Політичні партії і громадські організації України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичні партії і громадські організації країни базування, які мають тісні контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни перебування

Правлячою партією в Парламенті є Демократична партія Японії. Основна опозиційнапарламентська сила -- Ліберал-демократична партія. Обидві партії є послідовниками лібералізму. Відносини між Україною та Японіює перебувають у зародковому стані.

3 червня 2015 року Верховна Рада ратифікувала Угоду між Україною та Японією про сприяння та захист інвестицій.

5 червня 2015 року Абе Сіндзо відвідав із офіційним візитом Київ. В історії японсько-українських відносин це був перший візит японського посадовця рангупрем'єр-міністра до України^[17]. Одним із ключових питань цієї зустрічі стало питання поглиблення взаємодії України та Японії у міжнародних безпекових питаннях, передусім у контексті розгортання в Україні миротворчої місії та співпраці та координації дій щодо реформування Ради Безпеки ООН. Крім того, було предметно розглянуто шляхи спрощення візового режиму для поїздок українських громадян до Японії

Культурно-наукові зв'язки між обома країнами перебувають на рівні ознайомчих виставок, короткотермінових стажувань, мовних курсів для початківців. Порівняно з іноземцями з країн Америки, Європи чи Азії, японці практично не відвідують Україну. Зростання японського інтересу до України мало місце в період Помаранчевої революції 2004 року.Токіо сподівався на появу демократичної і реформованої України, вбачаючи в ній силу, що могла стримувати Росію на заході. Проте цей інтерес поступово згас через неефективність роботи урядів Віктора Ющенка та приходу до влади Віктора Януковича, що в японських офіційних колах мав репутацію проросійського політики.

2011 року, після Великого східнояпонського землетрусу й аварії на Фукусімській АЕС офіційний Токіо відновив відвідини України. Метою візитів стало запозичення українського досвіду у сфері подолання наслідків ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Найвидатніші політичні лідери (короткі біографічні дані)

Леонід Кравчук

У 1991 році він підписав з Єльциним і Шушкевичем Біловезьку угоду про припинення існування СРСР. Потім в Україні організували перші вибори Президента. Цікаво, що Кравчук балотувався як безпартійний, але його підтримали як активісти забороненої в той час Компартії так і частина націонал-демократів. У підсумку Кравчук переміг у першому турі. Його головним суперником був В'ячеслав Чорновіл. Саме Кравчук прийняв рішення відмовитися від ядерної зброї в обмін на міжнародні гарантії безпеки. Зважаючи кримської кризи цей хід зараз критикують, як ніколи. У період правління Кравчука відбулося формування державних структур незалежної країни, створення МЗС, визнання України іншими країнами світу. Прийняті перші 400 законів - зокрема, Земельний кодекс, який визнав приватну власність на землю.Почалися ринкові реформи, зокрема, розквіт приватного підприємництва. При цьому приватизація промисловості країни супроводжувалася значною корупцією.Інфляція з 1992 по 1994 рік досягла тисячі відсотків. З'явилися багаторічні затримки з виплати заробітної плати для працівників промисловості, вчителів і т. д.

Леонід Кучма

Діяльність Леоніда Кучми як президента носила дуже неоднозначний характер. На початку свого правління Кучма провів деякі реформи, зокрема ввів нову національну валюту (гривню) і сприяв прийняттю нової Конституції країни (шляхом силового тиску на депутатський корпус і неодноразовими погрозами розпуску Верховної Ради - хоча далі погроз справа не дійшла). Також санкціонував створення Конституційного суду.

При Кучмі Україна зуміла відстояти територіальну цілісність в конфлікті з Росією за острів Тузла.

За роки його правління відбулося значне скорочення ВВП, збанкрутував ряд підприємств, різко збільшилося безробіття і знизився рівень життя населення. При цьому другому Президенту все ж вдалося «приборкати» гіперінфляцію, яка досягла 10 256%.

Кучму звинувачують у «сімейної» приватизації активів України на користь свого зятя Віктора Пінчука, одного з найбагатших українців, а також групи Суркіса-Медведчука.

У листопаді 2000 року Кучма був звинувачений в усуненні «неугодного» владі журналіста Георгія Гонгадзе. Лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз оприлюднив аудіозапис, на якому нібито був записана розмова президента, голів адміністрації президента Володимира Литвина та МВС Юрія Кравченка, що стосується зникнення Гонгадзе.

Це послужило початком акції «Україна без Кучми», організованої опозицією. Акція являла собою багатолюдні вуличні демонстрації та наметові містечка в центрі Києва. Протестуючих розігнали в березні 2001 року. Проти 19 активістів завели справи.

Віктор Ющенко

У 1999 році Ющенко був призначений прем'єр-міністром України, наймолодшим в історії України. У цей же період Ющенко створив блок Наша Україна, з яким він пройшов у Верховну Раду на виборах у 2002 році. В 2004 році став президентом. Під час «помаранчевої революції» Верховна Рада з подачі Кучми змінила Конституцію. Україна перейшла від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми управління.

