Політика війни як спосіб існування російських імперій ХХ - початку ХХІ століть
Висвітлення короткого екскурсу військових конфліктів і воєн за участю Росії впродовж ХХ-ХХІ ст. Розгляд військових подій за участю Росії з визначенням причин, наслідків та справедливості ведення війни. Ідеологеми сучасної російської геополітики.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 14.05.2018 |
Размер файла | 76,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Після приходу до влади у Грузії демократичних реформаторських сил у 2004 році відносини між Росією та Грузією загострилися. Кремль вдало використовував суперечності між центральним урядом республіки та її автономіями -- Абхазією і Південною Осетією. Війна розпочалася через збройні провокації з боку сепаратистів Південної Осетії, яких підтримувала російська влада. У відповідь грузинська сторона заявила про намір «відновити конституційний лад» на території автономії, застосувавши силу. Росія скористалася цим, виступивши на захист сепаратистів. Вона увела війська на територію Грузії, порушивши тим самим норми міжнародного права. Поряд з російськими регулярними військами діяли збройні формування так званих абхазьких «ополченців» та російських «добровольців».
Під тиском світової громадськості просування російських військ вдалося зупинити. В результаті агресії з грузинської сторони загинуло близько двохсот військових, російської -- 67 і понад трьохсот поранених бійців. За даними ООН майже 170 тисяч громадян стали біженцями. Наслідки війни для Грузії -- втрата контролю над територіями Абхазії та Південної Осетії, які проголосили себе практично ніким не визнаними незалежними державами. І, хоча з формального боку Росія перемогла у цій війні, її міжнародній репутації було завдано істотного удару. На тлі чеченської війни, яка фактично ще тривала, грузинська кампанія викликала стурбованість міжнародної спільноти. На жаль, попри те, що вона зробила вирішальний внесок у припинення агресії, сам агресор не був покараний. Так Міжнародний суд ООН в Гаазі, куди звернулася Грузія, по суті поставив на одну дошку агресора і її жертву, закликавши обидві сторони утриматися від політики дискримінації, зокрема за етнічною ознакою. А резолюція ПАРЄ пішла ще далі, звинувативши Грузію у тому, що та піддалась на провокації Росії і фактично виступила ініціатором війни.
На сьогодні грузинський конфлікт по суті став замороженим на невизначений час. На нашу думку, дещо млява реакція міжнародних інституцій на російську агресію щодо Грузії розв'язала руки останній у її подальшій політиці тиску на сусідні держави пострадянського простору. Якби Росія понесла адекватне покарання за Грузію, навряд чи вона насмілилася б діяти у відповідний спосіб щодо України.
Як відомо, скориставшись революційними подіями в Україні під час Євромайдану у березні 2014 р., Москва анексувала Крим, провівши сфальшований референдум в Автономній республіці у порушення української конституції та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією, підписаного 1997 р. і ратифікованого парламентами обох країн. Проте кремлівська влада цим епізодом не обмежилася і вдалася до підтримки сепаратистів на Донбасі, керівниками яких виступили російські громадяни, по відторгненню регіону від України. Ця війна одержала назву «гібридної», оскільки пряма участь російської армії заперечується, проте російські «добровольці» та російська зброя, у тому числі артилерійська, беруть активну участь у подіях. Деякі елементи цієї війни, наприклад, масована пропаганда як на російську, так і зовнішню аудиторію, кібервійна тощо були вже апробовані під час грузинської війни, але зараз їх масштаби набули небачених розмірів. Українська влада офіційно здійснює антитерористичну операцію, хоча всім давно відомо, що це справжня війна, внаслідок якої втрати серед військових з українського боку становлять понад дві тисячі загиблих [6]. Також є численні жертви серед мирного населення. Кількість біженців перевищує півтора мільйона осіб. П'ятого вересня 2014 р. сторонами конфлікту у Мінську було підписано Протокол про примирення, який систематично порушується сепаратистами. Українська сторона, згідно цього документу, погодилася на особливий режим самоврядування на підконтрольних сепаратистами територіях. Проте самі сепаратисти розглядають себе не інакше як незалежним державним утворенням, сподіваючись на російську підтримку. Остання цього й не приховує, надаючи так звану «гуманітарну» та військово-технічну допомогу бойовикам, ігноруючи українське законодавство і міжнародне право.
Ця війна засвідчила, що Росія прагне відтворення імперії, а зброю застосовує як засіб для вирішення своїх геополітичних планів. Поки що міжнародна спільнота виявляє рішучу солідарність з Україною, застосовуючи санкції щодо агресора. Проте, на думку багатьох експертів, дії Заходу могли б бути жорсткішими по запровадженню санкцій та наданню Україні військово-технічної допомоги, щоб зупинити далекосяжні плани Кремля по руйнуванню територіальної цілісності Української держави.
