2.6

0.0

0.0

1.5

1.5

6.8

4.8

Представником свого етносу

1.8

0.8

4.0

2.0

1.0

1.8

1.5

Громадянином

Європи

0.6

0.0

1.3

0.3

2.5

0.0

0.5

Громадянином

Росії

0.3

0.3

0.0

0.3

0.3

0.7

0.3

Важко сказати

0.7

0.8

1.3

1.3

0.0

2.0

0.3

Джерело: Національний діалог. Офіційний веб-сайт проекту [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ndialog.org.ua/ukrayina-rezultaty - sotsiologichnogo-doslidzhennya

За загального для всієї Україні показника 67% пріоритетності громадянської самоідентифікації тільки на Донбасі та у Південно - Західних Закарпатській і Чернівецькій областях переважає локальна самоідентифікація: регіональна і місцева разом - 45,4% та 49,2%, відповідно. Найбільшим показник пріоритетності українського громадянства є саме серед галичан (87,9%), найменшим - поміж жителів Донбасу та Південного Заходу (по 37,8%). Населення ж Слобожанщини (Харківська область) на Сході країни виявило прихильність українському громадянству на рівні вищому (69,0%), ніж загальноукраїнський.

Разом з пріоритетною значущістю українського громадянства жителі Галицьких областей, порівняно з українцями інших регіонів, у тому числі західних, продемонстрували також найбільш прихильне ставлення до Української держави (Див. таблицю 10).

Таблиця 10. Відповіді на запитання: "Якою мірою Вам близька Українська держава?", 2015 р., у %

Відповіді	Вся Україна	Київ	Захід	Схід
			Галичина	Волинь	Півд. Захід	Слобо- жанщина	Донбас
Дуже близька	73.7	74.4	91.7	77.5	84.8	48.0	48.6
Значною мірою близька	21.8	21.8	8.0	21.5	14.2	43.2	39.6
Значною мірою далека	1.8	1.8	0.0	0.3	0.2	2.0	8.8
Дуже далека	0.4	0.0	0.0	0.0	0.0	1.3	1.5
Важко сказати	2.2	2.0	0.3	0.7	0.7	5.5	1.5

Джерело: Національний діалог. Офіційний веб-сайт проекту [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ndialog.org.ua/ukrayina-rezultaty - sotsiologichnogo-doslidzhennya

Українську державу визначили для себе дуже близькою 91,7% галичан, 84,8% жителів Закарпатської і Чернівецької областей, 77,5% - Волинської та Рівненської, 48,0% - Харківської, 48,6% - Донецької (території, контрольовані Урядом). Водночас за сумарним показником позитивного ставлення до Української держави ("дуже близька" та "значною мірою близька") галичани (99,7%), волиняни (99,0%), кияни (96,2%) та всі громадяни країни пересічно (95,5%) не набагато випередили жителів Слобожанщини (91,2%) і Донбасу (88,2). При цьому лише на Донбасі виявилася статистично помітною, хоч і невеликою, частка тих, для кого Українська держава є "значною мірою далека" та "дуже далека" (10,3%).

Представлені цілком очевидні регіональні відмінності позитивного ставлення людей до Української держави так само очевидно засвідчують, що саме це позитивне ставлення зближує і єднає населення різних регіонів і України в цілому, а не ділить його на Захід - Схід або якось інакше.

Кількісно набагато більші й водночас суттєвіші регіональні відмінності виявило вимірювання ставлення українців до Російської держави (див. таблицю 11).

Таблиця 11. Відповіді на запитання: "Якою мірою Вам близька Російська держава?", 2015 р., У %

Відповіді	Вся Україна	Київ	Захід	Схід
			Галичина	Волинь	Півд. Захід	Слобо жанщина	Донбас
Дуже близька	19.7	13.7	3.0	6.0	13.7	13.3	53.1
Значною мірою близька	34.1	36.2	12.2	37.0	33.4	42.5	41.6
Значною мірою далека	25.3	28.1	36.5	32.3	42.4	29.0	4.3
Дуже далека	14.1	14.4	37.8	22.0	8.2	5.5	0.3
Важко сказати	6.8	7.6	10.5	2.8	2.2	9.8	0.8

Джерело: Національний діалог. Офіційний веб-сайт проекту [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ndialog.org.ua/ukrayina-rezultaty - sotsiologichnogo-doslidzhennya

