Політичний імідж Петра Порошенка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Петро Порошенко - п'ятий Президент України, український політичний та державний діяч, заслужений економіст України, бізнесмен. Шлях до «великої» політики був доволі довгим і тернистим. Економіст-міжнародник за вищою освітою, Петро Олексійович розпочав свою кар'єру як бізнесмен, скоривши власну кондитерську фабрику «Рошен». Вже в 1998 році Порошенко став членом об'єднаної Соціал-демократичної партії України. Партію якраз тоді очолив Віктор Медведчук. На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і створив фракцію «Солідарність», згодом -- партію «Солідарність». Остання восени того року увійшла до Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України» (згодом -- Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії, у березні 2001 року -- заступником голови. Через півроку Петро Олексійович залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів. Пізніше Президент долучився до команди Віктора Ющенка «Наша Україна» під час Помаранчевої Революції. Після втрати надії на реформування з боку «помаранчевих», Петро Порошенко позиціонує себе як безпартійний або само висуванець. І лише в 2014 році створюється партія «Блок Петра Порошенка», яка безперечно ілюструє високу політичну позицію лідера.

За результатами Президентських виборів 2014 року, Петро Порошенко здобуває 54,7%, завдяки яким здобуває перемогу в першому турі й уникнувши другого. Феномен передвиборчої кампанії Президента був використаний в українській політиці вперше, сутність якої полягає в голосуванні в короткі строки, тобто проведення виборів в один тур, так як для проведення двох турів не має часу через складну політичну ситуацію в країні.

Отож, проаналізувавши передвиборчу програму Петра Порошенка, яка називається «Жити по - новому», варто виокремити такі пункти як:

1. Відкрита кадрова політика. Тут йдеться про оприлюднення статків політиків, декларування. Не перебільшення повноважень при обранні Президента. Стверджується парламентсько-президентська форма правління, і тому Порошенко обіцяв не претендувати на повноваження більші, ніж йому делегує народ.

2. Перезавантаження влади. Означає тотальну люстрацію на всіх рівнях влади - від місцевих до загальнодержавних органів. Глобальне «оновлення» кадрів в українській політиці повинне стати передумовою проведення нової європейської політики.

3. Децентралізація влади в Україні. Президент обіцяв надати більше прав місцевому самоврядуванню як в політичному, так і економічному плані. Посада губернатора як такого скасовується, а на його зміну приходить виконком, який в повній мірі зможе лобіювати інтереси всіх громад. Петро Олексійович виступав проти федералізації, тому що вона лише посилить нестабільність всередині країни.

4. Творення «заможного суспільства». Петро Порошенко бере за приклад європейські країни, й наголошує, що економічно-незабезпечене суспільство не може творити стабільне політичне поле. Таким чином, основний наголос робиться на покращенні економічного стану українського суспільства.

5. Відстоювання прав національних меншин. Анексія Кримського півострову негативно позначилась на реалізації прав національних меншин, корінних жителів півострову - кримських татар. Тому особливу увагу лідер обіцяв приділити захисту українців Криму та кримських татар як корінного народу Криму. В європейській країні є недопустимим прояв ксенофобії. Але, не зважаючи на права національних меншин, пріоритетною залишається українська культура у всіх сферах держави.

Петро Олексійович наголошує, що Європейський Союз не є ціллю, а лише інструментом досягнення високих стандартів життя. Для втілення даного плану, Порошенко буде використовувати досвід успішних європейських країн,зокрема Польщі, так її досвід євроінтеграції є безцінним саме для України. Наприкінці варто виокремити стратегічний крок в передвиборчій програмі політика, який дискредитує передвиборчі програми інших політиків. «Усі політичні програми, які ви досі читали, були про манну небесну, але вона так і не випала» - зазначає Петро Порошенко. Вся передвиборча програма пронизана цитатами Тараса Шевченка, що вказує на українську орієнтацію в питаннях реформування політичної системи України. порошенко президентський вибори реформування

