Диференціація інформації в політичній комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 316.77

Диференціація інформації в політичній комунікації

Шиманова О. В.,

Проаналізовані базові критерії диференціації інформації в політичній комунікації. Політична комунікація передбачає використання політичної та політично значимої (соціальної, правової, психологічної, особистісної) інформації як сукупності повідомлень про події, факти та явища в політичній сфері суспільства або здатних вилинути на позиції політичних акторів. Спонукальний чи констатуючий характер політичної інформації визначається установками відправника по відношенню до реципієнта. Оскільки політична інформація передбачає поєднання інформаційного повідомлення і оціночних стандартів комунікатора, то критеріями її типологізації слугуватимуть часові характеристики, внутрішні структурні зв'язки та об'єм повідомлень, ступінь впорядкованості, формазакріплення, доступність, затрати на створення.

Ключові слова: політична інформація, політично значима інформація, політична комунікація.

Бурхливий розвиток інформаційно-комунікативних технологій став основою для формування інформаційного суспільства, функціонування якого, в першу чергу, пов'язане з перетворенням інформації. Саме інформація використовується в якості засобу управління людиною, соціальними групами, громадянськими структурами, владним інститутами. Ну думку, російської дослідниці К. Кузьміної політична комунікація - це короткостроковий або довготривалий безпосередній (прямий) або опосередкований (через технічні засоби) зв'язок політичних суб'єктів між собою або з іншими зацікавленими чи залученими суб'єктами з метою передачі політичної чи іншої інформації у вигляді повідомлення, що передає встановлений комунікатором смисл, який спонукає адресата до дій, що мають політичне значення чи політичний наслідок [5, с. 9]. Тому актуальною є проблема диференціювання інформації в процесі політичної комунікації, адже сучасна людина, перебуваючи в інформаційному середовищі неодмінно стикається з такими викликами як залежність від інформації, фальсифікація інформації, визначення цінності інформації.

Метою даної статті є розкриття базових критеріїв класифікації інформації в політичній комунікації.

Інформацію як категорію політичної науки у своїх роботах досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці як Ю. Ганжуров, В. Гончаров, Є. Родіонова, Н. Кузнецова, В. Євдокимов, К. Кузьміна, М. Грачов, В. Кулаков, Д. Піонтек, М. Кольчиньскі, А. Рогала-Левіцкі, А. Крапівенський, І. Вацковская та інші.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Політична інформація є сукупністю знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства, за допомогою якої відбувається передача політичного досвіду, координуються зусилля людей, відбувається їх політична соціалізація і адаптація, структурується політичне життя.

Інформаційні потоки актуалізують і активізують процес комунікації, а не навпаки. Комунікація - це комплексне явище, що структурує інформацію і за змістом, і за каналами її передачі. А тому можна констатувати той факт, що політична інформація набуває рис політичної комунікації, коли вона потрапляє до її структури [2].

На нашу думку, проблема класифікації інформації в політичній комунікації потребує детальнішого теоретичного осмислення та аналізу.

Модель політичної комунікації Г. Лассуелла передбачає отримання відповідей на запитання: хто передав, що передав, по якому каналу, кому і з яким результатом. На питання «що передав?», загалом можна дати широку відповідь - інформацію. У вузькому розумінні повідомлення - сукупність вербальних і невербальних символів, що складають інформацію, яку хоче передати комунікатор. Політичні повідомлення - це ключовий аспект політики, джерело інформації про політику для звичайних людей. Доступ до такої інформації дає змогу отримувати відомості про події минулого, будувати прогнози на майбутнє. На основі отриманої інформації люди дають оцінку подіям політичного життя. Самостійність і незаангажованість такої оцінки залежить від достовірності інформації.

