Російський чинник у парламентських виборах в Україні (1994-2007 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 342.84 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Спеціальність 23.00.02 - Політичні інститути та процеси

Російський чинник у парламентських виборах в Україні (1994-2007 рр.)

Семенюк Тетяна Юріївна

Чернівці - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України

Науковий керівник: кандидат політичних наук, доцент Макар Віталій Юрійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент Ротар Наталія Юріївна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри політології та державного управління кандидат політичних наук Бойко Оксана Юріївна, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, доцент кафедри філософських та соціальних наук.

Захист відбудеться 26.06.2009 р. о_10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 76.051.03 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп.14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м.Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий 22.05.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П. М. Катеринчук.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження визначається потребою переосмислення парламентських процесів в українському суспільстві під впливом зовнішнього чинника. Розвиток політичного життя України на рубежі 80-90-х рр. ХХ ст. характеризувався поглибленням кризи СРСР. Незалежна Україна зіткнулася з надзвичайно складними проблемами після виходу з Радянського Союзу.

Російська Федерація прагнула контролювати і по можливості втручатися у перебіг політичних процесів в Україні. Російський вплив на парламентські виборчі процеси в Україні 1994-2007 рр. був достатньо помітним. Це актуалізує важливість дослідження зовнішньополітичного чинника в контексті політичних процесів української держави. Використання риторики „спільної історії”, „відновлення розірваних зв'язків”, „захист прав російськомовного населення” відіграли важливу роль у російській політиці стосовно України. Механізми російського впливу були різноманітними.

Використання російського фактору в українській внутрішній політиці вимагає пильної уваги до порушеної проблеми і актуалізує її. Авторський погляд полягає у дослідженні російського чинника, з одного боку, як зовнішнього впливу сусідньої Російської Федерації, що було виявлено та проаналізовано через прояв визначених його складових форм у парламентських процесах української держави. З іншого боку, авторка розкрила ставлення українських політичних сил до цього чинника, а в деяких випадках і свідоме його використання з метою досягнення своїх політичних цілей. Необхідність вивчення впливу російського чинника на вибори викликана і тим, що ця проблема комплексно не досліджувалася науковцями і, відповідно, становить науковий і прикладний інтерес.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках розробки наукової теми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Проблеми історії, політології та міжнародних відносин в сучасному світі” 0107U001235”.

Мета наукової роботи - здійснити комплексне дослідження російського чинника у виборах до Верховної Ради України періоду незалежності.

Реалізація мети визначила наступні завдання:

- з'ясувати основні причини і наслідки впливу Російської Федерації на вибори до парламенту української держави;

- висвітлити політико-державні трансформації в Україні в контексті українсько-російських відносин, виявити спільність передумов трансформаційних процесів;

- визначити основні форми впливу Російської Федерації, що позначилися на парламентських виборчих кампаніях в Україні;

- проаналізувати політичну організацію українського суспільства в передвиборний період, зокрема ідеологічні орієнтації електорату, роль політичних сил, що декларували захист російськомовного населення;

- виявити і дослідити використання російського питання українськими політичними силами;

- дослідити політтехнологічну та інформаційну складові російського впливу, виявити основні засоби і прийоми російських фахівців у веденні передвиборної боротьби в інтересах своєї держави, а також певних політичних суб'єктів;

- проаналізувати економічну складову російського чинника у парламентських виборах в Україні.

Об'єкт дисертаційного дослідження - парламентські виборчі процеси в Україні в умовах незалежності та складові форми зовнішнього впливу на них.

Предмет дослідження - російський чинник у виборах до Верховної Ради України.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період за 1994 - 2007 рр. Нижня хронологічна межа - 1994 р. - обумовлена першими демократичними парламентськими виборами в умовах незалежності України. Верхня межа стосується останніх, дострокових виборів до Верховної Ради 2007 р., що стали наслідком політичної кризи в Україні.

Методологія наукової роботи. Робота виконана на основі принципів об'єктивності, науковості, системності, структурності, за допомогою яких було досліджено сутність впливу зовнішньополітичного чинника на парламентські процеси в Україні. В дослідженні використано фактор-аналіз, системний, порівняльний та біхевіоральний методи, структурно-функціональний підхід. Так, в рамках фактор-аналізу було проаналізовано російський чинник у політичних процесах в Україні. За допомогою структурно-функціонального підходу зазначено особливості функціонування політичних суб'єктів в процесі передвиборчих кампаній, розбіжності та інтереси у ставленні до складових російського чинника. Системний метод виявився у дослідженні російського фактору через такі його складові, як інформаційна, політтехнологічна, ідеологічна, економічна. За допомогою порівняльного методу було проведено зіставлення особливостей парламентських виборів, з метою виявлення спільних і відмінних рис у рамках досліджуваної проблематики. Ґрунтуючись на засадах біхевіорального методу, здійснено аналіз поведінки проросійських політичних сил та українського електорату.

Наукова новизна одержаних результатів випливає із предмету, мети і завдань дослідження:

- висловлено авторський погляд на парламентські процеси в Україні крізь призму російського впливу та проведено комплексний аналіз російського чинника на основі використаних джерел;

- проаналізовано основні складові впливу Російської Федерації на українські вибори до Верховної Ради, зокрема ідеологічну, політтехнологічну, інформаційну, економічну;

- проведено аналіз політичної організації українського суспільства в період парламентських виборів в контексті російської складової;

- проаналізовано роль політичних сил у просуванні інтересів російських політичних діячів та бізнесменів, що було особливо помітно під час передвиборних кампаній;

- проаналізовано загальний інформаційний простір у виборчих перегонах, російський інформаційний вплив на політичні суб'єкти та формування електоральної думки, основні лейтмотиви інформаційної політики Росії щодо України;

- з'ясовано основні причини проникнення російського чинника у політичні процеси українського суспільства, що мотивувалися „захистом російськомовного населення” і поділом радянської спадщини на території української незалежної держави;

- проаналізовано наслідки впливу російського фактору на парламентські вибори в Україні.

