Специфіка розвитку політичного процесу у виборчих кампаніях 2004-2006 рр. в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЛУКАЧ Уляна Романівна

УДК: 324 (477) “2004/2006”

СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ

У ВИБОРЧИХ КАМПАНІЯХ 2004 - 2006 РР. В УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Чернівці - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор

Бурдяк Віра Іванівна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

професор кафедри політології та державного управління

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук, професор

Тихомирова Євгенія Борисівна,

Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету,

завідувач кафедри міжнародної інформації

кандидат політичних наук, доцент

Ярош Ярослав Богданович,

Волинський національний університет імені Лесі Українки,

доцент кафедри політології

Захист відбудеться 25.04.2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп.14, ауд.18

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012 м.Чернівці, вул. Лесі Українки, 23

Автореферат розісланий 23.03.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Катеринчук П.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У перехідних суспільствах вибори є важливим кроком до впровадження норм і процедур демократичної системи, а також механізмом демократичного розподілу влади. В умовах формування демократії вільні та справедливі вибори стають найбільш реальною можливістю для процесів реформування суспільства трансформаційного періоду. Вони змушують політичних гравців шукати шляхи легітимізації, викликають масові дискусії щодо перспектив реформ, виявляють протиріччя, конфлікти, лінії суспільного розколу, дозволяють суспільству в цілому сформулювати свої потреби, каталізують активні форми протесту проти порушення прав і свобод виборців.

З початку 1990-х рр. Україна перебуває в процесі системної трансформації, що супроводжується накопиченням у суспільстві конфліктогенних чинників. Затяжний перехідний період, відсутність кардинальних реформ призвели до погіршення економічного, політичного і правового статусу громадян. Кризові явища сприяли визріванню протестного потенціалу в суспільстві. Президентська кампанія 2004 р. стала детонатором громадянського вибуху, який згодом утвердився під символічною назвою Помаранчева революція.

Перемога демократії породила надмірні очікування в Україні. Суспільство було зацікавлене у визначенні чіткого геополітичного курсу держави, налагодженні ефективного державного управління, утвердженні повноцінного середнього класу, формуванні правового поля, в межах якого права і свободи громадян носили б реальний характер. Певні успіхи в цих напрямах були, але вони не стали системними. Натомість відсутність об'єднуючої мети нової владної команди загострила між вчорашніми однодумцями протиріччя, які полягали в різних підходах до розуміння стратегії розвитку держави, трансформації та її адаптації до соціальних очікувань.

Аналіз виборчої кампанії 2006 р., а також загострення боротьби за владу, розгортання конфлікту інтересів його ініціаторами підтвердили наявність традиційних внутрішніх протиріч у структурі владних відносин. Відсутність дієвих імпульсів для ефективного управління й орієнтованого на досягнення оптимальної мети трансформаційного менеджменту засвідчили необхідність реального реформування політичної системи держави.

Актуальність та необхідність сучасного дослідження цих проблем, важливість їх ґрунтовного концептуального осмислення затребувана неоднозначністю та суперечністю розвитку українського суспільства, появою нових викликів владі, політичним структурам та інститутам. Ступінь вивчення соціальних конфліктів і революцій як факторів розвитку політичного процесу, окреслених тематикою дисертаційної роботи, в українській політичній науці можна вважати недостатнім. Це актуалізує значення даного наукового дослідження у вітчизняному політичному дискурсі. Оскільки конфлікти постійно супроводжують існування будь-якого суспільства, аналіз виборчих кампаній 2004 - 2006 рр. в Україні та їх наслідків є необхідним як для розвитку вітчизняної політичної науки, так і для прогнозування тенденцій політичних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича і пов'язана з комплексною науково-дослідною темою „Політичний розвиток: проблеми теорії і практики“ (номер державної реєстрації - 0104U004284).

Мета і завдання роботи. Виходячи зі здобутків зарубіжної та вітчизняної політичної науки, автор ставить за мету проведення комплексного аналізу специфіки розвитку політичного процесу в Україні напередодні і в ході президентських виборів 2004 р., особливостей і наслідків парламентських виборів 2006 р. та їх впливу на ефективність державного управління, дієвість політико-правових механізмів держави.

Реалізація поставленої мети дослідження зумовила необхідність послідовного розв'язання наступних завдань:

- розкрити основні теоретико-методологічні підходи сучасної політичної науки до розуміння сутності конфліктів і революцій, притаманних розвитку суспільства;

- проаналізувати характер дискурсу в політичній науці щодо основних методологічних проблем дослідження конфліктів і революцій як явищ трансформації політичної системи суспільства при переході до демократії;

- показати історичну зумовленість, визначити причини і розкрити суть політичного протистояння в Україні, яке загострилося в період президентських виборів 2004 р.;

- виявити особливості і специфіку Помаранчевої революції як форми розв'язання конфлікту між громадянами і владою, українським суспільством і чинним політичним режимом;

- розкрити вплив подій кінця 2004 р. на соціальну та духовну сфери життєдіяльності суспільства, його політичну культуру, становлення інститутів громадянського суспільства;

- висвітлити особливості та результати парламентського виборчого процесу 2006 р. в Україні та зумовлену ним розстановку політичних сил;

- дослідити діалектику взаємозв'язку чинників, що детермінують конфронтацію провідних груп сучасного українського політикуму.