Ющенко підтримував ідеї євроінтеграції та зближення з США, не заперечував проти розміщення систем ПРО в країнах Східної Європи, за що і був нелюбим в Кремлі. Вже навесні 2005 року виявилося, що серед «помаранчевих» немає єдності. Почалися розбіжності між політичними групами, які в подальшому тільки поглиблювалися. Взимку 2005-2006 року був перший газовий скандал, через який Рада зажадала поміняти уряд. Ющенко чинив опір. Взимку 2009 року прийшов час підписувати газові контракти. Конфлікт Ющенка і Тимошенко спалахнув з новою силою. Юля вінілу соратників Президента у зриві переговорів з метою зберегти «корупційного посередника» - Росукренерго. Незважаючи ні на що, в 2010-му Ющенко спробував піти на другий термін і з тріском програв.

Віктор Янукович.

У листопаді 2002 року Кучма вирішив зробити Януковича прем'єр-міністром.

Своїм першим урядом Янукович керував до кінця президентських виборів 2004 року, коли він у третьому турі, після «помаранчевої революції», програв Ющенко.Півтора роки Янукович працював в опозиції. Поки Ющенко втрачав вплив, Партія регіонів набирала силу. «Гарант» послідовно переправляв найбільші активи в руки «Сім'ї» і підминав по себе судову владу.

Янукович скасував Конституційну реформу і виторгував знижку на газ в обмін на продовження договору з Чорноморським флотом. А потім відправив за грати своїх головних опонентів - Луценко і Тимошенко. Янукович підписав новий Податковий кодекс, всупереч протестам підприємців, які стихійно зібралися на великий мітинг - т.зв. податковий Майдан. Люди погодилися розійтися, коли малому бізнесу пообіцяли податкові канікули на 5 років.

Пенсійна реформа Януковича, по суті, звелася до підвищення пенсійного віку до 60-65 років і зменшення числа пенсіонерів. При цьому розмір максимальної пенсії обмежили десятьма мінімумами доходів.

Напередодні 2011 року Янукович практично вдвічі скоротив кількість органів виконавчої влади. Міністерства і посади об'єднували і ліквідували, проте витрати на чиновницький апарат вперто продовжували рости.

Янукович активно переслідував політичних опонентів під приводом боротьби з корупцією, проте «закривав очі» на гучні скандали, як то досконала зі значною переплатою закупівля нафтовидобувних платформ у підставних осіб (вишки Бойка) або підписання недійсного угоди про будівництво терміналу з прийому зрідженого газу.

У зовнішній політиці Янукович поклав край «війнам» з Росією, хоча Газпром продовжував чинити тиск. Формально курс був узятий на Європу, однак Угода про Асоціацію неодноразово переносилося. Восени 2013 року ЄС був готова підписати документ, однак Президент зробив політичний розворот і поїхав домовлятися до Путіна. Ці події привели до виникнення Євромайдану.

Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні перебування. Основні політичні суперники, що борються за владу в країні, сутність їх принципових позицій в економічних, правових і соціальних питаннях

Основними політичними партіями є БПП, Народний Фронт , Самопоміч, Радикальна партія Олега Ляшка, Опозиційний Блок.

Головною спільною рисою українських партій є відсутність ідеології, а отже, намагання сподобатися якомога більшій кількості людей замість того, щоб зайняти свою електоральну нішу.

Другою спільною рисою партійних програм є їхня розмитість. Тобто всі обіцяють «розвивати», «підвищувати» та «підтримувати», проте майже не пропонують чітких заходів та показників, виконання яких можливо перевірити. Нарешті, лише три із розглянутих девўяти партій більш-менш чітко формулюють мету своєї програми. Найбільш предметна (хоч і нереалістична) мета - у Народного фронту - протягом 20 років увійти до першої двадцятки країн за Індексом людського розвитку ООН. Решта партій або зовсім не формулюють своєї мети, або обмежуються загальними фразами, на кшталт «перемоги», «справедливості» чи «добробуту».

Найпопулярніша тема в програмах партій - це децентралізація влади, яку пропонують провести усі розглянуті партії. Опозиційний блок пропонує прямі вибори голів регіонів, тобто фактично федералізацію країни.

Батьківщина, Громадянська позиція (ГП), Народний фронт (НФ) та Самопоміч вважають, що Україні варто приєднатися до НАТО. Членство України в ЄС ставлять собі за мету БПП, Батьківщина.

Батьківщина (ГП), Народний фронт (НФ) та Самопоміч вважають, що Україні варто приєднатися до НАТО. КПУ та ОБ виступають за «позаблоковість», а БПП та РП жодним чином не коментують це питання. Членство України в ЄС ставлять собі за мету БПП, Батьківщина та ГП.

