Становлення лобізму в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського

УДК 328.184 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Становлення лобізму в сучасній Україні

Спеціальність: 23.00.02 - політичні інститути і процеси

Гросфельд Олена Володимирівна

Сімферополь 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України лобізм політика інститут

Науковий керівник доктор філософських наук, професор Габрієлян Олег Аршавірович, завідувач кафедрою політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, Артюх Павло Ілліч професор кафедри філософських і соціальних наук Севастопольского національного технічного університету

кандидат політичних наук, С'єдін Миколай Олександрович директор інституту післядипломної освіти Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Захист дисертації відбудеться 18 червня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.07. в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського за адресою: м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4)

Автореферат розісланий «15 » травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.О. Горюнова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Лобізм як політичний феномен потребує посиленої уваги і вивчення, оскільки сьогодні не існує одностайності в його науковому тлумаченні. У вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі висловлюються різні, нерідко діаметрально протилежні точки зору: про політичну суть лобізму і його соціальну роль, про можливість і допустимість його використання в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування. Проблема лобізму в контексті системи представництва політичних інтересів полягає в тому, що досі невідомими залишаються критерії демаркації регіональних, галузевих та інших інтересів у політиці, засобом захисту яких вважається лобізм. Крім того, спостерігається відсутність методології ідентифікації політичних дій як лобістських, а також невизначеність статусу лобізму як важливої політологічної проблеми.

Актуальність і необхідність наукового дослідження лобізму в Україні викликана не тільки академічною, але і практичною потребою. Представники державних структур, бізнесу і громадських організацій через свою професійну діяльність безпосередньо стикаються з проявами лобізму, тому потребують узагальненого знання вітчизняного і зарубіжного досвіду в цій сфері. Зараз, не дивлячись на очевидну наявність лобізму як механізму узгодження інтересів в багатьох державах, світова спільнота не виробила єдиної думки щодо необхідності і корисності лобістської діяльності. Проте при всіх своїх позитивних і негативних рисах, сучасні моделі лобізму, що існують в зарубіжних країнах, загалом пройшли основні стадії інституціоналізації та є стійким явищем суспільно-політичного життя.

Основи наукового пошуку підходів до вивчення лобізму в політиці були закладені в класичних роботах Дж. Медісона, А. Бентлі, Д. Трумена, Дж. Беррі. Різні аспекти лобістської діяльності розглядалися в роботах таких зарубіжних дослідників, як Р. Алмонд, Дж. Пауелл, Р. Даль, Ф. Шміттер, Г.Лембрух, М. Олсон, Р.Солсбері, Ч. Ліндблом, М. Дюверже, Дж. Бірнбаум, Р. Херманн, А. Дардорф, М. Баер, Р. Сміт, Дуглас К. Стівенсон, У. Росс, Дж. Голдмен, К. Янда, Р.-Ж. Шварценберг, Д. Ептер, Ч. Ендрейн тощо.

Не дивлячись на доведений у багатьох сучасних дослідженнях факт існування лобізму в практиці функціонування радянського суспільства, уявлення про даний феномен, як виключно буржуазний, що існує тільки в капіталістичних країнах, призвело до того, що до початку 1990-х років лобізм не був об'єктом наукового пізнання вітчизняної науки. У радянський період дослідження лобізму будувалися переважно на аналізі американської та західноєвропейської лобістської практики. Першою фундаментальною роботою в цьому напрямі можна назвати монографію М.Г. Зяблюка «США: лоббизм и политика».

У роботах російських дослідників сформувалися два напрями в дослідженні лобізму як політико-правового інституту. Перше представляють О. Автономов, С. Зотов, В. Лепехин, О. Малько, С. Перегудов, В. Смирнов, І. Семененко, які аналізують інститут лобізму з юридичних і політологічних позицій. Другий напрям представляють К. Вяткін, М. Зяблюк, В. Лапаєва, О. Любімов, які приділяють значну увагу правовим і політичним механізмам і технологіям лобістської діяльності. Окремим аспектам лобістської діяльності присвячені роботи А. Берліна, А. Бінецького, Г. Грігора, В. Коновалова, М. Краснова, П. Товстих, А. Канівського, Л. Селезневої, Т. Аравіної, Ю. Кузнецова, О. Шапошникова, А. Кінякина, А. Зудіна тощо. При розгляді лобізму як неформального інституту особливий інтерес представляють роботи Р. Кеохейна, Д. Норта, В. Гельмана, М. Кармазіної, І. Ігошина, В. Меркеля, А. Круассана, О. Даугавет, Ю. Барсукової та ін.

