Україна і Білорусь сьогодні: проблеми і перспективи взаємин

Налагодження політичних та економічних непорозумінь між Республікою Білорусь та Україною, здійснення швидкої та ефективної трансформації у міждержавних відносинах є вкрай важливими проблемами.

Дослідження міждержавних відносин України та Республіки Білорусь не тільки в аспекті політології, також в історії є досить актуальними. Дослідження політичних та економічних відносин між Україною і Республікою Білорусь активно ведуться як зарубіжними, так і вітчизняними дослідниками.

Дослідження міждержавних відносин між Республікою Білорусь та Україною - це досить тривалий та трудомісткий процесс, який постійно ускладнюється через велику кількість політичних, економічних факторів. Досить важливими на сьогодні є проблеми міждержавних відносин між Україною та Республікою Білорусь. Особливо, через військові дії, на сході України, які ведуться проти Російської Федерації. Цей фактор на сьогоднішній день мало вивчений і потребує більш ґрунтовного аналізу, оскільки від нього залежать, як політичні, так і міжнародні відносини обох держав.

Мета статті - розкрити основні шляхи вирішення конфліктів між Республікою Білорусь та Україною; розглянути найважливіші чинники, які вплинули на формування міждержавних відносин, подальше майбутнє співпраці України і Білорусі.

Україна міждержавні відносини будує на основі міждержавного права та використання напрацьованого світовою спільнотою досвіду. Зовнішньополітична стратегія визначена в Конституції України, Постанові Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України» й грутнується на національних інтересах, пріоритетах щодо забезпечення за рахунок зовнішніх чинників розвитку матеріального та духовного потенціалу країни,створення умов для самоствердження, забезпечення гідного життя кожної людини [1].

Україну та Республіку Білорусь пов'язує велика кількість історичних, політичних, культурних та економічних чинників. Довгий час ці держави перебували у складі Радянського Союзу, що в кінцевому результаті приводить до висновків, Україна і Білорусь мають добрі передумови для двосторонніх відносин. Однак до сьогоднішнього дня не має спільних думок в політичній площині. Все це призводить до проблем, не тільки політичних, а й економічних [2].

Протягом періоду незалежності обох держав, між Україною і Республікою Білорусь сформувалася договірна база, яка містить комплекс взаємних інтересів і дає можливість вирішувати практичні питання.

Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Білорусь встановлено 27 грудня 1991 року. З 30 червня 1992 року відкрито Посольство України в Республіці Білорусь, а 12 жовтня 1993 року відкрито Посольство Республіки Білорусь у Києві [3].

Основним документом, який регламентує двосторонні відносини між Україною і республікою Білорусь є Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь, підписаний 17 липня 1995 року. Договір набув чинності 6 серпня 1997 року. Даний Договір укладений під час офіційного візиту в Україну Президента Республіки Білорусь О. Лукашенка. Договір закріпив основні засади розбудови українсько-білоруських міждержавних відносин на взаємній повазі до державного суверенітету, рівноправності і невтручанні у внутрішні справи. Обидві держави визнали непорушність існуючих між ними державних кордонів і підтвердили, що не мають жодних територіальних претензій одна до одної і не висуватимуть їх у майбутньому.

Станом на 2010 рік між Україною і Республікою Білорусь укладено близько 180 Договірно-правових документів. Більшість документів регламентує відносини між державами в економічній сфері, що свідчить про тісні зв'язки між державами і важливість даного напрямку [4].

Головні двосторонні документи: міждержавний Договір про державний кордон від 12.05.1997 р.; міждержавний Договір про довгострокове економічне співробітництво на 1999-2008 рр. від 11.12.1998 р.; міждержавна Угода про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин від 23.07.1999 р.; міждержавна Угода про регулювання процесу переселення і захист прав переселенців та членів їх сімей від 19.03.2003 р. [4].

З усього спектру двосторонніх відносин найважливішими є відносини в політичній сфері. Саме вони визначають загальне тло стосунків між державами, потребують постійної уваги, передбачення і прогнозування розвитку. політичний дипломатичний україна білорусь

Важливим періодом у відносинах між Україною і Республікою Білорусь є період ХХ-ХХІ ст. В цей час обидві держави шукають порозуміння, долаючи непрості проблеми національного відродження і державного будівництва. На основі аналізу офіційних заяв представників держав, можна сказати, що Україна побудувала відносини з Республікою Білорусь у контексті добросусідства. Водночас у багатьох питаннях солідарна із загальноєвропейською оцінкою політичної ситуації в Білорусі

Як відомо, Білорусь тривалий час перебувала в ізоляції від європейський країн. З іншого боку до сьогоднішнього дня підтримує тісний економічний зв'язок з Російською Федерацією в рамках Євразійського економічного співтовариства, а також Договору про колективну безпеку. Разом з тим, успішна реалізація багатовекторності зовнішньополітичних відносин створює умови для руху Білорусі в європейському напрямі [6, с. 139]. У цьому контексті мінятиметься не лише структура відносин з Європою, а й з Україною, яка зорієнтована на Європейський Союз, особливо це помітно останні два роки, великим поштовхом стала «Революція гідності» (листопад 2013 - лютий 2014).

