Фашизм і неофашизм: сутність, подібність і відмінність

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ФАКУЛЬТЕТ З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ БОРОТЬБИ З КІБЕРЗЛОЧИННІСТЮ ТА ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

Реферат

на тему:

"Фашизм і неофашизм: сутність, подібність і відмінність"

Виконав:

курсант групи 13-03

Жеребецький Олександр

Перевірив:

Доцент кафедри

Павлюк Н.В.

Харків-2016

1. Фашизм расова теорія

У основі фашизму лежить расова теорія, за якою керівна роль світі визначена для арійської (німецької!) раси, яка єдина у світі характеризувалася мужністю, високим поняттям честі, вірності батьківщині, організованістю, інтелектом і творчим потенціалом. Висування арійської нації відбувається у історії поступово, завершивши підкоренням Німеччиною півсвіту і становленням її «центром арійської раси -- творця». Інші раси, у цій теорії, внаслідок «>инорасових домішок» отримали «негативні» якості і тому вони повинні стояти нижче арійської. Так, за останньої йдуть скандинави та англійці, потім французи і іспанці, потім румуни і італійці, і нижча -- слов'яни. З народів Азії обраної расою проголошувалися японці, по них -- індійці, потім корейці, нижча китайці і негри. Значно нижчі всіх згаданих -- араби і цигани. Євреї у своїй названі Гітлером «недолюдьми», віднесено до нації, «непридатною життя», лише отруйні життя інших рас й у першу чергу, арійської. Відповідно до цю концепцію євреї повинні піддатися цілковитому винищенню. Слов'яни спочатку, шляхом непомірно тяжких робіт, голоду і стерилізації чоловіків би мало бути різко скорочені в чисельності, а залишок перетворений на рабів. На догоду цієї теорії, проголошуваного у Німеччини з всіх трибун Третього рейху, було знищено понад 12 мільйонів, представників «нижчих» рас. У що цієї цифри не входять загиблі від рук німців на фронтах. Німецький ж народ Гітлер ділить на великі групи -- чистих арійців і нечистих арійських елементів. Відповідно до концепції сподвижника ГітлераБанзе, німецька раса залежно від чистоти крові ділилася за кращу частина, так званий нордичний елемент, потім надинарский елемент, потім увосточно-балтийский і східні елементи. Зниження чистоти раси пояснювалося домішками, насамперед, слов'янської, та був, романської крові. З метою «підвищення» расової «чистоти» було взято на озброєння спеціальна наука -- євгеніка, тобто вчення про расової чистоти й засобах її покращення. У його основу було покладено принцип добору, і виведення порід, цебто в основі спеціального антропологічного відбору чоловіків і жінок -- «виведення» дітей «чистої» раси. І тому було створено особлива організація «Лебенсборн» («джерело життя»), де і йшло «виробництво»детей-арийцев. Причому батьки дітей не були одружені, в такий спосіб, у країні було узаконене перелюбство. Мало хто знає про, що своєю вчителькою Гітлер вважав Чарльза Дарвіна, кажучи, що став саме принципи дарвінівського відбору люди переносять на людей. Понад те, своєю появою фашизм багато в чому «зобов'язаний» теорії еволюції, теорії,отвергнувшей Бога -- Творця!

Поняття про честь та вірності, на які любили козиряти фашисти, ставилися лише у арійської раси. Щодо до слов'янам,романцам та інших арієць мав права робити всі, що він заманеться. Убивства, насильство, знущання не вважалися злочинами стосовно нижчим расам. «Я роблю ставку негідника… Я не маю совісті… мою совість звуть Адольф Гітлер… Не збираюся дотримуватися справедливість, маю лише знищити і винищити, і нічого більше!» -- говорив рейхсмаршал авіації Генріх Герінг.

У травні державні структури затверджувалися тільки ті особи, які мали «>неарийских домішок» щонайменше ніж у п'ять поколінь. Незабаром після приходу до тієї влади Гітлера 13 березня 1933 р. створюється міністерство пропаганди і народної освіти. У його завдання входило викорінення всього, що суперечило чи навіть не підтримувало фашистські ідеї, і навіть зміна світогляду німців.

Кожна сім'я зобов'язана була мати вдома прапор зі свастикою, чимало книг було заборонено читати й виконувати вдома, та, крім від цього, проводилося «>военизирование» цивільного населення різного віку і рангів, особливо молоді: було створено молодіжними організаціями «>Гитлер-югенд».Беспощадность, жорстокість, сліпа віра у фюрера, культ якого був замінити Бога, готовність будь-якої миті виконати будь-яке наказ, до вбивства своїх близьких,внушались всім німцям, і особливо, як ми вже підкреслювали, молоді. «Кожне слово, навіть сказане вдома, має бути відомо фюреру», -- з такою гаслом виховували людей спостерігачами друг за іншому: внаслідок сусід доносив на сусіда, товариш по службі на товариша по службі, домогосподарка на домохозяйку тощо. буд. Культ сили, віра у небувалі можливості людського розуму, завойовували серця молоді.