Практичне значення дисертації визначається комплексним дослідженням актуальної, раніше недостатньо вивченої теми. Використання матеріалів дисертації можливе при розробці й викладанні нормативних і спеціальних навчальних дисциплін, підготовці наукових праць і виконанні науково-дослідних і аналітично-інформаційних проектів. Одержані результати дослідження можуть бути враховані також в подальшій розробці порушеної проблематики. Зокрема, в процесі розробки органами державної і регіональної влади відповідних законів чи указів стосовно внутрішньополітичного розвитку держави в рамках порушеної проблематики; в діяльності політичних партій і лідерів з метою поглиблення протидії зовнішньому чинникові, розповсюдженні ними відповідних пропагандистських матеріалів; представниками засобів масової інформації - для об'єктивного висвітлення політичної боротьби з метою захисту національних інтересів.

Апробація дисертації. Положення дисертації доповідалися на науковій конференції „Україна і слов'янський світ: історія і сучасність” (25-26 травня 2004 р., Рівне), науковому семінарі „Геополітичні домінанти країн ЦСЄ на початку ХХІ століття” (11-12 квітня 2005 р., Рівне), регіональній науково-практичній конференції „Помаранчева революція: міфи, реальність і перспективи”, присвяченій річниці виборів Президента України 2004 р. (24 листопада 2005 р., Рівне), Міжнародній науково-теоретичній конференції „Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі” (8-9 лютого 2006 р., Київ), науково-практичній конференції „Політико-правові аспекти виборчого процесу в Україні 2006 року” (22 березня 2006 р., Рівне), Третій міжнародній конференції „Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства: як зробити реформи успішними” (22-24 червня 2006 р., Суми), українсько-польському науковому семінарі „Концептуальні засади сучасної міжнародної політики: ,,константи” і ,,змінні” (29-30 жовтня 2007 р., Рівне), Міжнародній науковій конференції для студентів, аспірантів, науковців ,,Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (20-21 лютого 2008 р., Суми).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в 13 публікаціях, з них 5, що входять до переліку фахових видань ВАК України.

Структура дисертаційної роботи. Дослідження складається зі вступу, 3 розділів, поділених на 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 155 сторінок, список використаних джерел складає 306 найменувань на 26 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені її зв'язок з науковими програмами і планами, мета, завдання, об'єкт, предмет, методологія дисертаційного дослідження, його хронологічні рамки, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

Перший розділ „Стан наукової розробки проблеми дослідження” складається з двох підрозділів: „Теоретико-концептуальні засади та категоріально-понятійний апарат дослідження” і „ Аналіз джерельної бази”.

У першому підрозділі „Теоретико-концептуальні засади та категоріально-понятійний апарат дослідження” проаналізовано низку наукових методів з використанням традиційних і сучасних принципів з метою розкриття сутності проблематики дослідження, визначено основні категорії і поняття наукової роботи.

Авторка застосувала такі методологічні принципи: об'єктивності, науковості, системності, структурності. При виконанні дисертації основну роль відіграли такі дослідницькі методи, як фактор-аналіз, системний, біхевіоральний, порівняльний та структурно-функціональний підхід. Оволодіння ними стало невід'ємною умовою дослідження складових російського чинника у парламентських виборчих процесах українського суспільства. Складові російського чинника досліджено й охарактеризовано на основі структурно-функціонального підходу. Мета його використання полягала, насамперед, у розгляді зовнішнього впливу як сукупності складових частин та вивченні взаємозв'язків між ними. Однією з найважливіших форм застосування цього підходу стала можливість розуміння єдності функціонування політичних учасників в умовах зовнішнього впливу. Слід відзначити фактор-аналіз, за допомогою якого було визначено основні умови, специфіку та зміни, що істотно вплинули на характер і зміст зазначеного чинника. З позицій системного методу сформульовано розвиток, значення і стратегії російського чинника в ході парламентських виборів в Україні. Важливість порівняльного методу полягає в тому, що він надав можливість максимально використати досвід виборчих процесів в Україні за роки незалежності. За його допомогою дисертантка вивчала політичні партії і блоки в процесі парламентських виборчих кампаній. Метод дав змогу знайти істотні розбіжності в характеристиках та інтересах суб'єктів парламентських виборів. Суть біхевіорального методу при вивченні політичних виборів полягає в дослідженні поведінки політичних суб'єктів. Ґрунтуючись на засадах згаданого методу, дисертантка використала різні джерела, зокрема передвиборчі програми, листівки, брошури політичних сил, статистичні й соціологічні дані, результати опитувань населення та інші. Таким чином, у ході дослідження дисертантка проаналізувала поведінку політичних суб'єктів під час виборів до Верховної Ради України.

Категоріально-понятійний апарат визначив основні теоретико-концептуальні основи дослідження. В дослідженні авторка виокремила дві групи основних категорій: категорії „вплив”, „фактор”, „чинник”, що дали змогу вивчити та проаналізувати зовнішні механізми виборів; категорії „політичний процес”, „вибори”, „політичні партії”, „виборчі технології”, „зовнішньополітичні комунікативні технології” були використані безпосередньо з метою дослідження парламентських виборчих процесів.

