"Терор" і "тероризм"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

Кафедра політології

РЕФЕРАТ

на тему: «Терор» і «тероризм»

Виконала: Фоменко Ольга

Перевірив: Рихлік В.А.

Київ -- 2013

Зміст

Вступ

1. Історія виникнення терористичної діяльності, сутність понять «терор» і «тероризм»

2. Феномен сучасного тероризму

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Питання про співвідношення понять «терор» і «тероризм»є вельми актуальним і складним. Оскільки ці поняття за своїм змістом передають певний ступінь та масштаби насильницьких діянь, досить часто і в літературі, і в офіційних документах ними користуються як взаємозамінними поняттями, тобто як словами-синонімами. В одних випадках це проходить «безболісно», тому що не зачіпає ніяких принципових аспектів, в інших - навпаки, вільне поводження з цими термінами породжує не вирішувані протиріччя на рівні безвиході. З огляду на це виникає нагальна потреба в більш уважному вивченні зазначених термінів з позиції не тільки їх походження, але й з'ясування сутності та значущості тих реальних явищ дійсності, котрі ними означуються. Кінець XX і початок XXI ст. характеризуються небувалим сплеском терористичних актів, що прокотилися по багатьох країнах майже всіх континентів Землі. У результаті цих жахливих актів загинули тисячі ні в чому не винних людей, знищено значні матеріальні цінності.

Трагічні події 11 вересня 2001 р. в США, що забрали близько 4 тис. людських життів, показали, що жодна держава світу, в тому числі і така могутня, як Сполучені Штати Америки, не застрахована від вчинення міжнародними терористами жахливих актів. Тероризм - поняття багатопланове. У ньому виділяють такі елементи, як екстремістська ідеологія тероризму, комплекс організаційних структур для здійснення тероризму в різних його формах, а також практика терористичних дій.

Тероризм як явище має глибокі історичні коріння, що в біблійні часи. До кінця XX ст. він з локального внутрішнього чинника перетворився на міжнародне явище як за складом учасників і підтримуючих його сил, так і за характером переслідуваних цілей. Це створює серйозну загрозу для всеосяжної безпеки, яка стосується життєвих інтересів мільйонів і мільйонів людей, у тому числі абсолютно далеких від політики.

1. Історія виникнення терористичної діяльності, сутність понять «терор» і «тероризм»

Слово «терор», що у перекладі з латинської мови дослівно означає «страх, жах», вперше вжитий у політичному лексиконі у Франції жирондинцями та якобінцями, які об'єдналися для підготовки повстання й повалення «за допомогою залякування та помилування» кабінету міністрів при королі Людовіку XVI [9,с.11]. Терміни «терор» і «тероризм» історично вживаються в декількох аспектах, що відкриває простір для довільного маніпулювання ними. Першою терористичною групою в історії людства була, певно, секта сікаріїв, яка діяла у Палестині в 66-73 роках. н. е. Назва цієї секти походить від назви улюбленої зброї бойовиків угруповання, а саме короткого меча (сіки), який легко можна було сховати під одягом. Тактика діяльності сікаріїв спрямовувалась головним чином на дії під час масових заходів. Вони вважали, що якраз натовп є темрявою завдяки своїй щільності, давці і неможливості визначити, хто саме завдав смертельного удару. «Темрява натовпу» була їх улюбленим місцем здійснення терористичних актів. Головними цілями сікаріїв були представники єгипетської і палестинської діаспори, які виступали за налагодження дружніх стосунків із Римською імперією. Уже в ті часи сікарії відрізнялися релігійним фанатизмом. У муках вони вбачали радість, вірили в те, що після повалення ненависного режиму народ звільниться від мук та страждань У XI ст. Хасаном ас-Сабахом була створена таємна секта ассасинів, назва якої стала синонімом підступного вбивства. Вони вбивали кожного, хто був іншого віросповідання або намагався протистояти їм. 10 жовтня 1092 р. людина Хасана ас-Сабаха вбила самого візира сельджукського султана -- Нізам аль-Мулька [9,с.12]. Саме ас-Сабах розробив ідеологічні підвалини так званої терористичної «держави», яка не має кордонів, чітко визначеної території. Володіння цієї «держави» складалися з окремих замків-фор-тець, які дуже важко було захопити, а людей підкорити. Наприкінці XVIII й упродовж двох третин XIX ст. поняття «терор» сприймалося у найширшому значенні неподільно від його етимології (La terreur -- жах). Цим словом називали і відкрито насильницьку форму диктатури, і практику одноразових політичних замахів. Із появою у XIX ст. опозиційних організацій, які практикували систематичні замахи, поняття «терор» і «тероризм» не поширюється на сферу воєнних дій, а виділяється як характеристики певного виду політичної боротьби. Ці поняття конкретизуються і відокремлюються одне від одного. Термін «тероризм» почали вживати на позначення політичних вбивств, які практикують опозиційні організації, а поняття «терор» закріпилось за репресивними діями держави. Термін «терор» у перекладі з латинської (terror) означає страх, жах і визначається як політика залякування, придушування політичних противників насильницькими заходами [10, с. 494]. Терор звичайно пов'язують з діяльністю державної влади в певні періоди існування держави (державний терор). Він характеризується особливо репресивною, жорстокою діяльністю державної влади стосовно своїх політичних противників як усередині країни, так і поза її межами, тому державний терор можна поділити на внутрішній і зовнішній. Проте це не означає, що крім державної влади ніякі інші сили не в змозі насаджувати повсюдний терор, викликаючи страх і жах не тільки в політичних противників, а практично в усіх і кожного. Суб'єктом терору може бути не тільки державна влада, але й могутнє позадержавне утворення (наприклад, інквізиція) або сильна опозиція, що вдалася до відвертого військового конфлікту з державною владою і прагне сама стати до керма держави (наприклад, періоди громадянських війн).