В сучасну добу в українсько-білоруських відносинах мали місце й ознаки охолодження, не сприйняття тих або інших позицій один одного. Оцінюючи внутрішньополітичну ситуацію в Білорусі, Україна вважала, що вибір моделі політичного і суспільного розвитку - внутрішня справа кожної країни, у тому числі Білорусі.

Україна пропонувала виступити посередником у налагодженні відносин Білорусі з європейськими організаціями - ОБСЄ, РЄ та країна Західної Європи і США. Однак Білорусь відносилася до цього несхвально і взагалі не сприймала таку пропозицію. Важливо, що з обох сторін залишається розуміння того, що кожна країна має свій державний устрій, розстановку політичних сил і рівень демократизації суспільства тощо [7].

З боку Білорусі є розуміння та визнання самостійності та незалежності українського політичного розвитку як незаперечного факту. Україна, в свою чергу, враховує особливий сценарій суспільного розвитку Білорусі. Помаранчева революція 2004 року в Україні викликала неоднозначну оцінку і насторожене ставлення з боку Білорусі. У даний період для Білорусі зростає роль України як сторони, що проводить прогнозовану політику щодо інтеграції в європейські і світові структури. Досить складно прогнозувати подальше ставлення Білорусі щодо війни на сході України. З однієї сторони Білорусь підтримує Україну і заяви президента Білорусі О. Лукашенка дають зрозуміти, що ця підтримка тільки тактичний дипломатичний хід. З другої сторони Білорусь продовжує проводити військові навчання спільно з військами Російської Федерації, підписує нові економічні договори. Складна ситуація, в якій знаходяться обидві країни, як Україна, так і Білорусь, по відношенню до Російської Федерації. Україна в стані війни з Росією, військові дії на сході країни не дають можливості остаточно влитися в ЄС. Східний вектор зовнішньої політики Республіки Білорусь тісно з'єднав країну з Російською Федерацією. Така картина просто натякає на ефективність майбутньої співпраці України і Республіки Білорусь. Обидві країни мають можливість вільно рухатися по європейському просторі, проводити ефективні реформи.

Ще однією проблемою, яка розділяє Україну і Республіку Білорусь є погляди щодо ролі НАТО в Європі. Все розпочалося ще за президентства Віктора Ющенка (2005-2010), Україна ставила питання про вступ до Альянсу, а Білорусь виступала проти розширення НАТО на Схід і діяла та діє з цього питання консолідовано з Росією. Сферу співпраці України та Білорусі значно звужують різні позиції щодо Світової організації торгівлі. Одна після створення Євросоюзом програми «Східне партнерство» у сторін з'явилося більше можливостей для консолідованої роботи в рамках європейських і світових організацій. До 2005 року діалог України і Білорусі носив перманентний прагматичний характер [6, с. 140]. Керівництво України підтримувало стосунки з білоруською владою, особливо в період виборних кампаній. Однак після помаранчевої революції акценти помінялися, великі зміни у стосунках між Україною і Республікою Білорусь викликала війна України з Російською Федерацією. Білорусь дотримується нейтралітету на дипломатичному рівні, проявляючи водночас підтримку і акуратність у офіційних заявах президента і правлячої еліти. Повертаючись до періоду президентства В. Ющенка, під час відвідання США Президент В. Ющенко заявив, що сприятиме демократизації Білорусі. В Парижі 16 листопада 2005 року на зустрічі з представниками провідних ділових і політичних кіл Франції В. Ющенко виступив проти міжнародної ізоляції Білорусі та заявив, що хоче бачити Білорусь демократичною, процвітаючою країною, і для цього зробить все, щоб їй допомогти. У період надзвичайно складної внутрішньополітичної ситуації в Білорусі від час президентських виборів 2006 року МЗС України висловлювало глибоку стурбованість затриманням 12 березня 2006 року владою Республіки Білорусь шістьох громадян України, які були присутні на зустрічі з виборцями опозиційного кандидата на посаду Президента РБ, а також лідерами опозиції. 19 березня 2006 року після виборів Президента Республіки Білорусь, за результатами яких більшість голосів отримав О. Лукашенко, МЗС України заявило, що поділяє попередні висновки і коментарі Спостережної комісії ОБСЄ щодо виборів у Республіці Білорусь. У заяві підкреслювалося, що демократична спільнота очікує від білоруської влади конкретних кроків у напрямі демократизації всіх аспектів життя країни та усунення серйозних недоліків у ставленні до громадянського суспільства. Україна закликала білоруську владу серйозно поставитися до критичних зауважень, які лунали з боку демократичної спільноти. Також Білорусь отримала негативну оцінку офіційного Києва через застосування силових дій до учасників мирної акції вночі 24 березня 2006 року [8, с. 349].