Дисертантка сконцентрувала увагу не тільки на визначеннях згаданих категорій, а й на підходах щодо класифікації факторів у політичній науці, запропонувала власний підхід до розуміння складових зовнішнього чинника в рамках предмету дослідження. Проблема зовнішнього фактору у розвитку внутрішньополітичних процесів дедалі стає все актуальнішою. Вчені виробили низку концепцій щодо взаємовпливу держав і факторів впливу (Ю. Кукулка, П. Луцишин і Н. Луцишин, Г. Почепцов, К. Райт). „Чинник” часто в політичних науках ототожнюється з „фактором”. Фактор є рушієм політичних процесів, який з уваги на свою специфіку, може прискорювати або гальмувати, істотно впливати на їх характер та зміст. Вивчення фактору політичного сприяє розв'язанню декількох проблем. По-перше, фактор слугує для створення ефективних політичних теорій. По-друге, дозволяє розібратися у складних політичних ситуаціях, прихованих зв'язками між різними політичними силами, у перебігу політичних подій. По-третє, дозволяє прогнозувати розвиток політичної ситуації, виявляти тенденції і мотиви. Авторка визначила „зовнішньополітичний чинник” як зовнішній рушій внутрішньополітичних процесів, що включив специфіку, причини і наслідки впливу одної держави на іншу.

У дослідженні визначено ідеологічний фактор як такий, що включив основні ідеї, програмні положення українських і російських політичних партій щодо українсько-російських відносин, статусу російської мови, подвійного громадянства; виступи, інтерв'ю російських політичних діячів стосовно виборів в Україні; особливості електоральних орієнтацій. Економічний чинник включив, на нашу думку, різні форми економічного тиску з боку Росії, що активізувався напередодні виборів; експансію російських фінансово-промислових груп в Україні, які прагнули повністю підпорядкувати своїм інтересам українську владну еліту; російський капітал і фінансову підтримку виборчих кампаній деяких політичних блоків. Інформаційний чинник проявився через війну компроматів за участю Росії; агітацію мас-медіа за певні українські партії і блоки, що просували інтереси російських політичних і бізнесових кіл. Вважаємо, що політтехнологічний чинник врахував застосування послуг деяких іноземних консультантів і політтехнологів; особливості російських технологічних прийомів і засобів; види технологічного впливу на електорат в умовах політичної боротьби; виборчі технології окремих політичних суб'єктів.

У другому підрозділі „Аналіз джерельної бази” проаналізовано джерельну базу дисертації, специфіка якої визначена використанням різних джерел, що дозволили розкрити проблематику дослідження.

Виходячи із специфіки предмету дослідження авторка поділила використані матеріали на наступні групи: наукова література (колективні та персональні наукові праці і монографії; матеріали круглих столів, наукових конференцій; рукописи дисертацій і автореферати); офіційні документи, серед яких виокремлюються державні та партійні; соціологічні дослідження, що проводилися різними вітчизняними та зарубіжними центрами; матеріали періодичних видань, присвячені окремим аспектам проблематики дослідження.

За час незалежності української держави вітчизняні політологи присвятили дослідженню політичних процесів ряд колективних та персональних монографій. Питання формування сучасної політичної системи і виборчих процесів на пострадянському просторі розглядали О. Гарань, В. Журавський, А. Коваленко, І. Кресіна, Н. Ротар, С. Рябов, М. Томенко. У цьому сенсі важливе значення мають праці О. Бабкіної, В. Бебика, А. Білоуса, О. Бойко, М. Кармазіної, Б. Кухти, М. Примуша, С. Трояна, Ю. Шведи. Зокрема, проблематиці утвердження незалежної держави присвячено праці Ю. Алєксєєва, В. Гусєва, С. Кульчинського, В. Паламарчука, А. Слюсаренко. Питання російського впливу на внутрішні політичні процеси порушувалося у працях українських і російських політиків: Б. Єльцина, Л. Кравчука, В. Кременя, Л. Кучми, Р. Хасбулатова.

У рамках проблематики дослідження було з'ясовано, що успіх виборчих кампаній залежить від вдало проведеної агітаційної кампанії, оптимально підібраних виборчих та інформаційних технологій, про що йдеться, зокрема, в працях таких відомих дослідників, як Г. Атаманчук, М. Варій, З. Зотова, М. Кастельс, Л. Кочубей, Є. Макаренко.

Власний погляд щодо проблематики дослідження, який ґрунтується на необхідності врахування ролі російського прагнення до домінування на пострадянському просторі, мають іноземні фахівці, зокрема З. Бжезінський, Дж. Вільямс, Д. Карамані. Важливими з точки зору дослідження стали наукові праці В. Борисова, Б. Кагарлицького, А. Ковлера, А. Лібмана і Б. Хейфеца, К. Морозова, В. Пугачова, В.Согріна, А. Соловйова, О. Шкаратана і В. Ільїна, що присвячені окремим аспектам висвітлення складових російського чинника.

Необхідно згадати також праці, що були використані в процесі опрацювання теоретико-методологічних засад дисертаційної роботи. Вагомими в цьому контексті є дослідження з проблематики парламентських виборчих процесів і функціонування сучасних політичних систем, партійних структур у працях українських і зарубіжних вчених (В. Бурдяк, А. Колодій, Л. Климанська; Г. Алмонд, М. Дюверже, Ж. Зіллер, Р. Катц, Д. Мангейм і Р. Річ).

Наявний стан розробки проблеми дозволяє констатувати, що науковці активно працюють над складовими дослідження, хоча комплексна праця на даний час відсутня. Власний погляд на проблематику має авторка, тому робота цікава тим, що вперше в політичній науці зроблено спробу дослідити зовнішній російський чинник у парламентських виборах в Україні і ставлення українських політичних сил до цього впливу.