Зовнішній терор асоціюється з агресивною або колоніальною політикою держави з метою загарбання чужих територій, пограбування національних багатств поневолених народів, зневаження елементарних прав людини. До конкретних прикладів зовнішнього терору належать існування монголо-татарського ярма на Русі, дії фашистської Німеччини на окупованих територіях, діяльність колоніальних влад.

Внутрішній державний терор залежно від специфіки його прояву можна поділити на судовий і позасудовий.

Судовий терор виявляється головним чином у кримінальному переслідуванні політичних противників і масштабах застосування до них смертної кари.

Позасудовий внутрішній державний терор може виявлятися як терор військового, адміністративного та ідеологічного характеру. До позасудового державного терору військового характеру звичайно вдаються з метою придушення будь-якої збройної опозиції та інших народних заворушень, оскільки він супроводжується каральними операціями як щодо переможених та полонених бунтарів, заколотників, так і проти співчуваючих цьому руху громадян.

Адміністративний терор виявляється в надмірному посиленні чиновницько-бюрократичного апарату, зосередженні в нього значних повноважень дозвільного характеру та функцій, пов'язаних з тлумаченням -законів. Різновидом адміністративного терору є поліцейський терор, що супроводжується свавільними масовими арештами, ліквідаціями в'язнів без суду і слідства. Для ідеологічного терору властиві повсюдне насаджування певної єдиної ідеології, переслідування будь-якого інакомислення.

Таким чином, поняття «терор» уособлює собою акції масового фізичного, психологічного, ідеологічного насильства, що здійснюється суспільно-політичними структурами, які володіють необмеженою владою над соціальним контингентом, котрий знаходиться в їх полі діяльності, з метою схилення мас до певної поведінки.

Тероризм - це загально небезпечні діяння, що вчинюються публічно, або погрози такими, які спрямовані на залякування населення з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення органами державної влади чи місцевого самоврядування, міжнародною організацією, фізичною або юридичною особою [3, с. 28, 200; 4, с. 84].

Енциклопедичні словники, зокрема і юридичні, визначають у його міжнародному аспекті:

· тероризм міжнародний -- насильницькі акти, вчинені проти окремих громадян чи об'єктів, зокрема тих, що перебувають під захистом міжнародного права, вбивства глав іноземних держав та урядів (їхніх дипломатичних представників), підривання приміщень посольств і місій, представництв організацій, штаб-квартир міжнародних організацій, вибухи у громадських місцях, на вулицях, аеропортах, вокзалах та ін. [7,с.512];

· тероризм міжнародний сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь, що тягнуть за собою невиправдану загибель людей, порушують нормальну дипломатичну діяльність держав, їхніх представників й утруднюють здійснення міжнародних контактів і зустрічей, а також транспортних зв'язків між державами [8,с.503];

· тероризм -- злочинна діяльність, яка виражається в залякуванні населення та органів влади з метою досягнення злочинних намірів [6,с.534].

Науковці України, зокрема В. Ємельянов, тлумачать тероризм як загально небезпечні дії або погроза ними, що вчинюються публічно, посягають на суспільну безпеку і спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, непокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних .

