Місцеві вибори 2010, 2015 років на Полтавщині: особливості еволюції волевиявлення

Vorona P. V., Doctor in Public Administration, Associate Professor, Professor of Parliamentarism and Political Management Department, NAPA, Kyiv

іп the article the characteristics of the electoral process in poltava region is geopolitically plays a key role in the development of Ukrainian statehood among other regions. Disclosed socio-political science and statistical features of elections in the region and the role in this process of political parties, public movements. We analyze the electoral process, parliament as the Regional Council in 2010 and 2015 traced the evolution of the party to participate in local elections.

Key words: political parties, voters, local elections, the mixed electoral system, electoral lists of local organizations of political parties, deputies of local councils, local government, area.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

Справжні свобода і демократія існують там, де владні повноваження центру максимально передано на рівень місцевого самоврядування і де енергія місцевих територіальних громад реалізується через активну їх участь у місцевій демократії. У демократичних суспільствах це, як правило, здійснюється через осередки політичних партій та громадських організацій. На основі їхніх ініціатив, пропозицій та бачень розвитку (програм) й формується місцева політика [2]. Від розвитку політичної системи на місцях значною мірою залежить об'єктивність забезпечення волевиявлення мешканців територіальних громад - наскільки результати місцевих виборів відповідають електоральним настроям громадян.

Процес формування демократичного суспільства є складним і суперечливим. На теренах Україна він проходить не одноманітно, що залежить від багатьох факторів демократичного становлення, серед яких: особливості історичного минулого та досвід економічного господарювання краю, риси соціально-економічного розвитку території регіону, етнічні особливості, вплив зовнішніх факторів тощо. Існує пряма залежність у розвитку демократичних процесів від механізмів та процедури проведення як місцевих, так і парламентських виборів - наскільки виборче законодавство дає змогу виборцям розібратись у великому розмаїтті політичних партій та кандидатів. Чим простіше виборча система і процедура підрахунку результатів волевиявлення, тим легше і доступніше виборцеві продемонструвати свою довіру кандидатам та політичні симпатії. Але й вони можуть бути спотворені за умов недосконалої виборчої процедури, на що неодноразово звертають увагу практики організації виборчого процесу, учасники виборів, політики та науковці [9; 12; 17].

Полтавщина в геополітичному відношенні є серцевиною Української держави. Дуже багато суспільно-політичних процесів, що відбуваються в країні, позиціонуються й оцінуються з позиції полтавського виборця. Як правило, саме на Полтавщині ми маємо приблизно середньостатистичні показники під час парламентських виборів, тут яскраво виокремлюється середньоукраїнський рівень протестних чи схвальних електоральних настроїв. Тому тенденції електоральних еволюцій полтавського виборця є характерними і для України в цілому. Вони є свого роду “лакмусовим папірцем” для всієї території країни. Можна сказати так: регіональні виборчі особливості Полтавщини є майже середньостатистичними або прогнозними для всього українського суспільства.

Аналіз останніх публікацій

Важливою складовою механізму здійснення влади народом є встановлені законодавцем виборчі системи, зміст яких має значення для характеру відповідного представницького мандату та особливостей функціонування інституту конституційної відповідальності в системі представницьких органів. Виборчі системи та особливості місцевих виборів досліджували Р. В. Балабан (теорія виборчих систем), О. В. Батанов (муніципальні виборчі системи в зарубіжних країнах) [1], І. А. Галіахметова (інституціоналізація місцевого виборчого процесу) [3], О. О. Галус (форми безпосереднього народовладдя) [4], В. А. Гошовська, В. В. Зелюк, Ю. Б. Ключ- ковський (всеукраїнські та регіональні особливості парламентських виборів та лідерство), А. П. Магера (виборче законодавство) [9], Р. М. Максакова, О. В. Марцеляк, Р. П. Марчук, А. П. Савков, М. В. Охендовський (особливості організації місцевих та парламентських виборів) [10-13; 15], А. О. Селиванов, П. Б. Стецюк (удосконалення виборчого законодавства) [16-17], Ю. О. Хромова, Ю. С. Шемшученко (питання державного управління виборчого процесу) [18-19].