У вітчизняній науковій літературі теоретико-методологічні напрацювання лобізму ведуться з середини 90-х років XX століття, і з кожним роком науковий інтерес до цієї тематики неухильно росте: опубліковано безліч статей у друкарських засобах масової інформації, проведено десятки «круглих столів», конференцій і семінарів. При цьому сучасна політична наука концентрує увагу не на структурних аспектах, а на законодавчих обмеженнях, на процедурних питаннях лобізму, оскільки при теоретичному вивченні достатньо важко охопити процес лобіювання, що постійно змінюється, зокрема, його структурні аспекти: хто, як і в якому напрямі просуває свої інтереси. Спроби осмислити ситуацію, що склалася, призвели до появи численних робіт про лобізм. Окремим аспектам лобістської діяльності присвячені роботи таких вітчизняних авторів, як В. Биковець, С. Мішутін, Р. Кошовий, А. Євгеньєва, В. Нестерович, І. Немчинов, В. Дарпінянц, О. Длугопольський, Є. Землянська, О. Олійник, В. Сергєєв, Ю. Ганжуров, О. Кужель, О. Чувардінський, О. Ліснічук, О. Сушко, Є. Одінцова, В. Коростей, В. Зелюк, Ю. Зущик, О. Демченко, С. Телешун, П. Круш, І. Рейтерович, Ю. Ніколов та ін. Не дивлячись на наукове і практичне значення дослідницьких розробок, у сучасній політичній науці не вироблена теоретична концепція лобізму, не здійснено комплексне дослідження феномена лобізму, недостатньо вивчена специфіка лобістської діяльності громадських організацій в Україні.

Комунікативній специфіці лобізму присвячені роботи О.Соловйова, Т. Василлєвої, Є. Тихомірової, О. Бєлоусова тощо. Методи, технології і стратегії лобістської діяльності розкриваються через такі суміжні сфери як зв'язки з громадськістю, інформаційний і політичний менеджмент, маркетинг, і розглядаються в роботах таких зарубіжних авторів як С. Блек, П. Сайтел Фрайзер, Т. Лебедєва, Є. Пошенцев, С.М. Катліп, А.Х. Сентер, Г.М. Брум, Ж.-П. Бодуан, І. Альошіна, І. Яковлев. Вітчизняна наукова школа паблік рилейшнз представлена роботами Г. Почепцова, В. Королька, В. Бебіка, В Моїсеєва та ін.

Разом з тим, у багатьох із вказаних досліджень відсутня єдина методологічна основа, тому висновки, які в них містяться, нерідко мають приватний або досить суперечливий характер. Проблематизація феномена лобізму в системі представництва інтересів в сучасних умовах пов'язана як з об'єктивним станом політичної сфери, так і з позицією політичної науки, яка потребує нових перспектив розвитку. Вказані обставини актуалізують необхідність заповнити виниклі пропуски у вітчизняних дослідженнях лобізму і підвести теоретико-методологічну базу під вивчення лобістської діяльності, з тим, щоб з'явилася можливість наукового опису і адекватної дослідницької оцінки тенденцій розвитку цивілізованого лобізму в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукових досліджень кафедри політичних наук і соціології Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадского («Регіональна політика: проблеми соціального капіталу», державний реєстраційний номер №0106U008460).

Метою дисертаційного дослідження є визначення і аналіз чинників, що зумовили становлення і розвиток лобізму як інституту представництва інтересів у політиці в сучасній Україні.

Для реалізації поставленої мети сформульовані такі дослідницькі завдання:

- визначити теоретико-методологічні основи дослідження лобізму як політичного феномену;

- дослідити особливості зарубіжної лобістської діяльності, розглянути види і функції лобізму;

- вивчити специфіку соціально-економічних і політичних трансформацій, пов'язаних із становленням лобізму в Україні;

- провести теоретичний опис лобістської практики в сучасній Україні;

- здійснити порівняльний аналіз правових підстав регулювання зарубіжної і вітчизняної лобістської діяльності;

- дослідити проблеми і перспективи формування цивілізованої моделі лобізму в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає лобізм в сучасній Україні.

Предметом дослідження є процес становлення лобізму в сучасній Україні.

Методи дослідження. Характер дослідницьких завдань і поставлена мета роботи, об'єкт і предмет дослідження зумовили використання комплексного підходу до вивчення лобізму. Методи дослідження базуються на таких принципах наукового пізнання як об'єктивність, системність, єдність історичного і логічного. Складність даного феномена зумовила необхідність використання інституційного і комунікативного підходів, які збігаються і взаємодоповнюють один одного в найзагальнішому тлумаченні природи лобізму.

У дисертації застосовуються методи наукового аналізу: структурно-функціональний (використовується при розгляді лобізму як певної цілісності, системи, складної структури, кожен елемент якої має конкретне призначення і виконує специфічну функцію), компаративний (застосовується при порівнянні особливостей становлення і розвитку лобізму, правових підстав лобістської діяльності в Україні з досвідом зарубіжних країн), а також емпіричні методи (анкетне опитування, метод case-study, аналіз документів), вторинний аналіз статистичних даних і результатів соціологічних опитувань.