Також існує думка, що тероризм -- це насильство, яке містить загрозу іншого, ще більшого насильства для того, щоб викликати паніку, зруйнувати або порушити державний чи суспільний порядок, викликати страх, примусити противника прийняти бажане рішення, викликати політичні та інші зміни.

Від терору тероризм відрізняється наступним:

По-перше, тероризм - це одноразово здійснюваний акт або серія подібних актів, тоді як терор має тотальний, масовий, безперервний характер.

По-друге, суб'єкти тероризму, на відміну від суб'єктів терору, не те, щоб безмежної, а взагалі ніякої офіційно встановленої (виборним шляхом, внаслідок військової інтервенції і т.ін.) влади над соціальним контингентом тієї місцевості, де розгортаються їх дії, не мають.

По-третє, суб'єктами терору виступають суспільно-політичні структури, а суб'єктами тероризму - фізичні осудні особи, які досягли віку кримінальної відповідальності.

По-четверте, якщо терор - соціально-політичний фактор дійсності, то тероризм - явище кримінально-правової властивості і насильство при тероризмі має не загальне, а локальне застосування.

2. Феномен сучасного тероризму

Сучасний тероризм -- дуже складне, структуроване явище, яке відображає інтереси різних суспільно-політичних сил. Це дає змогу по-різному підходити до вироблення універсального визначення тероризму, що серйозно перешкоджає пошуку оптимальних заходів протидії та попередження терористичних виявів. Найуніверсальнішим і найпоширенішим є тлумачення американських дослідників В. Маллісона і С. Маллісона: тероризм -- «це систематичне використання крайнього насильства та погрози насильством для досягнення публічних і політичних цілей» [1,с.198].

Дослідник Максиміліан Стрімска визначає сутність сучасного тероризму так: «Сучасний тероризм можна дефініювати як політично вмотивований та обґрунтований метод використання радикального насильства, головна мета якого -- досягнення певного психічного ефекту. Характерною рисою сучасного тероризму є комунікативність: поєднання насильницьких вчинків із політичним посланням, при чому це послання може бути, а часто і є, диференційованим із огляду на різні сектори цільової публіки. Його органічною частиною може бути як інтенсивне залякування, тероризування одних, так і підбурювання інших, потенційних спільників і наслідувачів терористів. Від останніх видів тероризму сучасний тероризм відрізняється насамперед систематичним використанням крайнього насильства, яке визначає також характер навмисне викликаного психічного ефекту» [11,с.335].

Проект Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства ООН закріплює таке тлумачення тероризму: «...здійснення, організація, сприяння здійсненню, фінансування або заохочення агентами чи представниками однієї держави актів проти іншої держави, або попускання з їхнього боку здійсненню актів, спрямованих проти осіб або майна, і які за своїм характером мають за мету викликати страх у державних діячів, груп осіб або населення в цілому» [9,с.14].

Державний департамент США тлумачить сучасний тероризм як « ... заздалегідь продумане, політично вмотивоване насильство, що здійснюється проти невійськових об'єктів певними групами всередині держави або таємними агентами якоїсь держави найчастіше з метою ефективного впливу на суспільство, який поширюється на громадян або територію двох або більше країн».

У Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.03 р. тероризм трактується як « ... суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства із захопленням заручників, підпалами, убивствами, тортурами, залякуваннями населення та органів влади або здійсненням інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрозами виконати дії для досягнення злочинних цілей» [4,с.86]

Як свідчить аналіз, при дослідженні феномену сучасного тероризму, доцільно зважати на чотири основні характеристики.

По-перше, тероризм -- це одна із форм організованого насильства. Він об'єктивно виражається в конкретному своєму прояві -- у терористичному акті, який полягає у вчиненні певних злочинних діянь, а саме -- вибухів, підпалів та інших загально небезпечних дій, що реально можуть заподіяти чи заподіюють шкоду невизначеній кількості осіб і можуть спричинити інші тяжкі наслідки, і так само у погрозі виконати такі дії. Терористи не завжди мають намір вбити конкретну персону -- вони прагнуть насиллям дестабілізувати, залякати суспільство і владу, вбиваючи пересічних громадян, тих, хто опинився поряд із об'єктом терористичного акту.