На думку І. А. Галіахметова, “нині система виборчого законодавства про місцеві вибори являє собою складне й суперечливе явище” [3, с. 58]. Він розглядає місцеві вибори “... як муніципальний виборчий процес”, як форму “прямого волевиявлення жителів села, селища або міста, що утворюють певну територіальну громаду в межах однієї (певної) адміністративно-територіальної одиниці загалом або в її частині (округів), що здійснюється згідно з Конституцією України, законами України, а іноді й статутами територіальних громад, з метою формування виборних органів місцевого самоврядування та (або) наділення повноваженнями виборних посадових осіб місцевого самоврядування” [3, с. 58].

Більшість дослідників переконані в тому, що виборчі механізми формування органів місцевого самоврядування мають перебувати в постійній динаміці, а процес удосконалення виборчих процедур є безперервним.

Формулювання мети дослідження

Метою статті є узагальнення та аналіз особливостей місцевих виборів, що відбулись на Полтавщині у 2010 та 2015 рр. На прикладі Полтавщини маємо показати електоральну еволюцію українського виборця та виокремити й узагальнити її особливості та залежність від типу виборчої системи. Для досягнення мети використовуємо багатий статистичний матеріал минулих (2010-2015 рр.) виборів.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

У відповідності до нового виборчого законодавства - Закону України “Про місцеві вибори” вибори до місцевих рад в Україні проходили за відкритими партійними списками. “Вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій (далі - виборчі списки) із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ, що збігається з територією відповідно АР Крим, області, району, району в місті, територією міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм або територією утвореної відповідно до Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад” об'єднаної міської територіальної громади” [6; 7].

Головна роль у виборчому процесі була відведена як політичним партіям так і особистостям, що їх представляли, адже сумарний рейтинг кожного з кандидатів формував загальний рейтинг партії на виборах до обласної, районної чи міської рад. Тому часто виборчі перегони зводились до того, яка політична сила змогла залучити найбільш рейтингових кандидатів на виборчі округи і провести їх рекламу та довести до кожного виборця інформацію про належність їх до відповідної політичної сили. У більшості випадків при електоральному виборі питання політичної ідеології стояло на другому плані - в основному відігравала роль особистості кандидата, привабливість політичної сили або харизматичності її лідера (П. Порошенко, Ю. Тимошенко, О. Ляшко, С. Каплін та ін.). Ідеологічні відмінності серед більшості провідних українських партій виокремити майже неможливо або вони будуть малосуттєві. Певне відображення у електоральних симпатіях мали положення політичних програм - “партійних обіцянок”. Часто це виражалось у різному степені примітивного популізму та критиканства. Значну, провідну роль при цьому відігравала фінансова спроможність політичних сил на “розкрутку” як самого бренду політичної сили так і окремих її представників. Фінанси, крім того що використовувались на рекламу партій та окремих кандидатів, а також ще й на прямий чи непрямий підкуп виборців у тому числі і на “добрі справи” під час виборчої кампанії, бюджетні інвестиції (субвенції) чи їх обіцянки до/після волевиявлення.

Для порівняння варто згадати яким було представництво політичних сил у Полтавській обласній раді шостого скликання, що обиралось за змішаною виборчою системою. Загалом на місцевих до обласної ради виборах 2010 р. 925 громадян із 31 політичної сили мріяли на чотири наступні роки отримати робоче місце на громадських засадах у сесійній залі приміщення облради (табл. 1).

Із них 532 кандидати обирались за партійними списками, 393 - за мажоритарними округами. В середньому 7,7 кандидати на 1 депутатське місце. Пощастило лише 120 представникам з 11 партій. 60 депутатів обиралось за партійними списками і 60 в мажоритарних округах (два депутати від кожного адміністративно-територіального округу - 25 районів і 5 міст обласного підпорядкування).

