Глобалізація національної ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобалізація національної ідентичності

Красніцька Г. М.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії та економічної теорії, Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ (Україна, Вінниця), krasnitska-am@ukr.net

Обґрунтовуються відношення процесів глобалізації на національну ідентичність та проблематичний вплив соціальних і політичних змін на її стійкість. Досліджуються особливості, а також власне тема глобалізації у ділових стосунках.

Ключові слова: національна ідентичність, нація, глобалізація, ідентичність, національний інтерес, національні ідеї, глобалізаційні процеси, патріотизм.

національний ідентичність глобалізація політичний

Національна ідентичність - це як «рішучість бути собою», вона спонукає націю до того, щоб її унікальність була захищеною або відстояною в сучасному глобалізованому світі.

Актуальність теми полягає в тому, що вивчення проблем, пов'язаних зі зростанням національного фактора є досить актуальним як у теоретичному, так і практичному аспектах сучасності.

Метою даної статті є з'ясування основних концепцій національної ідентичності, аналіз сучасної ситуації щодо національної ідентичності та її впливу на безпеку в провідних країнах світу.

Перш ніж розглянути проблему національної ідентичності, визначимося щодо основних понять: нація, ідентичність та глобалізація.

Точного визначення нації не існує. Це поняття не окреслене, але найчастіше під ним розуміють об'єднання людей, що мають спільну мову, культуру, територію проживання, переконання.

Роберт-Вільям Сітон-Вотсон професор із Великобританії досліджуючи національні проблеми у своїй роботі «Нації та держави» прийшов до висновку, що ніякого «наукового визначення» терміну нації не можна придумати, хоч феномен нації - існував і існує. «Усе, що я можу стверджувати, - зазначає вчений, - це те, що нація існує, коли значна кількість людей у суспільстві розглядає себе як таких, що складають націю, або поводять себе так, ніби вони її складають». Ернест Гелнер у своїй праці «Нації та націоналізм» стверджує, що двоє людей утворюють націю лише тоді, коли вони ідентифікують одне одного, як таких, що належать до однієї нації. Таким чином, поняття нації та національної ідентичності переплітаються ще на рівні визначення [1, с. 316].

Ідентичність - це етимологічний вираз, що походить від латинського слова «indenticus», та означає «одинаковий», «утотожнений». Термін «ідентичність» широко використовується у таких науках: філософії, психології, політології, соціології, геополітиці, етнології тощо.

У даній статті не ставиться за мету створити єдине представлення сутності національної ідентичності. Національну ідентичність буде розглянуто як необхідну умову світової глобалізації.

Сьогодні людство існуючи в суспільстві, вирішуючи питання, має домовлятися одне з одним. Ми усвідомлюємо, що починаємо вести переговори, лише опинившись у конфліктній ситуації, в умовах конфронтації, перед необхідністю вибору. Багато переговорів, які відбуваються в суспільстві, - це суцільні паралельні монологи (навіть коли одна зі сторін мовчить): кожен прагне висловити власну думку, свої аргументи, переконати іншого у власній правоті [5, с. 190].

Наразі вплив національної ідентичності на світотову глобалізацію вимагає передусім характеристики терміну «глобалізація». Глобалізація - це поняття представляє собою процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Глобалізаційні процеси мають своє представлення у різних сферах життя людства.

Відповідно до вище наведеного висловлювання, можна стверджувати, що в умовах глобалізації, яка декларує високий рівень взаємозалежності між державами, окрема могутня держава, маючи для цього відповідні пріоритети, може вдаватися до нав'язування світові свого національного інтересу, змінюючи національні переконання, впливати на культуру і традиції на менші держави, але в такому контексті він уже буде мати глобальний характер. А саме порушення безпеки сучасних держав, які не можна недооцінювати. Від характеру, змісту національної ідентичності, що існують, значною мірою залежить майбутнє як самої держави, так і характеру розвитку відносин у країні між різними групами населення. Від того, чи населення певної країни ідентифікує себе, власні та групові інтереси з державою, а чи держава трактується як завада для реалізації культурних, етнічних, релігійних, мовних, політичних, економічних тощо інтересів, безпосередньо залежить територіальна цілісність країни, стан взаємовідносин між різними групами населення, ступінь консолідованості та визначеності суспільства щодо власного майбутнього розвитку в межах певного державного утворення, повага й довіра до державних органів, символів тощо.

Загалом можна зазначити, що однією з центральних проблем формування сучасних національних ідентичностей у світі є створення універсальних ідеологій, метою яких є гармонійне поєднання, в межах одного державного чи наддержавного утворення, різного спектра інтересів (етнічних, культурних, релігійних, політичних, економічних тощо). Саме неспроможність сучасних проектів національних ідентичностей зняти передусім етнічні протиріччя стало причиною того, що починають «тріщати по етнічних і конфесійних швах» вже існуючі нації-держави. Найруйнівнішим цей процес виявився в країнах колишнього соціалістичного блоку. М'якше процеси етнізації націй-держав відбулися в європейських країнах і США (В. Мартьянов) [2, с. 53].

