Теорія утопічного соціалізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСВТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. О.ГОНЧАРА

КАФЕДРА: СУСПІЛЬНИХ НАУК ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: ПОЛІТОЛОГІЯ

Реферат

На тему: «Теорія утопічного соціалізму»

З дисципліни: «Політичні ідеології»

Виконала:

Студентка групи СП 12-2

Воінова Я.Р.

Перевірила:

Полянська В.Ю.

Дніпропетровськ 2014

Теорія утопічного соціалізму

Наукові та політичні передумови винекнення.

Витоки соціалістичних економічних вчень беруть початок з глибини історії. З давніх часів люди мріяли про справедливе і щасливе суспільство, в якому відсутні експлуатація і гноблення, економічні і соціальні нерівності. Все це знайшло відображення в творах багатьох мислителів, у розроблених ними моделях якогось «справедливого» суспільства майбутнього.

Однією із перших утопічних ідей була модель ідеальної держави Платона («Політей», «Закони»), яка базувалася на суспільних інтересах та рівності.

В історії економічної думки можна виділити два основні етапи розвитку соціалістичних утопічних економічних ідей: 

- ранній утопічний соціалізм, який виражений у фантастичних проектах видатних мислителів ХV - XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ш. Мельє, Т. Мюнцера та ін.

Передумовами виникнення даних проектів стали:

а) розклад феодалізму;

б) первісне нагромадження капіталу, яке супроводжувалося розоренням селянства та зубожінням переважної більшості населення.

Тому саме у творах ранніх соціалістів-утопістів відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до усунення феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

- пізній утопічний соціалізм (XVII - ХІХ ст.), який базується на ідеях вдосконалення і перебудови капіталістичного суспільства і найбільш відомими представниками якого були А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен. Передумовами, які вплинули на формування їх ідей, були:

а) завершення промислового перевороту;

б) масове розорення селянства;

в) майнове розшарування суспільства,

г) зростання безробіття,

ґ) погіршення становища робітничого класу,

д)загострення соціальних суперечностей тощо. 

Якщо теорії раннього утопічного соціалізму були більш прагматичними і переважно досліджували господарські реальності та матеріальні умови економічної діяльності, то в концепціях пізніх соціалістів-утопістів створюються фантастичні проекти швидкої побудови справедливого суспільства, опираючись на тогочасні суспільні інституції - державу, науку, мораль, політику і наявну економічну базу.

Цінності утопічного соціалізму

До цінностей утопічного соціалізму відносять:

ідеали рівності;

подолання соціального та політичного відчуження членів суспільства;

знищення експлуатації людини людиною;

створення можливості для усестороннього розвитку, гармонійної соціалізації незалежно від статі й сімейного стану, національної та етнічної приналежності та ін.

Утопічний соціалізм формувався на принципах гуманізму. Найвищою цінністю постає людина, її прагнення та цілі, задоволення її потреб, а також соціальна рівність у суспільстві.

Людина - це суспільна істота, що володіє свідомістю й розумом, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури, має потреби, які прагне задовольнити.

Соціальна рівність - суспільний устрій, при якому всі члени суспільства володіють однаковим статусом у певній галузі. Політичний аспект соціальної рівності полягає в розгляді правил громадського управління: право на участь у виборах, правила визначення лідерів, права і обов'язки лідерів, рівність перед законом, тоді як економічний підхід розглядає процес розподілу благ: право на роботу, розподіл ресурсів, рівність можливостей.

Соціальний носій утопічного соціалізму

На думку соціалістів-утопістів, майбутнє суспільство повинно базуватися на розумних природних засадах:

планове господарство;

обов'язкова для всіх праця;

результати якої розподіляються по потребам;

всі дорослі члени суспільтства беруть участь в управлінні держави.

Проте поряд проповідуєтьсся релігійний культ збереження рабства, як тимчасового стану, надмірно сувора мораль.

Соціальним носієм, як і насієм цінностей, виступає людина, яка є вільною.

Пропагувалася відмова від насильницьких, революційних методів побудови ідеального суспільства і віра у можливість трансформації існуючого суспільного ладу в ідеальне суспільство за рахунок виховання населення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей.

