Размещено на http://www.allbest.ru/

Міфологізація політичних цінностей в контексті президентської кампанії 2010 р.

Андрій Мороз,

аспірант кафедри політичних наук Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова

«Обіцянка-цяцянка, а дурному радість…»

Народна мудрість

Суспільно-політичний міф як складова суспільної свідомості існує з давніх давен, однак досі серед соціологів, філософів, політологів й антропологів точаться суперечки про роль міфів в сучасному політичному просторі. З погляду політичної філософії ХІХ-ХХ ст. взаємодія політики та міфу проявляється в міфологемах як властивій суспільній свідомості здатності змінювати раціональну організацію політичного процесу на ірраціональну, що в свою чергу суттєво ускладнює об'єктивне розуміння політичних явищ і процесів.

Людство постійно продукує нові ідеї, політичні цінності та моральні орієнтації, на основі яких формуються політичні міфи. Поняття «політична цінність» та «політичний міф» тісно пов'язані насамперед через їх соціальну природу походження. Подібно до політичних цінностей, які є надбанням політичної культури людства, міфи, як форма колективної свідомості, визначають світогляд певних груп людей, їхню ідентичність, психологічні та моральні установки. суспільний свідомість політичний предвиборчий

На міфотворення впливає й історична свідомість народу та характер політичних процесів. На думку В. Лисенка «міф формує ментальність народу і нею ж формується, визначаючи історичний вибір нації» [7, с. 30]. Е. Кассірер зазначав: міфи підпорядковані непохитній необхідності і мають власну реальність. Історія будь-якого народу є вторинною і похідною від міфу. Міф є своєрідною першопочатковою формою життя, що визначає історію кожного народу [5, С. 208].

Політичне міфотворення актуалізується під час суспільно-політичних трансформацій, зокрема, змін політичного режиму й інститутів, принципів організації економічних відносин, переоцінки цінностей. Ю.Шайгородський зазначає, що «формування сучасної ціннісної парадигми відбувається на тлі перегляду багатьох колишніх ідеалів та окреслення нового світоглядного виміру з одночасним відродженням історичних традицій народу, зверненням до його духовної спадщини» [12, с. 128]. Тому зміна ціннісно-політичних орієнтацій громадян є поштовхом до нового витка політичного міфотворення. Оскільки президентська виборча кампанія, що базується на принципі змагальності програм кандидатів, може стати поштовхом до формування нових політичних міфологем в суспільній свідомості, набуває актуальності їхній комплексний ціннісний аналіз крізь призму політичної міфології та аксіології.

Походження політичної міфології як форми організації масової політичної свідомості сягає часів давньої Греції. Ще Платон вважав міф особливим знаряддям маніпулювання свідомістю. Вивченню політичної міфології присвячені праці таких відомих зарубіжних дослідників як Е. Кассірер, Ж. Сорель, А. Вінер, Ф.Кессіді, К. Гюбнер, Р. Барт, К. Леві-Стросс, російського філософа О. Лосєва та інших. В Україні цією проблематикою займається ряд вчених філософів, соціологів та політологів: С. Телешун, О. Бабкіна, Ю. Левенець, Ю. Шайгородський, Д. Арабаджиєв, та ін.

Міфологія є першою в історичній ретроперспективі формою масової політичної свідомості. Міфи завжди відігравали важливу роль у соціально-політичному управлінні.

Відомий французький філософ, теоретик революційного синдикалізму Ж.Сорель вважав міф функціональним компонентом політичної свідомості. Як сучасний політичний міф він розглядав «будь-які ідеї і відчуття, які володіють здатністю об'єднувати людей і спонукати їх до політичної дії, але про практичне здійснення яких не можна думати серйозно. Міф -- це помилковий підсумковий продукт безуспішних спроб мас збагнути сенс складної мотивації європейської політики» [13, с. 35].

Зрозуміти чи об'єктивно пізнати природу політичного міфу нереально, адже він в основному базується на вірі та стереотипах. Однак, це не обов'язково означає що явище політичної міфології в політичному процесі відіграє суто негативне значення. Однією із важливих позитивних якостей політичних міфів є здатність об'єднувати людей навколо певної ідеї. Як відомо, довіра громадськості до політичних гравців та окреслених ними перспектив майбутнього розвитку, завжди була каталізатором суспільних перетворень. Певна річ, що такі перетворення не завжди приносили позитивний результат. Тому нині міфи активно використовуються різними політичними силами в якості політтехнології задля маніпулювання масами. «Політики нашого часу, -- пише Е. Кассірер, -- добре засвоїли, що великі маси людей легше приводяться в рух силою уяви, аніж звичайним примусом. Пророкування стало істотним елементом нової політичної технології» [4, с. 158].

