Політична ментальність перехідного суспільства у контексті перспектив його демократичної консолідації

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Рівненський державний гуманітарний університет

Політична ментальність перехідного суспільства у контексті перспектив його демократичної консолідації

В. Ю. Лесняк

кандидат політичних наук, доцент,

Розвиток українського соціуму у процесі демократичного транзиту доводить, що при аналізі й прогнозуванні загальнонаціонального розвитку потрібно залучати різноманітні теорії й методи з багатьох суспільствознавчих наук, адже осмислення динаміки розвитку громадянського суспільства в Україні торкається цілого ряду теорій та концепцій на стику політології, соціології, психології, права тощо. Наприклад, американський політолог А. Пшеворський, надаючи важливого значення правильно обраній стратегії і тактиці демократичного транзиту, розглядає трансформаційні процеси через моделі «теорії ігор» з прогнозуючим співвідношенням політичного суперництва і пошуку компромісу. У динаміці співвідношення сил він відзначає два етапи перехідного періоду - лібералізацію і демократизацію. Зокрема, другий період він поділяє на «вихід з авторитарного режиму» та «створення демократичного режиму» [5, р. 67].

Досліджуючи взаємозв'язок демократизації, демократичного транзиту, консолідації демократії, демократичної політичної культури та відповідного типу політичної ментальності, слід мати на увазі, що остання формується під впливом багатовікових культурно-історичних та геополітичних чинників. Проте суспільні трансформації у ході демократичного транзиту також здійснюють значний вплив на укорінення нових практик та форм демократичної політичної культури.

Передбачаючи практичне спрямування, ментальність виявляється в домінуючих життєвих настроях, у характерних особливостях світосприйняття, у системі моральних вимог, норм, цінностей і принципів взаємодії держави та суспільства; у формах взаємовідносин між людьми та спільнотами; у ставленні до політики і моралі; у національному характері; в різних компонентах політико-правової культури. Тобто політична ментальність є своєрідною сукупністю уявлень про політичну реальність, симбіозом ціннісних усвідомлених те неусвідомлених політичних орієнтацій, ментальних настанов, пов'язаних із політичним досвідом кожної окремої суспільної групи.

У багатьох авторитарних режимах формується культ державної влади чи окремого правителя, на основі якого виникає загальнонародна єдність та бажання підсилити правові норми новими, або ж усталеними історично, уявленнями про соціальну справедливість, порядок, загальний добробут тощо [3]. Проте в умовах лібералізації недемократичного режиму відбуваються процеси делегітимізації режиму, що супроводжуються переоцінкою існуючих ціннісних правил та установок. В умовах стрімкого поширення іншого альтернативного бачення політичної реальності посилюється критика режиму, зростає популярність опозиційних лідерів, дисидентів, політичних в'язнів режиму. Тому на ґрунті соціокультурних трансформацій зростає запит суспільства на отримання достовірної інформації про сутність існуючого режиму, виникає потреба у доступі до правдивої інформації про його минуле, теперішнє та майбутнє, що супроводжується процесом появи альтернативних «пост-правд», «пост-пам'ятей», котрі збагачують суспільний дискурс та забезпечують відповідні «прориви» у ставленні до існуючої політичної реальності та функціонування суспільних, правових і політичних інститутів.

Згідно з транзитологічною парадигмою «лібералізація», розпочинаючись з кризи легітимності авторитарного режиму та наростання суперечностей у правлячій еліті, супроводжується ослабленням політичної цензури, розширенням свободи слова, примирливим ставленням до опозиційних настроїв та неконтрольованих державою структур. У результаті лібералізації, яка може поєднувати як політичні, так і суспільні зміни, слабшає вплив владних інститутів на суспільне життя, однак процес прийняття політичних рішень у державі залишається авторитарним. На основі пожвавлення громадянського суспільства з'являються передумови для подальшої демократизації режиму. На етапі «демократизації» відбуваються інституційні перетворення політичної системи - з'являються політичні партії та виборчі демократичні процедури. Оновлення політичної еліти вихідцями з демократичної опозиції зумовлює необхідність пошуку правлячою елітою загальносуспільного компромісу і визначення нових правил політичної гри. Саме тому на стадії демократизації відбувається демонтаж старого політичного режиму та усвідомлений вибір політичною елітою демократичних процедур, що пов'язано з мисленнєвою та компетентною складовою, а також ментальними особливостями цих еліт та суспільства в цілому. Адже низька громадянська активність, суспільний конформізм щодо авторитарних дій влади стають на заваді побудові демократичного соціуму. Тому й демократичний транзит може мати незавершений вигляд перманентного перехідного періоду з невідомим кінцевим результатом.

На заваді такій невиразній перспективі довготривалого демократичного транзиту стає практика стабілізації та закріплення вироблених демократичних процедур на рівні суспільства загалом, коли досягається легітимізація демократичного режиму, відбувається загальне реформування соціуму, забезпечується суспільна згода щодо більшості політичних рішень. У таких умовах змінюється й практика політичного діалогу між політичними елітами, між владою та суспільством в цілому.

