Співвідношення політичної та публічної сфер

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 1:321

Співвідношення політичної та публічної сфер

Тімашова В.М.

Анотація

Співвідношення політичної та публічної сфер

Тімашова В.М.

У статті розглядаються поняття та особливості політичної та публічної сфер, аналізуються точки доторку і перетину державних і публічних інтересів, вплив інформаційного суспільства на подальший розвиток і трансформацію цих суспільних явищ, робиться висновок щодо співвідношення політичного і публічного (громадського).

Метою статті є з'ясування співвідношення політичної і публічної сфер, а також чи можна вважати публічну сферу окремою і самодостатньою. Для цього розглядаються поняття, особливості та функції політичної та публічної сфер. Для розкриття поняття політичної сфери подається думка академіка І. Варзара, яку підтримує автор статті, стосовно кількості сфер, яка визначається основними потребами життєдіяльності людини. Це п'ять сфер, а саме: сфера економічного життя (економічна сфера), духовного життя (духовна сфера), політичного життя (політичні сфера), культурного життя (культурна сфера) та етноісторичного життя (етноісторична сфера). Всередині сфер та у просторі інтеграційних зв'язків між ними утворюється численна кількість галузей суспільної діяльності людини. Політична сфера організовує суспільство за допомогою влади, яка визначається правом і етикою. Міра та інтенсивність впливу політичної сфери на життєдіяльність людей в будь-якій країні зумовлює тип суспільства, модель громадянства в ньому та форму державного устрою даної країни.

Що стосується публічної сфери, то історична і сучасна філософська думка акцентує увагу на понятті публічності як культурного явища. Філософські пошуки в межах взаємодії держави і суспільства в більшості випадків не виходили за межі надання публічності другорядного значення певного атрибуту. Філософське осмислення публічного в основному зосереджене на індивідуальних характеристиках людини, які дозволяють їй вступати у відносини з іншими індивідами.

З політичної точки зору, найчастіше під публічною сферою мається на увазі та область, у рамках якої реалізуються відносини між громадянським суспільством як системою здебільшого горизонтально вибудуваних структур, які слугують для формування та захисту групових інтересів, і політичною владою, її правовими й силовими інститутами.

У підсумку загального дискурсу основних поглядів на публічну сферу, більшість дослідників, які представляють різні галузі суспільно-гуманітарних наук, підкреслюють принципову неможливість віднести публічну сферу до якоїсь конкретної науки і оперують цим зручним поняттям, яке дозволяє пояснити чимало явищ, що належать до різних наукових дисциплін.

Основні висновки статті такі: публічна сфера не є окремою сферою, вона є невід'ємною складовою сфери політичної; частка публічності у політичній сфері залежить від присутності й розвиненості громадянського суспільства, інформаційної відкритості держави та наявності комунікаційних зв'язків; логічніше використовувати замість терміна "публічна сфера" термін "публічний сектор", оскільки при взаємодії з політичною сферою публічну сферу можна розглядати як площадку, простір, сектор, в якому, з одного боку, стикаються і перехрещуються завдання інститутів влади, а з другого, - інтереси і сподівання громадянського суспільства; завдяки вибуховому розвитку інформаційних технологій і всесвітньому процесу глобалізації публічний компонент збільшуватиме свою присутність у політичній сфері і свій вплив на неї.

Ключові слова: політична і публічна сфери, відносини, інститути, ідеологія, комунікації, публічний простір, публічність, публіка, громадська думка.

Аннотация

Соотношение политической и публичной сфер

Тимашова В.М.

В статье рассматриваются понятие и особенности политической и публичной сфер, анализируются точки соприкосновения и пересечения государственных и публичных интересов, влияние информационного общества на дальнейшее развитие и трансформацию этих общественных явлений, делается вывод о соотношении политического и публичного (общественного).

Ключевые слова: политическая и публичная сферы, отношения, институты, идеология, коммуникации, публичное пространство, публичность, публика, общественное мнение.

Annotation

Value for political and public spheres

Timashova V.M.

The article reviews the concept and features of the political and public spheres, analyzes point touch crossing state and public interests. Investigated the impact of information society on the further development and transformation of social phenomena. Much attention is paid to the conclusion regarding the relationship between political and public.

