Теоретико-методологічні підходи до вивчення концепту Європи та євроінтеграційних процесів
Сутність та значення Європейської інтеграції. Виявлення закономірностей розвитку міжнародної інтеграції у світових масштабах. Особливості концепту Європи в комплексному поєднанні із висвітленням сучасних підходів у дослідженні інтеграційних процесів.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.09.2017 |
| Размер файла | 45,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Теоретико-методологічні підходи до вивчення концепту Європи та євроінтеграційних процесів
Лимар М.Ю.
Європейська інтеграція як унікальна форма співпраці стала наочним прикладом вражаючих успіхів країн--членів ЄС, і яскравим втіленням політичного та економічного партнерства. Вона уособлює останній етап у процесі оформлення Європи як єдиного соціокультурного простору, який розпочався після закінчення Другої світової війни з метою зміцнення миру та економічного процвітання. Дослідження євроінтеграції залишається актуальним не лише з гносеологічної точки зору, практичної необхідності вивчення політичного, економічного та культурного устрою сучасної Європи, а й має концептуальне значення, оскільки дозволяє виявити закономірності розвитку міжнародної інтеграції у світових масштабах. Метою статті є дослідження концепту Європи в комплексному поєднанні із висвітленням сучасних теоретика-- методологічних підходів у дослідженні інтеграційних процесів на теренах Європи. Основний інструментарій наукового доробку складають системний, порівняльний та історичний методи. У роботі розглянуті ідейні основи, ключові теоретико-методологічні підходи та сучасні моделі євроінтеграції. Досліджено комплексний характер інтеграційних процесів. європейська інтеграція міжнародний
Ключові слова: інтеграція, євроінтеграція, ЄС, функціоналізм, неофункціоналізм, об'єднана Європа, Європа змінних геометрій.
Інтеграція в усіх регіонах світу є однією з провідних тенденцій сучасного світового цивілізаційного розвитку. Починаючи з другої половини ХХ століття особливо активно даний процес посилюється між країнами Західної Європи. Вивчення питань розвитку інтеграційних процесів у Європейському регіоні є актуальним не лише з точки зору практичної необхідності пізнання сучасного світу та політичного простору зокрема, а й має концептуальне значення, оскільки дозволяє виявити та дослідити вітчизняним та зарубіжним вчених закономірності розвитку міжнародної інтеграції у світових масштабах.
Більшість наукових праць вітчизняних дослідників присвячено окремим аспектам вивчення євроінтеграційних процесів. Науковці зосереджують увагу на конкретних підходах та методах, або ж акцентують увагу на певному історичному періоді формування концепцій. З точки зору автора, динамічні зміни на міжнародному просторі потребують додаткових комплексних досліджень моделей інтеграції. Серед українських науковців, праці яких вирізняються особливою актуальністю з огляду на обрану тему, можна зазначити наступних: В. Бондаренка та Ф. Ващука (дослідження філософського підґрунтя інтеграційних процесів), В. Копійка і Т Шинкаренко (вивчення етапів становлення ЄС як організації), Ю. Седляр, О. Львової та А. Омельченка (окреслення ідейних основ євроінтеграції), О. Кравченка (аналіз зовнішньої політики ЄС та підходів щодо її формування) та інших дослідників.
Метою нашої статті є дослідження концепту Європи в комплексному поєднанні із висвітленням сучасних теоретико-методологічних підходів у дослідженні інтеграційних процесів, зокрема на теренах Європи.
У науково-політичній літературі існує значна кількість дефініцій терміна «інтеграція», який з'явився (як і сам процес інтеграції) в 20-х рр. минулого століття, і ототожнювався з «вченням про інтеграцію». Його родоначальниками були німецькі вчені Р. Шмед, Х. Кельзен і Д. Шіндлер [1].
Перш за все, інтеграція (від лат. integro або integrace - відновлення, об'єднання в єдине ціле, структурування, вдосконалення) - це процес і результат взаємодії, зближення та об'єднання будь-яких частин, елементів країн, їх економік, культур, соціальних і політичних груп, партій, рухів, організацій тощо. Окрім того, вона є сукупністю політичних процесів, спрямованих на консолідацію, злиття суспільних, політичних, військових, економічних структур або етносів у рамках однієї чи кількох держав з метою протидії деструктивним чинникам [2, с. 114].
