Зовнішня політика Польщі в контексті польсько-литовських відносин 1995-2005 рр.
Переорієнтація польської зовнішньої політики і трансформація її східної політики від дистанціювання до активного розвитку білатеральних відносин. Аналіз східної політики Польщі в форматі підтримки інтеграції Литви, поглиблення міждержавних відносин.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.03.2017 |
| Размер файла | 28,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зовнішня політика Польщі в контексті польсько-литовських відносин 1995-2005 рр
Буглай Н. М.,
кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та археології, Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського (Україна, Миколаїв)
Розглядаються проблемні питання польсько-литовського співробітництва. Висвітлюється переорієнтація польської зовнішньої політики і трансформація її східної політики від дистанціювання до активного розвитку білатеральних відносин. Аналізується здійснення цілісної східної політики Польщі в форматі підтримки євроатлантичної інтеграції Литви. Всі уряди Польщі, незалежного від політичного спрямування під час 1995-2005 років успішно діяли в цьому напрямку. Підсумовано, що в окреслений період були закладені основи добросусідських зв'язків із орієнтацією на поглиблення євроінтеграційних та міждержавних відносин.
Ключові слова: Польща, Литва, зовнішня політика, міждержавні відносини, двосторонні договори.
Вивчення проблемних питань співробітництва Польщі з Литвою є актуальним з огляду на те, що досвід обох держав є корисним для України, бо дає можливість реально оцінити його рівень у постсоціалістичний період, виявити недоліки і прорахунки та проаналізувати перебіг становлення і розвитку взаємин двох країн у різних сферах, у т.ч. його зовнішньополітичної складової. Якісно новий розвиток двостороннього польсько-литовського співробітництва протягом 1995-2005 років відбувався в контексті формування оновленої східної зовнішньої політики Республіки Польща.
Головною метою дослідження є вивчення процесів становлення і розвитку зовнішньої політики Польщі в контексті її міжнародних зв'язків з Литвою в період 19952005 рр., дослідження характеру і змісту взаємодії країн- партнерів в політичній та економічній сферах та на рівні міжрегіонального (транскордонного) співробітництва.
Польсько-литовські міждержавні відносини за період 1995-2005 років характеризуються динамікою розвитку майже у всіх традиційних сферах співробітництва, за характером вони є паритетними. Ґрунтовний аналіз польсько-литовських відносин презентують історичні праці А. Бобрика [1], наукові розвідки Г Буковецької [2], а також публікації Й. Хіндле та М. Кутіш щодо польсько- литовських взаємин після вступу до ЄС [3]; питання прав меншин у Литві, а також в Білорусії та на Україні розкрито у виданнях В. Зубека [4], Т. Біалека [5] та П. Еберхарда [6]. Зовнішньополітичний вимір білатеральних зв'язків досліджено Я. Відацкім [7], В. Заячковскім [8]. На особливу увагу заслуговує порівняльне дослідження експерта із східної політики Польщі, Снайдера Тімоті «Національні міфи і міжнародні відносини: Польща і Литва. 1988-1994» [9].
Апріорі зазначимо, що деякі сучасні протиріччя чи проблемні питання у польсько-литовських взаємовідносинах мають так зване історичне коріння: на ментальному рівні історичної пам'яті народів (і проекція їх відбувається, головним чином, на питання меншин, зокрема, захисту їх прав, а також і на питання реституції - як повернення полякам земель у Литві, які були виселені до Польщі), які століттями знаходилися в межах однієї держави. Важливо також відзначити і відмінності внутріполітичної ситуації Литви з-поміж балтійських країн: сталість і інституційне оформлення опозиції, активність опозиції перш за все національного характеру, етнічний характер політичних еліт, визначна роль і вплив католицької церкви. Як позитив, слід відзначити в даному випадку, насамперед, єдність взаємозв'язку культурної та історико-політичної спадщини, навіть на рівні політичних еліт, що визначає домінування в цілому позитивні, активні польсько-литовські відносини. Більше того, спільна історія польського та литовського народів в рамках Річ Посполитої не призвела до повної асиміляції, етнічна ідентичність була збережена на протязі століть.