Об'єктом дослідження даної дисертаційної роботи є українське суспільство в період трансформаційних змін політичного режиму при переході до демократії.

Предметом дослідження є специфіка розвитку політичного процесу в Україні та його вплив на виборчі кампанії початку ХХІ ст.

Методи дослідження. Досліджуючи тему дисертаційної роботи, автор використала ряд методологічних підходів, ефективних для аналізу політичних процесів в Україні кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Історичний підхід дозволив відслідкувати становлення конфліктологічної парадигми політичних подій і явищ у конкретно-історичних обставинах, їх взаємозв'язок та взаємозумовленість, урахування розстановки та впливу на політичний процес політичних партій, соціальних груп, верств тощо. В межах цього підходу застосовано ретроспективний метод, який дозволив проаналізувати генезу, еволюцію і тенденції розвитку політичного простору України.

Структурно-функціональний підхід використаний автором з метою надання динамічного аспекту дослідженню політичного процесу, його впливу на виборчі кампанії, ескалацію конфліктів і революцій у функціонуванні політичної системи України. Послуговуючись цим підходом, виявлено особливості виборчих кампаній 2004 - 2006 рр. як елементів політичного процесу.

Під кутом зору системного підходу розглянуто проблемне поле конфліктів і революцій як елементів політичної сфери суспільного життя. Системний аналіз дав змогу дійти висновку про причини відсутності помітного прогресу на шляху демократичного розвитку українського суспільства після виборчого циклу 2004 - 2006 рр.

Проблемно-хронологічний підхід дозволив проаналізувати протиріччя і конфлікти в ході трансформації політичної системи України. Виділення етапів конституційних змін, аналіз сфер конфліктів політичних інститутів зумовили окреслення напрямів інтересів різних груп вітчизняного політикуму, визначення причин відсутності стійкого політичного альянсу як запоруки ефективного функціонування політичної влади.

Інституціональний підхід сприяв осмисленню проблем модернізаційних змін і еволюції розвитку інститутів державної влади, їх атрибутів у політико-правової сфері України з початку 90-х рр. ХХ ст. і до періоду між президентськими виборами 2004 р. та парламентськими - 2006 р.

За допомогою процесуального підходу, в основі якого лежить проблема поєднання об'єктивних потреб суспільного розвитку з інтересами окремих соціальних груп, насамперед еліт, проаналізовано реалії сучасного політичного розвитку України.

Загальноцивілізаційний підхід використано з метою визначення принципів і форм організації суспільного життя в політичній, економічній сферах, напрямків діяльності, особливостей функціонування політичних та громадянських інститутів в Україні.

Компаративний підхід дозволив здійснити порівняльно-правове дослідження нормативної бази, яка регламентувала організацію та проведення виборів 2004 - 2006 рр., проаналізувати діяльність суб'єктів законодавчої ініціативи та правотворчість органів влади з урахуванням тенденцій розвитку своєрідної правової реальності України.

Можливості методу контент-аналізу використані при виявленні, оцінці та інтерпретації форм і змісту різноманітних інформаційних джерел, пов'язаних із політичною сферою життя українського суспільства: політичних рішень органів влади, індивідуальних виборчих стратегій кандидатів на посаду Президента, передвиборчих програм партій та блоків, повідомлень засобів масової інформації.

Концептуальне застосування зазначених підходів дало можливість визначити методологічну базу дослідження конфліктів і революцій як факторів значного впливу на розвиток будь-якого суспільства, в тому числі й українського. Спираючись на принципи єдності аналізу й синтезу, об'єктивності, науковості проаналізовано нові виклики владі і суспільству в період політичного дворіччя 2004 - 2006 рр.

Наукова новизна дослідження полягає у системному політологічному аналізі передумов і процесів трансформації українського суспільства в період проведення виборчих кампаній 2004 - 2006 рр. у ракурсі міждисциплінарного дослідження конфліктів і революцій як факторів розвитку політичного процесу. В роботі відслідковано взаємозв'язок ключових моментів президентських виборів 2004 р. та парламентських - 2006 р., виявлено характерні риси провідних політичних сил та їх вплив на суспільство. Оскільки окреслена проблематика не знайшла свого достатнього аналізу як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі, результати дисертаційного дослідження становлять певний науковий та практичний інтерес і полягають у наступному:

Вперше:

– доведено, що в умовах трансформації українському суспільству притаманна модель двофазового переходу. Авторитарний режим є другою фазою комуністичного тоталітаризму й одночасно першою фазою демократії. Помаранчева революція стала переломним моментом у переході від авторитаризму до демократії. Суть переломного моменту полягає в певних зрушеннях у відносинах між державою та інститутами громадянського суспільства шляхом посилення ролі останніх, в усвідомленні владою необхідності врахування потреб та інтересів суспільства;

– відслідковано перманентне явище українського політикуму - протиріччя й конфлікти між основними учасниками політичного процесу щодо перерозподілу владних повноважень, які вплинули на зміст, особливості та наслідки парламентських виборів 2006 р.;

– обґрунтовано доцільність перегляду законодавчого пакету існуючої виборчої системи з метою її модифікації, яка б забезпечила відкритість партійних списків, якісне регіональне представництво у Верховній Раді України та сприяла демократизації українського суспільства;

– проаналізовано реалізацію політичної реформи в контексті політичної трансформації, виходячи з умов кризи легітимності в українській політичній системі, що проявляється в посиленні боротьби за розширення повноважень між гілками влади.