З нашої точки зору, інтеграція являє собою цілісність міжнародного простору; структурованість суспільно- політичних, економічних та культурних відносин; створення нових суспільно-політичних спільнот шляхом злиття соціумів та владних структур; розробка спільних політик різного рівня в усіх сферах життєдіяльності держав.
Окрім вищезазначеного, інтеграцію слід розмежовувати на глобальну та регіональну, оскільки «інтеграція як процес» має світові масштаби, а «інтеграція як відносини» формується як регіональний стан [3, с. 121]. Аналогічний підхід підтримує російська дослідниця І. Сорокіна [1], яка розглядає дві ключові характеристики інтеграції. Науковець визначає її як соціальний процес утворення унітарної системи з окремих складових частин або елементів. Цілісність системи завжди залишається більшою, ніж сума її частин. Також, І. Сорокіна розглядає інтеграцію як лояльність стосовно нових учасників процесу об'єднання або доручення до створеної спільноти, і окреслення необхідних меж влади.
Автор вважає, що найбільш важливою ознакою політичної інтеграціє є готовність віддати частину свого суверенітету на користь формування наднаціональних органів (наприклад, спільного уряду), який міг би ефективно приймати рішення стосовно формування спільного зовнішньополітичного курсу держав- членів об'єднання. З цього слідує, що інтегративні процеси можуть стосуватися лише раніше самостійних і незалежних політичних або економічних суб'єктів, що мали до моменту «злиття» власний напрямок розвитку.
Про важливість формування наднаціональних органів пише професор Ч. Пентланд у роботі «Міжнародна теорія та європейська інтеграція». Канадський дослідник кінцевою метою інтеграції вбачає створення наднаціональної держави відповідно до принципів централізації і передачі політичних повноважень на найвищий рівень [4, с. 147].
Згідно позиції опонентів, інтеграція призводить до нівелювання ідентичності нації. Проте, з точки зору професора Вашингтонського університету Дж. Кепорасо, інтеграційні процеси в ЄС свідчать про піднесення особливостей культури кожної нації та підвищення вірогідності ефективного розв'язання спільних питань [5, с. 135].
Інтеграційні процеси є наслідком усвідомлення людством необхідності спільного протистояння міжнародним проблемам сучасності та взаємодопомоги у розвитку світової цивілізації. Проте, інтеграція може призвести до конфліктів різних соціально-політичних сил як на внутрішньодержавному рівні, так і на міжнародній арені.
Українські дослідники В. Бондаренко і Ф. Ващук звертають увагу на комплексний характер інтеграційних процесів, який включає «взаємопроникнення і переплетіння національних виробничих процесів; широкий розвиток між народної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці, техніці на основі найбільш прогресивних їх форм; глибокі структурні зрушення в економічних системах країн-учасниць; необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розроблення скоординованої економічної стратегії та політики; регіональність територіальних масштабів» [6, с. 13]. Таким чином, інтеграція як процес може бути охарактеризована в різних аспектах, що включають, перш за все, політико-правові та економічні.
У теорії міжнародних відносин існують наступні підходи до визначення сутності інтеграційних процесів. Інтегрально-державницький підхід відносить інтеграцію до сфери створення новітніх структур та регулювання взаємовідносин між державами на основі інституціоналізації самих міждержавних відносин. Економіко-географічний - акцентує увагу на інтеграції як природному процесі розвитку співробітництва між країнами однієї географічної зони. Інституціонально- управлінський - ототожнює інтеграцію з процесом створення наднаціональних органів, що супроводжується зменшенням ролі національних органів у прийнятті рішень. Функціонально-макроекономічний підхід Я. Тінбергена досліджує інтеграцію в аспекті розвитку світового господарства, визначаючи її як процес створення бажаної структури шляхом усунення штучних перепон ефективного функціонування суб'єктів господарської діяльності на основі уніфікації та координації всіх елементів цієї структури [6, с. 10-11].