Згідно з «елітарною теорією» переходу до демократії, положення якої відображені в колективній монографії Дж. Хіглі і Р Гюнтера, демократизація подається як спрямований рух до ідеального демократичного режиму, що характеризується відкритими виборами з відносно низьким бар'єром участі, політичною конкуренцією і широким захистом громадянських прав. У даній концепції переходу виділяються дві основні моделі переходу: «пакт» і «конвергенція» еліт. «Пактом» еліт називається такий варіант переходу, коли еліти усвідомлено домовляються про компроміс щодо спірних питань. Особливостями «пакту» таким чином виступають секретність, замкнутість та компромісність його утворення. Модель «конвергенції» полягає у залученні нової еліти до формування влади за рахунок мобілізації мас. Про завершення «конвергенції» свідчить електоральна перемога дисидентської чи периферійної еліти часів функціонування режиму. «Конвергенція» еліт веде до консолідації демократичного режиму [1, с. 111-112]. У багатьох перехідних суспільствах саме політика пакту, консенсусу з подальшим залученням нових демократичних еліт до владних структур є основною запорукою консолідації демократичних цінностей.

Наприклад, іспанська дорога до демократії в світовій літературі трактується як класичний приклад саморозриву, самозламу відносин із авторитарним минулим, коли перехід до демократії проводився старими франкістськими, але реформаторськими елітами за активної участі опозиційних політичних сил [4, s. 60]. Компромісна і договірна поведінка як постопозиційних, так і постфранкістських еліт, була основою формування консенсусної моделі демократичного транзиту. Так, в умовах переходу в Іспанії реалізовувалась модель так званого «пакту забуття», коли погляди політичної еліти спрямовувалися не на пошук винних, а на майбутній розвиток країни зі свідомим замовчуванням тих питань, які могли б розділити суспільство, сприяти посиленню напруженості та конфліктності в умовах демократичного транзиту. Після смерті Франко історична пам'ять, сконструйована режимом, могла стати загрозливим дезінтегруючим чинником поділу іспанського суспільства на дві системи культурних традицій, що зумовлювало потребу у впровадженні компромісного «пакту забуття». Забута пам'ять сприяла внутрішньополітичній стабілізації та концентрації на реформуванні політичної системи у напрямку її демократизації, була чинником проведення суспільного діалогу і ухвалення узгоджених політичних рішень. Відхід від авторитаризму в Іспанії у такий спосіб відбувся «без різкого розриву з історією, написаною з погляду переможців» [2, с. 66].

У той же час характерною рисою, скажімо, польського переходу є «полюбовна демократизація», тобто також мирна трансформація політичного режиму, без проявів радикалізму, що передбачала перехід влади від старої до опозиційної еліти, згідно з легальними нормами. Порозуміння «Круглого столу», досягнуті 1989 р., дозволили організувати відносно вільні вибори і сформувати парламент з певним представництвом опозиції. На етапі співпраці двох центрів впливу (Т. Мазовецького - від опозиції та В. Ярузельськ го - від влади) були здійснені реформи, які створили фундамент польської демократії. У такий спосіб у Польщі на початку транзиту реалізовувалась договірна форма переходу та започаткувався злам старих політичних структур без ознак конфронтації.

Таким чином, договірна, пактова, консенсусна модель демократичного транзиту має надзвичайний потенціал у процесі консолідації перехідного соціуму, оскільки дозволяє шляхом діалогу та взаємної довіри між широким колом проурядових та опозиційних сил забезпечити поступову модифікацію усталених у суспільстві ментальних практик щодо ретроспективного та перспективного бачення розвитку демократичного процесу та політичної дійсності загалом.

демократичний консолідація ментальність суспільство

Література

Воронов І. О. Демократичний транзит: політико-владні трансформації / І. О. Воронов. - К. : Ґенеза, 2006. - 232 с.

Мартинес-Малер О. Іспанія в боротьбі зі своєю минувшиною: болісні й суперечливі траєкторії пам'яті / О. Мартинес-Малер // Європа та її болісні минувшини / авт.-упоряд. Ж. Мінк і Л. Неймаєр у співпраці з П. Боннаром ; пер. з фр. Є. Марічева. - К. : Ніка-Центр, 2009. - С. 66-76.

Требін М. П. Онтологія авторитаризму: філософсько-правовий аспект / М. П. Тре- бін // Філософія і сучасність : наук.-теорет. і практ. журн. / за ред. С. М. Пазині- ча. - Х. : Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв, 2009. - Вип. № 3. - С. 93-106.

Dobek-Ostrowska B. Hiszpania i Polska: elity polityczne w okresie przejscia do demokracji. Analiza porownawcza / B. Dobek-Ostrowska. - Wroclaw : Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 1996. - 167 s.

Przeworski A. Democracy and the Market, Political and Economic Reforms in Eastern Europe and Latin America / A. Przeworski. - Cambridge : Cambridge University Press. 1991. - 209 p.

Размещено на Allbest.ru