Перспективи розвитку етнополітичних процесів під впливом глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи розвитку етнополітичних процесів під впливом глобалізації

В.І. Андріяш,

кандидат політичних наук, доцент, докторант кафедри державної служби, Інститут державного управління, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

В статті проаналізовано основні напрями розвитку етнополітичних процесів в умовах глобалізації. Окреслено як саме вони впливають або впливатимуть на подальший розвиток України як незалежної національної держави.

This paper analyzes the main directions of development of ethno-political processes of globalization. Outlined how they affect orinfluence the further development of Ukraine as an independent nation state.

Ключові слова: національний розвиток, етнополітичні процеси, глобалізація, міграція, національна ідентичність.

Keywords: national development, ethno-political processes, globalization, immigration, national identity.

Постановка проблеми. Етнополітичні процеси у світі набувають особливого значення у геополітичному вимірі й характеризуються значним зростанням етнічної та національної свідомості, змаганням за суверенізацію, діаметрально протилежними тенденціями - консолідацією і дезінтеграцією. Кінець ХХ ст. ознаменувався модернізацією суспільного життя, новим імпульсом глобалізації та регіоналізації, скороченням впливу національних держав, крахом біполярного світопорядку й утворенням нових незалежних держав. Глобалізацію у наукових шатах охарактеризували як процес поширення однорідних зразків і поступового створення єдиного світового простору, що відбувається за рахунок абстрагування від національних традицій, особливостей та втіленому у нації-державі принципові національного суверенітету.

Метою статті є проаналізувати основні напрями розвитку етнополітичних процесів в умовах глобалізації та їх вплив на національний розвиток України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми. Вивченню стану національного розвитку України в умовах глобалізації присвячено чимало праць та досліджень українських і зарубіжних науковців, зокрема М. Вавринчук [1], В. Євтух [2; 3], М. Жулинський [4], І. Каганець [6], О. Куць [7], Л. Іонін [5] і т. д.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні існує декілька передумов розвитку світу в сфері етнополітики під впливом процесів глобалізації (рис. 1), які певною мірою впливають або впливатимуть на подальший розвиток України як незалежної національної держави.

Рис. 1. Перспективи розвитку етнополітичних процесів під впливом глобалізації

Зупинимося більш детально на деяких із вказаних передумов.

1. Подальше зіткнення національних інтересів, яке створює передумови до появи конфліктів. Сучасні етнічні спільноти, як і будь-які складні ентропійні системи, базуються на новому типі синергетичних зв'язків, які в просторі глобалізованого світу зазнають значних змін, у контексті яких відбувається зіткнення традиційних і космополітичних цінностей, що призводить до етнонаціональних конфліктів. Відбуваються зміни і в самій державі у її традиційному європейському розумінні - поліетнізація держав-націй, їх детериторіалізація - у результаті чого взаємозв'язок між етнічним націоналізмом, поліетнічною державою і процесами глобалізації виходить на перший план. У результаті сучасних цивілізаційних тенденцій зіткнення інтересів держави і цивілізації (міжнародних об'єднань), глобалізації та етнізації політики під удар потрапляє вся система національної держави, у контексті якої глобалізація і національна ідентичність не виключають одна одну, а тому вступають у суперечність з формуванням державницької національної ідеї як атрактора розвитку нації [8, с. 348].

У нових цивілізаційних умовах глобальність і етнізація “розривають” національну державу значною кількістю етнонаціональних конфліктів, які загрожують багатьом державам розколом суспільства, що детермінується етнонаціональними атрибутами, у результаті чого можна спрогнозувати розкол багатьох поліетнічних націй, які не мають своєї державності, але намагаються реалізувати формально підтримуване ООН право на самовизначення. Останнє сприяє зростанню у багатьох країнах світу проблем, пов'язаних з етнічною міграцією, етнонаціональними конфліктами, політикою мультикультуралізму чи монокультуралізму, у результаті чого державні інститути не виконують своїх функцій. Унаслідок врегулювання міжетнічних (у тому числі етнорелігійних і етнолінгвістичних) суперечностей ряд західних демократій дотримується політики мультикультуралізму; інші країни намагаються створити громадянську націю, належність до якої базується не на етнокультурних факторах, а на дотриманні законів, прав і свобод [9]. Водночас сформувати громадянську націю у будь-якій державі ще не вдалося, а сучасна етнокультурна і демографічна динаміка, можливо, роблять цю мету недосяжною. Зростання етнонаціональних конфліктів у поліетнічному соціумі в умовах інформаційно-культурного простору призводить до міжгрупової боротьби за цінності, владу, престиж.

