Суб'єктний склад глобального громадянського суспільства: аналіз підходів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним із новітніх акторів сучасної міжнародної політики сьогодні постає глобальне громадянське суспільство. Його вивчення - новий міждициплінарний дослідницький напрямок. У процесі вивчення феномена глобального громадянського суспільства постають чимало дискусійних питань, одним із є окреслення суб'єктного складу. Визначити коло учасників глобального громадянського суспільства - наше дослідницьке завдання.

Хоча діяльність міжнародних недержавних суб'єктів громадянського суспільства має доволі коротку історію, йому присвячено вже чимало досліджень. Серед дослідників цієї теми - Д. Казарінова, В. Кувалдін, О. Новакова, С. Сидоренко, В. Співак та ін. Суб'єктний склад глобального громадянського суспільства був об'єктом наукових розвідок вітчизняних дослідників Т Бєльської, М. Буника, У Ільницької.

Глобальне громадянське суспільство є системою організацій, громадських та бізнес-ініціатив, коаліцій, громадських рухів, громад, громадян. Незважаючи на значні географічні відстані та бар'єри соціально-історичного часу, результати діяльності цих об'єднань відчутні на регіональному рівні та у планетарному масштабі [2, с. 101]. Використання поняття «громадянське суспільство» не обмежується моделюванням внутрішньої політики та трансформаційних процесів в окремих країнах. За останні десятиліття воно «вийшло за межі національних держав», ставши міжнародним або світовим громадянським суспільством [3, с.212]. Концепція глобального громадянського суспільства ще не сформована відповідно до класичних вимог (система понять та ідей щодо того чи іншого предмета) [12, с.225]; часто таку модель суспільства називають «віртуальним» [12, с.227], ставлячи, вочевидь, під сумнів реалістичність її розбудови (або ж аморфність, малокерованість) за відсутності надійного політичного каркасу. Навіть щодо уживання найвідповіднішого терміна ведуться дискусії зі застосуванням термінологічного різнобарв'я: «глобальне суспільство», «всепланетне людство», «міжнародне суспільство», «світове громадянське суспільство», «мегасуспільство», «космополітичне співтовариство» тощо.

Глобальне громадянське суспільство, на думку Е. Афоніна та Т Бєльської, є об'єднанням людей позаполітичного характеру, однотипних соцієтальних спільнот; це система соціальних структур, відносин, свідомості і діяльності; це соціальний простір, що включає в себе величезну кількість середовищ, що взаємодіють, та видів існування: організацій і громад, коаліцій і громадських рухів, громадських і бізнес-ініціатив [1, с.10-11]. Глобальне громадянське суспільство включає в себе різні види суб'єктів, складається зі складної системи суспільних структур, які характеризуються складом учасників (інститутів, акторів), їх добровільних асоціацій і об'єднань, соціальних груп, націй, що відокремлені від новостворюваної глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних утворень); відносинами між ними, принципами діяльності, функціями і нормами [1, с.11].

Якщо говорити про суб'єктів національного громадянського суспільства, то головним з-поміж них є автономна особа, яка усвідомлює себе вільним членом суспільства, вільна економічно, ідеологічно та політично, яка відповідальна перед суспільством, захищена законом від свавілля держави. Перелік суб'єктів включає незалежні (прибуткові та неприбуткові) інститути та ін. У випадку ж глобальним громадянським суспільством, дослідники наголошують, що це «сфера ідей, цінностей, організацій, мереж та індивідуальних осіб, розташована поза інститутами сім'ї, ринку та держави, а також за межами національних спільнот, держав і економік» [16]. Концепт глобального громадянського суспільства передбачає наявність соціальної сфери, що лежить над- і за рамками національних, регіональних і локальних соціальних спільнот [14, с.3], дедалі виразнішої реальності глобального громадянської дії та зростання взаємозв'язку. Глобальне громадянське суспільство таким чином є формою співробітництва різних соціумів і культур.

Російська дослідниця Д. Казарінова на позначення поняття «суб'єкт глобального громадянського суспільства» використовує поняття «нові транснаціональні актори», «транснаціональні недержавні актори» [6, с.116], вказуючи на зростання їх ролі у сучасному глобалізованому світі; коли ми говоримо про глобальне громадянське суспільство, «ми маємо на увазі організації, людей, їх ідеї та цінності, але найістотніше тут те, що вони, хоча б частково, знаходяться в деякій транснаціональної сфері та не обмежені рамками національних держав і локальних спільнот» [6, c.117].