Доволі поширеними й актуальними останнім часом в наукових колах є питання про співставлення та пошук точок дотику політичної міфології із іншими галузями політологічного дослідження, зокрема ідеології й аксіології. Очевидно, що усталені ідеологічні (комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні) вислови та лозунги втрачають свою інформаційну вагу серед населення та справляють дедалі менший вплив на здійснення громадянином свого вибору. Тому дедалі частіше на допомогу ідеології задля моделювання нової політичної реальності залучається міфологія, як спроба надання нових якостей і характеристик давно відомим суспільно-політичним категоріям. На думку С. Телешуна «…це пояснюється тим, що в основі ідеологем лежить раціоналістичне коріння сприйняття людством тих чи інших політичних або суспільно важливих догм, а в основі «природних або штучних міфологем» -- стійка віра у їх виключність. Крім того, у більшості випадків ідеологеми характеризуються багатовекторністю свого розвитку від позитиву до негативу, і навпаки. Міфи ж є оптимальними і стійкими для певних і достатньо широких верств населення» [2, с. 3].

Створити в свідомості людей ілюзорну картину політичного буття, сформувати примарні перспективи розвитку суспільно-політичної структури та місця в ній кожного члена суспільства значно легше й економічно вигідніше, аніж доказувати практичними справами та вчинками вірність того чи іншого ідеологічного постулату. Іншими словами політичний міф фактично намагається заповнити собою ті хиби пануючих ідеологічних конструкцій, які проявляються в періоди соціально-політичних криз. Міф стає мостом між деполітизованою (не готовою до політичної активності) особою і гранично політизованим кризовими моментами суспільством [13, с. 52]. Російський культуролог і філософ В. М. Півоєв, звертаючись до питання ідеологічного аспекту проблеми міфотворчості, афористично зазначав: «Всяка міфологія ідеологічна, всяка ідеологія міфологічна» [8, с. 128-129]. Проаналізувавши ідеологічні програми полухимерних політичних гравців, сміливо можна заявляти про певну їх міфологізацію.

Вивчаючи питання взаємодії політичної ідеології та міфології слід враховувати і такий аспект міждисциплінарного взаємозв'язку як взаємодія міфології й аксіології. На думку українського дослідника Ю.Шайгородського «…як ідеологія, так і міфологія є важливими елементами символічного світу політики, завдяки чому обидві вони націлені на формування ціннісної та світоглядної парадигми» [11, с. 35]. Міф і цінність є суміжними поняттями політичного простору. Часто зміст цих понять переплітаючись і взаємодіючи один з одним вибудовують нові ідеї та переконання в масовій свідомості та нерідко є причинами виникнення когнітивного дисонансу в свідомості індивіда. Політична цінність часто перетворюється на міф і навпаки завдяки політичним цінностям певні ідеологічні конструкції з часом набувають в суспільстві ціннісного змісту. «Міф, -- пише Д. Арабаджиєв, -- виступає у взаємозалежній трійці понять (міф-ідеологія-утопія) як система ідеальних прообразів, ідеологія -- як система соціальних цінностей, що випливають із них, утопія -- як уявний експеримент з реалізації цих цінностей і пожвавлення прообразів» [1, с.11].

Проблема взаємодії конкретного індивіда та соціально-політичних цінностей полягає в тому, що цінності як політологічна категорія можуть носити двоякий зміст. Вони можуть бути реальними, такими, що мають насправді об'єктивний зміст, а можуть мати й міфологічний характер. Окремому громадянину важко розрізнити реальну цінність від міфу, адже для цього потрібен час і певний набір об'єктивної інформації про реальний стан справ у суспільстві. Міфологізовані цінності мають історичне підґрунтя. У процесі розвитку суспільства міфологічні цінності, як і сама міфологія, хоча і перестають домінувати, але не зникають повністю з суспільного життя. Поготів, деколи вони відроджуються та набувають форми міфологем -- штучно створюваних ціннісних конструкцій, що не мають аналогів, однак підтримуються ідеологічними засобами й інститутами.

За визначенням політологічного словника: «…цінності політичні -- це об'єкти, явища, ідеї, процеси політичного життя та їх властивості, до яких людина ставиться як до таких, що задовольняють її соціальні потреби, інтереси і які вона залучає у сферу своєї життєдіяльності…» [9, с.719]. Саме на можливості задоволення потреб та інтересів індивіда політтехнологи пишуть кандидатам їхні політичні програми, намагаючись торкнутися смисложиттєвих орієнтацій. Якщо політична цінність використовується як передвиборче гасло, а можливість її виконання малоймовірна, тоді така цінність набуває якостей політичного міфу.