Вітчизняні та зарубіжні вчені виділяють такі ключові види інтеграції:
1) за предметом - політична, економічна, науково- технічна інтеграція;
2) за географічним принципом - глобальна, регіональна, субрегіональна інтеграція;
3) за принципом розширення - «вшир» (збільшення кількості членів), «вглиб» (посилення інтеграційних процесів серед учасників) [7, с. 151].
Повертаючись на регіональний рівень, можна виділити декілька етапів розвитку європейських інтеграційних процесів:
1) початковий етап (1951-1957 рр.), що пов'язаний із заснуванням Європейського співтовариства вугілля і сталі (ЄСВС);
2) перехідний етап європейської інтеграції (1958-1969 рр.), який характеризується інтеграцією у ринковій сфері та регулюванням сільського господарства;
3) перше розширення Європейського Співтовариства (1969-1973 рр.) за рахунок вступу Великобританії, Данії, Ірландії;
4) послаблення євроінтеграційних процесів (1973-1984 рр.) за умов економічної та фінансової кризи;
5) активізація європейських інтеграційних процесів (1985-1992 рр.), що пов'язана із завершенням формування єдиного внутрішнього ринку;
6) новітній етап (90-ті рр. ХХ ст.), який розпочався із заснування Європейського Союзу через підписання Маастрихтського договору;
7) реформування ЄС (2000-2008 рр.), пов'язане із розширенням організації у 2005 р. за рахунок країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) [8, с. 12].
На думку автора, можна виокремити сучасний етап, що характеризується не розширенням за рахунок вступу нових членів, але поглибленням інтеграційних процесів у військово-оборонній та економічній сферах.
Європа як концепт вже давно стала предметом інтенсивних теоретичних дискусій та емпіричних досліджень. В основі соціокультурної близькості її народів лежить спільний історичний розвиток під заступництвом Римської Церкви. Європа являла собою «культурне ціле» з єдиною мовою, якою слугувала латинь, істотно розвиненою регіональною торгівлею, спільною валютою - золотом, і навіть з єдиною зовнішньою політикою і стратегічними військовими цілями [9, с. 77]. Ідея єдиної Європи являє собою соціальний конструкт, сутність якого змінювалася протягом століть. На думку Ж.-Б. Дюрозеля, Європа уособлює «конструкт розуму» [10, с. 21]. Дану позицію підтримує Д. Лоуенталь, переконаний у тому, що Європа завжди являла собою скоріш ментальну, аніж географічну або соціальну конструкцію [11, с. 314].
З нашої точки зору, вивчення її ідейних основ є одним із ключів до розуміння суті, цілей та механізмів здійснення, оскільки дає можливість визначити, що саме об'єднує країни на шляху до формування єдиної надструктури і які її перспективи. До таких ідейних засад можна зарахувати наступні [12].
Належність держав-членів до однієї європейської цивілізації. Європа - це один з яскравих прикладів того, як географічні рамки збігаються з цивілізаційними, в межах яких сформувалися спільні цінності - основні принципи облаштування суспільства і держави. До числа цивілізаційних особливостей Європи, які сформувалися історично, дослідники відносять особистісну свободу, раціоналістичний індивідуалізм, верховенство закону і рівність перед ним усіх громадян, принципи та інститути приватної власності, інтенсивний спосіб ведення господарства, культуру розумного компромісу й солідарності, капіталізм, громадянське суспільство, політичну демократію, керівний клас суспільства з відповідним рівнем відповідальності [13, с. 21]. Саме такий підхід, у результаті, дозволив окреслити основоположні принципи функціонування самого Європейського Союзу М. Емерсону, старшому співробітнику Центру з вивчення європейської політики в Брюсселі, серед яких він позначив 10 найважливіших: демократія і права людини, загальна юридична основа для чотирьох свобод (єдиного економічного ринку, простору для вільного пересування, проживання та зайнятості населення громадян ЄС), соціальна модель, багатонаціональний характер суспільства, заперечення націоналізму, світський мультикультурний підхід, антитоталітарізм і антимілітаризм, багатобічний підхід у міжнародній політиці та внутрішньоєвропейських справах, багатоярусне управління в поєднанні з відкритістю для всіх європейських демократій, гнучкість кордонів ЄС без жорсткого поділу на «своїх» і «чужих» [14].
