Співвідношення влади та самоврядування в процесі здійснення політичного управління сучасними суспільствами

Підрозділ 4.3. «Перспективи сучасної України щодо пошуку оптимальної моделі співвідношення державної влади та місцевого самоврядування» присвячений пошуку оптимальної моделі політичного управління, яка би засновувалася на принципах поєднання влади та самоврядування.

Сучасна Україна перебуває в стані реформування політичної системи сучасної України має на меті встановлення нової моделі влади: людина - громада - держава, яка відповідає демократичному правлінню та реаліям сучасного соціально-політичного та економічного життя, пронизаного глобалізаційними процесами та всіма його наслідками: бідністю, соціальною напруженістю, локалізацією тощо.

Для впровадження в життя такої моделі політичної системи має відбутися ціла низка реформ, які можна структурувати наступним чином: конституційна реформа - адміністративно-територіальна - земельна - бюджетна та податкова - реформа управління - реформа місцевого самоврядування. Саме збереження такої послідовності дозволить побудувати основу всієї моделі політичного управління - міцної та ефективної громади, здатної забезпечити потреби кожного громадянина України, наблизити всю систему влади до рівня людини.

Потребує вдосконалення під час проведення реформ принцип децентралізації влади з акцентуалізацією його дії не тільки на рівні місцевої громади, а на рівні регіонального самоврядування. Регіональне самоврядування має перетворитися дійсно на інститут самоврядування, а не державного управління. Для цього доцільно запровадити виконавчі комітети обласних рад та надати їм значну компетенцію у питаннях управління територією регіону. Таким чином буде реалізовано принцип децентралізації не тільки управління, а й влади, що є вимогою демократичної держави сучасного європейського зразка.

Наступним кроком є вдосконалення впровадження принципу субсидіарності в сучасній Україні, який має підкріплюватися відповідною матеріально-фінансовою основою. Цього можна досягти в ході проведення земельної та бюджетно-податкової реформ, спрямованих на зміцнення територіальних громад та їх зацікавленість в економічному розвиткові території.

Проведення подальшого реформування системи влади в Україні залежить від суспільства, від його активності під час обговорення концепцій реформи та спонукання діючих політиків до відповідних дій через громадські організації, політичні партії тощо

У Висновках зазначається, що політичне управління сучасними демократичними державами спирається на певну теоретико-методологічну основу, яка є підґрунтям практичних управлінських дій та складається з низки принципів та процедур. Кожна країна розробляє свою власну теоретико-методологічну модель політичного управління, засновану на національних, культурних, географічних, політико-адміністративних, ментальних тощо особливостях власного розвитку

У Висновках науково обґрунтовано теоретичне узагальнення та пропонується нове вирішення наукової проблеми, що полягає в необхідності подальшого вдосконалення співвідношення влади та самоврядування, пошуку оптимальної моделі поєднання зусиль влади та самоврядування в політичному управління сучасною державою. Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати висновки, які мають теоретичне й практичне значення та містять певну новизну.

1. Наукові категорії «влада» та «самоврядування» є провідними, науково обґрунтованими категоріями політологічного аналізу. Взаємини між владою та самоврядуванням складають самостійний напрямок політологічних досліджень, пов'язаних з теорією та практикою управління політичними системами. Сучасна доба вносить свої корективи і в практику здійснення влади та самоврядування, і в налагодження взаємин між ними в процесі здійснення політичного управління сучасними суспільствами, вимагаючи нових комплексних політологічних досліджень, які б відображали стан речей в вітчизняному політичному процесі та в світовому в цілому. Дане дослідження є прикладом такого сучасного комплексного політологічного дослідження співвідношення влади та самоврядування в процесі здійснення політичного управління сучасними країнами.

2. На сучасний момент і політична практика, і політична теорія знаходяться в стані кризи та пошуку нової парадигми мислення. В якості такої нової парадигми мислення обрано соціогуманістичну парадигму, яка історично притаманна українському народові, вітчизняній суспільно-політичній думці та ґрунтується на поєднанні зусиль всіх суспільних наук в дослідженні процесів та явищ суспільного життя. Оскільки всі сучасні процеси та системи є складними та нерівноважними, тому методологією науково-практичного аналізу таких явищ можна вважати запропоновану І. Пригожиним методологію дослідження нерівноважних систем, яка спирається на нелінійність процесів, ймовірність варіантів розвитку, випадковість тощо.

