Військово-технічне співробітництво між Україною та Російською Федерацією в період військово-політичної кризи на Сході України
Наслідки розриву військово-технічного співробітництва України та Росії, що склалося в період військового конфлікту на Сході України. Зміни у військово-технічній співдружності між зазначеними суб’єктами, основні сфери співробітництва, які зазнали змін.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.05.2018 |
| Размер файла | 13,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Військово-технічне співробітництво між Україною та Російською Федерацією в період військово-політичної кризи на Сході України
Постановка наукової проблеми та її значення
військовий технічний співробітництво конфлікт
Сучасний економічний і політичний розвиток багатьох країн в умовах інтеграції світогосподарських зв'язків стискається з потребою забезпечення захисту національних інтересів і власної безпеки, зокрема завдяки збільшенню військово-економічного потужності й потенціалу країни, що багато в чому визначається станом військової економіки та, передусім, військово-промислового комплексу (ВПК) країни.
Згортання відносин із Росією щодо виробництва озброєнь, проведення АТО та загрози воєнної агресії актуалізує значення -Військово-технічне співробітництво (ВТС) нашої країни з іноземними державами передбачає співпрацю в багатьох напрямах діяльності зовнішніх відносин, пов'язаних із розробленням, виробництвом, модернізацією, утилізацією й міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання.
Оскільки до 2014 р. основним партнером із військово-технічного співробітництва з Україною була Російська Федерація, яка фактично стала основним опонентом, що й визначено у військовій доктрині нашої держави, сьогодні актуалізується питання аналізу наслідків розриву такої кооперації для обох країн.
Мета статі - визначити наслідки розриву військово-технічного співробітництва України та Російської Федерації.
Для досягнення поставленої мети дослідження застосовано такі основні загальнонаукові теоретичні методи наукового дослідження: аналіз, функціональний аналіз та узагальнення; практичні методи - порівняння, опис, вимірювання.
Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження
Криза в Україні, що розпочалась у 2014 р., вплинула на різні аспекти сфери торгівлі зброєю. Перший, і найважливіший момент, полягає в тому, що учасники збройного конфлікту - українські війська та сили сепаратистів у Східній Україні - вели повно- масштабну конвенціональну війну із застосуванням великої кількості зброї, уключаючи важкі озброєння. До початку кризи більшість цього озброєння перебувала в арсеналі української армії, але незаконні збройні формування (НЗФ) також отримували зброю від Росії.
Україна незабаром виявила потребу в деяких видах озброєння й звернулася до західних країн із проханням про постачання, що викликало дискусію між державами-членами НАТО про доречність такого кроку. Сполучені Штати Америки і європейські країни були загалом скептично налаштовані щодо поставок зброї, але американська адміністрація виявилася під сильним тиском із боку Конгресу, що підтримував надання допомоги Україні.
Криза також позначилася на українсько'-російському військово- технічному співробітництві, яке після довгих вагань із боку України було припинено наприкінці 2014 р. Це стало серйозною проблемою для Росії, яка залежить від українських поставок низки ключових компонентів озброєнь і змушена шукати їм альтернативу.
Відносини Росії у сфері торгівлі зброєю із західними державами, переважно з країнами-членами Європейського Союзу (ЄС), також були призупинені. Це серйозно вплинуло на очікування Російської Федерації щодо розроблення систем і компонентів озброєнь у співпраці з членами ЄС та отримання доступу до сучасних західних військових технологій. Росії доведеться шукати альтернативні рішення й у цьому напрямі. Розрив указаних вище відносин спричинить негативний вплив на російську економіку, яка й без того працює на межі можливостей, і на плани модернізації збройних сил.
Після розпаду Радянського Союзу на початку 1990-х рр. Росія успадкувала більшу частину радянської військової промисловості, проте деякі значущі проектувальні інститути та виробничі потужності залишилися на території інших республік. Україна отримала другий за масштабом сектор оборонної промисловості, від якого Росія опинилася залежною в низці ключових компонентів для деяких видів озброєнь, що перебувають у стадії експлуатації, виробництва або розроблення. Незважаючи на зусилля Росії стосовно того, щоб продублювати або замінити ці компоненти власним виробництвом, у 2014 р. вона все ще покладалася на українську промисловість за низкою важливих видів зброї. Україна частково або повністю виробляє:
- двигуни для транспортних вертольотів Mi-8, Mi-17, Mi-26, Mill 7, що складають основу вертолітного парку російських збройних сил, а також двигуни для бойових вертольотів Мі-24, Мі-28; українські комплектуючі використовують для виготовлення майже всіх двигунів для інших вертольотів російського виробництва;
- газові турбіни, що використовують майже у всіх великих бойових кораблях ВМС РФ;
- компоненти для нового бойового літака Т-50, зенітно-ракетних-500;
- двигуни для деяких класів торпед, крилатих та протикорабельних ракет.
