Діалог як вирішальний чинник у процесі державотворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гоцуляк В.М.,

кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри філософії і політології, Хмельницький національний університет (Україна, Хмельницький), gotsylak@ukr.net

Діалог як вирішальний чинник у процесі державотворення

На сьогодні є досить актуальними проблеми діалогу в політиці. В політичному діалозі, який базується на взаємодії, має місце не просто засвоєння однією із сторін діалогу точки зору другої, але й уточнення, виправлення її, розвиток і збагачення власними ідеями і таким чином діалог набуває вирішального значення в політичній ситуації держави.

Сучасна епоха характеризується нестабільністю, нестійкістю, «несжанованістю» зв'язків і відносин, неоднозначністю детермінації суспільних процесів, створює умови для вільного і самостійного вибору людиною способу взаємодій і взаємовідносин з іншими людьми, для існування різних думок, позицій, точокзору, що в свою чергу, сприяєрозвитку діалогу.

Використання діалогу в політиці сприятиме стабільному розвитку суспільства у всіх його сферах. Узгодження інтересіврізних соціальних груп та владних структур за допомогою соціального діалогу сприяє соціальному миру та злагоді в суспільстві.

Ключові слова: діалог, діалогізм, діалогічні відносини, діалогічне спілкування, політична культура, політичний процес.

Goculyak V. M.., candidate of.political sciences, associate professor of philosophy and political science, Khmelnytsky National University (Ukraine, Khmelnytsky), gotsylak@ukr.net

Dialog and forming of political culture of personality

For today problems of dialog are actual enough in a policy. In a political dialog which is based on co-operation, mastering takes place not simply one of sides of dialog of point of view of the second, but also clarification, correction of it, development and enriching and thus dialog own ideas, acquires a decision value in the political situation ofthe state.

The modern era is characterized by instability, volatility, «nesplanovanistyu» connections and relationships ambiguity determination of social processes, creates conditions for free and independent choice of mode of human interaction and relationships with others, the existence of different opinions, attitudes, perspectives, which in turn promotes dialogue.

Use policy dialogue 'will contribute to the sustainable development of society in all its areas. Alignment of interests of different social groups and authorities using social dialogue contributes to social peace and harmony in society.

Keywords: dialog, dialogizm, dialogic relations, dialogic intercourse, political culture, political process.

Сучасний етап розвитку України супроводжується кардинальною трансформацією всіх сфер суспільного життя: економічного, соціального, культурного та політичного. Разом з тим, зберігається значна кількість проблем, які потребують швидкого реагування.

Проблеми діалогу в політиці на сьогодні є досить актуальними, як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Діалог є всезагальним принципом оптимальної організації і управління на всіх рівнях розвитку життєдіяльності на Землі - від біологічного до соціального і особистісного. І навпаки, саме порушення принципу діалогізму, використання монологічних, об'єктних стратегій впливу і породжує гострі проблеми в політичній сфері.

У діалозі здійснюються два природних людських прагнення: прагнення сказати і бути почутим і прагнення зрозуміти і бути зрозумілим.

Діалогізм можна визначити як здатність суб'єкта сприймати і враховувати правомірність, внутрішнє обгрунтування не тільки власної думки, а й інших способів мислення.

В цілому діалог визначається, як зіткнення, взаємодія суб'єктів, притаманних їм і розвинутих ними думок, різних змістовних позицій, розумінь того, про що йде мова. Діалог являє собою процес духовного спілкування певних «голосів», які виражають різні думки і погляди [7, с. 18; 5, с. 76; 1, с. 49-50].

Особливо важливим для нас є розгляд діалогу як суттєвої сторони і фактору спілкування, важливого моменту міжособистісних, неформальних зв'язків і контактів. Аналіз форм і суті діалогу в політиці, на нашу думку, повинен носити своєрідний суб'єктно- орієнтований характер, який головним чином відображається в результатах і продуктах діалогу. Причому, це стосується як зовнішнього, так і внутрішнього діалогу. Якщо у внутрішньому діалозі різні суттєві позиції, думки, точки зору розвиваються одним і тим же суб'єктом, то у зовнішньому - різними суб'єктами, реальними співрозмовниками.