Як бачимо, імідж Петра Порошенка включає в себе декілька образів: образ бізнесмена, образ господаря, образ простака та образ батька нації. Характерною особливістю Петра Олексійовича є його образ спеціаліста в економіці, вдалого організатора та управлінця. Його значною перевагою став імідж «людини успіху». Факт створення успішних підприємств та керівництво ними в будь-якому випадку «зіграв на руку» даному кандидату, особливо в умовах сучасної кризи в Україні. Отже, таке поєднання сприяло просуванню виключно позитивного іміджу політика під час президентських виборів. Імідж Петра Олексійовича не можна визначити однозначно, тому до його тлумачення було долучено безліч політологів та політтехнологів. Зокрема політтехнолог Тарас Березовець, російський політолог Станіслав Бєлковський і психіатр Семен Глузман склали психологічний портрет українського президента Петра Порошенко.

Тож основними рисами характеру є:

1. Консерватизм. Політик не любитель експериментів, тому кожне своє рішення він ретельно обдумовує перед тим, як оголосити загалу.

2. Небажання адаптуватися. Неохоче підлаштовується під обставини, й довго обдумовує рішення щодо змін в своїй діяльності. Загалом, політик не є адаптивним. Зміни сприймає лише тоді, коли зможе їх повірити в них.

3. Ірраціональність. Петро Порошенко мало реагує на аргументацію з боку опонентів, тому керується здебільшого психологічною установкою «вірю/не вірю». Якщо йому подобається якийсь план на рівні ірраціонального «вірю» - він буде йому слідувати.

4. Вибуховий характер. Якщо раніше політик часто не стримував своїх емоцій, й відкрито проявляв їх на публіці, то після тривалої роботи над собою Петро Олексійович демонструє велику витримку навіть у найбільш критичних ситуаціях.

5. Цілеспрямованість. Для лідера не має ніяких перешкод при досягненні мети. Аналізуючи попередню атмосферу в українській політиці, можна сказати, що конкретного опонента для Петра Порошенка, на відміну від попередніх президентів, немає. Тому він з легкістю завойовує прихильність електорату, яка відображається високим відсотком його підтримки.

6. Відсутність проявів агресії. Яскраво відображається у відносинах з російським лідером Володимиром Путіним. Український президент використовує дипломатичні шляхи вирішення наявних проблем, не використовуючи стратегії «наступу».

7. Дипломатичність. Дипломатичність - головна чеснота українського лідера. Петро Порошенко керується принципами ринкових відносин, тобто не має такої проблеми, яку не можна б було вирішити переговорами, результати яких будуть вигідні для обидвох сторін.

8. Схильність до компромісів. Порошенко досить компромісна людина. Він жорсткий при відстоюванні тих рішень, які вже прийняті, але в цілому готовий домовлятися з усіма. При цьому він іноді недооцінює неготовність інших сторін домовлятися. Cлова далеко не завжди означають справжні наміри і бажання протилежного боку, і в ситуації з сьогоднішньою Росією і Путіним це саме так.

9. Авторитарність. Команда Порошенко складається з людей, яких він може повною мірою контролювати. Склад команди свідчить, що людей більш яскравих і політично виграшних для нього самого, але при цьому не контрольованих, він бачити в складі команди на ключових постах не хоче.

Аналізуючи психологічний портрет Петра Порошенка крізь гендерну призму, варто зауважити, що його імідж містить у собі порівну жіночих та чоловічим якостей. Президент здатний піти на компроміс, вирішувати дипломатичним шляхом наявні проблеми, піти на деякі поступки при прийнятті рішень, але, разом з тим, лідер продовжує залишатися «батьком нації», сильним лідером, здатним на жорстке протистояння. Це проявляється в його стратегії проведення АТО на сході України. Оголошення припинення вогню для врегулювання конфлікту на початковій стадії не увінчалося успіхом. Навіть заява Президента Україна про помилування сепаратистів, які добровільно викриють себе, недостатньо мотивувало проросійських бійців для припинення військових дій. Після чого лідер заявив: «Ми будемо наступати і звільняти нашу землю».

