Участь громадськості у формуванні партійної політики: світовий досвід та українська практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

Участь громадськості у формуванні партійної політики: світовий досвід та українська практика

Чупрін Роман В'ячеславович

Миколаїв 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Ємельянов Володимир Михайлович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, проректор з економіки.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, доцент Побочий Іван Андрійович, Національна металургійна академія України, завідувач кафедри соціології та політології;

кандидат історичних наук, доцент Бобіна Олег Валерійович, Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради В.Л. Гавеля.

Анотація

громадськість партійний політика

Чупрін Р.В. Участь громадськості у формуванні партійної політики: світовий досвід та українська практика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили, Миколаїв, 2009. Дисертація присвячена політологічному дослідженню механізмів забезпечення умов участі громадськості у формуванні партійної політики. У роботі пропонується визначення поняття “участі громадськості у формуванні партійної політики” та аналізується даний різновид політичної участі.

На основі вивчення досвіду створення умов для участі громадян у формуванні партійної політики в країнах представницької демократії та аналізу наявних в Україні передумов для такого роду участі запропоновано низку рекомендацій щодо запровадження механізмів, покликаних забезпечити громадянам можливості впливу на партійну політику.

Ключові слова: громадськість, політична партія, політична участь, партійна політика, політичне фінансування, праймеріз, участь громадськості у формуванні партійної політики.

Аннотация

Чуприн Р.В. Участие общественности в формировании партийной политики: мировой опыт и украинская практика. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Черноморский государственный университет имени Петра Могилы, Николаев, 2009. Диссертация посвящена политологическому исследованию механизмов обеспечения условий для участия общественности в формировании партийной политики. В работе разработано определение понятия “участия общественности в формировании партийной политики”, детально анализируется данная разновидность политического участия как частный случай политического участия в целом.

Изучена эволюция идей политического участия и рассмотрены возможности использования данной группы теорий для обоснования и изучения участия общественности в формировании партийной политики. Установлено юридическое определение понятия “общественности”, вошедшее в законодательство Украины при ратификации международных нормативно-правовых документов.

На основе синтеза понятий “политического участия” и “общественности” разработано определение “участия общественности в формировании партийной политики” как процесса опосредованного или прямого влияния одного или более физических или юридических лиц, их объединений, организаций, групп, действующих в соответствии с национальным законодательством или практикой, на процессы подготовки, обсуждения и принятия политическими партиями решений стратегического характера и отбора кадров для управления государством. Аргументировано, что для обеспечения равных возможностей влияния граждан на формирование партийной политики необходимо ослабление зависимости политических партий от получения финансовой поддержки со стороны крупных инвесторов и ослабление позиций высшего партийного руководства, принимающего решения по кадровым назначениям в партии. Проанализирован мировой опыт решения проблем участия граждан в формировании партийной политики в государствах с институтами представительской демократии в контексте двух заявленных выше направлений. Определено, что наиболее эффективно показали себя механизмы, обеспечивающие, с одной стороны, финансирование политических партий большим кругом малых инвесторов, а с другой - определяющие чёткие процедуры избрания высшего партийного руководства и выдвижения кандидатов от партии на представительские должности путём проведения предварительных выборов с максимально возможной степенью открытости.

Констатировано практически полное отсутствие практики участия общественности в формировании партийной политики в Украине. Проведен анализ причин возникновения и воспроизводства настоящего состояния. Выявлено, с одной стороны, наличие потенциального желания граждан принимать большее участие в формировании политики партий, а также получать больше информации об их деятельности, с другой - нежелание политических партий идти на более тесный контакт с общественностью, имитирование сотрудничества с общественными организациями.

В качестве разрешения возникшей ситуации предложено поэтапное внедрение механизмов политического участия с учётом мирового опыта и особенностей украинской политической практики. В частности, рекомендовано: создание независимых комиссий из числа специалистов в области политических, экономических наук и права для разработки программ законодательного регулирования проблем политического финансирования и процедур избрания лидеров политических партий, выдвижения кандидатов от политических партий на представительские должности; проведение просветительской работы с населением с целью разъяснения сути проводимых реформ; создание единой открытой системы доступа к информации о деятельности политических партий; постепенное введение норм об обязательном использовании политическими партиями праймериз при отборе кандидатов на представительские должности, налоговых льгот для лиц, поддерживающих политические партии материально, единой прозрачной процедуры избрания лидеров политических партий.

Основные результаты работы создают возможности для дальнейшего исследования как данной проблемы в целом, так и отдельных её составляющих. Предложенные материалы могут быть использованы в научно-исследовательской сфере при написании работ в области политологии. Кроме того, результаты исследования могут быть использованы общественным организациями и их объединениями, депутатами Верховной Рады Украины, партийными функционерами, аналитическими группами, работающими над разработкой и согласованием законодательных актов.