У розпал україно-російської війни на Донбасі, Росія вдалася ще до однієї військової авантюри. Цього разу на території Сирії, виступивши на боці режиму Б. Асада. По суті ця військова операція з боку Росії виступила своєрідною операцією прикриття по відволіканню уваги світової спільноти від подій на Донбасі. Проте досягти цього не вдалося, оскільки політика санкцій стосовно Росії за агресію щодо України не ослабла, а з боку США вона навіть посилилася.
Таким чином, розглянувши військову політику Росії за останні понад ста років, доходимо наступних висновків:
Перше, попри зміну політичних режимів, Росія продовжує залишатися країною, яка сповідує імперську політику. Бути імперією, як це доводить історичний досвід усіх без винятку імперій, означає постійно вести війни, шантажувати війнами інші країни. Війна -- це спосіб існування будь-якої, у тому числі і Російських імперій.
Друге, за останнє сторіччя Росія була серед активних учасників двох світових війн; стороною, яка провокувала третю світову війну; дев'ять разів здійснювала агресію щодо своїх сусідів -- незалежних держав; чотири рази була учасником прикордонних збройних конфліктів; ще чотири рази анексувала чужі території, використовуючи фактор військової сили; двічі придушувала демократичні процеси в підконтрольних країнах; тричі була учасником поділу одного народу на дві держави й бере активну участь у фактичному поділі Сирії; чотири рази здійснювала військові акції щодо колишніх союзних та автономних республік.
Третє, з-понад двадцяти воєн, прикордонних конфліктів тощо, які мали місце за столітню історію, шість із них вона програла, шість виграла, сім, де був тактичний виграш, але стратегічна поразка, одна війна завершилася «замороженим» конфліктом і ще дві по суті тривають. Переважна більшість війн, які вела Росія за цей період були несправедливими війнами з її боку.
Четверте, міжнародне співтовариство на сьогодні так і не виробило дієвих засобів профілактики імперських амбіцій взагалі і Росії, зокрема, як одної з найвойовничих імперій сучасності. Має місце політика умиротворення та компромісів, які лише розпалюють апетит агресора. Оскільки на прикладі України вона здійснила спробу переписати політичну історію після Другої світової війни, змінити основи міжнародного порядку, що склався, очевидно, настав час запровадити ефективніші методи і засоби колективної безпеки. Такі інструменти як НАТО та ОБСЄ видаються надто неповороткими і кволими для виконання місії глобального миротворця. Про ООН з її Радою національної безпеки годі й говорити. Настав час діяти, вивчаючи уроки імперської геополітики.
Список використаних джерел
1. С. Алексиевич. У «русского мира» одна большая проблема // https// gazeta. ua/ru/artikls/life/. 12.08.17.
2. Меркель розповіла Обамі, що Путін втратив зв'язок з реальністю // www. pravda. com. ua. 2014.03.03.
3. В. Портников. Почему надо вовлекать Путина в переговоры // УкрЛіга. Net. 20.10.14.
4. В. Путин. «Геббельс был талантливый человек» // www.Pravda.com. ua/rus/photo-video. 2014.07.10.
5. А. Мигранян. Наши Передоновы // Известия. 3.04. 2014.
6. О. Братущак. Втрати в АТО...// blogs.pravda.com.ua. 15.08.17.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Геополітика - наука про державу як географічний організм, втіленій у просторі. Характерні риси геополітики як науки, основна термінологія. Наукові школи геополітики. Геополітичне майбутнє Росії. Українська держава в сучасному геополітичному контексті.
реферат [44,0 K], добавлен 09.05.2011Розгляд позиції керівництв центрально-азійських країн щодо анексії Криму Росією на початку 2014 року. Дослідження елементів впливу Росії та Китаю на центрально-азійський регіон на початку ХХІ століття. Аналіз важелів впливу на регіон з боку Росії.
статья [34,3 K], добавлен 11.09.2017Передумови формування сучасного політичного режиму Російської Федерації. Погляди іноземних політологів на ситуацію в Росії. Президентство Володимира Путіна: режим "ручного управління" або "керованої демократії". Перебіг виборів Президента РФ 2012 року.
реферат [30,0 K], добавлен 02.10.2013Дослідження та аналіз міжнародно-історичних причин агресивної поведінки Росії, передусім щодо колишніх радянських республік. Ретроспективний огляд згаданої проблеми в контексті середньовічних міжнародних відносин у регіоні Центрально-Східної Європи.