Діалог - це процес і метод спілкування з метою побудови взаємодії між людьми, які діляться своїм досвідом, ідеями та інформацією щодо обраної теми.

Набуття нового, ширшого розуміння ситуації завдяки спілкуванню людей з різними точками зору є результатом діалогу.

Принцип політичного діалогу в системі державного управління відіграє важливе значення, де він виступає як один з визначальних, оскільки сприяє зміцненню єдності політичної еліти та інститутів громадянського суспільства, узгодженню різнопланових суспільних інтересів і зростанню політичної стабільності.

В політичному діалозі, який базується на взаємодії, має місце не просто засвоєння однією із сторін діалогу точки зору другої, але й уточнення, виправлення її, розвиток і збагачення власними ідеями і таким чином діалог набуває вигляду повторного циклу, основаного на механізмі перетворення і збагачення. В процесі успішного діалогу між суб'єктами починають формуватися взаємні очікування з приводу подальших кроків кожної зі сторін діалогу. При взаємодії кожен суб'єкт вбирає в себе думки та ідеї різних людей, збагачується ними, а потім, перетворивши їх і сформувавши нові ідеї, збагачує інших. Саме це являється найкращою якістю діалогу (взаємодія, співіснування, взаєморозвиток, які призводять до ідейного збагачення його учасників, найбільш яскраво це проявляється в творчому діалозі). В цілому діалог - це майже універсальне явище, яке пронизує всі людські відносини і прояви людського життя, взагалі все, що має сенс і значення) [1, с. 50].

По-перше, необхідно відмітити, що діалог є одним з проявів стилю мислення, який є своєрідним якісним показником розвитку політичної культури. Ведучи мову про стиль мислення тієї чи іншої історичної епохи, увага звертається насамперед на відображення культури, як цілісного утворення, що дає змогу розглядати його як свого роду контекст, через який може бути розкритий механізм впливу культури як цілого на окремі її сторони. Поняття стилю мислення є необхідним для вивчення механізму зміни культур, особливо широких за розмахом, коли на переломних етапах виникають моменти інтелектуальних злетів, пов'язані з необхідністю осмислення того, що відбувається, з виробленням принципів, на яких повинна базуватись нова політична культура.

Схожий переломний етап свого існування переживає зараз наша країна. Курс на побудову цивілізованих ринкових відносин та розвиток економіки, що був проголошений політичним керівництвом України, стикається з деякими перепонами на шляху своєї реалізації. Серед них слід підкреслити нерозвиненість громадських інститутів, що є прямим наслідком відсутності консолідованих інтересів основних прошарків населення, відсутність ефективної системи представництва інтересів населення на державному рівні, обумовленість більшості політичних рішень, що приймаються або реалізуються економічною вигодою тієї чи іншої політичної групи. Нестабільність, не закріпленість зв'язків і відносин, їх динамізм породжують специфічні умови формування стилю мислення і прояву його на різних рівнях суспільства. Ця обставина підводить нас до необхідності вести суб'єктивно-орієнтований аналіз процесу розвитку стилю мислення і діалогу як важливої його характеристики. По-друге, діалог являє собою одну з форм творчого мислення, що є досить важливим у політичному процесі. Саме за допомогою діалогу проходить розвиток творчого мислення і воно представлено як діалогічне зіткнення, як мінімум двох радикально різних культур мислення, об'єднаних в одній логіці - логіці суперечки (діалогу) логік [2, с. 18-136]. Як справедливо підкреслює В. С. Біблер, єдиною логічною формою творчого мислення може бути лише форма внутрішньої суперечки. В процесі творчого мислення суб'єкт роздумів виступає як певний мислячий колектив. Кожен з цих «внутрішніх теоретиків» повинен володіти глибоким потенціалом своїх доказів. Але важливо відмітити те, що за такою внутрішньою суперечкою завжди стоїть якась стійка культурна реальність, реальне логічне роздвоєння думки. Це призводить нас до впевненості в існуванні «багатомісного суб'єкта» в реальній дійсності, якій, з одного боку, є соціальним суб'єктом творчого мислення, а з другого, суб'єктом реальних діалогічних відносин. Для вивчення політичного діалогу велике значення має те, який соціально-особистісний (політичний) і культурний статус має суб'єкт діалогу.