По-друге, тероризм переслідує політичні цілі і мотиви, це специфічна форма політичного насильства. Сучасний тероризм має за мету проведення насильницьких акцій аби примусити державні або інші органи прийняти рішення, яке б задовольнило вимоги терористів. Терористи прагнуть насильством дестабілізувати, залякати суспільство і владу, вбиваючи пересічних громадян, тих, хто опинився поряд з об'єктом терористичного акту. Сучасний тероризм поєднує високий рівень політичної мотивації з низьким рівнем участі мас, що відрізняє його від війни, партизанської боротьби, національно-визвольного руху та інших масових політичних явищ.

По-третє, тероризм спрямований проти переважаючих за потужністю державних машин. Феномен сучасного тероризму полягає у тому, що загибель від терористичних актів ні в чому невинних людей відбувається на очах суперсучасних армій. Сучасні терористи розробляють або використовують уже існуючі в комунікаційному просторі сценарії застосування звичайних, цивільних, порівняно доступних і дешевих технологічних розробок, наслідки застосування яких із руйнівною метою можна порівняти з наслідками війни. Сучасний тероризм за наявності незначних власних ресурсів здатен насильницькими методами вирішити конфлікт навіть із значно переважаючими силами завдяки двом особливостям, які відрізняють його від інших форм збройного вирішення конфлікту, а саме:

· цілковите ігнорування всіх правил ведення війни, починаючи від означення учасників бойових дій до використання цивільного населення ворога як захисного щита та заручників задля власних інтересів;

· нещадне використання цивільних ресурсів атакованого противника для досягнення власної мети.

По-четверте, характерним змістом тероризму є свідома спрямованість на чисельні людські жертви, руйнування матеріальних і духовних цінностей, провокація війни, недовіри і ненависті між соціальними, національними і релігійними групами, що сприяє виникненню і поглибленню антагонізмів у світі. Логіка тероризму містить момент неповаги до усіх конвенцій і у цьому, певним чином, полягає його дієвість. [12,с132-134].

У контексті пошуків визначення тероризму у міжнародному правовому полі 27 січня 1977 р. у Страсбурзі було прийнято Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом.

У цій конвенції було домовлено вважати терористичними актами:

· правопорушення, що підпадають під дію Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, підписаної у Монреалі 23 вересня 1971 року;

· серйозні правопорушення із посяганням на життя, фізичну недоторканість або свободу осіб, що мають міжнародний захист, зокрема дипломатичних агентів;

· правопорушення із викраденням, захопленням заложників або серйозним незаконним затриманням;

· правопорушення із застосуванням бомби, гранати, ракети, автоматичної вогнепальної зброї або листів чи пакетів із закладеним вибуховим пристроєм, якщо таке застосування створює небезпеку для осіб;

· замах на реалізацію будь-якого з наведених вище правопорушень або участь як спільника особи, яка намагається здійснити таке правопорушення;

· правопорушення із застосуванням насильства проти життя, фізичної недоторканості, проти власності, якщо таке діяння створило колективну небезпеку для осіб або свободи особи;

· замах на здійснення будь-якого із наведених вище правопорушень [3,с. 30-32].

Для сучасного тероризму характерні:

1. кількісне зростання терористичних актів, цинічність і жорстокість їх виконання;

2. масштабність наслідків акцій, значна кількість жертв;

3. високий рівень фінансування терористичної діяльності;

4. використання різними державами окремих терористичних угруповань для розширення сфер геополітичного впливу;

5. участь міжнародних терористичних організацій в поширенні свого впливу на інші регіони, активні спроби встановити контрольнад територіями з багатющими запасами енергоносіїв, корисних копалин;

6. професіоналізм і підготовленість терористів на основі великого досвіду їх участі в різних конфліктах;

7. інтернаціональний характер терористичних угруповань;

8. наполегливі спроби з оволодіння зброєю масового знищення для його можливого використання;

9. зв'язок тероризму з найманством;

10. зросла технічна оснащеність найбільш небезпечних терористичних угруповань;

11. розмивання меж між внутрішньодержавним і міжнародним тероризмом;

12. встановлення стійких зв'язків між терористичними організаціями і транснаціональною організованою злочинністю, в першу чергу наркобізнесом;

13. спроби лідерів деяких терористичних організацій надати своїй діяльності характер національно-визвольної боротьби;

14. поява нових видів тероризму, зокрема інформаційного та електронного (комп'ютерного).

Таким чином, сутність сучасного тероризму можна тлумачити як насильницьку дію, що дає змогу використовувати інформаційні, фінансові та технологічні ресурси, спрямовується на свідоме нехтування людським життям для досягнення основної мети -- стати впливовим елементом формування нового світового порядку.