Розділ другий „Російський вплив на виборчі процеси в Україні в 1990-х рр.” складається з двох підрозділів і присвячений впливові Російської Федерації на системні політичні зміни в українському суспільстві на початку 1990-х рр., дослідженню складових російського чинника у парламентських виборах України 1994 р. і 1998 р.

У першому підрозділі „Радянська спадщина як передумова впливу Російської Федерації на політичні процеси в Україні” дисертантка дослідила внутрішні аспекти трансформацій в українській державі, взаємозв'язок політико-державних перетворень в Україні в 1990-х рр. і роль Російської Федерації в цих процесах.

Внаслідок послаблення комуністичного режиму відбулися значні політико-державні перетворення на теренах Радянського Союзу. Трансформаційні зрушення торкнулися усіх республік СРСР, зокрема України і Росії. Спільність історичного розвитку України і Росії позначилася на державотворчих процесах зазначених країн. Історичний компроміс 1991 p. потребував наповнення новим змістом, створення передумов для масштабних реформ, зволікання з якими могло призвести до втрати незалежності. Складність посткомуністичної трансформації пояснюється тим, що українська держава опинилася перед необхідністю проводити не лише посткомуністичну, а й „постімперську” трансформацію, тобто здійснювати одночасний перехід до демократії, перетворення державних структур і формування української політичної нації. Формування сучасних політичних інституційних елементів України слід розглядати як довготривалий і багатоетапний процес, що розпочався в останні роки існування Радянського Союзу. Впродовж 1990-1994 рр. було напрацьоване необхідне підгрунтя для функціонування органів державної влади, розвитку багатопартійної системи в Україні. Боротьба українських політичних сил у цей період сприяла набуттю суттєвого досвіду у становленні багатопартійності, визначенні державного статусу України та її взаємовідносин із сусідніми державами. З такої точки зору ставлення партій до проблеми майбутнього виокремилися, на нашу думку, на такі політичні угрупування, що воліли бачити Україну в складі Російської Федерації, й такі, що прагнули до незалежної демократичної самостійності.

Зауважимо, що на політико-державні перетворення в Україні чималий вплив справляли не тільки внутрішні фактори, а також чинники зовнішнього характеру. З набуттям незалежності Україна зіткнулася з проблемою зовнішнього втручання у внутрішні процеси, прагненням Російської Федерації повернути колишню владу на пострадянському просторі. Виникнення української незалежної держави викликало суперечливі для росіян уявлення про націю та національну територію.

Насамперед російське втручання у внутрішні справи української держави на початковому етапі її незалежності мотивувалося спільною радянською спадщиною. Позбавлення від радянської спадщини в різних сферах суспільно-політичного життя розтягнулося на багато років. Головним напрямом державотворчого процесу в Україні після проголошення незалежності об'єктивно стало розмежування з Російською Федерацією -- територіальне, економічне та ідеологічне. В Україні існував погляд на Росію як на постійне джерело загрози, яке склалося історично і якого неможливо було уникнути. Єдиним способом гарантування існування незалежності України було встановлення й утримання дистанції від Росії. Вирішуючи питання радянської спадщини, пострадянські країни фіксували основні домовленості в міжнародних договорах та інших документах. Російська Федерація намагалася впливати на політику України різними формами тиску, зокрема економічного, політичного тощо.

Другий підрозділ „Форми прояву російського фактору у парламентських виборах 1994-1998 рр.” присвячений аналізу виборчих процесів 1994-1998 рр. через призму російського впливу.

На початку 1990-х рр. Російська Федерація розглядала весь пострадянський простір як сферу своїх інтересів і залишалася найсильнішим зовнішнім центром для української держави. Претендуючи на роль регіонального лідера, Росія об'єктивно не могла бути зацікавлена в утворенні сильної України, тому мала контролювати і по можливості втручатися у процеси в ній. Росія мала значні можливості для впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Дисертантка відзначила декілька форм прояву зовнішнього впливу, що було особливо помітно під час виборчих кампаній. російський вплив парламентські вибори

При дослідженні парламентських виборів 1990-х рр. авторка виокремила такі складові російського впливу, як ідеологічна, економічна, інформаційна та політтехнологічна. На нашу думку, ідеологічний компонент проявився найбільше на початку 1990-х рр. Авторка зазначила основні його форми - створення російських націоналістичних організацій, ліва й лівоцентристська орієнтованість українських політичних партій, українського електорату.

Ще на початку 1990-х рр. головними рекламними і пропагандистськими гаслами був захист росіян на територіях пострадянського простору. Контрастність передвиборних програм представників політичних течій і сил, що знаходилися по різні боки ліній політичного розколу суспільства, була досить помітною. Партії націоналістичної орієнтації традиційно закликали до боротьби з Росією, вбачаючи ворожість у кожному її кроці. Значним недоглядом центристських сил, на наш погляд, була невизначеність власної ціннісної позиції у відносинах з Росією, а також відсутність у програмах конкретного списку заходів, які б сприяли налагодженню відносин співробітництва з цією країною.

Інформаційна складова, на нашу думку, мала незначний вплив на українське суспільство і результати виборчих перегонів до Верховної Ради України у 1994 р. Утворення незалежної держави на терені України супроводжувалося, зокрема, становленням самостійних засобів масової інформації. Починаючи з 1991 р., українська тематика постійно була присутньою на сторінках російської преси. Російська преса критикувала українську владу у спірних питаннях російсько-українських відносин, не відіграла значної ролі у формуванні позитивного іміджу України, в залагоджуванні непорозуміння між двома народами. Загальна проблема полягала в тому, що як російська, так і українська еліти не змогли знайти правильний тон для діалогу після розпаду Радянського Союзу.