Фракції в облраді створили політично організовані групи депутатів, починаючи з трьох осіб. В облраді у 2011 р. було зареєстровано 8 депутатських фракцій: Партії регіонів (ПР), ВО “Батьківщина”, “Совісті України”, “Сильної України”, СПУ, КПУ, “Фронту змін”, Народної партії. Цікаво, що до 56 регіоналів долучився один представник Селянської партії, багато позапартійних, але висунутих ПР. Згодом до них долучились і представники “Сильної України”, які на виборах отримали, якимсь чином, “ювелірний результат” - рівно так необхідні 3 %. Двоє “нашоукраїнців” та представник Української народної партії фракції не створювали. Пізніше вони об'єднались у фракцію “УДАР В. Кличка”.

Представництво в обласній раді отримали не всі райони області. Депутати, обрані від Машівського та Чутівського районів по мажоритарним округам, там не були зареєстровані для проживання. А по партійних списках не було представлено майже третина районів. Дві третини складу обласного депкорпусу 2010 р. - нові обличчя, які ще не стикалися з посадами такого рівня. Основна частина - громадяни віком від 30 до 60 років. При цьому лише один депутат - молодший за 30 років, а десятеро народних обранців - уже пенсіонери. Що стосується прекрасної статі, то в облраді VI скликання були присутні лише 11 жінок [5]. До наступного скликання вже зайшло 12 (з 84).

Таблиця 1

Інформація про результати голосування за кандидатів у депутати Полтавської обласної ради за партійними списками на місцевих виборах 2010 р. від політичних партій, що взяли участь у виборах

Загалом по області на 9661 представницьких депутатських мандатів претендувало 26212 кандидатів у депутати рад всіх рівнів. На 503 посади міських, селищних, сільських голів висувалося 2070 кандидатів. У виборах 2010 р. взяли участь понад 53 % виборців регіону. Явка була дуже невисока.

Із 1266 депутатських мандатів у ради різних рівнів (5 міст обласного значення, обласна та 25 районних рад) отримали: ПР - 512, ВО “Батьківщина” - 228, СПУ - 85, “Фронт змін” - 84, КПУ - 65, “Совість України” - 53, “Сильна Україна” - 50, Народна Партія - 47, “Наша Україна” - 38, партія “Рідне місто” - 21, АПУ - 19, уНп та Селянська партії України - по 11 мандатів, Єдиний Центр - 8, ВО “Свобода” - 6, УРП “Собор” - 5, “Відродження” - 4, “Третя сила” і “Нова політика” - по 3. По 2 мандати отримали СДПУ(О), “Народна влада”, партія “Вітчизна”. 1 мандат отримали IIIIIІУ. УСДП, НРУ, Козацька партія України, Молодіжна партія України та СЕП “Союз. Чорнобиль. Україна”.

За результатами виборів за партійними списками до Полтавської обласної ради, електоральні симпатії полтавців розподілились наступним чином (табл. 2).

Таблиця 2

Результати голосування за партійними списками до Полтавської обласної ради 31 жовтня 2010 р. (що набрали більше 1 % голосів виборців)

Більше половини депутатського корпусу (35 депутати з 60), які були обрані у мажоритарних округах, представляли провладну ПР або потім приєднались до її лав. Це було пов'язано не лише з використанням адмінресурсу, але з відповідним підбором кандидатів. Серед них було багато лідерів електоральних симпатій районів та міст. Балотуватись від опозиційних партій було певним чином “некомфортно” перед владою, що часто чинила на цих кандидатів адміністративний тиск, “розчищаючи” дорогу провладному кандидату. Склад минулої обласної ради, враховуючи пропорційну та мажоритарні складові, був більш партійно консолідованим: ПР - 47,5 % (57 з 120 депутатів), політична партія ВО “Батьківщина” - 15 % (18 депутатів), політична партія “Совість України” (партія Полтавського міського голови О. Мамая) - 7,5 % (10 депутатів), політична партія “Фронт Змін” - 6,7 % (8 депутатів), КПУ - 5,8 % (7 депутатів), СпУ - 5,8 % (7 депутатів), політична партія “Сильна Україна” - 5,8 % (6 депутатів), Народна Партія - 2,5 % (3 депутати), політична партія “Наша Україна” - 1,7 % (2 депутати), Селянська партія та Українська народна партія по 1 депутату (0,8 %) [5].