The aim of the paper is to clarify the relationship of the political and social spheres. Also we explore the public sphere as individual and separated phenomenon. For that discusses the concept characteristics and function of political and public spheres are analsyed. To reach the concept of the political sphere served opinion of academician mr. I. Varzar supported by the author regarding the number of areas defined by the basic needs of human life. These five areas, namely areas of economic life (economic sphere) spiritual life (spiritual realm) political life (political sphere), cultural life (cultural sphere) and ethnohistorical life (ethnohistorical field). Inside the sphere and space integration links between them are produced a large number of areas of public activity. The political sphere is organizing society through government which are guided by the law and ethics. The degree and intensity of the political sphere of influence on the vital functions of people in any country determines the type of society and model of citizenship in it which form the government of the country.

With regard to the public sphere the historical and contemporary philosophical thought focuses on the notion of visibility as a cultural phenomenon. Philosophical searches within the interaction between state and society in most cases do not go beyond the provision of publicity of secondary importance certain attribute. Philosophical thinking public is mainly focus on individual human characteristics that allow it to enter into relations with other individuals.

From a political perspective whith are often under public sphere meant an area within which realized the relationship between civil society as a system built mostly horizontal structures which serve to establish and protect vested interests and political power.

As a result, the general discourse of the basic views on the public sphere most researchers in different sectors of social and human sciences emphasize the impossibility of the public sphere to include a specific science and operate this handy concept that helps to explain many phenomena that belong to different disciplines.

The main conclusions articles include public sphere is not an isolated area. It is an integral part of the political sphere; share of publicity in politics depends on the presence and development of civil society, the state of information openness and availability of communications, logical to use instead of the term "public sphere", the term "public sector" because the interaction with the political sphere public sphere can be seen as a platform space, a sector in which, on the one hand, and faced the task of cross government institutions, and on the other - interests and aspirations of civil society; due to the explosive development of information technology and globalization global public component will increase its presence in the political sphere as well as its influence on her.

Keywords: political and public sphere, relationships, institutions, ideology, communications, public space, publicity, public, public opinion.

Вступ

Тривалий час політика сприймалась як всезагальна універсальна форма людського активного буття. Розуміння певної автономії політики дало змогу більш чітко співвіднести політичну сферу з іншими сферами життя. У реальному житті політична сфера існує у взаємозв'язку з іншими суспільними сферами.

Серед учених-політологів існує багато думок з приводу кількості основних сфер суспільного життя. Поділяємо думку українського вченого і дослідника І.М. Варзара, який, відштовхуючись від поняття "суспільна сфера" та "галузь життя", виходить з того, що це умовно позначена царина буття людей, в якій вони об'єктивують свої потреби й інтереси, реалізують повсякденні та перспективні життєві цілі, завдання й проблеми, розгортають нескінченну взаємодію з приводу чогось важливого і вартого в своєму житті [1, c. 53]. І.М. Варзар вважає, що існують п'ять сфер, які у своїх співвідношеннях розташовані концентрично. Це сфера економічного життя (економічна сфера), духовного життя (духовна сфера), політичного життя (політичні сфера), культурного життя (культурна сфера) та етноісторичного життя (етноісторична сфера). Всередині сфер та у просторі інтеграційних зв'язків між ними утворюється численна кількість галузей суспільної діяльності людини, а над сферними та галузевими просторами життя "зависає" мережа незліченної кількості проблем життєдіяльності людини [1, с. 53-57].

Загальновідомо, що поняття "публічна сфера" або "публічний простір" було введене в науковий обіг наприкінці ХХ ст. у роботах Ю. Хабермаса та Х. Арендт - представників соціальних наук. У класичній хабермасіанській інтерпретації публічна сфера являє собою простір раціональної дискусії, заснованої на принципах відкритості та рівності сторін і спільно розроблених та загальноприйнятих критеріїв і стандартів. Саме в публічній сфері, у процесі вільної від зовнішнього контролю дискусії та обміну інформацією, виробляється те, що можна назвати громадською думкою. Іншими словами, - це арена, форум публічного дискурсу з приводу соціально-політичних проблем життя і розвитку суспільства [10].

З огляду на те, що Україна перебуває у стані переходу, метою якого є формування та впровадження демократичних засад життя суспільства, питання присутності публічного (громадянського) в політичних процесах є вкрай важливим, оскільки демократія, передусім, це вільне висловлювання думок громадян.