Емпірична база дослідження включає міжнародні і вітчизняні нормативно-правові акти, якими регулюються процеси взаємодії держави з громадським суспільством; матеріали, опубліковані в ЗМІ, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній політичній науці системним і цілісним науковим дослідженням становлення і розвитку лобізму в Україні. Новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- специфіка лобізму розкривається в паралельному застосуванні інституційного і комунікативного підходів, через вивчення формальних і неформальних правил комунікацій, які дозволяють здійснювати вплив мережевих структур громадського суспільства і інших груп на принципи і результати державної політики в різних сферах життєдіяльності соціуму;

- на основі аналізу специфіки лобістської практики в сучасній Україні виділені ключові актори процесу лобіювання, обґрунтовано і розкрито зміст механізмів і технологій формування політико-комунікативних контактів у процесі лобістської взаємодії;

- за допомогою проведення case-study встановлені причини, які заклали в основу поведінки акторів процесу лобіювання відповідні стратегії реалізації інтересів; виявлені проблемні зони взаємин акторів процесу лобіювання;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності правового регулювання лобізму в Україні, в результаті якого встановлено, що поступове витіснення неформального інституту легітимними нормами забезпечить трансформацію спонтанної поведінки суб'єктів лобіювання в модельоване;

- ідея щодо формування цивілізованої моделі лобізму в сучасній Україні з допомогою опосередкованого лобіювання, що забезпечує можливість законним чином впливати на ухвалення державних рішень, погоджувати різновекторні інтереси різних соціальних груп в цілях пошуку соціального балансу, консенсусу цих інтересів на основі загальноприйнятих морально-етичних норм.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть служити методологічною базою для подальших наукових розробок цієї теми, а саме: дозволяють розширити уявлення про суть, місце і роль лобізму в суспільстві, що трансформується, здійснюють внесок до розробки проблеми взаємодії груп громадськості і органів державної влади. Теоретичні положення і наукові рекомендації, викладені в дисертації можуть бути використані при вирішенні таких практичних задач:

- для методичного і наукового забезпечення навчального процесу для студентів, що навчаються за спеціальністю «Політологія», «Державне управління», «Зв'язки з громадськістю»;

- у діяльності громадських організацій з метою розширення знань щодо лобізму;

- у системі підвищення кваліфікації державних службовців з метою оволодіння знаннями про особливості лобістської практики;

- для розробки стратегії інституционалізації лобістської діяльності в Україні.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним, цілісним науковим дослідженням. Сформульовані в дисертації положення і наукові висновки є результатом особистих досліджень, отриманих автором на основі наукових методів аналізу соціально-політичної сфери, критичного аналізу джерел і наукової літератури, а також практики взаємодії між групами громадськості і органами державної влади. Усі публікації виконані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на щорічних конференціях науково-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2005-2008), наукових читаннях «Культура народів Причорномор'я з якнайдавніших часів до наших днів» (Сімферополь, 2006-2007), міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання господарської діяльності в сучасній Україні» (Сімферополь, 2008). Теоретичні і практичні аспекти роботи використовувалися автором при викладанні курсу із порівняльної політології.

Публікації. Основні теоретичні і прикладні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в 7 публікаціях (загальним обсягом 2,8 друк.арк.), зокрема 4 - в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, а 3 - в інших виданнях.

Структура дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків, списку джерел. Обсяг основної частини дисертації складає 185 сторінок друкованого тексту та включає 4 ілюстрації і 10 таблиць на 8 сторінках, список джерел включає 260 найменувань і розміщено на 23 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 208 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розглядається ступінь наукової розробленості, проводиться опис теоретико-методологічних основ дослідження, формулюються мета і завдання дослідження, розкривається наукова новизна роботи, освітлюється теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження лобізму» здійснено аналіз сучасного стану наукової розробленості теми дисертаційного дослідження, обгрунтовується вибір напрямів власного наукового пошуку дисертанта, аргументовано використання необхідної методології. Сфера вивчення проблеми лобізму є важливою складовою політологічної думки, разом із тим, позитивно оцінюючи результати досліджень, які викладені у вітчизняній і зарубіжній історіографії, необхідно відзначити, що системне осмислення багатоаспектних проблем, пов'язаних із теорією і практикою дослідження лобізму, знаходиться на початковому етапі.

Питання становлення і функціонування формальних і неформальних інститутів в політичній системі є проблемним полем в численних сучасних політологічних, соціологічних і правових дослідженнях і набули особливу актуальність в сучасний період. Встановлено, що в країнах, де лобізм функціонує в певному правовому полі, він є моделлю інституційної організації, що складається зі встановлених переважно формальних норм, правил і механізмів їх застосування. При цьому автор показує, що застосування інституційного підходу дозволяє розширити рамки політичних досліджень і радикально змінити сам їх характер; досліджувати не тільки ті політичні інститути, які регламентуються правом, але і ті, які повністю або частково ним ігноруються. Встановлено, що чим менше розвинені легальні процедури, чим більше у державі, що розвивається, легальні процедури заміщаються неформальними практиками, тим більше несподіваних можливостей і наслідків, не завжди бажаних для лобізму є в даній державній системі.