Аналіз подій 1995-2005 років неможливо здійснити без історичної ретроспективи: по-перше, особливо
подій 1990-1991 років (проблем визнання незалежності та важкого народження незалежності Литви) і подруге, достатньо суперечливих міждержавних подій 1991-1994 років (проблем формулювання і прийняття тексту базової Угоди), які мали і мають доленосний вплив і на сучасність. Зовнішня політика Республіки Польщі до Литовської Республіки, яка ще 11 березня 1990 року виголосила свою незалежність (точніше проголосила відродження національної державності) базувалася на рівноправності двох вільних, суверенних, незалежних держав із національними інтересами захисту економічного та політичного суверенітету та збереження національних цінностей з метою зміцнення власної соціально-культурної ідентичності, в контексті трансформації з об'єкта в повноцінний суб'єкт нової системи міжнародних відносин. Втім, з історичної точки зору необхідно відзначити і одну вирішальну помилку зовнішньої політики Польщі на початку становлення незалежності. А саме, Литва однією з перших виголосила незалежність і ухвалила «Декларацію про незалежність Литви», а Польща як і інші закордонні держави тривалий час не визнавали її, очікуючи «відповідь» Москви. Хоча, слід відзначити, в цьому сенсі два важливих кроки польської дипломатії. По-перше, Польща все ж таки зробила специфічний дипломатичний крок назустріч Литві, а саме, зробила заяву від 13 березня 1990 року, точніше звернення щодо підтримки прав народів на самовизначення і вирішення мирним шляхом взаємовідносин Литви з СРСР: «Польща підтримує самовизначення націй, в тому числі самовизначення, що призводить до створення окремої держави» [10]. Подруге, у важкі часи народження незалежності Литви, коли радянські війська ввійшли у Вільнюс і почалося кровопролиття, польське громадянське суспільство розпочало страйки солідарності з литовським народом, а польська еліта - Адам Міхнік, Анджей Целінський, Яцек Куронь та інші приїхала до Вільнюса практично демонструючи свою підтримку Литві [11].
Отже, перші непорозуміння між сусідніми країнами виникли саме з приводу визнання незалежності, адже Польща внаслідок можливих загроз із-за сходу (питання безпеки, енергетики, воєнної присутності радянських військ на території РП) проводила вкрай обережну зовнішню східну політику і лише після розпаду СРСР, 26 серпня 1991 року шістнадцятою визнала суверенітет Литви (за умов, коли шість депутатів утримались). Так, 5 вересня 1991 року були відновлені дипломатичні зв'язки Польщі з Литовською Республікою, адже Литва до 1939 року була незалежною. Із стратегічної точки зору, це була помилка східної політики Польщі щодо реалізації нею нової системи відносин на сході. З іншого боку, на початку 1990-х років Литва першою виступала ініціатором литовсько-польської співпраці саме у питаннях європейської інтеграції із-за необхідності набуття союзників. Найменший східний сусід Польщі, Литва синхронно з часів набуття незалежності, 11 березня 1990 року, здійснювала внутріполітичні та економічні реформи з метою євроатлантичного поступу.
Польська меншина у Литві є інституційне найбільш організованою, але її розвиток теж розширює палітру проблемних питань у польсько-литовських взаємовідносинах. Поляки у Литві становлять 7% населення (250 тис. осіб), а чисельність литовців у Польщі, які головним чином проживають на північному сході на прикордонні з Литвою, становить 5.000 осіб за переписом населення 2002 року. Отже, здійснення ринкових реформ, інституційних змін та формування правової держави були пріоритетами Литви також із точки зору набуття і відповідності копенгагенських критеріїв з метою якнайскорішої європейської та євроатлантичної інтеграції. Пріоритет економічного польсько-литовського співробітництва цілком був підпорядкований принципам добросусідства, взаємних вигод і цілеспрямованості внутрішньої політики і економіки зовнішньому євро- інтеграційному поступу країни.
Литва чітко визначила на рівні масової свідомості і закріпила на інституційно-політичному рівнях нові геополітичні пріоритети та національні інтереси своєї національної політики. Отже, у польсько- литовському вимірі можна говорити про консолідовану євроатлантичну політику, адже зовнішньополітична та внутрішньополітична стратегії на найближчу перспективу були тотожними. Як наслідок, Польща і Литва разом 1 травня 2004 року вступили до Європейського Союзу, у 1999 році Польща вступила до НАТО і доклала значних зусиль у підтримці вступу Литви у НАТО у 2004 році.