Ключевые слова: общественность, политическая партия, политическое участие, партийная политика, политическое финансирование, праймериз, участие общественности в формировании партийной политики.

Annotation

Chuprin R.V. Participation of the public in formation of party policy: world experience and Ukrainian practice. - Manuscript.

Dissertation for the candidate of political science degree in specialty 23.00.02 - Political Institutions and Processes. - Petro Mohyla Black Sea State University, Mykolayiv, 2009.

The thesis is devoted to the research of political mechanisms of providing citizens with the equal conditions of participation in forming party policy. The definition of “public participation in formation of party policy” and analyze of this process are proposed in the thesis. The influence of citizens on party policy is considered as an important mechanism of the realization of social interests.

The author proposes recommendations on providing Ukrainian citizens with the mechanisms of the influence on party policy. These recommendations are based on the analysis of the democratic states` experience in this sphere and they are also based on the research on preconditions for using this experience in Ukraine.

Key words: public, political party, political participation, party policy, political finances, primaries, participation of the public in formation of party policy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток виборчої системи України та постійне і неухильне збільшення ролі політичних партій у процесах, пов'язаних з прийняттям вирішальних для України управлінських рішень, потребують існування ефективних механізмів громадського впливу на їх діяльність. В умовах, коли політичні партії визначені діючим законодавством як головні провідники політичної волі народу на рівні представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, завданням політичної науки є створення теоретичного підґрунтя для забезпечення реалізації конституційних прав громадян, народу як єдиного джерела державної влади.

Особливо актуалізується дана проблема тим, що останнім часом в Україні спостерігається відчуження політичних партій від громадян. Політичні партії потрапляють у подвійну залежність від порівняно невеликих груп, що завдяки своєму становищу одержують можливість чинити вирішальний вплив на партійну політику. З одного боку, це партійні керівники вищого рівня, які за умов відсутності реальних інструментів внутрішньопартійної демократії можуть майже одноосібно визначати курс партії і приймати важливі кадрові рішення. З іншого боку, це фінансові спонсори політичних партій, які завдяки наявності у них значних матеріальних ресурсів можуть суттєво впливати на діяльність політичних партій. У такій ситуації пересічний громадянин втрачає реальні важелі впливу на формування партійної політики.

Дана проблема характерна не лише для України. Майже в усіх країнах, де політичні партії змагаються за владу на конкурентній основі, виникають проблеми їх відчуження від громадян, бюрократизації та розгортання корупційних процесів, що було спрогнозовано ще в класичних дослідженнях політичних партій. Для України на сучасному етапі розвитку відносин між політичними партіями та громадськістю важливо врахувати світовий досвід, беручи при цьому до уваги особливості вітчизняної політичної та партійної систем, законодавства, традицій тощо. Слід визначити, які механізми, що їх було запропоновано в інших країнах світу задля створення умов для участі громадськості у формуванні партійної політики, можуть бути використані в Україні. Тим самим можна буде спробувати уникнути помилок, що їх вже було зроблено в інших державах, та побудувати більш ефективну і надійну систему громадського впливу на діяльність політичних партій. Від того, як українська політична наука впорається з цією місією, багато в чому залежить демократичність політичних процесів у державі, якість представництва інтересів та результативність політичної участі громадян.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дослідження пов'язаний із тематикою досліджень державотворчих політологічних проблем, яка розробляється кафедрою політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Державний реєстраційний номер 0103U008821. Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом відповідно до науково-дослідної теми “Участь громадськості у формуванні партійної політики: світовий досвід та українська практика”. Тема має державний реєстраційний номер 0108U003520.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з окреслених вище проблем та актуальності теми, а також враховуючи теоретичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, емпіричний досвід роботи громадських організацій України та світу, автор формулює мету дослідження наступним чином: встановити сутність участі громадськості у формуванні партійної політики, її стан та перспективи в Україні, з урахуванням світового досвіду окреслити рекомендації щодо забезпечення рівних умов для такої участі.

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

визначити стан наукової розробки проблеми;

обґрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження, з'ясувати статус поняття “громадськості” в законодавстві, а також сутність “участі громадськості у формуванні партійної політики” як складової політичної участі взагалі;

дослідити світовий досвід створення умов для участі громадськості у формуванні партійної політики;

з'ясувати наявні в Україні умови для участі громадськості у формуванні партійної політики, проблеми і перешкоди для такої участі;

запропонувати практичні рекомендації щодо забезпечення умов для участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні.

Об'єктом дослідження є політична участь громадян в умовах представницької демократії.