У рамках комплементарної методології проблема інституційної ідентифікації лобізму вирішується за допомогою комунікативного підходу: зважаючи на особливості політичної комунікації як сфери міжінституційних обмінів, лобізм розглядається як система зв'язків, заснованих на узгоджених формальних і неформальних правилах комунікації з метою ухвалення (неприйняття) і/або зміни державного рішення.

На основі вивчення зарубіжної практики лобіювання, встановлено, що лобістська діяльність є одним із структурних елементів механізму взаємодії структур громадянського суспільства і держави в багатьох країнах світу. Принципи побудови соціальних зв'язків і відносин між вказаними структурами і органами державної влади визначаються цілою системою чинників. До них належать рівень розвитку демократії в тій або іншій країні, стан політичної культури, правової бази представництва і лобістської діяльності, структурні особливості політичної і економічної систем, партійна структура. Вся різноманітність національних варіантів лобізму зводиться до двох стійко існуючих моделей: плюралістичної (англо-саксонської) і корпоративистської (європейської або континентальної). Віднесення тих або інших країн до «зони» дії певної моделі лобізму достатньо умовно. Останнім часом у світі спостерігаються певні зміни в традиційних уявленнях про характер побудови системи лобіювання. Так, у США велику роль починають відігравати некомерційні методи просування груп інтересів в органах влади через громадські організації, а в країнах Європи дискутується питання про необхідність визнання лобістської діяльності професійною.

Дослідження класифікацій лобізму свідчить про те, що наявність і перевага того або іншого виду лобізму залежать від соціально-політичних і економічних умов, від ступеня правового регулювання даного явища. У той же час велика частина технологій лобіювання не має під собою наукової бази, а рекомендовані схеми майже ніколи не підтверджуються реальними статистичними даними; враховуючи динамічний характер процесу лобіювання, побудовані раніше схеми, використання яких представлялося доцільним, відразу можуть змінитися разом із ситуацією. У результаті більшість технологій можуть опинитися або незатребуваними, або в цілому неефективними; жодна з приведених класифікацій не побудує строгу систему розуміння процесу лобіювання, оскільки всі класифікації обмежені і статичні, і не завжди враховується динамічний аспект процесу лобіювання, що постійно змінюється і розвивається.

У різноманітті функцій, що приписуються лобізму, можна виділити, як мінімум три найбільш поширених у дефініціях: посередницька функція (полягає в тому, що лобісти представляють інтереси різних соціальних суб'єктів у владних структурах. Соціальні структури, що самостійно функціонують на політичному ринку не завжди здатні безпосередньо контактувати з владою, тому лобізм виступає як спосіб взаємодії держави і організованих інтересів різних груп громадськості); інформаційна функція (виражається в тому, що лобісти інформують центри політичних рішень про різноманітні інтереси груп громадськості, а замовників - про підготовку і ухвалення економічних і соціально-політичних рішень); координаційна функція (полягає в тому, що лобізм передбачає не тільки представництво, але і зіставлення різноманітних інтересів, а також подальше визначення пріоритетних інтересів).

У другому розділі «Політико-правові підстави формування і розвитку лобізму в сучасній Україні» автор розкриває специфіку соціально-економічних і політичних трансформацій, що зумовили становлення лобізму в сучасній Україні, і обґрунтовує необхідність правового регулювання лобістської діяльності в Україні.

Становлення і розвиток лобізму в Україні як неформального інституту супроводжувалося: безконтрольним накопиченням первинного капіталу під час непрозорої приватизації; відсутністю цивілізованої правової бази економічних відносин у поєднанні з неефективною діяльністю держави; прискореним розвитком конкретних механізмів локалізації тіньової економіки і збереженням зацікавленості представників владних структур нової держави в існуванні тіньових економічних відносин; відсутністю розвинених інститутів громадянського суспільства; наявністю тотальної політико-економічної корупції і клієнтелізму, що є способом монополізації контролю над системою відносин «патрон - клієнт»; відсутністю розвинених і незалежних ЗМІ.

Відсутність елементарних теоретичних уявлень щодо цивілізованих механізмів лобізму призводить до того, що виникають різні комбінації у використанні даного терміну, а також заміни його іншими поняттями. Результати проведеного анкетного опитування показали, що в суспільстві домінують негативні оцінки лобізму, який у певному сенсі тісно пов'язаний з таким поняттям, як корупція. У зв'язку з цим в дисертації були визначені основні відмінності цивілізованого лобізму від корупції.

