Політична організація суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття правової держави та її ознаки

Ідея правової держави у нашій країні пройшла складний еволюційний шлях від повного і безумовного заперечення (починаючи з 1917 р.) до часткової, а згодом і остаточної рецепції, що виразилася в конституційному проголошенні України правовою державою (ст.1 Конституції України).

Правова держава - це держава, в якій правовими засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини.

Ознаки правової держави:

- соціально-змістовні;

- формальні.

Соціально-змістовні ознаки:

1) закріплення в Основному законі та інших законах основних прав людини;

2) принцип верховенства права та правових законів над підзаконними нормативно-правовими актами, фізичною і політичною силою держави і її органів;

3) панування у суспільному і державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому загальнолюдські цінності та ідеали;

4) врегулювання відносин між особою і державою на основі загально дозвільного типу правового регулювання: «Дозволено все, що не заборонено законом»;

5) врегулювання відносин між державою і її чиновниками на основі спеціально-дозвільного типу правового регулювання: «Дозволено лише те, що прямо передбачено в законі»;

6) взаємоповага та взаємовідповідальність особи і держави;

7) високий рівень правової культури громадян.

Формальні ознаки:

1) принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки;

2) юридична захищеність особи;

3) високо значуще становище в суспільстві, державі судових органів, що виступають юридичною гарантією охорони і захисту основних прав людини;

4) неухильне виконання законів усіма учасниками суспільного життя, передусім державними та громадськими органами.

повернутися "план"

2. Суть принципу верховенства права як ознаки правової ознаки

Верховенство права як соціально-змістовну ознаку правової держави слід розуміти в таких аспектах:

1. Принцип верховенства права означає, що уся діяльність держави повинна базуватися на правових вимогах, не виходити за межі права, не суперечити йому.

2. Закони, що приймаються у державі, повинні базуватися на праві, не суперечити праву, бути правовими законами.

3. Центральне місце серед законів займає конституція.

4. Наявність системи конституційного контролю.

5. Правові закони повинні прийматися уповноваженими на це органами і у відповідності з процедурою, передбаченою в конституції.

6. Уявлення про панування права над державою, про верховенство права є превалюючим як в юридичній науці, так і в суспільстві загалом.

«В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (ч.1 ст.8 Конституції України).

повернутися "план"

3. Принцип розподілу влади як ознака правової держави

Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову була створена такими дослідниками політики, як Аристотель, Дж.Локк, Ш.-Л.Монтескьє та авторами американського «Федераліста» (О.Гамільтон, Дж.Медісон, Дж.Джей).

Головні положення теорії розподілу влади:

1. Розподіл влади закріплюється конституцією.

2. Законодавча, виконавча і судова влада надаються різним людям та органам.

3. Всі гілки влади рівні та автономні, жодна з них не може бути усунена іншою

4. Жодна влада не може користуватися повноваженнями та правами, що надані конституцією іншій владі.

5. Судова влада діє незалежно від політичного впливу, суди користуються правом тривалого перебування на посаді.

повернутися "план"

4. Громадянське суспільство: поняття та головні інститути

Громадянське суспільство - це структурована спільність вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості брати участь в економічному, політичному та культурному житті суспільства.

Інститути громадянського суспільства існують в таких сферах суспільного життя - соціальній, економічній, політичній, духовно-культурній, інформаційній.

Інститути громадянського суспільства:

- в соціальній сфері - сім'я, трудові колективи, колективи за інтересами, дитячі та молодіжні організації, які не носіть політичного забарвлення;

- в економічній сфері - підприємства, організації, установи, що займаються виробництвом матеріальних благ, наданням послуг як матеріального, так і нематеріального характеру (банківсько-кредитні установи, туристичні фірми, профспілки та ін.;

- в політичній сфері - органи місцевого самоврядування, профспілки, політичні партії, громадські організації, громадські рухи різної політичної орієнтації, які переслідують політичні цілі та беруть участь у боротьбі за владу;

- в духовно-культурній сфері - установи культури (бібліотеки, музеї, театри), творчі організації і союзи (письменницькі, журналістські, музичні, театральні, кінематографічні), освітні установи (дошкільні заклади, школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади), фізкультурні та спортивні клуби (федерації), церква та релігійні (конфесійні) організації, ще не носять політичного характеру;

- в інформаційній сфері - засоби масової інформації.

