІХ ст. ще не можна було назвати міжнародними акторами у повному розумінні цього слова, з появою першої НУО можна, мабуть, говорити про появу нового типу учасників у системі міжнародних відносин. Так, „Британське і Міжнародне Товариство боротьби проти рабства ” було утворене ще в 1823 році.

Кількість неурядових організацій у світі постійно збільшувалась і вже до кінця ХІХ ст. набагато перевищувала кількість створених доти міжурядових організацій (МУО). Особливого поширення ці структури набувають у ХХ столітті (у 1909 році вже існувало 176 неурядових організацій міжнародного характеру). Причиною появи такої тенденції в міжнародній політиці можна назвати те, що до того часу в міжнародних відносинах виникла потреба у розвиткові саме недержавної форми співробітництва. Уряди держав постійно виявляли заінтересованість у безпосередній участі неурядових організацій в міжнародних справах.

Процес створення нових НУО особливо інтенсифікувався з появою на міжнародній арені Організації Об'єднаних Націй. У Статуті цієї універсальної структури, а також у статутах багатьох її спеціалізованих установ були закріплені основні положення, якими передбачалася можливість співробітництва з певними категоріями неурядових організацій. Чимало з них отримали консультативний статус при Всесвітній організації охорони здоров'я, Економічній і Соціальній Раді ООН, ЮНЕСКО та інших спеціалізованих інститутах і установах цієї організації. Відповідно до статей 58 та 77 Статуту ООН, був створений спеціальний інститут консультативного статусу неурядових організацій. Отримавши такий статус, НУО почали координувати свою діяльність з Організацією Об'єднаних Націй, проводячи з цією метою, зокрема, спеціальні щорічні конференції. В результаті у 1950 р. було прийняте рішення про створення спеціальної структури - Конференції неурядових організацій з консультативним статусом при ЕКОСОР ООН.

Таким чином, починаючи з середини минулого століття, неухильне збільшення кількості неурядових організацій у світі поступово привело до виникнення особливих неурядових структур, метою створення яких був не певний вид діяльності у сфері міжнародних відносин, а обслуговування інтересів інших типів НУО. Статистика свідчить, що коли в 1905 р. у світі налічувалося лише 134 неурядові організації, в 1951 р. їх було зареєстровано 832, у 1960-у -1255, а в 1972 році таких об'єднань налічувалося вже від 2190 до 2470, у 1995 р. вже діяло (за різними даними) від 16 до 20 і навіть 27-30 тисяч неурядових організацій.

Можна відзначити єдність позицій дослідників, експертів і політиків стосовно основної ознаки міжнародних неурядових організацій: вони створені не на основі міжнародного договору, не ставлять собі за мету отримання прибутків і об'єднують фізичних та/чи юридичних осіб (напр., Асоціація міжнародного права, Ліга товариств Червоного Хреста, Всесвітня федерація наукових працівників тощо), діяльність яких здійснюється поза рамками офіційної зовнішньої політики держав. Однак спроба дефініції цих структур не стає від цього легшою. На думку французького дослідника М.Мерля, як НУО можуть бути кваліфіковані будь-яка група, асоціація або рух, які належать до різних країн і не переслідують комерційних цілей. Його співвітчизник Ф.Ріфман визнає скоріше як характерний критерій МНУО міжнародний аспект їхньої діяльності.

Існує й ширше тлумачення міжнародних неурядових організацій. Річ у тім, що будь-яка з цих організацій, що розуміється у „вузькому ” значенні цього поняття, незалежно від своїх розмірів, структури, спрямованості діяльності, нині характеризується, принаймні, двома обов'язковими ознаками НУО: на відміну від різних держав, неурядові організації не можуть бути представлені на міжнародній арені як актори, котрі, як зазначав класик політичного реалізму Г.Моргентау, діють в сучасній світовій політиці в ім'я „інтересу, вираженого в термінах влади”.

Тим часом, оскільки в рамках міжнародного публічного права НУО не мають юридичного статусу, оскільки, будучи інститутами, що підпорядковуються положенням міжнародного права, вони перебувають в залежності від законодавства держав, від їх режимів співробітництва та від міждержавних структур. Хоча однією з головних ознак неурядових організацій вважається їхня незалежність від державних структур та інтересів, значення цієї ознаки не можна абсолютизувати: як у внутрішній, так і в зовнішній політиці „теоретична чистота ” цих організаційних утворень часто не витримує випробувань практикою їхнього функціонування.

