Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 323.3:001.12 (477.75)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ФЕНОМЕН ПОЛІТИЧНОЇ СИЛИ В ТРАНЗИТИВНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ: КРИМ У ПОСТРАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

23.00.02 - політичні інститути та процеси

Гаспарян Людмила Сергіївна

Сімферополь - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичних наук та соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор філософських наук, професор

Габрієлян Олег Аршавірович,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри політичних наук та соціології

Офіційні опоненти

доктор політичних наук, професор

Чемшит Олександр Олександрович, Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри філософських і соціальних наук

кандидат політичних наук, доцент

С'єдін Микола Олександрович,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, директор інституту післядипломної освіти

Захист відбудеться «25» червня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.07 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська,20, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, пр. Академіка Вернадського, 4.

Автореферат розісланий «22» травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Є. О. Горюнова

АНОТАЦІЯ

Гаспарян Л.С. Феномен політичної сили в транзитивному українському суспільстві: Крим у пострадянський період. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 - політичні інститути та процеси. Кафедра політичних наук та соціології філософського факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2009.

У дисертації визначається суть феномену «політична сила», який останнім часом найчастіше використовується для характеристики суб'єктів транзитивного суспільства України.

Особлива увага в роботі приділяється процесу становлення і розвитку українських груп інтересів. Визначається, що специфіка їх функціонування багато в чому відображає структуру радянської соціально-політичної системи.

Обґрунтовується необхідність введення в політичну науку концепту «політична сила», який пояснює суть українських груп інтересів. Здійснюється верифікація введеного концепту, через аналіз і становлення груп інтересів у Криму.

Пропонується модель взаємин найбільш впливових політичних сил Криму. Визначається позиція суб'єкта, що вивчається, в політичному просторі і виявляється міра його впливовості над іншими суб'єктами поля.

Ключові слова: політична система, політична організація суспільства, група інтересів, сила, політична сила, концепт, транзитивне суспільство, політична мережа.

АННОТАЦИЯ

Гаспарян Л.С. Феномен политической силы в транзитивном украинском обществе: Крым в постсоветский период. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Кафедра политических наук и социологии философского факультета Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Симферополь, 2009.

В диссертации определяется сущность феномена «политическая сила», который в последнее время наиболее часто используется для характеристики субъектов транзитивного общества Украины.

Особое внимание в работе уделяется процессу становления и развития групп интересов в рамках украинской политической системы, так как именно они обеспечивают воспроизводство системы за счет постоянного подключения новых интересов, опосредуя отношения общества с одной стороны и государства в лице его властных структур - с другой. Проводится анализ существующих подходов к исследованию взаимоотношений групп интересов и государства. Делается вывод, что наиболее подходящим к исследованию особенностей функционирования групп интересов в реалиях украинского транзитивного общества является сетевой подход, так как позволяет проследить всю сложность воздействия социальных изменений на процесс принятия политических решений, через построение неформальной структуры взаимоотношений между рассматриваемыми субъектами.

В работе анализируются особенности функционирования групп интересов в украинском обществе. Определяется, что специфика их становления во многом отражает структуру советской социально-политической системы, которая была основана на тотальном подчинении всех элементов системы единственному центру - партийно-государственной бюрократии, что и предопределило претензии элитных групп на постсоветском пространстве.

Обосновывается необходимость введения в политическую науку концепта «политическая сила», который наиболее точно объясняет сущность украинских групп интересов. Выделяются свойства концепта, а также осуществляется его операционализация. Для отображения сети, которая образуется внутри политической силы, используется иерархический граф. Подробно описывается структура графа и выделяется набор индикаторов, по которому определяться позиция (влиятельность) политической силы.

Анализируется процесс становления и актуализации политических сил в Крыму, так как именно в этом регионе наряду с традиционными структурными изменениями, характерными для всей Украины, проходили изменения иного рода, связанные, во-первых, с реализацией экономических интересов, так как Крым всегда был особенно привлекательным регионом ввиду своей курортной специфики, во-вторых, этнических интересов, что было обусловлено процессом репатриации, и в-третьих, интересов региональных, связанных, прежде всего, с расширением статуса автономии. Реализацию указанных интересов в значительной степени можно было обеспечить через доступ к власти, принципы формирования которой, как известно, определяются существующей избирательной системой.

Устанавливается, что введение пропорционального принципа для избрания депутатов Верховной Рады Автономной Республики Крым, стало началом нового этапа трансформации крымских групп интересов: для получения доступа к власти они должны были выстраивать сети взаимоотношений с политическими партиями - субъектами политического поля, или самостоятельно становится ими. Сращивание ресурсных базисов субъектов политического и других полей социального пространства создало основу для появления в Крыму политических сил.

Создается модель взаимоотношений наиболее влиятельных политических сил Крыма. Определяется позиция изучаемого субъекта в политическом пространстве и выявляется степень его влиятельности над другими субъектами поля.