Основні теоретики утопічного соціалізму.

Яскравим представником і теоретиком раннього соціального утопізму був Томас Мор.

Майбутнє суспільство Томас Мор зв'язував з народовладдям, з найширшою участю трудівників в управлінні суспільними справами. В ідеальній державі, описаній Т. Мором в книжці «Утопія» (місце, якого не існує), всі посадові особи обираються народом, діють в інтересах народу і звітують перед народом. У державно-правовій концепції Т.Мор піддав критиці монархію та її економічну основу - приватну власність і запропонував політичний устрій майбутньої ідеальної держави, в якій ліквідація приватної власності приводить до встановлення рівності всіх громадян. Головним аспектом такого суспільства мала бути обов'язковість праці. Мислитель пропонував чітко визначити функції держави, основними з яких мали бути: організація виробництва товарів і продуктів та їх розподіл, боротьба зі злочинами, забезпечення миру.

Утопічні ідеї Т. Мора розвивав через століття італієць Т. Кампанелла у праці «Місто Сонця». Він підтримав свого попередника, визначаючи приватну власність першоджерелом суспільної нерівності і кривди, а ідеальним бачив такий державний устрій, який грунтується на загальній власності людей та спільній власності на засоби виробництва. Праця в «Місті Сонця» мала загальнообов'язковий характер, причому робочий день складав усього чотири години. Виховання й навчання тут також були тісно пов'язані з працею.

У місті Сонця встановилася повна рівність між чоловіками й жінками. Главою держави був наймудріший з її жителів, якого мислитель називав Метафізиком або правосвящеником і який уособлював світську та духовну владу, маючи повноваження вирішувати всі спірні питання. У здійсненні владних повноважень главі держави допомагали три співправителі. Функцією першого з них, Моці, було право війни і миру; другого, Мудрості, - вирішення проблем ремесел, мистецтва, науки, навчальних закладів; третього, Любові, - проблем шлюбу, виховання дітей, піклування, рільництва і скотарства. Посади розподілялися між жителями згідно з практичними здібностями та освіченістю. Кожен міг обіймати посаду лише в тій сфері, де він мав особисті досягнення.

Французький мислитель Жан Мельє запропонував концепцію «Заповіт», де в дусі реформаторства розвінчував гнобительську роль католицького Риму, зазначав, що релігія дуже тісно пов'язана з політикою і залишає поза увагою те, що в реальному житті нерівність закріплюється законодавче. Визначаючи існуючу нерівність, Ж. Мельє нагадував, що люди рівні від природи і мають повне право користуватися своїми природними правами. Останні обмежуються політичною владою, королями, які вважають себе вищими від законів природи й держави. Як і його попередники, Ж. Мельє був переконаний, що основа суспільної нерівності й державної недосконалості - приватна власність. Він дійшов висновку, що держава - це організований примус, і щоби звільнити людей від нього, необхідно знищити першооснову - приватну власність. Мислитель запропонував картину ідеального суспільства, де всі зрівнюються у правах і привілеях. Усіх людей об'єднує ідея загального блага, всі вони працюють під керівництвом мудреців.

До представників пізнього утопічного соціалізму належать А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є, Р. Оуен.

А. де Сен-Сімон вважав, що суспільство розвивається поступово від однієї стадії до іншої. Теологічну і метафізичну стадії заступає позитивна ("золотий вік"), яка робить усіх людей щасливими. На перших двох стадіях мають місце невдоволення й протиріччя між бідними та багатими, але прогрес знань і моральності сприяє розвиткові суспільства і створює передумови для настання позитивної стадії. Іншими чинниками, що сприяють прогресові суспільства, на думку А. де Сен-Сімона, є викуп земель у власників, скасування соціальних привілеїв, що передаються у спадок, відсторонення від влади феодалів і представників середнього класу - юристів і військових та залучення до управління державними справами промисловців, які, на його думку, можуть працювати в інтересах народу. Формою правління має залишатися монархія, якій підзвітний уряд, але реальна законодавча влада повинна належати Раді промисловців (парламентові). Приватна власність не заважає розвиткові суспільства, оскільки держава досягне рівня централізованої керованої промислової асоціації, яка функціонує на підставі планів виробництва. Стабільності суспільства, на думку мислителя, повинна сприяти жорстка дисципліна окремих людей та соціальних груп.