Взаємовідносини держави і громадянського суспільства характеризуються такими моментами:

- становлення і розвиток громадянського суспільства пов'язують з формуванням буржуазних суспільних відносин, утвердженням принципу формальної рівності;

- громадянське суспільство базується на приватній та інших формах власності, ринковій економіці, політичному плюралізмі;

- громадянське суспільство існує поряд з державою як відносно самостійна і така, що протистоїть їй, сила, і яка перебуває з нею у суперечливій єдності;

- громадянське суспільство є системою, яка побудована на основі горизонтальних зв'язків між суб'єктами (принцип координації), якій властиві самоорганізація та самоврядування;

- громадянське суспільство є співтовариством вільних громадян-власників, які себе такими усвідомлюють, а тому готові взяти на себе всю повноту господарської та політичної відповідальності за стан суспільства;

- відбувається зближення суспільства і держави, їх взаємопроникнення;

- взаємодія громадянського суспільства та правової держави направлена на формування правового демократичного суспільства, на створення демократичної соціально-правової держави.

Загальна характеристика категорії «політична система суспільства» та підходів до її дослідження.

5. Поняття політичної системи суспільства у широкому значенні, її характерні риси,компоненти, функції, класифікація, тенденції розвитку

Політична система суспільства (у широкому розумінні) - це система усіх політичних явищ у суспільстві.

Характерні риси політичної системи суспільства:

1) системність, яка включає наявність елементів, між якими є взаємозв'язки і взаємодія, цілісний характер та зв'язок політичної системи суспільства з іншими підсистемами суспільства;

2) в її межах і з її допомогою здійснюється політична влада;

3) залежність від характеру суспільного середовища та соціально-економічної структури суспільства;

4) самостійність;

5) наявність структури.

Компоненти політичної системи суспільства:

1) суб'єкти - політичні організації суспільства (держава, політичні партії і рухи, громадські об'єднання, трудові колективи, нації, органи місцевого самоврядування, групи політичного лобіювання, люди);

2) політична свідомість;

3) політичні норми та інші соціальні норми (мораль, право та інші);

4) політичні відносини;

5) політична практика.

Функції політичної системи суспільства - це основні напрями забезпечення її життєдіяльності.

Функції політичної системи суспільства:

1) забезпечення політичної влади певної соціальної групи або більшості членів суспільства;

2) управління різними сферами життєдіяльності людей в інтересах окремих соціальних груп або більшості населення;

3) мобілізація засобів та ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей та завдань;

4) виявлення та представництво інтересів різних суб'єктів політичних відносин;

5) задоволення інтересів різних суб'єктів політичних відносин;

6) інтеграція суспільства, створення необхідних умов для взаємодії різних елементі його структури;

7) політична спеціалізація.

Класифікація політичних систем суспільства:

І. За характером соціального середовища, в якому вони виникають:

- тоталітарні;

- ліберально-демократичні;

- змішані.

ІІ. За характером взаємодії з іншими політичними системами:

- відкриті;

- закриті.

ІІІ. За стилем управління суспільством:

- командна;

- змагальна;

- соціально консолідована.

IV. За рівнем політичної культури:

- примітивна;

- сучасна;

- традиційна.

V. За кількістю політичних партій:

- однопартійна;

- двопартійна;

- багатопартійна.

VI. За типом політичної культури та політичними ролями суб'єктів:

- західні;

- східні;

- демократично-орієнтовані;

- недемократичні;

- до індустріальні;

- індустріальні;

- постіндустріальні;

- частково індустріальні;

- євро континентальні;

- англо-американські.

Тенденції розвитку політичних систем сучасності:

1) розширення кола суб'єктів політичної системи;

2) посилення ролі міжнародних організацій у формуванні політичної системи;

3) посилення зв'язків між суб'єктами політичної системи;

4) посилення міжнаціональних зв'язків;

5) розширення динаміки розвитку політичної системи;

6) виникнення умов для функціонування у межах багатополярного світопорядку повернутися "план"

Поняття політичної системи суспільства у вузькому значені та критерії вибору її елементів.