Останню визнали для себе дуже близькою та значною мірою близькою 53,8% українців, у тому числі 15,4% галичан, 43,0% волинян, 47,1% жителів Південно-Західних областей, 49,9% киян, 55,8% жителів Харківської області та 94,7% - Донецької, яка виявилася єдиним регіоном, де ставлення до Російської держави як до дуже близької більш поширене, порівняно зі ставленням до неї як до значною мірою близької. Відповідно до даних таблиці 11 найбільше дистанціювалися від Російської держави галичани (74,3%), після них - волиняни (54,3%), закарпатці і чернівчани (50,6%), кияни (42,5%), жителі Харківщини (34,5%), найменше - 4,6% - Донеччини.

Наведені кількісні показники отримано через майже два роки від початку російської силової експансії щодо України, після загибелі і поранень тисяч воїнів і мирних жителів у районах збройного протистояння. Якими мотивами зумовлений вибір респондентів, представлений у таблиці 11 - пошук відповіді на це запитання потребує додаткових досліджень, зокрема, фокус-групових.

Серед імовірних мотивів може бути й найпростіший, принаймні щодо позиції жителів Сходу України: це сприйняття ними запитання про близькість Російської держави не лише у суто політичному сенсі, а й у сенсі географічної близькості, тісних економічних, людських та інших зв'язків з населенням прикордонних територій РФ тощо.

Крім того, запитання про ставлення до Української держави спонукає респондентів до вибору відповіді у теперішньому часі і в сучасному бутті держави Україна, жителями якої вони є. Натомість запитання про ставлення до Російської держави спонукає до складнішої рефлексії.

Зокрема, позиціонування щодо Російської держави у більшості опитаних не базується на їхньому власному життєвому досвіді, оскільки вони не жили і не живуть на її території та не інтегровані в її економіку, соціальні, правові, управлінські та інші відносини й інститути. За фактом, то є позиціонування щодо держави уявлюваної. А чинниками формування відповідних уявлень є не тільки російські та проросійські ЗМІ (традиційно найбільш популярні на Сході та Півдні України), а й великою мірою - пам' ять: не про минуле Росії і досвід життя в цій країні, а своєрідна аберація пам'яті про життя в СРСР. Така аберація полягає в неадекватному уявленні про теперішню Росію як уособлення держави, котрої не стало. Спогади про життя у цій донедавна великій, але у 1991 р. зниклій державі у багатьох людей позначені ностальгією за молодістю і відносно кращим достатком, за втраченими надіями і почуттям упевненості у завтрашньому дні та ін. У зв'язку з цим важливо було б отримати та проаналізувати дані про вікові характеристики громадян, для яких Росія є близькою. Є підстави для гіпотези, що велику їх частину становлять люди старшого і середнього віку "походженням з СРСР".

Впливають також переконання у важливості економічних зв'язків з Росією, наслідки давньої і не дуже давньої державної освітньої, культурної й іншої політики та зумовлені цією політикою знання і близькість російської мови, визнання високої цінності російської (а також радянської російськомовної) культури. Москва і досі багатьма сприймається як культурна метрополія. При цьому майже повсюдно даються взнаки украй низькі показники знання європейських та інших іноземних мов, мала обізнаність не тільки з культурними та іншими суспільними практиками європейських сусідів, а в окремих регіонах України - навіть із власне українською культурою.

Варто також брати до уваги етнонаціональний склад населення територій, зокрема, доволі високу частку етнічних росіян серед жителів східних українських областей, на відміну від галицьких, де питома вага етнічних українців тяжіє до величини у сто відсотків. Разом з тим означені етнодемографічні відмінності тільки підтверджують той факт, що російська агресія стимулювала зростання громадянського самоусвідомлення, патріотизму і готовності захищати суверенітет та державну цілісність України серед населення усіх без винятку регіонів і національностей країни: українців, росіян, білорусів, кримських татар та інших.

Вищевикладені міркування щодо мотивів позитивного ставлення українців до Російської держави можна брати або не брати до уваги. Але в обох випадках та обставина, що для немалої частини українського соціуму і практично усіх його регіональних складових (із галицькими та іншими західними областями включно) Російська держава є "дуже близькою" та "значною мірою близькою", засвідчує, що боротьба за відновлення державного суверенітету України на всій її території є боротьбою українських громадян за Україну проти російської агресії, але не проти Росії як такої.