Яскравим прикладом сучасного міфотворення є передвиборчі програми кандидатів на посаду Президента, які містять теоретичне підґрунтя для формування міфу. Міфи, створюються вченими, журналістами, політиками, письменниками, фінансово-промисловими групами, тими, хто має доступ до формування «свідомості», тими, хто має можливість вирішувати, які образи, кольори, шрифти і слова викличуть прихильність населення. Нині такими людьми є кандидати на посаду Президента України і їхні команди. Серед всіх зареєстрованих кандидатів на дану посаду вважаємо за необхідне проаналізувати на наявність міфологізованих цінностей передвиборні програми В. Ющенка, Ю. Тимошенко, В. Януковича, А. Яценюка, О. Тягнибока, С. Тігіпка, А. Гриценка. Найпоширенішеми міфами президентської кампанії 2010 р. є ті, які виникають на базі таких політичних цінностей як соціальна справедливість, свобода, демократія, безпека, здоров'я людей, економічна самостійність та держава.

Соціальна справедливість найчастіше зустрічається в передвиборчих програмах у різних варіаціях. «Україні бути справедливою» (В. Ющенко), «Перемога над бідністю та соціальною несправедливістю» (Ю. Тимошенко), «Від соціальної незахищеності до соціальних гарантій» (В. Янукович), «Економічний націоналізм та соціальна справедливість» (О. Тягнибок). У це поняття політики найчастіше вкладають зміст соціальних гарантій і пільг, обіцяють зростання середніх заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат, гарантують соціальний пакет малозабезпеченим і недієздатним людям, тощо. Це, мабуть, найпоширеніший міф під час будь-якої передвиборчої кампанії. Слід зазначити, що реалізація зазначених положень значною мірою залежить від цілого ряду економічних, історичних, суспільно-політичних факторів, вплив яких позначається на формуванні ставлення людини до політики, формує її політичну культуру. Реалізація на практиці зазначених обіцянок суттєво залежить також від комплексної державної політики, політичної культури та свідомості людей, рівня розвитку громадянського суспільства. Дж. Ролз вважає, що вирішення проблеми забезпечення справедливості в тій чи іншій формі «спирається на історичні умови й традиції, на інституції й соціальні сили кожної країни» [10, с. 17].

Сильна економіка. «Україні бути сильною» (В.Ющенко), «Інноваційна економіка та прогресивні реформи» (Ю.Тимошенко), «Сильна економіка-успішна країна» (В. Янукович), «Економічний націоналізм та соціальна справедливість» (О. Тягнибок), «Країні потрібна нова індустріалізація» (А. Яценюк), «Конкурентноспроможна економіка» (С. Тігіпко), «Моя країна це потужна економіка і підтримка підприємництва» (А. Гриценко). Під цінністю економічної стабільності політики формують характерні міфи про формування ринкових відносин, скорочення податкового навантаження, масштабне залучення інвестицій, рівність можливостей для кожного громадянина.

Безпека. «Перехід на контрактну армію з 2011 р.» (В. Янукович), «Сучасна професійна армія -- гарант незалежності» (Ю. Тимошенко), «Професійна контрактна армія. Ядерний статус України» (О. Тягнибок), «Країну врятує боєздатна армія» (А. Яценюк), «Наша армія стане контрактною і надійно захищатиме народ» (А. Гриценко). Розповсюджується міф про те, що Україні потрібно нарощувати військовий потенціал задля власної безпеки. Звичайно, це дуже актуальне питання і кожна країна повинна бути готовою відстояти власні інтереси. Однак, на нашу думку, Україні більше загрожує непрофесійне управління державою та відсутність єдності серед головних політичних сил.

Здоров'я людей. Розповсюдженим міфом політичної кампанії 2010 р. є міф який побудований на найвищій соціальній цінності в житті людей -- їхньому здоров'ї. У передвиборчих програмах абсолютно всіх кандидатів зустрічаємо гасла на кшталт: «Здорова нація» (О. Тягнибок), (С. Тігіпко), (А. Гриценко), «Здоровий народ» (Ю. Тимошенко), «Здорові люди» (А. Яценюк), (В. Янукович). На нашу думку, створення політичного міфу на основі такої цінності як здоров'я громадянина є дуже вдалою політтехнологією. Надто коли мова йде про нашу країну, де медична галузь перебуває в стані глибокого занепаду. Тому, маніпулюючи свідомістю людей політичні гравці шляхом обіцянок і красивих гасел намагаються сформувати новий політичний міф про створення безплатної медицини для всіх громадян України, забезпечення їх медичними страховками та гідним рівнем професійної допомоги, подолання корупції в даній галузі, тощо.

Боротьба з корупцією. Чи не найактуальнішим міфом, сформованим у рамках категорії політична влада є міф про подолання корумпованості чиновників. За сьогоднішньої ситуації дана проблема набуває особливого розголосу, затьмарюючи собою такі важливі питання як професійність державних управлінців і децентралізація владних повноважень. «Моя країна зламає хребет корупції» -- пише А.Гриценко, «Ми завдамо рішучого удару по корупції, починаючи з верхніх ешелонів влади» (В.Ющенко), «Я вірю -- корупційний союз влади й олігархії буде знищено» (Ю.Тимошенко), «Я маю намір провести глибокі зміни в системі державної служби, радикально підвищити її ефективність і ліквідувати підґрунтя корупції» (С.Тігіпко). Інколи політичні міфи виникають на базі проблемного простору в системі політичних відносин. У даному випадку проблемним простором є тотальна корупція, яка наскрізь пронизує всі сфери суспільно-політичного життя українців. Очевидно, що побудова передвиборних лозунгів навколо даної проблематики є актуальною, та зможе принести дивіденди політичним гравцям у виборчому процесі. Однак подолання корупції в короткостроковій перспективі на нашу думку -- міф, адже це надто енергоємний процес, який потребує мобілізації всіх політичних сил та модернізації фінансово-економічних та політичних інститутів.

На сьогоднішній день зрозумілим абсолютно для всіх політиків є той факт, що суспільно-політична та економічна сфери українського суспільства перебувають в стані системної кризи. Щоб вивести країну з кризи потрібні системні, послідовні та стратегічні кроки, а не порожні обіцянки і популістські заяви окремих високопосадовців. В даному контексті доречно згадати вислів відомої французької письменниці Жермени де Сталь: «Горе країні, яку щодня рятують…»

Висновки

Таким чином, в сучасній політологічній науці склався стійкий комплекс уявлень про суть соціально-політичного міфу як унікального елементу сучасного політичного життя, який слугує для перетворення реальності в стереотип. Міф штовхає суспільство до здійснення певного вибору, заставляє робити окремі вчинки, не усвідомлюючи цього. Природно, що представники традиції європейського раціоналізму визначали міф як ілюзію, що заважає науці і суспільству «тверезо» зрозуміти «правду» свого політичного і культурного існування [3, с. 174]. Політична міфологія покликана формувати ілюзії серед населення. Це дуже важливий інструмент в руках сучасних політологів та політтехнологів під час побудови політичної реклами. Нині кожен кандидат у Президенти та його команда використовують цей інструмент політичної комунікації задля формування міфологічних уявлень.

Джерела

1. Арабаджиєв Д. Ю. Політичний міф як фактор розвитку сучасної політичної свідомості: автореф. дис. канд. політ. наук : спец. 23.00.03 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова / Д. Ю. Арабаджиєв. -- К., 2006. -- 19 с.

2. Історія, теорія і практика європейської та євроатлантичної інтеграції України : Енциклопед. довід. / За заг. ред. С. О. Телешуна та В. Д. Вакуменка. -- К. : Вид-во НАДУ, 2006. -- 408 с.

3. Кареев Н. И. О духе русской науки / Н. И.Кареев // Русская идея. -- М. : “Республика”, 1992. -- С. 171-184.

4. Кассирер Э. Техника политических мифов / Кассирер Э. // Октябрь. -- 1993. -- №7. -- С. 153-159.

5. Кассирер Э. Философия символических форм. Том 2. Мифологическое мышление. -- М. : Университетская книга, 2001. -- 280с.

6. Кессиди Ф. Х. От мифа к логосу. (Становление греческой философии). -- М. : Мысль, 1972. -- 312 с.

7. Лисенко В. Політичний міф як архаїзація соціокультурного простору в нових історичних умовах / В. Лисенко // Персонал. -- К. -- 2007. -- № 8. -- С. 30-34.

8. Пивоев В. М. Миф в системе культуры : (Учебное пособие к спецкурсу) . -- Петрозаводск -- 1991. -- 216 с.

9. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю.С.Шемшученка. -- 2-е вид., доп. і перероб. -- К. : Ґенеза, 2004. -- 736с.

10. Ролз Дж. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольський. -- К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. -- 822 с.

11. Шайгородський Ю. Міфологія як засіб моделювання політичної реальності / Ю. Шайгородський // Віче. -- К. -- 2009. -- №15. -- С.35-38.

12. Шаргородський Ю. Ціннісна складова сучасної політичної міфології / Ю. Шайгородський // Політичний менеджмент. -- К. -- 2008. -- Спецвипуск. -- С.126-135.

13. Шестов Н. И. Политический миф теперь и прежде / Под ред. проф. А. И. Демидова. -- М.: ОЛМАПРЕСС, 2005. -- 414 с.

Размещено на Allbest.ru