Уточнено:

– суперечливість і формальність варіанту соціально-політичної модернізації, який був обраний українською владою після грудня 1991 р., соціальні і моральні втрати суспільства при реалізації віртуального поступу, що дозволило стверджувати про неефективність чинного політичного режиму, генерування ним конфліктогенних чинників;

– базові фактори, які сприяють деструкції політичної системи України щодо розподілу і чіткого визначення повноважень гілок влади, наслідком чого є загострення протиріч, посилення конфронтації, що зумовлює системну кризу влади;

– відмінності основних положень нормативно-правових актів, що регламентували виборчі процеси 1994 - 2006 рр. в Україні, які засвідчили типовий для перехідного періоду тимчасовий характер нормативної бази, зростання ролі політичних партій, держави в регулюванні виборчих процесів при одночасному зменшенні впливу на них органів місцевого самоврядування, а також підвищення якісного рівня законодавчої техніки.

Зазнали подальшого розвитку:

– теоретичні аспекти аналізу стану і тенденцій розвитку політичної ситуації в Україні, що характеризується накопиченням конфліктогенних чинників у суспільстві, можливостями нового соціального вибуху;

– сутнісні параметри і особливості конфліктів та революцій, сформульовані на основі аналізу різноманітних підходів до цих понять, вироблених світовою та вітчизняною політичною наукою. На підставі цього встановлено основні методологічні проблеми, що супроводжують аналіз революційних явищ сучасності.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене науковою новизною і сукупністю поставлених завдань та засобами їх розв'язання. Основні положення та висновки даного дослідження мають як теоретичний, так і прикладний характер. Вони можуть використовуватись при подальших дослідженнях політичних змін на пострадянському просторі, визначенні головних напрямів політичної структуризації в Україні, форм взаємодії влади та опозиції, механізмів запобігання і шляхів врегулювання соціальних конфліктів, досягнення суспільного консенсусу.

Теоретичні матеріали дисертації можуть бути корисними для викладання нормативних дисциплін та спецкурсів студентам спеціальностей “Політологія”, “Правознавство”, “Державне управління” тощо. Результати дисертаційного дослідження можна застосувати при підготовці навчальних посібників, для формування і вдосконалення навчально-методичних комплексів фундаментальних, професійно-орієнтованих і спеціальних дисциплін.

Дане дослідження становить практичне значення для працівників органів державної влади і управління, місцевого самоврядування, членів політичних партій та громадських організацій, засобів масової інформації, інших зацікавлених суб'єктів політики з метою пошуку ними реальних механізмів і засобів конструктивного впливу на політичні процеси.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Основні теоретичні та методологічні аспекти дисертаційного дослідження були апробовані на V Буковинській міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, вересень 2005), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Політичні партії і вибори в Україні: історія та сучасність” (Івано-Франківськ, жовтень 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Імператив національної консолідації: потенціал партійної системи та ресурси громадянського суспільства України” (Донецьк, Чернівці, листопад 2005), IV Всеукраїнській конференції “Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави” (Київ, грудень 2005), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Шлях України: колізії новітнього поступу” (Тернопіль, січень 2006).

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев'яти публікаціях, п'ять з яких надруковано в наукових фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура дисертації. Коло проблем, що становлять об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, мета та завдання роботи зумовили її структуру, яка складається із вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків та списку використаних джерел (287 позицій). Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади проблеми соціальних конфліктів і революцій як факторів розвитку політичного процесу” обґрунтовано необхідність об'єктивного і збалансованого дослідження сутнісних параметрів конфліктів і революцій як політичних та історичних явищ. Доведено актуальність соціального конфлікту для будь-якого суспільства та з'ясовано його вплив на мікро- і макросоціальне середовище. Висвітлено науково-теоретичні та методологічні підходи до аналізу проблемного поля конфліктів і революцій як неодмінних атрибутів політичного процесу, значення основних наукових концепцій та теорій, які розкривають їх політичний і соціоісторичний зміст.

