Збройні сили Франції та Великої Британії: відповідаючи на загрози в умовах фінансової кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Збройні сили Франції та Великої Британії: відповідаючи на загрози в умовах фінансової кризи

В.В. Кравченко

Анотації

У статті окреслені якісні та кількісні зміни в збройних силах Франції та Великої Британії відповідно до Білої книги з питань оборони та безпеки Франції 2013 р. та Стратегічного огляду оборони та безпеки Великої Британії 2015 р. Сучасні тенденції безпекової та оборонної політики в контексті протистояння новим асиметричним загрозам та викликам, що зумовлені агресивною політикою Росії та діяльністю радикальних ісламістських угруповань, вимагають нових підходів до побудови оборони провідних європейських акторів. Фінансові обмеження позначаються на спроможності двох держав адекватно реагувати на змінені реалії безпекового середовища.

Ключові слова: Велика Британія, Франція, збройні сили, оборона, безпека.

Kravchenko Valeriy

THE ARMED FORCES OF FRANCE AND THE UK: RESPOND TO THREATS IN THE CONDITIONS OF FINANCIAL CRISIS

Identified qualitative and quantitative changes in the armed forces of France and the UK according to the White book on defense and security of France 2013 and the Strategic review of defence and security of the United Kingdom 2015. Modern trends in security policy and defense in the context of opposition to new asymmetric threats and challenges, which are caused by the aggressive policy of Russia in the world, and the activities of radical Islamist groups call for new approaches to the construction of defence leading European actors. Financial constraints have an impact on the ability of the two States to respond adequately to the changed realities of the security environment.

Keywords: UK, France, armed forces, defense, security.

Франція та Велика Британія - провідні європейські військово-політичні актори. Обидві країни володіють ядерною зброєю, є активними членами Північноатлантичного альянсу. Велика Британія є вірним союзником США, історично перебуває в особливому партнерстві зі своїм заокеанським другом та відзначається істотною часткою євроскептицизму, який розповсюджується на європейські безпекові ініціативи. Натомість Франція, повернувшись до військової компоненти НАТО лише в 2009 р., не припиняє брати активну участь у розбудові автономної безпекової системи - Європейської політики безпеки та оборони ЄС. листопаді 2010 р. обидві країни, реагуючи на наслідки фінансової кризи, вирішили оптимізувати національний оборонний потенціал шляхом налагодження двостороннього формату галузевого співробітництва й підписали Ланкастерську угоду.

Ця стаття аналізує зміни, що відбулися у збройних силах Франції та Великої Британії відповідно до окреслених заходів у чинних фундаментальних оборонних документах обох країн - Білій книзі з питань оборони та безпеки Франції 2013 р. та Стратегічному огляді оборони та безпеки Великої Британії 2015 р. (далі - БВБВ. 2015). Обидві країни констатують зменшення фінансових можливостей для задоволення потреб технічного оновлення збройних сил у повному обсязі.

Фінансові обмеження

За традицією Біла книга з питань оборони та національної безпеки Франції є фундаментальним, глибинним документом, що розкриває суть існуючих викликів та загроз державі та прогнозує сталий розвиток воєнної політики на найближчу перспективу. Чинна редакція Білої книги видана29 квітня 2013 р. Вона реагує на зміни геостратегічного середовища та фінансові обмеження, що відбулися з часу підписання попередньої Білої книги у 2008 р.

Відповідно до Білої книги 2013 р., французькі військові амбіції обмежені економічною кризою та фінансовими проблемами Франції. У відсотках від ВВП сьогодні Франція витрачає на оборону дедалі менше коштів (у 1997 році військовий бюджет становив 2 % ВВП; у 2012-2013 рр. він зменшився з 1,7 до 1,5 %, щоправда, у 2014-2015-му - зріс до 1,9 %). Починаючи з 2013 р. щорічний оборонний бюджет був «заморожений» на позначці у 39 млрд євро. Проте президент Ф. Олланд у 2015 р. - з огляду на нові загрози - прийняв рішення про зменшення скорочення військовослужбовців з 25 тис. до 6,5 тис. осіб та збільшення оборонних видатків на 3,8 млрд євро протягом 2016-2019 рр. [1, 94].

