Особливості масової геополітичної свідомості української та російської молоді на фоні конфлікту 2014 року

Дроздов О.Ю.

Таблиця 2

Геополітичні образи країн та регіонів за даними факторного аналізу (листопад 2014 р., Санкт-Петербург)

Порівнюючи геополітичні образи США, можна одразу помітити дві основні відмінності. Перша є суто кількісною - у МГПС росіян було вдвічі більше "американських образів", ніж у вітчизняних студентів. Друга (змістовна) полягає в тому, що, на відміну від української молоді (яка мала позитивні уявлення про дану країну), серед росіян домінували амбівалентні та негативні образи (хоча, що цікаво, перший, найзначущіший образ, виявився позитивним). Спільною рисою образів в обох групах була політизованість більшості з них.

Цілком природною та очікуваною є перевага позитивних образів Росії серед росіян (на відміну від домінування негативу серед українців). Поряд із тим опитані російські студенти, загалом, не були схильні ідеалізувати свою країну, адже перший (найзначущіший) фактор-образ мав амбівалентний зміст, а останній - негативний. В обох групах мали місце схожі образи, що підкреслювали самобутність країни та критичне ставлення до політики російської влади.

Перші два образи Німеччини в обох групах досліджуваних виявилися схожими, що вказує на певну стереотипізацію та ідеалізацію даної країни у МГПС молоді України та Росії.

Цікавим є той факт, що, навіть в умовах гострого військово-політичного конфлікту, половина основних образів України в МГПС вітчизняної та російської молоді була схожою (підкреслення "поганої політики/влади" та "слабкості/нерозвиненості"). Поряд із тим у росіян Україна критично сприймалася не лише як держава (у політико-економічному плані), але й як країна (у культурологічному вимірі).

Той факт, що більшість образів Великої Британії в обох групах сутнісно були схожими, вказує на стереотипізацію та певну ідеалізацію даної країни у МГПС росіян та українців (як і у випадку з Німеччиною).

Порівнюючи російські та українські образи Китаю, можна помітити схожість половини з них, зокрема першого. Отже, як і стосовно окремих країн Заходу, спостерігаємо дію механізмів стереотипізації та, частково, ідеалізації. Цікавим є те, що політика союзного для Росії Китаю оцінювалася російськими студентами амбівалентно (у той час як вітчизняний образ політики Піднебесної був позитивним).

Виявлені в обох групах основні геополітичні образи Франції загалом були схожими, що знову ж таки дає підстави згадати механізми стереотипізації та ідеалізації.

Три з п'яти російських образів Японії сутнісно були схожими з уявленнями вітчизняної молоді, що можна вважати закономірним (як і у випадку з країнами Західної Європи). Цікаво, що перший фактор-образ росіян мав емоційно-мотиваційний характер, і це дозволяє припустити збереження "моди на Японію" у російському суспільстві (яка почалася ще у 1990-х рр.).

Росіяни, як і їхні українські однолітки, дещо ідеалізували Канаду. Але, на відміну від уявлень про інші країни Заходу, крос-культурні відмінності тут виявилися помітнішими. По-перше, росіяни сприймали Канаду як слабку державу (адже вона, за даними асоціативного тесту, "залежить від США"), а українці - навпаки. По-друге (що цікаво), перший фактор-образ у росіян мав "емоційно-політичний" характер, що саме по собі зустрічається рідко. Теоретично, це було логічно очікувати від вітчизняних студентів. Можливо, такий "ефект ореолу" став наслідком якихось ситуативних або особистісних чинників.

На питання про політичний розкол України за принципом "Західна-Східна" позитивну відповідь дали 66% вітчизняних студентів та 88% російських (статистично вірогідна відмінність при р=0,001). Такий результат можна вважати очікуваним, адже він повністю відповідає поширеній у Росії (на момент дослідження) біполярній картині світу "Захід - Анти-Захід".

Отже, стосовно Західної України серед росіян мали місце негативні соціально-політичні (в українських студентів - переважно позитивні) та економічні (в українців - амбівалентні) уявлення, що можна вважати природним. Поряд із тим в обох групах підкреслювалась краса регіону, яка пов'язувалася з емоційним ставленням до нього. Цікаво, що таке ставлення серед росіян мало амбівалентний характер - Західна Україна їм, загалом, не подобалася (в силу політичних причин), але вони часто бажали їй процвітання.

Цікаво, що фактори-образи Східної України в обох групах майже співпадали. Вірогідно, це обумовлено як соціально-політичними чинниками (розумінням того, що військові дії - наслідок поганої політики та причина розвалу економіки), так і культурними (для українців - це частина власної країни, а для росіян - територія, де проживають "наші", тобто російськомовні, православні люди).

