Роль та вплив "русинського фактора" в процесі інформаційної агресії Росії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У сучасних умовах русинський рух виступає важливим політичним чинником не тільки в Закарпатті, але й в Україні. З кожним роком русинське питання дедалі більше виходить за рамки етнічних відносин і розглядається як політиками та громадськими діячами, так і науковцями у суспільно-політичній площині. Зважаючи на політизацію подібних процесів, виникає об'єктивна потреба їх вивчення для розуміння основних тенденцій та викликів у цій сфері.

Актуальність цієї проблематики обумовлена необхідністю теоретичного осмислення використання «русинського фактора» російськими пропагандистами при реалізації стратегії інформаційної агресії проти України.

Дуже часто як науковці та експерти, так і громадські діячі та політики концентрують свою увагу на інформаційній політиці Кремля щодо подій у зоні АТО. Однак модерні реалії свідчать, що політичні плани російської влади є набагато ширшими і не обмежуються суто агресією на Донбасі, а поширюються і на інші українські регіони. Зокрема, суттєве місце в антиукраїнській стратегії Москви посідає Закарпаття, що підтверджується численними сюжетами, публікаціями та повідомленнями, які фігурували (і продовжують фігурувати) в російських ЗМІ. Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію, в якій перебуває Україна, а саме -- воєнно-інформаційного тиску з боку Росії, мас-медіа відіграють визначальну роль у цих процесах. русинський пропаганда поліетнічний дестабілізуючий

Враховуючи географічне розміщення Закарпатської області (йдеться насамперед про її віддаленість від російського кордону), Кремль не має можливості безпосередньо впливати на суспільно-політичну ситуацію в регіоні, тобто розміщувати там регулярні війська, вводити туди загони найманців, направляти «гуманітарні конвої» (на відміну від того ж Донбасу). Це обумовлює латентний характер російської політики, що ґрунтується на теорії інформаційної війни. Така стратегія дозволяє дистанційно розхитувати і без того нестабільну область.

Аналізуючи політичний ландшафт Закарпаття, можна дійти висновку, що двома основними дестабілізуючими факторами тут є, по-перше, поліетнічний склад місцевого населення, по-друге, міжусобні конфлікти місцевих кланів та угруповань. Щодо першого фактора, то протягом усього часу незалежності України усі проблемні нюанси були пов'язані із русинсько-угорським питанням. При цьому, якщо інтереси угорської меншини традиційно підтримує Будапешт, то підтримка русинських груп надходить саме від Росії.

Сьогодні Кремль часто оперує «русинським питанням» у своїй стратегії гібридної війни з метою посилення свого згубного впливу на інформаційний простір України. В першу чергу російські пропагандисти використовують його як інструмент дискредитації України і перед російською та українською, і перед європейською громадськістю. Політична вага цього питання для Росії не є настільки значущою, як, до прикладу, інформаційна політика в Криму та на Донбасі, однак часто використовується російським керівництвом.

Кремль за допомогою використання подібних засобів інформаційної агресії формує своєрідну «порохову бочку» на західному кордоні України, яку в перспективі можна «підірвати» і створити ще один проблемний регіон. Безумовно, поки що про повторення східноукраїнського сценарію в Закарпатській області говорити важко, але основа для майбутнього конфлікту вже закладається.

Факт того, що російське керівництво приділяє увагу інформаційній підтримці русинського руху в Закарпатській області, підтверджується конкретними статистичними даними. Говорячи про аналітичні висновки щодо ролі Закарпаття в інформаційній політиці Кремля, слід спиратися на якісне вивчення контенту російських мас-медіа. Так, при вивченні результатів кількісно-якісного контент-аналізу одного з провідних російських ЗМІ -- інформаційного агентства «ТАСС» (яке, згідно з рейтингом, представленим інститутом «Медіалогії», є найбільш цитованим серед інших інформагентств РФ) можна зрозуміти реальний зміст інформаційної політики Росії в Закарпатті.

«ТАСС» за період з березня 2014 року до червня 2016 року подало на розгляд громадськості 105 документів, присвячених висвітленню подій у Закарпатській області, де слово «Закарпаття» зустрічалось 400 разів; відповідно, 12 документів були присвячені русинському питанню і в них 89 разів було згадано слово «русини».

Сьогодні можна виділити такі елементи «русинського фактора» в контексті російської пропаганди.

1. Ідея автономізації Закарпаття. Одним із найпопулярніших гасел русинських організацій, яке, втім, характерне і для багатьох інших об'єднань та груп, є ідея надання Закарпатській області автономного статусу. Хоча варто відзначити той факт, що найбільш радикальні представники русинського руху виступають за незалежність так званої «Подкарпатської Русі» і вважають, що Закарпаття зможе існувати як незалежна держава окремо від України. Брак потужної сировинної бази та великої промисловості, на думку лідерів русинських сепаратистів, повинен компенсуватися туристичною галуззю та ймовірним зацікавленням регіоном із боку іноземних держав (Закарпаття ще напередодні Другої світової війни розглядалося як ідеальне місце для розміщення військових баз).