Відносини Республіки Польщі та Литовської Республіки спираютьсяздебільшенатвердуосновучиннихдвосторонніх договорів. По-перше, слід відзначити Декларацію про дружні відносини та добросусідську співпрацю між двома країнами від 13 січня 1992 року міністрів закордонних справ К. Скубішевського та А. Саударгаса, підписану у Вільнюсі. З точки зору міжнародного права це була не угода, а презентація намірів, де доленосними стали саме слова К. Скубішевського про політику Польщі, яка з самого початку намагалась у відносинах з незалежною Литвою скомпонувати два елементи: сприяння добрим, близьким стосункам і захисту прав поляків, проживаючих у Литві. І лише у 1994 році внаслідок тривалих переговорів, по суті, зміни зовнішньополітичних орієнтирів Литви в контексті її євроатлантичних прагнень, президентами Лехом Валенсою та Альгідрасом Бразаускасом було підписано вже відповідно юридичним нормам - Угоду між Республікою Польща та Литовською Республікою про дружні відносини та добросусідську співпрацю, укладений в Вільнюсі 26 квітня 1994 року, яка містила гарантії непорушності кордонів, визнання прав литовської та польської меншин у своїх країнах, і що особливо важливо - не містила переліку історичних кривд за проханням польської сторони та питання державного фінансування польського університету у Латвії на прохання литовської сторони. Польсько-литовська угода містила і положення стосовно врегулювання питань в сфері економіки, які стосуються бажання зміцнення взаємовигідного економічного та торговельного співробітництва, що буде ґрунтуватись на ринкових принципах (стаття 9). Зокрема, сторони зобов'язались створити сприятливі умови для співпраці, враховуючи охорону інвестицій, технології, авторських та патентних прав, а також запроваджувати відповідні юридичні регуляції в сфері руху капіталу, робочої сили, товарів та послуг. Угода враховувала і заохочення до кооперації польських і литовських підприємств в сфері інвестицій і капіталу з використанням всіх доступних засобів просування, а також співпраця малих і середніх підприємств. Крім того, сторони мали розвивати і сприяти науковому і технічному співробітництву між двома державами в мирних цілях, на основі рівності і взаємної вигоди, із врахуванням можливостей сучасної науки і техніки. інтеграція литва польща білатеральний
Проблемні питання історичного розвитку польського і литовського народів у ХХ столітті дали взнаки навіть у підготовці Угоди про добросусідські відносини, адже Литва вимагала офіційного вибачення у Польщі за історичну кривду - окупацію Вільнюса та його околиць (Віленського краю) в контексті порушення Сувальського Договору від 8 жовтня 1920 р., за так звану «акцію Л. Желіговського». Зазначимо, що під керівництвом полковника Л. Желіговського у 1920 році був захоплений Вільно/Вільнюс та його околиці, які у 1922 році були приєднані до Польщі, внаслідок чого Вільнюс не став столицею Литви [12]. Більше того, за вимогою Литви, цей факт і офіційне вибачення поряд з іншими претензіями мали міститися у базовій Угоді, тобто це була і презентація так би мовити «остаточного» історичного погляду та виявлення її ментальності, на що зрозуміло Польща не погодилась і як компроміс запропонувала спірні питання викласти у Декларації. Також були проведені «кругли столи» щодо узгодження спірних питань.
Ратифікація Угоди в один день 13 жовтня 1994 року в обох країнах визначила і певні розбіжності політичного характеру, адже Сейм Польщі одностайно ратифікував Угоду, втім, у Литві з-поміж 141 депутатів, із присутніх 118, 91 голосували - за, 19 голосували проти і 8 утримались [13]. Фактично, угода була підписана і вимоги були нівельовані, але історичні кривди в історичній пам'яті і особливо у менталітеті зовнішньої політики Литви латентно залишились.
Протягом 1992-1994 років було підписано низку угод білатерального характеру. Так, 27 лютого 1992 року було підписано угоду про торгівлю і економічну співпрацю, де окрім положень про торгівлю і економічне співробітництво, було створено змішану комісію, завданням якої визнали пошук можливостей економічного співробітництва між двома сусідніми країнами. 18 березня 1992 року було підписано угоду про міжнародні дорожні перевезення; 1 липня 1992 року - угоду про залізничний рух через державний кордон; 28 вересня 1992 року - угоду щодо взаємного сприяння інвестиціям, а також 20 січня 1994 року - угоду про уникнення подвійного оподаткування і запобігання ухиленню від оподаткування доходу та майна; 26 вересня 1994 року - угоду про взаємне працевлаштування громадян. В інституційно- правовому вимірі важливим було створення 3 липня 1992 року Польсько-Литовської Торгової Палати, а також і у 2004 році литовська сторона створила Литовсько- Польську Торгову Палату з центром в Маріямполі з метою організації виставок, здійснення консалтингу та пошуків бізнес-партнерів та іноземних інвестицій. Відповідно, 16 травня 1994 року було створено польсько-литовську Робочу Групу з регіонального планування згідно з угодою між Міністром планування та будівництва РП та Міністром будівництва і урбанізації РЛ про створення польсько-литовської Комісії з регіонального планування.