Таким чином, Франція має третій найбільший за військовими витратами бюджет серед країн - членів НАТО (після США та Великої Британії). Але фактичний ризик для Парижа полягає не стільки в тому, у якому стані перебувають сучасні французькі війська, а швидше у баченні майбутнього держави. По суті, «заморожування» оборонного бюджету впродовж кількох років обернулося для французів екстенсивним розвитком галузі. Крім потреби оновлення технічного устаткування, значна частина оборонного бюджету наразі йде на підтримку обладнання, яке старішає [2]. Існує також велика потреба інвестицій у сектор військових досліджень, якщо Франція, як вона декларує, хоче залишатися високотехнологічною державою.

Велика Британія витрачає близько 35 млрд фунтів на рік на виплату загальної заборгованості, що приблизно становить суму, яку країна витрачає на оборону (36,4 млрд фунтів) [1, 151]. БОБЕ 2015, опублікований 23 листопада 2015 р., є свідомою спробою Лондона збалансувати зростаючі вимоги для забезпечення безпеки та оборони з курсом уряду на припинення відсоткових платежів за загальною заборгованістю та досягнення профіциту бюджету вже у 2019-2020 фінансових роках [3]. Такий раціональний фінансовий підхід до питань безпеки та оборони, що є досягненням політичної волі британців, має як сильні, так і слабкі сторони для ефективності імплементації чутливої політики безпеки та оборони.

Як і будь-який новий документ, що визначає довгострокову стратегію держави, БОБЕ 2015 передбачає залучення інвестицій в оборону. БОБЕ 2015 багато робить для збереження рівня витрат на оборону в 2 % ВВП (що є нормою для країн - членів НАТО) до 2020-2021 фінансових років. Багато що також було зроблено для задоволення потреби збільшити витрати на оборону в реальному вираженні щорічно за той самий період та надати «додаткових» 12 млрд фунтів фінансування, внаслідок чого інвестиційний бюджет на оборону зросте до 178 млрд фунтів протягом наступного десятиліття [4]. Ці ресурси мають бути спрямовані на вдосконалення потужностей розвідки, антитерористичну боротьбу та створення потенціалу для протистояння гібридній та кібернетичній війнам.

Водночас змінюється модель фінансування. Якщо порівняти модель оборонних видатків 2015 р. з аналогічною моделлю 2009 р., то перша включає як вартість таких коштовних статей видатків, як ядерне стримування, так і «інші», в основному невійськові, статті витрат: логістику, тренування тощо (традиційно включені до оборонного кошторису більшості країн - членів НАТО, але донедавна не включені до оборонного бюджету Великої Британії).

У 2009 р., за даними БІРЕІ, Велика Британія витрачала на оборону 58,1 млрд дол. США (що становило 2,5 % ВВП), маючи 9500 солдатів у Афганістані [5]. Як відомо, сьогодні країна не проводить активних воєнних кампаній за кордоном, натомість витрачає 60,5 млрд дол. США, що становить 2,2 % ВВП [6]. Проте, якщо рахувати видатки сектора безпеки та оборони за моделлю 2009 р., насправді обсяги фінансування становлять лише 1,9 % ВВП та мають тенденцію скорочення до 1,7 % до 2020 р.

У перспективі Велика Британія має додаткові кошти на закупівлю військового устаткування із Фонду спільної безпеки (резервний фонд бюджету на випадок надзвичайної ситуації), що становлять 12 млрд фунтів у бюджеті на. Утім, насправді переважно (від 7 до 11 млрд фунтів) вони надійдуть за рахунок «економії засобів» - скорочень робочих місць. Більшість цих скорочень призначається 30 тис. осіб, які працюють на цивільних посадах в установах, підпорядкованих міністерству оборони, і, в свою чергу, були прийняті на роботу замість скорочених осіб відповідно до Стратегічного огляду військовослужбовців 2010 р. [3].