Звісно, жодна партія не оминула увагою війну з Росією. Більшість з них розраховують на міжнародну підтримку в цьому питанні, і тому пропонують проводити багатосторонні переговори з Росією. Найбільш конкретні пропозиції з цієї проблеми такі: запровадити власні санкції проти РФ, домагатися визнання її країною-спонсором тероризму (Батьківщина) та укріплювати державний кордон (НФ). КПУ та ОБ наполягають відповідно на «оголошенні миру» та прийнятті «Національного плану примирення», а простіше кажучи, пропонують здатися.

Відповідно до ситуації, усі партії, крім КПУ, вважають за необхідне розвиватинаціональну армію. І практично всі пропонують переозброювати нашу армію за допомогою вітчизняного ВПК (лише Самопоміч вважає, що зброю потрібно також імпортувати).

Майже всі партії запропонували свій план дій щодо Донбасу та Криму. Більшість із цих планів досить фантастичні (від слова «фантазія»). Найменш конкретний, і тому найменш придатний для критики план БПП, що передбачає «політичну та дипломатичну боротьбу» та «захист українців Криму та кримських татар» - щоправда, важко уявити, яким чином. Батьківщина пропонує скасувати «закони Путіна» та відбудовувати інфраструктуру Донбасу - вочевидь, за рахунок Росії, котру треба «змусити компенсувати збитки від окупації Криму та частини Донбасу в міжнародних судах». Радикальна партія сподівається відбудувати Донбас за рахунок конфіскації майна олігархів, які підтримували сепаратизм, а Народний фронт - за кошти міжнародних організацій. Найбільшу віртуальну щедрість виявляє Опозиційний блок, який вважає, що необхідно призначити міністра з питань відродження Східної України та надати «повноцінну матеріальну компенсацію» сімўям, які втратили житло, члени яких були вбиті або поранені

Не обійшли політики і питання медицини. За розвиток страхової медицини виступають Самопоміч, ГП та ОБ. Причому дві останні партії пропонують гібридну систему із визначенням «мінімального безкоштовного пакету послуг» та безкоштовною медициною для малозабезпечених та пенсіонерів.

Усі партії так чи інакше торкаються питання реформи правоохоронної системи, при цьому більшість зосереджуються на її судовій гілці. Втім, їхні пропозиції переважно зводяться до загальних гасел про «люстрацію», «підвищення незалежності суддів» чи «відповідальність за незаконні рішення». Батьківщина пропонує запровадити суди присяжних (що є гарною ідеєю), а РП сподівається повністю змінити особовий склад правоохоронних органів (що, звісно, неможливо).

Щодо економічної політики, практично усі розглянуті партії виступають за скорочення кількості податків та спрощення їх адміністрування, особливо не деталізуючи ці тези. Втім, Сильна Україна (СУ) пропонує зниження Єдиного соціального внеску до 20%, а Батьківщина - до 15%.

Більшість партій у своїх програмах згадують і про малий бізнес, пропонуючи йому спрощене оподаткування (яке й так уже діє) та мораторій на перевірки з боку податкової (теж фактично діє).

Соціальні питання

Тут у змаганні з віртуальної щедрості беззаперечним лідером є КПУ, що пропонує безкоштовне житло малозабезпеченим, середню зарплату працівникам бюджетної сфери на рівні зарплати в промисловості, витрати на комунальні послуги - не більше 10% доходу сімўї, а також безкоштовну освіту й медицину разом із поверненням пенсійного віку до 55 та 60 років (можливо, кошти на реалізацію цих ідей надходитимуть від державної монополії на виробництво та продаж алкоголю й тютюну, яка також є у їхній програмі?).

На другому місці РП, що обіцяє визнати сімўї з двома дітьми багатодітними (з відповідними пільгами), виділяти вдесятеро більше коштів на медицину (тобто 110% Державного бюджету) та відкрити фельдшерсько-акушерські пункти в кожному селі. Не уникнув соціального популізму і НФ, що обіцяє «не допустити скорочення субсидування оплати комунальних послуг», та ОБ, що пропонує пільгове кредитування придбання житла для молодих сімей. Термін «адресна підтримка» зустрічається лише в програмі Самопомочі. Решта партій, вочевидь, збираються зберегти чинну систему пільг. політичний лідер суперник влада

Аналогічна ситуація з освітою та наукою. Загалом, пропозиції політичних партій у цій царині або дуже загальні, як-от «продовжувати реформи», «розвивати мережу позашкільних закладів», або нереалістичні, наприклад, «підвищити зарплати учителям» чи надавати державні гранти «молодим ученим» або «студентам для навчання у країнах ЄС».

Реформа енергетики згадується лише в програмах ГП та НФ. Причому якщо перша пропонує просто «досягнення енергетичної незалежності до 2020 року», що навряд чи можливо, друга містить конкретні й економічно правильні пропозиції щодо розвитку сектору - а саме, приведення його у відповідність до вимог Договору про створення Енергетичного співтовариства та пропозиція європейським партнерам купувати газ на кордоні України з Росією.

Серед громадських організацій важливу роль відіграють благодійні фонди , спілки , асоціації.

Размещено на Allbest.ru