По-третє, необхідно підкреслити те, що діалог є специфічним засобом реалізації сутності людини. Проблема діалогічності є одним з аспектів проблеми людського буття, відносин між людьми. При розгляді діалогу в цьому контексті по особливому проявляється роль спілкування, між особистісних і міжгрупових контактів. Це в свою чергу, означає, що у встановленні і розвитку діалогу велике значення мають різного роду спільноти, які засновані на міжособистісних і міжгрупових контактах, тобто неформальних по своїй суті.

Аналіз проблеми діалогу в політиці і діалогіки взагалі наштовхує нас на ідею «багатомісного суб'єкту» мислення і діяльності, до необхідності вивчення його (суб'єкту), відображення логіки його мислення і діяльності, його спілкування з собою і з іншими людьми. Суб'єктом може виступати не тільки індивід, але й діалогічні відносини, що є основою виникнення діалогу.

Діалогічні відносини, (суб'єкт-суб'єктними і суб'єкт-об'єктними) виникають тільки тоді, коли один партнер сприймає цілісний образ іншого в ролі бажаного партнера взаємовідносин на основі визнання його приналежності до певної спільноти, до якої він відносить і самого себе [3, с. 30-31]. Звідси випливає, що сторони діалогічних взаємовідносин утворюють колективний суб'єкт.

Діалогічні відносини являють собою такий зв'язок суб'єктів, який утворює діалогічну взаємодію, опосередковану предметом діалогу. За ознакою предмету діалогу - діалогічні відносини умовно поділяються на міжособистісні (міжгрупові) і функціонально-рольові. Для перших предметом діалогу є самі діалогічні відносини, для других - предметна діяльність.

Звичайно, діалогічні відносини не мають сили як в суспільстві, так і в «мікро-суспільстві». Існують також і антидіалогічні відносини, коли один чи два партнери взаємовідносин розглядають один одного лише в ролі об'єкта, речі і принципово заперечують наявність всякої спільності між партнерами взаємовідносин і тим самим заперечують можливість виникнення діалогу. Велике значення має також індиферентні відносини, які характеризуються відсутністю у партнерів зацікавленості у будь-яких взаємовідносинах, як в співробітництві, так і в боротьбі.

Але сутність людини, на нашу думку, проявляється тільки в діалогічних відносинах, в діалогічній єдності Я і Ти, Ми і Ви, участі в бутті інших (що знаходить відображення в дружбі, співпраці, взаємодопомозі). Тому в політичному процесі повинні реалізовуватись не тільки конкретні цілі і завдання, але й поряд із цим мають розкриватися істинно - людська сутність кожного, хто приймає в ньому участь.

В політичній, практичній, духовній діяльності між суб'єктами спілкування виникають як функціонально-рольові, так і міжособистісні відносини. Функціонально-рольові відносини існують між репрезентами певних соціальних груп, носіями певних ролей і функцій. Функціональні відносини - це насамперед ділові відносини, тому вони можуть існувати без наявності паралельних міжособистісних відносин Я-Ти.

Міжособистісні діалогічні взаємовідносини базуються на духовній спільності, близькому контакті, внутрішній солідарності. Вони спрямовані на задоволення основної потреби людини в іншій людині. Найбільш ефективно такі діалогічні взаємовідносини реалізуються при дотриманні рівноправ'я партнерів у розкритті своїх творчих можливостей, взаємній повазі, визнанні автономії кожної особи. Безперечно, що при таких умовах діалогічних відносин в більшій мірі проявляється значення міжособистісних, неформальних спільностей в реалізації діалогічних відносин. Виникаючи спонтанно, базуючись на особистому виборі зв'язків і асоціацій між собою, неформальні спільноти (організації, групи) є важливим фактором соціальної інтеграції в будь-якому колективі.

Звичайно, не всяку групову чи індивідуальну дію можна вважати діалогічною. Будь-які операції, дії, вчинки, повністю і однозначно детерміновані ситуації, не будуть діалогічними. Діалог існує лише там, де є певна свобода вибору дій, думок чи висловлювань. Досить обгрунтованим, на наш погляд, є процес демократизації, який передбачає свободу як владних структур держави, так і народу в межах лише закону.