Метою статті є з'ясування співвідношення політичної і публічної сфер суспільного життя, а також відповідь на запитання, чи можна вважати публічну сферу окремою, самодостатньою.

Виклад основного матеріалу

Для того щоб з'ясувати, як між собою співвідносяться політична та публічна сфери, потрібно розглянути суть цих понять та визначити їх основні особливості.

Політична сфера організовує суспільство за допомогою субієрархізованої правом і етикою влади. Взаємозв'язок політичної сфери з іншими суспільними сферами проявляється в двох аспектах. З одного боку, політика детермінована економічними, духовними, політичними, культурними, етноісторичними факторами, з другого, - сама політична сфера здатна впливати на ці сфери, проникати в них, взаємодіяти з ними. Це пов'язано з тим, що політична сфера покликана: (1) забезпечити умови, за яких створення і присвоєння суспільних цінностей, вироблених у матеріальній, духовній, культурній та інших сферах, відповідало б інтересам тих чи інших соціальних груп, що реалізується з допомогою влади як інструменту розподілення цінностей у суспільстві; (2) політична сфера присутня в усіх сферах суспільного життя через властиві їй регулюючі функції. Останнє означає, що, вивчаючи сфери та галузі суспільного життя, ми завжди перебуваємо в просторі та контекстах полісемічного впливу самої політичної сфери на інші сфери та галузі життя, різноманітні структури та рівні буття суспільства. У підсумковому синтезі міра та інтенсивність впливу політичної сфери на життєдіяльність людей в будь-якій країні зумовлює тип суспільства, модель громадянства в ньому та форму державного устрою даної країни [9, с. 41].

Історична і сучасна філософська думка акцентує увагу на понятті публічності як культурного явища. Для мислителів Античності публічна сфера була природним середовищем функціонування соціуму, основою політики. Мислитель і філософ Нового часу Дж. Локк писав, що "бути раціональним означає мати волю до пошуку істини і перевірки власних думок у відкритій і вільній дискусії з іншими" [7, с. 24]. Традиції Просвітництва закріплюють публічність у поняттях громадянського стану, який вони вважається протилежним природному. І, нарешті, концепт рівності, запропонований Ж.-Ж. Руссо, відкрив публічність як середовище політичної демократії. Вільність висловлювань і рівність в одному смисловому аспекті дають поштовх до нового значення публічності, яке точно означив І. Кант, який вважав публічність і гласність засобом протидії аморальній поведінці, тобто "несправедливі ті вчинки, які належать до права інших людей, максими яких несумісні з публічністю" [5, с. 303].

Г.-В-Ф. Гегель запропонував методологічний підхід до публічності, як і всіх явищ, у контексті функціонування держави. Насамперед, це поєднання методик аналізу і синтезу, в межах яких публічність властива як частині державного, громадського механізму влади, так і всій її цілісності. У руслі цих гегелівських ідей російський вчений І.Н. Гомеров розуміє державу як особливу публічну організацію, наголошуючи, що держава - це до певної міри (частково) публічна, тобто відкрита частина суспільства [2]. Сучасний французький філософ П. Віріліо вважає первинною сутністю публічної сфери семантично напружений простір, в якому твориться та здійснюється сучасність, соціально значима реальність, що відтворюється спільними, взаємоспрямованими діями, вчинками, позиціями громадсько активних індивідів [3, с. 71].

Отже, філософські пошуки в межах взаємодії держави і суспільства в більшості випадків не виходили за межі надання публічності другорядного значення певного атрибуту. Філософське осмислення публічного в основному зосереджене на індивідуальних характеристиках людини, які дозволяють їй вступати у відносини з іншими індивідами.

У широкому значенні, ідея публічної політики і врядування передбачає існування сектору життя, що не є приватним або суто індивідуальним, а здійснюється спільно. Вона не тільки не вичерпується комунікаціями громадян і суспільною рефлексією, а й трансформується в практичні дії. У цій якості вона постає як "спільна практична діяльність, спрямована на досягнення цілей, які поділяються всіма". На думку В. Парсонса, поняття "публічний" означає ті аспекти людської діяльності, які вимагають урядового чи соціального регулювання, втручання або, принаймні, спільних дій [8, с. 23].

