Протидія політичному маніпулюванню та його сутність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Протидія політичному маніпулюванню та його сутність

Стрелков В.В.

Анотація

Визначено характерні риси і суб'єкти політичного маніпулювання, а також розглянуто його процес. Досліджено дієві механізми захисту від політичного маніпулювання.

Ключові слова: маніпулювання, політичне маніпулювання, суб'єкти політичного маніпулювання, ознаки маніпулювання, захист від політичного маніпулювання.

Маніпулювання існувало завжди, воно не є витвором сучасності. Однак перехід до інформаційного суспільства надав психологічним маніпуляціям характеру всезагальності в комунікативних процесах суспільства. Цей перехід сприяв тому що психологічне маніпулювання стало невід'ємною частиною політичної, економічної, духовної та інших сфер життя суспільства, воно перетворилося в технологію соціальної взаємодії. Демократизація суспільства є невід'ємною складовою цього процесу. З проголошенням незалежності в Україні розпочався процес стрімкої демократизації політичного життя. Суб'єкти політики почали активно засвоювати та використовувати технології прихованого управління масовою свідомістю та поведінкою громадян. Поява та розвиток комп'ютерних технологій, мережі інтернет, а також збільшення кількості комунікаційно-інформаційних засобів призводить до швидкого руху інформаційних потоків, перенавантаження людини інформацією, створення інформаційної напруги в суспільстві. Обмін та засвоєння інформації відбувається настільки швидко, що не залишається часу на обміркування інформації та усвідомлене прийняття рішень. Разом з тим після розвалу радянської системи незалежна Україна досі чітко не визначилася з вектором розвитку, зовнішньо та внутрішньополітичними орієнтаціями, національною ідеєю та цілями суспільного розвитку держави. Люди, звиклі до слабкого та дозованого поінформування опинилися у вирі викриттів, зізнань, сенсацій, вони роками пригнічували своє власне "Я" - тому їм легко нав'язати будь-яку думку та бачення маніпулювати їх політичним вибором. Це все створює ідеальні умови для існування та активного використання політичних маніпуляцій. Саме тому в наші дні дуже важливо вміти не тільки розпізнавати маніпулювання але й вміти ефективно захищатися від нього.

Дослідженням феномену маніпулювання займались такі вчені як Г. Франке, Є. Гофман. Серед науковців які займалися проблемами політичного маніпулювання можна виділити С. Кара-Мурза, Е. Шостром, Г. Шиллер. Розробкою теорій управління та маніпулювання масами займалися Г. Лебон, З. Фрейд. Серед вчених пострадянських країн значних досягнень в розробці даних питань досягли В. Герасимов, О. Бойко, Г. Грачов, І. Мельник.

Метою статті є визначення сутності політичного маніпулювання та розробка ефективних методів захисту від нього.

Розглядаючи різні підходи до визначення поняття маніпулювання можна виокремити характерні риси цього явища:

- це психологічний та духовний вплив, на відміну від примусу, фізичного насилля або загрози насилля. Г. Франке визначає маніпуляцію як фізіологічний вплив який здійснюється таємно і на шкоду тим, на кого воно спрямовано [1, с.24];

- це прихований вплив, який має залишитись непоміченим для об'єкта на який спрямоване маніпулювання. Як стверджує Г. Шиллер, "для досягнення успіху маніпулювання повинно залишитись непоміченим. Успіх маніпулювання гарантований тоді, коли об'єкт маніпулювання впевнений в тому, що все те що відбувається природнє і неминуче. Для маніпулювання необхідна фіктивна реальність, в якій присутність маніпулятора не буде помічено" [4, с.187];

- маніпулювання присутнє тільки там, де є свобода вибору або хоча б формальна можливість альтернативних дій. В цьому випадку, за словами Н. Лимнатиса, маніпульований не усвідомлює маніпулятивного впливу. Навпаки, ілюзія свободи підсилює вплив маніпулятора [3, с.14].

Виходячи з таких характерних ознак маніпулювання, можна виділити політичне маніпулювання як дії спрямовані на приховане керування політичним вибором громадян. Його особливість в тому, що його здійснюють для досягнення політичних цілей, воно має політичні наслідки для всього суспільства або окремих його частин. Тобто основною особливістю політичного маніпулювання є те, що об'єктом тут виступають великі групи людей, тобто маси, а суб'єктом - держава, політичні партії, групи тиску та ін., що володіють владою або прагнуть до неї.

Вплив політичного маніпулятора може бути спрямований на такі групи психічних утворень людини:

- збудники активності людини: потреби, інтереси, схильності;

- регулятори активності людини: групові норми, самооцінка, світогляд, переконання, вірування;

- когнітивні "інформаційні" структури: знання про оточуючий світ, людей та інші відомості, які виступають інформаційним забезпеченням активності людини;

- операційний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поведінки і спілкування, звички, вміння, навики;

- психологічні стани: фонові, функціональні, емоціональні [2, с.84].

Є. Доценко виділяє такі рівні маніпуляцій:

1) перший рівень - підсилення наявних свідомості людей необхідних ідей, мотивів, цінностей, норм;

2) другий рівень - пов'язаний з незначними змінами в поглядах на ту чи іншу подію, процес, факт, що також впливає на емоційне і практичне ставлення до конкретного явища;

3) третій рівень - корінні, кардинальні зміни життєвих настанов шляхом повідомлення об'єкту сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для нього повідомлень [2, с.67].