Наявність домінуючою релігії - християнства. У першу чергу, мова йде про католицьку віру, враховуючи той факт, що з шести країн - засновниць в 1952 р. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) - Франції, Італії, Бельгії, Люксембургу, Німеччини, Нідерландів - перші чотири є суто католицькими країнами, а в Німеччині (представлену на той час тільки своєю «західною» частиною) католицьку релігію сповідує значна кількість населення [15, с. 344].
Більше того, батьки-засновники європейського інтеграційного процесу - А. де Гаспері, Р Шуман і К. Аденауер були глибоко віруючими католиками, які виступали проти фашизму і націоналізму. Тому, на противагу звеличення однієї конкретної нації католики пропонували ідеї однієї батьківщини - Європи.
Загальне прагнення до підтримки миру і стабільності серед європейських націй. Обидві світові війни завдали не тільки значних матеріальних збитків державам Європи, а й внесли моральну дестабілізацію, що, тим не менш, дало імпульс для пошуків шляхів консолідації зусиль з метою відновлення післявоєнного світу.
Більше того, однією з причин занепокоєння для європейських політиків стала революція в Росії, і швидкі темпи її індустріалізації на тлі економічної кризи в Європі. Найбільш активну роль у пропаганді ідеї «об'єднаної Європи», що являла собою скасування митних кордонів з метою зміцнення економік країн, подолання аграрної кризи і безробіття, в післяверсальській Європі зіграв «пан'європейський союз», заснований в 1923 р. австрійським графом Р. Куденхове-Калергі, який дав поштовх євроінтеграційним процесам з 1951 р. [16].
Вивчаючи розвиток процесу європейської інтеграції, неможливо розглядати в його рамках будь-якої ідеї об'єднання Європи, яка коли-небудь виникала в різних місцях континенту, в різний час, у різних соціально- економічних і політичних умовах окремо.
Європейська інтеграція в сучасному розумінні - це ідея ХХ століття, яка набула широкого розголосу і стала предметом серйозного обговорення в політичних та громадських колах європейських країн. У цей період такі науковці, як Ж. Монне, П.-А. Спаак та інші, зазначали, що для європейців «європеїзм» є найконструктивнішою ідеєю століття, а логіка потребує від них об'єднання зусиль, досвіду, енергії, навичок у спільних інтересах. З часів утворення «пан'європейського союзу» вимальовуються дві пріоритетні моделі формування інтеграційних процесів:
1) конфедерація з міждержавними органами управління (у міжнародно-політичній науці визначається ще і як «реалістична модель»);
2) федерація, на основі інтернаціонального уряду (ідеологом - французький соціаліст Л. Блюм).
Обидві моделі об'єднано в одну з першочергових традиційних концепцій євроінтеграції - федералізм. Даний напрям, представниками якого були А. Дандрьо, А. Спінеллі, Р. Куденхове-Калергі, використовував ідею інтеграції як ідею відродження цілісної Європи на засадах економічної, політичної та безпекової стабільності наднаціонального характеру. В основі теорії федералізму полягає прагнення знайти ефективний механізм міждержавної взаємодії на базі створення федерації чи конфедерації з одночасним поєднанням відносної самостійності держав та централізованої форми управляння інтеграційним об'єднанням як певною системою.
Окрім того, існують й інші концепції, серед яких: функціоналізм та неофункціоналізм. Метою концепції функціоналізму, яка ґрунтується на доктрині Д. Мітрані про «глобальний світ», є подолання обмеженості (замкнутості) національної державності через створення єдиних засад секторального співробітництва і утворення наднаціональних структур. Прикладами практичної реалізації даного підходу стали Декларація Р Шумана (1950 р.) та Договір про Європейські співтовариства вугілля і сталі (1951 р.) - елементи функціоналізму щодо галузевої обмеженості європейського співтовариства.