2. Триває процес націєбудування, виникають нові етнополітичні утворення, що потребують державного статусу, етнополітична проблематика відіграє важливу роль як індикатор суперечностей між великими державами у поглядах на права людини і державний суверенітет. Феномен поліетнічного соціуму стає динамічним, змінним, залежним від значної кількості різноманітних конфліктогенних чинників. Подолання етнонаціональних конфліктів зумовлено, насамперед, тим, що глобальні модернізаційні процеси вимагають цілісного дослідження феномену поліетнічного соціуму в контексті сучасних цивілізаційних тенденцій та розвитку поліетнічних соціумів на засадах гармонізації інтересів усієї етнонаціональної спільноти, толерантності, стабілізації, поєднання етнонаціональних інтересів [2, с. 57].

Процес трансформації етнічних спільнот в єдину націю, як свідчить досвід країн, що вже пройшли або проходять цей етап (наприклад, США або Канада) є довготривалим і складним. Вирішальну роль у формуванні нації відіграє держава. В. Євтух визначає її як «діяльність, що передбачає розробку і здійснення заходів, спрямованих на регулювання міжетнічних стосунків та забезпечення функціонування існуючих етнічних структур» [3, с. 112].

Становлення сучасної політичної нації в Україні відбулося значно пізніше, ніж в інших країнах Центрально-Східної Європи. Цей процес набув незворотних рис лише протягом останніх двох-трьох років, проте завершеним його і нині назвати не можна (показовим є хоча б той факт, що і досі близько 8% респондентів соціологічних опитувань вважають себе громадянами Радянського Союзу, а близько 30% респондентів стійко надають перевагу локальній і регіональній ідентичності перед національною). Впродовж більше двох десятиліть, які минули після проголошення України незалежною державою, більша частина населення прожила в стані невизначеності й розмитості ідентичності.

3. Суттєві геополітичні зміни, які відбулися на початку ХХI ст., призвели до чергової глобальної трансформації, яка, в свою чергу, призвела до подальшого загострення широкого спектра суперечностей. Доктрина мультикультуралізму виникла як відповідь на необхідність подолання конфліктів у поліетнічних суспільствах, до складу яких входить декілька етнонаціональних співтовариств, у тому числі й корінних народів. Сучасні тенденції поліетнічного соціуму, стан і перебіг трансформаційних процесів, деформація соціокультурного поля актуалізують звернення до подолання етнонаціональних конфліктів у добу глокалізації і досягнення їх сталого економічного та соціального розвитку. Стан сучасного суспільства характеризується посиленням конфліктогенного потенціалу, який викликаний існуючими протиріччями національних інтересів держав світу та супроводжується виникненням системи нових загроз їхній безпеці, що потребує формування етнополітичної безпеки на етапі сучасного державотворення [1, с. 113].

На наш погляд, саме наявність національної держави, яка є фактором консолідації, згуртованості суспільства на основі національної ідеї, суперечлива відносно процесу універсальної домінанти людського існування. Уявлення майбутнього світового співтовариства як наднаціональної держави без кордонів наразі не зустрічає підтримки широких мас населення, що бачать у розвитку державності гарантії збереження власної національної самобутності зі своєю системою цінностей і пріоритетів. Як слушно зауважив М. Жулинський, «тільки національні культури здатні вистояти у цьому навальному зіткненні з раціоналізмом і прагматичністю глобального технотронного Великого Модерну і уникнути гуманітарної катастрофи» [4, с. 5]. Національні культури як цілісні системи цінностей, що успадкували народні культури, мораль, традиції, науку, здатні протистояти глобальній низькопробній надкультурі, в якій вони можуть бути приречені на «розчинення і знеособлення», на втрату свого цивілізаційного обличчя. Саме тому, щоб уникнути тотального підкорення глобальним технотронним світом і зберегти себе як носія певних національних культурних цінностей, людині необхідно мати певну систему самозахисту в особі національної держави [7, с. 275]. Остання має володіти комплексом солідарної відповідальності і правових гарантій, вироблених і узгоджених в межах співдружності держав (наприклад, Європейська хартія місцевого самоврядування; Європейська хартія регіональних мов і мов меншин тощо), які зумовлюють збереження і розвиток національної культури.

4. Комплекс проблем, пов'язаних з ростом міграційних потоків, займає сьогодні лідируючі позиції щодо ряду питань. Імміграція, що є необхідним ресурсом економічного розвитку, створює такі проблеми для приймаючих країн, які сьогодні розглядаються значною частиною суспільства і політичною елітою як загрози їх соціальній стабільності й національній ідентичності. Від успішного вирішення проблем регулювання імміграції та створення ефективних механізмів інтеграції мігрантів здебільшого залежить забезпечення життєздатності демократії та спадкоємності європейської цивілізаційної традиції.