Політичне маніпулювання буває двох рівнів: міжособистісне та масове. Міжособистісна маніпуляція спрямована, як правило, на оточення політика, а масова - на публіку, яка повинна прийняти політика та підтримувати його дії та рішення. Для здійснення міжособистісних маніпуляцій важливо знати тип та особливості особистості, оскільки саме з їх урахуванням здійснюється вплив на людину, а для того, що маніпулювати групою, особливо великою, необхідно досконало знати її характеристики, вразливі місця. Вміння маніпулювати конкретними людьми і настроями мас не завжди поєднуються в одному обличчі, про що в свій час писав Г. Лебон.

В сучасному світі існує багато джерел загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості, які умовно можна поділити на три групи:

- соціальні спільноти та об'єднання людей(політичні партії, громадсько-політичні рухи, націоналістичні та релігійні організації, фінансово-економічні та комерційні структури, лобістські та мафіозні групи). Їх діяльність стає небезпечною тоді, коли для досягнення своїх цілей вони застосовують засоби інформаційно-психологічного впливу, змінюючи з їх допомогою поведінку людей, що в результаті завдає шкоди інтересам об'єкту маніпулювання. Так загальновідомі приклади такої шкідливої діяльності релігійних сект, недобросовісної реклами провокування національно-етнічних конфліктів.

- державні інститути(держава, органи державної влади та управління, державні лідери). Небезпека виникає, коли вони, реалізуючи власні інтереси, амбіції, використовують потужності державного апарату для чинення інформаційно-психологічного тису на людей, маскуючи свої дії та справжні цілі, які не відповідають інтересам держави та суспільства вцілому.

- індивідуально-психологічні особливості державних лідерів. Вони впливають на адекватність прийняття ними важливих державних рішень, що визначають політику держави та, відповідно, організацію інформаційно-психологічного впливу на суспільство.

Знання та розуміння маніпулятивних технологій впливу на людину, вміння його розпізнавати - це фундамент всіх механізмів захисту від політичного маніпулювання. маніпуляція політичний вплив

На міжособистісному рівні форми, методи та прийоми захисту від маніпулювання можна виразити наступним чином:

Детальніше про вищезгадані захисні прийоми:

Відхід - збільшення дистанції, переривання контакту, виведення себе за межі впливу агресора (маніпулятора). Приклади такого захисту: переривання бесіди, уникнення емоційно важких ситуацій, уникання зустрічей з маніпулятором, зміна теми на безпечну.

Вигнання - збільшення дистанції, видалення агресора (маніпулятора). Приклади вияву: вигнати з дому, звільнити з роботи, насмішки, осуд, приниження.

Блокування - контроль впливу, встановлення перешкод та бар'єрів. Приклади: особистісне відгородження, емоційні та психологічні "маски".

Керування - контроль впливу маніпулятора, вплив на його характеристики. Як приклад можна виділити: плач, скарги, підкуп, спроби потоваришувати; спроби послабити або дестабілізувати активність маніпулятора, спровокувати бажану поведінку маніпулятора.

Завмирання - контроль за інформацією про об'єкт захисту, її викривлення або скорочення. Наприклад: масування, омана, відмова від дій.

Ігнорування - контроль інформації про агресора (маніпулятора). Наприклад: стереотипізація, применшення загрози.

На масовому рівні політичного маніпулювання дієвими є наступні концепції захисту:

1. Формування та розвиток високого рівня політичної культури в суспільстві;

2. Вироблення у громадян схильності до критичного мислення;

3. Підвищення рівня освіченості в політичних питаннях політичної активності громадян;

4. Соціально-економічна стабілізація в суспільстві;

5. Розвиток та підтримка конкурентної мережі розповсюдження інформації.

Отже сутність політичного маніпулювання полягає у прихованому впливі на політичну свідомість та культуру, політичний вибір членів суспільства. Так, радянська влада створила ілюзію участі населення у вирішенні державних справ, політичному житті, хоча зрозуміло, що це не відповідало дійсності, теперішня влада в Україні намагається показати своє бажання діяти на користь народу і приховати сою справжню сутність. Суб'єкти сучасної політичної влади активно використовують методи політичного маніпулювання, які пов'язані з систематичною дезінформацією населення, провадження в суспільну свідомість соціально-політичних міфів, стереотипів, ілюзій, ідей, норм, цінностей, які повинні сприйматися без критичного осмислення на віру. А тому подальшу розробку цієї проблеми важко переоцінити, адже розуміння сутності політичного маніпулювання, його особливостей та форм і методів захисту надає можливість нейтралізувати вплив політичних маніпуляторів не тільки відносно себе, а й відносно оточуючих та захиститися від шкідливого впливу ззовні, а також відстоювати та реалізовувати власні інтереси.

Список використаних джерел

1. Бойко О. Анатомія політичного маніпулювання: навч. посіб. / О. Бойко. - Ніжин: ДС "Міланік", 2007. - 223 с.

2. Доценко Е. Психология манипуляции. Феномены, механизмы, защита. - М.: ЧеРо, МГУ, 1996. - 344с.

3. Лимнатис Н. Манипулирование: сущность, проявления, пути снятия (философский и социально-политический анализ) Текст / Н. Лимнатис. - М., 2000. - 216 с.

4. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием /Пер. с англ.; Науч. ред. Я. Н.Засурский. - М.: Мысль, 1980. - 326 с.

Размещено на Allbest.ru