Що ж стосується неофункціоналізму, основоположником якого став американець Е. Хаас, одним з напрямків дослідження якого стала гіпотеза про закономірність розвитку галузевого співробітництва в політичний союз, то сутність даної концепції полягає у взаємодії інституціональної системи європейських співтовариств і національних акторів, наслідком чого є механізм «spill-over» (якісного стрибка), за допомогою якого описується рушійна сила процесу інтеграції.
Вітчизняні дослідники окреслюють три етапи «якісного стрибка»:
1) функціональний (поступове розширення інтеграції від одного сектора до іншого);
2) політичний (осмислення національними акторами переваг інтеграційного процесу);
3) «культивований» або «cultivated» (передача Європейському економічному співтовариству (ЄЕС) все нових компетенцій і реорганізації форм та порядку прийняття рішень на інтеграційному рівні).
Слід зазначити, що серед традиційних концепцій існує також концепція «модернізованого» неофункціоналізму. На відміну від функціоналізму який проголошував поступовий відхід від політизації міжнародних відносин, федералістичних теорій, які визнають наявність прямо вираженої політичної волі до об'єднання, і неофункціоналізму який визнавав державність як майбутнє інтеграції, він запроваджує гіпотезу про багатоваріантність кінцевого розвитку європейської інтеграції [17, с. 43].
Порівнюючи традиційні концепції, звернемо увагу на те, що неофункціоналізм, на відміну від функціоналізму, більше наголошує на результаті та використанні політичної волі (політичних зусиль) задля формування структури інтегрованого суспільства. Проте найголовніша відмінність неофунціоналізму стосується тези про те, що інтеграція може спричинити неочікуваний або небажаний ефект від прийнятих інтеграційних рішень, що створює феномен «перетікання», коли інтеграційний процес, який розпочався в одній сфері, поступово поширюється («перетікає») на решту сфер, що розширює межі та інтенсивність інтеграції. Функціональне «перетікання» виникає завдяки взаємозалежній природі сучасних економік, що унеможливлює обмеження інтеграції окремими секторами економіки, спричиняючи інтеграції в суміжних галузях і появу нових політичних, економічних і соціальних сил; політичне «перетікання» є наслідком економічної інтеграції: розвиток функціональних економічних зв'язків зумовлює посилення наднаціональних органів, які перебирають на себе деякі функції політичного контролю.
Окрім вищезазначених теорій, дослідники міжнародних відносин виокремлюють також транзакціоналізм, або теорію комунікацій, яка пояснює інтеграцію як процеси об'єднання активними комунікаційними зв'язками між ними (прихильники цієї концепції вважають, що в конкурентній боротьбі відстояти свої інтереси державі набагато простіше у союзі з іншими країнами, який залежить від рівня комунікації між учасниками, від кількості різноманітних зв'язків у суспільстві (транзакцій), за допомогою яких буде формуватися почуття спільноти та довіри) та інтерговернменталізм, або міжурядовий підхід, який сформулювався в 60-ті роки ХХ ст. і вважає основою інтеграційного процесу активну взаємодію національних держав, яку здійснюють національні уряди (основоположником теорії є американський дослідник С. Хоффман, який у своїх працях переконливо доводив, що національна держава не відмирає, а навпаки дає основу майбутньому європейської інтеграції).
Особливий інтерес у контексті проблеми розширення Європейського співтовариства викликає запропонований А. Моравчиком «ліберальний міжурядовий підхід». Окрім раціонального визначення державної поведінки та домінування міжурядового характеру, дослідник важливе значення приділяє концепції формування національних інтересів, які, на його думку, визначаються в значній мірі внутрішньополітичними силами. Саме інтереси національних держав впливають на характер, інтенсивність та напрямок міждержавного співробітництва [18, с. 42].