Ключевые слова: политическая система, политическая организация общества, группа интересов, сила, политическая сила, концепт, транзитивное общество, политическая сеть.

SUMMARY

Gasparyan L.S. The phenomenon of political power in transitive Ukrainian society: Crimea in post soviet period. - Manuscript.

The thesis for obtaining a scientific degree of candidate of Political Science by specialty 23.00.02 - political institutions and processes. - Department of Political Science and Sociology, Philosophical Faculty of Taurida National University named after V.I. Vernadskiy . - Simferopol, 2009.

In this thesis determined the essence of phenomenon “political power” that in the last time often uses to characterize the subjects of transitive Ukrainian society.

Special attention gives to the process of formation and development of groups of interest in Ukrainian political system. Determined, that the specific of their activity in many cases reflect the structure of soviet socio-political system.

Grounded the necessity of introduction to political science the concept “political power”, which describes the essence of Ukrainian groups of interest. Implemented the verification of new concept through the analyzing of formation of groups of interest in Crimea.

Key words: political system, political organizing of society, group of interest, power, political power, concept, transitive society, political network.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Масштабний процес реструктуризації, що почався після розпаду СРСР, спричинив істотні зміни в соціально-політичних системах багатьох країн, у низці яких Україна не стала виключенням. Основні елементи систем, що реформуються, вимушені були виробляти та здійснювати нові форми соціально-політичних практик, реалізація яких зберігала певну міру стабільності, надійності та «звичності» існування. Найбільш значимі соціальні утворення повинні були пристосовуватися до умов, що змінюються, а, отже, виробляти нові, незвичні для себе, моделі поведінки з тим, щоб реагувати на внутрішні і зовнішні виклики, протистояти негативним процесам у соціальній, економічній, політичній сферах, а також мати можливість нагромаджувати найбільш значимі ресурси - владу і власність. Причому положення елітних соціальних утворень у транзитивних суспільствах принципово відрізняється від положення інших суб'єктів, що обумовлене можливістю втратити наявні ресурси або придбати нові. Саме тому елітні групи шукають шляхи впливу на процес ухвалення політичних рішень для переорієнтації політичної системи, що складається, відповідно до своїх інтересів.

Інтерес у даній роботі розглядається як фундаментальна визначальна політичної поведінки. Перші дослідження, пов'язані з вивченням інтересів соціальних груп, виникли в західній політології на початку XX століття. Велику роль у становленні теорії груп інтересів відіграли роботи американських дослідників А. Бентлі, Д. Трумена, М. Олсона, Д. Стіглера.

Особливо треба вказати на роботи, пов'язані з вивченням характеру взаємодії держави і груп інтересів, що з'явилися в західній советології. В основному це дослідження, в яких освітлює питання про наявність (або відсутності) груп інтересів в радянський період, а також дається оцінка специфіці та характеру впливу груп інтересів на процес ухвалення політичних рішень (С.Фрідріх, З.Бжезінський, М. Джілас, Т. Рігбі, Л. Дж. Черчуорд, Г.Скіллінг, Дж.Хог і ін.).

Розгляду політичного процесу як сфери втілення персональних і групових інтересів у конкретні соціально-політичні практики, від яких залежать перспективи транзитивного суспільства, присвячені роботи як західних (Ф. Шміттер, Р. Даль, Х. Лінц, Р. Лембрух, С. Хантінгтон), так і російських (С. Перегудов, В.Лепехін, О.В. Гаман-Голутвіна, І.Семененко, Я.Паппе, Н.Лапіна, А. Зудін) дослідників.

Серед найбільш значимих робіт вітчизняної політичної науки, присвячених тим або іншим аспектам функціонування груп інтересів, необхідно назвати дослідження В. Фесенко, С. Макєєва, Н. Паніної, Э. Головахи, А. Пасхавера. Величезний інтерес представляють дисертаційні роботи О.Ліснічука, Я. Боренько, О. Семченко, де здійснюється комплексний аналіз тенденцій, динаміки і специфіки взаємодії українських груп інтересів. Проте теоретичне пояснення структурних змін, що відбуваються в транзитивних суспільствах, виявилося вельми проблематичним, оскільки існуючі теорії, зокрема, концепція груп інтересів, не забезпечили адекватне сприйняття нових явищ. Повною мірою дане положення стосується і феномена «політична сила», який останнім часом все частіше і частіше використовується в українському політичному дискурсі для опису поведінки політичних груп інтересів. Тим часом доводиться констатувати той факт, що поняття сили стосовно політичної практики до тепер не конкретизоване і не визначене. «Політичної сили» як загальновизнаного поняття немає у жодному вітчизняному енциклопедичному довіднику, в жодному словнику із політології.

Актуальність даного дослідження диктується необхідністю модернізувати теорію груп інтересів, упроваджуючи в політичну науку концепт «політична сила». Цей концепт найбільш адекватно характеризує суть політичних процесів у транзитивному українському суспільстві.