Предметом дослідження є механізми забезпечення впливу громадськості на формування політики партій як суб'єктів політичного процесу.

Методи дослідження. В ході проведення дослідження автор спирався як на загальнонаукові, так і на спеціальні методи.

Застосування історичного методу дало змогу вивчити процес запровадження та еволюції механізмів забезпечення умов для участі громадськості у формуванні партійної політики у світовій практиці, а також розвиток наукового осмислення даної форми політичної участі. Інституційний метод був використаний для дослідження політичної партії як інституту, призначеного для вираження політичної волі громадян. Завдяки системному аналізу, застосованому поряд із структурно-функціональним, вдалося дослідити вплив громадськості на процес формування партійної політики.

Використання порівняльного методу дозволило визначити спільні та відмінні риси участі громадськості у формуванні партійної політики в країнах з інститутами представницької демократії, а також співвіднести світовий досвід з українською практикою. Соціологічні методи застосовувалися в якості допоміжних для підтвердження результатів дослідження. У роботі також використовувалися загальнологічні методи - абстрагування, аналіз, синтез, індукція і дедукція. Загалом робота виконана у межах прийнятого у сучасній партології “макропідходу”. Наукова новизна одержаних результатів забезпечується тим, що в якості об'єкту впливу громадян у ході їх політичної участі розглядається не держава, а політична партія як інститут. Дане дослідження є одним із перших у вітчизняній політичній науці, яке розглядає проблему політичної участі громадян під таким кутом зору. В результаті виконаної роботи були одержані результати, що характеризуються наступною науковою новизною:

Вперше:

розроблено тлумачення поняття “участі громадськості у формуванні партійної політики” як процесу безпосереднього або опосередкованого впливу однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об'єднань, організацій або груп, які діють відповідно до національного законодавства або практики, на процеси підготовки, обговорення та прийняття рішень політичними партіями та відбору політичними партіями кадрів для управління державою;

визначено два головних механізми впливу громадян на політичні партії, які можуть бути закріплені через законодавчі норми: участь громадян у внутрішньопартійних виборах та фінансуванні діяльності політичних партій;

доведено неефективність запровадження механізмів участі громадськості у внутрішньопартійних виборах без забезпечення рівних умов для її участі у фінансуванні політичних партій і навпаки;

Удосконалено:

класифікацію видів політичної участі шляхом виділення “участі громадськості у формуванні партійної політики” як окремого її різновиду;

Дістали подальшого розвитку:

характеристика відносин між політичними партіями та громадянами, за яких громадяни виступають в якості суб'єкта впливу, а політичні партії - об'єкта впливу, а не навпаки;

вивчення можливостей застосування положень класичних теорій політичної участі для аналізу впливу громадян не лише на державу, але й на інші політичні інститути.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть використовуватися громадськими організаціями та їх об'єднаннями, депутатами Верховної Ради України та інших рівнів, партійними організаціями, аналітичними групами, які працюють над розробкою законодавчих актів. Основні результати роботи можуть використовуватися науковцями та науково-педагогічними працівниками в навчальному процесі при викладанні курсів “Політологія”, “Політичні партії”, “Недержавні та неурядові організації” та інших, а також будуть актуальними при написанні підручників, навчально-методичних програм для підготовки політологів і фахівців споріднених спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою здобувача. За темою дослідження автором надруковано 7 публікацій, серед яких 6 наукових статей у фахових виданнях з політичних наук, у тому числі 3 публікації одноосібно та 3 у співавторстві, в яких внесок здобувача становить близько 70%.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження висвітлювалися у повідомленнях на міжнародній науково-практичній конференції “Ольвійський форум - 2008: стратегії України в геополітичному просторі” (Ялта, 2008); міжнародній науково-практичній конференції “Ольвійський форум - 2007: стратегії України в геополітичному просторі” (Ялта, 2007); міжнародній науковій конференції “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (Суми, 2008); щорічних науково-методичних конференціях “Могилянські читання” (Миколаїв, 2006, 2007, 2008); Миколаївській обласній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю утворення Миколаївської області та Дню міста Миколаєва (Миколаїв, 2007); загальноукраїнській підсумковій конференції “Партійні програми: розробка, аналіз, оцінка та моніторинг” (Київ, 2005); загальноукраїнській підсумковій конференції “Вплив недержавних громадських організацій на партійну політику: результати та проблеми” (Київ, 2006).