Отже, в даній поведінці прослідковуються мотиви мирного вирішення конфлікту, що, зазвичай, притаманне жінкам-політикам, а також завершальні дії, які демонструють виключно «чоловічі» якості лідера.

Щодо визначення вектору зовнішньополітичних відносин, то тут Петро Олексійович притримується неоднозначної позиції. В його передвиборчій програмі йдеться про європейську інтеграцію України, але при цьому продовження дипломатичних відносин з Росією, яка відверто втручається не тільки в політику України, а й порушує територіальну цілісність держави. Це пояснюється відношенням Петра Порошенка до Росії як ринку збуту власної бізнесової продукції - кондитерської фабрики «Рошен». Але, як нам відомо, лідер неодноразово зазначав, що якщо він виграє президентські виборів, то він відразу позбудеться свого бізнесу, зокрема кондитерської фабрики «Рошен». На практиці дана обіцянка не була реалізована. Цей факт негативно відобразився на рейтингу Порошенка в якості Президента України. Вагомим внеском в українську політику Петром Олексійовичем є вирішення політичної кризи в державі. Проведення парламентських виборів остаточно вирішило будь-які розбіжності відносно представництва тих чи інших політичних сил у Верховній Раді України.

Отже, імідж Петра Порошенка є складнішим на відміну від інших політиків. Якщо до президентських виборів 2014 року найбільш феноменальним був імідж Юлії Тимошенко - єдиної жінки-політика у великій політиці, то після виборів таким став політичний імідж Петра Порошенка. Переконливість кандидата дозволила провести вибори в один тур, що раніше не траплялося в українській політичній практиці. Дані характеристики мають також негативний відтінок:

1. Нестабільність в політичних поглядах створює поле для маніпулювання електоратом.

2. Ведення зовнішньої політики «на два фронти», що суперечить ідеалам Євромайдану.

3. Не виконання передвиборчих обіцянок, зокрема відмова від бізнесу.

Отож, Петро Порошенко в своїй політичній діяльності поєднує як жіночі, так і чоловічі риси, таким чином проводячи ефективну політику реформування української системи. Ряд дипломатичних зустрічей, з'їздів, а також конференцій позиціонує Президента України як рішучого політика, здатного на компроміс, який з позиції економічного фахівця здатний вивести Україну на новий щабель розвитку. Євросоюз,в його розумінні, постає як інструмент досягнення даної мети, а не самоціль. Доказом цього є визнання лідерами європейських країн та США авторитетності Петра Порошенка як компетентного політика. Отже, варто зазначити, що успіхи Петра Олексійовича стосуються здебільшого міжнародної сфери - налагодження міжнародного діалогу з ЄС, НАТО і США, підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Щодо досягнень у політичній сфері, то це насамперед призначення дострокових виборів до Верховної Ради. У сфері протидії військової агресії з боку Росії відзначаються як успішні ініціативи, спрямовані на нейтралізацію конфлікту мирними і дипломатичними методами. Невдачі Петра Порошенка стосуються питання державного управління - відсутність необхідних реформ і невдалі кадрові призначення. До мінусів діяльності Президента також віднесемо відсутність реальних механізмів і дій у боротьбі з корупцією, проведення виборів парламенту за старим законом, провали в АТО, зокрема, катастрофу в Іловайську і неналежне забезпечення військ, невдалі для Києва переговори в Мінську.

Таким чином, політичний імідж Петра Порошенка став новим феноменом української політики, що відрізняється поєднанням багатьох образів, і, тому успішно впливає як на формування електоральної думки, так і думку лідер міжнародної політики.

Размещено на Allbest.ru