2.Неофашизм

Поняття, об'єднує сучасне праворадикальні руху, які у політичному і ідейному відношенні є спадкоємцями фашистських організацій, розпущених після 2-ї Першої світової 1939--45. Прагнучи нерідко відгородитися за умов несприятливого дляФашизма співвідношення сил від котрі скомпрометували себе фашистських рухів минулого, неофашисти виявляють практично тим щонайменше свою глибоку ідейно-політичну зв'язку з формами фашизму, що склалися між двома світовими війнами. Найважливіші відмінності всіх неофашистських політичних течій і закупівельних організацій -- войовничий антикомунізм і антирадянщину, крайній націоналізм, расизм (відкритий або як більш-менш прикритий), критика з ультраправих позицій буржуазних урядів (навіть найбільш консервативних), які у рамках буржуазної парламентської системи; застосування насильницьких, терористичних методів політичних змагань. Політичні партії і ідеологічні позиції М. відбивають настрої й інтереси найбільш реакційних елементів буржуазії.

Використовуючи модифіковані (стосовно що складається політичної обстановці) методи соціальної і націоналістичної демагогії, неофашисти намагаються охопити своїм впливом більшість населення капіталістичних країн (насамперед малих підприємців, середнє чиновництво, деякі прошарку молоді тощо.), вибиту з звичних умов у результаті розвитку державно-монополістичного капіталізму і загострення його протиріч. У той самий час соціально-політична базу й політичні установки неофашистів за кордоном мають значення і деякі відмінні риси (наприклад, неофашисти до ФРН, виступаючи у ролі войовничих реваншистів, намагаються взяти за основу переселенців Східної Європи, колишніх нацистів).

Рівень впливунеофашистского руху, і неофашистської ідеології залежить від розстановку політичних наснаги в реалізації правлячому таборі, гостроти соціально-політичного кризи у тій чи іншій капіталістичної країні, ефективності іцелеустремленности протиборчих неофашистам політичних сил є. Найбільш масової неофашистської організацією у розвинених європейських капіталістичних країнах ізбуржуазно-демократическим строєм є діюча Італії партія Італійський соціальний рух -- Національні праві сили (отримала ця офіційна назву на 1973, після об'єднання заснованого 1947 Італійського соціального руху від монархістами). У 60 -- початку 70-х рр. за Італійський соціальний рух голосувало від 5 до 10% виборців. З іншого боку, Італії існує понад 10 дрібних неофашистських, зокрема воєнізованих, груп, які підтримують зв'язку з цією партією. Створена ФРН на 1964 неофашистська Націонал-демократичну партію, котра переживає на початку 70-х рр. важкий криза, зберегла, проте, певний вплив у деяких районах країни, чинник, підтримуючий діяльність європейських неофашистських груп, -- диктаторські режими у Європі (хто в Іспанії, до квітня 1974 -- у Португалії, по липень 1974 -- у Греції). Специфічну різновид неофашистів становлять організації американських «ультра» (Суспільство Джона Берча та інших.). У деяких країнах Латинська Америка (Чилі, Парагвай та інших.) встановилися диктаторські режими, які борються проти прогресивних сил терористичними методами ці режими з фашизмом.

Неофашистами створено міжнародні об'єднання типу Європейського соціального руху (так званий Мальмский інтернаціонал), Європейської національної партії, Світового союзу націонал-соціалістів тощо.

3.Новий погляд фашизму (індуктивно-резонансна теорія фашизму)

З одного боку, стала маса доступного матеріалу, досвід що сталася півстоліття трагедії, з іншого - нам якось наполегливо кажуть, визначити, що таке фашизм, мовляв, неможливо, «чума» якась: хто намагається зв'язати його з націоналізмом, хто - з антисемітизмом, хто - агресивно, хто - з унікальними умовами, що склалися у Німеччині, або Італії 20-х - 1930-х уже минулого століття, хто ж і з диявольськи геніальними здібностями Адольфа Гітлера. Досить дивне «збіг». У результаті, з цими підходами, будь-яка група людей може тицяти за іншими, та обвинувачувати в фашизмі, не забуваючи у своїй стверджувати, що ж саме вони фашизм неможливо властивий...

Є правило: якщо заплуталися у визначенні будь-якого явища, то залишається взяти за основу мову, слово - воно підкаже.