В процесі діалогічного спілкування реалізуються цінності, які мають не вузько - групове, а загальнолюдське значення. Ця сфера спілкування концентрує в собі всі важливі екзистенційні початки: життя, надію, любов, співробітництво, взаємодопомогу, милосердя, сенс життя. Саме міжособистісне, неформальне спілкування є однією з тих умов, які перешкоджають появі в людини екзистенційного вакууму (відчуття людиною втрати сенсу життя, основних ціннісних орієнтирів). І досить часто діалог стає засобом, який допомагає людині знайти і реалізувати сенс [11].

Соціум малих динамічних груп, що базуються на принципах діалогізму, стають все більш суттєвими як в суспільстві в цілому, так і в окремій групі, зокрема.

Сучасний політик не розчиняється в масі, він вибирається з неї, неодмінно вступає в міжособистісні, діалогічні контакти, формує нові співтовариства, здійснює свій певний характерний вибір. Як і багато людей, політик не бажає жити в «схематизмі» суспільства, культури. В політиці формується новий соціум - соціум культури, соціум діалогу культур. Можна погодитись з точкою зору В. С. Біблера, що проблема діалогу - це не тільки і не стільки проблема обміну інформацією, але передусім - проблема діалогу культур [6]. Ця проблема не менш важлива для виживання, для життя людини, ніж екологічна проблема. Кожна людина унікальна і своєрідна. І саме в її унікальності інша людина їй необхідна. Культура лише тоді культура, коли вона персоналізована, коли спілкування культур актуалізується в спілкуванні про особистості. Домінантом мислення стає тепер не пізнання, а взаємодія.

Політична ситуація в Україні передбачає необхідність узгодження інтересів різних соціальних груп та органів влади цивілізованим, безконфліктним шляхом. Саме це завдання актуалізує необхідність формування механізмів поєднання різних суспільних інтересів з метою запобігання соціально-політичним потрясінням, зниження соціальної напруги та досягнення сприятливого соціального клімату в суспільстві.

Політичний процес - це не тільки набуття і передача певного досвіду. Сама трансляція знань можлива в певному культурному середовищі і залежить від буття людини в цьому культурному середовищі, в тому числі і від системи діалогічних відносин, способів комунікації і т.п. Із цього випливає ще одна дуже важлива обставина, суть якої полягає в тому, що діалог здатен регулювати і організовувати діяльність і поведінку людини в різних ситуаціях, неординарних і навіть екстремальних (наприклад, конфліктні і кризові політичні ситуації).

Подібну рису діалогу можна пояснити тим, що в цілому діалог і породжуючий його стиль не являє системного, впорядкованого, загальноважливого, обгрунтованого типу мислення. Його швидше можна віднести до емоційного типу мислення, який характеризується багатозначністю рішень і тим, що шляхи досягнення одного і того ж результату можуть бути різними. Другий тип мислення - провідний в діяльності людини, - понятійне або детерміноване. Воно розуміється як відтворюваний мисленнєвий процес, результат якого однозначно визначається структурою проблемної ситуації [10, с. 55; 12, с. 47-51]. Можна вважати, що емоційне мислення саме по собі слугує підтвердженням діалогічного характеру мислення в конкретній історичній (політичній) ситуації На відміну від понятійного мислення, яке виходить детермінованим в силу жорсткості і однозначності логічних залежностей, емоційне мислення характеризується ймовірною, будовою що пов'язано з нефіксованістю, неоднозначністю, неформалізованістю емоційних актів.

При всій схематичності такого поділу (в реальності понятійне і емоційне мислення не існують ізольовано, вони взаємопов'язані) очевидно, що саме діалог є найбільш ефективним засобам розв'язання тих складних і неординарних проблем, перед якими опинилися зараз наші політики і наш народ. Діалог є також своєрідним регулятором діяльності людей в різних алогічних ситуаціях, ситуаціях психологічної невизначеності, в екстремальних політичних ситуаціях, тобто умовах, коли соціальному суб'єкту необхідно об'єднати в одне ціле діаметрально протилежні точки зору, позиції, емоції чи прийняти швидке рішення. Діалог і емоційне мислення заміняють неможливість повного логічного аналізу ситуації і, таким чином, компенсують однобічність, обмеженість як здібностей людини до мислення, так і її дій.