Відсутність загальноприйнятого визначення самого поняття МНУО навіть у вузькому розумінні створила нині досить непросту ситуацію, коли дослідники виявляються неспроможними запропонувати певну універсальну класифікацію цього типу міжнародних акторів. Тим часом очевидно, що безперечні труднощі типологізації поняття не повинні заслоняти її необхідність: це обумовлено завданнями як епістемологічного, так і практично-прикладного порядку.

Одним з напрямків впливу „традиційних” неурядових організацій на діяльність держав у сфері світової політики є їх зростаюча активність у формуванні нових норм міжнародного права. Зокрема, вони беруть активну участь у вироблені юридичних правил поведінки міжнародних акторів і стежать за їх застосуванням і дотриманням. Йдеться про міжнародні угоди, існуючі норми і правила, які формуються під час міжнародних спілкувань, а також заходи і засоби врегулювання різних юридичних питань.

Міжнародні неурядові організації, що являють собою, передусім, об'єднання приватних осіб, які не мають суверенітету, відіграють роль своєрідного світового громадянського суспільства. Цим пояснюється складність їхніх відносин з державами та міждержавними інституціями. Їхня взаємодія - це постійна боротьба, в якій НУО прагнуть обернути ресурси держав і міжнародних структур на користь загальнолюдських універсалій: захисту і розвитку індивідуальних прав і свобод, особистої безпеки, збереження довкілля, поліпшення соціальних умов і т.д. З цією метою неурядові організації намагаються вплинути на рішення міждержавних інститутів як „зсередини” (висунення своїх пропозицій, консультування, лобіювання, голосування), так і „ззовні” (мобілізація громадської думки, протестні акції, висунення альтернативних ініціатив тощо).

Постійно застосовуючи все новіші технології управління спільними справами, міжнародні неурядові організації відіграють надзвичайно важливу роль у світовій політиці. Водночас один з основних аспектів їх діяльності пов'язаний з тим, що це сприяє підриву традиційних форм державного авторитету.

Третій розділ - „Транснаціональні корпорації як чинники світової політики” - присвячений аналізові природи, ролі і місця ТНК в нинішніх глобалізаційних процесах. Йдеться про організації, підприємства та установи, метою діяльності котрих, на відміну від НУО, є отримання прибутку. Транснаціоналізація економіки - явище не таке вже й нове в історії міжнародних відносин (окремі структури з ознаками транснаціональних корпорацій з'явилися ще в середні віки), однак про транснаціоналізацію як світовий процес можна говорити лише з середини XIX ст., коли феномен ТНК проникає в сектор реальної економіки, а головне - коли виникають потоки прямих іноземних інвестицій. Ядро цієї системи становлять близько 500 ТНК, що мають величезну економічну владу. Сукупні валютні резерви транскорпорацій в декілька разів більші, ніж резерви всіх національних банків. ТНК - це великі бюрократичні структури, які долають ризик у межах корпоративної структури, контролюють величезні грошові потоки, виступають як підрядчики на державному рівні, залучають технології світового класу, а також володіють масою закритої інформації.

Найбільші транснаціональні корпорації мають економічні ресурси, що дає їм перевагу не лише над малими державами, а й часто над середніми і навіть великими. Наприклад, обсяг зарубіжного продажу товарів фірми „Ексон” до середини 70-х рр. минулого століття досяг понад 30 млрд. дол., що перевищило обсяг ВНП такої розвинутої країни, як Швейцарія, і лише ненабагато поступається валовому національному продуктові Мексики. Це дає можливість транскорпораціям істотно впливати у своїх інтересах й на політичну сферу - як у країнах базування, так і у світі загалом (приклад: роль американської компанії ІТТ у поваленні уряду С.Альєнде в Чилі на початку 70-х рр. XX ст.).

Американські вчені виокремлюють у формуванні та розвиткові транснаціональних корпорацій, як правило, три послідовні етапи (поч. XX століття, коли ТНК дбали, переважно, про стратегію експортно-імпортної діяльності в галузі продовольчого постачання та розвиток ринкової стратегії; на поч. 60-х рр. відбувається різкий поворот: скорочення витрат виробництва - за рахунок його раціоналізації та розміщення філій-цехів у третіх країнах - за кордоном та зростання масштабів економіки, що сприяло зростанню норми прибутку; у 80-х рр. минулого століття процеси раціоналізації привели до формування справді глобальної стратегії світової інтеграції виробництва).