З методологічної точки зору необхідно розробити інструментарій, який дасть можливість детально і всебічно вивчати процеси взаємодії групових інтересів у транзитивному суспільстві, зокрема, в Україні, оскільки вони значно впливають на подальший розвиток політичної організації суспільства і формування конкретної політичної системи.

У цьому дослідженні Крим вибраний як експериментальний регіон, де становлення та актуалізація політичних сил проходили як на тлі структурних змін загальнодержавного рівня, так і на тлі специфічних змін, пов'язаних із виявом інтересів регіональних груп.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського («Регіональна політика: проблеми соціального капіталу», державна реєстрація теми №0106U008460).

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження полягає в модернізації теорії груп інтересів, заснованої на концепті політичної сили, для прикладного дослідження політичної реальності транзитивного українського суспільства. Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати концепцію груп інтересів і сформулювати на її основі адекватний методологічний підхід, що дозволяє структурно представити взаємини між суб'єктами політики;

- визначити і ввести в політичну теорію концепт «політична сила»;

- застосувати мережевий підхід із врахуванням введеного концепту для дослідження сучасного українського політичного процесу;

- простежити, які зміни відбуваються в соціальній структурі суспільств, що переживають процес трансформації;

- проаналізувати особливості функціонування груп інтересів у радянській соціально-політичній системі;

- визначити, які групи беруть на себе функцію представництва суспільних інтересів у рамках української системи, що трансформується;

- виявити найбільш активні групи інтересів, що утворилися в Криму в пострадянський період;

- проаналізувати процес інституційного оформлення влади в Автономній Республіці Крим;

- визначити чинники, які сприяють появі політичних сил у Криму.

- здійснити верифікацію концепта «політична сила» в кримському політичному просторі.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступають групи інтересів у транзитивному суспільстві.

Предметом дисертаційного дослідження є політичні групи інтересів як центри політичних сил у транзитивному українському суспільстві на прикладі АР Крим.

Концептуальні підходи і методи дослідження

Дослідження здійснено на підставі методологічних принципів взаємозв'язку і взаємодії груп інтересів в транзитивному українському суспільстві, а також системного і мережевого підходів.

У ході дослідження використовувалися методи:

- Порівняльний допоміг виявити найбільш адекватний методологічний підхід, що дозволяє структурно представити взаємовідношення між суб'єктами політики;

- Порівняльно-історичний дозволив проаналізувати особливості функціонування груп інтересів в радянській соціально-політичній системі;

Контент-аналіз (кількісна техніка) вживався для аналізу текстових повідомлень на предмет згадки політичних сил у досліджуваному регіоні в друкарських ЗМІ (газети «Зеркало недели», «Независимая газета»), а також сайтів телепередач «Свобода слова» на телеканалі ICTV і «Свобода на Інтері» на телеканалі Інтер.

Аналіз документів дозволив досліджувати передвиборні списки політичних партій і блоків політичних партій, а також вторинні матеріали емпіричних соціологічних досліджень.

Теорія графів використовується для представлення структури взаємин усередині політичної сили.

Понятійний апарат дослідження склали ключові слова: політична система, політична організація суспільства, група інтересів, сила, політична сила, концепт, транзитивне суспільство, політична мережа.

Наукова новизна дисертаційного дослідження міститься в самій постановці проблеми і в розробленому інструментарії, що дозволяє досліджувати особливості становлення груп інтересів в умовах транзитивного суспільства. У ході дослідження отримана низку результатів, що мають характер наукової новизни:

- розроблено і обґрунтовано концепт «політична сила»;

- застосовано мережевий підхід із врахуванням введеного концепту для дослідження сучасного українського політичного процесу;

- визначено нові способи виявлення впливовості політичної сили;

- досліджено процес становлення, структуризації і позиціювання груп інтересів в українському транзитивному суспільстві;

- виявлені передумови становлення і активізації політичних сил в Автономній Республіці Крим;

- здійснена верифікація концепту «політична сила» в кримському політичному просторі.

Практичне значення отриманих результатів

Зміст роботи може бути корисний теоретикам і практикам політики, що вивчають особливості функціонування українських груп інтересів, а також принципи взаємин груп інтересів у транзитивних суспільствах. Основні результати дисертації можуть застосовуватися у ході дослідження політичного процесу в Автономній Республіці Крим, а також бути екстрапольовані на будь-яку іншу політичну систему, що переживає процес трансформації.

Дослідження вносить певний внесок у розвиток теорії політичної науки через введення в науковий обіг концепту «політична сила». Теоретичні положення і висновки дисертації можуть застосовуватися при аналізі політичних процесів в суспільствах перехідного періоду, а також можуть використовуватися як навчально-методичний матеріал вузівських курсів: «Загальна теорія політики»; «Історія і теорія політичних партій»; «Методи політичних досліджень».