По суті, можна стверджувати, що з 1994 року відбулась зміна парадигми у польсько-литовському співробітництві, і цілком виважено її можливо характеризувати в цілому дією чинників зовнішньополітичного об'єктивного характеру, а саме, консенсусом Польщі з Литвою щодо необхідності спільних, активних, узгоджених дій стосовно просування у євроатлантичному інтеграційному напрямі. В більшій мірі, на допомогу розраховувала Литва, отже, це і було головним критерієм її компромісів, а Польща в більшій мірі вже апріорі була готова була до консенсусу у вирішенні проблемних питань. Таким чином, саме з 1994 року переорієнтація польської зовнішньої політики і трансформація її східної політики остаточно набула якісного змісту і перейшла із фази дистанціювання до активного розвитку білатеральних відносин.
У досліджуваний нами період 1995-2005 років, якісно нових польсько-литовських взаємовідносин в контексті європейської інтеграції та активізації євроатлантичної співпраці, основним напрямами зовнішньої східної політики Польщі до Литви були: відсутність
територіальних претензій, небажання перегляду кордонів, дуже обережне ставлення до польської меншини в Литві, фактично із-за причин можливого створення прецедентів. Зміна парадигми у польсько-литовських взаємовідносинах за період 1995-2000 років визначилася і у розвитку інституційного за характером партнерських білатеральних зв'язків: консультаційні комісії президентів двох країн, польсько-литовські засідання парламентарів тощо. Поступливість поляків як до Литви в цілому, так і до своєї меншини у Литві, носила цілком прагматичний і виважений, навіть стратегічний характер. Польща активно не підтримала поляків у Литві щодо питання надання їм автономії, ані у щоденних проблемах, які литовський уряд поступово переносить із зовнішньополітичних за характером питань у внутрішньополітичні питання і чи взагалі затягує питання їх вирішення (реформа освіти, написання прізвищ поляків, регламентація написи назв вулиць лише литовською мовою тощо). Проблеми із реформою освіти викликані підвищенням вимог щодо обов'язкового знання литовської мови та історії, регламентацією мінімальної кількості учнів - національних меншин у закладах освіти тощо.
Внаслідок важкої нівеляції історичних кривд у польсько-литовських стосунках протягом 1991-1994 роках, які до речі зберігають латентний характер, метою Республіки Польщі із 1995 року до Литовської Республіки є цілком виважена добросусідська білатеральна політика позбавлена проблемних питань у форматі - від підтримки незалежності Литви до посилення її суверенітету в рамках європейської атлантичної інтеграції.
Протягом 1995-2000 років політико-правова база двостороннього польсько-литовського співробітництва значно розширилась. Так, 30 січня 1995 року було підписано Угоду про співпрацю і взаємну допомогу в митних справах; 1 вересня 1995 року - Угоду про співпрацю в галузі торговельного мореплавства; 16 вересня 1995 року - Угоду про транскордонне співробітництво; 27 червня 1996 року - Угоду про вільну торгівлю; 19 червня 1997 року - Угоду про створення консультаційного комітету президентів РП і Литовської Республіки; 26 червня 1998 року було подано Урядовий законопроект Про ратифікацію угоди між Республікою Польща та Литовською Республікою про спільний державний кордон, юридичні стосунки, до яких він зобов'язує, та взаємодопомогу в прикордонних питаннях від 26 червня 1998 року, а також 4 вересня 2001 року було подано Урядовий законопроект про ратифікацію угоди між урядом Республіки Польща і урядом Литовської Республіки про основи співпраці в галузі контролю осіб, товарів і транспортних засобів, що перетинають польсько- литовський кордон дорогою чи залізницею, підписаної в Вільнюсі 14 вересня 1997 р., і яка була скерована до Комісії з закордонних справ.
Принципово важливою була Угода про вільну торгівлю від 27 червня 1996 року, яка передбачувала як ліквідацію в межах трансформаційного періоду до 2001 року мит і кількісних обмежень на промислові товари і деякі види сільськогосподарської продукції, так і гармонізацію розвитку економічних відносин. Додатково угоду про вільну торгівлю зміцнила угода про співпрацю в сфері виробництва між міністерствами промисловості. Метою угоди було наближення Литви до CEFTA і тісніше економічне співробітництво решти членів організації.