Етимологія «фашизм» - від італійського fascismo,fascio - пучок, зв'язка, об'єднання.Пучки прутів - фасції,фасци (латів.fasces) були символом системи влади у Стародавньому Римі. Звідти то і була почерпнуто ідеологія німецького фашизму, і навіть назва: першої імперією проголошувалася середньовічна «Священна Римська імперія німецької нації», другий -- Німецька імперія 1871-1918 рр., третьої мала б бути оновлена, воспрянув за поразку у Першій світовій війні та революції нова національна Німеччина, якої, нібито, потрібно було проіснувати тисячу років.

Символ римської влади - пучок прутів, фасція та старий герб Священною Римською імперії німецької нації

Як ми не рилися в ідеології фашизму - нічого опорного, нічого системного ми там не знайдемо, ще, що все ідеологія зводиться до формули «ми мають рацію, тому що ми разом» (інше усе, що видають фашисти - максимум, ніж демагогія). Нічого, крім «пучка» немає і...

Залишається одне - шукати стрижень фашизму над ідеології, а фізіології, і найбільше вона відповідає ефекту індукції, того самого, який ми бачимо, коли збираються на безладне юрбище, і тільки у натовпі відбувається якийсь резонанс, в ній різко змінюють своє поведінка, починають поводитися незбагненно агресивно (>н/п фільм «Влада натовпу»).

Різниця у цьому, що у натовпі такий процес відбувається зримо і швидко, а фашистське зараження у суспільстві розвивається хай і повільніше, але «надійніше» і кудиразрушительнее. Розвиток комунікацій перетворило фашистське зараження в глобальну катастрофу, як це сталося з Німеччиною...

Це властиво як людям, простежується і в тварин. Взяти, хоча б, той ефект сарани: необразливий спокійний цвіркун, що у звичайному стані неспроможна пролетіти і ста метрів без попутного вітру, під час посухи (катастрофи) перетворюється - прагне об'єднатися коїться з іншими, перетворюється на тварина, на своєму шляху, здатну перелітати на сотні кілометрів - робота організму перебудовується, відбувається метаморфоза, повна мобілізація, ідеальна підпорядкованість череді, будь-яке самопожертву, агресія максимальна. фашизм тоталітаризм війна

У тваринної природі цей ефект існує для збереження популяції. Байдуже, більшість загине - хтось виживе, інакше загинуть все.

Часто оману - вважати фашистів дурнями. Не відповідає очевидності, наприклад, не можна сказати, що нацисти чи були такі дурні. Система, відсуваючи людини від очевидності, навпаки, стимулює його інтелектуалізацію і раціоналізацію (це є захисні властивості психіки). Втрачається очевидність, а чи не інтелект. Проте, радіти годі: психіка серйозно травмується тому, що втрачає життєво важливі орієнтири, цінності, що веде до деструктивним наслідків, найчастіше - до самознищення. Кажучи образно, відбувається щось подібне притчу про свинях, які, будучи інфіковані «бісами», самі пострибали з обриву у морі (>Мф.8:30-32;Мр.5:11-13;Лк.8:32-33). Є підстави вважати, що став саме індукція причина іноді що трапляються масових самогубних викидів, навпаки - з моря на суходіл, дельфінів і китів. Принаймні, є спостереження, що дельфіняче чи китове стадо перед викидом робить якийсь синхронний «парад», дуже схожий на паради людські, які потрібні зберегла кінохроніка фашистської Німеччини...

Розглянувши будь-який відрізок історії у будь-якій географічній точці, у кожному масштабі, то видається, що наступати одні й ті самі граблі тій самій індукції - найулюбленіше заняття людства. Проступає в усій своїй цинічності жорстке витискання цього напряму явища зі свідомості, невизнання його, уникнення, як і раніше, що він зовсім доступно прагматичному науковому дослідженню. Навіть орнітологи що стосується птахами у місті Юджін знизують плечима - не знаємо, мовляв, що це таке, втім, як і, як та інших випадках, зокрема і з сараною - навали завжди відбуваються б вперше. Що таке? Просто фашизм такий, що змушує витискувати з свідомості саме себе і всі прояви навіть у тваринний світ, а присутній він у тій чи іншій ступеня у кожному суспільстві. Не та, що або є, чи ні, те, що у більшої або меншою мірою.