Збройні сили Франції

Відповідно до стратегічного документа - Білої книги з питань оборони та безпеки 2013 р. - Франція зберігає діаду ядерного стримування (морська та повітряна компоненти ядерної спроможності), підтверджує свої обов'язки захищати промислову та технологічну автономність виробництва зброї як наріжного каменя французької стратегії. Підтримка глобальної мережі зарубіжних військових баз та можливість утримувати морський і десантний потенціал на стабільно високому рівні також свідчать про амбіції Франції продовжувати підтримувати глобальні стратегічні цілі.

Сили швидкого реагування Франції налічують 2300 осіб постійного персоналу з можливістю розгортання контингенту до 15 тис. осіб за одним визначеним напрямком за межами території Франції [7, 92]. Особливий акцент у документі зроблено на розвиткові можливостей щодо збирання розвідувальної інформації, протидії загрозі кібернетичної війни, зміцнення сил спеціального призначення і купівлі (будівництва) безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Натомість загальна кількість кораблів, гелікоптерів, транспортних літаків і танків має бути зменшена.

Наземні сили були скорочені з 88 тис. до 66 тис. осіб (на додаток до скорочення 54 тис. осіб згідно з положеннями попередньої Білої книги 2008 р. [8]), проте до 2019 р. планується незначне збільшення кількості (до 77 тис. осіб [1, 66]), зокрема, будуть переформовані до семи бригад (дві важких, три середніх і дві легких) [7, 139]. Кількість основних бойових танків «Леклерк» буде зменшена до 200 одиниць (на 50 бойових машин) [1, 96]. Натомість заплановано купівлю 30 тактичних БПЛА (на додаток до 20 БПЛА Sagem Sperwer) [1, 96].

ВМС Франції остаточно відмовились від будівництва другого авіаносця (у їхньому складі перебуває атомний авіаносець «Шарль де Голль», що у 2017-2018 рр. має стати на капітальний ремонт). Також Франція відмовилася від будівництва четвертого великого десантного корабля-вертольотоносця типу «Містраль» (у складі перебувають три кораблі такого типу: «Містраль», «Тоннер», «Діксмуд») [1, 96].

П'ять легких фрегатів типу «Лафайєт», що були класифіковані у Білій книзі 2008 р. як фрегати I рангу, мають бути оснащені вдосконаленими гідролокаторами. Загальна кількість фрегатів I рангу зменшена з 18 до 15 (при цьому до них відносяться менш потужні фрегати типу «Лафай'т») [1, 96].

ВМС Франції замовили 11 нових багатоцільових фрегатів типу FREMM (9 протичовнових фрегатів для заміни фрегатів типу «Турвіль» та есмінців типу «Жорж Легі», а також два фрегати ППО для заміни есмінців типу «Кассар») [1, 96]. Перший корабель із серії під назвою «Аквітанія» увійшов до складу збройних сил іще в 2012 р. Другий французький корабель цього типу - «Нормандія», побудований у 2012 р., був проданий Єгипту та взятий на озброєння цією країною 23 червня 2015 р. Третій новий фрегат «Прованс» увійшов до складу збройних сил Франції 12 червня 2015 р. Проте поширена практика будівництва найновіших кораблів на продаж (Марокко, Єгипет, Алжир) впливає на загальний дисбаланс ВМС Франції.

Також, згідно з Білою книгою, Франція відмовляється від використання плавучих доків типу «Фудр» [1, 96]. Так, перший корабель цього типу був проданий ВМС Чилі ще в 2011 р., другий корабель, «Сироко», проданий у грудні 2015 р. Бразилії за 80 млн євро [9].

Незважаючи на бюджетні обмеження, Франція продовжує будівництво шести атомних підводних човнів типу «Баракуда» (загальна вартість замовлення - понад 9 млрд євро), що замінять підводні човни типу «Рубі». Перший підводний човен нового типу, «Сюффрен», буде спущено на воду в 2017 р. для морських випробувань [10]. Біла книга 2013 р. передбачає активізацію співробітництва між ВМС Франції та Королівським флотом Великої Британії. Таким чином впроваджуються у життя положення Ланкастерської угоди 2010 р.