До інфраструктури глобального громадянського суспільства входять найрізноманітніші неурядові організації, добровольчі асоціації, групи інтересів, некомерційні та благодійні асоціації, а також менш формальні та стійкі форми соціальної організації: соціальні мережі, діаспори, соціальні форуми [6, c.118]. У цій структурі домінують організації сприяння економічному розвитку, групи інтересів економічного характеру, неурядові організації, «зорієнтовані на знання» (knowledge-based), які працюють у сфері науки. Ці дві сфери (економіка та наукові розробки) мають багату традицію становлення, ще задовго до того, як питання глобального громадянського суспільства було винесене на глобальний порядок денний (упродовж XX ст. активно розвивалися міжнародні академічні спільноти, міжнародні торгово-промислові палати, прикордонний бізнес, професійні спілки і под.).

Натомість політичні, гуманітарні, релігійні сфери в глобальному громадянському суспільстві представлені не тією ж мірою; це попри те, що першими з'явилися саме гуманітарні організації. Зокрема, перші неурядові організації з'явилися ближче до середини XIX ст. (1823 р. було утворене Британське міжнародне товариство боротьби проти рабства) [5, с.120]. У 1863 р. за ініціативи швейцарця А. Дюнана була утворена неурядова організація Міжнародний Червоний Хрест, яка і нині є однією із найвідоміших та найвпливовіших. Значний сегмент неурядових міжнародних організацій становлять економічні неурядові організації (наприклад, ще у 1895 р. був утворений Міжнародний кооперативний альянс), пацифістські організації (у 1899 р. парламентарі-пацифісти близько 90 країн створюють неурядову організацію Міжпарламентський Союз). У 1905 р. нараховується вже 134 неурядових організації різного характеру та спрямування. До середини ХХ ст. кількість неурядових міжнародних організацій різко збільшується (причина - суспільство відчуло нагальну потребу в організації громадськості різних держав для реалізації й захисту спільних інтересів та досягнення консенсусу з різноманітних питань у сфері зовнішньої політики).

Інтенсивний процес утворення та функціонування міжнародних неурядових організацій розпочався після Другої світової війни і зумовив формування значної їх кількості (Міжнародна демократична федерація жінок (1945 р.), Міжнародна організація журналістів (1946 р.), Міжнародна асоціація юристів-демократів (1946 р.)). Більшість неурядових організацій цього періоду виникали як пацифістська реакція на жахливі прояви війни [5, с.121]. Результатом загострення глобальної екологічної проблеми, була поява великої кількості екологічних неурядових організацій (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів (1948 р.), Всесвітній фонд дикої природи (1961 р.), Римський клуб (1968 р.), Greenpeace (1971 р.) та ін.).

Простежується стрімка динаміка кількості міжнародних недержавних організацій: у 1905 р. нараховувалось 134 неурядові організації, 1958 р. - 1000, 1972 р. - 3733, наприкінці 1980-х рр. - 4000; у 1994 р. - 43 958 [7, с.6-7]. Період від останньої чверті XX ст. і до сьогодні є періодом різкого зростання кількісного, видового різноманіття громадських організацій планетарного масштабу. На початку XXI ст. налічувалося понад 50 тис. [13, с.194]. Незважаючи на те, що більшість головних офісів цих організацій розташована в Європі та США, вони здійснюють свою діяльність практично у всіх населених куточках планети. На думку С. Ланцова та В. Ачкасова, в перспективі саме міжнародні неурядові організації зумовлять створення глобального громадянського суспільства, яке впливатиме на систему міжнародних відносин подібно до громадянського суспільства у національних державах [8, с.244]. Отже, головна структурна ланка національних громадянських суспільств - недержавні організації - трансформуються в глобальному форматі в міжнародні громадські організації. Прикладом такої трансформації є «Міжнародна амністія» (Amnesty International), яка розпочала свою історію з невеликої британської НДО (1961 р.), а сьогодні охоплює мережу понад 7 млн членів, волонтерів і донорів у більшості країн світу.

Неурядові міжнародні організації функціонують як самостійні суб'єкти, впливаючи на світову політику, репрезентуючи широкі суспільні інтереси, які виходять за межі сучасних держав, а це, своєю чергою, зумовлює створення глобального громадянського суспільства [5, с.119]. Основним політичним засобом неурядових організацій у сфері міжнародної політики є мобілізація міжнародної суспільної думки, а методом досягнення цілей - здійснення тиску на впливові міжурядові організації і безпосередньо на ті чи інші держави. Саме так діють, наприклад, «Грінпіс», «Міжнародна амністія», «Міжнародна федерація з прав людини» або «Всесвітня організація боротьби проти тортур» та ін. Тому міжнародні неурядові міжнародні організації такого типу часто називають «міжнародними групами тиску».