Проблему зростання міграційних потоків та збільшення кількості представників інших етносів українська влада нарешті помітила, й звернула увагу на проблему інтеграції іноземців в українську політичну націю. Адже досить часто саме мігранти, внаслідок відсутності програм інтеграції у суспільство, першими стають об'єктами етнічної нетолерантності [12, с. 11].

Відомо, що у більшості країн українці схильні асимілюватися, аніж відстоювати свою ідентичність. Часто українці-емігранти відмовляються від механізмів захисту та розвитку самобутностей меншин, що пропонуює їм країна проживання. Підтримка діаспори є чинником не лише утвердження української національної ідентичності за кордоном, а й формування відповідного іміджу країни в цілому.

5. Реальність вимагає осмислення ситуацій, що ґрунтуються на із необхідності досягнення гармонійного розвитку етнонаціонального соціуму, забезпечення етнонаціональної ідентичності та укоріненості націй у їх реальному бутті, буттєвості культури. Особливо це стосується суспільств, що модернізуються, які відроджують свою державність, процес становлення яких пов'язаний з необхідністю забезпечення стабільності поліетнічного соціуму. Реалізація цих завдань сприятиме розробці пріоритетних напрямів удосконалення забезпечення стабільності поліетнічного соціуму, який перебуває у перманентній конфліктогенній ситуації, та переходу на якісно вищий, неконфліктний і якісний щабель розвитку соціуму з урахуванням сучасних цивілізаційних тенденцій.

Властиві глобалізації уніфікація і стандартизація посилюють етнічну й національну самосвідомість, прагнення до ідентичності, самовизначення народів, зростання етнічної диференціації і фрагментації, все більшого значення набувають поняття «батьківщина», «нація» тощо. Як відзначає Л. Іонін, традиційне, органічне у процесі глобалізації світу не тільки не відмирає, а навпаки, актуалізується, що означає активізацію консервативних засобів мислення та поведінки, активізацію консервативної політики [5, с. 399]. На думку І. Каганця, дезінтеграція, яка супроводжується посиленням соціального і політичного хаосу, зростанням збройних конфліктів, поступово охоплює всі регіони, навіть ті, в яких зараз переважають інтеграційні процеси. Це викликано зростанням потоків біженців, які дестабілізують благополучні країни, а також зниженням економічного потенціалу високорозвинутих держав, що зменшує контрольованість «проблемних» регіонів [6, с. 116]. На зумовленість етнонаціональних процесів глобальними впливами цивілізації, де діють тенденції інтеграції і диференціації, вказує Л. Шкляр: «якщо перша із них, сприяє формуванню цілісності світу та зближенню націй, народів, культур, але загрожуючи разом з тим небезпекою уніфікації та нівеляції, то друга тенденція стаючи, бар'єром на цьому шляху, виконує своєрідну самозахисну функцію щодо етносів та народів, які прагнуть зберегти свою ідентичність» [11, с. 11]. Взаємодія цих тенденцій визначає зміст суперечок, внаслідок яких, з одного боку, з'являються наднаціональні організації та інститути, а, з іншого - постають окремі суверенні держави, орієнтовані на захист етнонаціональних інтересів.

Висновки. Глобалізаційні процеси роблять помітний вплив на розвиток етнополітичних процесів і системну трансформацію українського суспільства.Виявляється тенденція залучення країни до нового, глобального світопорядку при посиленні націоналістичних і сепаратистських рухів. «Вбудовування» країни вглобальну економічну систему аж ніяк не гарантує згладжування міжнаціональних суперечностей. Реалізації державного потенціалу України в певній міріперешкоджають геополітичні бар'єри, до числа яких можна віднести зовнішні (політичні режими колишніх союзних республік, доктринальний принцип русофобії вкраїнах колишньої соціалістичної співдружності, колишніх традиційних супротивників СРСР, екстраполюючих претензії на сьогоднішню Україну), а також внутрішнібар'єри, що перешкоджають включенню України в новий світопорядок, які полягають в системно-структурній суперечності між державними та національнимиінтересами і цінностями в самому українському суспільстві.

Перспективи подальших досліджень. Подальшого вивчення потребує необхідність вироблення нових підходів до створення сприятливих умов для розвитку етнічних спільнот, співіснування і взаємодії етнічних спільнот між собою та до відносин етнічних спільнот та етнічних груп з державою.

етнополітичний глобалізація україна

Література

1. Вавринчук М.П. Етнополітична безпека в системі національної безпеки країни на етапі сучасного державотворення : [монографія] / М.П. Вавринчук. - К. : Правова єдність, 2009. - 288 с.

2. Етнічність : [глосарій] / Володимир Євтух ; [Нац. пед.ун-т ім. М.П. Драгоманова ; Ін-т етнічних. регіональн. та діаспорознавчих студій]. - Київ : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - 170 с. - (Сер. «До 175 річчя Нац. пед. ун-ту ім.. М.П. Драгоманова).