Своєрідним було вчення Ш. Фур'є. Він гадав, що відповідно до універсального «закону тяжіння й притягання"» у природі все поступово рухається і розвивається: матеріальний світ, органічний, тваринний і соціальний. Він піддав критиці сучасну йому державу, вважаючи, що останні досягнення людства завдали йому шкоди. Розвиток промисловості й торгівлі привів до обмеження свободи, до стану війни між індивідом і колективом, до встановлення тиранії індивідуальної власності над масою. Життя людей, на думку мислителя, зміниться на краще, якщо основою суспільства стануть асоціації - промислово-споживчі товариства, до складу яких входитимуть представники різних соціальних груп. Існуватиме приватна власність, а значить, і майнова нерівність, але виробництво в них буде організоване, що забезпечить поступове примноження суспільного багатства до значних розмірів і створить умови для знищення протиріч між людьми, нормального життя кожного відповідно до його нахилів. Усе це, на думку III. Фур'є, створить умови для реалізації особистості свободи людини і відповідатиме її споконвічним прагненням.

Англійський мислитель Р. Оуен розроблення теорії свого суспільного ідеалу почав із розгляду сутності характеру людини і вважав, що характер людини є результатом впливу навколишнього середовища. Так само умови життя, що складаються в суспільстві, формують характери соціальних груп і класів. Становлення капіталістичних відносин, на думку Р. Оуена, негативно вплинуло на формування характеру людей, сприяло падінню моральних засад суспільства, неосвіченості й невігластву, поширенню розпусти. Головним чинником, який негативно впливає на формування характеру, є приватна власність. Щоб змінити життя на краще, мислитель вважав за необхідне передусім здійснити революцію в свідомості людей, для чого пропагувати основні істини його теорії про формування характеру, цінності «більш високої структури суспільства», а також ухвалення юридичних законів, «гуманного фабричного законодавства», спрямованого на здійснення реформ. Кінцевою метою утопічних міркувань Р. Оуена був «Новий моральний світ», який складався з окремих комун, що об'єднували до 3000 осіб і забезпечували себе самі. Ці комуни формувались у федерації національного масштабу, а потім об'єднувалися в міжнародному масштабі. У комунах запроваджувалися колективні праця і власність, рівність прав та обов'язків людей.

соціалізм утопічний теорія мор

Основні практики утопічного соціалізму

Відбити у реальності ідеї утопічного соціалізму намагався Т. Мор. Він був членом англійського парламенту. Не залишаючи літературних праць, Томас Мор продовжує свою політичну діяльність - він був шерифом Лондона, головою палати громад англійського парламенту, отримав лицарське звання. У 1529 році Мор зайняв вищий державний пост в Англії - став лордом-канцлером. Але не дивлячись на посади, які він обіймав протягом життя, жодної його ідеї не було реалізовано на прктиці , тому, що вчення були далекі від реальності.

Головним практиком уточного соціалізму вважають Р. Оуена. На фабриці Оуена (Нью-Ленарк) було створено майже всі інститути соціалістичного суспільства: житло для робітників, дитсадки, їдальні, фабрично-заводські крамниці, ощадні каси і т. п.

Крім того, він на півстоліття випередив фабричне законодавство: зменшив тривалість робочого дня для дорослих із 17 до 10 годин, заборонив працю дітей до 10 років і створив для них світські школи, відмовився від системи штрафів.

Оуен, працюючи в графстві Ленарк, спромігся на практиці поліпшити організацію виробництва, підвищити трудову дисципліну та продуктивність праці, поліпшити умови праці, життя й побуту робітників, створити висококультурне середовище у межах окремого фабричного селища.

Успіхи, яких він досяг у Ленарку, Оуен мріяв поширити на все суспільство. Він починає розробляти програми реформування капіталізму, ініціює і бере участь у розробці фабричного законодавства.