Теоретичні положення роботи були апробовані автором у ході реалізації проектів громадських організацій у 2001-2007 роках, зокрема: проекту Комітету виборців України “Обіцяного три роки чекають”, 2001 рік; програми спостереження Міжнародного республіканського інституту за виборами Президента України 2004 року (автор виступав координатором програми в Миколаївські області); проекту Міжнародного центру перспективних досліджень “Участь громадськості в суспільному діалозі щодо партійних програм”, 2004-2005 роки (автор був експертом проекту у Миколаївській області); проекту Центру політичної освіти “Розвиток мережі громадських організацій України задля забезпечення чесних та прозорих виборів”, 2005 рік (автор працював експертом проекту); проекту Міжнародного центру перспективних досліджень “Вплив НДО на формування та впровадження партійної політики”, 2006-2007 роки (автор виступав експертом проекту в Миколаївській області).

Окремі результати досліджень, проведених автором, увійшли до видань “Участь громадськості в суспільному діалозі щодо партійних програм” (Київ, 2005), “Дослідження діяльності мереж та коаліцій громадських організацій” (Київ, 2005), “Партійна політика: вплив недержавних громадських організацій на формування та впровадження” (Київ, 2007).

Результати дослідження обговорювалися на міжкафедральному семінарі кафедри державної служби Інституту державного управління та кафедри політичних наук факультету політичних наук Чорноморського державного університету імені Петра Могили.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 наукових працях, 6 з яких надруковані у фахових виданнях з політичних наук.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (перелік із 277 найменувань, 74 з яких іноземними мовами). Повний обсяг дисертації складає 232 сторінки, з яких основний текст становить 184 сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, вказано на наукову новизну, подано відомості про апробацію. Перший розділ - “Концептуальні засади дослідження участі громадськості у формуванні партійної політики” - присвячений розкриттю стану наукової розробки проблеми, аналізу джерельної бази дослідження, тлумаченню ключових понять та обґрунтуванню їх використання, розкриттю значення участі громадськості у формуванні партійної політики як складової політичної участі. У першому підрозділі - “Стан наукової розробки проблеми та джерельна база дослідження” - зазначено, що досліджувана проблема знаходиться на перетині вивчення політичної участі та політичних партій. При цьому концепції політичної участі є вихідними для даної роботи, а дослідження з партології відіграють допоміжну роль.

Формування сучасних засад дослідження політичної участі розпочалося у середині ХХ ст. Першими працями, спеціально присвяченими проблемам політичної участі, можна вважати роботи американського політолога Л. Мілбрата, який, як і більшість його наступників, розглядав політичну участь як вплив політичної поведінки індивідів на рішення органів державної влади. Значний внесок у розвиток теорії політичної участі зробили у своїх роботах С. Верба, Н. Най та Дж. Кім, які дали класичні визначення даного поняття та окреслили межі його дослідження.

Серед подальших робіт необхідно відзначити праці Г. Ашера, Г. Вайсберга, Дж. Нельсона, Г. Перрі, Б. Річардсона, Н. Розенбаума, С. Розенстоуна, Т. Фрідгута, Дж. Хансена, С. Хантінгтона, в яких розгорнулася дискусія щодо включення окремих видів політичної поведінки до поняття політичної участі та встановлення меж досліджуваного явища. В Україні проблеми політичної участі в ракурсі, який становить інтерес для даної роботи, досліджують І. Бекешкіна, В. Бортніков, В. Бурдяк, А. Гірман, Е. Клюєнко, О. Куценко, І. Попов, А. Романюк, Н. Ротар, В. Скоблик, О. Чемшит, А. Шульгіна. Слід, однак, відзначити, що в більшості робіт політична участь розглядається у класичному її розумінні, тобто як вплив громадян на державу, а не на політичні партії.

Серед класиків політичної та соціологічної думки, які опікувалися проблемами політичних партій та зробили в політичну науку внески, важливі і для даного дослідження, можна відзначити Р. Арона, П. Бурд'є, М. Дюверже, Г. Зіммеля, Р. Міхельса, М. Острогорського. Вже в їх роботах ілюструється та передбачається виникнення розриву, що поступово утворюється між політичною партією та індивідом, зменшення ролі програм та платформ політичних партій у визначенні пріоритетів діяльності партій на користь їх організаційних структур. Серед праць сучасних вітчизняних дослідників політичних партій, положення яких стосуються окремих аспектів даної роботи, можна відзначити роботи В. Базіва, Є. Головахи, В. Журавського, А. Зельницького, Д. Ковриженка, І. Підлуської, Н. Паніної, В. Полохала, М. Примуша, А. Романюка, П. Удовенка, Ю. Шведи, О. Шумельди.

