Проблематика права у вченні Ш. Монтеск'є

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕСИТЕТ

Юридичний факультет

Індивідуальна робота з історії правових і політичних вчень

На тему: «Проблематика права у вченні Ш. Монтеск'є»

Підготував

Студент групи ПР-125

Радченко Антон

Чернігів 2015

Шарль Луї де Монтеск'є

Шарль Луї де Монтеск'є -- французький правник, письменник і політичний мислитель. Автор статей до «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел». Автор книг «Перські листи» і «Про дух законів». Народився в аристократичній родині, отримавши ім'я і прізвище Шарль Луї Секондам, барон де Ла Бред. Прізвище Монтеск'є, яке стало відоме на весь світ, він дістав у 1716 р. від свого рідного дядька, у котрого не було дітей. Отримав Шарль від дядька в спадок і його майно: багато землі, будинки, посаду президента Бордоського парламенту, який у той час був судовим закладом. З 10-ти років Шарль навчається в коледжі при монастирі в місті Жюльї, отримує гарну освіту. Опанував античну літературу, філософію, розібрався, що таке республіканське правління, політична свобода. Юриспруденцію почав вивчати самостійно, коли сім'я приймає рішення, що після смерті дядька посада президента парламенту в Бордо перейде Шарлю. Пізнання права, законодавства були тяжкою справою, але Монтеск'є досяг своєї мети. Він зайняв місце президента парламенту, одночасно працює в Бордоській академії, членом якої його обрали. В цей час зароджуються його головні політичні та правові ідеї, що викликали сенсацію в Європі.

У 1725 році барон переїжджає на постійне місце проживання в Париж. Стає членом Паризької академії. Згодом приймає рішення відправитись у подорож для вивчення обрядів, політики, права народів інших країн. Цей час займає три роки. У квітні 1731 р. Монтеск'є повертається в Париж. Друкуються і виходять у світ основні його роботи. Останні роки свого життя Монтеск'є провів у своєму замку в селі. Поети присвячували йому вірші, трактати. Селяни і паломники приходили з ним поспілкуватися, а то і просто побачити.

Був одруженний. Мав двох доньок та сина. Одного разу професора Ла Бомеля (який підтримував зв'язки з Монтеск'є, пропагував його роботи) заарештували і посадили в Бастилію. Монтеск'є поїхав виручати професора із біди за допомогою своїх впливових друзів. Ла Бомеля звільнили, але сам Монтеск'є застудився, захворів на запалення легенів і 10 лютого 1755 р. помер^[1]. На похороні був його колега, вчений-енциклопедист Дені Дідро. Могила Шарля-Луї де Монтеск'є не збереглася.

В працях та поглядах Монтеск'є представлено витоки лібералізму як державної ідеології, яку до нього розвивав англійський філософ Джон Локк, а пізніше -- шотландський економіст А. Сміт. Монтеск'є, а також Жан-Жак Руссо (1712--1778) і Джон Локк (1632--1704) заклали основи ідеології сучасних форм представницької демократії. За «принципом Монтеск'є» влада в правовій державі поділяється на законодавчу (парламент), виконавчу (кабінет міністрів) і судову (верховний суд країни), король (президент) повинен очолювати виконавчу владу.

Погляди на державу та право Шарль Луї де Монтескґє. Теоретик держави і права французького Просвітництва Шарль Луї де Монтескґє у фундаментальній праці «Про дух законів» виклав суспільно-політичні погляди та вчення про державу та право, що принесло автору велику славу.

Вчення про теорію суспільного договору

Основу вчення становить суспільного договору, в цілому яка складається з вчення про походження і сутність держави. Монтескґє вважав, що держава виникла історично, на певному етапі розвитку суспільства. За Шаблон Монтескґє природнє становище - це мирне життя людей в сім'ї. Ворожість між людьми виникає на більш пізньому етапі розвитку суспільства. Першим природнім законом, він вважав закон миру. Суспільство неминуче зруйнується, якщо йому не буде притаманна справедливість. Саме тому теоретик, наголошує на тому, що вираження волі всіх членів суспільства є необхідною умовою його існування. Вперше Монтескґє розрізняє суспільство і державу, що до нього багатьма вченими та теоретиками прирівнювалось. Монтескґє визначає, державу, як більш пізніший елемент історичного розвитку людства, існуванню держави передували природній стан людей, сім'я, суспільство героїчних часів, а також спільноти людей у боротьбі один з одним. Державі необхідно зґявлятися саме тоді коли війну, яка виникла в людському суспільстві, не можливо зупинити без насильства.

Нового тлумачення у вченні філософа знаходить і суспільний договір між народом та правителем. В розуміння Монтескґє суспільний договір представляє собою не згоду, а наділення правителя владою народу, де народ лиш делегує свою владу. Згода між народом та державою - це акт прийняття основних законів держави, які відносяться не до приватного, а до публічного права. Філософ, наголошує, що порушення таких законів дає право народу на повстання проти свавілля правителя.

Поняття та види форм правління держави

Наявність в державному суспільстві права - це найважливіша ознака, яка відрізняє суспільство від інших форм розвитку людської спільноти. Основне завдання держави - це примусити окремих членів суспільства виконувати закони, які є вираженням загального блага. Монтескґє розрізняє державу як союз громадян та як союз посадових осіб. «Суспільство не може існувати без влади». Саме тому основну увагу у вченні про державу Монтескґє приділяє проблемі форм правління і розподілу влади. Для класифікації форм правління філософ використовував два поняття: природу правління та принципи правління.