Ціннісно-політичні відмінності Галичини та інших західних областей, порівняно з областями Сходу і Півдня, виявилися також у ставленні до багатьох знакових суспільно-політичних подій, поміж яких розпад СРСР, проголошення незалежності України, Майдан 2013-2014 років, підписання Угоди про асоціацію з ЄС. У цілому в Україні їх позитивно оцінили, відповідно, 54,8%, 73,1%, 56,9% та 58,3% опитаних проти 29,3%, 13,5%, 31,5% та 25,0% тих, хто дав їм негативну оцінку. Найвищі показники позитивного ставлення до всіх чотирьох подій було отримано на Галичині, відповідно, 88,0%, 97,2%, 94,3% та 94,5%; найнижчі - на Сході, передовсім на Донбасі (відповідно, 12,3% позитивних оцінок проти 70,3% негативних; 40,4 % позитивних проти 32,1 % негативних; 12,3% позитивних проти 69,2% негативних; 18,0% позитивних проти 61,4% негативних) та на Харківщині (Слобожанщині) (відповідно, 31,3% позитивних оцінок проти 51,6% негативних; 53,6% позитивних проти 31,8% негативних; 36,3% позитивних проти 55,4% негативних; 33,6% позитивних проти 40,6% негативних). Водночас на тому ж таки Сході (Нижнє Подніпров'я - Дніпропетровська та Запорізька області) співвідношення оцінок чотирьох подій, про які ідеться, більш позитивне, аніж на Слобожанщині та Донбасі (відповідно, 38,6% позитивних оцінок проти 49,1% негативних; 75,6% позитивних проти 13,8%негативних; 44,3% позитивних проти 47,0% негативних; 53,0% позитивних проти 33,3% негативних).

Російська агресія і такі її складові, як інспірування, заохочення, фінансова, організаційна, збройна та інша підтримка регіонального сепаратизму та іредентизму, спричинили суттєві зміни у прихильності українців до певних політичних переваг і цінностей не тільки прямо, а й опосередковано. Зокрема, вони надали додаткової актуальності та більшої гостроти проблемі, яка вже багато років з хвилеподібною інтенсивністю перебуває у фокусі вітчизняних політичних і управлінських дискусій. Це - проблема децентралізації, розширення повноважень регіонів і територіальних громад та збільшення їх фінансових можливостей. Своєрідним відображенням диференціації суспільної думки щодо означеної проблеми стали результати проведеного у рамках проекту "Ініціювання Національного діалогу в Україні" опитування про бачення українцями адміністративно-територіальної перспективи регіонів їх проживання.

Тих, хто підтримує нинішній статус свого регіону в державі Україна, найбільше живе в Галичині (70%). Бажання розширити повноваження своїх регіонів у складі унітарної України виявила більшість жителів Південного Заходу (61,5%), Нижнього Придніпров'я (60,2%), Причорномор'я (60,2%) та Слобожанщини (42,9%). У решті регіонів суспільна думка виявилася майже навпіл поділеною між тими, хто воліє залишити своєму регіону нинішні повноваження, і тими, хто прагне їх розширення. Загалом же в Україні відповіді людей на запитання, бути їх регіону в складі унітарної України з існуючими повноваженнями чи бути у складі унітарної України з розширеними повноваженнями, співвідносяться як 33,3% і 45,6%.

Лише 4,8% опитаних виявили прихильність ідеї, аби регіон, де вони живуть, відділився від України. З них 3,0% висловилися за незалежність свого регіону, 1,8% - за приєднання до іншої держави. Бути у складі автономного округу у складі федеративної України воліли б 8%. І тільки на Донбасі (Донецька область) за відділення від України виступає 34,6% жителів, із них 19,8% хотіли б жити у незалежному регіоні, а 14,8% - приєднатися до іншої держави Для порівняння: у квітні 2014 р., коли російська агресія на Донбасі тільки починалася, опитування 3 232 респондентів з похибкою вибірки не вище 0,95% показало, що не більше третини (тобто стільки ж приблизно, що й зимою 2014 - 2015 рр.) дорослих жителів Донецької і Луганської областей поділяли ідею відокремлення їхнього регіону від України та утворення на їх територіях окремих держав або входження цих територій до складу РФ (Див.: Ведернікова І. Південний Схід: гілка дерева нашого / І. Ведернікова, Ю. Мостова, С. Рахманін // Дзеркало тижня. - 2014. - 18 квітня [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //gazeta. dt.ua /intemal/pivdenmy-shid-gilka-dereva-nashogo-_.html; http: //zn.ua/UKRAINE/mneniya-i - vzglyady-zhiteley-yugo-vostoka-ukrainy-aprel-2014-143598.html.) . Показово, що найбільше прихильників ідеї відділення Галичини від України виявилося також на Донбасі (16,8%), при тому, що 58,5% жителів цього регіону заявили про незгоду з такою ідеєю. Тобто, для більшості донбасівців неприйнятний сепаратизм ані щодо власного, ані щодо інших українських регіонів.