3. Еволюція уявлень про співвідношення влади та самоврядування має давню історію, яка свідчить про різницю у підходах щодо визначення місця та ролі влади та самоврядування в політичному управлінні в різні історичні періоди часу. Перші уявлення про взаємини влади та самоврядування мали місце ще в античну добу та середньовіччі, де, по-перше, здійснився розподіл на духовну та світську влади, а останньої - на державну та самоврядну, а по-друге, вперше було вказано на доцільність поєднання зусиль влади та самоврядування в межах змішаної форми правління, яка вважалася античними мислителями найкращою (досконалою) формою політичного правління.

До Нових часів вважалося, що вся повнота влади знаходиться в руках монарха. З цим погоджувалися всі наукові підходи (візантійський, теологічний та світський), однак українцям притаманним є саме перший підхід - візантійський (східно-православний), заснований на єдності світської (і державної, і самоврядної) та церковної влади в одних руках. В подальшому це сприяло ствердженню в слов'янському світі, зокрема в українському світогляді, концепції “симфонії влад», які мають співпрацювати та допомагати одна іншій, а сам розподіл влади на різні інституції відбувся заради взаємодоповнювання та допомоги, а не самостійності політичного буття. І тільки Новий час дозволив самоврядуванню зайняти свої місце в процесі політичного управління країнами як самостійний інститут влади та суспільно-політичний феномен. В цей час з'являються наукові теорії місцевого самоврядування та на їх основі розробляються перші моделі політичного управління, засновані на поєднанні влади та самоврядування.

4. Сучасна доба, яка характеризується протіканням трьох процесів: глобалізації, поширення інформаційних технологій та становлення мережевих організаційних форм, свідчить про значний вплив кожного з цих процесів на інститути влади та самоврядування, на характер їх взаємин та весь процес здійснення політичного управління суспільством. Центральна влада все більше поступається зонами політичного впливу самоврядним тенденціям, повертаючи на політичну арену великі міста-мегаполіси та формуючи нові територіально-просторові утворення - глобальні ворота з хорою - територією, що обслуговує такі ворота. З іншого боку, ті території, що входять до складу хори, потребують міцної влади, яка спроможна була б охопити всі аспекти соціальної захищеності громадян.

5. Сучасна політична наука доводить різницю між державним та політичним управлінням, вважає останнє більш всеохоплюючим, ніж традиційне державне управління країнами. На сьогодні існує щонайменше шість концепцій політичного управління, серед яких управління як міжорганізаційна мережа, яка саморегулюється, є домінантною та такою, що відповідає вимогам часу, оскільки вміщує і всіх тих, хто долучається до політичного процесу, і всі формальні та неформальні способи та методи їх участі в процесі здійснення політичного управління. Таке уявлення про політичне управління визначає завдання сучасної державної влади як надання можливостей та різноманітних механізмів розв'язання проблем та розподілу послуг між декількома акторами, а ідею та процес самоврядування визначає як ідеологію та методологію здійснення політичного управління сучасними суспільствами.

6. Нова концепція політичного управління як міжорганізаційної мережі, яка саморегулюється, вносить свої зміни і в сучасне розуміння категорії «влада» та «самоврядування». Змінюється схематизм влади та її конфігурація, що простежується через протікання щонайменше трьох процесів: інтеграції мереж довіри, ізоляції категоріальної нерівності та ліквідацією незалежних центрів влади, які вдаються до насилля та примусу. Держава як уособлення державної влади та місцеве самоврядування в новому схематизмі влади є самостійними інстанціями влади, кожна з яких володіє своїм ексклюзивним ресурсом, та яким доводиться між собою домовлятися заради досягнення спільної мети - суспільного добробуту.

7. На сьогодні територіально-просторовою одиницею здійснення політичного управління є регіональний рівень, де мають поєднуватися і влада, і самоврядування на принципах взаємозалежності та поєднання власних зусиль. Важливу роль при визначенні моделі взаємин між владою та самоврядуванням на рівні регіону відіграє регіональна соціально-політична спільнота. Якщо спостерігається міцна та єдина спільнота, то всі дії спрямовуються на скорочення повноважень центральної державної влади, та водночас, формування структур самоврядування і самоорганізації влади. Отже, має місце домінування самоврядування в співвідношенні влади та самоврядування. У разі відсутності дієвої спільноти, джерелом розвитку буде центральна державна влада та її інтереси, а сама влада буде намагатися встановити свій власний контроль в регіоні. Співвідношення влади та самоврядування будуть мати схильність до переважання влади над самоврядуванням.