Більшість сучасних дослідників публічної сфери (Д. Гавра, О. Кривоносов, О. Трубіна, О. Трахтенберг, Р. Гергилов, Т. Олексієва, О. Сивякова, Г. Почепцов, О. Третяк, О. Бойл, П. Віріліо, Р. Гакет, Д. Кін, К. Крос, Ф. Уебстєр та ін.), попри всю розбіжність підходів, провідними дефініціями, властивостями та ознаками цього поняття визначають такі:

1) значимий своєю загальнодоступністю для багатьох громадян простір, в якому на засадах рівноправності відбуваються раціональні, відкриті, прозорі для всіх та вільні від будь-якої особистої зацікавленості активні обговорювання, дискусії рівноправних суб'єктів, унаслідок чого формується громадська думка щодо різноманітних проблем, тобто формується аксіологічна система суспільства взагалі;

2) ідеальна сфера, в якій циркулює, виробляється надійна соціальна інформація, що надається всім без будь-яких перешкод і є гарантом відкритості й достовірності демократичних процедур;

3) самостійний простір, який на засадах рівнозначності та рівноцінності одночасно межує зі сферами чи просторами державного, політичного та приватного;

4) споконвічно вільний від державно-владного та політико-економічного контролю простір, де публічно відбувається обмін громадсько важливою інформацією та спілкування суспільно активних суб'єктів, що утворюють публіку, - ідеал громадянського суспільства;

5) унаслідок активного, надзвичайно швидкого розвитку різноманітних мас-медіа - невід'ємного елементу публічної сфери Нового та, особливо, Новітнього часів - у сучасній культурі цілеспрямовано спочатку нівелюються, а згодом поступово й руйнуються межі між публічною сферою та приватною, державною, політичною сферами [11].

Проте найчастіше під публічною сферою мається на увазі та область, у рамках якої реалізуються відносини між громадянським суспільством як системою здебільшого горизонтально вибудуваних структур, які слугують для формування та захисту групових інтересів, і політичною владою, її правовими й силовими інститутами.

Графічно місце публічної сфери в суспільній системі можна зобразити таким чином:

Стрілки, що йдуть згори, символізують державну політику (сферу політичного життя), а ті, що йдуть знизу, - групові інтереси й очікування. Простір, в якому, з одного боку, стикаються і перехрещуються завдання інститутів влади, а з другого, - інтереси і сподівання громадянського суспільства, утворює те, що називають публічним простором або публічною сферою.

У підсумку, як вважає російський дослідник І.М. Дзялошинський, публічна сфера постає не тільки як суспільний форум колективного пошуку громадянами загальних цілей і засобів їх досягнення, а й як сфера їх практичного втілення в систему реальних суспільних відносин й інститутів. Складається свого роду інфраструктура публічної сфери - громадський сектор життєдіяльності суспільства [4].

Невід'ємною складовою публічної сфери є публіка як сукупність активних компетентних осіб. Вибуховий розвиток інформаційних технологій дає можливість фахівцям стверджувати, що публічна сфера - це форма існування глобальної політичної сфери сьогодні. Тенденція до формування більш інформованого, представницького та відповідального суспільства набула широкого розмаху і стала незворотною - зазначають консультативні групи при Генеральному секретареві ООН [6].

Звідси при взаємодії владних інститутів та суспільства у формуванні політики та самоврядної діяльності публічна сфера виконує такі функції:

1) артикуляція суспільних інтересів, які мають сформуватися та прозвучати в самому суспільстві, чітко заявити про себе, щоб і влада, і сама громадськість їх помітили і належним чином оцінили;

2) публічний контроль за діяльністю влади, станом справ у суспільстві, державі, соціокультурній сфері;

3) вплив на формування державної політики, оскільки держава як головний загальнонаціональний владний інститут покликана репрезентувати публічні інтереси суспільства. Звідси публічна політика потребує держави, а державна політика завжди претендує на те, щоб бути публічною, інакше держава в очах суспільства втрачає будь-яку легітимність;

4) політико-культурне просвітництво громадян, що є надзвичайно важливим, оскільки соціокультурна освіченість громадян є провідним чинником реформування суспільства. Не буде перебільшенням стверджувати, що політико-культурні принципи, норми та дії - це якісна характеристика публічного життя суспільства, яка є важливим інструментом демократичних перетворень. При цьому за наявності публічних влади й інститутів захисту свободи слова, думки та зібрань публічна сфера близько сходиться чи, навіть, перетинається з політичною сферою [6].