За формою правління держави поділяються на республіку, монархію та деспотію. При цьому республіка та монархія являються найбільш сприятливими формами правління. Республіканська форма правління -- вся верховна влада знаходиться в народу (демократія), або його частини (аристократія). Монархічна форма правління-- здійснюється однією людиною (монарх) за чітко встановленими та закріпленими законами. Деспотія - управління державою знаходиться в руках однієї людини на основі свавілля та власного бажання, поза всякими законами і правилами.

За принципом правління Монтескґє розумів «людські пристрасті», що спонукають людей діяти так, щоб суспільство та його структура мали стійке існування. В республіці такими принципами є доброчесність, як діяльна любов до вітчизни та рівність; в монархії - честь, як вигідні для правителя ідеали окремих осіб та суспільних груп; у деспотії - страх. При цьому Монтескґє підкреслює, що держави занепадають при послабленні в них вищеперерахованих принципів.

Філософські погляди про право. «Дух законів»

У вченні Монтескґє право - це те, що передує закону і визначає його. Право це вираження справедливості. Тільки справедливе може бути правом. Реалізація права відносно між людьми, зазначав Монтескґє, можлива тільки тоді коли воно отримує загальнообов'язковий характер за допомогою держави, основна функція якої є законодавство на основі справедливості. Законодавство та держава є взаємопов'язаними та взаємообумовленими. Розуміння закону, за Монтескґє, це як людський розум, який керує усіма людьми. Саме тому, закони окремих народів, є не що більшим як окремими випадками застосування цього розуму. Значну увагу приділено дослідженню тих факторів, що утворюють «дух законів». Державою керують п'ять основних факторів: релігія, закони, звичаї, принципи правління, погляди. Ці фактори є взаємопов'язаними один з одним. Саме тому, Монтеск'є підкреслює, що законодавець в законотворчому процесі має враховувати «дух законів», тобто закони мають відповідати властивостям народу, для якого вони встановлені (оскільки в окремих випадках ці закони можуть бути застосованими для іншого народу), природі і принципам правління, фізичним і моральним ознакам країни (клімату, масштабу, стилю життя народу, рівню свободи, релігії населення, обрядам і звичаям тощо.) Таким чином, вперше зазначені та виокремлені правоутворюючі чинники для національного законодавства.

Проблематика права у вченнях Монтеск'є

дух закон монтеск'є право

Ш. Монтеск'є доводив, що виникнення держави і права, багатоманітність законів та установ є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які складають "дух законів".

До таких чинників належать насамперед географічні:

- клімат

- величина території

- рельєф місцевості

- грунт.

Спекотний клімат сприяє встановленню деспотичного правління, холодний - породжує прагнення людей до свободи; у гірській місцевості живуть волелюбні народи, на великих рівнинах - схильні до підкорення чужій волі тощо.

До утворення суспільства й держави люди жили за природними законами, до яких належать:

- рівність

- прагнення до миру

- добування їжі

- бажання жити спільно та ін.

Людина за своєю природою не агресивна і властолюбна, а слабка й боязка істота, що прагне до рівності й миру з іншими. Слабкість людей штовхає їх до об'єднання в суспільство, в якому вони набувають сили, але втрачають рівність і мир. Війни спонукають людей до встановлення позитивних законів, до яких належать:

- міжнародне право (визначає відносини між народами),

- політичне право (визначає відносини між правителями і підданими)

- цивільне право (регулює відносини між громадянами).

Потреба людей у спільних законах зумовлює необхідність утворення держави.

Позитивні закони мають відповідати:

- природі

- формі правління

- географічним чинникам

- способу життя населення

- чисельності

- звичаям.

Вирішальний вплив на закони справляють природа і форма державного правління. Характер форми правління визначається в залежності від кількості тих, хто здійснює владу:

- республіку (верховна влада перебуває в руках усього народу (демократія) або його частини (аристократія)

- монархію (правління однієї особи, здійснюване на основі законів)

- деспотію (все визначається волею та свавіллям однієї особи поза всілякими законами і правилами).

Для характеристики кожної форми правління вводяться поняття "принцип правління" (те, що примушує державу діяти). У республіці таким принципом є доброчесність, у монархії - честь, в деспотії - страх.

Проблема співвідношення закону і свободи. Суть політичної свободи полягає в тому, щоб робити не те, що хочеш, а те, що дозволяють закони. Звідси його знаменитий вислів: "Свобода дає право робити все, що дозволено законами". Мислитель наголошував, що політична свобода можлива лише за поміркованих форм правління. Державою, в якій найповніше здійснюється політична свобода, є монархія. Політичним ідеалом Монтеск'є була англійська конституційна монархія. Монтеск'є наголошував, що й за поміркованого правління політична свобода може бути лише там, де виключена можливість зловживання владою; для цього в державі необхідно здійснити поділ влади на:

1) законодавчу

2) виконавчу

3) судову.

Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження її в одних руках і зловживання нею (різні влади повинні стримувати одна одну). Визначальною в системі поділу є законодавча влада. Ідея поділу державної влади є однією з головних не лише у вченні Монтеск'є, а й у політичній науці в цілому.

Размещено на Allbest.ru