За допомогою структурно-функціонального аналізу в українській лобістській практиці було виділено: суб'єкти лобіювання (ключові актори, що чинять тиск на владу з метою ухвалення необхідних для себе рішень), об'єкти лобіювання (центри ухвалення рішень, на які виявляється лобістська дія або ті інститути, від яких залежить ухвалення рішень на користь лобіста); предмет лобіювання (інтерес, ради якого здійснюється лобістський тиск, проводиться лобістська кампанія); технології лобіювання. Розкриваючи специфіку лобістської практики в сучасній Україні, автор відзначає наявність двох принципово відмінних між собою комунікативних каналів. Перший канал є системою переважно цивілізованих методів лобіювання інтересів (участь у парламентських або відомчих слуханнях; прямі контакти з офіційними особами; надання результатів власних наукових досліджень або спеціалізованої інформації у владні структури; спроби вплинути на процес реалізації рішень; контакти з представниками ЗМІ; організацію кампаній з надсилання листів і телеграм від громадян у владні структури і ін.), що здійснюються громадськими організаціями, які, з одного боку, є достатньо консолідованими і здібними до об'єднання в коаліції і проведення масових акцій, з іншого боку демонструють слабкий лобістський потенціал. До другого каналу належать політичні або номенклатурні «клани», різноманітні лобі (насамперед галузеві і регіональні), політичні «холдинги» і олігархічні об'єднання. Комунікація здійснюється за допомогою використання неформальних контактів і для більшості соціальних груп такий вид комунікації практично недоступний. Реалізація інтересів здійснюється шляхом безпосередньої участі в процесі ухвалення рішень, формування і використання лобістських структур, тіньових персональних домовленостей із представниками органів влади. Основні інтереси вказаних груп концентруються навколо підготовки і лобіювання ухвалення загальнодержавних нормативно-правових актів, які стають основним інструментом поділу і привласнення загальнодержавного майна, централізованих бюджетних коштів.

Автор показує, що система просування інтересів, що склалася в Україні, яку прийнято називати «українським лобізмом», відрізняється від базової моделі лобіювання, що існує в зарубіжній політичній практиці. В українській практиці діє переважно не класична трьохланкова, а двохланкова схема, в якій лобіст і парламентарій (чиновник) фактично поєднані в одній особі. В рамках лобістської комунікації рішення того чи іншого питання визначається його приналежністю до компетенції однієї з гілок державної влади. Як основні об'єкти лобіювання традиційно прийнято вважати органи законодавчої і виконавчої влади. На тлі системного дисбалансу органів державної влади, ілюзорного політичного плюралізму, неналагоджених ринкових відносин і відсутності ефективного і конструктивного законодавства, лобізм в Україні набув тіньової і не контрольованої державою і суспільством форму. Тіньовий лобізм нерозривно пов'язан із здійсненням різноманітних стратегій, спрямованих на укриття справжніх цілей лобіювання, в результаті яких має місце акт протекції: ухвала, указ, закон, тобто підстава для надання пільг, дотацій, субсидій.

Результати порівняльного аналізу правових підстав лобістської діяльності в Україні і за кордоном показали, що вітчизняне законодавство в цій сфері формується під значним впливом адміністративної практики, традиційних уявлень і політичної ситуації загалом. Відсутність правового регулювання лобізму в Україні з одного боку, сприяє монополізації впливу на ухвалення державних рішень окремими структурами, з іншого боку, практично робить неможливим захист власних інтересів цілими суспільними прошарками, структурами громадського суспільства, що веде до розриву вертикальних зв'язків між владою і суспільством. Автор обґрунтовує необхідність створення адекватної правової бази для регулювання лобізму, яка дозволить створити площину для цивілізованого просування інтересів; підвищити транспарентність відносин бізнесу і влади та понизити рівень корупції; сприяти цивілізованому обмеженню сфер діяльності апарату державної влади і розвитку громадянського суспільства в Україні загалом.

У третьому розділі «Проблеми і перспективи формування цивілізованої моделі лобізму в Україні» за допомогою застосування методу case-study розкриваються основні параметри лобістської кампанії щодо проекту будівництва і експлуатації глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море» і обґрунтовується необхідність створення цивілізованої моделі лобізму в Україні.

Проект «Дунай - Чорне море» мав значний міжнародний резонанс і його можна назвати одним із найбільш масштабних екологічних скандалів за всі роки української незалежності. Проблемою в даному випадку виступає взаємодія громадських організацій і представників органів влади з приводу будівництва і експлуатації глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море» в українській частці дельти Дунаю. Розкриваючи особливості організації і проведення лобістської кампанії, автор визначає наявність чіткої мети діяльності екологічних неурядових організацій і високий ступінь мобілізації зусиль у даній ситуації, знання і володіння методикою громадського лобіювання (збір і аналіз інформації; коаліційне будівництво; організація і проведення інформаційно-просвітницької кампанії; участь у громадських слуханнях, конференціях та інших публічних заходах із представниками органів влади; участь в урядових і міжнародних комісіях; індивідуальні та колективні звернення до органів державної влади; підготовка і презентація: пропозицій щодо внесення змін і/або відміни чинних нормативно-правових актів України; інформаційно-аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень щодо питань, що є предметом лобістської кампанії), що загалом може претендувати на відповідність цивілізованій моделі лобізму.