8. Організація взаємин між владою та самоврядуванням має спиратися на низку науково-теоретичних принципів побудови таких взаємин. Принцип розподілу влад є визначальним принципом, який дозволяє говорити про існування влади та самоврядування, а також вказує на їх єдність, спільну природу походження - суспільну волю, та необхідність поєднання зусиль задля ефективного здійснення влади та управління в країні.

Принципи децентралізації, субсидіарності та контролю доповнюють ідею розподілу влад, акцентуючи увагу на теоретико-методологічних засадах його здійснення в політичній практиці сучасних держав. Принцип децентралізації влади забезпечує вертикальний розподіл влади в суспільстві, наголошуючи на тому, що влада на місцях має бути не подовженням центральної влади, а має управлятися за допомогою обраних рад, тобто має ґрунтуватися на самоврядності. Принцип субсидіарності передбачає формування міцного підґрунтя ефективного політичного управління - дієвого інституту місцевого самоврядування, де мають зосереджуватися основні повноваження та ресурси на їх реалізацію, а гарантом такого стану речей має стати саме державна влада. Проконтролювати даний процес призваний принцип контролю. Він може бути впроваджений в життя як вид діяльності спеціально створених органів, однак, сучасність свідчить про те, що більш ефективним інструментом контролю є не інстанція, а громадський контроль. Саме інститути громадянського суспільства, громадськість даної країни має долучитися до політичного контролю діяльності і інститутів державної влади, і місцевого самоврядування. Такою є роль громадянського суспільства в процесі здійснення політичного управління сучасними країнами світу.

9. Сучасна Україна знаходиться в стану пошуку такої моделі влади та управління, яка б здатна була повернути політичну стабільність в суспільстві та у владі, знайти вихід з тривалої політичної та економічної кризи, сприяти формування довіри до влади в суспільстві, тощо. Для цього потрібні реформи, які доцільно починати з адміністративно-територіальної, потім реформи місцевого самоврядування, які мають на меті сформувати в Україні міцний інститут місцевого самоврядування, посилити регіональний рівень управління та зміцнити місцеву громаду як соціально-політичну спільноту, що прагни мете до самоврядування. Політична реформа має бути завершальною, де всі надбання попередніх реформ будуть сконцентровані та приведені у злагодженість з інститутами центральної влади. Однак, процес гальмується самими політиками, які керуються своїми особистими бізнес-інтересами, тому долучитися до даного процесу має саме громадськість.

10. На основі отриманих результатів дослідження можна визначити теоретико-методологічні засади щодо розробки теоретичної моделі політичного управління сучасною країною. Така модель політичного управління, розроблена у відповідності до умов сучасної України, має бути трирівневою: центр - регіон - громада. Співвідношення влади та самоврядування в такій моделі буде рівноважним, оскільки три ланки будуть узгоджувати владні повноваження. Так на рівні центру має бути зосереджена найбільша концентрація влади, оскільки саме в столиці представлені всі головні інститут державної влади та управління - Парламент, Президент, Кабінет Міністрів, комітети та відомства. Рівень самоврядування на горизонтальному розподілі владних повноважень дуже малий. Натомість, зворотня ситуація характеризує найнижчий рівень управління - місцеву громаду, де має бути запроваджено ефективне самоврядування і лише частково державна влада в межах делегованих повноважень.

Провідною ланкою в такій моделі управління має стати саме регіон, на рівні якого мають бути врівноважені і влада, і самоврядування. Тільки такий рівноважний спосіб встановлення співвідношення влади та самоврядування та рівні регіону дозволить йому стабільно розвиватися. Зростаючих темпів розвитку регіонального рівня управління може надати формування дієвої регіональної соціально-політичної спільноти, яка на засадах самоврядування зацікавлена буде зміцненню соціально-економічної ситуації в регіоні, зняттю соціально-політичної напруженості тощо. Такий підхід до розгляду регіонального управління зміцнить всю систему політичного управління суспільством та надасть змогу регіональним центрам - великим містам-мегаполісам претендувати на статус регіональних воріт в глобальний світ.

