Авіакатастрофи "Боїнгів" 1983 та 2014 років: аналогії російської пропаганди

Мета дослідження - штагом пopiвняння двoх пpиклaдiв aвiaкaтacтpoф «Bornra» з метою виявлeння peaкцiї oфiцiйнoгo Кремля Ha нeoчiкувaнi пoдiї зa учacтi pociйcьких пpeдcтaвникiв, щo дecкpeдитують імідж Mocкви Ha пoлiтичнiй apeнi.

Ступінь дослідженості питання та новизна. Teмa aвiaкaтacтpoф «Bornra» 1983 Ta 2014 po^ зaгaлoм нe є нoвoю. Дискусії дoвкoлa нeї пopoдили велику кількіста публiкaцiй, ocoбливo Ha CTopimax мережі Iнтepнeт. Вoни мicтять шгляди пoлiтoлoгiв, coцioлoгiв, eкoнoмicтiв, вiйcькoвих, пoлiтreхнoлoгiв і гpoмaдcьких діячів. Aвтopи вперше зpoбили cпpoбу пopiвняння дюх шдш з тoчки зopу кoмeнтувaння їх oфiцiйнoю Mocквoю, щo cтaлo мoжливим зaвдяки узaгaльнeнню нaявних piзнoбiчних poзпopoшeних мaтepiaлiв і cтвopилo poзумiння приєм- ливocтi у pociйcькiй пpoпaгaндi в історичній пpoгpeciї.

Перш нiж приступиш дo виклaдeння EpomraH- диcтcькoї oбгopтки TpariHHKX aвiaкaтacтpoф лaйнepiв у 1983 Ta 2014 porax, нaгaдaємo сута шдій. Пepшa із них вiдбулacь 1 вересня 1983 poку із «Бoїш'oм» 747 пiвдeннo- кopeйcькoї кoмпaнiї, який лeтiв з ^Hi-Hopra дo Сeулa. Лiтaк відхилився від зaдaнoгo курсу Ha 500 км у глиб СРСР і був збишй paдянcьким винищувaчeм нaд Сaxaлiнoм. Зaгинули 269 ociб. Дpугa - кaтacтpoфa лiтaкa «BoiHr» MH17 мaлaйзiйcькoї aвiaкoмпaнiї, якa вiдбулacь 17 липня 2014 po^. Суднo здiйcнювaлo пepeлiт з Aмcтepдaмa в Kуaлa-Лумпуp. Зaгинулo 298 oti6. Miжнapoднe cлiдcтвo вcтaнoвилo, щo лiтaк був збитий з нeпiдкoнтpoльнoї укpaїнcькiй влaдi тepитopiї Дoнбacу із ЗРК «Бук», куди таге зaвeзли з Рociї. Ocтaння зaявляє, щo pociйcькi «Буки» укpaїнcький кopдoн не пepeтинaли.

Несподіваність трагедії. В oбox випaдкax iнфopмaцiя пpo збитi літаки булa нeoчiкувaнoю для Москви, отже, пропагандистські рішення щодо її розтлумачення перед широким загалом необхідно було приймати нашвидкоруч. Так, про збитий літак у 1983 р. керівництво СРСР дізналось під час планового засідання політбюро. Спочатку навіть інформації не хотіли вірити. Негайно викликаний начальник генштабу М. Огарков заявив, що військові не сумнівались - літак був військовим. Генеральний секретар ЦК КПРС Ю. Андропов, очевидно не приділяючи належної уваги інциденту, відлетів на відпочинок у Крим доручивши колегам ще раз «порадитись і зважити усе». Сам він з одного боку звинувачував у кознях Р. Рейгана, з іншого - сварив «тупоголових генералів, які зовсім не думають про велику політику». З приводу конкретної тактики погляди розділились. Так, заступник міністра іноземних справ Г Корнієнко пропонував визнати трагічну випадковість і вибачитись перед сім'ями, тих хто, загинув та урядами їх країн, проте підкреслити, що інцидент спровокувала американська сторона своїми розвідувальними польотами поблизу російських кордонів. Проте перемогла точка зору міністра оборони Д. Устінова, який наполягав, що необхідно все заперечувати [1].