Парламентські вибори 1998 р. в Україні внесли корективи у суспільно-політичне життя і мали свої відмінні риси з точки зору впливу російської складової. Політтехнологічний, інформаційний та економічний впливи Російської Федерації мали більш виражений характер на виборах 1998 р. На політичній арені основну роль почали відігравати групи, члени яких понад усе ставили власну волю та власні, переважно пов'язані з економічною діяльністю, інтереси і мали для цього достатньо ресурсів: фінансово-економічні, а з кінця 1990-х рр. - ще й інформаційні. Для періоду виборчої кампанії 1998 р. був характерний вихід кланових регіональних бізнес-груп на загальноукраїнську арену, усвідомлення ними значення засобів масової інформації й монополізація їх заради оволодіння важелями влади.

Зазначимо, що став зростати новий прошарок менеджерів виборчих кампаній - медіа-радників, так званих іміджмейкерів, котрі активно почали заповнювати нішу політичного маркетингу. Участь політтехнологів, іміджмейкерів у створенні політиків із перших вітчизняних магнатів стало новим явищем для України. Представники олігархічних кланів викидали кошти на рекламу й почали експлуатувати потужні канали засобів масової інформації. У такий спосіб почали створюватися нетрадиційні канали їх сходження до політичної еліти. Означені тенденції знайшли своє продовження на наступних виборах. Російські політтехнологи зробили телебачення основним каналом поширення політичної реклами. Легалізація використання „адміністративного ресурсу” відбулася саме в 1998 р. Причому його застосовували як лідери пропрезидентських, так і опозиційних сил.

Важливим аспектом діяльності політичних партій у рамках проблематики дослідження є фінансові ресурси, що завжди були підґрунтям і метою політики. Проникнення російського капіталу в Україну тільки починалося. Економічним фактором зі знаком „мінус” для України стала енергетична залежність від Росії. Наприкінці 1990-х рр. потужні російські фінансово-промислові групи, маючи могутнє лобі в державних органах Російської Федерації, почали експансію на територію колишнього СРСР. Якщо на початку 1990-х рр. компартійно-радянська еліта прагнула відгородитися від Росії ідеологічними бар'єрами, то пізніше почав складатися союз між державними інститутами РФ, які контролювали економічне життя у своїй країні, й тими українськими олігархами, які були, як і раніше, зацікавлені в безперебійному постачанні енергоносіїв. Напередодні виборів найсильнішим і наймонолітнішим вивлявся так званий „дніпропетровський клан”, який ще в радянський час був головним постачальником керівних кадрів для республіки.

Отже, Росія прагнула контролювати Україну на орбіті свого зовнішнього впливу, тому діяла за допомогою різних механізмів. На початковому етапі державного розвитку Російська Федерація мотивувала вплив на політичні процеси в Україні через радянську спадщину. Вплив Російської Федерації на українське суспільство в 1990-х рр. мав різні прояви. Якщо говорити в цілому про російський чинник у парламентських виборах 1994 р. і 1998 р., то він не мав визначального впливу, але справляв його шляхом порушення та актуалізації відповідної проблематики.

Розділ третій „Російський чинник у парламентських виборах 2002-2007 рр.” складається з трьох підрозділів і присвячений аналізові складових форм російського чинника у виборах до Верховної Ради України.

У першому підрозділі „Ідеологічна складова у виборчих процесах в Україні” досліджено вплив ідеологічного російського фактору на політичні процеси українського суспільства в 2002-2007 рр. Одним із головних завдань було проаналізувати процес політичної організації українського суспільства в контексті ідеологічного російського чинника.

Проведений аналіз передвиборчих програм політичних партій дозволяє стверджувати, що вони використовували „російське питання” в своїх політичних цілях. У результаті опублікованих передвиборчих програм авторка проаналізувала такі аспекти, як відношення політичних партій до Російської Федерації, мовне питання. Під час виборчих перегонів російські націоналісти діяли відкрито. Найбільш активно їхня діяльність розгорнулася на півдні, сході України і в Криму. У політизації мовного питання були зацікавлені політичні сили в Україні проросійського та лівого спрямування (Прогресивна соціалістична партія України, Комуністична партія України, Трудова Україна, Соціально-ліберальне об'єднання). Загалом кардинальних змін у програмах політичних партій щодо зовнішньополітичного вибору, а також відносин з Росією під час кампаній теж не спостерігалося. Протилежні ідеї висловлювали Народний рух України, Республіканська християнська партія тощо. Аналіз зовнішньополітичних пріоритетів російських політичних партій, зокрема партії „Єдина Росія”, Комуністичної партії Російської Федерації, Ліберально-демократичної партії Росії свідчить про те, що їх наміри спрямовувалися на зміцнення ролі країни в багатополюсному світі, на зміцнення російського впливу в пострадянських країнах.

Вибори яскраво продемонстрували політичний поділ на „помаранчевий” захід і „біло-блакитний” схід. Пріоритети виборців досить усталені. Частина громадян вважали актуальними такі проблеми, як запровадження подвійного російсько-українського громадянства, надання російській мові статусу державної, проблеми взаємовідносин України з Російською Федерацією. Ідеологічні орієнтації українського електорату мали виразний регіональний вимір. Внаслідок таких обставин виникли регіональні диспропорції у політичній організації українського суспільства.

Офіційні представники Російської Федерації неодноразово поверталися до теми російської частини населення, російської мови в Україні тощо. Така політика була неприхованим втручанням у внутрішні справи незалежної країни, оскільки сприяла лише створенню навколо цих тем конфліктних ситуацій.