Інші дослідники (напр., А.Мовсесян, А.Неклесса, С.Огнівцев, М.Шимаї) в історичному розвиткові ТНК визначають п'ять етапів. Справді, зараз можна говорити про їх п'яте покоління, відмінною ознакою якого є глобальні економічні та політичні умови їх функціонування. За своєю фінансовою та економічною потужністю вони стають самостійними гравцями у світовій економіці, поряд з національними державами. Транснаціональний капітал перетворився у відносно автономний економічний організм зі своєю оригінальною структурою і специфічними цілями розвитку.

Нині вже ніхто не піддає сумніву ту обставину, що транснаціональні корпорації і загалом міжнародний бізнес відіграють дедалі помітнішу і автономнішу роль не тільки в глобальних економічних процесах, а й у світовій політиці, тим самим серйозно впливаючи на ситуацію, яка складається. В літературі, присвяченій дослідженню різних аспектів цієї ролі, відбито різні позиції щодо взаємного впливу держав і ТНК на політичну та економічну сфери. За однією з них транснаціональні корпорації ще більшою мірою, ніж неурядові організації (або нарівні з ними), сприяють мінімізації значення держави, фактично позбавляючи її суверенітету, можливості самостійно обстоювати свої переваги. Прихильники протилежного підходу вважають, що за зовнішньою новизною подій, які відбуваються нині, приховується все той же державно-центричний світ, в якому держави, використовуючи нові можливості (в тому числі й ті, що їм надають неурядові організації і ТНК), які і раніше, успішно обстоюють свої власні інтереси, цілі та цінності. В принципі, обидві позиції черпають свої аргументи в реальних процесах нинішньої діяльності, яка динамічно глобалізується. Однак їх верифікація потребує конкретнішого аналізу існуючих складних і багатоаспектних взаємодій між транснаціональними корпораціями і державою.

Спостерігається тенденція до втрати державою свого традиційного контролю над бізнесом на значних територіях, внаслідок чого чимало багатонаціональних компаній наближаються до того бездержавного ідеалу, який останнім часом став символізувати відхід бізнесу з-під контролю національної держави, коли компанії, що прагнуть до статусу глобальних корпорацій, намагаються відокремити себе від країни походження. Їхні операції, як правило, розсіяні по всьому світові, а дочірні компанії займаються лобіюванням як об'єкти тієї країни, в якій вони розташовані.

Таким чином, транснаціональні компанії - явище досить суперечливе. Вони відіграють провідну роль у розвиткові глобалізації, що сприяє модернізації країн базування, розвитку їх народного господарства, поширенню цінностей і традицій економічної свободи та політичного лібералізму. Водночас вони спричиняють й соціальні потрясіння, пов'язані зі структурною перебудовою, інтенсифікацією праці та виробництва; нові форми панування і залежності - економічної, технологічної, а нерідко й політичної.

ВИСНОВКИ

держава транснаціональний корпорація політика

Здійснене дослідження дало підстави для таких висновків.

Нині транснаціональні актори становлять невід'ємну частину міжнародних відносин: вони презентовані в системі багатосторонніх взаємодій, переговорів, глобальних економічних і фінансових процесів, масових протестних рухів і т.д. ТНА намагаються відігравати в цій системі самостійну роль, вносити в неї зміни, що відповідають їхнім власним цілям, сприяють формуванню транснаціональних мереж. Вони створюють нову атмосферу міжнародного середовища, дедалі більше втручаються у ті сфери, які традиційно належать до компетенції держави (безпека, економічні санкції, гуманітарне втручання, миротворчість та ін.). Має сенс, отже, ідея про становлення формату „трикутної дипломатії”, сторонами якої є держави, НУО і ТНК.

Існуючі критерії неурядових організацій не відзначаються чіткістю, дозволяючи як занадто вузьке, таке і надто широке їх тлумачення. Нерідко використовуються інші поняття: „міжнародні асоціації”, „асоціації міжнародної солідарності”, „транснаціональні асоціації”, „організації громадянського суспільства”. Дисертантка вважає, що термін „неурядові організації” має бути збережений через те, що найповніше відбиває суть поняття, використовується в документах ООН: має широкий обіг у політичній практиці. Водночас, зміст поняття, з огляду на його дедалі зростаюче поширення на різні сфери, варто уточнити: додати критерій легітимності, під яким розуміється можливість співробітництва держав і міжнародних інститутів з відповідними неурядовими структурами.

