Люстрація в Україні: колізії, досягнення та перспективи

- офіційне щорічне проведення аудиторської перевірки фінансової діяльності відповідних осіб уповноваженими державними органами за рахунок осіб, які проходять люстрацію.

Люстрація в Україні - це процес установлення заборони діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожитгєво працювати на державній службі в Україні. Очищення влади стало головною вимогою Майдану. Заклики до проведення люстрації в Україні набули значного поширення після Помаранчевої революції 2004 р. і приходу до влади В. Ющенка. Зокрема, український дисидент, народний депутат Л. Лук'яненко оголосив про внесення відповідного законопроекту, який передбачав «обнародування, перевірку, облік і амністію осіб, причетних до протиправних дій недемократичного режиму» [7]. Так, люстрація визначається як «процес, спрямований на встановлення відповідності правді свідчень громадян України, які претендують на керівні посади в органах законодавчої, виконавчої, судової влади, в дошкільних закладах, школах, гімназіях, коледжах, вищих навчальних закладах, виборчих комісіях, засобах масової інформації, політичних партіях і громадських організаціях в Україні, про непричетність до фальсифікації виборів Президента України 2004 року, свідомої і таємної співпраці з оперативними працівниками колишнього КДБ СРСР, аз 1991 року із спецслужбами інших держав в якості таємного інформатора чи помічника в оперативному отриманні інформації, поєднання амністії і мораторію щодо прийняття цих осіб у владні інституції на певний термін».

У Законі України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) здійснюєтеся для недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України В. Януковичем, підрив основ національної безпеки й оборони України або протиправне порушення прав та свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист [4].

Венеційська комісія різко розкритикувала Закон про люстрацію в Україні. Свої висновки вона оприлюднила на черговому засіданні. Обурення Венеційської комісії викликали норми щодо люстрації усіх, хто мав стосунок до Компартії ще при Радянському Союзі. У висновках наголошено, що відтоді пройшло дуже багато часу, а тому потрібно вивчати окремо кожен випадок. Такий самий висновок комісії і щодо люстрації усіх чиновників, які були при владі під час президентства Януковича [1].

Правозахисники та експерти розкритикували закон як такий, що не відповідає європейським та міжнародним нормам прав людини і прийнятий з порушення процедури. Про те, що вдалося створити якісний закон, свідчить той постійний опір, який відчувався в процесі написання й ухвалення Закону «Про очищення влади»., які за першої-ліпшої нагоди вставляли палиці в колеса., на етапі узгодження позицій авторів альтернативних проектів, під час роботи Робочої групи, яка була створена для доопрацювання законопроекту, і на етапі його ухвалення [2]. Тим не менше, закон не був ветований Президентом і набув чинності 16 жовтня 2014 р.

Закон уводить заборону на зайняття певних посад протягом 10 років особами, які в період від 25 лютого 2010 р. до 22 лютого 2014-го понад один рік замшій певні державні посади. Аналогічна заборона діятиме щодо осіб, які займали зазначені в законі посади менше одного року, але включаючи період від 21 листопада 2013-го до 22 лютого 2014 р., і не звільнилися за власним бажанням. Крім цього, люстрації підлягають особи, що займали посади в Комуністичній партії СРСР або однієї із союзних республік, починаючи від секретаря районного комітету і вище, у комсомольських організаціях, працювали в органах КДБ. Додатково люстрації підлягають раніше засуджені чиновники і співробітники правоохоронних органів, які співпрацювали з іноземними спецслужбами, закликали до порушення територіальної цілісності України або допустили порушення прав і свобод людини, що були визнані Європейським судом з прав людини. Крім цього, люстрації підлягають чиновники, які подаватимуть недостовірну інформацію про майно в деклараціях про доходи, або вартість майна яких не відповідатиме рівню законних доходів за період перебування на посаді [11].

Для того, щоб люстрація в Україні була ефективною, необхідно здійснити великий обсяг організаційної роботи. Ідеться про створення інструментів, тих же люстраційних комісій. Це складне завдання, особливо в регіонах. До них мають увійти люди, які користуються довірою громади, порядні, віддані справі та здатні забезпечити люстрації. Як зазначила експерт Я. Журба, люстрація має проводитися продумано, з одного боку, вона не повинна мати винятків, а з іншого - не можна, щоб люстрацію використовували для зведення будь-я^к рахунків. Також деякі політики, зокрема

О.Тягнибок, зазначають, що цей варіант закону досить м'який та лояльний порівняно з тими документами, які ухвалювали в країнах Східної Європи після повалення комуністичного режиму на початку 90-х років минулого століття [8]. Чехословаччина, Угорщина і Польща провели люстрацію на початку дев'яностих. Основних причин люстрації було дві: страх проникнення комуністичних або російських спецслужб в новий уряд і побоювання, що колишні інформатори і співробітники спецслужб будуть займатися шантажем, переслідуючи далеко не національні інтереси.

У 1991 р. Чехія розпочала люстрацію прийняттям Закону «Про незаконність комуністичного режиму», під дію якого потрапили 140 тисяч осіб, що співпрацювали з комуністичним режимом в 1948-1989 рр. [5]. Польща прийняла закон «Про люстрацію» в 1997 р., за яким перевірила зв'язки вищих посадових осіб (міністрів, депутатів, сенаторів, суддів і чиновників) з органами безпеки в комуністичний період. У Польщі люстраційне законодавство сформувалося упродовж 2006-2007 рр. і зобов'язало публічна службовців пройти через процедуру люстрації: від президента країни, урядовців, парламентарів, депутатів місцевого самоврядування, суддів, прокурорів і адвокатів до ректорів, а також проректорів вищих навчальних закладів [9]. Угорщина проводила люстрацію двічі - від 1992-го до 2001 р. За зраду батьківщині засуджували довічно, досягай високого рівня інформування громадськості про діяльність публічної влади. У жовтні 2010 р. парламент Грузії прийняв закон, що забороняє обіймати високі посади в державі особам, які служили в КДБ або перебували на керівних посадах у КПРС. Сінгапур знищував корупцію за допомогою того, що став проводити перевірки осіб на отримані доходи. Прийнятий ними закон про люстрацію давав змогу вважати доказом хабара те, що обвинувачений жив не за статками або володів об'єктами власності, які він не міг придбати на свої доходи. Сюди ж стали зараховувати будь-яку винагороду, отриману чиновником. Якщо вину хабарника доводили, то його майно конфісковували, а він мусив сплатити величезний штраф та сідав у в'язницю та значний термін [5].