Крім того, сучасна епоха в багатьох розуміннях є перехідною. Вона характеризується нестабільністю, нестійкістю, «неспланованістю» зв'язків і відносин, неоднозначністю детермінації суспільних процесів, створює умови для вільного і самостійного вибору людиною способу взаємодій і взаємовідносин з іншими людьми, для існування різних думок, позицій, точок зору, що в свою чергу, сприяє розвитку діалогу. Подібні умови буття людини в сучасному світі з неминучістю відбиваються на всіх сторонах її життєдіяльності, в тому числі і на політичному процесі. Сучасні політики більш схильні до діалогічних роздумів, ніж до монологу лідера. Відносини між політиками, контакти в їхньому середовищі будуються переважно на діалогічній основі, що сприяє виникненню різного роду неформальних об'єднань, організацій. Діалогічність людського світовідношення Грунтується на відношенні до іншого, як до самоцінного і рівного собі суб'єкту. Діалогічні відносини орієнтовані на конкретну людину, на особистість, яка є основним елементом будь-якої спільноти і тією ланкою, яка пов'язує одну спільність з іншою.

В політичному середовищі, яке існує на основі діалогу, рідко використовуються односпрямовані зв'язки та однобічне спілкування. Для міжособистісного, діалогічного спілкування є характерним зворотній зв'язок (двосторонній чи багатосторонній обмін думками). В процесі діалогічного спілкування взаємна зацікавленість, міжособистісні зв'язки і неформальні контакти виникають тільки тоді, і тільки між тими людьми, які зацікавлені в цьому спілкуванні.

В порівнянні з формальними засобами спілкування діалог забезпечує велику оперативність і велику гнучкість в адаптації особистості до існуючих умов, а також надає суб'єктам спілкування широкі можливості для вільного мислення, вибору вчинків і дій.

Кожна людина - одна єдина у своїй унікальності і, в той же час, навколо неї такі ж самі інші унікальності, і потрібна мужність, щоб прийняти цей факт не умоглядно, а всією своєю сутністю. Якщо людина зможе це зробити, вона відмовиться від насилля над іншою людиною тому, що, вона (інша людина), така ж самотня у своїй унікальності. Тільки тоді стануть можливими дійсно людські відносини, розуміння й глибоке спілкування. Проблема відсутності діалогу виявляється у небажанні вийти за межі самого себе, визнати за іншим право на існування і спілкуватися з реально іншим, а не зі своїм уявленням про нього.

Сьогодні діалог - це не коли Я, як більш розвинений, переконую Іншого, а взаємовплив: коли кожен з учасників діалогу залишається при своєму, але обох цей діалог суттєво збагачує.

Діалог є одним з ефективних механізмів узгодження соціально-економічних інтересів різних соціальних груп і владних структур з метою досягнення соціальної злагоди, миру і спокою у суспільстві. Враховуючи, що функції політики пов'язані з узгодженням інтересів певних соціальних груп, розв'язанням суспільних суперечностей, гармонізацією інтересів різних верств населення, створенням умов для суспільної злагоди, соціальний діалог здатний виступати досить досконалим інструментом впровадження цієї політики. Він сприяє досягненню соціального миру та злагоди, що є важливою умовою забезпечення соціальної та політичної стабільності у суспільстві. Одночасно діалог є одним із головних факторів запобігання соціальним конфліктам та розвитку громадянського суспільства.

Беручи до уваги те, що політичний діалог є універсальною формою розвитку, слід зазначити, що спрямованість на розбудову вільного, демократичного суспільства, в центрі якого перебуває людина з її потребами та інтересами, повинно передбачати особливу увагу до розвитку цього процесу у взаємовідносинах між політичною елітою і громадянським суспільством. Тільки громадянське суспільство може виступати як справжнє і актуальне джерело формування цілей державного управління. Саме політичний діалог є необхідною умовою підтримки довіри до державних органів. Він відкриває шлях як до легітимації, так і до компетентного прийняття рішень, підтримки програм діяльності органів державної влади й управління, мобілізації громадськості.