Позиціонуючи себе як „противагу” державам, часто виступаючи з гострою критикою їх (особливо в питаннях дотримання індивідуальних прав і свободи), НУО в той же час стали необхідними партнерами держав у таких сферах, як допомога розвиткові, захист прав людини, захист довкілля. Чимало з них набули нині консультативного статусу при різних міжнародних інститутах. Крім того, скликання світового масштабу конференцій (що почастішало з дев'яностих років ХХ ст.) для обговорення актуальних проблем довкілля, демографії, умов проживання, прав людини, становища жінок тощо, виражає волю держав асоціювати НУО в міжнародну політичну систему як представників громадянського суспільства.

Транснаціональні корпорації, маючи важливі інструменти тиску (інвестиції, зайнятість, платіжний баланс) і використовуючи своє провідне становище на світових ринках, здатні суттєво впливати на внутрішню і зовнішню політику держав. Опосередковано цей вплив здійснюється через міжнародні організації (МОТ, ОЕСР, ЮНКТАД, СNІСЕD), а також через світові ринки і запеклу боротьбу держав за прямі іноземні інвестиції. Безпосередньо ТНК впливають на політику держав шляхом прямого фінансування частки бюджету, проведення своїх прибічників до влади, політику лобіювання у країнах походження.

Проблема полягає не в тім, виходять чи ні транснаціональні корпорації з-під контролю національної держави і не в тім, чи зберігають держави свій суверенітет та роль головної дійової особи у внутрішній і світовій політиці. Проблема в тім, як національні держави змінюють свою політику і сам процес її розробки, аби адекватно діяти в нових умовах глобалізації. Адже держава в її традиційному вигляді занепадає, що створює серйозні труднощі для дедалі ускладнюваного міжнародного життя, оскільки вона залишається головним учасником переговорів, єдиним, хто може авторитетно вести діалог з іншими державами, міжурядовими інститутами та неурядовими учасниками світової політики. Це завдання тим більш актуальне і важливе, що в нинішніх умовах глобалізації держава і суспільство стикаються з цілком реальною загрозою демократії як у її внутрішньому, так і в зовнішньому (міжнародному) вимірах.

Як показало наше дослідження, основна відповідальність за заповнення глобального політичного і соціального регулювання дефіциту покладається на держави, які повинні посилити міжнародне співробітництво і створити нові інституціональні механізми з метою відтворення атрибутів суверенітету, що гарантують дотримання прав людини, а також регулювання відносин держав з неурядовими організаціями і транснаціональними корпораціями - регулювання, що припускає як співробітництво з ними, так і контроль діяльності ТНА в інтересах індивідуальних і колективних свобод своїх громадян.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях, збірниках наукових праць:

1. СОРОКА О.М. Неурядові організації у світовій політиці // „Грані”. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. Дніпропетровський національний університет. Центр соціально-політичних досліджень.- Дніпропетровськ, 2006. - 5(49). Вересень-жовтень. - С.140-145.

2. СОРОКА О.М. Транснаціональні корпорації в епоху глобалізації // Політологічний вісник. Зб.-к наук.праць.- К.: Знання України, 2006. -

В інших виданнях:

5. СОРОКА О.Н. Изменение в национальном суверенитете в условиях глобализации // Россия и социальные изменения в современном мире. Материалы международной конференции «Ломоносов 2004». Сборник статей аспирантов в 3-х томах. - М.: Макс-Пресс, 2004. - Т.2. - С.90-99.

АНОТАЦІЯ

СОРОКА О.М. Взаємодія неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з національною державою в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 -¬ політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. ¬- Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, ¬Київ, 2008.

Дисертація є політологічним дослідженням проблеми взаємодії неурядових організацій і транснаціональних корпорацій з національною державою в умовах глобалізації світового розвитку. Проаналізовано процес багатопланового розмивання державно- центричної системи міжнародних відносин, внаслідок чого відбувається підрив традиційних „внутрішніх” повноважень держав з боку недержавних гравців, котрі зміцнюють свої позиції в контексті глобалізації.

Це ¬ одна з перших спроб у вітчизняній політичній науці цілісного, докладного аналізу проблем взаємодії неурядових транснаціональних акторів і держав у контексті глобалізації та інтернаціоналізації міжнародних відносин. Показано, що поведінка ТНК не зводиться лише до реалізації максимальної стратегії (отримання прибутку), а багато в чому обумовлена стратегіями економічних суб'єктів, які суперничають, і факторами, пов'язаними з наявними політичними та економічними ризиками, з витратами діяльності, домінуючим на світових ринках попитом, геополітичною кон'юнктурою.