Впровадження такої теоретичної моделі політичного управління в реальне політичне життя має спиратися на відповідні теоретико-методологічні засади організації взаємин всередині моделі політичного управління між зазначеними інституціями влади. В якості таких засад пропонуються принцип розподілу влад і в горизонтальному, і в вертикальному зрізі, який має підкріплюватися принципом децентралізації політичної влади (для вертикального розподілу влад) та принципом субсидіарності. Для налагодження взаємин між владними інституціями пропонуються принцип соборності та концепція «симфонії влад», які відображають історичні традиції мислення та здійснення влади в суспільстві

Впровадження принципу контролю за двома напрямками: кваліфікований контроль відповідних структур за законністю та фінансовою діяльністю, з одного боку, та широкий громадський контроль діяльності владних інституцій та всього політичного процесу з боку громадянського суспільства, з іншого. Такі теоретико-методологічні засади сприятимуть формуванню прозорого, ефективного, відповідаючого потребам часу та історичним традиціям українського народу, процесу політичного управління сучасною Україною.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Дунаєва Л.М. Влада і самоврядування: еволюція діалогу : [Монографія] / Лариса Миколаївна Дунаєва / Одеський нац. університет ім. І.І. Мечникова. - О.: Поліграф, 2009. - 356 с.

Наукові статті у фахових виданнях з політичних наук:

1. Дунаєва Л.М. Проблема влади та самоврядування у правовій державі (в російській та українській політико-правовій думці початку XX ст.) / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 22. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 103-108.

2. Дунаєва Л.М. Політико-правова думка про організацію і сутність місцевої влади в радянський період/ Л.М. Дунаєва // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. Вип. 22 - О. : Юридична література, 2004. - С. 125-136.

3. Дунаєва Л.М. Зарубіжний досвід місцевого самоврядування (політико-правовий аналіз) / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 26. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 594-603.

4. Дунаєва Л.М. Теоретичні підходи до проблеми становлення державності та трансформації первинних інститутів самоврядування / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 28. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 607-613.

5. Дунаєва Л.М. Теократичні концепції публічної влади : політико-правовий аналіз / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 29. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 585-593.

6. Дунаєва Л.М. Теоретико-методологічні проблеми реформи місцевого самоврядування в Україні / Л.М. Дунаєва // Наукове пізнання : методологія та технологія. Вип. 1 (15). - О. : Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2005. - С. 44-49.

7. Дунаєва Л.М. Виконавча влада в Україні : проблеми функціонування і перспективи вдосконалення / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 30. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. - С. 587-593.

8. Дунаєва Л.М. Політико-правові проблеми взаємовідносин влади і самоврядування в теоретичних підходах мислителів XIX ст. / Л.М. Дунаєва // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ, Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2007. - Вип.9. - С.275-284.

9. Дунаєва Л.М. Принципи побудови механізму взаємин між владою та самоуправлінням в сучасному управлінському процесі / Л.М. Дунаєва // Перспективи. - О. : Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, 2007. - № 2 (38). - С. 16-20.

10. Дунаєва Л.М. Влада і самоврядування: еволюція взаємин / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2008. - № 8 (64). - С. 22-33.

11. Дунаєва Л.М. Регіон в політичній практиці сучасних держав / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2008. - № 16 (72). - С. 134-142.

12. Дунаєва Л.М. Світова політико-правова думка про відносини «влада-самоврядування» : основні етапи розвитку та сучасне тлумачення / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 40. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 621-628.

13. Дунаєва Л.М. Влада та самоврядування: територіальний вимір / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2008. - № 19 (75). - С. 52-64.

14. Дунаєва Л.М. Принципи та механізм здійснення політичного управління сучасною державою / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2008. - № 20 (76). - С. 68-78.

15. Дунаєва Л.М. Принцип розподілу влади як основа співіснування державної влади та місцевого самоврядування в політичній системі сучасних країн / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 42. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 621-628.

16. Дунаєва Л.М. Створення оптимальної моделі співвідношення державної влади та місцевого самоврядування як необхідна умова трансформації українського суспільства тлумачення / Л.М. Дунаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 43. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 704-709.

17. Дунаєва Л.М. Співвідношення «влади» та «самоврядування» в контексті історії світової політичної думки / Л.М. Дунаєва // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ, Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. - Вип.13. - С.60-70.

