Легітимність влади як фактор політичної стабільності суспільства

Свого остаточного оформлення у вигляді цілісної наукової теорії ідея легітимності набула в дослідженнях М. Вебера. Розроблена М. Вебером модель визначення типів легітимного панування дозволила чітко окреслити теоретичний зміст цього поняття і розробити загальну концептуальну схему кореляції між конкретними типами легітимності та типами політичних режимів, а також рівнем стабільності політичної системи. Розробки М. Вебера активно застосовувались в процесі роботи над загальною теорією політичних систем (Д. Істон, Г. Алмонд, С. М. Ліпсет, П. Шаран, А. Лейпхарт, Е. Шілз, Л. Даймонд, К. Еванс, Д. Ептер, Д. Кошт, У. Мітчел та ін.). В XX столітті класичну теорію легітимності було суттєво збагачено за рахунок виділення в ній різних рівнів та типів легітимності.

Легітимність влади являє собою специфічний, динамічно змінюваний та соціально значущий внормований порядок взаємовідносин між владою і суспільством (громадянами), який грунтується на визнанні громадянами чинного порядку конституювання та функціонування влади справедливим, належним, доцільним, що зумовлюється як раціональними, так і афективно-емоційними причинами і має своїм результатом готовність громадян діяти відповідно до існуючої моделі панування. Натомість легальність є одним з важливих елементів легітимності, який за умови демократичних політичних режимів, входить у зміст поняття легітимності влади. Легітимність влади зазнає негативного впливу, якщо держава або її окремі органи порушують принцип законності. Формалізуючи цей процес, його можна представити таким чином: f(x) = 1 / Z (де «х» - рівень легітимності влади, a «z» - ступінь «деуніверсалізації» закону). Це означає, що будь-яка спроба деуніверсалізації сили закону спричиняє чи безпосереднє зниження рівня легітимності влади, чи, разом з іншими факторами, створює підвалини для делегітимізації влади в майбутньому.

Ознака легітимності влади постає одночасно і як необхідна умова і як одна з ознак стану політичної стабільності. Запропоновано авторські моделі опису процесів трансформації політичних режимів в умовах зміни таких показників як легітимність та ефективність публічної влади. Модель політичної дестабілізації, що тягне за собою недемократичну трансформацію політичного режиму було запропоновано описувати формулою: (DEM) l/(leg)+ l/(ef) (AUT) v (TOT), де (DEM, AUT, TOT) - визначає тип політичного режиму (демократичний, авторитарний, тоталітарний), а 1/(leg) та l/(ef) - зменшення рівня легітимності (leg) та ефективності (ef) публічної влади. Модель політичної дестабілізації, яка спричиняє зміну в межах демократичного типу політичного режиму, описується формулою: (DEM-1) l/(leg)+ l/(ef) (DEM-2). І модель зміни рівня легітимності (її зменшення чи збільшення), яка не порушує політичної стабільності, описується формулою: (DEM) (l/(leg)+ l/(ef) + (leg)ⁿ + (ef)ⁿ) (DEM). Це дозволяє зробити висновок про об'єктивну можливість формалізації зв'язку між легітимністю влади та політичною стабільністю суспільства.

- Делегітимація влади являє собою складний об'єктивний політичний процес, коли внаслідок дії, або бездіяльності органів державної влади, а також через відторгнення пропагованих ними цілей державної політики, ці органи влади сприймаються в суспільстві як такі, чиї дії не відповідають суспільним інтересам, а спосіб їхнього існування вступає у суперечність з тими функціями, які вони повинні реалізовувати відповідно до свого конституційного статусу та покладених на них суспільством завдань. Набуваючи ознак незворотності, цей процес тягне за собою зміну найбільш фундаментальних рівнів існування та функціонування держави. Головна небезпека делегітимації влади полягає в дестабілізації як системи державного і політичного управління, так і політичної системи в цілому.

- Існує необхідність теоретико-методологічного уточнення вихідної формули легітимаційного процесу «суспільство - держава». її фіксація в розгорнутій формі виглядає таким чином: «громадянин - об'єднання громадян - громадянське суспільство - органи державної влади (посадові особи) - держава». За цієї причини, в умовах демократичних політичних режимів основним суб'єктом легітимації влади виступає саме громадянське суспільство, яке утворюється політично активними громадянами. Причому, самі ці громадяни є носіями специфічної політичної культури демократичного типу (Г. Алмонд) й здатні до раціональної оцінки відповідності діяльності держави тим загальносуспільним цінностям, які відображають уявлення про належність, справедливість та доцільність публічної влади, а також її основних інститутів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Волинець В.В. Проблема визначення типів легітимного панування в класичній політичній теорії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького HAH України, 2007. - Випуск 37. - С. 694-702.

Волинець В. В. Підтримання легітимності державної влади в контексті процесу раціоналізації політичного управління // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького HAH України, 2008. - Випуск 40. - С. 663-672.

3. Волинець В. В. Політична участь як механізм легітимації державної влади // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького HAH України, 2008. - Випуск 41.-С. 723-732.

4. Волынец B.B. О методологических основах государственного управления структурными сдвигами // Економіка та держава: Збірник наукових праць. - К., 2006. - Випуск № 9. - С.43-46.

5.Волинець B.B. Роль громадянського суспільства в процесі легітимації державної влади в Україні // Матеріали ІХ-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (Острог, 30-31 травня 2008 р.) - Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2008. - С.27-29.

6. Волинець В. В. Легітимність державної влади як основа її стабільності і демократизму //«Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (Київ, 26 жовтня 2007 р.) - Харків: «Право», 2008. -С.219-222.

7. Волынец В. В. Технологические компоненты структурной политики и управление ими // Актуальні проблеми економіки: Збірник наукових праць. -К., 2006. - Випуск № 8(62). - С.33-43.

8. Волинець В. В. Шляхи удосконалення галузевої структури економіки України // Економіка та держава: Збірник наукових праць. - К., 2006. - Випуск №8. - С.32-35.

Размещено на Allbest.ru