До сучасних, більш компромісних, інтеграційних стратегій, яких нараховується загалом близько 30 належить концепція «Європи змінних геометрій», автори якої концентруються на розробці практичних шляхів та методів реалізації регіональних інтеграційних процесів. Зазначена концепція має таку структуру (проекти) [19]:
1) «Європа різних швидкостей» («Дво- та Багатошвидкісна Європа») (автори К. Ламмерс і В. Шобле). Даний термін, який уперше з'явився в «звіті Тіндеманса» (1975 р.), окреслює ситуацію, коли не всі держави-члени можуть або хочуть в однаковому темпі просуватися до інтеграції у певних сферах;
2) «Карткова Європа» (автор Дж. Мейджор), або «Europe а la carte» [20, c. 5], являє собою сектор конкретних функціональних режимів, які повністю базуються на механізмі міжурядового прийняття рішень. Кожна країна може приєднатися до конкретного режиму, який її цікавить, і лише члени режиму можуть брати участь у процесі прийняття рішень. Таким чином, необхідність у фіксованому повноправному членстві в ЄС зникає.
Режими співпраці формуються за межами загальних договорів;
3) «Європа концентричних кіл» (автори Е. Балладюр і Ж. Делор, 1989 р.) є концепцією, яка передбачає дедалі вищий рівень інтеграції у напрямі «центру» Євроспільноти. Мова йде про країни Європейської асоціації вільної торгівлі, наближені до ЄС у економічному і правовому плані. Тобто те, що країни ЄС являють собою після створення політичного союзу, спільного ринку та економічного й валютного союзів. Зовнішнє коло утворюють країни, асоційовані з ЄС, які претендують на повноправне членство. Четверте, найширше коло - це країни - члени ОБСЄ як спільний простір європейського співробітництва [21]. Дана концепція переплітається з теоріями «Ядра Європи», яке формується країнами «центру», та «Авангардної Європи», що передбачає союз, утворений передовими державами-членами хоча б двох ключових об'єднань. З точки зору автора, зазначений ряд концепцій не являють собою приклад демократичних систем, проте відзначають можливість стійкого союзу.
Підводячи підсумки, необхідно наголосити на доцільності здійснення теоретико-методологічних досліджень та аналізі інтеграційних процесів на європейському просторі, оскільки фактор євроінтеграції ґрунтовно впливає на систему міжнародних відносин. Основою розвитку ЄС в минулому та на сучасному етапі залишається оптимальне поєднання політичного, економічного і соціального прогресу, що відображається в європейських традиційних та новітніх теоріях інтеграції. Однак, сам процес інтеграції часто випереджає теоретичні напрацювання, тому важливою залишається необхідність подальшого створення концептуальних моделей ефективної інтеграції, методології аналізу та оцінки інтеграційних процесів за всіма рівнями та галузями їх реалізації.
Список використаних джерел
1. Сорокина И. Теоретические основы понятия «интеграция» и принципы ее осуществления [Електронний ресурс] / И. Сорокина // Менеджмент в России и за рубежом. - 2008. - №2. - Режим доступу: http://www.mevriz.ru/articles/2008/2/4931.html
2. Політологічний енциклопедичний словник: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
3. Булатова Е. Развитие межрегионального сотрудничества как основы интеграции / E. Булатова. - Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ, 2004.
4. Pentland C. International Theory and European Integration /
5. Pentland. - London: Faber and Faber, 1973. - 283 p.
6. James A. Caporaso. Theory and method in study of international integration / J. A. Caporaso // International organization. - 1971. - №25. - 228 р.
7. Філософія інтеграції: Монографія / За заг. ред. В. Бондаренка, Ф. Ващука. - Ужгород: ЗакДУ 2011. - 544 с. - (Серія «Євроінтеграція: український вимір»; Вип.18).
8. Международные отношения: социологические подходы / под ред. П. Цыганкова. - М., 1998. - 320 с.
9. Костенко А. Інтеграція України до Європейського Союзу: суперечності та шляхи їх розв'язання [Текст]: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Костенко Андріана Миколаївна; ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т». - Ужгород, 2009. - 209 с.
10. Иноземцев В., Кузнецова Е. Возращение Европы /
11. В. Иноземцев, Е. Кузнецова. - М.: «Интердиалект+», 2002. - 164 с.