У підрозділі 1.1 “Сучасні методологічні підходи до дослідження соціальних конфліктів” автор зазначає, що до філософського і політичного аналізу причин і суті соціальних конфліктів звертались у своїх працях Ф.Бекон, М.Вебер, Т.Гоббс, Г.Зіммель, К.Маркс, Ж.-Ж.Руссо та ін. Дисертант розкриває специфіку та особливості основних підходів західної політичної традиції до обґрунтування змісту й особливостей суспільних конфліктів - структурно-функціонального і системного. Теорії, пов'язані з функціоналізмом, підкреслюють важливість внутрішньої гармонії, а консенсус суспільних інституцій та їх структурну диференціацію визначають головними пружинами становлення сучасного суспільства. З точки зору системного підходу домінуючу роль у суспільстві відіграють політичні партії, політичні еліти та боротьба між ними, а конфлікти зміцнюють суспільний організм. Серед представників цих підходів варто відзначити доробок А.Бернарда, А.Бентлі, Р.Дарендорфа, Е.Дюркгейма, Л.Козера, Г.Моски, Т.Парсонса. На термінологічні, смислові відмінності та різноманітні критерії типології досліджуваного явища вказують представники західної політичної школи К.Боулдінг, Г.Бялишевський, Й.Гальтунг, Р.Мак, Д.Морісон, Р.Снайдер, П.Сорокін, Г.Стевенсон, Д.Тарнер, К.Фінк, а також російські дослідники А.Глухова та Ю.Запрудський. В українській політичній науці домінують аналітико-синтетичні засади політологічного розуміння суті, динаміки та наслідків як політичних, так і соціальних конфліктів. Значну увагу зосереджено на визначенні методів їх прогнозування, запобігання, нівелювання і врегулювання. Серед вітчизняних науковців, які займаються цими проблемами, розглянуто ідеї та концепції А.Андрущенка, В.Бурдяк, Л.Герасіної, В.Городяненка, І.Дубровського, М.Дубровського, О.Кіндратець, А.Колодій, В.Коляденка, В.Котигоренка, І.Кресіної, Ю.Мацієвського, М.Павловського, М.Панова, Ю.Пацука, М.Примуша.

Враховуючи потреби української політичної практики, обґрунтовано доцільність інтегративного підходу до вивчення форм, рівнів, наслідків та способів врегулювання соціальних конфліктів. Зазначено, що вчасно невирішений соціальний конфлікт часто набуває ескалації, яка може призвести до масштабного суспільного протистояння і перерости в революцію. Ефективний вплив на соціальний конфлікт може бути в тому разі, коли сторони глибоко усвідомлюють причини його виникнення, закономірності розвитку, методи розв'язання. На часі вироблення основних засад політологічного підходу до аналізу функцій і перспектив врегулювання конфліктів.

У підрозділі 1.2 “Проблемне поле вивчення революцій у теоріях демократії” йдеться про багатовимірність і багатоаспектність поняття революція. Відзначено, що основні ознаки соціального конфлікту можуть бути застосовані і до революцій, тоді, як сама вона володіє набором особливих відмінних рис. Найважливішою з них є спрямованість передбачуваних змін на встановлення нового порядку у всіх сферах суспільного життя. Саме це спонукало її дослідників до аналізу прогресивних і консервативних витоків, еліт і контр-еліт, рушійних сил і завдань, механізмів врегулювання і наслідків революцій, розробки їх теорій, методів запобігання. Обґрунтуванню основних положень теорій політичних революцій присвячені праці західних політологів А.Грамші, Д.Девіса, Ч.Джонсона, А.Камінського, А.Кам'ю, К.Маркса, М.Саймона, Ч.Тіллі, А.Тойнбі, С.Хантінгтона, Я.Щепаньского, а також російських - В.Дяченка, А.Глухової, В.Журавльова, І.Ісаєва, Т.Поляннікова, Г.Прокопова, Е.Скакунова. Спираючись на критичний аналіз ідей, принципів і підходів у визначенні способів переходу до демократії зарубіжних науковців Е.Геррона, Н.Дюк, Т.Карозерса, К.Кнайта, П.Кубічека, Т.Кузя, М.Марша, вітчизняні дослідники В.Бурдяк, С.Василенко, С.Давимука, А.Круглашов, А.Колодій, Ю.Кужелюк, Ю.Макар, Н.Ротар, Є.Тихомирова, В.Харченко та ін. акумулюють науковий інтерес навколо проблем трансформації політичних систем пострадянських країн, вітчизняного політичного простору та політичної участі громадян.

Тенденції змін життєвих орієнтацій українського суспільства, обумовлені феноменом подій кінця 2004 р., спонукають вітчизняних науковців до теоретичних розробок низки проблем розвитку революційних процесів. Серед них: взаємозв'язок форм і методів боротьби політичних еліт та соціальних груп; інтеграція контр-еліт, що уособлюють суспільне невдоволення; вплив боротьби на її основних учасників та соціальне оточення; шляхи і засоби подолання конфронтації та досягнення національної злагоди; межі соціальної напруги і резерви адаптації населення до політичної ситуації; дослідження сучасних революцій, що ввійшли в історію під назвою оксамитових. Дисертант аналізує слушні думки і міркування щодо окресленої проблематики М.Михальченка, Г.Почепцова, О.Романюка, С.Федуняка, В.Циби, В.Якушика та ін., наводить власні судження з приводу сукупності спільних рис оксамитових революцій та специфічних регіональних і культурно-цивілізаційних особливостей, притаманних кожній країні. Зазначено доцільність виокремлення посткомуністичного типу революцій, охоплених символічною назвою кольорових і властивих перехідним суспільствам, в умовах незавершеності їх політичних процесів і невизначеності суспільно-політичної моделі розвитку. Зважаючи на імпульси, надані трансформаційним процесам кольоровими революціями, їх роль для глобальної демократизації та загострення соціальних протиріч у державах імітованої демократії, постає необхідність теоретичного осмислення сутнісних параметрів цих процесів. Віддаючи належне ґрунтовним теоретичним аналізам революційних явищ минулого, підкреслено, що дослідження сучасних революцій далекі від завершення і потребують вироблення основних засад політологічного підходу до їх вивчення.