Особистий внесок здобувача. Основні положення і результати дисертаційної роботи отримано автором самостійно.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в доповідях на Міжнародному науковому симпозіумі «Ялта 1945-2005: от биполярного мира к геополитики будущего» (Ялта, 2005 р.); XXXIV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2005 р.); XXXV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2006 р.); IV Науково-практичній конференції «Крым в контексте Русского мира: язык и культура» (Сімферополь, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Национальные интересы Украины: компромисс власти, бизнеса и гражданского общества» (Сімферополь, 2007 р.); XXXVІ науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Интеллигенция и ее роль в поиске гражданского согласия в условиях общества переходного периода» (Сімферополь, 2008 р.); Методологічному семінарі з порівняльних досліджень у політичній науці (Санкт-Петербург, 2008 р.); XXXVII науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів ТНУ ім. В. І. Вернадського (Сімферополь, 2008 р.); Науковій конференції «Крымское региональное сообщество: генезис, современное состояние, перспективы (Сімферополь, 2009 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації автором опубліковано шість наукових статей, у тому числі чотири у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій за темою дослідження складає 2,5 др. арк..

Структура дисертації визначена методологічними підставами, метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел.

Загальний обсяг роботи складає 189 сторінок, з яких 172 сторінки основного тексту. В кінці роботи представлений список використаних джерел - 191 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені об'єкт і предмет, мета і завдання роботи, представлено методологічну основу і наукову новизну, відмічено практичне і теоретичне значення отриманих результатів.

Робота складається з трьох розділів: «Політична сила як концепт політологічного дослідження»; «Групи інтересів у транзитивному суспільстві»; «Становлення і актуалізація політичних сил у Криму».

У першому розділі - «Політична сила як концепт політологічного дослідження» - розглядається один із підходів до дослідження політичної реальності - теорія груп інтересів. У форматі цього підходу визначаються найбільш поширені моделі взаємодії груп інтересів і держави, здійснюється концептуалізація феномену «політична сила» як явища найбільш характерного для ключових політичних акторів України - груп інтересів. Також розробляється методологія дослідження політичних сил, заснована на вживанні мережевого підходу.

У підрозділі «Теорія груп інтересів як підхід до дослідження політичної реальності» розглядається теорія груп інтересів, яка якнайповніше відображає природу політичного суб'єкта. Визначається суть груп інтересів. Досліджується значення груп інтересів у політичній системі. Визначаються можливості корпоративістського, плюралістичного і мережевого підходів оптимально розкрити особливості взаємин груп інтересів і держави.

Обґрунтовується висновок про те, що методологічною основою дисертації стане мережевий підхід, оскільки він якнайповніше відображає суть змін, які відбуваються у сучасному транзитивному суспільстві. Перевага даного підходу полягає в тому, що він дозволяє вибудовувати неформальну структуру взаємин між акторами, що неможливо зробити, в рамках, наприклад, інституційного підходу, який передбачає дослідження формальних процедур, на перевірку тих, що виявляються фікцією.

Ще одним важливим достоїнством мережевого підходу є включення в аналіз не лише державних, але і суспільних інтересів. Ця теза особливо важлива для аналізу сучасних українських груп інтересів і системи їх взаємодії з державою, оскільки формування груп інтересів може вплинути на весь подальший розвиток політичної системи і в деякій мірі навіть зумовити її розвиток.

У підрозділі «Концептуалізація феномену «політична сила»» визначається суть феномену «політична сила», який останнім часом найчастіше використовується для характеристики суб'єктів сучасного українського політичного процесу.

Основна проблема, пов'язана з даним явищем, полягає в тому, що воно до тепер не отримало строгого наукового визначення, хоча на прикладному рівні фіксує різні властивості і характеристики суб'єктів, до яких класичні поняття політичної науки виявляються непридатними. Створення нового теоретичного конструкта передбачає введення в політичну науку концепту «політична сила».

Визначається, що специфіку «імені» концепту «політична сила» вибудовує «когнітивна пам'ять», що несе культурно-вербалізованний сенс, де угрупування довкола силової ціннісно-акцентованої точки свідомості з'являється як реакція на принципи жорсткого центризму, що панували в недавньому минулому і дозволяли керівним партійним органам поширювати свій вплив на всі сфери життя суспільства і охоплювати адміністративно-бюрократичним контролем життя практично кожної людини. Робиться висновок, що ця спадщина значним чином вплинула на появу в українському політичному дискурсі лексико-фразеологічної словосполуки «політична сила», що вказує, навіть не за своїми смисловими, а за асоціативно-емоційними характеристиками, на могутність суб'єкта, на його здатність робити в політиці те, що іншим не дозволено.

У підрозділі виділяються і розглядаються властивості, які найістотніше характеризують даний концепт. До таких властивостей належать:

1) наявність ресурсів у суб'єкта політики;

2) здатність до цілеспрямування з орієнтиром на досягнення влади;

3) здатність реалізовувати поставлену мету.