Під інформацією розуміють сукупність різних повідомлень, відомостей, даних про відповідні предмети, явища, процеси, відношення [7, с. 14]. Ця категорія виступає предметом комунікації; при цьому отримана реципієнтом «вхідна» інформація представляє собою зміст повідомлення, а семантично значима інформація, що змінює стан отримувача - зміст відображення даного повідомлення, чи, відповідно, сприйняття отримувачем «вхідної» інформації.

О.Н. Подорова-Анікіна та В. П. Мілецький апелюють до того, що реалізація процесу політичної комунікації неможлива без створення політичної інформації, пов'язаної з цілеспрямованою діяльністю політичних акторів, відображенням їх інтересів, намірів і цілей по відношенню до отримувача інформації [8, с. 31-32].

А.І. Соловйов вважає, що політична комунікація - це процес встановлення цілеспрямовано-осмислених контактів між комунікаторами і реципієнтами за посередництва політичної інформації. Тобто процес комунікації неможливий без ініціатора, який, усвідомлено передаючи повідомлення, переслідує певну ціль. Політична інформація - це ті відомості, які обирає відправник з потоку різноманітних даних для підготовки і прийняття ним рішень в сфері державної влади або виконання функцій [9, с. 390].

К. Кузьміна серед елементів комунікації особливу увагу звертає не лише на політичну інформацію, але й іншу інформацію. Якщо політична інформація повинна нести певне політичне смислове навантаження, під іншою інформацією мається на увазі соціальна, правова, психологічна, особистіша інформація [5, с. 13].

У даному контексті виникає необхідність уточнення понять «політична інформація» і «політично значима інформація». Перше поняття стосується змісту повідомлень про явища, факти і події, що відбуваються в політичній сфері суспільства. Обсяг другого поняття охоплює зміст усієї сукупності повідомлень, які змінюють стан політичних акторів у процесі їх громадсько-практичної діяльності. Відповідно політична значимість «вхідної» інформації залежить від кожної конкретної ситуації.

У той же час елементом політично значимої інформації може стати зміст повідомлення про події в іншій сфері суспільного життя, що торкається інтересів якого-небудь політичного актора. Це можуть бути відомості про факти зі сфери економіки (наприклад, інформація про економічні показники розвитку регіону чи країни в період передвиборчої кампанії), науки, мистецтва, культури і навіть інформація суто технічного характеру (наприклад, характеристики національної системи протиракетної оборони, що розробляються в США і становлять об'єкт зацікавлення спецслужб багатьох держав) [3, с. 34-42].

Оскільки комунікація орієнтує реципієнта на передаване повідомлення, то політична інформація, яку воно містить, може носити спонукальний або констатуючий характер. В першому випадку це виражається в наказі, проханні чи пораді, спрямованих на активізацію відповідних дій, в другому - повідомлення носять нейтральний характер [4, с. 314].

М. Брунова вважає, що під поняттям «політична інформація» слід розуміти не просто інформаційне повідомлення від джерела до адресата, а завжди виключно сукупність власне інформаційного повідомлення і оціночних стандартів комунікатора. Ну думку дослідниці, саме об'єм інформації буде визначати характер комунікації, наприклад різницю між пропагандою і політичною рекламою. Адже політична реклама і пропаганда мають на меті розповсюдження не інформації, а попередньо сформульованих ідей, прямих звернень до почуттів і емоцій людей. Незважаючи на ідентичність матерії політичної інформації в політичній рекламі і пропаганді, основою для диференціації стають об'єм, внутрішні структурні зв'язки моделей і часові характеристики повідомлень [1, с. 148].

А. Манойло класифікує інформацію за ступенем впорядкованості, формою закріплення, доступністю, змістом (сфера застосування, цінність інформації в часовому розрізі, призначення), затратами інтелектуальної праці людини на створення інформації [6, с. 34]. Дослідник виокремлює поняття «викривленої інформації», яку модифікували з метою реалізації деструктивних цілей. Такі трансформації та зміни інформації або процесів її функціонування використовуються для психологічних маніпуляцій та маніпулятивних впливів на особистість та суспільство.