Другий розділ “Президентська виборча кампанія 2004 року і політичне протистояння в українському суспільстві” присвячений аналізу особливостей суспільно-політичних реалій з часу проголошення незалежності України, які безпосередньо спонукали події 2004 р. Перед тогочасним українським суспільством відкрились два шляхи суспільно-політичного розвитку - рішуче, докорінно змінити існуючий суспільний устрій чи модифікувати його за допомогою різних перманентних змін. Дисертант доводить, що вибір українського шляху залежав від того, хто буде головним суб'єктом демократичних змін - інститути громадянського суспільства чи державно-бюрократичний апарат.

У підрозділі 2.1 “Особливості трансформаційного розвитку українського суспільства” зазначено, що після подій 1991 р. головним суб'єктом реалізації незалежності в широкому розумінні слід вважати компартійну еліту. В результаті Україна стала на шлях тривалих змін, які викликали специфічні проблеми затяжного переходу і не вирішили вихідного соціального конфлікту номенклатури та суспільства, а стимулювали його загострення.

Доведено, що незвичні виклики та ситуації створили основну проблему трансформації для України на шляху до демократії та ринкової економіки - слабкого державного ініціювання реформ і відсутності ресурсів, необхідних для їх впровадження в життя. Неадекватність управління, невідповідність влади характеру завдань, що стояли перед країною привели до серйозних кризових явищ. Припинення падіння рівня виробництва і відносне економічне пожвавлення на початку 2000-х рр. фактично кризу не відвернули. Більше того, вони посилили стан критичної амбівалентності українського суспільства і виразніше означили ключові причини відсутності конкретних позитивних результатів тривалої трансформації. Постійна боротьба за владу зумовила політичну нестабільність, а відсутність принципових змін у системі влади гальмувала позитиви в соціально-економічній сфері. Дисертант доходить висновку, що впродовж періоду незалежності влада фактично не зазнала змін, перебуваючи поза системою політичної відповідальності.

У підрозділі 2.2 “Виборча кампанія 2004 року в Україні та її наслідки” досліджено моделі внутрішньодержавних суперечностей як об'єктивні передумови політичної напруги, вказано на домінуючу в Україні лінію суспільного розколу - протиріччя між суспільством і владою, між народом і правлячою верхівкою.

Дисертант доводить, що президентські вибори 2004 р. в Україні стали кульмінацією легітимаційної ситуації, коли чинна політична еліта досягла максимального рівня недовіри населення, а очолювані нею політичні інститути втрачали визнання громадян.

Розглянуто програмні принципи, тези і заяви основних кандидатів на посаду Президента України та ідеологічні платформи політичних сил, які вони представляли. Використання цих джерел дозволило окреслити основні суспільні орієнтири політичних партій і блоків.

Встановлено, що після фальсифікацій результатів голосування 21 листопада 2004 р. та грубих порушень виборчого законодавства масовий протестний рух в Україні, який отримав символічну назву Помаранчевої революції, став рушійною силою демократичної зміни влади. Внаслідок слабкої легітимності старий режим не протистояв вимогам відставки діючої влади і росту громадянської активності. Українська революція стала важливою історичною віхою в розвитку держави та пострадянського простору, а також помітною подією світової історії 2004 - 2005 рр. Вона проаналізована дисертантом з політичної, психологічної точок зору як подія, що підтверджує вирішальну роль виборів у транзитних суспільствах, де вони є найважливішим інструментом формування процесів самої трансформації та її пристосування до соціальних очікувань.

У підрозділі 2.3 “Помаранчева революція як форма колективної протестної дії” використано проблемно-політологічний підхід до визначення характеру, рушійних сил та функцій Помаранчевої революції як форми колективного постмодерного протесту. Автор підтримує позицію А.Гальчинського, який визначає середній клас, молодь, представників великого капіталу соціальною базою масових протестних акцій. Досліджуючи Помаранчеву революцію як наслідок системного соціально-політичного конфлікту в Україні, в дисертації обґрунтовано її поліфункціональність, зважаючи на неоднозначність оцінки функцій конфлікту його сторонами. Висловлено тезу про моральний вплив Майдану як засобу повернення довіри до політиків і конструктивної взаємодії між суспільством і владою. Аналізуючи конфліктний розвиток виборчого процесу, масовий характер громадянського руху, посередницькі зусилля міжнародної спільноти щодо мирного врегулювання внутрішньополітичного протистояння, автор вважає, що необхідно переосмислити уроки Майдану для того, щоб сформувати повноцінне громадянське суспільство в Україні.

У третьому розділі “Постреволюційний період у розвитку України: нові виклики владі та суспільству” із застосуванням інституційного і процесуального підходів проаналізовано політичну трансформацію України періоду між президентськими виборами 2004 р. і парламентськими - 2006 р. та наступні зміни в політичній системі суспільства. Дисертант виділяє сфери конфліктів політичних інститутів за проблемно-хронологічним підходом.

У підрозділі 3.1 “Відносини між основними інститутами влади та їх вплив на суспільство після президентських виборів” вказано, що зміна політичної влади не виправдала соціальних очікувань реалізації сценарію демократичних реформ, розвитку громадянського суспільства як нового соціополітичного ресурсу в постреволюційній Україні. Не було досягнуто суспільно-політичного консенсусу, не створено ефективного інституту державного менеджменту, не припинено дублювання функцій державними органами та використання адміністративного ресурсу.