Стосовно ж ВПС Франції, Біла книга 2013 р. передбачає використання нею не більш як 225 реактивних бойових літаків різного призначення (загальна кількість зменшена на 75 літаків порівняно з Білою книгою 2008 р.), зокрема багатоцільових винищувачів «Рафаль» та модернізованих штурмовиків «Міраж 2000-D» [1, 98]. Основним літаком - носієм ядерних боєголовок до 2018 р. залишатиметься «Міраж 2000-N», потім його змінить «Рафаль». Проте загальна кількість замовлених ВПС Франції літаків типу «Рафаль» буде зменшена.

Зважаючи на динамічний розвиток системи міжнародних відносин, виникнення нових конфліктів у регіонах, що мають стратегічне значення для національних інтересів Франції, Біла книга 2013 р. передбачає можливість розгортання до 40 реактивних літаків на віддалених театрах бойових дій [7, 84]. З цією метою Франція володіє чотирма повітряними та трьома морськими системами дальнього радіолокаційного стеження.

Військово-транспортний повітряний флот (вантажні літаки та заправники) також підлягає скороченню: з 14 заправників у строю залишаються 12 (20 листопада 2014 р. Франція підписала замовлення на 12 літаків «Аеробус A330», що замінять застарілі «Боїнги KC-135R» [11]), з 70 військово-транспортних літаків - 50 (наразі поставлено 7 літаків «Аеробус А400М Атлас» із 50 замовлених, що поступово замінять «Трансаль C-160» та «Локхід С-130 Геркулес») [1, 98].

Збройні сили Великої Британії

Стратегічний огляд 2015 р. червоною ниткою пронизує прагнення Великої Британії до створення нечисельних, розумно «збалансованих» сил найвищого рівня оперативної спроможності, здатних виступати як своєрідний центр або «хаб» у місіях ad hoc, щоб компенсувати відсутність мобілізаційної потужності [3]. Такі високомобільні та автономні сили необхідні Великій Британії не стільки з огляду на міжнародну кон'юнктуру, скільки як концентратор сили, що може стабілізувати положення в країні за часів надзвичайного стану та ефективно взаємодіяти з союзниками та партнерами.

Наявність таких сил зніме додаткову відповідальність та зменшить тиск на «перевантаженого» союзника -- США. Ці сили можуть виступити як коаліційний командний «хаб» дружніх європейських або неєвропейських держав під егідою НАТО, ЄС, ООН або будь-яким іншим, стратегічно зручним, прапором. Подібні сили мають з'явитись у Великій Британії до 2025 р., хоча їх створення може бути прискорене через погіршення стратегічної обстановки у світі.

Стратегічний огляд 2015 р. цілком свідомо розмиває кордони між безпекою та обороною, що дозволяло уряду Д. Кемерона маскувати навіть значні скорочення як ефективні кроки. Насправді саме мета економії коштів є, серед іншого, причиною для об'єднання NSS 2015¹ і SDSR 2015 в одному документі. Що більш важливо, відбувається розмивання меж між стратегічною контртерористичною стратегією і тактичним призначенням майбутніх британських сил. SDSR 2015 залишає місце для маневру з британськими збройними силами, які замість стратегічного стримування, виконання ефективних операцій проти тероризму з використанням авіаносців матимуть досить обмежений рівень як потужності, так і проекції сили. Застосування британських збройних сил для сталої протидії терористам та повстанцям у Європі та по всьому світу, як це було на Балканах у 1990-х роках, Афганістані та Іраку в 2000-х роках, нинішнім Стратегічним оглядом фактично заборонено.