2. «Неврахований»референдум 1991 року. Цей елемент прямо пов'язаний з попереднім, оскільки русинські організації часто апелюють до результатів референдуму 1991 року, коли близько 80 % населення регіону висловилося за надання Закарпатській області самоврядного (автономного) статусу, хоча і проведення самого плебісциту, і підрахунок голосів досі викликають багато суперечностей;

3. Неврахування інтересів та прав русинів при реалізації державної політики у сфері етнонаціональних відносин. Ідеться насамперед про відстоювання русинськими групами розширення етнічних та культурних прав русинів, припинення їх утисків. Цей інформаційний імпульс активно пропагується російськими ЗМІ для представлення українського уряду як такого, що «не хоче чути регіони».

Використовуючи усі перераховані вище елементи, Москва має на меті розхитати політичну ситуацію на Закарпатті. Однак, на відміну від Донбасу, в Закарпатській області основний акцент робиться на етнічному та інформаційному факторах: етнічний фактор -- це використання активності етнічних меншин (насамперед русинської); інформаційний -- розповсюдження необхідної інформації в суспільстві.

Експерт у сфері інформаційної безпеки (Центр військово-політичних досліджень) та активний учасник неурядової ініціативи «Інформаційний опір» (рос. -- «Информационное сопротивление») В. Гусаров вважає, що за більш ніж двадцять років Москва посилено формує думку про спільне історичне коріння русинів Західної України і Росії. З цією метою в населених пунктах Закарпаття створені проросійські громадські організації та рухи, які отримують грантову допомогу від Кремля. Експерт прогнозує, що «русинський уряд у вигнанні», який очолює кремлівська маріонетка П. Гецко, в перспективі може бути використано Росією як політична технологія для створення конфліктної ситуації в регіоні з подальшим уведенням «миротворчих сил» РФ. Подібні сценарії розвитку подій співвідносяться з доповіддю начальника російського Генштабу В. Герасимова (2013) про гібридний характер сучасної війни, а також виходять з Військової доктрини РФ (2014) і Стратегії національної безпеки РФ (2015).

Крім того, сьогодні можна сміливо стверджувати, що існує ціла низка підтверджень порушення системності в галузі інформаційної безпеки Закарпатського регіону. Серед них можна виокремлювати такі: відсутність єдиного підходу щодо дослідження основних понять інформаційно-медійної безпеки; неготовність вітчизняного суспільства до стрімкого розвитку інформаційної сфери та інформаційно-комунікаційних технологій; наявність окремих незаповнених ніш у медіа-системі регіону та суспільства в цілому, які заповнюються інформацією іноземного походження.

За таких обставин, враховуючи принципи реалізації стратегії гібридної війни, цілком імовірною є подальша ескалація ілюзорного «українсько-русинського» конфлікту, причому з дедалі більшим акцентом на його регіональному аспекті. В такий спосіб Кремль намагатиметься розвинути проблему взаємодії Києва та місцевого населення, що, в свою чергу, може серйозно похитнути авторитет центральної влади в області. При досягненні агресивних цілей Росії на цьому напрямку поширення сепаратистських настроїв у проблемних регіонах України, зокрема в Закарпатті, є неминучим.

Таким чином, проблематика «русинського питання» сьогодні вже носить не тільки етнокультурний характер, а й перебуває у площині державних і навіть геополітичних відносин. Русинський рух є своєрідним важелем впливу на суспільно-владні відносини в Закарпатті і, разом із тим, часто виступає як інструмент розхитування політичної ситуації в регіоні. Це підтверджується тим, що в сучасній інформаційній агресії Росії проти української державності русини (їх культура, статус, проблеми та боротьба проти міфічних «утисків з боку Києва») займають важливе місце.

Враховуючи гостроту зазначеної проблеми, при використанні необхідних інформаційно-пропагандистських прийомів, можна суттєво дестабілізувати і без того хиткий політичний баланс у Закарпатті, чим, власне, і користуються Кремль та проросійські сили. Основними структурними елементами подібної стратегії є: ідея автономізації Закарпаття, «неврахований» референдум 1991-го року, неврахування інтересів та прав русинів при реалізації державної політики у сфері етнонаціональних відносин.

Очевидним є той факт, що наукові дослідження місця та ролі русинського руху Закарпаття в політичній системі України є вкрай важливими, особливо в умовах зовнішньої інформаційної агресії, коли завдяки використанню «фактора русинів» відбуваються різного роду провокативні дії та спекуляції. Актуальними і перспективними є подальші наукові розвідки в цьому напрямі, зокрема, щодо питань русинського сепаратизму, участі русинських організацій в соціально-політичному житті Закарпаття, місця русинського руху в етнополітичних процесах України.

Размещено на Allbest.ru