Отже, підсумовуючи загальний дискурс основних поглядів на публічну сферу, визнаємо, що вона є складним синкретичним поняттям міждисциплінарного характеру. Майже всі дослідники, які представляють різні галузі суспільно-гуманітарних наук, підкреслюють принципову неможливість віднести публічну сферу до якоїсь конкретної науки. Внаслідок цього науковці не намагаються пристосувати поняття публічної сфери до певної науки, а оперують цим зручним поняттям, яке дозволяє пояснити чимало явищ, що належать до різних наукових дисциплін.

Співставлення понять політичної і публічної сфер та їх особливостей дає змогу підсумувати таке:

по-перше, публічна сфера не є окремою сферою, вона є невід'ємною складовою сфери політичної, а остання обертається в соціальній надсфері суспільного життя; політична публічна сфера громадський

по-друге, не йдеться про стале співвідношення політичної і публічної сфер, оскільки публічність залежить від присутності й розвиненості громадянського суспільства, інформаційної відкритості держави та наявності комунікаційних зв'язків;

по-третє, логічніше використовувати замість терміна "публічна сфера" термін "публічний сектор", оскільки при взаємодії з політичною сферою публічну сферу можна розглядати як площадку, простір, сектор, в якому, з одного боку, стикаються і перехрещуються завдання інститутів влади, а з другого, - інтереси і сподівання громадянського суспільства;

по-четверте, оскільки сучасне суспільство визначається як інформаційне, можна передбачити, що завдяки вибуховому розвитку інформаційних технологій і всесвітньому процесу глобалізації публічний компонент збільшуватиме свою присутність і свій вплив і на політичну сферу.

Отже, перспективи дослідження і подальшого вивчення цієї проблеми полягають у пошуку нових підходів до встановлення факторів і різноманітних суспільних впливів на співвідношення понять політичної і публічної сфер в аспекті глобалізації і стрімкого розвитку інформаційного та комунікаційного просторів.

Література

1. Варзар І.М. Політична етнологія: пропедевт. курс: авт. підручник / І.М. Варзар. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: ДП "Вид. дім "Персонал"", 2011. - 354 с.

2. Гомеров Н.И. Государство и государственная власть / Н.И. Гомеров. - М.: Просвещение, 2002. - 556 с.

3. Вирилио П. Информационная бомба. Стратегия обмана / П. Вирилио; пер. с фр. И. Окуневой. - М.: ИТДГК "Гнозис", Фонд "Прагматика культуры", 2002. - 192 с.

4. Дзялошинский И.М. Гражданские коммуникации и публичная политика. Демократия, управление, культура: проблемные измерения современной политики. Политическая наука: Ежегодник 2006 / И.М. Дзялошинский // Рос. ассоциация полит. науки; глав. ред. А.И. Соловьев. - М.: Рос. полит. энцикл. (РОССПЭН), 2007. - 551 с.

5. Кант И. Сочинения: в 6-ти т. / И. Кант. - Т. 1. М.: Мысль, 1964. - 799 с.

6. Кардозу Ф.Э. Гражданское общество и управление: справочный документ, подготовленный Председателем группы Генерального Секретаря в составе видных деятелей для рассмотрения взаимосвязи ООН и гражданским обществом / Э.Ф. Кардозу. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.un/org/russian/partners/cardoso.htm.

7. Локк Дж. Сочинения: в 3-х т. / Дж. Локк. - Т. 1. - М.: Мысль, 1964. - 621 с.

8. Парсонс В. Публічна політика: Вступ до теорії і практики аналізу політики / В. Парсонс; пер. з англ. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006.

9. Тімашова В.М. До ґенез теоретичного концепту "політична сфера суспільного життя": історіолого-концептуальний аналіз / В.М. Тімашова // Наук. часопис Нац. пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. - 2012. - Вип. 8. - С. 41 (Серія 22 "Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін").

10. Трахтенберг А.Д. Рунет как "публичная сфера": хабермасианский идеал и реальность / А.Д. Трахтенберг. - [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.politex.info/content/view/232/30.

11. Шестакова Е.Г. Публічна сфера як поняття сучасної теорії соціальної комунікації. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2338.

Размещено на Allbest.ru