статья [42,9 K], добавлен 19.09.2017Сучасний стан та майбутнє світової енергетики. Тенденції глобальної енергетики на найближчі десятиліття. Головні фактори енергетичної безпеки США. Фактори енергетичної безпеки Росії. Україна: стан та стратегії забеспечення енергетичної безпеки.
магистерская работа [243,8 K], добавлен 29.11.2007Визначення основ категорії "національні інтереси". З'ясування співвідношення стратегій Росії і Сполучених Штатів Америки з національними інтересами України. створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО.
реферат [26,0 K], добавлен 22.12.2015Потреба, мотив, способи спілкування та його результат. Проведення ділових нарад, публічний виступ політика, підготовка до наради. Спеціальні поради щодо голосу, виразу обличчя, використання жестів, ведення бесіди, дискусії та розв'язання конфліктів.
реферат [30,3 K], добавлен 10.03.2010Дослідження особливостей політичної соціалізації в Україні та Росії в радянські, пострадянські часи та в роки незалежності. Процес формування соціально-політичних поглядів, позицій особистості. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 23.07.2016Визначення поняття "фашизм", його ідейні принципи, умови і причини виникнення, економічна політика. Загальна характеристика вчення. Механізм фашистської держави. Історія фашизму до кінця ІІ Світової війни. Шляхи розв'язання проблеми неофашизму в Україні.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 21.03.2011Історичні передумови зародження конфлікту та роль Росії на Північному Кавказі. Сутність терміну "чеченський конфлікт". Встановлення радянської влади. Хронологія подій та воєнні дії: особливості економічної кризи, фінансових махінацій, військові операції.
реферат [36,0 K], добавлен 23.11.2011Дослідження причин зміни зовнішньої політики Турецької Республіки на сирійському напрямку. Характеристика головних причин та передумов виникнення суперечностей між обома країнами та їх перебігу. Аналіз спроб вирішення та їх наслідків для Туреччини.
статья [27,9 K], добавлен 11.09.2017Основні поняття власності, її види і форми. Місце власності в системі суспільних відносин. Місце власності в системі суспільних відносин, демократизація політичного режиму в Росії та трансформація власності в Росії. Перспективи розвитку власності.
реферат [18,9 K], добавлен 26.04.2009Боротьба О.І. Герцена проти царського режиму, його захоплення теоріями західноєвропейського утопічного соціалізму. Політично-літературне життя Г.В. Плеханова. Розкриття причин поширення марксизму в роботах Н.А. Бердяєва. Соціалізм згідно С. Булгакову.
реферат [32,9 K], добавлен 03.01.2011Основні способи тлумачення терміну "політика". Категорія держави в центрі науки про політику. Розгляд політики як царини людської діяльності. Об'єкти і суб'єкти політики, ознаки їх класифікації. Влада - самоціль для політика. Типологія і функції політики.
реферат [21,8 K], добавлен 14.03.2012- Пріоритети партнерства зі Сполученими Штатами Америки в контексті посилення обороноздатності України
Розгляд сучасних пріоритетів стратегічного партнерства України зі Сполученими Штатами Америки у сфері безпеки і оборони в контексті гібридної війни. Аналіз положень безпекової політики США, викладених в оновлених редакціях стратегічних документів.
статья [24,8 K], добавлен 11.09.2017 Геополітика як наука і вчення у минулому і сьогодні. Альтернативи історичного розвитку, запропоновані К. Шмідтом. Доктрина Монро - перша в історії геополітична парадигма. Нова інформаційна парадигма геополітики. Глобалізація геополітики на межі ХХ-ХХІ ст.
реферат [36,8 K], добавлен 19.09.2010Міжнародний комуністичний рух після Другої світової війни. Посилення кризових явищ в країнах "реального соціалізму". Міжнародний соціал-демократичний рух. "Політика прибутків" правлячих партій. Масові демократичні рухи, їх роль в житті різних країн світу.
контрольная работа [38,4 K], добавлен 26.06.2014Суть і зміст цивільного контролю над збройними силами. Причини дестабілізації цивільно-військових відносин. Суб’єкти цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави. Форми взаємозв’язку армії та засобів масової інформації.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 04.01.2009Загальні підходи та характеристики типології політичних систем: військових та громадянських; закритих й відкритих; мікроскопічних та макроскопічних; авторитарних й тоталітарних. Основні ідеології політичних систем: неоконсерватизм, лібералізм, комунізм.
реферат [56,5 K], добавлен 10.06.2011Презентація політики в українських мас-медіа. Влада як об'єкт уваги громадського мовлення. Вплив інформаційних технологій на політику і владу. Висвітлення політики в українських засобами масової інформації. Засоби влади в інформаційному суспільстві.
реферат [67,3 K], добавлен 24.03.2015