12. Traush G. Consciousness of European Identity after 1945 / G. Traush // In T. Jansen (ed.) Reflections on European Identity. - European Commission Forward Studies Unit: Working Paper. - 1999. - P.21-26.
13. Lowenthal D. European Identity: An Emerging Concept /
14. Lowenthal // Australian Journal of Politics and History. - 2000. - Vol.46. - №3. - P.314-321.
15. Львова О. Ідейні засади європейської інтеграції / О. Львова // Наукові записки НаУКМА. Політичні науки. - 2008. - Т.82. -
16. С.50-53.
17. Книга А., Пархаев Н. Европейская интеграция / А. Книга,
18. Пархаев. - Барнаул: Изд-во АлтГТУ, 2004. - 124 с.
19. Емерсон М. Екзистенціальна дилема Європи [Електронний ресурс] / М. Емерсон // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2007. - №50. - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n50texts/ emerson.htm
20. Омельченко А. Ідейна база євроінтеграційних процесів середини ХХ століття / А. Омельченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2012. - Вип. XXXII. - С.341-346.
21. Седляр Ю. Інтеграційні процеси в Європі у ХХ ст.: ідейні засади та механізми реалізації [Електронний ресурс] / Ю. Седляр // Чорноморський державний університет імені П. Могили. - Режим доступу: http://lib.chdu.edu.Ua/pdf/ukrpolituk/3/39.pdf
22. Кравченко О. Еволюція становлення і перспективи спільної зовнішньої політики ЄС: концептуальний і регулятивний аспекти: дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Олександр Петрович Кравченко / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2007. - 206 с.
23. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення / В. Копійка, Т. Шинкаренко. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. - 448 с.
24. Копійка В. Концепції та доктрини європейської єдності в останній третині ХХ сторіччя / В. Копійка // Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. - К., 2002. - С.8-74.
25. Holzinger K., Schimmelfennig F. Differentiated Integration
26. in the European Union Many Concepts, Sparse Theory, Few Data [Електронний ресурс] / K. Holzinger, F. Schimmelfennig // ETH Zurich. - Режим доступу: http://www.eup.ethz.ch/people/
27. schimmelfennig/publications/12_JEPP_Differentiated_Integration_in_ the_European_Union.pdf
28. Кіш Є. Пошуки теоретичних моделей європейської інтеграції / Є. Кіш // Політичний менеджмент. - 2004. - №6 (9). - 103-114.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність інтеграційних процесів, основні аспекти їх виникнення та розвитку у країнах СНД, актуальність та напрямки реалізації на сучасному етапі. Оцінка динаміки даних процесів, головні проблеми та перспективи їх подальшого розвитку, роль і значення.
контрольная работа [79,2 K], добавлен 21.11.2013Дослідження впливу методів та елементів арт-педагогіки на процес соціальної інтеграції дітей з синдромом Дауна. Створення умов гармонійного розвитку особистості дитини з відхиленнями. Особливості процесу соціальної інтеграції дитини з синдромом Дауна.
статья [53,0 K], добавлен 13.11.2017Поняття, структура і функції політичної системи. Основні ознаки, функції, генезис політичних партій. Тенденції розвитку партій і партійних систем в країнах Західної Європи та США на сучасному етапі. Етапи правового розвитку російської багатопартійності.
дипломная работа [85,2 K], добавлен 04.02.2012Дослідження процесу вивчення політичного лідерства як найважливішого і найскладнішого феноменів. Традиційний, харизматичний, бюрократичний, неформальний лідери. Проблема авторитету політика, методологія підходів до психологічних, соціальних процесів.
реферат [18,9 K], добавлен 10.03.2010Дослідження механізму колективного управління Європейського Союзу, використання об'єднуючого фактора європейської ідентичності та наднаціонального характеру інтеграції. Вирішення питання несумісності наднаціональності міжнародних організацій в ЄС.
статья [47,3 K], добавлен 11.09.2017Відстеження процесів колективної ідентифікації суспільства на території сучасної України. Принципи формування системи ієрархії ідентитетів української національної єдності, опис її характерних особливостей в контексті сучасних світових тенденцій.