Другий підрозділ „Політтехнологічний та інформаційний вплив Російської Федерації” присвячений аналізу таких складових форм прояву російського фактору, як політтехнологічна та інформаційна. Політтехнологічна складова проявилася в ході передвиборчих кампаній у Верховну Раду через задіяння російських спеціалістів, використання ними адміністративного ресурсу, „чорного піару”, „сірих” технологій, співпрацю з українськими мас-медіа, російськими засобами масової інформації. Зазначимо, що російські політтехнологи співпрацювали з різними політичними силами. Відзначимо, що головна відмінність зовнішнього фактору полягала в тому, що російські фахівці намагалися не повторювати старих помилок і не використовувати технологій прямого втручання у виборчий процес, організовували мережеву роботу і взаємодію з тими політичними силами, які найбільш компліментарні Росії.

Парламентські виборчі кампанії 2002-2007 рр., на відміну від попередніх, мали особливості і були позначені змагальністю не стільки програм і платформ, скільки „брендів” провідних партій і блоків, активною участю іноземних, переважно російських піар-центрів; застосуванням „брудних технологій” виключно із творенням фальшивих партій і блоків „двійників”; спробами реанімувати методи й прийоми „касетного скандалу”, ,,отруєння діоксином” тощо. Застосування російських політтехнологій найбільше проявилися в підготовці та діяльності політичних партій і блоків „За Єдину Україну”, Соціал-демократична партія (об'єднана), Комуністична партія України, „Демократичний союз”, „Команда озимого покоління”, ,,Партія регіонів”, Блок Н. Вітренко. Активну діяльність на українських теренах пов'язують з іменами таких „команд російських політтехнологів”, як прокремлівського спеціаліста Г. Павловського і Фонду ефективної політики, М. Гельмана, групою Ю. Осторовського, П. Щедровицького з командою, групою О. Огурцова.

Проведений аналіз дозволяє твердити, що вагомим чинником політичної боротьби в Україні виступили зарубіжні засоби масової інформації, особливо російські мас-медійні ресурси. Під час виборів російські засоби масової інформації могли продемонструвати як позитивний, так і негативний бік парламентської кампанії та її учасників. Зазначимо, що методи ведення медіа-політики Російської Федерації не змінювалися. Створювалися конфліктні ситуації в інформаційному просторі певним українським політичним колам у ході передвиборної агітації. Російські засоби масової інформації найбільше висвітлювали діяльність лідерів провідних політичних партій (В. Ющенка, В. Януковича, Ю. Тимошенко, Н. Вітренко, О. Мороза). З боку Російської Федерації надавалася офіційна підтримка лідерам проросійських і лівих політичних партій. На нашу думку, політтехнологічний та інформаційний впливи з боку Російської Федерації відіграли чималу роль у парламентських кампаніях 2002-2007 рр.

Третій підрозділ „Економічна складова російського чинника” присвячений аналізу економічного впливу Російської Федерації в контексті проблематики дослідження.

Зазначимо, що в рамках економічної складової авторка більше уваги акцентувала на фінансуванні українських політичних сил. Економічна складова проявилася в активній співпраці українських та російських бізнесових кіл. Російський капітал, який функціонував в Україні, можна поділити на дві частини: „єльцинський” та „путінський” капітали. Представники російського капіталу на парламентських виборах 2002-2007 рр. були присутні майже в кожній більш-менш значній політичній силі України, що намагалася пройти до парламенту. Політичні сили в процесі виборчих кампаній використовували всі можливі канали надходження капіталу. Крім бюджетних коштів та коштів вітчизняних спонсорів, партії фінансувалися також іноземними бізнесменами. Механізм цих каналів був заснований на існуванні транснаціональних фінансово-промислових груп, що здійснювали інвестиції в підприємства, які контролювалися проросійськими лобістськими групами в Україні, а також банківських структур російського капіталу. В Україні лобіювали свої інтереси російські ТНК „Альянс”, „Лукойл”, ТНК-ВР тощо.

Зокрема бізнесові угруповання, які перебували під контролем російського капіталу, були присутні у виборчих списках таких політичних сил, як „За єдину Україну”, „Жінки за майбутнє”, „Команди озимого поколiння”, „Яблуко”, Соціал-демократична партія (об'єднана). За результатами дослідження, найбільші фінансові ресурси мали „Трудова Україна”, Соціал-демократична партія (об'єднана), „Демократичний союз”, Партія регіонів, „Наша Україна”, тобто партії, утворені для захисту інтересів державно-політичної еліти або для легалізації політичних інтересів фінансово-промислових груп. Лідируючі позиції посідали партії, що тісно співпрацювали або з владою, або з великими фінансово-промисловими групами.

Вважаємо, що більш переконливого факту в необхідності співпрацювати з Російською Федерацією, аніж проблема енергоносіїв, немає. Російські політичні кола робили усе, щоб вигідно для себе використати складну ситуацію з цінами на енергоносії. Росія займала ультимативну позицію з питань щодо нових цін та тарифів на нафту, газ, особливих умов для російських інвесторів. Про все це повідомлялося українському електорату, який із напруженням очікував результатів щодо ефективності і спроможності українського керівництва в порушених питаннях. В цілому підкреслимо, що механізми зовнішнього впливу були різноманітними і ефективними.

Висновки

В дисертації здійснено комплексний аналіз російського чинника як важливого фактора у парламентських виборах в Україні за період 1994-2007 рр. Порушена проблематика має принципове значення при дослідженні перебігу політичних процесів в українському суспільстві в умовах незалежності.