Мусується стійке оману, що фашизм був переможений Радянський Союз з допомогою країн антифашистській коаліції. Можна поставити на фашизмі точку. І чим, питається, сталінський фашизм відрізняється від гітлерівського? І якщо тим, що німецький фашизм спрямований переважно про знищення зовнішнього «ворога», а російський понад внутрішнього Який із двох «менеджерів» - Сталін чи Гітлер «ефективніше» за кількістю жертв обох сторін (винищенню «ворогів» внутрішніх та зовнішніх), цілком очевидний…

Визнання те, що фашизм є прояв біологічного аварійного «магнетизму», болісно для матеріалістичної науки, т. до. означає визнання ідеалістичних законів і явищ. За цим доведеться визнати і існування іншого ідеалістичного «магніту», який стерилизует, як фашистська індукція, особистість людини, а навпаки її кристалізує - це кохання. Якщо фашизм робить із людини стадну тварина, то любов виявляє у людині неповторну людську індивідуальність, саме вона єдиною гідної силою, яка протистоїть фашизму. Напрошується крамольний для матеріалістів висновок: не гарматами, не боротьбою і агітацією, а любов'ю та тільки любов'ю можна перемогти фашизм! Там, де немає любові, її місце рано чи пізно займе фашизм.

Любов як зброю проти фашизму - це особистому рівні. Але як захиститися у громадському, соціальному? Невже немає ніякої порятунку? Є! Досить випередити фашизм у тому мети, яку вкладає до нього природа, та її актуальність вичерпається, і він не виникне - у природі нічого нерозумного та безглуздого немає, це у повною мірою стосується й фашизму. Защитний механізм нічого очікувати запускатися там, де немає небезпеки, від якій він захищає.

Гуманітарним результатом Другої світової війни, заводієм якої було німецький фашизм, стала «Загальна Декларація правами людини», прийнята 10 грудня 1948 року. Сьогодні це декларація зробила свої справи і втратила актуальність, т. до. замість держави і людині на Майдані сцену історії виходить культура і особу. Застаріла «Декларація» неможливо перешкоджає обмеження прав культур самовизначення - жити за тим законам, які відповідають системою вартостей кожної даної культури. Особистість як і жити за далекого її культури укладу.Культуральними інтервентами стали не лише старі поборники імперій, тоталітарної влади, а й нові місіонери, які називали себе «лібералами» і «демократами», є стерилизаторами унікальних систем цінностей і,приводящими суспільства на ситуацію «аномії» (змішання цінностей, відчуження) - саме тій, котру передувала виникненню німецького фашизму.

До того ж ощасливлює іА.Тарковский у тому своєму к/ф «Жертвопринесення». Старшого покоління нудиться в тупиках абсурду, в распадочних думках, безглуздих бажаннях, типу: «Я, наприклад, хочу втручатися в Австралію»; «Я хочу, щоб ти зібрав попіл, стряхнув їх у склянку, залив вином і випив»... І логічним виходом із цього хаосу звучить голос з телевізора: «...Також спеціальні частини організуються зараз всюди. Кожен свідомий громадянин повинен виявити мужність, зберігати холоднокровність й допомагати армії збереженням спокою, порядку й дисципліни... Порядок і організованість! Нічого іншого, дорогі співгромадяни! Тільки порядок! Тільки порядок! Порядок проти хаосу... Усі райони перебуватимуть під медичним наглядом спеціальних частин про те, щоб зберігати порядок...» І врешті-решт старше покоління, безвихідне як висохле дерево, що навіть поливати марно, іде зі сцени, спалюючи свій старий світ, жертвуючи собою, щоб звільнити дорогу, не заважати народившемуся новому...

Гіпотетично, щоб піти сьогодні фашизму, треба її випередити - прийняти «Декларацію прав культур/личности», проголосити примат культуральних систем цінностей, свободу особистості, розуміючи особистість в розумінні системи відносин, як носительку унікальної системи цінностей. Ніхто ні мати права проводити культуральне (ціннісну) інтервенцію і придушення, стерилізацію. Кожна культура має право розвиток, втілення своєї системи цінностей на законах і укладі, якими вона живе.

Це досить прості принципи, але наївно гадати, що певну державу добровільно делегує ці права своїм підданим та його культурам. Сьогодні все культуральні протиріччя заводяться державами в нерозв'язні глухі куточки, тліючі вогнища конфліктам та терору - косовські албанці у Сербії; баски хто в Іспанії; курди у Туреччині; чеченці у Росії; абхази і осетини у країні, палестинці Ізраїлі; Придністров'ї; Кашмір таки в Індії тощо. п. Держави намагаються всі ці генератори деструктивності у якийсь жупел «світового тероризму», але ці маніпуляція, котра чого не веде. Необхідно чесне і тверезе дозвіл назрілих проблем культурних свобод дорогу нової народжуваної свободі.

Як це сумно, та, найшвидше до ухвалення і культуральної «Декларації» знадобиться новий фашизм і нове світова війна, цього разу, то, можливо, ні з десятками, і з сотнями мільйонами жертв. Природа, швидше за все, знову стане змушена вдатися до «непопулярні заходи», щоб примусити йти вперед, до свободи, розвитку і прогресу…

Размещено на Allbest.ru