59,8% опитаних обрали відповідь, що Донбас має залишатися в Україні. При цьому їх переваги щодо статусу регіону розділилися так: 26,9% - за більші повноваження у складі унітарної України; 30,4% - за статус автономного округу у федеративній Україні; 2,5% - за збереження регіонам повноважень, якими вони наділені нині.

Найбільше неприйняття будь-якого сепаратизму показали галичани. Тільки 1% опитаних в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях погодилися з тезою, що Галичина має вийти зі складу України, 96,0% цю тезу заперечили. 89,0% галичан сказали "ні" виходу Донбасу з України і тільки 4,5% їхніх земляків відповіли "так".

Отже, українському соціуму традиційно властиві помітні регіональні відмінності у симпатіях людей щодо певних політичних переваг і цінностей. Російська агресія стала чинником прискореного стирання цих відмінностей. Воно відбувається через посилення серед населення усіх регіонів і країни в цілому громадянськості, патріотизму, орієнтованості на укріплення державної цілісності та незалежності України, її європейську і євроатлантичну інтеграцію. Найпотужнішу прихильність означеним пріоритетам виявляють галичани. До цих пріоритетів дедалі більше тяжіють жителі інших Західних і Центральних областей України, а також Дніпропетровської, Запорізької і м. Києва. Щоб відповідні зміни стали незворотними і повсюдними, у тому числі поширилися на всю територію Донбасу і тимчасово окуповану Кримську автономію, інституції державної влади та місцевого самоврядування, політичні партії і громадянське суспільство мають дотримуватися поведінки, яка б забезпечувала мінімізацію і толерантне регулювання протиріч, зумовлених відмінностями політичних переваг і цінностей населення різних регіонів країни.

Серед найефективніших засобів політичної інтеграції українського соціуму і всіх без винятку його регіональних сегментів - реальні зміни, орієнтовані на забезпечення спільних пріоритетних інтересів людей: припинення війни й укріплення державного суверенітету України, ефективні антикорупційні дії, прискорений розвиток економіки і створення нових робочих місць з достойною оплатою, якісна доступна медицина і освіта, соціальний захист пенсіонерів та інших малозабезпечених, дієві правоохоронні органи і суди, державна влада і місцеве самоврядування.

Література

1. Постановление Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации от 15 марта 1996 г. № 157-II ГД "О юридической силе для Российской Федерации - России результатов референдума СССР 17 марта 1991 г. по вопросу о сохранении Союза ССР" // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sevkrimrus. narod.ru/ZAKON/1996-157. htm

2. Політичні аспекти кризи на Донбасі: діагностика стану та напрями врегулювання. Аналітична доповідь / редкол.: О.О. Рафальський (голова), В.О. Котигоренко, М.І. Панчук. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2015. - С.215 - 217 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ipiend.gov.ua/? mid=11&action=monograph_detail&monograph_ id=197.

3. Козлов Ю. Бандеризация Украины - главная угроза для России / Ю. Козлов. - М.: Яуза-пресс, 2008. - 480 с.