Джерельною базою дослідження є міжнародні правові акти, законодавство України та інших держав, статистичні дані, звіти та інформація дослідницько-аналітичних центрів. Важливу роль у вивченні та аналізі досвіду діяльності політичних партій у різних країнах світу відіграла база даних, створена Міжнародним інститутом сприяння демократії та виборам (IDEA), а також аналітичні матеріали узагальнюючого характеру, розроблені його фахівцями, серед яких Дж. Баллінгтон, М. Валецький, Д. Зоватто, П. Молуцьки, К._Х. Нассмахер, М. Пінто-Душинський, Й. Саффу, М. Тьорнстрьом, П. Фердінанд, К. Фогг. Серед важливих міжнародних правових актів, ратифікованих Україною, необхідно відзначити Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. Зазначена конвенція вводить до українського законодавства одне з ключових для даної роботи понять - поняття “громадськість”. Цінним джерелом також є “Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи №1516 щодо фінансування політичних партій”, ратифікована Україною 6 липня 1999 року, в якій відзначається потреба залучення і заохочення громадян до фінансування політичних партій. В результаті визначення стану наукової розробки проблеми автор робить висновок, що, незважаючи на присутність у науковому обігу значної кількості досліджень щодо проблематики політичної участі взагалі, спостерігається брак робіт, присвячених проблемам участі громадськості у формуванні партійної політики як інструменту реалізації громадських інтересів. Цим і обумовлений вибір дисертантом даної теми.

У другому підрозділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження участі громадськості у формуванні партійної політики” - проаналізовано та систематизовано ключові для даної роботи категорії та обґрунтовано їх вибір для застосування при проведенні дослідження. Зокрема, це “політична участь”, “політична партія”, “громадськість”, “участь громадськості у формуванні партійної політики”.

Вивчення еволюції трактування поняття політичної участі дозволило автору класифікувати політичну участь, виділивши такі її різновиди, як активну та пасивну, автономну та мобілізовану, індивідуальну та групову, легітимну та нелегітимну, результативну та нерезультативну, професійну та непрофесійну, а також виокремити в якості особливого її різновиду участь громадськості у формуванні партійної політики. Було також визначено певні обмеження щодо того, які саме дії можуть бути включені до політичної участі, а також з'ясовано два ключових об'єкти впливу громадян у ході політичної участі: стратегічні політичні рішення та кадри, на які покладається реалізація цих рішень. На основі аналізу ключових понять автором було запропоноване визначення участі громадськості у формуванні партійної політики як процесу безпосереднього або опосередкованого впливу однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об'єднань, організацій або груп, які діють відповідно до національного законодавства або практики, на процеси підготовки, обговорення та прийняття рішень політичними партіями та відбору політичними партіями кадрів для управління державою. Було з'ясовано, що основними перепонами, які створюють нерівні умови для участі громадськості у формуванні партійної політики, є вплив великого бізнесу на політичні партії через їх фінансування та вплив вищого партійного апарату через розподіл посад і визначення кандидатів від партій на виборах до найбільш важливих представницьких органів. Завдяки цьому спонсори і керівники політичних партій одержують можливість через партійну політику реалізовувати власні, а не суспільні інтереси. Виникає потреба подолання такого впливу і створення рівних умов для громадян щодо участі у формуванні партійної політики.

Другий розділ - “Світовий досвід участі громадськості у формуванні партійної політики” - присвячений вивченню світової практики вирішення проблем забезпечення рівних умов для участі громадян у формуванні партійної політики, з'ясування найбільш розповсюджених та дієвих механізмів, покликаних створити такі умови, з тим аби визначити перспективи їх застосування в Україні.

У першому підрозділі - “Участь громадськості у внутрішньопартійних виборах як інструмент впливу на формування партійної політики” - розглянуті механізми, які дозволяють зменшити вплив партійного керівництва на процедуру відбору кандидатів для номінування на найбільш важливі представницькі посади. Аналізується досвід країн з англо-американським та континентально-європейським типами політичних систем, які мають найбільш тривалий досвід застосування такого роду механізмів. Особливо успішним у цій сфері є досвід Ізраїлю, Канади та Сполучених Штатів Америки. Автором виділяються дві групи механізмів участі громадськості у формуванні партійної політики через внутрішньопартійні вибори: участь громадян у визначенні лідерів політичних партій, які в умовах світових тенденцій до президенціалізації влади стають найбільш імовірними претендентами на посади керівників держав, та участь громадян у праймеріз (попередніх виборах), у ході яких визначаються кандидати від партії на представницькі посади. Розглядаються три моделі проведення попередніх виборів: відкриті, тобто за участі не лише членів партії, без впливу партійного керівництва на результат; закриті, без впливу партійного керівництва; закриті, із впливом партійного керівництвом. Підкреслюється, що найкращі умови для впливу громадськості на формування партійної політики створюють відкриті попередні вибори без впливу партійного керівництва.