На місцевих виборах 2015 р. виборча картина в регіоні отримала дещо інше забарвлення. На це було ряд причин. По перше: була відсутня монополія на провладну партію - між собою конкурували партії - учасники Майдану Гідності та інші. Вперше на виборчий старт не вийшла заборонена КПУ. ПР розклалась на кілька ідеологічно споріднених структур. Така ситуація унеможливлювала використання адмінресурсу. Хоча все ж рецидиви адміністративного тиску (особливо на бюджетні комунальні структури), залишились. По-друге: вибори проходили за іншим законодавством. Виборчі округи формувались пропорційно чисельності населення районів та міст, а не рівно пропорційно від кожної адміністративно-територіальної одиниці (по 2 депутати) як це було на попередніх виборах.

Явка на місцевих виборах в Україні 2015 р. стає вже “традиційно європейською” і досягає ледь 50 %. По Україні цей показник становив 46,61 %, а на Полтавщині - 48,99 % (це 11 місце в Україні). Загалом по Україні він змінюється з 31,65 % (Донецька область) та 37,41 % (Херсонська область) до 56,48 % (Тернопільська область).

На виборах до Полтавської обласної ради (склад 84 депутати) електоральні вподобання краян розподілились наступним чином: партія “Блок Петра Порошенка “Солідарність” - 15,84 % (15 депутатів), ВО “Батьківщина” - 13,67 % (13 депутатів), Радикальна партія Олега Ляшка - 8,56 % (8 депутатів), IIIІ “Українське об'єднання патріотів - Укроп” - 8,44 % (8 депутатів), IIIІ простих людей Сергія Капліна - 8,12 % (8 депутатів), ВО “Свобода” - 7,31 % (7 депутатів), Аграрна партія України - 7,13 % (7 депутатів), IIIІ Рідне місто - 7,01 % (6 депутатів), IIIІ “Опозиційний блок” - 6,20 % (6 депутатів), IIIІ “Відродження” - 6,13 % (6 депутатів). Інші партії не подолали 5 % рубіж: IIIІ “Об'єднання Самопоміч” - 4,45 %, IIIІ “Совість України” - 2,54 %, II “Нова держава” - 1,16 %, партійна організація Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю - 1,10 %, II “Наш край” - 0,94 %, IIIІ “Сила людей” - 0,91 %, IIIІ Соціалісти - 0,48 %. Усього у виборах до Полтавської обласної ради взяло участь лише 17 політичних партій. Велику роль у формуванні кількості учасників виборів відіграла грошова застава, яку мали заплатити політичні партії за участь у виборах [8].

Відповідно до результатів виборів більшість новообраних депутатів - позапартійні (44 з 84). Як приклад, з 15 депутатів фракції партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” лише 3 є членами партії, а найбільше у ВО “Свобода” - 5 членів партії з 7 членів фракції. Тендерна квота, закріплена у виборчому законодавстві, виявилась недієвою, а механізм її дії не відпрацьований, адже з 84 депутатів, жінок виявилось лише 12, а 30 % тендерна квота з 84 депутатів становить 25 депутатів - жінок. Тому варто законодавцю або вилучити з виборчого закону цю правову норму, або відпрацювати механізм її дотримання. Для цього потрібно удосконалити норму визначення обраних депутатів з врахуванням квоти. Лише 5 депутатів з 84 не мають вищої освіти. Достатньо “зрілий” віковий склад обласної ради (рис. 1).

Рис. 1 Вікова структура Полтавської обласної ради

Полтавська область має яскраво виражену аграрно-промислову спеціалізацію в економічному розвитку, тому і склад депутатського корпусу по соціальній структурі має теж свою специфіку. Більшість депутатів зайняті в сфері аграрного бізнесу та обслуговуванні соціальної інфраструктури сіл та селищ. Із 84 депутатів обласної ради 24 депутати є представниками агропромислового комплексу (рис. 2):

Представники промисловості, будівництва, транспорту, зв 'язку 18

Представники партійних та громадських організацій 5