Зазначені зміни найбільш очевидно ілюструються новим «балансом» Королівського флоту. Від часів Френсіса Дрейка в XVI ст. британський флот намагався досягти на морі контролю, так само як і присутності на ньому. Надводний флот уже скорочено до 19 великих надводних кораблів, і SDSR 2015 підтверджує бажання зберегти цю кількість. Втім, скорочення запланованого будівництва «Глобальних бойових кораблів» (фрегатів типу 26) з 13 до восьми, можливість консервації одного з шести діючих есмінців типу 45 і проблеми з продовженням строку служби фрегатів типу 23 (найстаріший фрегат цього типу «Аргайл» був включений до складу ВМС Великої Британії у 1991 р.), може значно зменшити присутність країни на морі [1, 153]. політика збройний франція британія

Можливості проекції сили не зменшаться із запланованим виведенням зі складу флоту в 2018 р. десантного вертольотоносця HMS «Ocean» [12]. Крім того, також є можливість скорочення замовлення на будівництво сучасних атомних підводних човнів типу «Астьют» із семи до чотирьох [3]. Таким чином Королівський флот поступово може бути зведений до рівня флоту двох авіаносців, одного великого десантного корабля, восьми фрегатів (нових, але спущених на воду в перспективі до 2030 р.) і п'яти есмінців. Очевидним у балансі британського флоту є намагання виставити на перший план перевагу двох сучасних авіаносців Стратегія національної безпеки (NSS) із 2008 р. була окремим документом, складеним кабінетом міністрів типу «Квін Елізабет», залишивши позаду проблеми з набором персоналу, крюїнгову кризу військово-морського флоту, з якою він сьогодні стикається Навіть за існуючими скромними планами функціонування модернізованого військово-морського флоту згідно.

Британська армія, відповідно до SDSR 2015, буде реорганізована в дві ударні бригади по 5 тис. військових кожна, організованих навколо парашутно-десантного полку та окремих мотопіхотних бригад, причому більша частина решти збройних сил буде призначена для підтримки цих двох бригад. Що стосується обладнання, то єдиною інноваційною технічною одиницею, що опиниться на озброєнні армії, буде нова броньована бойова машина піхоти SDSR 2010 екіпажі все ще потребують додаткового комплектування понад 4000 персоналу. Новий Стратегічний огляд збільшує цю потребу ще на 450 осіб (головним чином через уведення до складу флоту згаданих авіаносців у 2017 та 2020 р. - команду кожного становитимуть 672 членів екіпажу).

³ «Аякс» (Ajax, або АSCOD-2) - середня гусенична платформа для створення на її базі сімейства машин різного призначення. Ці транспортні засоби є уніфікованою заміною сімейства CVR (T). Програма «Аякс» включає шість різновидів, Ajax (БМП - замовлено 245), Ares (БТР для супроводу техніки зі спеціальним обладнанням - 93), Athena (командно-штабна машина - 112), Argus (розвідувально-інженерна машина - 51), Apollo (ремонтна машина - 50) і Atlas (евакуаційна машина - 38). Перші зразки надійдуть у 2017 р., яка підвищить її маневреність у бою. Хоча уряд інвестує 2 млрд фунтів «додаткових» ресурсів у сили спеціального призначення (дві ударні бригади), існують застереження стосовно того, чи можуть бути ефективно відібрані 10 тис. спецпризначенців, коли загальна кількість наземної армії становить лише 85,6 тис. солдатів [1, 151].

Таким чином, Стратегічний огляд 2015 змінює існуючу концепцію розвитку збройних сил «Армія 2020», а також концепцію «Реакційних та адаптивних сил» «Армія 2020» та концепції «реакційних та адаптивних сил» - програмні документи, видані Секретаріатом Міністерства оборони Великої Британії 7 червня 2012 р., що визначають структурні та якісні характеристики реформ сектору безпеки та оборони відповідно до Стратегічного огляду 2010., що була в її основі, розраховану на виконання операцій обмеженого рівня відповідальності, в тому числі поза межами Європи (на кшталт місій в Афганістані або Лівії). Натомість SDSR 2015 тепер пропонує концепцію «Армії 2025», що знову змінює головну місію збройних сил і є умовною відповіддю на теракти в Парижі 13 листопада 2015 р.

Королівські військово-повітряні сили Великої Британії потребують модернізації, проте їх становище є кращим, ніж Королівського флоту або сухопутних військ. Головною причиною цього є дві ескадрильї, кожна з яких складатиметься з 12 нових літаків «Тайфун» [1, 154]. Крім того, на озброєння ВПС та ВМС до 2023 р. мають бути прийняті 42 літаки «F-35», причому 24 із цих літаків розміщуватимуться на нових авіаносцях [13].