Аналіз проведення лобістської кампанії продемонстрував наявність прямої залежності між наявністю об'єднаної коаліції і результатом лобістських зусиль. Проте у процесі лобіювання екологічні організації зіткнулися з могутнім використанням представниками влади адміністративного ресурсу. Практично всі великі лобістські кампанії, що обіцяють величезні прибутки, є ретельно розробленими схемами дії на сукупність «точок доступу» з використанням прямих і непрямих способів дії. У результаті зрощення політичного і економічного компонентів, держава перетворюється в інструмент бізнесу для досягнення конкретних інтересів. Організовуються бізнес-схеми з урахуванням індивідуальних інтересів осіб, відповідальних за ухвалення необхідних рішень. Включається політичний рівень, проводиться масова інформаційна підтримка, створюється видимість відповідності проекту «національним інтересам» держави, формується мережа посередницьких структур. Офіційними і неофіційними каналами організовуються формальні і неформальні зустрічі бізнесменів, телефонні переговори з політичними і державними діячами з метою погодження ними ухвалення необхідних для успішної реалізації проекту рішень і подальших дій. Більшість взаємодій між учасниками кампанії проходили в тіньовій сфері і не були відомі широкій громадськості.

Перспективи подальшого отримання політичних і економічних вигод з реалізації даного проекту можуть підсилити зацікавленість певних структур, тому вірогідність концентрації адміністративних і фінансових ресурсів залишається високою. У даному випадку доцільним представляється підвищення громадського контролю за дотриманням ухвалюваних рішень, а також створення незалежної комісії з метою ретельного аналізу альтернативних проектів будівництва і експлуатації судноплавного каналу.

У контексті формування цивілізованої моделі лобізму найбільш ефективним представляється опосередковане лобіювання, а в якості посередника оптимальним вважається використання можливостей неурядових організацій. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність створення цивілізованої моделі лобізму, відповідної наступним критеріям: опосередкування процесу лобіювання лобістськими структурами; можливості конкуренції між лобістськими групами; гласності, прозорості і контролю за лобістською діяльністю; суспільній корисності лобістської діяльності. Облік інформації, що поступає в центри ухвалення рішень за допомогою лобістських груп, допомагає упорядковувати різні точки зору і оптимізувати економічні та політичні рішення з урахуванням інтересів конкретних структур.

Висновки

У висновках узагальнені основні ідеї та положення дисертаційного дослідження, що мають наукове і практичне значення:

1. Аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової літератури свідчить про наявність широкого спектру науково-теоретичних підходів до вивчення лобізму як політичного явища. При цьому вказується на принциповий недолік, характерний для методологічних розробок, що використовуються у вітчизняній політичній науці: прагнення розширити рамки «поняття» лобізму. Розширення складу учасників лобістської діяльності позбавляє явище властивої йому специфіки, роблячи можливим його застосування під час опису будь-якої взаємодії. У результаті під поняттям «лобізм» розуміють найрізноманітніші явища, тільки не його класичну, демократичну модель. Визначено, що специфіка лобізму якнайповніше розкривається в паралельному застосуванні інституційного і комунікативного підходів, через вивчення інститутів, що складаються в політичній системі взаємодій і транслюють різноманітні інтереси в сферу повноважень держави за допомогою формальних і неформальних правил комунікацій.

2. Дослідження зарубіжної практики лобізму дозволило встановити, що лобізм є однією з форм впливу суспільства на державу, що забезпечує їх взаємодію за функціональним напрямом. Саме через лобізм як інститут представництва інтересів як громадян, так і організованих груп, що діють у рамках формальних і неформальних відносин, відбувається вплив суспільства на державне управління. Домінування позитивних чи негативних аспектів лобізму залежить не тільки від певних методів діяльності груп інтересів, але і від характеру політичних і правових інститутів, суспільного укладу і традицій, у яких вони діють. І хоча лобістська практика формально регулюється далеко не у всіх державах, проте, вона в більшості своїх форм і проявів носить цивілізований характер.