У 2014 році звістка про те, що сепаратисти збили цивільний літак, заскочила зненацька офіційну Москву, про що свідчать нелогічні та суперечливі повідомлення ЗМІ цього періоду. Ще наприкінці липня російські канали інформують в ефірі про те, що у проросійських бойовиків є ракети «Бук». А 17 липня, у день катастрофи «Боїнга», агентства ІТАР-ТАРС та «Лайфньюс» повідомили, що «ополченці збили літак Ан-26 у районі Тореза». У той же день Гіркін повідомляє у соціальних мережах, що ними був збитий літак, визначаючи повітряне судно також як Ан-26. Російський Перший канал озвучує незабаром версію, що літак збив український штурмовик Су-25. Цю версію спростовує інший російський канал - РБК. Спецпредставник Росії в ООН Чуркін заявив, що навіть якщо це й зробили сепаратисти, то помилково. Президент В. Путін у своїх виступах утримується від прямих звинувачень або рішучого захисту «ополченців». Проте, спільна риса у трагедіях із «Боїнгами» є - у 2014 році Кремль також звинувачує Захід: «Якби США і Європа не вели подвійні стандарти» та припинили заперечувати «факт реальної війни, каральної операції на південному сході України», то катастрофи не відбулось би [2].

Розслідування трагедії. У день катастрофи радянський уряд через ТАРС зробив наступну заяву: «Літак- порушник на сигнали не реагував і продовжував політ у бік Японського моря» [1]. О 10 ранку корейські новини озвучили слова МЗС Південної Кореї, що з літаком все в порядку, він здійснив вимушену посадку на Сахаліні. А вже через годину віце-президент Корейських авіаліній повідомив, що менше як за 24 години всі проблеми із доставкою пасажирів та екіпажу борта 007 будуть вирішені. Існувала версія, що борт був насильно посаджений радянськими ВПС на Сахаліні. Проте радянський МЗС проінформував японське посольство (з Південною Кореєю у СРСР не було дипломатичних відносин), що рейс 007 не приземлився на Сахаліні, а офіційні особи Москви не мають жодних відомостей про місцезнаходження літака [3].

Далі радянські, американські та японські ВМС розпочали пошуки уламків збитого літака. Про співробітництво при тогочасних відносинах взагалі мови не було [1]. У цей час у радянській пропаганді підтримувалась теза, що вся «сахалінська операція» була розроблена для того, щоб звинуватити керівництво СРСР у кровавому та нелюдському злочині [4]. Лише 7 вересня офіційна Москва визнала факт знищення лайнера і висловила співчуття з приводу загибелі цивільних людей. «Чорні скрині» з лайнера радянські водолази підняли з дна моря за два місяці після трагедії, а передали їх в ІКАО через десять років вже за розпорядженням Б. Єльцина [1].

В ситуації із збитим літаком над Донбасом у 2014 році В. Путін офіційно доручив уряду РФ зробити все можливе для встановлення об'єктивної картини катастрофи літака «Малазійських авіаліній». «Ми повинні зробити все, що від нас залежить, щоб об'єктивна картина того, що відбулось, стала відомою для нашої громадськості та громадськості України і всього світу, - зазначив президент Росії. Він наголошує, що Росія закликає зупинити бойові дії в зоні АТО в Україні задля «незалежного, неупередженого міжнародного розслідування обставин трагедії» [2].

Паралельно іде широка пропагандистська кампанія, в ході якої ЗМІ віднаходять фальшивих свідків, які розповіли про неіснуючий український винищувач, що збив «Боїнг»; публікують інтерв'ю українського авіадиспетчера, який бачив на радарі українські військові літаки; висвітлюють виступ першого віце- президента Російського союзу інженерів І. Андрієвсь- кого із сфабрикованим знімком українського винищувача [2; 5; 6]. Проте, напередодні озвучування результатів розслідування трагедії російська сторона передала міжнародній слідчій комісії дані з радарів, які свідчать про те, що сторонніх повітряних суден у цей момент над Донбасом не було та рейс MH17 безпосередньо перед збиттям значної зміни курсу не здійснював [6; 7]. авіакатастрофа боїнг політтехнолог пропаганда

Зауважимо, що паралельно із вищезазначеною версією російськими ЗМІ висувається ще одне припущення катастрофи літака, а саме - «Боїнг» був збитий ЗРК «Бук». При цьому зазначалось, що в ополченців на Донбасі такої зброї немає. Але водночас повідомлялось: «Незалежне джерело бачило дивізіон українських «Буків» у Донецьку, що цим зенітно-ракетним засобом озброєні й спонсоровані Коломойським добровольчі батальйони тощо [3]. А у Твіттері та Вконтакті з'являються навіть відео, де ніби то «українські фашисти» на ламаній українській мові самі визнають, що збили Боїнг. У свою чергу в ході розслідування трагедії міжнародна слідча група підготували досить переконливу базу доказів, яка довела, що «Боїнг» був збитий саме ЗРК «Бук», який прибув на непідконтрольну Україні територію із Росії і після здійснення пуск по малайзійському літаку повернувся у її межі [5; 8].