Як бачимо, уряд Великої Британії зобов'язався купити в США 138 літаків F-35 до 2035 р. [14], хоча в той же час із кожним роком збільшується розрив між Королівськими військово-повітряними силами та Королівським флотом. Критичною позицією ВПС видається наявність лише восьми військово-транспортних літаків «Боїнг C-17 Глоубмастер ІІІ» та 22 (із замовлених 25) «Аеробус A400M», а також 14 застарілих «Геркулесів» C-130Js [1, 154]. Наприклад, ВПС США мають значно більшу кількість таких літаків для підтримки власних ударних бригад, ніж, імовірно, буде доступною для підтримки двох ударних бригад британської армії.

Що ж до патрульних протичовнових літаків (актуальний та чутливий напрям, з точки зору необхідності пошуку російських субмарин біля узбережжя Великої Британії), то після скасування проекту будівництва літаків «BAE MRA 4» в 2010 р. та визнання морально застарілими літаків «Локхід P-3 Оріон» було затверджено рішення про купівлю дев'яти дуже дорогих літаків «Боїнг P-8 Посейдон» (255 млн дол. США кожний), хоча для повної оперативної спроможності необхідно як мінімум 12 [15].

Збройні сили Франції та Великої Британії, оновлені за планом модернізації, мають отримати істотний потенціал взаємної сумісності внаслідок імплементації Ланкастерської угоди 2010 р., що допомагає раціонально розподілити оборонні обов'язки без втрати стратегічної автономності та захисту національних інтересів. Україна зацікавлена в потенціалі Комбінованих спільних експедиційних сил Франції та Великої Британії, які мають досягнути операційної спроможності в 2016 р. Цей багатонаціональних корпус, за наявності політичної волі, може бути долучений до виконання миротворчого завдання на сході України. Високомобільні, інтегровані та ефективні збройні сили Франції та Великої Британії - запорука мирного розвитку Європейського Союзу, гарантія безпеки його кордонів від неухильної загрози гібридної агресії.

Список використаних джерел

1. The Military Balance 2016 / IISS. - L.: Brassey's, 2016. - 504 p.

2. FouchauxD. French hard power: Living on the strategic edge / D. Fouchaux.

3. Lindley-French J. SDSR 2015: Debt, Defence & Events [Електронний ресурс] / J. Lindley-French. - 25 November 2015.

4. National Security Strategy and Strategic Defence and Security Review 2015: A Secure and Prosperous United Kingdom. - November 2015.

5. SIPRI Yearbook 2010 Armaments, Disarmament and International Security. - Oxford University Press, 2010. - P. 194.

6. SIPRI Yearbook 2015 Armaments, Disarmament and International Security. - Oxford University Press, 2015. - P. 386.

7. Livre blanc sur la dйfense et la sйcuritй nationale [Електронний ресурс]. - P., 2013. - 160 p.

8. Simon L. The 2013 French Defence White Paper: Don't write France off just yet [Електронний ресурс] / L. Simon.

9. Barreira V. Brazil officially incorporates former French LPD [Електронний ресурс] / V. Barreira // IHS Jane's 360. - March 13, 2016.

10. DCNS: le premier Barracuda а l'eau en 2016

11. France announces order for Airbus A330 MRTT air- to-air refueling aircraft

12. Royal Navy's Helicopter Assault Carrier Ocean To Be Decommissioned [Електронний ресурс] // Defence News. - November 27, 2015.

13. Allison G. Why Are The Queen Elizabeth Class Carriers So Big? [Електронний ресурс] / G. Allison // UK Defence Journal. - September 2, 2015.

14. Allison G. Britain To Purchase 138 F-35'S [Електронний ресурс] / G. Allison // UK Defence Journal. - November 22, 2015.

15. Waldron G. UK to obtain nine P-8 maritime patrol aircraft [Електронний ресурс] / G. Waldron // Flight Global. - November 23, 2015.

Размещено на Allbest.ru