Виробництво окремих російських міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) і космічних ракет-носіїв також залежить від українських комплектуючих. За повідомленнями, Росія щорічно платила близько 10 млн дол. СІЛА за вироблені української промисловістю запчастини та матеріально-технічне забезпечення Р-36 (СС-18) [1]. Крім того, капітальний ремонт кораблів російського Чорноморського флоту виконувався, як, зрештою, і продовжує виконуватися, на українських верф'ях у Криму [6].
Хоча точні дані про експорт озброєнь з України до Росії відсутні, Федеральна служба військово-технічного співробітництва РФ (ФСВТС) стверджує, що торгові операції оцінюються на суму менше 10 млн дол. США в рік [4]. Відповідно до більш надійних джерел, вони становлять близько 500 млн дол. США щороку або близько половини всього українського експорту [6]. На виставці озброєнь у Росії у 2013 р. обговорювали контракти із заявленою вартістю 200 млн дол. США, що є ще одним зі свідчень реального обсягу торгівлі [9].
Український державний концерн «Укроборонпром» припинив експорт військового обладнання в Росію в березні 2014 р. Статус спільного підприємства, яке обговорювали на переговорах між російськими та українськими виробниками двигунів наприкінці 2013 р., на сьогодні не вирішений. У рамках підприємства планувалася спільне розроблення двигунів, включно й для нових російських бойових літаків Т-50, а також виробництво українських двигунів для російських вертольотів, транспортних і навчально-тренувальних літаків. Ще в березні 2014 р. здавалося, що спільне підприємство буде збережено, оскільки угода мала велике значення і для української економіки, і для російської програми виробництва озброєнь, але на сьогодні вже можна стверджувати про неможливість такої кооперації.
Наприкінці 2013 р. Росія і Україна також домовилися відновити виробництво надважкого транспортного літака Ан-124, розробленням та виробництвом якого займалися вітчизняні компанії: Росія потребувала поповнення парку такого типу літаків, а Україна отримала б значний прибуток від продаж. Однак на початку 2015 р. Росія анулювала плани з розроблення й придбання транспортного літака Ан-70, виробництво якого було ще більш важливим спільним російсько-українським проектом, позначивши тим самим фактичне завершення всіх російсько'-українських відносин у сфері торгівлі зброї [9].
Подальшим кроком Росії став пошук альтернативних виробників озброєнь в інших колишніх радянських республіках, серед яких
Білорусь, близький союзник Москви, розглядалася як найбільш імовірний партнер [12]. У серпні 2014 р. Росія оголосила про «стратегії заміщення імпорту» у сфері виробництва космічних літальних апаратів військового призначення [9]. До кінця 2014 р. РФ стверджувала, що вже знайдені або розроблені власні аналоги для всіх українських комплектуючих уключно з вертолітними двигунами [3]. Проте видається малоймовірним, щоб Росія змогла подолати свою залежність від українських поставок за такий короткий термін. Погіршення відносин з Україною, без сумніву, збільшило статтю витрат російського військового бюджету на матеріально-технічне забезпечення у зв'язку з незапланованими інвестиціями - Росії довелося налагоджувати внутрішнє виробництво бойової техніки й комплектуючих для заміни тих, які підпали під заборону України на експорт або під санкції, уведені західними країнами. Москва оголосила про плани якнайшвидшого позбавлення від імпортної залежності за всіма видами російської військової техніки [7].
Розрив військово-технічного співробітництва спричинив також негативні наслідки і у вітчизняному військово-промисловому комплексі (ВПК). Крім утрати значного ринку збуту, українські оборонні підприємства зіткнулися з аналогічною проблемою розриву кооперації та потреби подальшого імпортозаміщення. Зокрема, труднощі для українського ВПК виникли за такою номенклатурою:
- літакобудування, за даними ДК «Укроборонпром», кількість російських комплектуючих у літаках КБ «Антонов» становить 30--70 % залежно від типу повітряного судна;
- виготовлення легкої та важкої бронетехніки, де участь російського ВПК складає 10-30 % залежно від типу бронетехніки;
- двигуни до броньованої та неброньованої колісної техніки;
- засоби ведення радіоелектронної боротьби й радіотехнічної розвідки;
- вертолітні редуктори та лопасті несучого гвинта вертольота;
- космічна й ракетна техніка [2; 5; 11].