У підрозділі 3.2 “Політична боротьба в ході парламентських виборів 2006 р.” доведено, що нова влада з самого початку не стала єдиною командою, об'єднаною спільною метою, і не виправдала кредиту народної довіри. Успіхи її діяльності були незначними на фоні використання владного статусу і ресурсу політичними лідерами для забезпечення перемоги своєї політичної сили на наступних парламентських виборах.

Відзначено, що в українській політичній системі не з'явилось ментально нових політичних сил. Тому парламентські вибори 2006 р. стали випробовуванням для обох частин політичної еліти України: біло-блакитної, що програла, та помаранчевої, що виграла в протистоянні 2004 р.

У роботі зазначено, що вибори вперше проходили за системою пропорційного представництва. За їх результатами із 45 політичних партій і блоків лише 5 вийшли переможцями та були представлені в парламенті. Це - Партія регіонів, Блок Ю.Тимошенко, Блок “Наша Україна”, Соціалістична партія України та Комуністична партія України. Контент-аналіз програм політичних партій виявив, що більшість актуальних суспільних проблем, які вимагали вирішення, мали схоже трактування. Тому розпізнати українські партії можна було, зазвичай, за різною інтерпретацією набору суспільних проблем та обличчям її лідера.

У підрозділі 3.3 “Вплив результатів виборів на динаміку трансформаційних процесів в українському суспільстві” дисертант вказує, що після Помаранчевої революції та парламентських виборів 2006 р. політична система України суттєво змінилася. Суспільство та політики зіткнулись із викликами, породженими відносною свободою. Як найважливіші з них, автор аналізує демократизацію, політичну реформу та коабітацію.

Підкреслено, що виборча кампанія 2006 р. посилила внутрішні протиріччя владних відносин, засвідчила потребу невідкладного реформування політичної системи суспільства. Загострення політичних протиріч із-за недосконалості політичної системи і, зокрема, Конституції України, призвело до кризи в суспільстві. Конституційна реформа не лише не дала відповіді на більшість запитань, а послабила владні структури саме тому, що в ній не були чітко виписані положення про розподіл повноважень гілок влади. Це викликало ситуацію гострої політичної кризи, негативні тенденції у діях владного трикутника Президент - Верховна Рада - Кабінет Міністрів. Вказано, що дієвий механізм політичної, правової відповідальності владних осіб, викорінення тотальної корумпованості і тиску на політикум олігархічних кланів прискорять бажаний демократичний розвиток держави.

Спираючись на науково-методологічні концепції зарубіжних та вітчизняних вчених, у роботі проведено теоретичне узагальнення і здійснено вирішення наукового завдання, яке полягало в аналізі стану наукових досліджень проблем конфліктів і революцій як факторів розвитку політичного процесу. Досліджено чинники політичного протистояння в суспільстві в ході президентської та парламентської виборчих кампаній 2004 - 2006 рр. в Україні. Відповідно до завдань дослідження автор дійшла до таких основних висновків:

- конфлікти були і є постійними супутниками суспільного розвитку, тому аналіз проблеми цього явища присутній у багатьох філософських, природничонаукових, соціологічних і політологічних теоріях. Узагальнюючи положення структурно-функціонального та системного підходів до вивчення конфліктів, дослідження теорії цього явища продовжуються, а тому їх глибоке і всебічне вивчення є назрілою проблемою для політичної науки. Актуальність проблеми посилює поява нових викликів, що породжуються протиріччями українського сьогодення, насиченого конфліктогенними чинниками;

- аналіз класичних теорій революцій виявив багатоаспектність і багатовимірність цього явища і відображений у доробку, як правило, західних науковців. Дослідження революційних явищ сучасності, охоплених спільною назвою кольорові революції, є особливо значимими для розуміння проблем політичної трансформації країн, які демократизуються. Недостатній об'єм релевантної інформації, динамізм сучасних політичних процесів зумовлюють множинність концепцій дослідження кольорових революцій, активізують і акумулюють науковий інтерес до політичних реалій України;

- дослідження українського суспільства за роки незалежності показує, що для цього періоду характерне нагромадження різних конфліктогенних чинників, серед яких наприкінці 90-х - початку 2000-х років домінуючим виявився конфлікт владних відносин та глибока лінія розколу між владою і народом. Країна опинилася в небезпечній ситуації через невизначеність політичного курсу. Політикум і державний апарат виявилися нездатними адекватно реагувати на нові виклики, які постали перед суспільством;

- еволюційний чи революційний шлях розвитку політичного простору кожної держави супроводжується нагромадженням конфліктного потенціалу, який, зазвичай, досягає свого апогею в період виборчих кампаній. У транзитних суспільствах вибори виконують специфічну роль, оскільки вони служать індикатором рівня демократії тієї чи іншої держави та визначають перспективи її трансформаційних процесів. Саме характер виборчого процесу, на думку дисертанта, свідчить про рівень розвитку і впливу в державі демократичних інституцій та визначає ступінь поваги до демократичних перетворень усіх суб'єктів політики;