На основі аналізу світового досвіду автор робить висновок, що без забезпечення публічності і відкритості процедур внутрішньопартійних виборів та номінування кандидатів від політичних партій на представницькі посади, діяльність партії потрапляє в залежність від партійних “босів” та бюрократичного партійного апарату, який не тільки не допускає до реальної влади пересічних громадян, але і узурпує повноваження рядових членів партії.

У другому підрозділі - “Вплив громадськості на формування партійної політики через фінансування політичних партій” - розглядається проблема залежності політичних партій від спонсорів, які через партійну політику реалізують власні інтереси, визначаються механізми, що застосовуються у світі для подолання цієї проблеми, зокрема відзначається успішний досвід Сполучених Штатів Америки, Великобританії та особливо Канади в досягненні публічності процесів політичного фінансування і залучення до них громадськості. Автор підкреслює шкідливість для громадського фінансування політичних партій наслідків запровадження їх державного фінансування та звертає увагу на вимоги “Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1516 щодо фінансування політичних партій” в тій її частині, яка відзначає потребу залучення і заохочення громадян до фінансування політичних партій. Світовий досвід підтверджує, що в умовах фінансової залежності політичних партій від вузького кола “спонсорів” решта громадян не має можливостей для того, щоб чинити суттєвий вплив на формування партійної політики. Без вирішення даної проблеми результативний вплив громадськості на прийняття рішень політичними партіями неможливий.

В якості потенційних шляхів її вирішення пропонуються: запровадження податкових знижок для тих, хто підтримує політичні партії невеликими приватними внесками, встановлення жорстких обмежень на розміри внесків до партійних бюджетів, заборона надходжень від юридичних осіб, жорсткий контроль за дотриманням таких обмежень, забезпечення прозорості та відкритості процесів політичного фінансування, яке має зробити їх більш зрозумілими для пересічного громадянина. В якості загального підсумку даного розділу висувається теза про те, що, успішними у забезпеченні умов для участі громадськості у формуванні партійної політики виявилися ті країни, де одночасно були вирішені два ключові питання: забезпечення громадського фінансування політичних партій з боку великого кола дрібних інвесторів та створення умов для участі громадян у внутрішньопартійних виборах. Застосування одного з двох названих механізмів забезпечувало лише частковий ефект.

Третій розділ - “Сучасна практика та перспективи участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні” - присвячений вивченню особливостей українських умов участі громадян у формуванні партійної політики та потенційних можливостей для перенесення іноземних практик забезпечення таких умов в Україну. Хронологічними рамками розгляду сучасної української практики виступають 2004-2008 роки. У першому підрозділі - “Сучасні умови впливу громадськості на партійну політику в Україні” - констатується практично повна відсутність в Україні практики участі громадськості у формуванні партійної політики у тому трактуванні, яке обґрунтовується в даній роботі. Також визначаються сприятливі та несприятливі передумови для розповсюдження такої практики, ставиться питання щодо потреби участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні як такої. Для вирішення останнього питання розглядаються три проблеми: здатність політичних партій самостійно, без впливу з боку громадськості, задовольняти громадські інтереси; існування чи відсутність у громадськості бажання брати участь у формуванні партійної політики; наявність у громадськості кадрового та інтелектуального потенціалу для реалізації своїх інтересів через вплив на формування партійної політики.

В результаті проведеного аналізу було з'ясовано, що політичні партії в Україні не виконують належним чином функцію представництва громадських інтересів, натомість громадськість має потенційне бажання брати участь у формуванні партійної політики і володіє необхідним кадровим та організаційним потенціалом для здійснення такого впливу.

Серед основних проблем, що стоять на заваді участі громадськості у формуванні партійної політики, були визначені: імітація політичними партіями співпраці з громадськими організаціями (та громадськістю взагалі); слабка комунікація партійних осередків та пересічних громадян; нерегулярність взаємодії політичних партій із громадянами; відсутність механізмів залучення та заохочення громадян до участі у фінансуванні діяльності політичних партій, загальна непрозорість та корумпованість цього процесу; відсутність практики регулярної публічної звітності політичних партій щодо власної діяльності; відсутність можливостей для громадського впливу на вибори лідерів політичних партій, формування партійних списків та висування кандидатур на представницькі посади в органах державної влади та місцевого самоврядування. В якості позитивних передумов для впровадження механізмів участі громадськості у формуванні партійної політики було відзначено: наявність у суспільстві бажання брати участь у обговоренні та розробці передвиборних програм політичних партій; готовність частини громадян брати участь у фінансуванні діяльності політичних партій у формі невеликих внесків; наявність у громадських організацій України певного досвіду аналізу, оцінки та моніторингу виконання передвиборних програм політичних партій, а також діяльності політичних партій взагалі; бажання громадян України одержувати більше інформації щодо діяльності політичних партій та бачити їх більш прозорими та відкритими, такими, що регулярно публічно звітують про свою діяльність. Автор робить висновок про готовність суспільства до поступового розширення участі громадян у формуванні партійної політики та необхідність подолання небажання політичних партій брати участь в цьому процесі.