Значна частина підприємств військового спрямування залишилася на окупованих територіях Криму та Донецької й Луганської областей, наприклад численні верфі та авіаремонтні заводи в Криму, критичною також стала втрата Феодосійського оптичного заводу, що виготовляв оптичні прилади для української бронетехніки. На Донбасі було втрачено завод «Топаз», що займався виготовленням засобів радіотехнічної розвідки, Луганський авіаційних ремонтний завод відновленням редукторів вертольотів, Сніжнянський машинобудівний завод - лопатки для турбореактивних авіаційних двигунів.
Висновки та перспективи подальших досліджень
Розрив військово-технічно співробітництва України та Російської Федерації спричинив значне погіршення і двосторонньої торгівлі, і можливостей із виготовлення військової та техніки подвійного призначення в обох країнах. Основні проблеми для вітчизняного ВПК виникли у сфері ракето-космічного та авіабудування, виготовлення легкої бронетехніки, засобів ведення радіоелектронної боротьби й радіотехнічної розвідки. Негативно на обороноздатності також позначилася втрата виробничих і військових потужностей на тимчасово окупованих територіях. До слова, варто зазначити, що майже в усіх галузях ВПК Україна змогла за допомогою або власних сил, або переорієнтації імпорту комплектуючих уникнути неможливості виготовлення тієї чи іншої техніки.
Список використаних джерел
1. Минобороны РФ с 2016 г. откажется от ракет-носителей «Рокот» // ТАСС, 27 августа 2014 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://tass.ru/politika/1402440.
2. Объединенная двигателестроительная корпорация, Российско-^фаин-
ский инженерный центр будет заниматься разработкой двигателей для гражданской и военнотранспортной авиации. Пресс-релиз, 24 марта 2014 г. [Электронныйресурс].-Режимдоступа:
http://www.uecrus.com/ms/presscenter/odk_news/?ELEMENT_ro=2300; Zudin, A., `Russian, Ukrainian firms press ahead with aeroengine JV', Jane's Defence Weekly, 2 Apr. 2014, p. 27.
3. «Рособоронэкспорт» подписал контракты на $100 млн на форуме в Жуковском // РИА Новости, 14 авг. 2014 г. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ria.ru/defense_safety/20140814/1020029259.html.
4. Секции против РФ из-за ситуации на Украине могут повлиять на производство вооружений // ТАСС, 15 апреля 2014 р. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://tass.ni/politika/l 187539.
5. Терещенко Ю. Возможные потери из-за приостановки ВТС с РФ компенсируем внутренними закупками и внешними контрактами / Ю. Терещенко [Электронный ресурс] IIДК «Укроборонпром», 11 апр. 2014 г. - Режим доступа: http://www.ukroboronprom.com.ua/ru/newsview/2/345.
6. Anderson G. Russia claims import substitution complete on Mi-8 / G. Anderson // Jane's Defence Weekly. - 5 Nov. 2015. - P. 21.
7. Anderson G. Russo-Ukrainian tensions threaten industrial fallout / G. Anderson // Jane's Defence Weekly. - 5 Mar. 2014. - P. 24.
8. Isby D. C. Russia warns Ukraine over ICBM-technology exports / D. C. Isby // Jane's International Defence Review. - IHS Global Ltd : Coulsdon, May 2014. - P. 14.
9. Russia seeks increased defence production with Belarus // Jane's Defence Weekly. - 9 Apr. 2014. - P. 5.
10. SIPRI Yearbook 2015: Armaments, Disarmament and International Security. - Oxford : Oxford University Press, 2015.
11. Szeptycki A. Rebuilding the engine of cooperation / A. Szeptycki // New Eastern Europe. - 25 Feb. 2015.
12. Vogelaar R. Russia's defense ministry removes An-70 from national armament program / R. Vogelaar [Electronic resource] // Aviationnews.eu. - 2 Mar. 2015. - Mode of access : http://www.aviationnews.eu/59003/russias- defense-ministryremoves-an-70-from-national-armament-program/.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сучасна геополітична та соціально-економічна ситуація в Україні. Аналіз сучасних суспільних перетворень, зумовлених нестабільною політичною ситуацією на Сході України. Причини масових внутрішніх потоків міграції населення зі Сходу України та Криму.
статья [193,2 K], добавлен 11.09.2017Тенденції розвитку двостороннього стратегічного українсько-американського партнерства в контексті долучення України до інтеграційних процесів з Євросоюзом. Міжурядове співробітництво в дипломатичній, економічній та військовій підтримці України США.
статья [31,9 K], добавлен 11.09.2017Оцінка суспільно-політичного та соціально-економічного становища України за останні шість років. Характеристика Євромайдану, який перейшов у Революцію гідності, а також окупації й анексії Росією Кримського півострова, російській агресії на сході країни.