Дисертант акцентував увагу на тому, що кожна з перерахованих властивостей може бути присутня у будь-якому суб'єктові політики. Особливість суб'єкта, який формується в транзитивному суспільстві і претендує на статус політичної сили, полягає в тому, що всі ці властивості мають згенерувати в нім одночасно. Обґрунтовується висновок про те, що концепт «політична сила» носить статусний характер, тобто характеризує суб'єкт не з точки зору його сутнісних особливостей, а з позиції його положення в політичному просторі і здійснення в певному часі.

У підрозділі «Методологія дослідження політичної сили» виробляється перевірка на відповідність введеного концепту «політична сила» вимогам дослідницької практики. Алгоритмами цієї вимоги виступають: простота, чіткість і однозначність концепту, що може бути досягнуте лише за наявності інструменту, що дозволяє перевести явище, з яким асоціюється концепт «політична сила» у плоскість спостережуваних фактів. Як інструмент у роботі розглядається політична мережа. Вона дає можливість проаналізувати, яким чином в сучасному суспільстві, що трансформується, найефективніше можуть бути реалізовані політичні інтереси. політичний радянський суспільство

Для моделювання мережі, яка утворюється усередині політичної сили, використовується ієрархічний граф. Детально описується структура графа і виділяється два індикатори, за якими визначаться позиція (впливовість) політичної сили:

- щільність мережі - загальна кількість зв'язків, встановлених суб'єктом політики з суб'єктами інших полів;

- обсяг ресурсів - кількість зв'язків суб'єкта політики з суб'єктом одного поля.

Методологічний потенціал створюваної моделі демонструє можливість структурувати взаємини між політичними партіями (суб'єктами політичного поля) і групами інтересів (суб'єктами з інших полів соціального простору), а, отже, допомагає визначати і оцінювати всі компоненти політичної сили.

Як джерело інформації про політичну силу дисертант пропонує використовувати передвиборні списки політичних партій і блоків політичних партій, оскільки вони складають первинний емпіричний матеріал із претензією на статус факту.

У другому розділі дисертації - «Групи інтересів у транзитивному суспільстві» - аналізується специфіка соціальної структури українського пострадянського суспільства, виділяються особливості формування груп інтересів у минулому і розглядаються тенденції їх становлення і структуризації на сучасному етапі, а також здійснюється верифікація концепту «політична сила».

У підрозділі «Особливості соціальної структури українського транзитивного суспільства» здійснений аналіз впливу трансформаційних процесів на становлення пострадянських політичних систем. Обґрунтовано висновок про те, що ідея про односпрямовану поступальну ходу політичних систем у бік демократії на практиці виявилася нездійсненною. Складність і суперечність специфіки процесів трансформації на пострадянському просторі свідчать про виняткову своєрідність форм їх протікання. У зв'язку з цим дисертант розглядає теорію трансформізму, що стала ідеологічним майданчиком для цілої низки теорій, що виникли в середині XX століття. Визначається переважне значення транзитологічної парадигми, яка представляє суть перехідного процесу в зміні повної якості досліджуваної соціальної системи.

Особлива увага приділяється соціальній структурі системи, яка зазнала істотних змін, передусім, під впливом процесу передачі (продажі) державних і комунальних підприємств і землі в приватну власність. Приватизація в Україні стала важливим чинником формування ринкових стосунків, але одночасно ця акція виявилася програшною як соціокультурний проект. Серйозною проблемою став величезний розрив у доходах між верхніми шарами, що виграли від ринкових перетворень, і основною масою населення, масштаб поляризації між якими несумірний. Кристалізація цих інтересів деформувала процес становлення нормальних суспільних стосунків, а матеріальні труднощі основної маси людей гальмували артикуляцію соціально-значимих інтересів.

Ще одним важливим чинником у формуванні соціальної структури українського суспільства став процес інституциалізації. Нерозвиненість існуючих формальних політичних інститутів перемістила центр ухвалення політичних рішень на неформальний рівень, де ключову роль у рамках політичної системи, що утворюється, починали відігравати групи інтересів.

У підрозділі «Механізми формування і специфіка взаємин груп інтересів у радянський період» розкриваються особливості функціонування груп інтересів у минулому. Здійснення даного завдання пов'язане з тим, що провідними суб'єктами українського політичного простору стали елітні групи, які вийшли із радянського номенклатурного середовища і стали єдиним елементом політичної системи, який зміг здійснити свої інтереси в умовах пострадянської трансформації.