3. Трансформація суспільно-політичних зв'язків і відносин, нові ціннісні орієнтири заклали в основу поведінки суб'єктів лобістської діяльності відповідні стереотипи політичної поведінки і стратегії просування інтересів. Приклади цивілізованого лобізму в Україні демонструють громадські організації, проте лобістська діяльність неадекватна їх потенціалу. Розширення практики тіньового лобіювання негативно відбивається на всіх сферах суспільного життя. Створюючи привілейоване положення для одних суб'єктів лобізму (крупних бізнес-структур), тіньовий лобізм виступає як соціальна несправедливість для інших (громадських асоціацій), сприяючи зростанню соціальної напруженості в суспільстві, соціального цинізму і соціальної безвідповідальності у бізнесі.

4. Поступове скорочення тіньового сектора в політиці і економіці повинне проводитися на основі здійснення комплексу радикальних політичних, економічних і правових заходів, направлених на обмеження тінізації сфер суспільного життя. Визначено, що загальною методологією процесу демократизації лобізму в Україні є обмеження інтервенції бізнес-інтересів у сфері публічної політики і держави, і посилення ролі і безпосереднього впливу громадських організацій на процес формування і реалізації державної політики за допомогою прозорих технологій лобіювання. Інституціоналізація лобізму за допомогою встановлення, закріплення і регулювання певних норм, правил, статусів і ролей дозволить трансформувати стихійну, латентну лобістську діяльність в регульовану.

5. Високому рівню інституційного розвитку громадянського суспільства відповідає цивілізована модель лобіювання, що здійснюється в рамках формальних правил і надає можливості представництва широкого спектру інтересів. Діяльність за представництвом групових інтересів в органах державної влади, що спирається на опосередковане лобіювання, відрізняється високим ступенем антикорупційної складової і різноманітністю своїх прийомів, що відкриває широкі можливості для становлення цивілізованого лобізму в Україні. Для організаційно-правового і наукового забезпечення подальшого дослідження лобізму пропонується:

- здійснити розробку правового регулювання механізмів впливу суспільних інституцій на вироблення державної політики;

- розвивати і впроваджувати сучасні принципи соціального партнерства, концепції соціальної відповідальності бізнесу, цивілізованого лобізму в Україні;

- включити в курс підготовки магістрів спеціальності «Політологія» спецкурсу «Лобізм як політичне явище» і ввести в курс підвищення кваліфікації для державних службовців тему «Лобіювання інтересів: теорія і практика».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гросфельд О.В. Формування цивілізованої моделі лобіювання в Україні / О.В. Гросфельд // Грані. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, Центр соціально-політичних досліджень, 2009. - №1. - С.136-139.

2. Гросфельд Е.В. Специфика лоббизма в системе представительства интересов общественности в политике в Украине / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». - 2008. - Т.21 (60). - № 1. - С.145-154.

3. Гросфельд Е.В. Роль лоббизма в становлении и развитии гражданского общества в Украине / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». - 2007. - Т.20 (59). - №2. - С.23-30.

4. Гросфельд Е.В. Феномен лоббизма: методологические аспекты исследования / Е.В. Гросфельд // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Политические науки». - 2006. - Т.19 (58). - №3. - С.41-49.

Статті у інших виданнях

5. Гросфельд Е.В. Проблемы правового регулирования лоббизма в Украине / Е.В. Гросфельд // Культура народов Причерноморья. Философия. - 2007. - №118. - С. 96-99.

6. Гросфельд Е.В. Перспективы формирования цивилизованной модели лоббизма в Украине / Е.В. Гросфельд // Актуальные проблемы правового регулирования хозяйственной деятельности в современной Украине: Материалы межвузовской научно-практической конференции (19 декабря 2008 г.). - Симферополь: КРП „Издательство „Крымучпедгиз”, 2008. - С. 122-123.

7. Гросфельд Е.В. Лоббизм как способ представительства интересов бизнеса в политике / Е.В. Гросфельд // Материалы Вторых Таврических чтений: сб. науч. статей // Культура народов Причерноморья, Симферополь, 2007. - № 106. - С. 213-215.

Анотації

Гросфельд О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 - політичні інститути і процеси. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

У дисертації здійснено аналіз процесу становлення лобізму в Україні. Проаналізовано сучасний стан наукової розробленості теми дисертаційного дослідження, аргументовано використання необхідної методології.

Проблема інституційної ідентифікації лобізму вирішується за допомогою комунікативного підходу: зважаючи на особливості політичної комунікації як сфери міжінституційних обмінів, лобізм розглядається як система зв'язків, заснованих на узгоджених формальних і неформальних правилах комунікації з метою ухвалення (неприйняття) і/або зміни державного рішення.

Проведено теоретичний опис специфіки лобістської практики в сучасній Україні. Встановлені причини, які зумовили становлення лобізму як неформального інституту. Дані критичні оцінки сучасному стану лобізму в Україні і його сприйняттю суспільством, встановлені основні відмінності цивілізованого лобізму від корупції. Здійснено порівняльний аналіз правових підстав регулювання зарубіжної та вітчизняної лобістської діяльності. Обґрунтована необхідність правового регулювання лобізму в Україні.