Прагнення Російської Федерації впливати на політичну ситуацію в українській державі найбільш виражено проявилися в процесі передвиборних кампаній до Верховної Ради. На нашу думку, російський чинник у виборах до Верховної Ради України обумовив особливу позицію, що пояснюється декількома причинами. Насамперед позиція Російської Федерації зумовлена тим, що країна прагне контролювати посттоталітарний простір, впливати на внутрішню політику всіх пострадянських країн. Здійснене дослідження дозволяє виділити такі форми прояву російського чинника як ідеологічна, політтехнологічна, інформаційна та економічна. Виявлено, що складові впливу Росії на виборчі кампанії 1990-х рр. мали дещо відмінні риси від кампаній 2002-2007 рр.

У процесі виборчих кампаній до Верховної Ради України 1994-1998 рр. ідеологічний чинник відіграв більш значиму роль, оскільки саме в цей період найбільше відчувався ідеологічний розкол українського суспільства. В рамках зазначеного фактору проаналізовано створення російських націоналістичних організацій, ліву й лівоцентристську орієнтованість українських політичних партій та електорату.

Основними інструментами політтехнологічної складової були різноманітні механізми. На початку 1990-х рр. основою технології виступала політична реклама, яка ще була досить примітивною. В другій половині 1990-х рр. козирем політичних технологій став піар. Вітчизняний сектор політтехнологій був недостатньо розвинутий, тому згодом залучалися іноземні фахівці, зокрема росіяни. Вибори 2002 - 2007 рр. були спрямовані переважно на конкуренцію політичних технологій, а не виборчих платформ. Виборців цікавило використання компрометуючих матеріалів. Російські політтехнологи під час виборчих кампаній співпрацювали з різними політичними силами.

Виявлено тісний взаємозв'язок політтехнологічної та інформаційної складових російського чинника. Інформаційна політика Російської Федерації виступила потужним впливом на українські політичні партії і блоки в процесі парламентських виборів. Російські мас-медіа, з певних історичних причин, поширювалися на значну частину українського медіа-простору. Інформаційний російський фактор набував зміцнення своїх позицій і арсеналу. В процесі кампаній 2002-2007 рр. в інформаційному просторі України спостерігалася війна компроматів за участю Російської Федерації. Необ'єктивне відображення українських парламентських виборів у російських засобах масової інформації було спланованою, організованою інформаційною кампанією проти певних політичних сил в українській державі.

Проаналізовано економічну форму прояву російського чинника у парламентських виборах в Україні. Рушійними каналами надходження іноземного капіталу у виборчі процеси виявилися російські фінансово-промислові групи. Ще в 1990-х рр. відбувалося проникнення російського капіталу в українську економіку і політику. Загалом, авторка вважає, що економічний чинник російського впливу найбільше проявився в парламентських кампаніях 2002-2007 рр.

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що політика Російської Федерації напередодні передвиборних кампаній була спрямована на втручання у внутрішньополітичні процеси України. Результати дослідження засвідчили, що російський фактор виявився одним із провідних зовнішніх факторів у внутрішньополітичному житті та динаміці виборчих кампаній в Україні. Загалом, виборча кампанія не може бути виграна при використанні одного чинника, необхідна комбінація різних механізмів впливу. Можливості Російської Федерації відігравати роль впливового чинника на виборах в українській державі досить значні. З метою мінімізації його ролі та захисту національних інтересів потрібно поглиблювати протидії зовнішньому чиннику органами державної і регіональної влади, лідерами політичних партій і блоків, представниками засобів масової інформації.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Семенюк Т. Ю. Становлення багатопартійності. Інституційні зміни гілок влади (1989-1991 рр.) / Т. Ю. Семенюк // Грані : науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2006. - № 1. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 138-142.

2. Семенюк Т. Ю. Вибори 2006 : умови, чинники, наслідки / Т.Ю. Семенюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу : збірник наукових статей. Т.14. - Чернівці, 2006. - С. 213-216.

3. Семенюк Т. Ю. Парламентські вибори 2006 р. : політологічний аналіз / Т. Ю. Семенюк // Історичний журнал : наукове громадсько-політичне видання. - 2007. - № 4. - Київ, 2007. - С. 69-77.

4. Семенюк Т. Ю. Фінансування політичних партій на парламентських виборах / Т. Ю. Семенюк // Політичний менеджмент : український науковий журнал. - 2008. - № 1. - Київ, 2008. - С. 39-45.

5. Семенюк Т. Ю. Проблема зовнішньополітичного впливу на парламентські вибори-2007 в Україні / Т. Ю. Семенюк // Науковий вісник. - Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2008. - № 11. - Одеса, 2008. - С. 116-124.

6. Семенюк Т. Ю. Криза радянської моделі командно-адміністративної системи. Крах однопартійності в Україні / Т. Ю. Семенюк // Слов'янський вісник : збірник наукових праць. Серія „Історичні науки”. Випуск 5. - Рівне, 2005. - С. 162-166.

7. Семенюк Т. Ю. Фактори детермінації впливу на політичні партії під час парламентських виборів-2002 / Т. Ю. Семенюк // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : наукові записки РДГУ. Випуск 9. - Рівне, 2006. - С. 89-92.

8. Семенюк Т. Ю. Проблеми зовнішньополітичного вибору у програмах політичних партій України / Т. Ю. Семенюк // Гуманітарно-економічні дослідження : збірник наукових праць. Т.4. - Миколаїв. - Одеса, 2007. - С. 358-360.

9. Семенюк Т. Ю. Фінансові ресурси політичних партій / Т. Ю. Семенюк // Панорама політологічних студій : науковий вісник РДГУ. Вип. 1. - Рівне, 2008. - С. 179-186.

10. Семенюк Т. Ю. Застосування політичних технологій на парламентських виборах в Україні / Т. Ю. Семенюк // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, 8-9 лютого 2006 р. - Київ, 2006. - С. 291-293. - (Спецвипуск ,,Нова парадигма”).