статья [56,3 K], добавлен 18.08.2017Основні засади будування нової політичної системи України, особливості реформування сфер суспільного життя. Недоліки правової системи України. Природа та сутність держави, концепції її походження. Громадянське суспільство та держава: сутність й структура.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 20.07.2011Поняття "політичний простір" і його застосування в сучасній політичній науці. Тенденції та зв’язки, які безпосередньо впливають на процес інтеграції політичної системи України у політичний простір ЄС. Міжпартійне співробітництво у процесі євроінтеграції.
статья [27,5 K], добавлен 11.09.2017Природа Карабахського конфлікту. Причини та розвиток вірмено-азербайджанського конфлікту. Зародження конфлікту. Сучасний період розгортання конфлікту. Результати та шляхи регулювання Карабахського конфлікту.
курсовая работа [93,6 K], добавлен 21.06.2006Політична криза - специфічний період існування політичної системи. Вивчення спільних та відмінних рис політичної кризи від інших закономірностей кризових ситуацій. Конфліктологія як наука, що вивчає положення людини у суспільстві, аналіз конфліктів.
контрольная работа [686,0 K], добавлен 26.12.2013Етапи становлення та розвитку політичної системи українського суспільства. Юридичне закріплення державності України, формування органів влади. Зародження і розвиток конституційного процесу. Необхідність здійснення кардинальної політичної реформи.
презентация [1,5 M], добавлен 08.11.2015Історична ретроспектива становлення відносин України та Європейського Союзу. Угода про партнерство та співробітництво як перший крок до зближення. Політика сусідства й політика східного партнерства: додаткові можливості для євроінтеграції України.
дипломная работа [121,3 K], добавлен 08.10.2014Конституція про Президента України і виконавчу владу. Розмежування компетенцій Президента України і Кабінету Міністрів України. Оптимізація взаємодії інститутів Президента України, Прем’єр-міністра України у рамках парламентсько-президентського правління.
курсовая работа [28,7 K], добавлен 24.05.2007Іерархія панування і роль вождя у традиційній владі. Вождество як складна система правил та традицій. Управлінські, перерозподільчі й військово-організаційні функції. Контроль над ресурсами та ремісничим виробництвом. Характерні риси ідеологічної системи.
реферат [26,7 K], добавлен 17.01.2010Тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України. Регіональна соціально-економічна дезінтеграція України та її характер. Економічний регіональний розвиток України. Інвестиційний клімат і привабливість регіонів. Транскордонне співробітництво.
творческая работа [27,2 K], добавлен 17.10.2007Кореляція геополітичних концепцій. Перспективи України у Східній та Південно-Східній Азії. Спрощення митних та інших бюрократичних процедур. Учасники українсько-японських ділових контактів. Співробітництво у сферах інвестицій та обміну технологіями.
курсовая работа [37,2 K], добавлен 07.06.2011Визначення політичної еліти України як привілейованої меншості суспільства, яка бере участь у прийнятті і здійсненні рішень, пов'язаних з використанням державної влади. Антрепренерська (підприємницька) система формування еліти демократичних держав.
контрольная работа [30,3 K], добавлен 11.06.2011Законодавча влада в Україні. Верховна Рада України в системі державних органів. Порядок формування Верховної Ради України. Народний депутат України. Організація роботи Верховної Ради України. Повноваження Верховної Ради України. Законодавчий процес.
реферат [15,2 K], добавлен 07.10.2004Дослідження особливостей політичної соціалізації в Україні та Росії в радянські, пострадянські часи та в роки незалежності. Процес формування соціально-політичних поглядів, позицій особистості. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 23.07.2016Виборча система України. Вибори - спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Формування політичної еліти суспільства. Формування партійної системи держави. Вибори народних депутатів України. Виборча квота.
реферат [13,9 K], добавлен 08.03.2007Політичний центризм як категорія політичної науки. Критерії розмежування ліво- та правоцентризму. Центристські партії у політичній системі сучасної України. Центристські партії в партійно-політичному спектрі сучасної України, тенденції розвитку.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 17.10.2007Поняття, функції та ознаки політичної системи суспільства, його елементи. Підходи до визначення моделі системи. Держава як елемент політичної системи. Закономірності та основні тенденції розвитку політичної системи суспільства України в фактичній площині.
курсовая работа [249,7 K], добавлен 17.04.2011У період існування Української Народної Республіки розпочалося формування гуманістичної політики держави у сфері регулювання міжетнічних, міжнаціональних відносин, було окреслено основні положення захисту і забезпеченню прав національних меншин.
статья [24,0 K], добавлен 12.06.2010