- президентські вибори 2004 р., за задумом тогочасної влади, повинні були стати відправним пунктом у зміцненні авторитаризму і поверненні України в ряд пострадянських стабільних демократій. Брудні методи ведення бізнесу та політики спрямовувались на утримання влади діючим режимом. Оскільки політика стала найприбутковішим бізнесом, сама можливість проведення чесних і вільних виборів владою свідомо відкидалась;

- активна демонстрація неприйняття дій влади, масовий протестний рух в Україні, який отримав символічну назву Помаранчевої революції, унеможливили перетворення виборів 2004 р. на формальність. Потужний тиск громадянського руху, посередницькі зусилля міжнародної спільноти, перемога опозиційного кандидата в Президенти стали історичною подією та символом прогресивних перетворень в Україні. Зміна політичної влади викликала в суспільстві появу надій і сподівань, які, в основному, виявились нереалістичними;

- розвиток політичного процесу в українському суспільстві після президентських виборів 2004 р. характеризувався появою обставин, які вимагали невідкладного проведення політичної реформи. Однак, практична реалізація змін до Конституції, затверджених Верховною Радою 8 грудня 2004 р., розпочалася після парламентських виборів у березні 2006 р. Юридично закріплене звуження повноважень Президента та їх розширення для парламенту й уряду загострило суперечності між ними. Протистояння гілок влади спрямовувалось на послаблення одна одної, а в певні моменти на політичне знищення;

- парламентські вибори 2006 р., в цілому, пройшли організовано, без суттєвих порушень, а із 45 політичних партій і блоків, що взяли участь у них, до парламенту пройшли ПР, БЮТ, НУ, СПУ і КПУ. Визначальною ознакою виборчої кампанії стала чітка диференціація симпатій виборців за регіональною ознакою, падіння серед електорату популярності лівої ідеології та тих політичних сил, що уособлювали попередній режим;

- наступні за виборчою кампанією події довели наявність глибоких внутрішніх протиріч у структурі владних відносин, стійку відсутність узгоджених позицій між носіями влади, що засвідчили необхідність подальшого реформування політичної системи України. Недоліки чинної Конституції сприяли загостренню боротьби за повноваження, яка переросла в масштабний конфлікт Президента з Верховною Радою. Інституційна суперечність існувала й у взаєминах Президента - Прем'єр-міністра і додала конфліктного потенціалу, який охопив усю систему виконавчої влади.

Отже, можна констатувати, що існуючі протиріччя владних відносин можуть бути розв'язані шляхом вдосконалення законодавчої бази, яка регламентує діяльність вищих органів державної влади, виборчого законодавства та зміною еліт вітчизняного політикуму. Суспільству для стабільного функціонування необхідна послідовна модернізація, в тому числі й політичної сфери. Модернізація, як метод і засіб розв'язання соціальних протиріч і конфліктів, покликана послаблювати конфронтацію між їх учасниками, виявляти можливості політичного компромісу між сторонами протистояння і забезпечити позитивну динаміку трансформаційних процесів.

конфлікт революція політичний протистояння

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Лукач У. Справу завершено. Можна розходитись? / У. Лукач // Віче. - 2005.- № 9. - С.66-68.

2. Лукач У. Поступ. Конфлікт. Насилля / У. Лукач // Віче. - 2006.- № 11-12. - С. 36-38.

3. Лукач У. Український революційний Майдан : очікування та реалії / У. Лукач .- Історико-політичні проблеми сучасного світу : зб. наук. статей. - Чернівці : Рута, Т. 12-13. - 2006. - С. 221-225.

4. Лукач У. Розбудова інститутів громадянського суспільства в Україні - необхідний чинник євроінтеграційного поступу держави .- У. Лукач .- Політологічні та соціологічні студії : зб. наук. праць. - Чернівці : Прут, Т. IV. - 2006. - С. 464-473.

5. Лукач У. Феномен “Майдану” як способу ліквідації явища адміністративного ресурсу в українській державі .- У. Лукач Історико-політичні проблеми сучасного світу : зб. наук. статей. - Чернівці : Рута, Т. 15-16. - 2007. - С. 163-168.

Матеріали конференцій:

6. Лукач У. Революційні ознаки громадянського протесту в Україні в кінці 2004 р. / У. Лукач : матеріали V Буковинської міжнар. іст.-краєзн. конф., присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, (Чернівці, 29 вересня 2005 р.) : у 2-х томах. Т. 2 : Всесвітня Історія. Спеціальні історичні дисципліни. Політологія. Міжнародні відносини. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2006. - С. 225- 228.

7. Лукач У. Внутрішні протиріччя українського суспільства в період президентської виборчої кампанії 2004 р. / У. Лукач : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Політичні партії і вибори в Україні : історія і сучасність”], (Івано-Франківськ, 14-15 жовтня 2005 р.) // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Політологія. Вип. ІІ-ІІІ. - Івано-Франківськ : Плай, 2007. - С. 44-48.

8. Лукач У. Уроки і досвід Майдану на шляху формування громадянського суспільства в Україні / У. Лукач : зб. наук. праць за матеріалами ІV Всеукр. наук. конф. [“Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави”], (Київ, 14-15 грудня 2005) / за заг. ред. М.М. Слюсаревського. - К. : Міленіум, 2005. - Вип. 4. - С. 145-152.