На міжрегіональному та транскордонному рівні важливо зазначити, що Угода про транскордонне співробітництво набула чинності 13 травня 1996 року і відповідно до статті 7, було також створено польсько- литовську міжурядову Комісію транскордонної співпраці. Головною метою було визначено створення євро-регіонів і транскордонних охоронних територій, підвищення проникливості пунктів перетину кордону, культурне та освітнє співробітництво. З метою розбудови польсько- литовського транскордонного регіону в подальшому було створено три робочі групи: з прикордонної і міжрегіональної співпраці, а також з регіонального планування [14].
Стратегічний характер польсько-литовського політичного партнерства став набирати обертів саме із 1995 року. Активізація польсько-литовського співробітництва на найвищому рівні визначилася і у Спільній Декларації президента Республіки Польщі Александра Кваснєвського і президента Литовської Республіки Алгірдаса Бразаускаса про інтенсифікацію співпраці між Республікою Польщею та Республікою Литвою від 5 березня 1996 року, підписаній у Вільнюсі, де зокрема зазначалось: «Республіка Польща і Литовська Республіка будуть прагнути до активізації економічної співпраці. Цьому буде сприяти підписання угоди про вільну торгівлю, яка стане важливим кроком до вступу Республіки Литви до Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі (CEFTA)», а також у документі зазначалося про створення єврорегіону «Нємен» та створення під патронатом президентів польсько- литовського Фонду сприяння співпраці в сфері науки, культури та обміну молоді.
Польсько-литовське стратегічне політичне партнерство визначилося і у створенні в 1997 році Консультаційної Ради при президентах обох країн, у формуванні Польсько-литовської Парламентської Асамблеї та Ради міжурядового співробітництва.
Після 2004 року, приєднання Польщі і Литви до ЄС і НАТО, обидві сторони активно намагались використати переваги європейської інтеграції і продовжили динамічну розбудову добросусідських білатеральних відносин. Польську зовнішню політику до Литви можна саме із 2004 року можна фактично знівелювати із її східної політики Республіки Польща, адже ці двосторонні відносини і офіційно на європейському рівні стали рівноправними між двома країнами Європейського Союзу. З точки зору двосторонньої співпраці, а не пошуку історичних кривд, особливої уваги заслуговує і внутріполітична подія у Литві, а саме - імпічмент Роландаса Паксаса, і перемога у позачергових президентських виборах в літку 2004 року Валдаса Адамкуса, який вже був президентом протягом 1998 та 2003 років [15]. Симптоматично, що перший закордонний візит нового президента Литви відбувся у Польщу і саме завдяки активній співпраці лідерів двох сусідніх держав вдалось дійти спільного порозуміння і у злагоджених спільних двосторонніх діях під час політичної кризи в Україні у дні так званої «помаранчевої революції». Таким чином, саме за період 1995-2005 років були закладені основи добросусідських зв'язків із орієнтацією на поглиблення євроатлантичної інтеграції та якісного покращення білатеральних зв'язків.
Військово-політичне співробітництво розпочалось у 1992 році, коли за ініціативи міністра національної безпеки Польщі Онішкєвича після візитів офіційних осіб були визначені пріоритети співпраці. У 1993 році була підписання як двостороння угода про військову співпрацю між оборонними відомствами, а також і угода про надання безоплатно Польщею військової та оборонної техніки війську Литви [16]. Якісно новий вимір у військовій та оборонній польсько-литовській співпраці визначився із 18-19 лютого 1995 року, коли відбувся візит президента Литви до Польщі і у виступі у Сеймі Алгірдас Бразаускас запропонував створити спільний миротворчий батальйон - LITPOLBAT, який активно діяв вже із 1997 року у Афганістані, Сирії, Косово [17].
Вкрай важливим напрямом білатеральної польсько- литовської співпраці є економічна кооперація, де станом на 1995 рік Польща була п'ятим найбільшим торговельним партнером Литви. В польському експорті домінуючу позицію займали в основному продукти харчування, продукти рослинного походження та вироби легкої промисловості. В імпорті з Литви головними позиціями були вироби сільськогосподарської та харчової промисловості, бензин і палива. На території Литви у 1995 році діяло біля 550 фірм з польським капіталом, їх кількість збільшилась і у 2004 році становила 700 підприємств. У 1996 році товарообіг між Польщею та Литвою збільшився на 40% і складав 254 млн. дол. (після Росії, Німеччини, Білорусі і України). Експорт польських товарів складав 188 млн. дол., а імпорт з Литви до Польщі - 66 млн. дол. Ця кількість і надалі залишалась незначною, оскільки у 1996 році товарообіг Литви з Польщею становив 4% загального товарообігу, а для Польщі - близько 1% [18].