На офіційній прес-конференції було оголошено, що поблизу MH17 інших літаків не було, тому версія, що лайнер був збитий іншим літаком, визнана непідтвердженою. Також були виключені версії технічної несправності та теракту всередині літака. Водночас головний прокурор Нідерландів Ф. Вестербеке підкреслив, що останнє слово залишається за судом [8].

Загадкові пасажири «Боїнгів». Надзвичайно аналогічні версії висувались з приводу людей, які перебували на борту збитих лайнерів. Так, у 1983 р. повідомлялось, що радянські водолази, які підіймали рештки від збитого «Боїнга» майже не бачили рештків тіл пасажирів. Вчений М. Гірс, який був залучений до пошуків уламків літака, згадує наступне: « Що нас здивувало: ми бачили багато речей: черевики, окуляри, дитячі іграшки, але ми не бачили жодного чемодана - дивно чи не так? Летіло 270 осіб, але не було крісел». Ще він зазначає: «Ми прибули на місце падіння літака десь через місяць. Згодом говорили, що до берегів Японії прибивало трупи. Ми цього не бачили» [9]. За свідченням одного з радянських водолазів (прізвище не вказувалось), у нього склалось враження, що «літак був заповнений сміттям і людей там не було» [3]. Отже, висувалась версія, що, можливо, людей на борту літака (крім пілота) не було. При цьому висувалась інша версія, що насправді замість пасажирського «Боїнга» був збитий схожий на нього за обрисами американський розвідувальний літак. Лайнер же посадили на американській воєнній базі в Японії, а всім пасажирам роздали нові посвідчення особи і грошову компенсацію за мовчання [10]. За іншими даними пасажирів висадили на Алясці в аеропорту «Анкорідж» і переправили кудись за програмою захисту свідків [9].

Щодо трагедії 2014 року, то на сепаратистських сайтах можна було зустріти слова Гіркіна, що місцеві очевидці підтвердили йому, що деякі з трупів виглядають «несвіжими», тобто, що літак, можливо, був наповнений трупами ще коли він злітав в Амстердамі [6]. Щоправда ця версія не отримала широкого розповсюдження, та й евакуація тіл померлих у кордони їх держав не дала можливості щодо подальших «припущень» з цього приводу.

Кремль щодо визнання провини. Ще напередодні трагічних подій у розпалі «холодної війни» Андропов усвідомлював, що радянсько-американські відносини зайшли у глухий кут, і він розмірковував, як їх стабілізувати. На літо 1983 року американський посол передав йому особисте послання Р. Рейгана. 1 серпня Андропов відповів, запропонувавши для початку створити конфіденційний канал для обміну думками [1]. Через місяць відбулась катастрофа Боїнга, відповідальність за яку 7 вересня радянський уряд визнав і висловив співчуття сім'ям загиблих пасажирів. Більше того, Андропов відправив у США Добриніна із настановою: «Їдь ,не мешкаючи, назад до Вашингтона і намагайся зробити все можливе, щоб потихеньку приглушити цей зовсім нам не потрібний конфлікт» [1]. Проте в останнього нічого не вийшло. Планова зустріч радянського міністра іноземних справ Громико та Держсекретаря вилилась у скандал з публічними двосторонніми звинуваченнями. Отже, власне загибель «Боїнга» поставила хрест на несміливих спробах американо-радянського діалогу. Рейган назвав катастрофу «злочином проти людства, який ніколи не повинен бути забутим», «актом варварства та нелюдської жорстокості» [1].

Щодо подій 2014 року, то Росія розкритикувала міжнародне слідство щодо збитого «Боїнга». Так, прес-секретар президента РФ Д. Пєсков назвав його «необ'єктивним і приреченим на провал». А прес- секретар МЗС М. Захарова назвала міжнародне слідство «політизованим» та звинуватила прокурорів, які його ведуть в «ігноруванні важливих фактів» [11]. Так званий командувач оперативним командуванням самопроголошеної Донецької народної республіки Е. Басурін підтримав російських політиків, заявивши: «Комісія вже другий раз робить висновки і висновки невірні» [12]. Голова МЗС Росії С. Лавров заявив, що «розслідування ще не завершене, і говорити про те, хто винний, а хто - ні, вже хоча б з цієї точки зору, передчасно». З приводу цього посадовець відмовився офіційно перепрошувати за загибель пасажирів рейсу MH17 [13]. Після таких повідомлень очільник МЗС Нідерландів Б. Кундерс вказав послу Росії на недопустимість подібної «необгрунтованої критики» [14].