У другому підрозділі - “Перспективи участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні” - розглядаються можливості застосування конкретних механізмів участі громадян у формуванні партійної політики, що їх пропонує світовий досвід, в умовах української політичної системи. Автор виділяє три основні напрямки створення в Україні сприятливих умов для участі громадськості у формуванні партійної політики: підтримку і розвиток тих форм участі громадськості, які вже мають місце в Україні; законодавчу підтримку та заохочення громадськості до нових форм участі у формуванні партійної політики; закріплення окремих форм участі громадськості у формуванні партійної політики як обов'язкових для політичних партій, в тому числі через законодавчі норми.

Проаналізовано основні механізми, що застосовуються у світовій практиці для створення умов впливу громадськості на формування партійної політики. Визнано за можливе поступове запровадження в Україні таких механізмів, як громадське фінансування діяльності політичних партій із наданням податкових знижок тим, хто бере участь у такому фінансуванні, та наданням громадянам доступу до інформації щодо процесу фінансування політичних партій; формування виборчих списків політичних партій на основі попередніх закритих або відкритих (залежно від рішення політичної партії) внутрішньопартійних виборів із закріпленням місць у списку за представниками різних регіонів країни; законодавче врегулювання процедури обрання лідера політичної партії із залученням у перспективі громадськості до даного процесу.

Висновки

1. Аналіз стану наукової розробки проблеми показав, що у більшості випадків питанню участі громадськості у формуванні партійної політики приділяється недостатньо уваги, в той час як головна увага зосереджується на проблемах участі громадян у формуванні державної політики. В ході еволюції теорій політичної участі головним об'єктом впливу з боку громадян залишається держава, незважаючи на той факт, що у другій половині ХХ століття, з одного боку, значно зросла роль політичних партій у житті суспільства, а з - іншого, політичні партії почали підпадати під вплив великих фінансово-промислових груп. Партія поступово перетворюється із представника волі громадян на представника волі окремих невеликих груп, що володіють значними ресурсами. З огляду на це, важливим стає питання про вплив громадськості на формування партійної політики, а не політики державної, тому що в останньому випадку громадяни вже борються з наслідками, в той час як центр ініціативи, від якого походять стратегічні рішення та кадрові призначення, перебуває під контролем політичних партій.

2. Визначено теоретико-методологічні основи дослідження, обґрунтовано можливість застосування класичних теорії політичної участі, в яких об'єктом впливу виступала держава, для вивчення участі громадян у формуванні партійної політики. Було з'ясовано сутність поняття “громадськості” - як однієї або більше фізичних або юридичних осіб, їх об'єднань, організацій або груп, які діють згідно з національним законодавством або практикою - та обґрунтовано його застосування у контексті даного дослідження.

На основі вивчення ідей політичної участі у науковій думці, їх співставлення з сучасною практикою, а також із врахуванням поставленої мети і завдань дослідження автором, було запропоноване робоче визначення політичної участі як легальних дій приватних громадян, які більш чи менш прямо мають на меті впливати на відбір кадрів для управління державою і/чи на їх дії. На основі трактувань понять громадськості та політичної участі, обраних та обґрунтованих у даному дослідженні в якості вихідних, за аналогією з участю громадськості у формуванні державної політики, було розроблено визначення поняття участі громадськості у формуванні партійної політики як процесу безпосереднього або опосередкованого впливу однієї або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об'єднань, організацій або груп, які діють відповідно до національного законодавства або практики, на процеси підготовки, обговорення та прийняття рішень політичними партіями та відбору політичними партіями кадрів для управління державою.

3. Аналіз світового досвіду участі громадськості у формуванні партійної політики підтвердив, що для того, щоб визначити наявність у громадськості умов для впливу на формування партійної політики, найголовнішими є відповіді на два фундаментальні запитання: по-перше, які саме механізми для забезпечення можливості громадянам впливати на кадрову політику партій (зокрема, на процеси обрання лідерів політичних партій та висування ними кандидатів на представницькі посади) може запропонувати досвід країн світу; по-друге, яким чином зменшити фінансову залежність політичних партій від великого капіталу, а, отже, і скасувати його вирішальний вплив на прийняття рішень політичними партіями, одночасно не залишивши політичні партії взагалі без фінансової підтримки.