У рейтингу 100 кращих неурядових організацій планети за версією журналу «The Global Journal» (Top 100 Best NGOs) опинилися «Wikimedia Foundation» (свобода інформації), Partners in Health (охорона здоров'я), Oxfam (суспільний розвиток, гуманітарна допомога), BRAC (скорочення бідності, мікрофінансування), International Rescue Committee (проблеми біженців) та ін. [17].

Чеський учений О. Цисарж аргументує, що у складі громадянського суспільства є два типи позадержавних організацій: одні надають громадянам платформу для висловлення поглядів і політичних позицій, інші - низку послуг. Із цієї позиції виділяються два основних типи таких організацій - адвокатські та сервісні. Адвокатські організації орієнтуються на захист прав населення, на вплив на політику та громадську думку, сервісні організації - надають соціальні і освітні послуги, працюють у сфері спорту і дозвілля, є частиною системи медичного обслуговування [4, с.7]. Серед адвокатських організацій виділяють організації, що просувають соціально-економічні інтереси певних груп населення (профспілок) і організацій, які захищають суспільний інтерес: правозахисні (Міжнародна амністія, Гельсінська федерація, Human Rights Watch); природоохоронні (Всесвітній фонд дикої природи, Greenpeace, Earthlink, Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення): економічні (Міжнародний кооперативний альянс (МКА), Європейський діловий конгрес (ЄДК), організації, які претендують на роль світового уряду (Римський клуб, Дукарський клуб, Комітет 300)). Особливу групу громадянського суспільства становлять т. зв. think tank, призначення яких полягає у створенні експертних знань (Економічне товариство з вивчення громадської думки та маркетингових досліджень (ЄСОМАР), Transparency International).

Міжнародні неурядові організації, як і національні неурядові організації, є самостійними акторами, не пов'язаними з діяльністю національних урядів, на території яких вони зареєстровані. Вони вже мають власні мережеві та організаційні «парасольки», вони активно співпрацюють з ООН, а деякі з них мають консультативний статус чи статус спостерігачів при цій організації.

Отже, основою глобального громадянського суспільства є глобальний рух неурядових організацій (екологічних, антивоєнних, культурних, релігійних і под.), які слугують альтернативними чи неофіційними каналами спілкування у світовому співтоваристві, сприяють встановленню довіри між народами [9]; цю ж думку розділяє й вітчизняна дослідниця С. Сидоренко [11, с.88]. Суб'єктами громадянського суспільства можуть виступати академічні інститути, бізнес-клуби і споріднені мережі захисників прав споживачів, борців за права людини, різноманітні ініціативи з розвитку співпраці, екологічні рухи, етнічні групи, фонди, профспілки, групи місцевого населення, організації з надання допомоги, рухи за мир, професійні організації, релігійні організації, аналітичні центри, мережі жіночих, молодіжних об'єднань та ін. [1, с.12].

Хоч міжнародні неурядові організації і є найважливішим компонентом (суб'єктом) глобального громадянського суспільства, не можна не зважати на вагому роль індивідуальних осіб, малих груп, тимчасовий об'єднань і мереж. Дедалі частіше при визначенні суб'єктного складу глобального громадянського суспільства як базовий компонент виділяють «Людину Транснаціональну» [13, c.38-39], яка пов'язує задоволення своїх потреб і інтересів не лише зі «своєю» державою (державами - у випадку біпатризму), а й з недержавними соціальними структурами транснаціонального походження та зі світовим суспільством загалом. Світосприйняття такої «транснаціональної» особистості виходить за межі державних кордонів, зорієнтоване на планетарні проблеми, базується на комунікаційній відкритості планетарного масштабу. Відкритість до нових ідей, комунікативна толерантність, повага до цінностей інших - її відмітні характеристики.