Отже, крос-культурна специфіка тут найбільшою мірою проявлялася в образах США та Росії, тобто своєрідних "геополітичних полюсів". Також певні відмінності були щодо України, її західної частини та Канади. А ось уявлення про країни Західної Європи та класичного Сходу були більш стереотипізованими та ідеалізованими (а можливо, і міфологізованими). В умовах гострого конфлікту закономірним було те, що перші (найзначніші) фактори-образи Росії (у МГПС українців) та України (у росіян) мали емоційно-мотиваційний зміст. Поряд із тим порівняння даних обох груп не виявило помітного прояву механізму "дзеркального відображення" (як і за даними асоціативного тесту). Вірогідно, це пов'язане з тим, що обидві конфліктуючі країни мають серйозні внутрішні політико- економічні проблеми, усвідомленню яких не може заважати навіть сильний пропагандистський "патріотичний" вплив. Винятком стали "дзеркальні" оцінки агресивності-миролюбності політики своєї та іншої країни. Отримані фактори також підтверджують дію таких механізмів МГПС, як аутгрупова дискримінація, інгруповий та аутгруповий фаворитизм. При цьому прояв другого механізму помітніший у російських студентів, а третього - у вітчизняної молоді.

Факторизація середньогрупових оцінок (по всіх країнах) дозволила визначити конструкти соціальної категоризації геополітичних акторів в обох групах та реконструювати геополітичні картини світу представників обох країн. Зокрема виявилось, що у МГПС як вітчизняних, так і російських студентів мають місце два основних фактори-конструкти сприймання та оцінки геополітичних акторів: "Політико-економічне благополуччя/розвиток країни" та "Емоційне ставлення до держави, пов'язане з її миролюбністю". На рисунках 1-2 наведено схематичні зображення "геополітичних ментальних карт" світу в системі вказаних конструктів.

Отже, в українській геополітичній картині світу виокремлюється ідеалізована група "благополучного Заходу" (країни Західної Європи, Канада та Японія), до якої наближаються дві супердержави (США та Китай). На значному віддаленні від усіх цих країн розташована "суперагресор" Росія та "миролюбна", але "малорозвинена" Україна.

Отже, екстремальність соціально-політичного "фону" дослідження, фрустрація потреб у безпеці, призвели до своєрідної поляризації образів держав. Тут стали чітко вимальовуватися два типи світів - Добрий (джерело Безпеки, Добробуту, Розвитку) та Поганий (Небезпека, Агресія), при цьому власна країна знаходилась осторонь від обох. Останнє, з нашого погляду, є наслідком прояву механізму негативної ідентифікації - рефлексія щодо власної країни базується на усвідомленні того, що вона є не такою "розвиненою" та "благополучною", як референтні країни Заходу, але й не такою "ворожою", як антиреферентна Росія.

У картині світу росіян також маємо групу країн Заходу (крім США) та класичного Сходу, яку умовно можна визначити як "благополучні" у політико-економічному плані та відносно "миролюбні і симпатичні". Окремо від неї розташовані "агресивні та відносно благополучні" США, "відносно агресивна та неблагополучна" Україна, а також "миролюбна, але неблагополучна" Росія. Отже, російська ментальна карта світу відрізняється від вітчизняної, передусім, сприйманням саме цих трьох країн. Спільним між ними було те, що власні країни опитаних займали приблизно однакові позиції, а інші країни "далекого зарубіжжя" (крім США) сприймалися відносно позитивно.

Насамкінець торкнемося відповідей на питання прогностичного характеру. Практично всі російські студенти сумнівно оцінили перспективи повернення Україною Криму у майбутньому - діапазон усіх відповідей коливався від 0% до 40%. При цьому, перший варіант ("ніколи") обрали 50% опитаних. Середньогруповий прогностичний показник російської групи дорівнював 10% проти 37% в українських студентів (статистично вірогідна відмінність при р=0,001). Це, з нашої точки зору, є цілком природним, враховуючи зусилля офіційної пропаганди, а також поширені в історичній пам'яті (свідомості) росіян уявлення про належність даної території. Перевагу "песимістів" серед вітчизняних студентів (65% опитаних, оцінки яких коливалися від 0% до 40%), на наш погляд, можна пояснити усвідомленням того, що у світі ніхто так і не став (і навряд чи стане) реально допомагати Україні у поверненні Криму, а сама вона навряд чи зможе це зробити власними силами (адже є " нерозвиненою" та "слабкою").