Отже, аналіз діалогу і діалогіки в загальному дозволяє зробити наступні висновки:

- Діалогічність мислення і діяльності - необхідна умова, продуктивності і ефективності політичного процесу.

- Діалог є важливим засобом формування творчого мислення в політиці.

- Діалог, як реальний засіб існування і взаємодії різних точок зору, позицій, думок являє собою суттєвий момент прогресивного розвитку світобачення і становлення особистості майбутнього фахівця в політичному процесі. політика державний соціальний

- Особливо велика роль діалогу і діалогічних відносин в налагодженні міжособистісних, неформальних відносин в політичному середовищі. А це є важливою умовою плідної праці кожного політика.

Список використаних джерел

1. Библер В. С. Мышление как творчество. - М.: Политиздат, 1975.- 399 с.

2. Буси Г. Диалогика и творчество. - Рига: Автос, 1985. - 413 с.

3. Горский В. С. Историко-философское истолкование текста. - К.: Наукова думка, 1981. - 270 с.

4. Кармин А. С. Диалог в научном творчестве // Философские науки. - 1985. - №4. - С.70-91.

5. Коммуникация и общение. Круглый стол «Вопросов философии» // Вопросы философии. - 1989. - №7. - С.15-18.

6. Кучинский Г. М. Диалог и мышление.- Минск: БГУ, 1983. - 190 с.

7. Назаренко О. А. Проблема діалогу. Від «Я» до «Іншого» // Вісник. Філософія, політологія. Київський Національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - 2002 - №42-45. - С.23-29.

8. Будник Е. П. Проблема диалогизма в современной культуре // Вісник. Філософія, політологія. Київський Національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - 2002. - №42-45. - С.34-38.

9. Парахонський Б. А. Стиль мышления: Философские аспекты анализа стиля в сфере языка, культуры и познания. - Киев: Наукова думка, 1982. - 364 с.

10. Франки В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990.- 312 с.

11. Штерн А. М., Голод В. И. Неполнота, мышление, формализация // Эвристические модели в психологии и социологии. - Киев, 1975. - №6. - С.19-22.

12. References

13. Bibler V. S. Myshlenie kak tvorchestvo. - M.: Politizdat, 1975.- 399 s.

14. Busi G. Dialogika і tvorchestvo. - Riga: Avtos, 1985. - 413 s.

15. Gorskij V. S. Istoriko-filosofskoe istolkovanie teksta. - K.: Naukova dumka, 1981. - 270 s.

16. Karmin A. S. Dialog v nauchnom tvorchestve // Filosofskie nauki. - 1985. - №4. - S.70-91.

17. Kommunikacija і obshhenie. Kruglyj stol «Voprosov filosofii» ll Voprosy filosofii. - 1989. - №7. - S.15-18.

18. Kuchinskij G. M. Dialog і myshlenie.- Minsk: BGU, 1983. - 190 s.

19. Nazarenko O. A. Problema dialogu. Vid «Ja» do «Inshogo» // Visnyk. Filosofija. politologija. Kyi'vs'kyj Nacional'nyj universytet im. T. G. Shevchenka. - 2002 - №42-45. - S.23-29.

20. Budnik E. P. Problema dialogizma v sovremennoj kul'ture // Visnik. Filosofija. politologija. Kii'vs'kij Nacional'nij universitet im. T. G. Shevchenka. - 2002. - №42-45. - S.34-38.

21. Parahons'kij B. A. Stil' myshlenija: Filosofskie aspekty analiza stilja v sfere jazyka, kul'tury і poznanija. - Kiev: Naukova dumka, 1982.- 364 s.

22. Frankl V. Chelovek v poiskah smysla. - M.: Progress, 1990. - 312 s.

23. Shtem A. M., Golod V. I. Nepolnota, myshlenie, formalizacija // Jevristicheskie modeli v psihologii і sociologii. - Kiev, 1975.-№6.-S.19-22.

Размещено на Allbest.ru