У травні 2006 року міністр закордонних справ України Б. Тарасюк повідомив, що Президент Білорусі О. Лукашенко звернувся до Президента України В. Ющенко з пропозицією стати посередником у діалозі Білорусі з ЄС. За словами міністра, Президент України відповів згодою і направив відповідний запит до ЄС. Також зазначив: «Ми солідарні з ЄС і не можемо погодитися з порушенням прав білоруської опозиції, оскільки довгий час ми самі були в опозиції» [9].

Після білорусько-російського газового конфлікту українсько-білоруські відносини почали змінюватися. Президент України, виступаючи в датському парламенті, підкреслив, що Київ солідарний з політичною позицією ЄС щодо Білорусі. Також попросив врахувати, що і Київ зацікавлений у демократизації політики офіційного Мінська. Він зазначив: «Ми виходимо з того, що Білорусь повинна дати сигнал світовій спільноті, що вона реагує на сформовані європейською демократією сигнали» [8, с. 353]. На думку українського Президента, тотальна ізоляція Білорусі шкодить демократичним процесам у цій країні. 20 січні 2005 року О. Лукашенко привітав В. Ющенка з обранням на посаду Президента України та позиціонував його як розумного політика та видатного державного діяча. 19 квітня 2005 року О. Лукашенко в щорічному посиланні до Національних зборів назвав «кольорові революції бандитизмом, нав'язаним і оплаченим ззовні». З часом Президент Білорусі заявив, що потрібно абсолютно спокійно відноситися до «непродуманих заяв». «Демократизувати Білорусь ми будемо самі. І помічники нам тут не потрібні ні з Києва, ні з Вашингтона, ні з інших міст планети. Ми в змозі розібратися самі зі своїми проблемами. У них проблем більше, ніж у нас, хай вони їх і вирішують» [8, 354].

На прес-конференції 23 листопада 2006 року для представників українських ЗМІ Президент Білорусі заявив, що охоче співпрацюватиме на благо розвитку всього комплексу відносин з Україною. О. Лукашенко підкреслив «білоруське керівництво підтримує хороші стосунки і з Президентом, і з Прем'єром України». «Як би не орієнтувалася Україна на НАТО, на ЄС, на США, як би вона не хотіла співпрацювати з Білоруссю, Росією, Польщею, їй це робити доведеться. Ми сусіди, а сусідів не вибирають. Куди б не вступила Україна, я впевнений, що в зовнішній політиці завжди знайдеться місце для білорусько-українських відносин. Якщо ми втратимо ці відносини, ми викличемо конфлікт» [8, с. 358].

Висновки

З наведеного вище можна зробити наступні висновки, проблеми, що переживає Білорусь на сучасному етапі, не повинні служити приводом для песимістичних настроїв. Будучи протягом багатьох століть простором зіткнення і перетину різних культурних впливів і традицій, нагромадивши при тому багатий досвід збереження свого національного образу, Білорусь має у своєму розпорядженні необхідні умови для створення відкритого і демократичного суспільства, здатного забезпечити прогрес у всіх сферах, у тому числі інтеграції з Європейським Союзом. Для досягнення цієї мети білоруське суспільство потребує національної консолідації і низки радикальних реформ у політичній площині. Українсько-білоруські відносини пройшли декілька етапів свого розвитку і повинні, не зважаючи на зовнішні і внутрішні фактори, рухатися в демократичному і відкритому просторі.

Список літератури

1. Про основні напрямки зовнішньої політики України. Постанова Верховної Ради України (2 липня 1993 р.)

2. Соскін О. Україно-білоруські відносини: сучасний стан і сценарії розвитку / О. І. Соскін // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://soskin.info/

3. Політичні та дипломатичні відносини. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. Belarus.mfa.gov.ua.

4. Договірно-правова база.- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

5. Соскін О. Чому ми не дружимо з Білоруссю? / О. І. Соскін //. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://so skin. info/

6. Черник П. Геополітичні вимір сучасних українсько-білоруський взаємин / П. П. Черник // Військово-науковий вісник. - Львів, 2008. - 179 с.

7. Максак Г. Особливості розвитку зовнішньої політики України щодо формування українсько-білоруських відносин на довгострокову перспективу / Г. А. Максак. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://1ibrarv.fes.de/pdf-й1Є5/Ьиего5/икгаіпе/07746

8. Вдовенко С. Україна-Білорусь: взаємовідносини на перехресті перемін / С. М. Вдовенко. - Чернігів, 2010. - 446 с.

Размещено на Allbest.ru