4. Лавров зізнався: в РФ розуміють - нинішній період затягнеться надовго // Українська правда, 24 серпня 2015 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2015/08/24/7078818/

5. Панчук М.І. До питання про ідентифікацію громадян України / М.І. Панчук. // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. - 2013/5 (67) (вересень - жовтень). - С.18 - 19 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/uploads/nz/nz_67/panchuk_do_pytannia. pdf

6. Krastev I. What the West Gets Wrong About Russia / I. Krastev // The New York Times, August 12, 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nytimes.com/2015/08/13/opinion/what-the-west-gets-wrong-about - russia.html? smid=fb-share&_r=0

7. Сивкова А. "Есть Путин - есть Россия, нет Путина - нет России" /

8. Сивкова // Известия, 22 октября 2014 года [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://izvestia.ru/news/578379

9. Горбулін В. "Чорна діра": нескінченний тупик урегулювання /

10. Горбулін // Дзеркало тижня, 28 серпня 2015 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gazeta. dt.ua/internal/chorna-dira-neskinchenniy-tupik - uregulyuvannya-_.html

11. Ідентичність громадян України в нових умовах: стан, тенденції, регіональні особливості (Інформаційні матеріали за результатами першого етапу проекту Центру Разумкова "Ідентичність громадян України: тенденції змін, виклики та перспективи для національної єдності") // Національна безпека і оборона. - 2016. - № 3 - 4.

12. Динаміка суспільно-політичних поглядів в Україні.28 вересня - 7 жовтня 2016 р. // Соціологічна група "Рейтинг" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/2016_september_ survey_of_residents_of_ukraine_ua_press_0001. pdf. Опитування проводилося по всій Україні (крім окупованих територій Криму і Донбасу) з 27 вересня по 7 жовтня 2016 р. методом особистого інтерв'ю на дому. Було опитано 2 400 осіб. Допустима похибка не перевищує 2%.

13. Як змінювалося ставлення населення України до Росії та населення Росії до України у 2016 році.3 - 12 грудня 2016 р. // Київський міжнародний Інститут соціології (КМІС) 15.04.2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/? lang=ukr&cat=reports&id=680&page=1

14. Терех Н. Навальный и Ходорковский заявили, что не вернут Крым Украине, если сядут в президентское кресло / Н. Терех // Факты и комментарии, 17.10.2014 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fakty.ua/189646-navalnyj-i-hodorkovskij-zayavili-chto-ne-vernut-krym - ukraine-esli-syadut-v-prezidentskoe-kreslo

15. Пионтковский А. Смерть на миру / А. Пионтковский // Радио Свобода.2 сентября 2015 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.svoboda.org/content/ article/27218547.html

16. Котигоренко В.О. Сучасна українська нація: черезкризовий розвиток / В.О. Котигоренко // Гілея: науковий вісник: збірник наукових праць. - К., 2015. - Вип.103 (№12). - С.304-315 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gileya.org/index. php? ng=library&cont=long&id=125

17. Тут і далі в тексті результати дослідження КМІС подано за джерелом: Українське суспільство (травень 2015) / КМІС [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kiis.com.ua/? lang=ukr&cat=reports&id=529& page=4

18. Далі в тексті і в таблицях результати досліджень Інституту соціології НАН України представлено за джерелами: Українське суспільство 1992 - 2006. Соціологічний моніторинг. - К.: Інститут соціології НАН України, 2006. - С.485; Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. - Випуск 1 (15). - К.: Інститут соціології НАН України, 2015. - С.16; До Дня Незалежності: що українці думають про Україну / Загальнонаціональне опитування населення України, проведене Інститутом соціології НАН України у співпраці з Благодійним фондом "Інтелектуальна перспектива" з 26 червня по 18 липня 2015 року за квотною вибіркою (1802 особи, похибка вибірки не перевищує 2,3%), що представляє доросле населення України (від 18 років) усіх областей України (крім АР Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей) / Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dif.org.ua/ article/do-dnya-nezalezhnosti-shcho-ukraintsi-dumayut-pro-ukrainu

19. До Дня Незалежності: що українці думають про Україну / Загальнонаціональне опитування населення України, проведене Інститутом соціології НАН України у співпраці з Благодійним фондом "Інтелектуальна перспектива" з 26 червня по 18 липня 2015 р. [Електронний ресурс] // Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва. - Режим доступу: http://dif.org.ua/article/do-dnya-nezalezhnosti-shcho-ukraintsi-dumayut-pro-ukrainu

20. Див. про це книгу: Донбас в етнополітичному вимірі / Авт. кол.: В. Котигоренко (керівник) та ін. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2014. - 584 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/? mid=11&action=monograph _detail&monograph_id=181

21. Національний діалог. Офіційний веб-сайт проекту [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ndialog.org.ua/ukrayina-rezultaty - sotsiologichnogo-doslidzhennya

Размещено на Allbest.ru

...