Дисертант розглядає дві концепції внутрішньої структури правлячої еліти радянського суспільства. Одна з них інтерпретує радянське суспільство як соціум тоталітарного типу, представляючи його панівний клас як монолітну, гомогенну структуру, в рамках якої відсутня яка-небудь подібність корпоративістських утворень. Інша, навпаки, представляє політичну взаємодію в СРСР у вигляді «бюрократичного конфлікту», основними учасниками якого виступали специфічні зацікавлені групи, що виникли усередині радянської інституційної структури. Незважаючи на серйозні відмінності, обидві концепції свідчать про те, що створена в СРСР система представництва інтересів була надійно захищена від зовнішньої дії. Керівництво КПРС всіляко укріплювало свої владні повноваження і відіграло виключно активну роль в процесі вироблення і ухвалення політичних рішень.

Формування українських груп інтересів проходило в рамках структури радянської політичної системи, яка була заснована на тотальному підпорядкуванні всіх елементів єдиному центру - партійно-державній бюрократії, що і зумовило претензії елітних груп на пострадянському просторі. У зв'язку з цим, їх поведінка здійснювалася і структурувалася на фоні вже існуючої сукупності культурних практик. Тому становлення пострадянських груп інтересів проходило не стільки на основі уявлення про те, як повинна поводитися група, скільки на основі звичного способу дії, характерної для номенклатурної системи вчорашнього дня.

У підрозділі «Групи інтересів у реаліях транзитивного українського суспільства», розглядається процес становлення груп інтересів у сучасній Україні. Визначається, що одним з чинників, що вплинув на зміну радянської політичної системи, стала ліквідація монополії однієї партії і стрімке збільшення кількості суб'єктів, що претендують на здобуття державних посад в органах влади. Проте формальна реєстрація цих суб'єктів у вигляді політичних партій далеко не означала, що вони є такими насправді. Причину невідповідності нових партійних утворень класичним політичним партіям автор пов'язує не з внутрішніми особливостями української партійної системи, а насамперед з тими процесами, які охопили країни Західної Європи в 60-і рр.

Надання права голосу широким верствам економічно непривілейованого населення - передусім, індустріальним робітникам спричинило появу всеосяжних або catch-all партій, які для залучення більшої кількості виборців намагалися охопити весь ідеологічний простір украй правого до украй лівого флангу, що перетворювало їх по суті в «ринкові» структури, орієнтовані на кон'юнктурні явища виборчого ринку. В результаті таких змін сталося переосмислення традиційних поглядів на політичні партії, як на масові організації, які представляли інтереси певних соціальних груп. У зв'язку з цим, при розгляді діяльності політичних партій дослідники вважають за краще говорити про групову, ніж про партійну активність. В умовах відсутності політичних партій як органу, що представляє інтереси громадян, групи інтересів були вимушені йти на «партизацію» своєї діяльності, тобто набувати рис, характерних для політичних партій, але насправді відрізнятися від них.

Виділено дві особливості, які відрізняють західні групи інтересів і групи інтересів, сформовані в пострадянському середовищі. Робиться висновок, що трансформаційні процеси призвели до втрати змістовної точності існуючих понять і, зокрема, поняття «група інтересів». Тому дисертант пропонує розробити новий теоретичний конструкт, що найбільш адекватно характеризує зміни, які відбуваються.

Особлива увага приділяється фоновому контексту, де мовні вирази, що вживаються, можуть містити в собі більше сенсу, ніж чужорідні дефініції. Визначається, що для транзитивного українського суспільства таким концептом стала «політична сила», хоча для політичної культури сусідньої Росії суть змін, що відбуваються, найбільшою мірою виражає концепт «партія влади».

У третьому розділі - «Становлення і актуалізація політичних сил у Криму» - аналізується процес становлення та інституційного оформлення влади в Автономній Республіці Крим, розглядаються, яким чином структуруються групи інтересів у Криму, досліджується вплив принципу формування виборного органу влади на появу політичних сил у Криму, визначається міра впливовості політичних сил у ВР АРК.

У підрозділі «Інституційне оформлення влади в Автономній Республіці Крим» досліджується процес формування кримської політичної мережі, представленої у вигляді сукупності груп інтересів, які проявляли здатність впливати на процес ухвалення політичних рішень. Наголошується, що поряд із традиційними структурними змінами, характерними для території всієї України, на регіональному рівні проходили зміни, які спричинили, по-перше, появу економічних груп інтересів, оскільки Крим завжди був особливо привабливим регіоном зважаючи на свою курортну специфіку, по-друге, етнічних груп інтересів, що було обумовлене процесом репатріації раніше депортованих народів, і, по-третє, регіональних груп інтересів, пов'язаних передусім із розширенням статусу автономії.

Особлива увага приділена реалізації інтересів регіональних груп, оскільки на ранньому етапі становлення автономії вони мали істотне представництво в законодавчому органі влади Криму, і як наслідок, ефективніше могли лобіювати свої групові інтереси. Принцип формування Верховної Ради Автономної Республіки Крим шляхом прямих загальних виборів наділив цей орган «повною демократичною легітимністю», що зробило Верховну Раду Автономної Республіки Крим основною ареною змагання регіональних груп інтересів.