11. Семенюк Т. Ю. Політична конфігурація напередодні парламентських виборів 2002 року / Т. Ю. Семенюк // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : збірник матеріалів ІХ Всеукраїнської науково-практичної конференції, 25-27 квітня 2006 р. Т.4. - Київ , 2006. - С. 175-177.

12. Семенюк Т. Ю. Вибори-2006 та їх роль у трансформації політичної системи українського суспільства / Т. Ю. Семенюк // Політологічні, соціологічні та психологічні виміри перехідного суспільства : як зробити реформи успішними. Збірник матеріалів Третьої міжнародної наукової конференції, 22-24 червня 2006 р. Т.1. - Суми, 2006. - С. 23-26.

13. Семенюк Т. Ю. Вплив виборчої кампанії 2007 року на політичний розвиток українського суспільства / Т. Ю. Семенюк // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: матеріали міжнародної наукової конференції для студентів, аспірантів, науковців. Ч.1. - Суми : РВВ СОІППО, 2008. - С. 90-92.

Анотація

Семенюк Т.Ю. Російський чинник у парламентських виборах в Україні (1994-2007 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження російського чинника у парламентських виборах в Україні за період 1994-2007 рр. Як наслідок такої політики сусідньої держави маємо постійні втручання у внутрішньополітичні процеси в Україні, що проявляються в різних сферах суспільної діяльності, зокрема інформаційній, економічній, навіть в ідеологічних поглядах, а також на ринку політтехнологій. Аналізуються складові російського впливу, його причини, характер та наслідки. Вивчаються механізми прояву зовнішньополітичного фактору на політичні партії та електорат української держави в процесі виборчих кампаній з часу незалежності до останніх виборів до Верховної Ради.

Проведений аналіз зовнішньополітичного впливу у виборах до парламенту доводить можливості Російської Федерації відігравати роль значного чинника у виборчих процесах в Україні та характеризує його як один з найбільш впливових факторів у динаміці внутрішніх процесів української держави.

Ключові слова: російський чинник, російський вплив, складові зовнішнього фактору, парламентські вибори, політичні партії, виборча кампанія, Російська Федерація, зовнішньополітичний.

Аннотация

Семенюк Т.Ю. Российский фактор в парламентских выборах Украины (1994-2007 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черновецкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование российского фактора в парламентских выборах в Украине за период 1994-2007 гг. Вследствие такой внешней политики соседнего государства возникает постоянное влияние на внутриполитические процессы в Украине, которые проявились в разных формах, прежде всего информационной, экономической, даже идеологических взглядах, а также на рынке политических технологий. Анализируются составные формы российского влияния, причины, характер и последствия его проявления. Изучаются различные механизмы проявления внешнеполитического фактора на политические партии и электорат в процессе избирательных парламентских кампаний с момента провозглашения независимости украинского государства.

В процессе исследования избирательных кампаний в украинский парламент анализируются региональные особенности активности политических партий и электората. Констатируется, что взгляды и приоритеты политических участников были стабильными за исследуемый период. На Восточной и Южной территории украинского государства установились тенденции, связанные с поддержкой политических партий пророссийской и левой ориентации. И, наоборот, в областях Западной и Центральной Украины наблюдались противоположные тенденции. Определяющим фактором, который влиял на формирование электоральных вглядов и приоритетов, являются программные документы участников выборов.

Проанализировано также использование ,,российского вопроса” в процессе избирательных кампаний как украинскими, так и российскими политическими силами, то есть речь идет не только о внешнем, но и внутреннем влиянии на парламентские выборы в Украине. Диссертантка определяет, что украинские политические силы умышленно использовали ,,российский вопрос”, в чём и заключается внутренний аспект российского влияния. В частности рассмотрены вопросы использования таких моментов, как культурное и историческое родство, отношения украинского государства с Российской Федерацией, позиции по языковому вопросу, придание русскому языку статуса государственного, защита русскоязычного населения.

Анализ внешнеполитического фактора в парламентских выборах доказывает значительные возможности Российской Федерации влиять на избирательные кампании в Украине, соответственно можно охарактеризовать его как один из наиболее влиятельных факторов в динамике внутренних процессов украинского государства.

Ключевые слова: российский фактор, российское влияние, компоненты внешнего фактора, парламентские выборы, политические партии, избирательная кампания, Российская Федерация, внешнеполитический.

Summary

Semenyuk T.Yu. The Russian factor in the parliamentary election processes in Ukraine (1994-2007). - The manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of the candidate of political sciences in specialty 23.00.02 - political institutes and process. - The Chernivtsi national university by Yuriy Phedkovich. - Chernivtsi, 2009.

The thesis deals with complex analysis of the Russian factor in the parliamentary elections in Ukraine during 1994-2007. As a result of this neighboring-country policy we witness constant interferences in the Ukrainian domestic-policy processes, which are revealed in different spheres of social activities, for example, information, economic and even ideological views, as well as in the political technologies. The basic elements of such Russian influence, its sources, peculiarities and results are analyzed. Also studied are the influence mechanisms on the political parties and Ukrainian electors in terms of election campaigns from the independence till the last Supreme Council elections.

The analysis of the foreign-policy influence in terms of the parliamentary elections proves the Russian Federation's capabilities to play an important role in the Ukrainian election processes and enables to point it as one of the most potent influence factor upon the domestic processes dynamics of Ukraine.

The keywords: Russian factor, Russian influence, forms of foreign factor, parliamentary elections, political parties, election campaign, Russian Federation, foreign-policy.

Размещено на Allbest.ru