Європейська інтеграція України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Європейська інтеграція України

С. Ф. Радзімовська, кандидат наук з державного управління, Завідувач кафедри Державного управління та самоврядування

Interregional Academy of Personnel Management

Ukraine european integration

Svetlana Radzimovska, PhD in Public Administration, Head of Department of the State Administration and Local Government

Анотації

Одним із головних пріоритетів зовнішньої політики України на сучасному етапі є курс на інтеграцію до Європейського Союзу. Це прагнення потребує значних зусиль з боку держави в досягненні політичної та інституційної стабільності, верховенства права, розвитку демократії, трансформації та розвитку ринкової економіки.

Ключові слова: європейський союз, євроінтеграція України, адаптація українського законодавства.

Policy of integration into the European Union - one of the main priorities of the foreign policy of Ukraine today. This commitment requires considerable effort on the part of the state to achieve political and institutional stability, rule of law, democracy, transformation and development of a market economy.

Keywords: European Union, the European integration of Ukraine, an adaptation of the Ukrainian legislation.

Європейський Союз (ЄС) не є витвором 90-х років. ЄС у своєму нинішньому вигляді можна вважати результатом тривалого процесу, який і в минулому і сьогодні позначений ростом, кризами та реформами. Розвиток європейської інтеграції супроводжувався чималою кількістю різноманітних політичних концепцій і моделей. При цьому ніколи не існувало погодженого між країнами-членами чітко визначеного підсумкового стану європейської інтеграції або обов'язкового для всіх взірця майбутнього ЄС.

Питання про роль країн-членів ЄС в процесі інтеграції було і залишається джерелом напруги у стосунках між ними. Іншими словами, в центрі дискусій між країнами-членами ЄС весь час знаходяться поняття «суверенітет» і «національні інтереси» та їхнє розуміння і збереження в рамках процесу інтеграції.

У цьому зв'язку особливо важливо дати відповідь на такі запитання:

- Чи вірним є враження, що в результаті постійного зміщення повноважень та компетенції під час прийняття рішень у бік ЄС, яке супроводжується невпинним послабленням суверенітету національних держав, виграє одна сторона і програє інша?

- Чи не потерпає свобода дій та суверенні права окремих країн-членів ЄС від інтеграційних процесів?

- Чи можна вважати ЄС лише знаряддям втілення національних інтересів окремих чраїн-членів?

- Чи можна сьогодні стверджувати, що між ЄС та його країнами-членами виник своєрідний симбіоз?

У процесі інтеграції неабияка роль належить самим країнам-членам ЄС, які є носіями цього процесу. Якщо екстраполювати цей висновок на відносини між ЄС та його членами, то це означає одне: згортання ознак національної державності призвело б до руйнування процесу європейської інтеграції. І навпаки: завершення процесу інтеграції, обмеження його жорсткими рамками, знизило б конструктивний потенціал національних держав і зумовило б їх суттєве ослаблення.

Співіснування ЄС та його країн-членів спонукає обидві сторони до невпинного процесу змін та адаптації, окреслює межі свободи дій і відкриває можливості для взаємозбагачення і ефективної взаємодії.

Головними чинниками європейської інтеграції стали:

- прагнення безпеки і миру;

- прагнення до переосмислення ролі Європи, побудованої на демократичних засадах;

- прагнення досягти свободи і мобільності, особливо свободи руху людей, товарів і капітулу;

- сподівання досягти економічного добробуту як гарантії демократії;

Історична довідка: У своїй легендарній промові в Цюриху у вересні 1946 року Черчіль звернувся із закликом про заснування «Сполучених Штатів Європи». Тоді пролунали такі слова:»Першим кроком у новій побудові європейської сім'ї має стати партнерство між Францією та Німеччиною. Лише таким чином Франція зможе повернути собі репутацію морального лідера Європи. Відродження Європи неможливе без духовної величі Франції та духовної величі Німеччини. Побудова Сполучених Штатів Європи має бути такою, щоб матеріальна міць однієї держави не відігравала визначальної ролі. Великі і малі нації є однаково важливими, а мірилом їхнього авторитету має стати спільний внесок у спільну справу.»