Висновки

Отже, тероризм не має національностей та кордонів. Всі нації і держави рівні перед загрозою терористичної атаки. На межі тисячоліть світ опинився перед вибором: або країни залишать осторонь політичні розбіжності і образи і об'єднають зусилля у боротьбі з тероризмом, або багато століть цивілізації будуть перекреслені злочинними устремліннями та амбіціями терористів. В останньому випадку світ повернеться до варварських, нелюдських відносин, побудованих на нехтуванні життям і гідністю окремої особистості на догоду праву сили і жорстокості.

Тероризм має досить багато різновидів, але в будь-якій формі він є найнебезпечнішою за своїми масштабами, непередбачуваності і наслідків соціально-правовою проблемою XXI сторіччя. Ще не так давно тероризм був локальним явищем, проте за останні 10-15 років придбав глобальний характер і все більше загрожує безпеці багатьох країн, робить сильний психологічний тиск на їхніх громадян, тягне величезні політичні, економічні, моральні втрати, забирає все більше життів ні в чому не винних людей.

Про неймовірному розмаху терористичної діяльності свідчить існування безлічі терористичних організацій, які взаємодіють один з одним, мають жорсткої організаційною структурою з підрозділами розвідки і контррозвідки, матеріально-технічним та інформаційно-пропагандистським забезпеченням, розгалуженою мережею конспіративних укриттів, наявністю агентури в державних та правоохоронних органах.

На жаль, доводиться констатувати факт, що тероризм невикорінний, оскільки є частиною одвічного і невмирущого супутника людства - злочинності. Неможливо уявити собі, щоб колись зникли з лиця землі шалені й сліпі шукачі правди і справедливості, готові пожертвувати собою й іншими для загального щастя або гегемонії своєї соціальної чи національної групи. Також неможливо уявити, щоб більше не народжувалися на землі люди, які шляхом терору вирішують свої корисливі завдання, причому не тільки матеріальні, а нібито заради торжества загальної рівності.

Тим не менш, цивілізоване суспільство повинно прагнути до того, щоб не давати розповсюджуватися цьому злу і вчасно виявляти терористичну загрозу. Сьогодні абсолютно очевидною є необхідність визначити і проаналізувати причини, проблеми, сутність і тенденції тероризму, якнайшвидше розробити форми, методи і ефективні засоби боротьби з ним.

Головні напрямки попередження тероризму повинні включати:

1) прогнозування терористичної активності з визначенням її можливих суб'єктів;

2) вплив на основні явища і процеси в суспільстві, що сприяють зростанню тероризму;

3) припинення совершающихся терористичних актів відносно державних і громадських діячів, затримання винних і переказ їх суду, причому вкрай важливо покарання не тільки рядових виконавців і пособників, а й організаторів, і натхненників терору, а також тих, хто займається фінансуванням терористичної діяльності;

4) попередження і припинення подібних з тероризмом злочинів (захоплення заручників, геноцид, диверсія і ін);

5) співпраця міжнародних організацій у попередженні та припиненні терористичної діяльності.

тероризм сучасний політичний правовий

Список використаної літератури

1. Ілларіонов С.І. Глобальна терористична війна. М. ПрофЕко, 2006. - 254с.

2. Е.Г.Ляхов А.В. Попов Тероризм: національний, регіональний і міжнародний контроль. Монографія. - Ростов-на-Дону 2002. - 345 с

3. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 27 січня 1977 р. -- Страсбург.

4. Закон України. Про боротьбу з тероризмом // Відомості Верховної Ради. -- 2003. -- № 25. -- Ст.180.

5. Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на 53-й сессии ООН. -- Т. 1. -- Нью-Йорк, 1999.-17с.

6. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А. В. Наумов. -- М., 1997.-с.675

7. Энциклопедический словарь. -- М., 1990.-с. 693

8. Энциклопедический юридический словарь. -- М., 1999.-с.766

9. Токаревський Г. В. Міжнародний тероризм: сучасний стан та перспективи протидії // Стратегічна панорама. -- 2003. -- № 1.

10. Політологічний енциклопедичний словник.- К.:Генеза, 2004. - 736с.

11. Шляхтун П.П. Політологія.- к.: Либідь, 2005.- 576с.

12. Гуцало М.Г. Організація протидії сучасному тероризму.-К.: Арата,2009.-263с.

Размещено на Allbest.ru