Обґрунтована необхідність створення цивілізованої моделі лобізму, відповідної наступним критеріям: опосередкування процесу лобіювання лобістськими структурами; можливості конкуренції між лобістськими групами; гласності, прозорості і контролю за лобістською діяльністю; суспільній корисності лобістської діяльності. Розроблена програма організації і проведення лобістської кампанії.

Ключові слова: лобізм, лобістська діяльність, тіньовий лобізм, цивілізований лобізм, політика, органи державної влади, бізнес, громадські організації.

Гросфельд Е.В. Становление лоббизма в современной Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

В диссертации осуществлен анализ процесса становления лоббизма в Украине. Проанализировано современное состояние научной разработанности темы диссертационного исследования, аргументировано использование необходимой методологии. Специфика лоббизма как институционального образования наиболее полно раскрывается в параллельном применении институционального и коммуникативного подходов, через изучение складывающихся в политической системе взаимодействий институтов, транслирующих разнообразные интересы в сферу полномочий государства.

Исследованы особенности зарубежной лоббистской деятельности, рассмотрены виды, функции и детерминанты лоббизма. Выявлены факторы, обусловившие становление лоббизма как неформального института (отсутствие цивилизованной правовой базы экономических отношений в сочетании с неэффективной деятельностью государства; развитие конкретных механизмов локализации теневой экономики; отсутствие развитых институтов гражданского общества; наличие тотальной политико-экономической коррупции и клиентелизма, представляющего собой способ монополизации контроля над системой отношений «патрон - клиент»; отсутствие развитых и независимых СМИ).

Произведено теоретическое описание специфики лоббистской практики в современной Украине. Установлено, что методы и технологии лоббирования, а также финансовые аспекты такой деятельности в Украине не регламентированы. Поэтому в сфере украинского лоббизма широко распространены, недопустимые в цивилизованном демократическом обществе, схемы его реализации, включая использование по сути коррупционных отношений. Выявлено, что сложившаяся в Украине система продвижения интересов, которую принято называть «украинским лоббизмом», отличается от базовой модели лоббирования, существующей в зарубежной политической практике. В украинской практике действует преимущественно не классическая трехзвенная, а двухзвенная схема, в которой лоббист и парламентарий (чиновник) фактически совмещены в одном лице.

Проблема становления лоббизма как формального института политической системы заключается в отсутствии трех институциональных составляющих - плюрализма, легализации и контроля. Осуществлен сравнительный анализ правовых оснований регулирования зарубежной и отечественной лоббистской деятельности, в результате которого обоснована необходимость организационного и юридического оформления лоббизма с целью превращения его в эффективную практику согласования интересов.

Выявлены проблемные зоны взаимоотношений акторов процесса лоббирования в Украине: помимо тотальной коррупции и теневых схем продвижения интересов, противостояние групп общественности и представителей крупного бизнеса и власти демонстрирует отсутствие общественного диалога и механизмов цивилизованного лоббирования в отечественной практике. Обострение взаимоотношений между указанными структурами поставило общественные организации перед необходимостью поиска компромиссных решений легальных путей отстаивания своих интересов во властных структурах. В связи с этим разработана программа организации и проведения лоббистской кампании в контексте формирования цивилизованной модели лоббизма в Украине.

Ключевые слова: лоббизм, лоббистская деятельность, теневой лоббизм, цивилизованный лоббизм, политика, органы государственной власти, бизнес, общественные организации.

Grosfeld E.V. Becoming of lobbyism in modern Ukraine. - Manuscript.

The thesis for candidate of science degree of Political sciences by specialty 23.00.02 - рolitical institutes and processes. - Taurida National Vernadsky University. - Simferopol, 2009.

In dissertation the analysis of becoming and development of the phenomenon of lobbyism is carried out in Ukraine. The modern state of scientific developed of theme of dissertation research is analyzed, the use of necessary methodology is argued. The author consider the peculiarities of lobbyism as communication and as an institution of political system.

Theoretical description of specific of lobbyist practice is made in modern Ukraine. The comparative analysis of legal grounds of adjusting of foreign and ukrainian lobbyist activity is carried out. The necessity of organizational and legal registration of lobbyism is grounded with the purpose of converting of him into effective practice of concordance of interests.

The areas of problems of mutual relations of actor's process of lobbying are exposed. The problems of co-operation of groups of public and public authorities are analyses in the process of decision-making and the prospects of forming of the civilized model of lobbying are examined in Ukraine. An author accents attention on the necessity of creation of terms for the effective functioning lobbyism in the system of representative office of interests in a policy. The program of organization and conducting lobbyist campaign is developed in the context of forming of the civilized model of lobbyism in Ukraine.

Key words: lobbyism, lobbyist activity, shadow lobbyism, civilized lobbyism, policy, public authorities, business, public organizations.

Размещено на Allbest.ru