У підрозділі «Виборча система як чинник формування політичних сил в Автономній Республіці Крим» розглядається становлення виборчої системи АРК, як найбільш важливої інституційної умови, що впливає на реалізацію інтересів різних соціальних груп.

Обґрунтовано висновок про те, що введений у 2004 році пропорційний принцип представництва спричинив новий етап у трансформації груп інтересів на кримському півострові, проте «партизації», про яку говорили багато дослідників так і не сталося. Політичні партії небезпідставно почали сприйматися багаточисельними групами інтересів як інструмент доступу до влади в Автономної Республіки Крим.

У підрозділі «Моделювання процесу прояву політичних сил у Криму» на основі запропонованої методології до дослідження політичних сил, здійснюється їх верифікація в політичному просторі Криму. Для цього аналізуються ресурси, за допомогою яких вишиковуються взаємини між політичними партіями (суб'єктами політики) і групами інтересів (суб'єктами з інших полів соціального простору), які створюють структуру політичної сили.

Оцінюється ресурсний базис політичних сил, що потрапили в представницький орган кримського півострова - Верховну Раду Автономної Республіки Крим. Для цього вишиковується система полів, приналежність до яких визначається через володіння індивідом тих або інших видів ресурсів. Визначається, що в структурі переважаючої кількості політичних партій і блоків політичних партій Криму домінує економічне поле, що свідчить про те, що поведінка цих сил зумовлюється більшою мірою економічними інтересами. Додатковим інструментом, використаним у роботі для визначення міри впливовості політичних сил у представницькому органі влади є індекс Банцафа.

Використання комплексного підходу, що поєднує в собі методику оцінки ресурсного базису кожної із політичних сил, а також індексу їх впливовості в органах влади дозволяє не лише проаналізувати введений в теорію концепт, але і виявити його кількісні характеристики. Дана методика дає можливість визначити позицію суб'єкта, що вивчається, в політичному просторі і виявити міру його впливовості над іншими суб'єктами поля, що і є базовими необхідними характеристиками, властивими для політичної сили.

Проведене в дисертації дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Рушійним мотивом суб'єкта політики є прагнення реалізувати свій інтерес. Найбільш повно дану тезу відображує теорія груп інтересів, розроблена в західній політології на початку XX століття. Згідно з даною теорією групи інтересів, поряд із державою і політичними партіями, є ключовим елементом політичної системи. Вони з'являються в результаті соціальної взаємодії, яка у міру розвитку суспільства ускладнюється, поступово перетворюючись на безліч всіляких, соціальних груп, які конкурують або співпрацюють між собою. Саме групи інтересів забезпечують відтворення політичної системи за рахунок постійного підключення нових інтересів, опосередковуючи стосунки суспільства з одного боку і держави в особі його владних структур - з іншою. Тому коли ми говоримо про стабільність політичної системи, то неодмінно пов'язуємо її функціонування з наявністю стійких і добре організованих груп інтересів, які забезпечують канал взаємодії держави і суспільства для підтримки соціального консенсусу.

2. Залежно від характеру стосунків із державою групи інтересів, як правило, розглядаються з точки зору або плюралістичної, або корпоративістської концепцій. Проте, в транзитивних суспільствах, де в рамках політичної системи структуротворними є неформальні стосунки, що поєднують у собі як риси плюралізму, так і риси корпоративізму, продуктивно використовувати мережевий підхід, що дозволяє простежити всю складність дії соціальних змін на процес ухвалення політичних рішень, через побудову неформальної структури взаємин між суб'єктами, що розглядаються.

3. Пояснення суті політичних суб'єктів у транзитивних суспільствах за допомогою теоретичних конструктів, що вже існують, є не завжди виправданим, з огляду на те, що вони не враховують специфіку контексту описуваних перетворень. Зокрема, теорія груп інтересів є недостатньо сприйнятливою до суб'єктів, які беруть на себе функцію артикуляції інтересів в українському транзитивному суспільстві. Тому в роботі була здійснена модернізація теорії «груп інтересів» через введення концепту «політична сила». Даний концепт розуміється як стан суб'єкта політики, який визначається його здатністю здійснювати дії спрямовані на досягнення влади засобами наявних або залучених ресурсів. Кількість ресурсів визначає позицію політичної сили у політичному просторі, тобто задає ії статусний характер.

4. Для відображення мережі, яка утворюється усередині політичної сили, розроблена теоретична модель, заснована на використанні ієрархічного графа. Методологічний потенціал створеної моделі демонструє можливість структурувати взаємовідношення між групами інтересів, а, отже, оцінити всі компоненти, що входять в політичну силу. До того ж мережа стосунків, які вибудовує політична сила, дозволяє визначити позицію суб'єкта, що вивчається, в політичному просторі. Для цього в роботі запропонований набір індикаторів:

- щільність мережі - загальна кількість зв'язків, встановлених суб'єктом політики з суб'єктами з інших полів;

- обсяг ресурсів - кількість зв'язків суб'єкта політики з суб'єктом з одного поля.