Тут варто навести цікавий факт, який підмітив опозиційний депутат Законодавчих зборів Петербурга Б. Вишневський: сьогоднішній представник Росії при ООН В. Чуркін, посідаючи у 1983 році посаду першого секретаря радянського посольства у США, першим заявив у Вашингтоні про непричетність СРСР до знищення південнокорейського «Боїнга». Як відомо, саме В. Чуркін, як представник Росії при ООН, 29 червня 2015 року на засіданні Ради Безпеки проголосував проти створення міжнародного трибуналу по збитому влітку 2014 року над територією України малайзійського літака. Тим самим Росія, маючи право вето, заблокувала цю ініціативу міжнародного співтовариства [15].

Ставлення росіян до інциденту. Варто зауважити, що висвітлення подій довкола знищення літаків в обох випадках створило потрібне Кремлю уявлення серед мешканців країни. На підтвердження цього наведемо слова члена Політбюро ЦК КПРС В. Чебрикова: «Що стосується громадян, то в наших людей ставлення до інциденту дуже навіть спокійне і вірне. Слід відзначити, що американські та інші іноземні кореспонденти робили спроби пройтись з магнітофонами по Москві і порозпитувати перехожих про їх ставлення до інциденту з південнокорейським літаком. Відповіді були такі рішучі й гострі, що західні кореспонденти швидко забрались геть» [16]. Подібні настрої панують й серед російських мешканців. За даними опитування російського «Левада-Центру», після трагедії 82% росіян сказали, що українська армія якоюсь мірою відповідальна за аварію [6]. Так, наприклад, в ефірі російського незалежного інформаційного каналу «Дождь» москвичі говорили щось на кшталт: «Я не вірю, що моя країна винна» або «це українці хотіли Путіна збити та промахнулись», «це брехня американських імперіалістів» тощо [3].

На завершенні, варто наголосити, що світова спільнота в обох трагічних випадках щодо збитих «Боїнгів» обурена не лише тим, що загинули безвинні люди, але й широкомасштабною дезінформаційною кампанією з боку Російської Федерації. Спроби завуалювати злочини, а не визнати свою провину, не лише завдають величезної шкоди репутації останньої, але й ставлять керівництво Російської Федерації в одну лінію з міжнародними злочинцями, які вчинили злодіяння проти людства. Саме першопочаткове заперечення трагічної помилки у 1983 році викликало міжнародні ускладнення, яких радянський уряд не очікував. Тому, аби не опинитись у ще більшій ізоляції від світу, перед РФ стоїть нагальна потреба розв'язання міжнародної напруги довкола трагедії з «Боїнгом». І нещодавні заяви російської компанії «Алмаз-Антей» свідчить про те, що в Росії зараз шукають нові шляхи відходу [17]. А віднайти їх буде занадто важко, оскільки, на думку соціолога І. Ейдмана, якщо визнати, що літак був збитий російським «Буком», автоматично доведеться визнати російську агресію, внаслідок якої він опинився на території України і почав вести вогонь по українських військових повітряних суднах. У цьому випадку В. Путін фактично визнав би себе міжнародним злочинцем, більше того, Росія стає автоматично державою, яка підтримує тероризм [18].

Таким чином, авіакатастрофи лайнерів у 1983 та 2014 роках є цікавою темою для аналізу та порівняння в рамках дослідження пропагандистського забезпечення у військовій сфері. І хоча історія не дає прямих рекомендацій для практичного використання, проте запропоноване дослідження доводить певну аналогію у подіях навіть з 33-річною часовою віддаленістю. Подібного роду порівняння можуть зорієнтувати дослідників в очікуваннях щодо ситуації сучасності, порівнюючи з подібним фактом у минулому. Отже, цілком виправданими будуть подальші розвідки спеціалістів різних галузей науки, засновані на порівняльних аналізах пропагандистського коментування офіційним Кремлем подій в Україні останніх років з метою вироблення певних припущень та обґрунтування ймовірних тенденцій, що, в свою чергу, допоможе організувати належні заходи з контрпропаганди.

Список використаних джерел