Системний концептуальний підхід до явища взаємодії транснаціональних акторів з національною державою уможливив його об'єктивне тлумачення, зокрема, показати дедалі зростаючу питому вагу ТНК у світовій політиці, а, з іншого боку, довести, що держави повинні посилювати своє міжнародне співробітництво, створювати нові інституціональні механізми для відтворення атрибутів суверенітету, що гарантує дотримання прав людини, регулювання відносин держав з неурядовими організаціями і транснаціональними корпораціями - регулювання, що припускає як співробітництво з ними, так і контроль діяльності ТНА в інтересах індивідуальних і колективних свобод своїх громадян.

Ключові слова: транснаціональні актори, міжнародне співробітництво, неурядові організації, національна держава, транснаціональні корпорації, глобалізація, недержавні гравці, світова політика.

АННОТАЦИЯ

СОРОКА О.Н. Взаимодействие неправительственных организаций и транснациональных корпораций с национальным государством в условиях глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2008.

Диссертация представляет собой политологическое исследование проблемы взаимодействия неправительственных организаций с национальным государством в условиях глобализации мирового развития. Проанализирован процесс многопланового размывания государственно-центрической системы международных отношений, вследствие чего происходит подрыв традиционных «внутренних» полномочий государств со стороны негосударственных игроков, укрепляющих свои позиции в контексте глобализации.

Это одна из первых в отечественной политической науке попыток целостного, детального анализа проблем взаимодействия транснациональных актёров и государств в условиях глобализации и интернационализации международных отношений. В работе показано, что поведение ТНК не сводится лишь к реализации максимальной стратегии (получения высоких прибылей), но и во многом обусловлено стратегиями экономических субъектов, которые соперничают, и факторами, связанными с существующими политическими и экономическими рисками, с издержками деятельности, доминирующим на мировых рынках спросом, геополитической конъюнктурой.

Ныне транснациональные актёры являются неотъемлемой частью международных отношений: они представлены в системе многосторонних взаимодействий, переговоров, глобальных экономических и финансовых процессов, массовых протестных движений и т.д. ТНА пытаются играть в этой системе самостоятельную роль, внести в нее изменения, соответствующие их собственным целям, содействуя формированию транснациональных сетей. Они создают новую атмосферу международной среды, все активнее вмешиваясь в те сферы, которые традиционно относились к компетенции государства: безопасность, экономические санкции, гуманитарное вмешательство, миротворчество. показать все возрастающий удельный вес неправительственных организаций и транснациональных корпораций в мировой политике, а, с другой стороны, доказать, что государства должны усиливать международное сотрудничество, создавать новые институциональные механизмы для воссоздания атрибутов суверенитета, что гарантирует соблюдение прав человека, регулирование отношений государств с НПО и ТНК - регулирование, которое допускает как сотрудничество с ними, так и контроль деятельности ТНА в интересах индивидуальных и коллективных свобод своих граждан.

Ключевые слова: транснациональные актёры, международное сотрудничество, неправительственные организации, национальное государство, транснациональные корпорации, глобализация, негосударственные игроки, мировая политика.

ANNOTATION

Olga Soroka Interaction of nongovernmental organizations and multinational corporations with sovereign states in terms of globalization. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of the candidate in political sciences. Major - 23.00.04 - Political problems of international systems and global development. - The Institute of the World Economy and International Relationship of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.

The purpose of the dissertation is to investigate the political problems pertaining to relations between nongovernmental organizations and multinational corporations with sovereign states in terms of globalization of the world development.

The dissertation encompasses the analysis of multipronged erosion state-oriented system of international relations resulting in weakening of traditional sovereign powers of the states by nongovernmental players which strengthen their position within globalization process.

This is one of the first attempts to comprehensively analyze the problems of interaction of nongovernmental multinational actors and states within globalization and deepening of international cooperation. The dissertation demonstrates that the behavior of multinational corporations is not targeted at realization of the extreme strategy - to obtain profits, but is conditioned by the strategies pursued by competing business entities and political and economical risks, expenses global demand, and geopolitical situation.

The comprehensive conceptual are approach to the phenomenon of relations between multinational actors' and a sovereign state allows its impartial interpretation and shows the growing importance of multinational corporations in the world policy. On the other hand such approach proves that states have to strengthen their international cooperation, establish new institutional mechanisms to restore the attributes of their sovereignty to guarantee human rights protection, and regulate interaction between nongovernmental organizations and multinational corporations, such regulation being aimed at both promoting these interactions and controlling multinational actors activities for the sake of development and protection of individual and collective freedoms of all citizens.

Key words: multinational actors, international cooperation, nongovernmental organizations, sovereign states, multinational corporations, globalization, nongovernmental players, world policy.

Размещено на Allbest.ru