Усі актори глобального громадянського суспільства, незважаючи на відмінності між ними, мають спільну рису - вони свідомо самоорганізовуються та проводять транскордонну діяльність поза урядовими структурами з мінімумом насильства та максимальною повагою принципу цивілізованого розподілу ресурсів між різними життєвими стилями [10, с.70]. Глобальне громадянське суспільство формується як складна система соціальних структур, що характеризується певним складом учасників (інститутів, акторів), відносинами між ними і принципами діяльності, функціями і нормами, які створюють умови для самореалізації людства, окремих націй, соціальних груп та індивідів. Феномен глобального громадянського суспільства вносить суттєві зміни у розуміння членства або учасника, актора такого утворення. З процесами глобалізації відбувається переосмислення поняття «громадянство», яке відтепер вже пов'язане з інтеграцією зростаючих потоків мігрантів у розвинені / багаті країни. Якщо раніше членство у певному громадянському суспільстві прив'язувалось до національної держави, то тепер відбувається диференціація феномена ідентичності: поряд із «національно-державним» ідентитетом, що зберігається, дедалі більшої ваги набувають «регіональні», «транснаціональні» ідентичності, а також різні форми наддержавної ідентичності.

Таким чином, на нашу думку, акторами сучасного глобального громадянського суспільства є міжнародні громадські організації, соціальні рухи, ініціативи окремих груп та активістів. Особливої уваги потребує вивчення ролі, можливостей окремої особи у системі акторів глобального громадянського суспільства.

Література

1. Афонін Е. Глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного глобального світу / Е. Афонін, Т. Бєльська // Вісник Національної академії державного управління при Президенті України. - 2013. - № 4. - С. 10-16.

2. Бєльська Т. Глобальне громадянське суспільство / Т. Бєльська // Політологія: навчальний енциклопедичний словник довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації / за наук. ред. д-ра політ. н. Хоми Н.М. [В.М. Денисенко, О.М. Сорба, Л.Я. Угрин та ін.]. - Л.: «Новий Світ-2000», 2014. - 779 с. - C. 101-102.

3. Буник М. Моделювання міжнародного громадянського суспільства на прикладі НГО / М. Буник // Вісник Львівського національного університету. - Сер. Філос. науки. - 2004. - Вип. 6. - С. 212-219.

4. Зародження громадянського суспільства - чеський приклад / [О. Цисарж, Ф. Мікш, І. Навратіл, К. Врабликова]; пер. з чеськ. Л. Брзобогата, відп. ред. К. Глоушкова. - Brno, Сeska republika: СDK, 2008. СDK, 2008. - 81 с.

5. Ільницька У. Процес інституціоналізації неурядових міжнародних організації у світовій політиці / У. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. - 2013. - Вип. 25. - С. 119-123.

6. Казаринова Д.Б. Роль международных организаций в формировании глобального гражданского общества / Д.Б. Казаринова // Вестник Российского университета дружбы народов. - Сер. Политология. - 2010. - № 4. - C. 116-132.

7. Кузнєцова Е.В. Международные неправительственные организации (правовые вопросы): учеб. пособ. / Е.В. Кузнєцова. - Минск: БГУ 2007. - 115 с.

8. Мировая политика и международные отношения: учеб. пособ. / под ред. С.А. Лан- цова, В.А. Ачкасова. - СПб.: Питер, 2008. - 448 с.

9. Мироненко Н.Н. Глобальное гражданское общество и политические механизмы регулирования мировой экономики.

10. Нерубащенко І. Глобальне громадянське суспільство // Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) / [І.Я. Вдовичин, Л.Я. Угрин, Г.В. Шипунов та ін.]; за заг. ред. Н.М. Хоми. - Л.: Новий світ-2000, 2015. - 492 с. - C. 70.

11. Сидоренко С.В. Теоретико-метологічні засади пізнання глобального громадянського суспільства / С.В. Сидоренко // Гуманітарний вісник ЗДІА. - 2012. - № 51. - C. 87-100.

12. Співак В.М. Політико-правовий та соціокультурний виміри глобалізації / В.М. Співак. - К.: Логос, 2011. - 416 с.

13. Суліма Є. Глобальне суспільство: держави, транснаціональні зв'язки та нова роль людини / Є. Суліма // Вісник Львівського національного університету. - Сер. Філос. науки. - 2004. - Вип. 6. - С. 35-40.

14. Anheier H. Introducing Global Civil Society / H. Anheier, M. Glasius, M. Kaldor // Global Civil Society 2001. - Oxford University Press, 2001. - Р. 3-22.

15. Anheier H. Organizational Forms of Global Civil Society: Implications of Going Global / H. Anheier, N. Themudo // Global Civil Society 2002. - L.: Oxford, 2002. - P. 191-217.

16. Anheier H. Global Civil Society in an Era of Regressive Globalization.

17. Top 100 Best NGOs // The Global Jornail. - 2012. - January 23.

Размещено на Allbest.ru