Суттєві відмінності мали місце й стосовно прогнозування війни між обома країнами. Середній прогностичний показник російської вибірки дорівнював 29% проти 64% серед українців (статистично вірогідна відмінність при р=0,001). Такий результат є закономірним, адже, за даними соціологічних опитувань, більшість росіян розглядає військово-політичний конфлікт на Донбасі як внутрішній, до якого Росія не має жодного відношення [1]. Цікаво, що, з одного боку, кількість "оптимістів" серед росіян (прогнози від 0% до 40%) значно перевищувала кількість "песимістів" (від 60% до 100%) - 75% проти 15%. Але з іншого боку, кількість тих, хто обирав "нульову" вірогідність такого сценарію, була невеликою - 18%. Кількість "песимістів" серед українських студентів склала 60%, а "оптимістів" - всього 24%. При цьому кількість тих, хто обирав 100%-й прогноз, була 17% (частина опитаних в анкетах робила приписи типу "така війна вже йде", маючи на увазі військовий конфлікт на Донбасі).

Більшість (47%) російських студентів високо оцінила вірогідність втрати Україною Донбасу (від 60% до 100%), у той час як маловірогідними такі події вважали 33%. Загалом середній прогностичний показник російської групи дорівнював 55% проти 39% серед українців (статистично вірогідна відмінність при р=0,001). Причину цього, з нашого погляду, знову ж таки слід шукати в особливостях сприймання росіянами подій на Донбасі. Як свідчать дані соціологів, більшість погоджується з пропагандистською тезою про те, що київська влада на сході України воює лише з "народом Донбасу" [1]. Зазначимо, що хоча в українській групі "оптимісти" переважали над "песимістами" (перших загалом було 59%, а других - 24%), опитаних, які повністю відкидали можливість втрати Донбасу, було не так вже й багато (14%).

Висновки

Крос-культурні відмінності МГПС вітчизняної та російської молоді проявились, головним чином, стосовно їхніх країн, а також США. Є всі підстави припустити поширення у вітчизняній суспільній думці феномена "антиросійськості". У свою чергу, антиукраїнські установки росіян проявляються на фоні на більш значущих антиамериканських установок. Сприймання та оцінка інших країн Заходу та Сходу базується, в основному, на схожих стереотипізованих та дещо ідеалізованих уявленнях.

На фоні подій 2014 року мав місце обмежений прояв механізму "дзеркального відображення", який стосувався лише сприймання агресивності-миролюбності держав. Поряд із тим доволі вираженою була дія механізму аутгрупової дискримінації. Також мали місце прояви механізмів стереотипізації, ідеалізації, міфологізації, атракції, "позитивної" та "негативної" антиципації, інгрупового та аутгрупового фаворитизму, негативної ідентифікації.

З нашого погляду, можна виокремити два основні напрямки подальших досліджень. Перший ("лонгитюдний") - стосується виявлення динаміки МГПС молоді обох країн. Другий ("крос-культурний") напрямок передбачає розширення культурно-географічного контексту дослідження, зокрема визначення особливостей геополітичних уявлень молоді з країн, побічно втягнутих у конфлікт 2014 р. (ЄС, США тощо).

Використані джерела

1. Военный конфликт на востоке Украины: пресс-выпуск Левада-Центра (27.11.2014). [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.levada.ru/ 27-11-2014/voennyi-konflikt-na-vostoke-ukrainy.

2. Дроздов О.Ю. Концептуальні засади психології масової геополітичної свідомості: нарис політико- психологічної концепції феномена // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. 2014. Вип. 121. Том 1. С. 114-127.

3. Отношение россиян к другим странам: пресс-выпуск Левада-Центра (08.12.2014). [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.levada.ru/08-12-2014/otnoshenie-rossiyan-k-drugim-stranam.

4. Суспільно-політична ситуація в Україні напередодні президентських виборів. Травень 2014: інформаційний бюлетень / за ред. М.М. Слюсаревського; упоряд. Л.П. Черниш. К., 2014. 66 с.

Анотація

геополітичний масовий молодь конфлікт

Розглядається крос-культурна специфіка масової геополітичної свідомості вітчизняної та російської молоді після початку у 2014 р. гострого міждержавного конфлікту. Наведено дані емпіричного дослідження, які відображають специфіку масових геополітичних образі та прогнозів щодо України, Росії, а також ряду інших країн світу. Показано, що масова геополітична свідомість молоді обох країн має не лише відмінні риси (які стосуються, переважно, України, Росії та США), але й спільні характеристики.