Двостороннє економічне співробітництво, зокрема, товарообіг між Польщею та Литвою за період 20042005 років збільшився (1393,8-1480,2 млн. євро), тобто характеризувався тенденцією до зростання із-за швидких темпів росту експорту, що значно випереджували темпи росту імпорту. Товарна структура зовнішньої торгівлі в експорті з Польщі до Литви із 2004 року не зазнала суттєвих змін, зокрема, це: хімічна продукція та пластмаси, продукти харчової промисловості і сільського господарства, продукція електротехнічного машинобудування. В імпорті з Литви до Польщі важливе місце займають нафтопродукти, хімічна продукція, продукти харчової промисловості і сільського господарства [19]. Пріоритетом польсько-литовських відносин стала і диверсифікація джерел та маршрутів енергетичних поставок.
Саме із 2000 року визначилось польсько-литовське економічне стратегічне партнерство у європейському сенсі цієї дефініції, зокрема, це розробка спільних стратегічних проектів стосовно логістики, енергетики і найпотужніший з яких - це придбання нафтопереробного заводу у м. Мажейкяй. Останній виявився не просто спільним бізнес проектом, а також і стратегічною політичною дилемою. 15 грудня 2006 року польський концерн PKN «Orlen» за активного лобіювання Литви Європейським Союзом (адже Росія - державна кампанія «Сибнефть» теж мала інтереси стосовно придбання заводу), за 2,34 млрд. доларів придбав контрольний пакет 85% акцій литовського нафтопереробного заводу в м. Мажейкяй (Mazeikiq Nafta) [20]. Зазначимо, що завод переробляв російську нафту, і внаслідок встановлення Литвою високих цін на її транзит, її переробка фінансово виявилась неефективною.
Тож, особливістю еволюції східної зовнішньої політики Польщі можна відзначити її відкритий, цілком врівноважений характер і напрями її розвитку від романтизму до прагматичної реальності. Адже відкритість до східних сусідів «першого порядку», в т.ч. до Литви, по суті визначало і спрямованість як на незалежність цієї східної політики від Росії, так і зменшення, мінімізації російського впливу. Східна зовнішня політика Польщі є різноплановою. Із Литвою Польща демонструвала паритетні відносини як партнера з євроінтеграційних змагань. Всі уряди Польщі, незалежного від політичного спрямування за період 1995-2005 років в цілому здійснювали цілісну східну політику, спрямовану на підтримку євроатлантичної інтеграції Литви, що й відбулось найбільш успішно, у порівнянні з іншими країнами регіону.
Список використаних джерел
1. Bobryk Adam (red.): Zycie spoieczne Polakow na Wschodzie. Wybrane zagadnienia. Siedlce, 2007; Bobryk Adam. Polityka Polski wobec panstw nadbaityckich. In: Andrzej Gil - Tomasz Kapusniak (red.): Polityka wschodnia Polski. Uwarunkowania - koncepcje - realizacja. Lublin - Warszawa 2009. - 251-266; Bobryk Adam. Ruch na rzecz autonomii polskiej na Wilenszczyznie jako wyraz dijzenia Polakow do zachowania tozsamosci narodowej. Wrociawskie Studia Wschodnie. - 2003. - №7. - 147-168.
2. Bukowiecka Halina. Polityka Polski wobec Litwy. Rocznik polskiej polityki zagranicznej. - 2008. - 198-216.
3. Hyndle Joanna, Kutysz Miryna. Stosunki Polski z Litwq, 20042006. Rocznik polskiej polityki zagranicznej. - 2007. - 145-165.
4. Zubek Voytek. New Poland's Old Dilemma: the Polish Minority of Lithuania.Ethnic and Racial Studies. - 1993. - №4. - Р.657-682.
5. Bialek Tadeusz. Miadzynarodowe standardy ochrony praw mniejszosci narodowych i ich realizacja na przykladzie Biaiorusi, Litwy i Ukrainy. - Warszawa, 2008.
6. Eberhardt Piotr. Polska ludnosc kresowa. Rodowod, liczebnosc, rozmieszczenie. - Warszawa 1998; Eberhardt Piotr. Przemiany narodowosciowe na Litwie. - Warszawa, 1997; Eberhardt Piotr. Przemiany demograficzno-narodowosciowe na Ukrainie 1989-2001. Przeglad Wschodni 2003. - 3 (№31). - 741-758; Eberhardt Piotr. Struktura narodowosciowa ludnosci Republiki Bialoruskiej w1999 roku. Oboz. - 2001. - №38. - 7-20.