Проблема формування та існування національної ідентичності є серйозним фактором і міжнародної, і національної безпеки. Суперечки, що спалахують довкола цієї теми в світі свідчать про її нагальність та актуальність. Зволікання чи недостатня увага до неї з боку інституцій, що опікуються питаннями національної безпеки, може стати причиною розгортання деструктивних сценаріїв як в окремій державі, регіоні, так і у світі загалом.

З огляду на проблеми становлення та утвердження спільної для всіх етнічних, культурних, релігійних, мовних тощо груп населення, слід звернути особливу увагу на посилення авторитету держави як інструмента реалізації прав і свобод громадян. У цьому контексті слід зосередитись на:

відновленні довіри до держави як сукупності інституцій, покликаних гарантувати захист прав і свобод громадян країни;

проведенні конституційної реформи, метою якої стане збалансування владних повноважень усіх гілок влади. Це дасть можливість мінімізувати міжвладні конфлікти, які нині завдають відчутних ударів по авторитету держави;

підвищенні ефективності боротьби з проявами корупції;

зміні акцентів безпекової політики країни від домінування її політичної, економічної та військової складової в бік системності розгляду проблем у цій сфері;

створенні стратегії гуманітарного розвитку держави, яка визначила б чіткий вектор державної політики як у гуманітарній сфері загалом так і її безпекового сектора [3,с. 272].

Відповідно, національна ідентичність може розглядатися як визнання народом самого себе, знання і повага історії, національної культури, території, усвідомлення народом своїх особливих рис, розуміння членами національної групи своїх інтересів, прагнень, цілей, ідеалів, потреб і т.д.

Існують певні форми національної ідентичності:

Нормальна ідентичність, коли образ свого народу сприймається як позитивний, з адекватним ставленням до культури, історії, природнього патріотизму, з толерантною установкою на спілкування з іншими народами.

Етноцентрична ідентичність - некритична перевага якої-небудь національної групи і самоідентифікація індивіда з нею.

Етнодомінуюча ідентичність, що фіксує таке ставлення самосвідомості і поведінки людини, коли не тільки національна ідентичність стає першочерговою з-поміж інших видів ідентичностей (громадянин, мати, батько), але й досягнення цілей, інтересів народу починає сприйматися як домінуюча цінність.

Етнічний фанатизм - ідентичність, у якій абсолютне домінування національних інтересів і цілей, часто ірраціонально сприйнятих, супроводжується готовністю йти за них на будь-які жертви і дії.

Етнічна індеферентність - байдужість людей до проблем національності і міжетнічних стосунків, до цінностей свого та інших народів, люди вільні від норм і традицій, на їхню поведінку не впливає ні їх власна національна приналежність, ні національність інших.

Етнонігілізм у формі космополітизму, що виступає запереченням національності та етнокультурних цінностей.

Амбівалентна, невиражена, а інколи «подвоєна» чи навіть «потроєна» ідентичність. Такий тип національної ідентичності достатньо поширений у національно змішаному середовищі.

Окрім цього форми вияву національної ідентичності залежать від національного оточення індивіда і конкретного народу. Так, поліетнічне середовище дасть більше можливостей для отримання знань про особливості «своєї» та «інших» національних груп. У такому випадку можливі два «крайні» варіанти розвитку національної ідентичності.

Перше: чітко виражена ідентифікація тільки зі своєю національною групою, котра інколи пов'язується з тенденцією до сепаратизму.

Друге: вияв ідентичності з іншою національною групою, котра призводить до асиміляції, до прийняття норм, звичаїв, мови чужої групи, аж до повного розчинення у ній.

Отже, ідея глобальної справедливості являє собою «мета-принцип» - вимогу, яка визначає структуру суспільних відносин та політичних дій і виводиться в кожний історичний період з урахуванням існуючих умов [4, с. 224].

Таким чином, це свідчить про те, що ідея глобальної справедливості, яка сьогодні становить зміст глобального інтересу, висуває стандартизовані вимоги до умов розвитку світу, які для однієї держави можуть бути прийнятними, а для іншої - ні. Точніше кажучи, те, що для однієї держави буде мати ознаку глобальної справедливості, для іншої може виявитись глобально несправедливою.

Зокрема, головним показником отримання національної ідентичності є патріотизм. Це почуття любові, поваги до своєї батьківщини, культури, традицій, мови, наділений надзвичайно потужною консолідуючою силою і є основою збереження нації та національної ідентичності. Це особливо важливо сьогодні, у сучасному світі глобалізації та інтеграції.

Список використаних джерел

Гелнер Е. Нації та націоналізм / Національна ідентичність: Хрестоматія / Т. Воропай (упоряд.). - Харків: Крок, 2002. -316 с.

Мартьянов В. Строительство политической нации и этнонационализм / Київ «Логос» -2006. - №2 (53).

Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон. - К.: Критика, 2001. - 272 с.

Сміт Е. Національна ідентичність / Е. Сміт; [пер. з англійської

П. Таращука]. -К.: Основи, 1994. -224 с.

Красніцька Г. М. Міжнародний етикет та його роль у веденні переговорів // Гілея: науковий вісник. -2016.-№115.- С.189-191.

Размещено на Allbest.ru