курсовая работа [754,5 K], добавлен 09.02.2011Огляд основних громадсько-політичних джерел та каналів формування і оновлення місцевих еліт у постсоціалістичний період. Спільні характеристики цього процесу для регіону Центрально-Східної Європи та особливості окремих країн (Польща, Чехія, Словаччина).
статья [43,1 K], добавлен 20.08.2013Тенденції розвитку двостороннього стратегічного українсько-американського партнерства в контексті долучення України до інтеграційних процесів з Євросоюзом. Міжурядове співробітництво в дипломатичній, економічній та військовій підтримці України США.
статья [31,9 K], добавлен 11.09.2017Сутність і зміст політичного лідерства, історія його виникнення та розвитку, значення в сучасному суспільстві. Основні типи лідерства за М. Вебером, їх відмінні ознаки та особливості. Авторитарні лідери та демократи, їх підходи до влади та суспільства.
презентация [560,4 K], добавлен 03.01.2011Глобалізація як один з провідних процесів світового розвитку. Сучасні тенденції світового розвитку у контексті глобалізації. Поняття та сутність глобальної політики. Глобальні соціально-економічні проблеми. Характеристики глобальних проблем людства.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 12.06.2010Соціокультурні та ідейні витоки інституту соціальної держави, її значення та роль в сучасних умовах. Особливості концепції держави в контексті європейської традиції природного права, дотримання прав особи та взаємовідносин з громадянським суспільством.
реферат [25,3 K], добавлен 20.09.2010Визначення теоретичної основи та методологічного інструментарію аналізу впливу партій на політичні пріоритети місцевих еліт в постсоціалістичних суспільствах Центральної та Східної Європи. Проблеми становлення та еволюції партій та партійних систем.
статья [42,5 K], добавлен 20.08.2013Історія розвитку ідей про об'єднання Європи та будівництво європейського співтовариства. Особливості політики, структурний склад, цілі Євросоюзу. Склад, привілеї, основні питання Європарламенту. Критерії асоційованого членства в ЄС для інших держав.
научная работа [35,2 K], добавлен 17.01.2010Значення парламентської демократії на сучасному етапі розвитку політико-правових процесів. Місце парламентських фракцій в системі демократичних інституцій, їх нормативно-правове регулювання. Аспекти діяльності найбільших фракцій вітчизняного парламенту.
курсовая работа [109,7 K], добавлен 15.06.2016Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом як важливий крок на шляху української інтеграції до європейської спільноти. Проблеми сприяння торгівлі у світовому досвіді та послуги транспорту на етапі формування ЗВТ Україна-Європейський Союз.
реферат [52,1 K], добавлен 30.03.2014Суспільно-політична ситуація у Чехословаччині напередодні Мюнхенської трагедії. Оцінка політичних процесів суспільного розвитку держави. Особливості етнонаціональної ситуації в країні. Характеристика впливу німецького чинника на державотворчі процеси.
дипломная работа [131,3 K], добавлен 03.11.2010Інституціональні ознаки парламентаризму як складової суспільно-політичного розвитку. Сутність поняття політичний інститут. Основні підходи до його визначення. Характерні ознаки парламентаризму в "перехідних" політичних системах та в розвинутих країнах.
курсовая работа [64,3 K], добавлен 06.10.2014Методологічні та теоретико-концептуальні аспекти дослідження політичної системи Перу. Від військової диктатури до демократії. Вивчення чинників та факторів які впливають на швидке подолання трансформаційного переходу до демократії та багатопартійності.
курсовая работа [475,3 K], добавлен 23.06.2011Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень. Специфіка політичного аналізу, когнітивне картування. Контент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів. Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 11.12.2010Формування європейської ідентичності. Логіка розвитку наднаціональної ідентичності, форматування європейської ідентичності в умовах кардинального перевлаштування геополітичного порядку. Створення наднаціонального символічного простору Європейського Союзу.
статья [49,1 K], добавлен 11.09.2017