Дослідження процесів обрання лідерів політичних партій та визначення переліку і порядку висування кандидатів від політичних партій на представницькі посади у органах державної влади та місцевого самоврядування показало, що за відсутності механізмів реального впливу громадян на ці процеси вони набувають непрозорого або і корупційного характеру. В підсумку це призводить до зменшення довіри громадськості до політичних партій, розриву комунікаційних зв'язків між політичними партіями та громадянами та їх взаємного відчуження. Вивчення проблем участі громадськості у фінансуванні політичних партій дозволило встановити, що без забезпечення фінансової незалежності політичних партій від вузького кола “донорів” вплив пересічних громадян на рішення стратегічного характеру, що їх приймають політичні партії, залишиться мінімальним.

4. Дослідження наявних в Україні умов для участі громадськості у формуванні партійної політики дозволило констатувати майже повну відсутність такої практики, що може бути пояснене небажанням політичних партій брати участь у таких процесах та налагоджувати більш тісні взаємини з громадянами. Натомість було виявлено, що у суспільстві наявне бажання широких кіл громадськості одержувати більше інформації щодо діяльності політичних партій, а також більш активно брати участь у формуванні партійної політики через залучення до процесів підготовки програм політичних партій, через їх фінансування, а також шляхом моніторингу діяльності партійних об'єднань.

Було встановлено наявність у громадськості кадрового потенціалу для організованої реалізації своїх інтересів через політичні партії, представленого переважно особами, які набули досвіду співпраці з політичними партіями під час роботи у громадських організаціях. Проведений аналіз відносин між громадськістю та політичними партіями показав, що реальні можливості для участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні з'являться тоді, коли цей вплив буде здійснюватися з допомогою законодавчо закріплених механізмів та процедур, дотримуватися яких політичні партії будуть зобов'язані.

5. Визначено наступні рекомендації задля забезпечення умов для участі громадськості у формуванні партійної політики в Україні:

за аналогією зі світовою практикою слід створити незалежну комісію при Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України у складі фахівців у галузях політичних, економічних наук та права, яка б розробила єдину систему законодавчого регулювання проблем політичного фінансування;

доцільно утворити комісію при Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України, яка буде займатися питаннями розробки законодавчої бази для проведення попередніх виборів кандидатів від політичних партій на представницькі посади, а також виборів лідерів політичних партій;

необхідне проведення громадськими організаціями просвітницької роботи з населенням у всіх регіонах України, в ході якої були б роз'яснені впроваджувані механізми участі громадськості у формуванні партійної політики;

при Міністерстві юстиції України має бути створена єдина система доступу до інформації щодо політичних партій, доступ до якої повинен бути безкоштовним;

доцільно запровадити податкові пільги для осіб, які надають фінансову підтримку політичним партіям;

можливе введення в дію норми щодо обов'язкового проведення партіями попередніх виборів кандидатів від партій на представницькі посади, але лише після розробки відповідної нормативної бази, та проведення роз'яснювальної роботи серед населення;

доцільне впровадження єдиної стандартизованої процедури обрання лідерів політичних партій, яка буде передбачати державний контроль за даним процесом;

для успішного забезпечення рівних умов участі громадськості у формуванні партійної політики, необхідне постійне узгодження всіх заходів і реформ у даній сфері.

Список праць за темою дисертації

1. Чупрін Р. Участь громадськості у формуванні партійної політики / В. Ємельянов, Р. Чупрін // Гілея. - 2008. - Вип. 12. - С. 113-125.

2. Чупрін Р. Участь громадськості у формуванні партійної політики в Україні: проблеми та перспективи / В. Ємельянов, Р. Чупрін // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв, 2008. - Вип. 14. - С. 19-27.

3. Чупрін Р. Громадський моніторинг партійної політики в Україні: практика, проблеми, перспективи / В. Ємельянов, Р. Чупрін // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2008. - Т. 79. - С. 6-13. - (Серія “Політичні науки”; вип. 66).

4. Чупрін Р. Участь громадськості у фінансуванні політичних партій // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв, 2007. - Вип. 9. - С. 203-213.

5. Чупрін Р. Представлення інтересів в умовах пропорційної виборчої системи / Р. Чупрін // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2006. - Т. 47. - С. 68-73. - (Серія “Політичні науки” ; вип. 34).

6. Чупрін Р. Політичні партії як механізм представлення інтересів населення: чи діє він в Україні / Р. Чупрін // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Миколаїв, 2005. - Т. 44. - С. 68-74. - (Серія “Політичні науки” ; вип. 31).

7. Чупрін Р. Дослідження діяльності мереж та коаліцій громадських організацій / Р. Чупрін, К. Плоский, А. Борзаковська, О. Копил, С. Гаращенко, Я. Маркевич. - К. : Центр політичної освіти, 2005. - 26 с.

Размещено на Allbest.ru