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому до складу Євросоюзу увійшли безпосередні сусіди та традиційні партнери України, інтересам яких відповідає подальше наближення України до ЄС.

Європейська політика сусідства(ЄПС), Східне партнерство

Влітку 2004 року Європейський Союз започаткував реалізацію Європейської політики сусідства, яка охопила східне та південне коло сусідніх з ЄС країн. Усвідомлення неадекватності ЄПС та жорстка позиція України щодо її неприйнятності (передусім через її позиціонування як альтернативи політиці розширення) сприяли тому, що всередині ЄС почалися пошуки шляхів визначення для України нового статусу в стосунках з ЄС, про що свідчить ініційована навесні 2008 року Польщею та Швецією зовнішньополітична ініціатива „Східне партнерство”, установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 р. в м. Прага.

На відміну від Європейської політики сусідства, “Східне партнерство” є доповненням до двостороннього формату відносин між ЄС та державами-партнерами. У випадку України такі двосторонні відносини з ЄС є більш амбітними за “Східне партнерство” у кількох ключових сферах. Разом з цим, особливий інтерес для України становлять такі елементи “Східного партнерства”: політичний євросоюз демократія

- програма Всеохоплюючої інституційної розбудови (в рамках двостороннього виміру;

- сприяння регіональному розвитку на основі політики регіонального вирівнювання Європейського Союзу (в рамках двостороннього виміру;

- створення інтегрованої системи управління кордонами згідно зі стандартами ЄС (у контексті реалізації відповідної багатосторонньої ініціативи-флагмана в рамках тематичної платформи “Демократія, належне врядування та стабільність”);

На поточний момент є низка проблем економічного характеру, які є актуальними і для України, і для країн Євросоюзу. Їхнє розв'язання вимагає тісного співробітництва. Передусім йдеться про енергетичну сферу. Надійне енергозабезпечення і диверсифікація поставок енергоносіїв є одним із найнагальніших завдань національної безпеки України. Водночас життєво важливе значення для Європи і для Української держави має підтримання наявних та створення нових транспортних коридорів, зокрема у контексті реалізації проекту Євроазіатського нафтопереробного коридору. Окремої уваги потребує питання ядерної безпеки, у тому числі проблеми Чорнобильської АЕС та відповідної допомоги з боку ЄС.

Нагальним залишається завдання наближення політики України у сфері зайнятості та соціальної політики до стандартів і практики ЄС. Підвищення якості життя стане найкращим аргументом правильності європейського вибору, забезпечить широку громадську підтримку курсу реформ.

Важливим євро-інтеграційним завданням є адаптація українського законодавства до норм і стандартів ЄС та ефективне впровадження їх у практику. В Україні загалом сформовано нормативно-правову базу й інституційний механізм адаптації. Тому на часі завершення цього процесу та наступна імплементація законодавчих актів.

Наближення до стандартів ЄС потребує комплексних інституційних, політичних, соціально-економічних і гуманітарних реформ, результативність яких оцінюється за Копенгагенськими критеріями. На нинішньому етапі Україна співробітничає з ЄС на партнерських засадах, формуючи передумови для поступового входження до європейської спільноти.

Таким чином, Україна перебуває на важливому етапі - пошуку свого місця в новій системі міжнародної спільноти, побудові нових відносин з європейськими структурами. Велика держава Україна має вигідне геополітичне положення і всі умови для сталого розвитку. Досягти цього можливо тільки за чітко спрямованої, виваженої політики, створення чіткої законодавчої та нормативно-правової бази, відповідних інституцій, які відкривають широкі можливості для реалізації планів економічного і соціального розвитку, національної безпеки і дасть змогу посісти нашій державі гідне місце у Європейській спільноті незалежних держав.

Література

1. Курт Гайстергер. Європа між розколом і єднанням. Серія праць -Промова Черчіля 19 вересня 1946 року у Цюриху (витяг). - Бонн: Schriftenreihe 321, Bonn, 1994. - с.39-40

2. Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права. - Навчальний посібник, - К.: Міністерство економіки України, 2010 р. 500 с.

3. Україна на шляху до Євроінтеграції [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України. - Режим доступу:http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2822.htm

Размещено на Allbest.ru