Диференціація викривленої інформації можлива в порівнянні з її антиподами, тобто інформацією, необхідною для нормального функціонування елементів політичної системи суспільства [6, с. 37-38]:

Об'єктивна - фальсифікована інформація. Політична боротьба досить часто супроводжується свідомою чи несвідомою «фальсифікацією» об'єктивної інформації.

Системна - дезорієнтуюча інформація. Дезорієнтуюча інформація може використовуватись для підміни системної політичної інформації, наприклад при визначенні позицій суспільства в історичному процесі, у відносинах з іншими державами.

Організована - деморалізуюча інформація. Якщо організованість інформації сприяє впорядкуванню моральних принципів, економічних вимог, то деморалізуюча інформація здатна трансформувати політичні цінності, спровокувавши «стрибок політичних ідей», порушення послідовності висновків, тверджень, хаотичність, незавершеність думок, непослідовність поведінки.

Достатня - ентропійна політична інформація. Достатня політична інформація характеризується стислістю викладу, переконливістю і обґрунтованістю. На противагу їй ентропійна інформація є дуже «об'ємною», необгрунтованою, що скоріше дезорієнтує реципієнта, ніж переконує.

Соціалізуюча політична інформація - політична дезінформація. Інформація першого типу відображає результати трансформації вихідних відомостей про соціально-політичну ситуацію і напрямки її розвитку в форму зрозумілих і переконливих для більшості населення нових алгоритмів і стереотипів соціальної поведінки, адекватних соціальній дійсності. Другий тип інформації - це неправдиві повідомлення, що під видом істинних здатні ввести в оману громадську думку.

Конкретна політична інформація - дезорганізуюча політична інформація, яка руйнує систему адміністративного управління, громадський порядок і спричиняє розпад господарської та фінансової діяльності.

Необхідна інформація - дезінтегруючи політична інформація, під впливом якої цілісне суспільство може розпастись на частини, що конкурують і конфліктують між собою. Найбільш негативним наслідками впливу такої інформації може стати громадянська війна.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Інформація є важливим елементом процесу політичної комунікації, адже вона спонукає реципієнтів до дій політичного значення, уможливлює передачу політичного досвіду, струкгурує політичне життя. Відправнику ж необхідно відібрати потрібну інформацію залежно від виконуваних функцій та напрацьованих політичних рішень. Політична комунікація передбачає використання політичної та політично значимої (соціальної, правової, психологічної, особистішої) інформації як сукупності повідомлень про події, факти та явища в політичній сфері суспільства чи здатних вплинути на позиції політичних акторів. Спонукальний чи констатуючий характер політичної інформації визначається установками відправника по відношенню до реципієнта. Оскільки політична інформація передбачає поєднання інформаційного повідомлення і оціночних стандартів комунікатора, то критеріями її типологізації слугуватимуть часові характеристики, внутрішні структурні зв'язки та об'єм повідомлень, ступінь впорядкованості, форма закріплення, доступність, затрати на створення.

Список використаних джерел

1. Брунова М. Я. Политическая коммуникация с точки зрения теории информации / М. Я. Брунова // Государство и гражданское общество. Знание. Умение. Понимание. - 2007. - №3. - С.147-152.

2. Ганжуров Ю. Політична комунікація: проблеми структуризації [Електронний ресурс] / Юрій Ганжуров // Політичний менеджмент. - 2004. - №2. - С.121-129. - Режим доступу до журн.: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11771

3. Грачев М. Н. К вопросу об определении понятий «политическая коммуникация» и «политическая информация» / М. Н. Грачев // Вестник Российского университета дружбы народов. - Сер.: Политология. - 2003. - №4. - С.34-42.

4. Ирхин Ю. В. Политология / Ирхин Ю. В., Зотов Д. В., Зотова Л. В.-М.: Юрист, 2002. -511 с.