7. Widacki Jan. Relations with Lithuania. Yearbook of Polish Foreign Policy. - 1997. - №1. - Р.150-161.
8. Zajqczkowski Wojciech. Polish-Lithuanian Relations: The Complexities of Geopolitics. In: Monika Wohfeld (ed.): The Effects of Enlargement on Bilateral Relations in Central and Eastern Europe. - 1997. - Р18-28.
9. Snyder Timothy. National Myths and International Relations: Poland and Lithuania, 1989-1994. East European Politics and Societies. - 1995. - №2. - Р.317-343; Snyder Timothy. The Polish- Lithuanian Commonwealth since 1989: National Narratives in Relations among Poland, Lithuania, Belarus and Ukraine. Nationalism and Ethnic Politics. - 1998. - №3. - Р.1-32.
10. Polska wobec niepodleglosci Litwy // Gazeta Wyborcza. 13.03.1990. - Р.18.
11. Majcherek J. Pierwsa dekada III Rzeczypospolitey 19891999. - Warszava, 1999. - P.214; Firewicz A. Litwa po raz drugi. - Torun, 2001. - 48 p.
12. Biaszczyk G. Litwa wspoiczesna. - Warszawa-Poznan, 1992. - 323 р.
13. Bartosz Jankowski: W dziesiaciolecie Traktatu Polsko- Litewskiego. Relacje miedzypanstwowe w ostatniej dekadzie XX w. Suchy Las 2004. - Р.38.
14. Polska i jej sqsiedzi w latach dziewi^cdziesiqtych. Polityczne i ekonomiczne aspekty wspoipracy i integracji, B. Lominski, M. Stolarczyk (red.). - Katowice, 1998.
15. Hyndle Joanna, Kutysz Miryna. Stosunki Polski z Litwa, 20042006 // Rocznik polskiej polityki zagranicznej. - 2007. - Р156-159.
16. Przybyla S. Podejscie Litwi do bezpieczenstwa regionie. - Warszawa, 1997. - P.13-16; Razma A., Vilkelis G. Polska I Litwa: poprzez wspolna historie do prawdziwego partnerstwa. Bezpieczenstwo Polski w zmieniajacej sie Europie 10. - P.132-134.
17. Міністерство безпеки Польщі (MON): www.wp.mil.pl/pl/ strona/43/; Krivas Andrius. Lithuanian-Polish Military Cooperation.
Lithuanian ForeignPolicy Review. - 2001. - №7. - Режим доступу: http://www.lfpr.lt/uploads/File/2001-7/Krivas.pdf.
18. Kukulka J. Traktaty sqsiedzkie Polski odrodzonej. - Wroclaw, 1998. - 104 р., Дані статистики Міністерства економіки РП. Ministerstwo Gospodarki. - Режим доступу: http://www.mgip.gov.pl/
19. Дані статистики Міністерства економіки РП. Ministerstwo Gospodarki. - Режим доступу: http://www.mgip.gov.pl/
20. Hyndle Joanna, Kutysz Miryna. Stosunki Polski z Litwa, 20042006 // Rocznik polskiej polityki zagranicznej. - 2007. - Р156-159.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність та соціальна природа політики. Групи визначень політики та її функції. Ефективність виконання функцій політики, принципи формування і здійснення. Класифікація та головні тенденції розвитку політики в сучасних умовах. Специфіка воєнної політики.
реферат [28,2 K], добавлен 14.01.2009Сутність, соціальна природа та принципи політики. Обґрунтування антропологічного розуміння політики. Класифікація і тенденції розвитку політики в сучасному суспільстві. Специфіка воєнної політики. Національна, валютно-фінансова та екологічна політика.
реферат [34,9 K], добавлен 14.01.2009Характеристика сутності міжнародної політики, як засобу взаємодії, взаємовідношення розрізнених суспільних груп або політики одних держав у їх взаємовідношенні з іншими. Дослідження видів і принципів міжнародних відносин. Сучасне політичне мислення.
реферат [25,4 K], добавлен 13.06.2010Зміст і сутність політики та політичного життя в суспільстві. Політологія як наука, її категорії, закономірності та методи. Функції політології як науки. Політика як мистецтво. Закони розвитку політичного життя, політичних систем, політичних відносин.