Оуен опрацював також цікавий план ліквідації безробіття, з допомогою організації «кооперативних селищ» для безробітних. Кожне селище мало бути самостійною господарською одиницею і виробляти все для задоволення власних потреб, і лише надлишки виробленого можна було продати. Селища функціонували б за принципами господарського та комерційного розрахунків. Створення таких селищ мало зробити, на його думку, зайвим податок на користь бідних. Однак економічна програма Оуена не знайшла підтримки правлячих кіл.

Другу спробу реформування суспільства Оуен зробив після повернення зі США. Необхідні умови для неспотвореної грошима дії закону вартості він сподівався створити, організувавши «Велику національну об'єднану спілку виробництв» та «Банк справедливого обміну». Ці дві організації - а вони, за задумом Оуена, становили одне ціле - мали були забезпечити обмін за законом вартості.

В основу обміну покладалися так звані трудові гроші, тобто бони, що відображатимуть реальні витрати праці на виробництво товару і, відповідно, знищуватимуть можливість одержання будь-якого прибутку. На практиці це виглядало б так, що кожний, хто має товар, несе його в Банк обміну і після оцінювання експертами отримує бони, із зазначенням, скільки трудових годин витрачено на виробництво даного товару. Власник бонів міг отримати в банку будь-який інший товар, на виробництво якого витрачено стільки ж трудових годин.

Створений 1832 р. в Лондоні банк спочатку користувався успіхом, його «трудові гроші» охоче приймали і приватні торговці. «Трудові (робочі) гроші» стали навіть предметом спекуляції. Через два роки банк припинив існування. Невдалою виявилась і ідея «Великої національної спілки виробництв», яка разом зі згаданим банком мала була утворювати одне ціле.

На мою думку, найбільш глибше утопічний соціалізм характеризує це визначення: «Утопічний соціалізм - вчення про ідеальне суспільство, засноване на спільній власності, обов'язковій праці, справедливому розподілі.», яку було сформульоване Т. Мором у книзі «Утопія», де описується неіснуюче ідеальне суспільство.

Ідеологія, що протилежить утопічному соціалізму, є капіталізм.

Представники утопічного соціалізму критикували капіталістичний лад і змальовували "фантастичні картинки" світового майбутнього. Соціалісти-утопісти стверджували, що ринкові відносини і приватна власність в історичному плані минущі. Вони вірили в прихід такого ладу, який принесе людям свободу, рівність, братерство і щастя.

Фурьє критикував капіталізм і розробив програму створення суспільства соціальної справедливості. Доводить, що з розвитком великої промисловості буде досягнуто такий рівень виробництва, що забезпечить гармонію пристрастей. Це стане основою досягнення гармонійного суспільства, або асоціації вільних працівників, безкласового суспільства (комунізму), яке виходить із принципів задоволення потреб людей. Праця є загальною і обов'язковою, організованою на основі принципу зміни праці. Фур'є різко критикує пороки капіталістичної спеціалізації, яка робить працівника рабом його професії і перетворює працю в монотонне й обтяжне заняття.

Також у своїх працях Р. Оуен критикував капіталізм, приватну власність, передрікав неминучу загибель капіталізму. У 1817 році Р. Оуен висунув план радикальної перебудови суспільства шляхом утворення самоврядних поселень без приватної власності, класів, протиріч між розумовою та фізичною працею. Він створив власну соціальну програму, у якій висунув ряд пропозицій за поліпшення умов праці і рівномірний розподіл продукту. Джерелом вартості він проголошував працю і робив соціалістичний висновок, що продукт праці повинен належати тому, хто його виробляє.

Перелік основних творів утопічного соціалізму:

«Політей», «Закони» - Платон;

«Утопія» - Т. Мор;

«Місто Сонця» - Т. Кампанелло;

«Заповіт» - Ж. Мелье;

«Листи женевського жителя до своїх сучасників» - А. де Сен-Сімон;

«Теорія чотирьох рухів і загальних доль» - Ш. Фур'є;

Размещено на Allbest.ru