5. Кузьмина Е. А. Механизм политической коммуникации и факторы его эффективности: теоретико-методологический анализ [Текст]: автореф. дис. ... канд. полит, наук: 23.00.01 / Кузьмина Екатерина Александровна. - Саратов: Саратовская государственная юридическая академия, 2013. -20 с.

6. Манойло А. В. Государственная информационная политика в особых условиях: Монография / Манойло А. В. - М.: МИФИ, - 388 с.

7. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту: [навч. посібник ] / О. В. Матвієнко. - К.: Центр навчальної літератури, - 128 с.

8. Подорова-Аникина О. Н. Коми региональное измерение социодинамики политических коммуникаций современной России / О. Н. Подорова-Аникина, В. П. Милецкий. - Ухта: УГТУ, 2013.- 166 с.

9. Соловьев А. И. Политология: Политическая теория, политические технологии: учеб. для студентов вузов / А. И. Соловьев. -М.: АспектПресс, 2003. - 559 с.

10. Brunova М. Ja. Politicheskaja kommunikacija s tochki zrenija teorii informacii / M. Ja. Brunova // Gosudarstvo і grazhdanskoe obshhestvo. Znanie. Umenie. Ponimanie. - 2007. - №3. - S.147-152.

11. Ganzhurov Ju. Politychna komunikacija: problem strukturyzacii' [Elektronnyj resurs] / Jurij Ganzhurov // Politychnyj menedzhment. - 2004. - №2. - S.121-129. - Rezhym dostupu do zhum.: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/11771

12. Grachev M. N. К voprosu ob opredelenii ponjatij «politicheskaja kommunikacija» і «politicheskaja informacija» / M. N. Grachev // Vestnik Rossijskogo universiteta druzhby narodov. - Ser.: Politologija. - 2003. - №4. - S.34-42.

13. Irhin Ju. V. Politologija I Irhin Ju. V., Zotov D. V., Zotova L. V. - M.: Jurist, 2002. -511 s.

14. Kuz'mina E. A. Mehanizm politicheskoj kommunikacii і faktory ego jeffektivnosti: teoretiko-metodologicheskij analiz [Tekst]: avtoref. dis.... kand. polit. nauk: 23.00.01 /Kuz'mina Ekaterina Aleksandrovna. - Saratov: Saratovskaja gosudarstvennaja juridicheskaja akademija, 2013. - 20 s.

15. Manojlo A. V. Gosudarstvennaja informacionnaja politika v osobyh uslovijah: Monografija/Manojlo A. V. -M.: MIFI, 2003.-388s.

16. Matvijenko О. V. Osnovy informacijnogo menedzhmentu: [navch. posibnyk ] / О. V. Matvijenko. - K.: Centr navchal'noi' literatury, 2004. - 128 s.

17. Podorova-Anikina O. N. Komi regional'noe izmerenie sociodinamiki politicheskih kommunikacij sovremennoj Rossii / O. N. Podorova-Anikina, V. P. Mileckij. - Uhta: UGTU, 2013. - 166 s.

18. Solov'ev A. I. Politologija: Politicheskaja teorija, politicheskie tehnologii: ucheb. dlja studentov vuzov / A. I. Solov'ev. - M.: Aspekt Press, 2003. - 559 s.

Shymanova О. V, Phd, associateprofessor ofhumanities disciplines, Lviv State University ofPhysical Culture (Ukraine, Lviv), olga_shimanova@mail.ru

Differentiation information in political communication

In this article it's analyzed the basic criteria of differentiation information in political communication. Political communication involves the use of political and politically significant (social, legal, psychological, personal) information as a set of report? about events,facts and phenomena in politics or can influence the position? of political actors. Incentive or ascertaining the nature of political attitudes sender information is determined in relation to the recipient. Political information involves a combination of informational messages and valuation standards communicator. The criteria of the typology can be time characteristics, the internal structural relationships and communications capacity, degree of order, aform of consolidation, availability, cost ofestablishment.

Keywords: political information, politically significant information, political communication.