18. Дунаєва Л.М. Сучасний вимір категорії «влада» в політичній науці / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2009. - № 2 (80). - С. 117-127.

19. Дунаєва Л.М. Еволюція уявлень про взаємини влади і самоврядування в контексті історії світової політичної думки / Л.М. Дунаєва // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки : економіка, політологія, історія. - 2009. - № 10 (88). - С. 110-119.

20. Дунаєва Л.М. Місце та роль самоврядування в територіальній організації сучасних держав / Л.М. Дунаєва // Наукові праці. Навч.-методич. журнал. - Т. 110. - Вип. 97. - Політологія. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. П. Могили, 2009. - С.6-10.

Наукові статті:

1. Дунаєва Л.М. Правові інтерпретації взаємодії влади та самоврядних структур в епоху середньовіччя / Л.М. Дунаєва // Південноукраїнський правничий часопис. - О. : Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутр. справ, 2006. - № 1. - С. 196-199.

2. Дунаева Л.Н. Учение о публичной власти через призму теократических идей : сущность и генезис / Л.Н. Дунаева // Актуальные проблемы государства и прав. Строительства в Азербайджанской Республике в переходный период : Сб. научных статей. Вып. 11. - Баку: Изд-во Аднлоглы. - С. 40-48.

3. Дунаєва Л.М. Роль інтелігенції в системі відносин місцевого самоврядування і громадянського суспільства / Л.М. Дунаєва // Матеріали 4-тої Всеукраїнської конф., 20-21 березня 2006 р. : тези доповіді. - О. : ОНПУ. - С. 158-161.

4. Дунаєва Л.М. Зарубіжний досвід місцевого самоврядування (політико-правовий аналіз) / Л.М. Дунаєва // Матеріали 62-ої наукової конф. ОНУ ім. І.І. Мечникова : тези доповіді. - О. : Астропринт. - С. 167-172.

5. Дунаева Л.Н. Перспективы регионального развития Украины после парламентських виборов - 2007 / Л.Н. Дунаева // Матеріали Міжнародної науково-практич. конф., 31 жовтня 2007 р. : тези доповіді. - Т. 1. - О. : ОРІДУ НАДУ. - 2007. - С. 177 - 180.

6. Дунаєва Л.М. Влада та самоврядування у вітчизняній та світовій ліберально-правовій думці XIX ст. / Л.М. Дунаєва // Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ. - О. : Одеський юридичний ін-т НУВС, 2004. - № 1. - С. 142-150.

7. Дунаєва Л.М. Проблеми влади та самоврядування в теорії анархізму / Л.М. Дунаєва // Часопис Київського університету прва. - К. : Киів. Ун-т прва, 2004. - № 1. - С. 111-117.

8. Дунаєва Л.М. Місцеве самоврядування як інститут громадянського суспільства / Л.М. Дунаєва // Вісник Одеського Інституту внутрішніх справ. - О. : Одеський юридичний ін-т НУВС, 2004. - № 3. - С. 58-63.

АНОТАЦІЇ

Дунаєва Л.М. Взаємодія влади та самоврядування в політичному управлінні сучасними суспільствами. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути і процеси. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2009.

В дисертації досліджуються співвідношення влади та самоврядування як основи побудови оптимальної моделі політичного управління країною.

Історико-політологічний аналіз здійснення влади протягом історії людства свідчить про те, що всі часи та політичні практики світу визнавали необхідність поєднання влади та самоврядування, але вже з Нового часу та в сучасну добу важелі впливу переміщуються на користь самоврядування, необхідності зміцнення його місця та ролі в процесі політичного управління країною. На основі отриманих висновків розроблено теоретичну модель політичного управління сучасною країною, засновану на взаємодії влади та самоврядування. Теоретичними засадами механізму впровадження даної моделі в політичну практику сучасних держав є принципи децентралізації, субсидіарності, соборності, контролю, тощо. Дана модель передбачає посилення ролі влади на національному рівні, збалансування взаємин між владою та самоврядуванням на регіональному та зміцнення самоврядування - на місцевому рівні.

Ключові слова: влада, самоврядування, самоврядний процес, інститути влади, політичне управління, глобалізація, розподіл влад, децентралізація, субсидіарність, регіон

Дунаева Л.Н. Взаимодействие власти и самоуправления в политическом управлении современными обществами. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени доктора политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. - Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2009.