реферат [58,1 K], добавлен 07.11.2008Проблема "людина і політика" як ключове питання суспільства. Чинники участі громадян у політичній діяльності, три основних типи взаємин (відносин) людини і політики. Концепція походження держави як насильницької структури. Основні особливості держави.
реферат [22,9 K], добавлен 10.03.2010Основні способи тлумачення терміну "політика". Категорія держави в центрі науки про політику. Розгляд політики як царини людської діяльності. Об'єкти і суб'єкти політики, ознаки їх класифікації. Влада - самоціль для політика. Типологія і функції політики.
реферат [21,8 K], добавлен 14.03.2012Дослідження та аналіз міжнародно-історичних причин агресивної поведінки Росії, передусім щодо колишніх радянських республік. Ретроспективний огляд згаданої проблеми в контексті середньовічних міжнародних відносин у регіоні Центрально-Східної Європи.
статья [42,9 K], добавлен 19.09.2017Дослідження теоретичної моделі багатополярної системи міжнародних відносин (БПСМВ). Чинники стабільності та конфліктогенності БПСМВ. Базові підходи до конструювання мультиполярної моделі. Взаємодетермінованість світової політики і знань про неї.
статья [25,0 K], добавлен 11.09.2017Юридичні ознаки унітарної держави і парламентської республіки. Правовий статус Президента та парламенту Італії. Партійна система республіки. Специфіка становлення відносин країни з ЄС та її зв’язки з Україною. Загальна характеристика зовнішньої політики.
курсовая работа [54,1 K], добавлен 04.12.2014Взаємодія політики й моралі на етапах розвитку суспільства. Чи може бути політика моральною або аморальною залежно від обставин. Утилітаристська концепція моралі у політичному житті України. Моральне виховання як складова морально-політичного чинника.
эссе [14,4 K], добавлен 27.11.2012Основні поняття власності, її види і форми. Місце власності в системі суспільних відносин. Місце власності в системі суспільних відносин, демократизація політичного режиму в Росії та трансформація власності в Росії. Перспективи розвитку власності.
реферат [18,9 K], добавлен 26.04.2009Воєнна політика держави: сутність, структура та функції. Засоби досягнення воєнно-політичної мети. Принципи воєнної політики України. Воєнна доктрина держави. Армія як знаряддя воєнної політики. Типи армій. Фактори взаємовідносин армії і політики.
реферат [38,0 K], добавлен 14.01.2009Теоретичний аналіз сутності політики у суспільстві. Вивчення її структури, у якій зазвичай виокремлюють: політичну організацію, політичну свідомість, політичні відносини та політичну діяльність. Характеристика функцій, суб’єктів та об’єктів політики.
реферат [31,0 K], добавлен 06.06.2010Формування Київської Русі як держави феодального типу. Правова держава та громадське суспільство. Магістральні вектори внутрішньої та зовнішньої політики України на сучасному етапі. Економічні засоби зовнішньої політики. Захист інтересів трудящих.
контрольная работа [26,4 K], добавлен 22.04.2007Тенденції розвитку двостороннього стратегічного українсько-американського партнерства в контексті долучення України до інтеграційних процесів з Євросоюзом. Міжурядове співробітництво в дипломатичній, економічній та військовій підтримці України США.
статья [31,9 K], добавлен 11.09.2017Поняття інвестицій та інновацій. Забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної політики: нормативно-правова база; форми. Державна інноваційна політика. Результати діяльності відповідних структур у сфері підтримки інвестиційно-інноваційної діяльності.
курсовая работа [820,9 K], добавлен 18.05.2011Політична наука в контексті історії розвитку світової політичної думки. Становлення політології як наукової, навчальної та практичної дисципліни. Типологія та функції політики. Держава як форма організації суспільства. Політичні свідомість та культура.
учебное пособие [998,3 K], добавлен 03.05.2010Поняття політичної відповідальності, політичної еліти та демократичної держави. Місце політичної відповідальності еліти в системі відносин суспільства і держави, її інститути як елементи системи стримувань і противаг. Співвідношення політики та закону.
дипломная работа [95,6 K], добавлен 19.07.2016Політичні знання та культура політичної поведінки. Політика, як теорія і соціальне явище. Предмет політології, її функції. Методи політології, категорії, закони та принцип політичної науки. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики.
реферат [30,3 K], добавлен 12.01.2008Предмет соціальної філософії. Аналіз закономірностей нерозривного розвитку філософії і політики. Основні показники розвитку суспільства. Політична система суспільства, її структура та функції. Шляхи подолання кризи взаємовідносин людини і природи.
эссе [15,2 K], добавлен 27.11.2015