9. Лукач У. Інститути громадянського суспільства - вимога сьогодення / У. Лукач : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. [“Шлях України : колізії новітнього поступу”], (Тернопіль, 27 січня 2006 р.) - Тернопіль : Стародубець В.О., 2006. - С. 40-42.

АНОТАЦІЯ

Лукач У.Р. Специфіка розвитку політичного процесу у виборчих кампаніях 2004 - 2006 рр. в Україні. - Рукопис (243 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути і процеси. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2009.

Дисертація є комплексним дослідженням розвитку політичного процесу 2004 - 2006 рр. в Україні. Здійснено системний аналіз конфліктогенних чинників українського суспільства крізь призму структурно-функціонального та системного підходів до вивчення конфліктів. Проаналізовано класичні теорії революції та дослідження революційних явищ сучасності в контексті політичного та соціокультурного розвитку України.

Висвітлено особливості та результати президентських виборів 2004 р. та парламентських виборів 2006 р. в Україні, які засвідчили існування глибоких внутрішніх протиріч у структурі владних відносин, необхідність реформування політичної системи України.

Ключові слова: конфлікт, революція, транзитне суспільство, політичний процес, політична трансформація, виборча кампанія, громадянське суспільство, політична реформа.

АННОТАЦИЯ

Лукач У.Р. Специфика развития политического процесса в избирательных кампаниях 2004 - 2006 гг. в Украине. -Рукопись (243 с.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 - политические институти и процессы. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2009.

Диссертация - комплексное исследование развития политического процесса 2004 - 2006 гг. в Украине в контексте теоретико-методологического анализа конфликтов и революций. Обобщая положения структурно-функционального и системного подходов к изучению конфликтов, анализируются конфликтные противоречия украинского общества. На основе теоретического и фактологического материала осуществлен системный анализ классических теорий революции и исследованы революционные явления современности в ракурсе политического и социокультурного развития Украины, ее места в мировом сообществе.

Раскрыты особенности трансформации украинского общества с начала провозглашения государственной независимости. Сделан вывод, что за период независимости власть фактически не претерпела изменений, находясь вне системы политической ответственности. Президентские выборы 1994 и 1999 гг., а также парламентские - 1998 и 2002 гг. не способствовали утверждению практики обновления власти посредством волеизъявление граждан.

Президентские выборы 2004 г. в Украине стали кульминационным моментом ситуации, когда политическая элита утратила народное доверие, а политические институты не пользовались авторитетом у граждан. После фальсификации результатов голосования 21 ноября 2004 г. и грубых нарушений избирательного законодательства массовое протестное движение в Украине под символическим названием Оранжевая революция стало источником демократического изменения власти. Исследуя украинскую революцию с политологической и психологической точек зрения, как следствие системного социально-политического конфликта, раскрыты движущие силы и полифункциональность.

Доказано, что изменения политической власти не оправдали социальных ожиданий реализации сценария демократического реформизма, развития гражданского общества как нового социополитического ресурса в постреволюционной Украине. Новая власть с самого начала не стала единой командой, объединенной общей целью и не оправдала кредит народного доверия. Успехи ее деятельности были незначительными на фоне использования властного статуса и ресурса политическими лидерами для обеспечения победы своей политической силы на будущих парламентских выборах.

Вследствие проведения выборов за пропорциональной избирательной системой в парламент прошли 5 политических партий и блоков: Партия регионов, Блок Ю.Тимошенко, Блок «Наша Украина», Социалистическая партия Украины и Коммунистическая партия Украины. Автор констатирует, что во время избирательных кампаний и в периоды между выборами четко определились все противоречия отношений между институтами власти. Исходя из современного состояния украинского общества доказано, что государство не достигло заметного прогресса на демократическом пути своего развития. Обосновано положение о возможности разрешения существующих противоречий путем усовершенствования законодательной базы, регламентирующей деятельность высших органов государственной власти, избирательного законодательства и смены элит отечественного политикума.

Ключевые слова: конфликт, революция, транзитное общество, политический процесс, политическая трансформация, избирательная кампания, гражданское общество, политическая реформа.

SUMMERY

Lukach U.R. Peculiarities of Development of Political Process in Election Campaigns 2004 - 2006 in Ukraine. - Manuscript (243 p.)

Thesis for obtaining a scientific degree of “Kandydat nauk” (PhD, Political sciense) on speciality 23.00.02 - Political Institutions and Processes.

Chernivtsi Yuriy Fed'kovych National University, Chernivtsi, 2009.

The dissertation is the complex research of development of political process of 2004 - 2006 in Ukraine. The system analisys of conflictogenic factors of Ukrainian society is done throught the structurally functional and system approaches to the studying of conflicts. The classic theories of revolution and the research of revolutionary phenomen of nowaday are analysed in the context of political and social-cultural development of Ukraine.

Features and results of the presidential elections of 2004 and parliamentary election of 2006 in Ukraine are reflected which certified the existence of deep contradictions in the structure of power relations, the necessity of reformation of the political system of Ukraine.

Key words: conflict, revolution, transit society, political process, election campaign, civil society, political reform.

Размещено на Allbest.ru

...