В диссертации рассматривается власть и самоуправление как основные категории анализа и функционирования политического управления современными государствами.

Данное научное исследование осуществляется в рамках поиска новой парадигмы мышления, способной на междисциплинарном уровне исследовать место и роль власти и самоуправления в процессе политического управления современными обществами. Кризис науки и всей мировой политической практики свидетельствует о необходимости поиска новой методологии исследования, в качестве которой предлагается теория и методология сложных систем, разработанная И. Пригожиным. Данная методология предполагает высокую вероятность непрогнозированных исходов, усиление роли человека и человеческого фактора в политическом процессе, что и стало основой для разработки социогуманистической парадигмы мышления. Данная работа является примером научно-исследовательской работы, выполненной в рамках новой парадигмы и методологии исследования.

Историко-политологический анализ развития политических практик управления обществом и эволюции общественно-политической мысли свидетельствует о том, что еще на ранних этапах развития общества люди понимали необходимость разделения власти и самоуправления в процессе управления государственным образованием, однако, всегда подчеркивали необходимость взаимодействия между ними. Различные эпохи, опираясь на исторические особенности и реалии времени, по-разному расставляли акценты в данном соотношении. В эпоху Нового времени, когда утверждаются институты местного самоуправления и появляются первые идейно-политические течения, наблюдается постепенное усиление роли самоуправления в процессе управления государством. Все концепции местного самоуправления, разработанные в Новое время, признавали важность взаимодействия государственной власти и местного самоуправления, а такое идейно-политическое течение как анархизм выступало за упразднение государственных форм власти, усматривая в них проявления насилия, и установление различных форм самоуправленческой деятельности населения.

Современная эпоха, которая характеризуется глобализационными процессами и популяризацией демократии как способа жизни и формы правления, приводит к необходимости разграничивать политическое и государственное управление. Политическое управление включает в себя государственное, а также весь спектр институтов гражданского общества, актуализируя тем самым самоуправленческие процессы и ставя их во главу модели политического управления современными политическими образованиями.

Современный политический процесс неминуемо ограничивается территориальными рамками. Страново-государственный подход, где единицей измерения признавалось государство, в период глобализации все более уступает место региональному уровню, способному включить в себя все проявления общественно-политической и экономической жизни. В качестве универсальной модели территориального измерения современного политического процесса предложено концепцию ворот в глобальный мир.

Любое политическое управление должно опираться на научно-теоретическую базу. В качестве таковой признается принцип разделения властей, который проявляется и в горизонтальном, и в вертикальном аспекте управленческого процесса. В качестве теоретической основы практической реализации модели политического управления, предполагающей вертикальное взаимодействие власти самоуправления, признано целый спектр принципов, среди которых наиболее весомыми являются принцип децентрализации власти, а также принципы субсидиарности, соборности, контроля и т.д.

На основе полученных результатов разработано теоретическую модель политического управления современным государством, основанную на принципе разделения властей и предполагающую взаимодействие власти и самоуправления на всех уровнях политического управления. Так на национальном уровне предложено усилить роль государственной власти, на региональном уровне - сбалансированность, сотрудничество и взаимодействие власти и самоуправления, а на местном - усиление роли самоуправленческих процессов.

Ключевые слова: власть, самоуправление, самоуправленческий процесс, институты власти, политичсекое управление, глобализация, разделение властей, децентрализация, субсидиарность, регион.

Dunaeva L. M. The relationship between power and self-government in the political governance of countries. - The manuscript. Thesis to obtain the scientific degree of Doctor of Political Science after speciality 23.00.02 - Political institutes and processes. - Odessa National Law Academy, Odessa, 2009.

The relationship between power and self-government as the basis for creation the optimal model for political governance of countries is considered in the Paper. Historical and political analyze have shown us that all times and political practices from over the world recognize necessity of relationship between power and self-government. Since the New time to our days the role and place of self-government are needed have strengthen in the process of political board a state.

The theory model of political governance for modern country is received by conclusions of this researching. It's based to of interaction ruling power and self-government. The mechanism of it implementation is based of decentralization, subsidization, integration, control, etc. The model predicts strengthening role of power on the national level, collaboration between power and self-government to regional and strengthen self-government - at the local level.

Key words: power, self-government, self-governing process, institutions of power, political governance, separation of power, globalization, decentralization, subsidization, region

Размещено на Allbest.ru