3. Євтух В. Якою має бути етнополітика Української держави? / В.Євтух // Віче. - 1992. - № 8. - С. 112-117.

4. Жулинський М. Національна культура і проблеми глобалізації / М.Жулинський // Розбудова держави. - 2002. - № 7-12. - С. 2-10.

5. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: [учебн. пособ.] / Л.Г.Ионин ; [3-е изд. перераб. и доп.]. - М. : Издательская корпорация “Логос”, 2000. - 432 с.

6. Каганець І. Всезагальна дезінтеграція / І.Каганець // Розбудова держави. - 1998. - № 1-2. - С. 114-124.

7. Куць О. До питання про перспективи національної держави в умовах глобалізації (етнонаціональний вимір) / О.Куць, Н.Ромашова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Питання політології. - 2003. - № 592. - С. 272-281.

8. Нестеренко Г.О. Національна ідея як атрактор розвитку нації / Г.О. Нестеренко // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй : [зб. cт.] / [редкол. : О.О. Рафальський (голов. ред.) та ін.]. - К. : ЕксОб, 2006. - Т. 2. - С. 347-359.

9. Пироженко В. Національна консолідація в умовах обмеження державного суверенітету [Електронний ресурс] / В. Пироженко // Політичний менеджмент. - 2006. - № 6. - Режим доступу до журн. : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php

10. Чмирьова Л. Ю. Районування території України як один із факторів просторового соціально-економічного розвитку регіонів [Електронний ресурс] / Л. Ю.Чмирьова, Н. О.Федяй // Ефективна економіка. - № 4. - 2013. - Режим доступу до журн. : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1878

11. Шкляр Л.Є. Етнонаціональні чинники державотворення: політологічний аналіз : автореф. дис. … д-ра політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л.Є.Шкляр. - Київ, 1996. - 40 с.

12. Явір В.А. Суспільно-політичний вимір та правові механізми протидії ксенофобії в Україні : дис... канд. політ. наук : спец. 23.00.05 «Етнополітологія та етнодержавознавство» / В.А.Явір. - Київ, 2008. - 20 с.

References

1. Vavrynchuk, M.P. (2009), Etnopolitychna bezpeka v systemi natsional'noi bezpeky krainy na etapi suchasnoho derzhavotvorennia [Ethnopolitical Security in the national security of Ukraine on the stage of the modern state building], Pravova iednist', Kyiv, Ukraine.

2. Yevtukh, V. (2009), Etnichnist' : hlosarij [Ethnicity: Glossary], Vyd-vo NPU imeni M.P.Drahomanova, Kyiv, Ukraine.

3. Yevtukh, V. (1992), “What should be the Ukrainian ethnic policy of the state?”, Viche, vol. 8, рр. 112-117.

4. Zhulyns'kyj, M. (2002), “National culture and the challenges of globalization”, Rozbudova derzhavy, vol. 7-12, рр. 2-10.

5. Ionin, L.G. (2000), Sociologija kul'tury: put' v novoe tysjacheletie [Sociology of culture: the way to the new millennium], 3rd ed, Izdatel'skaja korporacija “Logos”, Moskva, Rosssija.

6. Kahanets', I. (1998), “Overarching disintegration”, Rozbudova derzhavy, vol. 1-2, рр. 114-124.

7. Kuts', O. and Romashova, N. (2003), “On the prospects of the nation state in the context of globalization (ethno-national dimension)”, Visnyk Kharkivs'koho natsional'noho universytetu im. V.N. Karazina. Pytannia politolohii, vol. 592, рр. 272-281.

8. Nesterenko, H.O. (2006), “The national idea of the nation as an attractor”, Elity i tsyvilizatsijni protsesy formuvannia natsij, vol. 2, рр. 347-359.

9. Pyrozhenko, V. (2006), “National consolidation in terms of limiting state sovereignty”, Politychnyj menedzhment : Ukrains'kyj naukovyj zhurnal, [Online], vol. 6,available at: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php (Accessed 30 September 2013).

10. Chmyr'ova, L. Yu. and Fediaj, N. O. (2013), “Zoning of Ukraine as one of the factors of spatial socio-economic development”, Efektyvna ekonomika, [Online], vol.4, available at: http://www.economy.nayka.com.ua (Accessed 24 Aug 2013).

11. Shkliar, L.Ye. (1996), “Ethnic factors nation: political analysis”, Ph.D. Thesis, Political Institutions and Processes, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine.

12. Yavir, V.A. (2008), “The socio-political dimension and legal mechanisms for combating xenophobia in Ukraine”, Ph.D. Thesis, Ethnopolitology andetnoderzhavoznavstvo, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru