Методи та правила організації інтерактивних технологій для формування професійних умінь у майбутніх лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи та правила організації інтерактивних технологій для формування професійних умінь у майбутніх лікарів

Інтерактивними або діалоговими називають групу навчальних методів, у яких соціальні взаємодії розглядаються як найважливіший освітній ресурс, що дозволяє інтенсифікувати процес навчання, тобто значно підвищити його розвиваючий потенціал, поглибити й розширити засвоюваний зміст освіти. до інтерактивних методів відносять лише ті, які будуються на психологічних механізмах посилення впливу групи на процес засвоєння кожним учасником досвіду взаємодії й взаємонавчання. до інтерактивних методів навчання, насамперед, відносяться: тренінг, ділова гра, дискусія й проектний семінар.

Недостатнє використання інтерактивних технологій, більш тривала традиція використання пояснювально-ілюстративних методів у навчанні і недовіра до відносно інноваційних - діалогових - методів, відсутність власного досвіду інтерактивного навчання у педагогів - звідси випливає необхідність впровадження інтерактивних методів у професійну освіту, оскільки вони за своєю суттю адекватні цілям й змісту медичної освіти та є шляхом до вирішення проблеми застосування цих методів у педагогічній практиці [1, 2].

Розглядаючи основні вимоги до медичної практики, а саме засвоєння культури медичної праці, що за даними сучасних досліджень визначається трьома основними складовими: медична діяльність, спілкування з пацієнтом й особистість лікаря, бачимо, що насамперед інтерактивні методи дозволяють реалізовувати цю мету. Якщо орієнтуватися на повне уявлення про зміст освіти, відповідно до якого вона представлена медично-адаптованою системою знань, умінь й навичок, досвідом творчої діяльності й досвідом ціннісного ставлення до світу, що забезпечує розвиток особистості, то очевидно, що інтерактивні методи дозволяють засвоїти всю повноту цього змісту, на відміну від пояснювально-ілюстративних методів, більшою мірою орієнтованих на перший компонент змісту.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що практично всі студенти залучені в процес пізнання, вони мають можливість розуміти та рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають. спільна діяльність студентів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний вносить свій особистий індивідуальний внесок. Таким чином здійснюється обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості й взаємної підтримки, що дозволяє не тільки одержувати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми кооперації й співробітництва.

У порівнянні з традиційними, в інтерактивних моделях навчання змінюється й взаємодія з викладачем: його активність уступає місце активності студентів, а завдання викладача - створити умови для їх ініціативи. Інтерактивні технології допомагають студентам виступити повноправними учасниками пізнавального процесу, їх досвід важливий не менш, ніж досвід викладача, який не стільки дає готові знання, скільки спонукає студентів до самостійного пошуку.

На основі нових інтерактивних технологій стає можливим змінити, причому радикально, роль викладача, зробити його не тільки носієм знань та умінь, але й керівником, ініціатором самостійної творчої роботи студента, виступити в якості провідника в океані найрізноманітнішої інформації, сприяючи самостійному формуванню у студентів критеріїв та засобів орієнтації, пошуку раціонального рішення в інформаційному потоці.

У теперішній час методистами й викладачами розроблено чимало форм групової роботи для навчального процесу. Найбільш відомі з них - «велике коло», «вертушка», «акваріум», «мозковий штурм», «дебати». Ці форми ефективні в тому випадку, якщо на заняттях обговорюється яка-небудь проблема в цілому, про яку студенти мають первісні знання, отримані раніше на заняттях або в життєвому досвіді. Крім того, обговорювані теми не повинні бути закритими або дуже вузькими [2, 4].

Тим педагогам, хто вирішив працювати згідно методів інтерактивних технологій, необхідно пам'ятати про деякі правила організації інтерактивного навчання на заняттях.

Правило перше. У роботу повинні бути залучені тією чи іншою мірою всі учасники. Із цією метою корисно використати технології, що дозволяють залучити всіх студентів в процес обговорення.

Правило друге. Треба подбати про психологічну підготовку учасників. Мова йде про те, що не всі, хто прийшов на заняття, психологічно готові до безпосереднього включення в ті або інші форми роботи. У цьому випадку корисні розминки, постійне заохочення студентів до активної участі у роботі, надання можливості для самореалізації студента.

Правило третє. Кількість учасників в групах і якість навчання можуть знаходитися в прямій залежності. Тому в роботі не повинні брати участь більше 20 студентів-медиків. Тільки за такої умови можлива продуктивна робота в малих групах. Адже важливо, щоб кожний був почутий, кожній групі надана можливість виступити з проблеми.

Правило четверте. Віднестися з увагою до підготовки приміщення для роботи. Навчальна кімната повинна бути підготовлена з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересаджуватися для роботи в більших і малих групах. Іншими словами, для студентів повинен бути створений психологічний і фізичний комфорт.

Правило п'яте. Необхідно з увагою ставитись до питань процедури й регламенту. Про це треба домовитися з самого початку й намагатися не порушувати його. Наприклад, корисно домовитися про те, що всі учасники будуть виявляти терпимість до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, повагу його людської гідності.

Правило шосте. Віднестися з увагою до розподілу учасників семінару на групи. Спочатку його краще побудувати на основі добровільності. Потім доречно скористатися принципом випадкового вибору. Роботи, присвячені проблемам віртуальної або дистанційної освіти, використанню сучасних інформаційних технологій у медичній освіті, ще більше переконують у необхідності засвоєння майбутніми лікарями методів інтерактивного навчання, без яких не можна одержати необхідний ефект від використання комп'ютера в освіті [5-7].

Аналіз основних тенденцій у розвитку освіти у світі показує рух у бік інноваційної, розвиваючої, інтенсивної, гуманної, індивідуально - орієнтованої стратегії або парадигми освіти, спроби подолання авторитарної, догматичної, технократичної, адаптивно-дисциплінарної або пояснювально-ілюстративної стратегії, яка характерна для освітньої практики всіх країн. Очевидно, що інтерактивні методи адекватні саме особистісно-діяльнісній або особистісно - орієнтованій парадигмі й дозволяють втілити її в реальну освітню практику. В такому змісті їх по праву називають методами ХХІ століття, методами перспективними, що мають майбутнє в мінливому освітньому просторі інформаційного суспільства. Очевидно й те, що в закордонних теоретичних дослідженнях і в педагогічній практиці, у тому числі в практиці підготовки різних фахівців, ідеї інтенсифікації утворення й інтерактивного навчання одержали більше поширення [6].

Інтенсифікувавши процес медичної освіти, можливо не тільки підвищити її якість, але й вирішити проблему впровадження в клінічну практику методів інтенсифікації - методів інтерактивного навчання студентів. Це дозволить перейти від декларацій про парадигмальне зрушення в освітніх технологіях до реального процесу зміни парадигми вищої медичної освіти.

Для цього необхідно розгорнуте пси - холого-педагогічне обґрунтування специфіки, принципів, необхідності, можливостей, обмежень інтенсивної медичної освіти з використанням інтерактивних методів у сучасній вищій медичній освіті, тобто розробка теорії інтенсивного (інтерактивного) навчання майбутніх лікарів. Інтенсивна освіта повинна отримати цілісне психолого-педагогічне обґрунтування через опис принципів, механізмів впливу на професійну свідомість, професійну спрямованість, педагогічну рефлексію, мислення, комунікативну компетентність майбутніх лікарів і через опис конкретних психолого-педагогічних умов, створюваних в освітньому процесі.

За умов інтерактивного навчання, як показують результати спостережень, анкетування, тестування, вивчення продуктів проектної й реальної діяльності студентів, розвивається особистісна відповідальність за прийняті рішення, змінюється локус контролю, у студентів підсилюється почуття особистісної включеності в освітній процес і формується відповідальність за власні освітні результати.

Найважливішим механізмом інтенсифікації медичної освіти в інтерактивному навчанні є інтеріорізація досвіду продуктивних взаємодій студентів з викладачами. Викладачі в цьому випадку виступають як носії педагогічної культури: культури ціннісно значущих відносин, культури педагогічно доцільних комунікацій, культури педагогічної діяльності.

Рефлексивні роботи студентів на різних етапах навчання й після закінчення всього курсу не тільки показують їх високу особистісну задоволеність процесом і результатами навчання, але й дозволяють виявити позитивну динаміку в критичності, гнучкості, самостійності й глибині мислення, у мовній компетентності (засвоюються складні мовні жанри, розвиваються всі показники сформованості монологічної й діалогічної мови), у сформованості загальнонавчаль - них навичок (читання й осмислення наукових текстів, реферування, педагогічне дослідження й проектування), у змісті й модальності навчальної мотивації (формується стійка потреба в самоосвіті, глибокі й діючі пізнавальні інтереси, переживаються інтелектуальні емоції, які приносять особистості глибоке задоволення). Всі перераховані показники свідчать про розвиток особистісних професійно значущих якостей майбутніх лікарів, про формування в них необхідних компонентів спілкування з пацієнтом й про надбання студентами основних професійних умінь і навичок: аналітичних, прогностичних, рефлексивних, гностичних, медичних [4].

В силу високої освітньої ефективності інтерактивні методи як форма інтенсивної медичної освіти пред'являють досить високі вимоги до особистості й мотивації тих, кого навчають, і виступають як своєрідні індикатори особистого й професійного не - вдосконалення деяких викладачів.

Методи інтерактивного навчання дискусія, аналіз реальних ситуацій, мозковий штурм, рольова або імітаційна гра, ведуть до створення сприятливої психологічної атмосфери на занятті, до посилення мовної й інтелектуальної активності тих, кого навчають, підвищують їх зацікавленість, почуття впевненості в собі, знижують тривожність і створюють значний контекст комунікацій.

При тривалому й систематичному використанні інтерактивних методів студенти засвоюють уміння справлятися з непростими навчальними проблемами, проявляючи оптимізм і реалістичний погляд на ситуації [7,8].

Таким чином, можна сказати, що інтерактивні методи виступають на початкових етапах навчання як своєрідні діагностичні процедури, що виявляють характер навчальної мотивації й сформованість навчальної діяльності студентів. Використання інтерактивних технологій в процесі семінарського заняття знімає нервове навантаження, дає можливість міняти форми їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять.

Визначено, що інтерактивне навчання дозволяє вирішувати одночасно кілька питань: розвиває комунікативні вміння й навички; допомагає встановленню емоційних контактів між студентами; забезпечує виховне завдання; вчить працювати в команді й прислухатися до думки своїх одногрупників.

Література

навчання інтерактивний соціальний освіта

1. Богданова, І.М. Модульний підхід до професійно-педагогічної підготовки вчителя / І.М. Богданова. - Одеса: Малк, 1998. - 284 с.

2. Борщева, Н.Л. Возможности информационных образовательных технологий по развитию творческого мышления студентов медицинских вузов / Н.Л. Борщева // VI Междунар. конф. «Медицинское образование 2015». - С. 50-52.

3. Даниленко, Л.І. Основні проблеми освітньої інноватики в сучасній теорії та практиці / Л.І. Даниленко // Всеукр. наук.-практ. конф. «Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи». - С. 6-11.

4. Дмитренко, Т.О. Сучасний стан вирішення проблеми педагогічного процесу. Проблеми інженерно-педагогічної освіти / Дмитренко Т.О. - Харків: УІПА. - 2004. - №1. - С. 14-18.

5. Лемперт, Л.Б. Преимущество использования интерактивных методов преподавания психиатрии / Л.Б. Лемперт // Образовательные ресурсы и технологии. - 2016. - №1 (13). - С. 51-60.

6. Романенко, Т.А. Особенности применения интерактивных методов обучения в процессе изучения эпидемиологии / Т.А. Романенко // Університетська клініка. - 2014. - Т.10. - №1. - С. 113117.

7. Кошелєва, В.С. Індивідуалізація навчання як одна з особливостей модульних технологій. Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання / В.С. Кошелєва. - Харків: УІПА, 2005. - 4.2. - С. 43.

8. Гущин, Ю.В. Интерактивные методы обучения в высшей школе / Ю.В. Гущин // Психологический журнал. - 2012. - №2. - С. 1-18.

Размещено на Allbest.ru