5. Формування українських груп інтересів проходило в надрах радянської номенклатурної системи, де інтереси бюрократії домінували над інтересами суспільства загалом. Тому після розпаду СРСР і відміни монопольного і виняткового положення КПРС, елітні групи виявилися чи не єдиними стійкими інституційними утвореннями, які не лише змогли зберегти свій вплив, але і пристосуватися до умов української соціально-політичної системи, що складається.

6. Нерозвиненість партійної системи України в середині 90-х рр. ХХ ст. поряд із значною активністю елітних груп інтересів призвела до збільшення впливу останніх на процес прийняття і реалізації владних рішень. У результаті сталося зрощення функціонального призначення груп інтересів і політичних партій, що спричинило втрату змістовної точності двох понять класичної політичної науки.

У ході проведеного аналізу було виявлено, що словосполука «політична сила», широко використовуване в українській політичній реальності, активно витісняє із словесного обігу словосполуки «політична партія» і «група інтересів», позначаючи по суті суб'єкта, який робить вплив на процес ухвалення політичних рішень в Україні. Таким чином, мовні вислови, використовувані на практичному рівні, дуже чітко фіксують специфіку функціонування суб'єктів політики в транзитивних суспільствах, що на прикладі української реальності підтверджує досліджуваний феномен - «політична сила».

7. Формування кримської політичної мережі, тобто сукупності груп інтересів, які проявляли здатність впливати на процес ухвалення політичних рішень, проходило як на тлі структурних змін загальнодержавного рівня, так і на тлі специфічних змін, пов'язаних із виявом цікавості регіональних груп. На початку 90-х років мережу взаємин у рамках кримського політичного простору вибудовували групи, активність яких була пов'язана з реалізацією економічних, етнічних і власне регіональних інтересів. Але на певному етапі розвитку можливість реалізації зазначених інтересів ставала реальністю лише через досягнення представництва у Верховній Раді Автономної Республіки Крим.

8. Виборча система, а точніше, принцип, що лежить в її основі, багато в чому визначає конфігурацію представницького органу влади, а, отже, формат взаємин між різними групами інтересів. Уведений у 2004 році пропорційний принцип виборчої системи спричинив новий етап в трансформації кримських груп інтересів: для отримання доступу до влади вони повинні були вибудовувати мережі взаємин із політичними партіями - суб'єктами політичного поля. Ці взаємини відображають процес обміну ресурсами: суб'єкти політики забезпечують суб'єктам (групам інтересів) із інших полів доступ до влади, в обмін на що отримують додаткову підтримку у вигляді голосів виборців - ресурсу суб'єкта з іншого поля, а, отже, і більший обсяг владних повноважень. Таким чином, у процесі розширення і зміцнення зв'язків або мереж, відбувається накопичення ресурсів суб'єкта, що претендує на владу, тобто становлення його як політичної сили.

9. Верифікація введеного в теорію концепту здійснюється через побудову мережевої моделі взаємин для найбільш значимих політичних сил Автономної Республіки Крим. Оцінка ресурсного базису суб'єктів, що вивчаються, свідчить про необхідність вживання додаткового інструменту аналізу - індексу Банцафа, який дозволяє оцінювати розподіл впливовості парламентських фракцій груп. Застосована комплексна методика дозволяє визначити позицію суб'єкта у політичному просторі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лукашевич Л. С. Моделирование расстановки политических сил в Верховной Раде АРК (1998-2002 гг.)/ Л.С. Лукашевич // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. - 2005. - Т. 18 (57), №1. - С. 113-121.

2. Лукашевич Л. С. Политическая сила: теоретическое осмысление феномена (первая часть)/ Л.С. Лукашевич // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. 2006. - Т. 19 (58), №3. - С. 60-65.

3. Лукашевич Л. С. Особенности функционирования групп интересов в реалиях украинского трансформирующегося общества/ Л.С. Лукашевич // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2008. - №21(77). - С. 130-139.

4. Гаспарян Л. С. Политическая сила: теоретическое осмысление феномена (вторая часть)/ Л.С. Гаспарян // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. 2008. - Т. 21 (60), №2. - С. 12-20.

5. Лукашевич Л.С. Политическая сила как концепт политологического анализа/ Л. С. Лукашевич // Актуальные проблемы философии: Материалы XXXVI шестой научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь, 21-25 апреля 2008 г.) / Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь: Издательство ОАО “Симферопольская городская типография”, 2008. - Вып. 4. - С. 37-41.

6. Лукашевич Л.С. Сетевой подход к исследованию политической силы/ Л.С.Лукашевич // Актуальные проблемы философии: Материалы XXXVI шестой научной конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов (г. Симферополь, 23-27 апреля 2007 г.) / Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь: ДиАйПи, 2007. - Вып. 3. - С. 78-80. Размещено на Allbest.ru

...